Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/10084/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.01.2020. Оприлюднено: 28.01.2020.
Дата набрання законної сили: 20.01.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		              
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		20 січня 2020 року                                                                                          м. Київ
		                                                                                                           
		Справа №759/10084/17
		Апеляційне провадження №22-ц/824/1962/2020
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:     судді-доповідача:    Соколової В.В.
		суддів:                       Андрієнко А.М., Саліхова В.В.
		секретар                    Луговий Р.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» на рішення Святошинського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Миколаєць І.Ю. 21 лютого 2019 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» про захист гідності, честі та ділової репутації,
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		У липні 2017 року позивач звернулися до суду з вказаним позовом, в якому  просив: 
		§ визнати недостовірною, такою що принижує честь, гідність і ділову репутацію, поширену відповідачами про нього інформацію, у вигляді фактичних тверджень, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_4»; 
		§ зобов`язати відповідачів спростувати не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту набрання рішення суду у цій справі законної сили, розповсюджену ними недостовірну інформацію аналогічним способом, а саме шляхом повідомлення в телеефірі студії телеканалу «Zik» у телепрограмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщеної на веб-сервісі «Youtube» на каналі «ІНФОРМАЦІЯ_5», а також на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 резолютивної частини судового рішення за цим позовом; 
		§ стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно позивача, який перебував на посаді першого заступника Голови Служби безпеки України, відповідачем ОСОБА_2 в телевізійній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», трансляція якої здійснювалась ІНФОРМАЦІЯ_3 в період часу з 20 год. 37 хв. до 21 год. 24 хв. в прямому ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» під логотипом телеканалу «Zik» була поширена недостовірна інформація наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_4». Запис зазначеної телевізійної програми та окремо її фрагмент, який містить недостовірну інформацію про позивача, був розміщений відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» на веб-сервісі «Youtube» на каналі «ІНФОРМАЦІЯ_5» та знаходився у вільному доступі великої кількості людей. Вказана інформація носить негативний характер, є твердженням відповідача ОСОБА_2 , що не ґрунтуються на фактах, направлена на порушення  честі, гідності та ділової репутації позивача. 
		 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року позов ОСОБА_1   до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» про захист гідності, честі та ділової репутації, задоволено частково.
		Визнано порушеним немайнове благо ОСОБА_1 , що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, у інформації, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 в телевізійній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», трансляція якої здійснювалась в прямому ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» під логотипом «Zik», а також поширеної шляхом розміщення зазначеної телевізійної програми та окремо її фрагменту на веб-сервісі «Youtube» на каналі під ім`ям (аккаунтом) «ІНФОРМАЦІЯ_5» наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» спростувати не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту набрання рішення суду у цій справі законної сили, шляхом оприлюднення резолютивної частини цього судового рішення (без зазначення персональних даних осіб щодо місця реєстрації та реєстраційний номер облікової картки платника податків) в ефірі телеканалу «Zik», на веб-сервісі «Youtube» на каналі під ім`ям (аккаунтом) «ІНФОРМАЦІЯ_5» та на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6.
		В іншій частині позову - відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   судовий збір у сумі 640,00 грн.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» на користь ОСОБА_1   судовий збір у сумі 640,00 грн.
		Рішення суду мотивовано тим, що поширена відповідачами інформація не є оціночними судженнями, оскільки поширена у формі подачі фактів, носить стверджувальний характер, первинним джерелом поширення цієї інформації є сам відповідач ОСОБА_2 .. Суд у даному випадку не вважає, що підлягають застосуванню ширші межі критики позивача, як публічної особи, оскільки критикою є виключно оціночні судження.
		Також зазначено, що інформація, поширена відповідачем, містить стверджувальний вислів: «я дам Вам відповідь, хто у нас кришує бурштинову мафію», який в сукупності з іншою поширеною інформацією, вказує про причетність позивача до тих чи інших протиправних дій, які дискредитують його в очах оточуючих, формуючи у них відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону, а тому дана інформація є недостовірною та порушує презумпцію невинуватості визначену в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і таким чином порушує такі особисті немайнові права позивача, як честь, гідність та ділова репутація.
		Тому, поширення відповідачами інформації щодо позивача про його причетність до протиправної діяльності, яка має обвинувальний нахил, і сприймається як звинувачення позивача у порушенні закону без належної перевірки цієї інформації компетентними органами, не може вважатися оціночними судженнями на підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію», оскільки такі фактичні твердження відповідача можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності, здійснивши відповідну перевірку істинності фактів.
		 
		Не погодилось із вказаним судовим рішенням ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ», його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду реальним обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до її неправильного вирішення. Представник відповідача вказує на те, що висновок суду першої інстанції про те, що спірна інформація є фактичним твердженням, не відповідає дійсності, так як зміст оспорюваної інформації, не містить необхідної конкретики, цитата є неуточненими, абстрактними, неконкретизованими судженнями, висловленими у довільній некатегоричній формі. Звертає увагу на те, що законодавство України, не містить офіційного визначення слова «кришує», у зв`язку із чим неможливо встановити значення названої вигаданої дії. Ця частина фрази не має посилання ні на будь-які фактичні дії, що могли бути вчинені позивачем, ні на дати вчинення таких можливих дій, ні на обставини та наслідки можливого вчинення таких дій. Тому така інформація не може бути перевірена на предмет правдивості та є оціночним судженням.
		Представник відповідача наголошує  на тому, що позивач на час поширення інформації перебував на посаді першого заступника Голови Служби безпеки України - начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України, тобто вважається публічною особою і межі його критики з боку суспільства є значно ширшими у порівнянні з звичайними громадянами.
		Враховуючи викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» - Яковюк Л.Ю. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Відповідач ОСОБА_2 також підтримав апеляційну скаргу подану ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» та просив про її задоволення.
		Представник позивача - адвокат Александрук Р.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого   рішення, колегія суддів виходить з наступного.
		 
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач ОСОБА_2 у телевізійній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», трансляція якої здійснювалась в прямому ефірі відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» під логотипом «Zik», поширив інформацію наступного змісту:«ІНФОРМАЦІЯ_4».
		В подальшому запис зазначеної телевізійної програми та окремо її фрагмент, який містить зазначену вище інформацію, був розміщений відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» на веб-сервісі «Youtube» на каналі «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Вказані обставини визнані відповідачем ОСОБА_2 .. Відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» на стадії розгляду справи судом першої інстанції не заперечувався факт поширення зазначеної інформації, в апеляційній скарзі також відсутні доводи щодо обставин поширення оспорюваної інформації. 
		 
		У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
		Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17)..
		У Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). 
		У статтях 3, 4, 6, Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеїзазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. 
		 
		Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.
		У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
		Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (ч. 4 ст. 277 ЦК України).
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
		Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 277 ЦК України).
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).
		 
		Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. 
		А відповідно до  ч. 1 ст. 30 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. 
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).
		 
		В рішенні від 10 серпня 2006 року у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Межі припустимої критики відповідно ширші,  коли йдеться про політика, ніж коли йдеться про пересічного громадянина. На відміну від останнього, кожне слово та дія  першого  неминуче  та  свідомо  стають  об'єктом ретельного вивчення з боку журналістів та громадськості, і, отже, він повинен виявляти вищий ступінь толерантності  (див. Lingens v. Austria, рішення від 8 липня 1986, Series A no. 103, п. 42).
		Суд також звернув увагу на те, що повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.
		У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).    
		При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
		Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (статі 3, 4, 6 Декларації).
		 
		Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави стверджувати, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення ЄСПЛ у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції»). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі «Бразільє проти Франції» від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ «Патурель проти Франції» від 22 грудня 2005 року, «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02 червня 2016 року).
		 
		З наведених обставин справи вбачається, що в телевізійній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», трансляція якої здійснювалась в прямому ефірі відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» під логотипом «Zik», поширено інформацію наступного змісту:«ІНФОРМАЦІЯ_4». В подальшому запис зазначеної телевізійної програми та окремо її фрагмент, який містить зазначену вище інформацію, був розміщений відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» на веб-сервісі «Youtube» на каналі «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Як вже вказано вище, обставини поширення зазначеної інформації,  були визнані відповідачем ОСОБА_2 , не заперечувались вони і відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» на стадії розгляду справи судом першої інстанції, відсутні доводи і в апеляційній скарзі. А отже твердження представника ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» висловлені в судовому засіданні апеляційного суду щодо недоведеності цих обставин, відхиляються апеляційним судом, так як обставини визнані сторонами у справі не підлягають доведенню. До того ж вони зафіксовані позивачем на носії інформації - диску, що долучений до матеріалів справи та не спростовані стороною відповідача. 
		 
		Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Поширена відповідачами інформація не містить необхідної конкретики та не може бути перевірена на предмет правдивості. Висловлення «кришує» не має офіційного тлумачення, у зв`язку з чим неможливо встановити значення даного висловлювання. Вказана інформація не може розцінюватись, як звинувачення позивача у вчиненні конкретної дії, чи такою що носить виключно негативний характер.
		Оскаржувані судження у цій справі були коментарями у контексті питань, які становлять суспільний інтерес, а саме видобутку бурштину та публічної діяльності позивача.  Поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація була його власними судженнями та оцінкою дій відповідача, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, а не твердженням. Поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел. 
		Вказані висновки ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду викладених,  зокрема, у Постанові  від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18). 
		З огляду на зазначену природу оскаржуваних тверджень апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що спірна інформація, яка була визнана судом недостовірною  не може вважатись твердженням, оскільки цю інформацію не можна перевірити на предмет дійсності і спростування. Ця інформація є неуточненим, неконкретизованим судженням і вона має розглядатися у цілому як оціночне судження, а не як  чисте твердження щодо фактів.
		На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок відносно того, що поширена відповідачами інформація не є оціночним судженням, оскільки поширена в формі подачі фактів та носить стверджувальний характер. 
		При вирішенні справи, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1 будучи на посаді першого заступника Голови Служби безпеки України є публічною особою, відомим у суспільстві державним службовцем найвищого рівня, який обіймає публічну посаду, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.
		Виходячи з практики Європейського суду з прав людини посадова особа органу державної влади, погоджуючись на виконання владних повноважень, бере на себе обов'язок нести і поєднаний з цими повноваженнями тягар, до складу якого входить, зокрема, певний дискомфорт від критичного ставлення до влади.
		Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Таким чином, оскільки позивач, є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за своєю особою,  з боку всієї громадськості. Враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася переважно обставин щодо видобутку бурштину,  що має великий суспільний інтерес та опосередковано стосувалась публічної діяльності позивача, останній повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої для нього є ширшою від критики пересічних осіб та преси.
		Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не забезпечив баланс між потребою захищати ділову репутацію позивача та правом інших осіб на інформацію, яка становить суспільний інтерес у контексті діяльності позивача як публічної особи. Судом не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що порушує його права і свободи, принижує  честь та гідність, відсутні.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, стягненню з позивача на користь відповідача, який звернувся з апеляційною скаргу підлягають понесені останнім судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1920,00 грн.
		 
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
		 
		П О С Т А Н О В И В
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» - задовольнити.
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» про захист гідності, честі та ділової репутації - відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_1   на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» судовий збір в розмірі 1920,00 грн.
		 
		Позивач:  ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» (код ЄДРПОУ 25550345, місце знаходження: 79066, м. Львів, вул. Сихівська, 8).
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                             В.В. Соколова
		 
		Судді:                                                                                                 А.М. Андрієнко
		 
		                                                                                                            В.В. Саліхов 
		 
		 
		                                                    
		                                      Повний текст постанови складений 24 січня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...