Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/19785/19 1-кс/947/13728/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; застава.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2019. Зареєстровано: 04.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 11-сс/813/1770/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019160500004375

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/1770/19
		Номер справи місцевого суду: 520/19785/19 1-кс/947/13728/19 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27.11.2019 року                                         м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 , 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: 
		секретарів судового засідання: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		потерпілої  ОСОБА_8 ,
		підозрюваного  ОСОБА_9 ,
		захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2019 року, якою відносно:
		 
		ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2010 та 2016 року народження, працюючого на посаді директора ТОВ «Майнічі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, -
		 
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України у кримінальному проваджені №12019160500004375 внесеному в ЄРДР 17.08.2019 року, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, -
		 
		встановив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
		 
		Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_13 -Дов-Бер Вольфа  Головного рабина Південно - Українського регіонального об`єднання іудейських громад, громадянина ОСОБА_14  члена виконавчого комітету Одеської міської ради, а також п`ятнадцяти журналістів про передачу підозрюваного ОСОБА_9 на поруки, в порядку ст. 180 КПК України; відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання; задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 та продовжений строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_9 строком на 60 днів, тобто до 13.12.2019 року із визначенням застави у розмірі 53 млн. 87 тис. 760 грн. У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_9 покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
		 
		Вимоги, наведені в апеляційних скаргах та узагальнення доводів осіб яки їх подали.
		 
		В апеляційній скарзі, прокурор ОСОБА_7 , вважаючи, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, посилався на таке:
		- слідчим суддею при продовженні строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 застосований альтернативний запобіжний захід  застава, що не передбачено КПК України, оскільки слідчий суддя не врахував, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.08.2019 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_9 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вже була встановлена неможливість визначення розміру застави. За таких підстав розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави згідно ст. 199 КПК України, слідчий суддя не мав права змінювати запобіжний захід та застосовувати новий, в тому числі і з огляду на відсутність відповідних клопотань сторін кримінального провадження;
		- визначаючи розмір застави, слідчим суддею не враховано, що розмір застави визначається з метою достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, та застосування застави не є метою відшкодування збитків, зазначених у цивільних позовах у кримінальному проваджені.
		Вважаючи, що застосування до підозрюваного застави та його звільнення з-підварти надасть підозрюваному можливість вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що непоправно перешкодить кримінальному провадженню та зробить неможливим реалізацію у повному обсязі завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_9 .
		 
		Підозрюваний ОСОБА_9 , його захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в своїхапеляційний скаргахпросили скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на таке:
		- підозра ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України належними та допустимим доказами не обґрунтована, оскільки останній не є власником ТОВ «Готель Паровоз», в приміщенні якого виникла пожежа, у зв`язку з чим не є суб`єктом даного злочину;
		- під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою не були встановлені обставини, які б свідчили про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_9 добровільно прибув 17.08.2019 року до Приморського ВП в м. Одесі ГУПН в Одеській області, не знищував та не спотворював документи, які мають відношення до справи, в будь-який спосіб не впливав на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, має родину та стійкі соціальні зв`язки та репутацію, постійне місце роботи, раніше не судимий, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 відноситься до категорії вчинених з необережності;
		- стороною обвинувачення не було доведено, чому інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не зможуть запобігти ризикам, на які прокурор посилається у клопотанні, та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки на теперішній час все майно, належне підозрюваному арештовано, у зв`язку з чим взагалі відсутні ризики того, що ОСОБА_9 може покинути межі України, окрім того, багато поважних громадян України надали клопотання та письмові гарантії про взяття його на поруки, яким слідчим суддею не надано належної оцінки;
		- доводи прокурора про існування ризику впливу на потерпілих та свідків є безпідставними оскільки на теперішній час вказані особи вже допитані. Крім того, вказаний ризик відсутній оскільки органи досудового розслідування перешкоджають стороні захисту зв`язатись із потерпілими по справі з метою відшкодування спричиненої пожежею шкоди;
		- слідчий суддя незаконно обґрунтував ухвалу таким ризиком як «довіра громадян до правоохоронних та контролюючих органів», оскільки такий ризик не передбачений нормами КПК України та порушує права ОСОБА_9 ;
		- під час розгляду клопотання прокурора, слідчим суддею допущені порушення процедури судового розгляду, а саме: розгляд клопотання з порушенням територіальної юрисдикції, оскільки досудове розслідування здійснюється на території Приморського району м. Одеси, розподіл клопотання в провадження судді ОСОБА_1 із порушенням засад АСДС, слідчий суддя незаконно відмовив в задоволенні клопотання про допит свідків захисту, відмовив у розгляді заяви про відвід слідчому судді, відмова у відкладенні розгляду клопотання через погіршення стану здоров`я підозрюваного, про що зазначено в скаргах ОСОБА_9 до ДБР, Генеральної прокуратури та Управління Національної поліції, а також слідчий суддя посилався в ухвалі, як на докази обґрунтованості підозри на документи, які в судовому засіданні стороною обвинувачення не подавались;
		- слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора не врахований стан здоров`я ОСОБА_9 , який під час його перебування під вартою значно погіршився, окрім того, через релігійні погляди, у слідчому ізоляторі підозрюваний не має можливості належним чином харчуватись.
		Посилаючись на наведені обставини, сторона захисту просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якою задовольнити клопотання Абрахамбен Шалом-Дов-Бер Вольфа  Головного рабина Південно - Українського регіонального об`єднання іудейських громад, громадянина ОСОБА_14  члена виконавчого комітету Одеської міської ради, а також п`ятнадцяти журналістів про передачу підозрюваного ОСОБА_9 на поруки або застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання чи домашнього арешту, або змінити розмір застави на 500000 грн.
		 
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги прокурора та просили її задовольнити, а в задоволенні апеляційних скаргах підозрюваного ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_11 і ОСОБА_12 просили відмовити.
		 
		Підозрюваний ОСОБА_9 та його захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наполягали на задоволенні їх апеляційних скарг, заперечували в задоволенні апеляційної скарги прокурора ОСОБА_7 , просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та змінити ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою із визначеним слідчим суддею розміром застави на інший, більш м`який.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
		 
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		 
		Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
		Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити:
		1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
		2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Згідно із ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
		 
		Положеннями ч. 5 ст. 199 КПК України регламентовано, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		 
		Разом з тим, слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
		 
		Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		 
		У п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04) від 21.04.2011 року, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		 
		Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
		 
		Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри на даній стадії досудового розслідування, на думку апеляційного суду, є непереконливими, з огляду на таке.
		18.08.2019 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, а 09.10.2019 року останньому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 270 КК України. ОСОБА_9 підозрюється в тому, що внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки ним і ОСОБА_15 , як співвласниками ТОВ «МАЙНІЧІ» (директор ОСОБА_9 ), ТОВ «ГОТЕЛЬ «ПАРОВОЗ» (директор ОСОБА_15 ), а також ОСОБА_16 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 - особами, які фактично забезпечували діяльність готелю за вказівкою його власників, 17.08.2019 року приблизно о 01:20 год. у приміщенні пральні готелю «Токио-Стар» за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1А/3, сталося загоряння, розповсюдження вогню та виникнення пожежі по всіх приміщеннях готелю, внаслідок якої загинуло 9 осіб та спричинено 10 особам тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.
		 
		В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя визнав обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, і такий висновок, на даній стадії досудового розслідування, апеляційний суд визнає вірним.
		 
		Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 270 КК України на даному етапі досудового розслідування підтверджується доказами, копії яких долучені до клопотання слідчого, на які слідчий суддя зробив посилання в мотивувальній частині ухвали, в тому числі: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160500004375 від 17.08.2019 року; актом про пожежу від 17.08.2019 року та звітом про причину виникнення пожежі від 19.08.2019 року, відповідно до якого однією з причин пожежі могло бути замикання проводки в приміщені пральної кімнати готелю; протоколами огляду місця події від 17.08.2019 року та 23.08.2019 року; копіями протоколів Загальних зборів учасників ТОВ «Майнічі», ТОВ «Готель Паровоз», ГО «Центр захисту інвалідів», ТОВ «Ашрам», ВТФ «Галатея» у виді дочірнього підприємства та рішеннями зборів, відповідно до яких ОСОБА_9 є одним із власників та засновників зазначених юридичних осіб; Актом прийому-передачі нерухомого майна №1 від 07.06.2018 р., від 13.03.2014 р.; додатками до протоколів та рішень; протоколом додаткового допиту підозрюваної ОСОБА_18 , протоколами допиту свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які зазначили про те, що ОСОБА_9 був власником готелю та безпосередньо керував його діяльністю. Крім того, в обґрунтування підозри прокурор надав апеляційному суду докази: протокол допиту та додаткового допиту підозрюваної ОСОБА_17 , відповідно до якого ОСОБА_9 фактично керував господарською діяльністю готелю та всі вважали його власником; протоколами огляду місця події від 18.08.2019 року та 22.08.2019 року.
		Крім того, апеляційний суд враховує той факт, що підозрюваний ОСОБА_9 в судовому засіданні не заперечував факту своїй причетності до керівництва одного з підприємств, яке надавало готельні послуги разом з ТОВ «Паровоз», і ця діяльність мала корпоративний характер.
		 
		За таких обставин, апеляційний суд вважає, що на даній стадії досудового розслідування існують факти та обставини, які незважаючи на необхідність їх додаткової перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами, можуть свідчити про те, що підозрюваний ОСОБА_9 може бути причетним до вчинення злочину.
		 
		Положеннями ч. 1 ст. 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
		 
		Апеляційний суд наголошує, що зважаючи на особливості і характер інкримінованого підозрюваному злочину, обставини справи та докази, які були досліджені на момент розгляду апеляційний скарг, приймаючи до уваги, що суб`єктивна сторона даного конкретного злочину характеризується необережною формою вини, обґрунтованість такої підозри в подальшому потребує проведення додаткових слідчих та розшукових дій, які мають підтвердити її існування в достатній мірі.
		 
		Доводи захисника ОСОБА_11 з приводу посилання слідчого судді в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали на докази, які безпосередньо не подавались у судовому засіданні є необґрунтованими, оскільки вказані документи були долучені прокурором до свого клопотання, підтвердженням чого є супровідний лист за підписом прокурора Одеської області (т. 3, а.п. 56).
		 
		Під час апеляційного розгляду скарги прокурором також надано висновок експерта №19/14/2/28-14/2/25-СЕ/19 від 07.11.2019 року та №217-Ф від 09.10.2019 року, який на даній стадії досудового розслідування, спростовує доводи сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі з приводу причин виникнення пожежі, оскільки вказані обставини потребують подальшого дослідження, в тому числі і отримання висновків додаткових експертиз, які призначені органом досудового розслідування, а тому тільки за результатами повного розслідування може бути дана остаточна оцінка всім доказам в їх сукупності, зокрема щодо причин пожежі.
		 
		Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування надані органом досудового розслідування докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст. 87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту не надано.
		 
		Разом з чим, дійшовши до вмотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину, та оцінюючи існування ризиків, слідчий суддя констатував лише факт існування ризиків, заявлених прокурором, однак не послався на матеріали провадження та обставини, які повинні були бути ним враховані під час розгляду зазначеного клопотання, а саме не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Апеляційний суд констатує, що слідчий суддя лише формально зазначив про існування таких ризиків, а також проігнорував приписи п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, зокрема не обґрунтувавши, що існують підстави вважати, що зазначені ризики не зменшились, не перестали існувати, або не з`явились нові ризики, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
		 
		Перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що необхідності продовження обмеження права підозрюваного ОСОБА_9 на свободу, передбаченого ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, з урахуванням конкретних обставин справи, на даній стадії досудового розслідування немає та прокурором не доведено, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
		 
		Розглядаючи дану справу, зокрема питання про необхідність продовження тримання під вартою підозрюваного, апеляційний суд враховує положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Згідно ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		 
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення особи свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
		 
		У своєму Рішенні «Подвезько проти України» № 74297/11 від 12.02.15р. Європейський Суд з прав людини у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно не підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
		 
		Крім того, в зазначеному Рішенні Суд звернув увагу на неприпустимість загальних формулювань в судових рішеннях та застосування повторюваних шаблонних фраз. Зазначене не свідчить про те, що суди здійснюють належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин конкретної справи.
		 
		Прокурором у клопотанні зазначені ризики, які на його думку не зменшилися, та навпаки продовжують існувати, в тому числі:
		- ризик переховування від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду;
		- незаконного впливу на вже допитаних свідків та потерпілих, а також тих, які ще не допитані;
		- знищення, переховування або спотворення будь-якої з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення істотних обставин справи;
		- перебуваючи на свободі зможе підтримувати зв`язки з іншими співучасниками, місцезнаходження яких, на теперішній час, не встановлене;
		- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		 
		Існування вказаних ризиків також знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, з якими останній погодився та зазначив, що на момент розгляду клопотання вони не зменшились та не перестали існувати.
		 
		Однак, з таким висновком слідчого судді апеляційний суд не погоджується з таких підстав.
		 
		У п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейського Суду з прав людини визначено вказує, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому, необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язку з державою, в якому він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.
		Пунктом 35 цього ж рішення ЄСПЛ визначено, що влада може вважати за необхідне утримувати підозрюваного у в`язниці, принаймні на початку слідства, для того щоб перешкодити йому заплутати розслідування, особливо в такій складній справі, як дане, де необхідні численні і складні слідчі дії. Однак з плином часу ситуація змінюється навіть у такій справі, і при нормальному розвитку подій передбачувані ризики поступово зменшуються в міру того, як проводиться розслідування, фіксуються показання і здійснюється перевірка (див. Рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, серія A, т. 225, с. 16, п. 43).
		 
		Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).
		 
		Апеляційний суд враховує дані щодо особи підозрюваного ОСОБА_9 , зокрема: соціальний статус останнього у суспільстві; активну громадську діяльність; наявність на утриманні дружини та двох малолітніх дітей, що в своїй сукупності вказують на міцні соціальні зв`язки останнього. Підозрюваний має бізнес на території м. Одеси та низку об`єктів нерухомості, яка перебуває в його власності, що в сукупності значно знижує ризик переховування останнього; як свідчать матеріали кримінального провадження підозрюваний раніше не судимий, та відомості про його притягнення до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні іншого злочину відсутні.
		 
		Окрім того, апеляційний суд враховує факти, які не заперечувалися прокурором, а саме: підозрюваний ОСОБА_9 прибув на місце пожежі та намагався надавати допомогу; він не вживав будь-яких заходів до переховування від правоохоронних органів до його затримання.
		 
		Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що досудове розслідування по кримінальному провадженню триває з 17.08.2019 року, протягом якого органом досудового розслідування проведено низку слідчих та розшукових дій, спрямованих на встановлення всіх обставин справи та, як зазначено у клопотанні прокурора, залишилось отримати висновки експертних досліджень та виконати вимоги ст.ст. 283, 290 КПК України.
		 
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що ризик переховування підозрюваного ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та суду на даному етапі досудового розслідування, якщо і існує, то є вкрай мінімальним. Запобігти заявленому прокурором ризику можливого переховування підозрюваного з огляду на існування у підозрюваного паспорта громадянина Сполучених Штатів Америки, апеляційний суд вважає можливим шляхом вилучення цього паспорту, враховуючи той факт, що підозрюваний не заперечував проти видачі цього паспорта, як і закордонного паспорта громадянина України, правоохоронним органам. 
		 
		Доводи клопотання прокурора про наявність ризику впливу, як на допитаних свідків та потерпілих, так і на тих свідків, які ще не допитані під час досудового розслідування, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки цей ризик значно зменшився, зважаючи на те, що прокурором під час апеляційного розгляду було зазначено, що всі підозрювані, потерпілі та свідки у кримінальному провадженні на теперішній час вже допитані. Посилання на можливе з`явлення нових свідків у справі, є безпідставним враховуючи те, що таке формулювання в контексті обґрунтування необхідності продовження тримання особи під вартою, з посиланням на такий ризик, не може враховуватися, оскільки є абстрактним та невмотивованим. Запобігти ризику можливого впливу на інших учасників процесу можливо шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримання від спілкування з цими особами.
		 
		Оцінюючи ризик можливого тиску на учасників процесу, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини викладену у рішенні «Летельє проти Франції», відповідно до якого, реальна небезпека чинення тиску на свідків могла існувати на початку цієї справи, але з плином часу вона значно зменшилася, а після численних допитів свідків він перестає бути визначальним.
		 
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 95 КПК України, суд, у разі направлення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_9 до суду, буде обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		 
		Доводи прокурора в суді апеляційної інстанції щодо намагання сторони захисту вплинути на потерпілу ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки сама потерпіла зазначила, що мала телефонний дзвінок, як їй стало відомо в подальшому, із захисником ОСОБА_12 , однак тиску останній на неї не вчиняв, а лише намагався зустрітись за проханням підозрюваного ОСОБА_9 для надання матеріальної допомоги.
		 
		При цьому, слід звернути увагу, що підозрюваний ОСОБА_9 зазначений факт не заперечував, та навпаки вказав, що саме на його прохання, з метою надання тимчасового житла та необхідної фінансової допомоги потерпілій ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_12 їй телефонував.
		 
		Що стосується ризику знищення або спотворення підозрюваним будь-яких речей та документів, то його існування фактично виключається, оскільки з пояснень прокурора у судовому засіданні вбачається, що всі речі та документи, які стосуються кримінального провадження, були вилучені слідчим та, на підставі ухвал слідчого судді, на вилучене майно накладено арешт.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час досудового розслідування проведено неодноразові огляди місця події, з вилученням необхідної для слідства доказової бази, та на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2019 року накладено арешт без права розпорядження та користування будівлею та нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_3 , де сталася пожежа, із забороною будь-кому входити до вказаних приміщень, а також забороною вилучення з них речей та документів без письмового дозволу слідчого та прокурора. Наведені обставини виключають можливість спотворення або знищення підозрюваним речей та документів, які мають доказове значення для справи. 
		 
		Крім того, прокурор у своєму клопотанні не зазначив інших обставин, які не дозволяють завершити досудове розслідування, крім необхідності в отриманні висновків експертиз, виконання вимог ст. 290 КПК України, складення обвинувального акту та звернення з обвинувальним актом до суду (т.1, а.п. 18).
		 
		Посилання на існування ризику перешкоджання підозрюваним ОСОБА_9 проведенню кримінального провадження іншим чином, в клопотанні прокурора та в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, мають формальний характер та не підтверджений жодним доказом, а тому існування такого ризику апеляційний суд вважає не доведеним.
		 
		Апеляційний суд приймає до уваги, що існування ризиків можливих спроб підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків та потерпілих, не виключається, але ці ризики є настільки мінімізованими, що не дають достатніх законних підстав для продовження на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_9 строку дії виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його подальше застосування є невиправданим.
		 
		Оскільки матеріали кримінального провадження містять докази про можливу причетність підозрюваного ОСОБА_9 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, апеляційний суд вважає, що продовжують існувати мінімальні ризики: можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду; можливих спроб незаконного впливу підозрюваного на потерпілих, свідків та інших учасників кримінального провадження; які в свою чергу обумовлюють необхідність обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
		 
		Вважаючи за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд враховує, що прокурором не було доведено, поза розумним сумнівом неможливість застосування такого запобіжного заходу.
		 
		Крім того, прийшовши до переконання про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, апеляційний суд враховує поведінку підозрюваного, який під час перебування під вартою, незважаючи на його твердження про непричетність до вчинення злочину, вживає заходів для відшкодування шкоди спричиненої в результаті пожежі, що підтверджується наданими стороною захисту розписками від постраждалих осіб, в яких останні, крім іншого, просили не позбавляти підозрюваного волі.
		 
		Обираючи запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, апеляційний суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_9 , який не судимий, має постійне місце проживання в м. Одесі, на його утриманні перебуває дружина та двоє малолітніх дітей, є громадським діячем та приймає активну участь у громадському житті м. Одеси, що свідчить про існування міцних важелів соціального стримування підозрюваного, які свідчать про те, що існуючі ризики у даному кримінальному провадженні, на цій стадії досудового розслідування, можуть бути забезпечені шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Такий запобіжний захід, на думку апеляційного суду, буде цілком достатнім та зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
		 
		Що стосується доводів захисників про можливість передачі підозрюваного під особисту поруку: Головному рабину Південно-Українського регіонального об`єднання іудейських громад Рабин Абрахамбен Шалом-Дов-Бер Вольфу; члену виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_14 ; журналістам ЗМІ: ОСОБА_25 («Думська»), ОСОБА_26 («Строка»), ОСОБА_27 (« ОСОБА_28 »), ОСОБА_29 («1 Городской»), ОСОБА_30 («Думська»), ОСОБА_31 («Академія»), ОСОБА_32 («Академія»), ОСОБА_33 (ТК «112 Україна»), ОСОБА_34 (ОРВ НСЖУ), ОСОБА_35 («Думська»), ОСОБА_36 («Думська ТВ»), ОСОБА_37 («Думська ТВ»), ОСОБА_38 («Думська ТВ»), ОСОБА_39 («Думська ТВ»), ОСОБА_40 («Думська ТВ»), та голові ГО «Рада Громадської Безпеки» ОСОБА_41 , апеляційний суд, не обговорюючи питання чи заслуговують вказані особи на довіру, приходить до висновку, що клопотання не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
		 
		У відповідності до вимог ч. 3 ст. 180 КПК України - передача під особисту поруку відбувається шляхом безпосереднього роз`яснення судом поручителю вимог ч.ч. 3, 4, 5 ст. 180 КПК України. При цьому, поручителю роз`яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань та порядок реалізації такого права.
		 
		Аналіз вищевказаної норми процесуального закону свідчить про те, що особа, яка виявила бажання бути поручителем підозрюваного, має забезпечити свою особисту присутність у судовому засіданні під час розгляду такого клопотання. 
		 
		Разом з цим, вказані особи в судове засідання Одеського апеляційного суду не з`явилися, та особисто не підтвердили суду своє бажання бути поручителями, про що було зазначено в заявах від їх імені. Крім того, апеляційний суд враховує той факт, що вказані заяви не були у встановленому законом порядку подані до апеляційного суду безпосередньо особами, які виявили бажання бути поручителями, а були надані під час судового засідання апеляційного суду стороною захисту, яка не надала суду документів, які б підтверджували її повноваження на такі дії. За таких підстав апеляційний суд вважає, що вказані клопотання не підлягають задоволенню.
		 
		Доводи прокурора з приводу необґрунтованості визначення слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 апеляційний визнає безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 199 КПК України, слідчий суддя може, як продовжити такий запобіжний захід, так і відмовити у його продовженні, застосувавши більш м`який запобіжний захід. До такого висновку апеляційний суд приходить з урахуванням усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, відповідно до якої визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органи державної влади зобов`язанні розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Разом з цим, апеляційний суд констатує, що визначений слідчим суддею розмір застави, не можна вважати альтернативним, оскільки з урахуванням майнового стану підозрюваного, відомості про який містяться в матеріалах кримінального провадження, він є завідомо непомірним для останнього.
		 
		Щодо доводів сторони захисту про допущені істотні порушення слідчим суддею вимог КПК України під час розгляду клопотання, то апеляційний суд вважає, що вони є непереконливими, з огляду на таке.
		 
		Так, доводи сторони захисту про безпідставне призначення та розгляд клопотання у вихідний день  14.10.2019 року, який був державним святом, а також днем в який, з урахуванням віросповідання підозрюваного, останній не міг приймати участь в судовому засіданні та здійснювати інші дії, на які він посилався заявляючи відвід, вцілому заслуговують на увагу, але на думку апеляційного суду не є такими обставинами, які свідчать про явну упередженість слідчого судді.
		Апеляційний суд погоджується з тим, що об`єктивні обставини даної справи вказують на те, що у слідчого судді не було реальної потреби призначати розгляд клопотання саме на 14.10.2019 року, який був вихідним днем, з огляду на те, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 115 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваного спливав наступного дня, а саме о 24:00 годині 15.10.2019 року. 
		 
		Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного розгляду стороною захисту не було надано доказів, що 15.10.2019 року, слідчий суддя, з урахуванням загальновідомого навантаження на суддів районного суду, мав би реальну можливість розглянути клопотання у відповідності до положень ч. 3 ст. 115, ч. 4 ст. 199 КПК України.
		 
		Доводи сторони захисту щодо нерозглянутого відводу слідчому судді, який було заявлено 14.10.2019 року, також є непереконливими, оскільки по своїй суті заявлений відвід стосувався недовіри сторони захисту до слідчого судді з мотивів його упередженості, але відвід з цього мотиву  упередженість слідчого судді, вже був предметом розгляду 12.10.2019 року, який був розглянутий у відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 КПК України та залишений без задоволення. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що сторона захисту беззаперечно не довела того, що слідчий суддя був вочевидь упередженим та недотримався порядку вирішення питання про відвід та безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 81 КПК України, залишивши заяву про відвід без розгляду, визнавши заявлений відвід таким, що має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження. 
		 
		Непереконливими також є доводи сторони захисту відносно того, що слідчий суддя ОСОБА_1 не мав права повторної участі в даному кримінальному провадженні на стадії розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 , з посиланням на те, що цей же слідчий суддя перед цим розглядав клопотання сторони захисту в порядку ст. 201 КПК України, оскільки чинний КПК України не містить обмежень щодо повторної участі слідчого судді в розгляді клопотань щодо забезпечення заходів кримінального провадження на протязі всього досудового розслідування, а засади автоматизованої системи документообігу суду регламентують саме такий порядок розподілу справ в рамках одного кримінального провадження. 
		 
		За наведених вище обставин, доводи сторони захисту про недотримання слідчим суддею вимог процесуального закону під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, що на їх думку свідчить про упередженість слідчого судді, є недоведеними.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
		 
		З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, апеляційні скарги захисників та підозрюваного, а також прокурора підлягають частковому задоволенню, оскаржувана ухвала слідчого судді, як така, що постановлена з недотриманням вимог КПК України, вимог Конвенції про права людини та основоположні свободи та практики Європейського суду з прав людини  підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотань щодо взяття на поруки підозрюваного, а також клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, та застосування апеляційним судом до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст. 194 КПК України.
		 
		Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 194, 199, 404, 407, 409, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
		ухвалив:
		 
		Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7  задовольнити частково.
		 
		Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2019 року, якою у кримінальному проваджені №12019160500004375 внесеному в ЄРДР 17.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України,частково задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_42 , ОСОБА_14 , п`ятнадцяти журналістів про передачу підозрюваного на поруки та захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу та відносно підозрюваного  ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави  скасувати.
		 
		Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотань: Головного рабина Південно-Українського регіонального об`єднання іудейських громад Рабин Абрахамбен Шалом-Дов-Бер Вольфа; члена виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_14 ; журналістів ЗМІ: ОСОБА_25 («Думська»), ОСОБА_26 («Строка»), ОСОБА_27 (« ОСОБА_28 »), ОСОБА_29 («1 Городской»), ОСОБА_43 («Думська»), ОСОБА_44 («Академія»), ОСОБА_45 («Академія»), ОСОБА_46 (ТК «112 Україна»), ОСОБА_47 (ОРВ НСЖУ), ОСОБА_48 («Думська»), ОСОБА_36 («Думська ТВ»), ОСОБА_37 («Думська ТВ»), ОСОБА_49 («Думська ТВ»), ОСОБА_50 («Думська ТВ»), ОСОБА_40 («Думська ТВ»), та голови ГО «Рада Громадської Безпеки» ОСОБА_51 про передачу підозрюваного ОСОБА_9 на поруки.
		 
		Клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 у кримінальному проваджені №12019160500004375 внесеному в ЄРДР 17.08.2019 року про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного  ОСОБА_9  залишити без задоволення.
		 
		Застосувати у кримінальному проваджені №12019160500004375 внесеному в ЄРДР 17.08.2019 року до  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 18 грудня 2019 року включно, із забороною цілодобово залишати житло де він мешкає, за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Підозрюваного  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2  звільнити з під варти в залі суду та зобов`язати його негайно прибути до місця свого проживання, в якому він повинен відбувати домашній арешт.
		 
		Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
		- прибувати за кожним викликом до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора  процесуального керівника, слідчого судді та суду;
		- не відлучатися з місця проживання, в якому підозрюваний перебуває під домашнім арештом, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи, а також зміну засобів зв`язку;
		- утримуватися без дозволу слідчого та прокурора від спілкування особисто або через інших осіб, а також через соціальні мережі, засоби мобільного зв`язку та мобільні додатки з потерпілими,свідками, експертами в цьому кримінальному проваджені;
		- після звільнення, за вимогою слідчого або прокурора-процесуального керівника в даному кримінальному провадженні, невідкладно здати на зберігання слідчому або прокурору свій закордонний паспорт громадянина України,паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
		- носити електронний засіб контролю. 
		Покладені на підозрюваного ОСОБА_9 зазначені обов`язки роз`яснити йому під розписку, яку відібрати у нього негайно в залі судового засідання.
		 
		Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться без поважних причин за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
		 
		Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладених обов`язків обчислюється з моменту проголошення ухвали апеляційного суду, а саме з 27 листопада 2019 року та закінчується 18 грудня 2019 року.
		 
		Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 181 КПК України, ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_9 передати для виконання працівникам Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, які зобов`язані забезпечити доставку підозрюваного ОСОБА_9 до місця проживання в якому він повинен перебувати під домашнім арештом, негайно поставити на облік підозрюваного і повідомити про це слідчого та прокурора - процесуального керівника в даному кримінальному провадженні.
		 
		Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що відповідно до положень ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, де він перебуває під домашнім арештом, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань та використанням електронного засобу контролю.
		 
		Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що згідно з положеннями ч. 6 ст. 195 КПК України відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на підозрюваного при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
		 
		Виконання ухвали Одеського апеляційного суду про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 у вигляді цілодобового домашнього арешту та контроль за виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків доручити Приморському ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.
		 
		Копію ухвали невідкладно направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для відома, начальнику Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, слідчому та прокурору - процесуальному керівнику в цьому кримінальному провадженні - для виконання.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду:
		 
		ОСОБА_2             ОСОБА_3         ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...