Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3215/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано судом: 03.01.2020. Зареєстровано: 03.01.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2020.
Дата набрання законної сили: 10.03.2020
Результат оскарження 10.03.2020 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"24" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3215/19
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Калантай М.В. 
		при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія  "Нафтогаз України", м.Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м.Первомайський Харківської області про стягнення 315 433,19грн. за участю представників:
		від позивача: Єфременко О.О., довіреність 14-192 від 17.05.2019
		від відповідача: Мамонов С.І., ордер серії ХВ№000148 від 23.12.2019 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (надалі - відповідач) про стягнення 315433,19грн., з яких: 159298,75грн. пені, 33744,94грн. 3% річних та 122389,50грн. інфляційних втрат.
		На підтвердження позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу №2586/1617-БО-32 від 31.10.2016.
		Ухвалою від 07.10.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2019.
		25 жовтня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. При цьому, відповідач зазначив, що оплата за прийнятий газ дійсно була здійснена з порушенням встановлених у Договорі №2586/1617-БО-32 строків. Разом із тим, відповідач звернув увагу на відсутність його вини у порушенні строків оплати за договором, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення господарсько-правових зобов`язань і як наслідок - відмови у задоволенні позовних вимог. Одночасно, у відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 85%. 
		У підготовчому засіданні 06.11.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 04.12.2019.
		03 грудня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору постачання природного газу відповідач мав змогу оплачувати газ не тільки грошовими коштами через рахунки зі спеціальним режимом використання, а й власними коштами. Навів відповідну практику Верховного Суду на обґрунтування своєї позиції, зокрема постанови у справах №902/517/18, 910/16072/16, 918/1395/15. Щодо клопотання про зменшення розміру пені зазначив про великий рівень заборгованості споживачів природного газу, наголошував на стратегічному значенні підприємства позивача.
		У підготовчому засіданні 04.12.2019 судом оголошено перерву до 11.12.2019.
		05 грудня 2019 року від відповідача надійшли заперечення, в яких він наголосив на тому, що ним на обґрунтування заяви про зменшення пені надано низку доказів, при цьому позивач не надав доказів понесення ним збитків у зв`язку з простроченням оплати за договором. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, а у разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір пені на 85%.
		Також 05 грудня 2019 року від відповідача надійшли додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи.
		У підготовчому засіданні 11.12.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 24.12.2019.
		У судовому засіданні 24.12.2019 представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача у даному судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві та запереченні, просив у позові відмовити. У випадку задоволення позовних вимог, відповідач просив суд задовольнити клопотання про зменшення пені на 85%.
		У судовому засіданні 24.12.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
		31 жовтня 2016 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №2586/1617-БО-32 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
		Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. 
		Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 2000 тис.куб.м.
		Пунктом 3.4 Договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
		Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором в період з 01 жовтня 2016 становить 7099,20грн. (з ПДВ).
		За умовами пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Згідно з пунктом 12 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
		Додатковою угодою №1 від 31.10.2016 сторони, зокрема, визначили, що вартість 1000куб.м. газу в період з 01 листопада 2016 становить 8182,80грн. (з ПДВ).
		Додатковою угодою №2 від 22.11.2016 сторони, зокрема, визначили, що вартість 1000куб.м. газу в період з 01 грудня 2016 становить 8577,60грн. (з ПДВ).
		Додатковою угодою №3 від 30.12.2016 сторони, зокрема, визначили, що вартість 1000куб.м. газу в період з 23грудня 2016 становить 5930,40грн. (з ПДВ).
		Додатковою угодою №5 від 27.12.2016 сторони, зокрема, визначили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 газ обсягом до 1706,593 тис.куб.м., а саме жовтень 2016  116,664 тис.куб.м., листопад 2016  243,670 тис.куб.м., грудень 2016  325,364 тис.куб.м., січень 2017  353,905 тис.куб.м., лютий 2017  327,00 тис.куб.м., березень 2017  340,00 тис.куб.м.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 10253193,22грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 828221,06грн., від 30.11.2016 на суму 1993902,88грн., від 31.12.2016 на суму 2540707,26грн., від 31.01.2017 на суму 2098798,21грн., від 28.02.2017 на суму 1689221,06грн., від 31.03.2017 на суму 1102345,75грн.
		Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.
		Відповідач за поставлений природний газ розрахувався в повному обсязі 27.04.2018, допустивши при цьому порушення встановлених договором строків оплати, що підтверджується розрахунком позовних вимог, та не заперечується відповідачем.
		Пунктом 8.2. договору було передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		Відповідно до пункту 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
		З урахуванням даних норм Договору та положень статті 625 ЦК України, позивач, у зв`язку із несвоєчасним погашенням відповідачем основного боргу за Договором, здійснив нарахування останньому 159298,75грн. пені, 33744,94грн. 3% річних та 122389,50грн. інфляційних втрат та просить господарський суд Харківської області стягнути їх на свою користь.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.
		Згідно з ст.525, ч. 1 ст.526 Цивільного кодексу Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно ч. 1ст. 530 Цивільного кодексу Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно з ч. 1ст. 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно дост. 611 Цивільного кодексу Україниодним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно дост. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно достатті 230 Господарського кодексу Україништрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно із пунктом 4статті 231 Господарського кодексу Україниу разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
		Як зазначалося вище, згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору становить 159298,75грн.
		Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на відсутність його вини у простроченні оплати через те, що розрахунки за поставлений природний газ здійснювалися з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання. Крім іншого, відповідач зазначає, що нормативи перерахування грошових коштів з цього рахунку визначалися не підприємством теплових мереж, а НКРЕКП. Отже, він, як споживач, не міг впливати на розподіл коштів з цього рахунку. Відсутність вини підприємства в порушенні строків оплати за договором є підставою для звільнення від відповідальності за порушення господарсько-правових зобов`язань і як наслідок - відмови у задоволенні позовних вимог.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Пунктом 3 частини 1ст. 3 Цивільного кодексу України, серед загальних засад цивільного законодавства встановлено свободу договору.
		При цьому, частиною 1статті 12 ЦК Українивизначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
		Відповідно до положеньст. 6 ЦК України,сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
		Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Зазначене кореспондується з положеннямистатті 627 ЦК України, якими визначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
		У договорі постачання природного газу від 31.10.2016 №2586/1617-БО-32 сторони прямо передбачили обов`язок споживача в будь-якому випадку своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору (п. 6.2 договору).
		При цьому, ст. 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду (постанова у справі №910/16072/16 від 21.02.2018). Зокрема, Верховний Суд вказує, що у відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, і не впливає на зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором.
		Відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу та беручи на себе зобов`язання оплачувати вартість природного газу, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних вище обставин.
		Уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.
		Крім того, відповідно до статей42,44 ГКУкраїни, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
		За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
		Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.03.2019 у справі № 905/1851/17.
		З огляду на викладене, суд вважає доводи відповідача безпідставними та не приймає їх.
		Разом з тим, відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 85%. В обґрунтування клопотання відповідач, зокрема, вказує на те, що зобов`язання відповідачем виконане повністю; позивачем не доведена наявність збитків, а якщо вони наявні, то останні компенсуються стягненням трьох процентів річних та інфляційних втрат; прострочення не мало тривалого часу, але стосувалося значних сум грошових коштів; договором встановлений розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, що є граничним розміром штрафної санкції (при цьому позивач є монополістом поставки газу, тому відповідач у зобов`язанні виступає більш слабкою стороною та фактично не може пропонувати внести зміни до запропонованого проекту договору); ступінь вини відповідача у порушенні зобов`язання є незначним, оскільки відповідач є комунальним підприємством, реалізує теплову енергію за тарифами, які не покривають вартість енергоносіїв. Стан його розрахунків напряму залежить від виконання зобов`язань споживачами. Слід врахувати, що відповідно до постанови КМУ №1108 від 26.10.2011 м.Первомайський є депресивною територією, що свідчить про скрутне матеріальне становище населення (основного споживача теплової енергії). При цьому вся оплата за природний газ здійснювалася шляхом розподілу коштів, отриманих від споживачів (в порядку постанови КМУ №217); відповідач є комунальним підприємством та виконує важливу соціальну функцію з теплопостачання населення та бюджетних організацій, в тому числі навчальних закладів, державних органів.
		Розглядаючи вказане клопотання відповідача суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
		Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
		Із мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
		Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 85% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. 
		Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. 
		Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18.
		Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 23894,81грн.
		Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 33744,94грн. 3% річних та 122389,50грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
		Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 33744,94грн та 122389,50грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
		Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м.Первомайський, мікрорайон-1/2, Дитячий садок №9, код 31679569) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код 20077720) 23894,81грн. пені, 33744,94грн. 3% річних та 122389,50грн. інфляційних втрат, а також 4731,60грн. судового збору.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		В іншій частині позову відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повне рішення складено "03" січня 2020 р. 
		 
		СуддяМ.В. Калантай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...