Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/4010/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони здоров’я, з них; медико-соціальної експертизи.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2020. Зареєстровано: 19.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020 (частково)
Результат оскарження 08.07.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		м. Вінниця
		14 лютого 2020 р. Справа № 120/4010/19-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:Слободонюка М.В., 
		за участю: 
		секретаря судового засідання: Чванової Д.Б.
		позивача: ОСОБА_1 
		представника позивача:адвоката Заєць Б.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
		за позовом: ОСОБА_1 
		до: Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи 
		про: скасування рішення та зобов`язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, в якій позивач просить скасувати рішення відповідача від 17.12.2018 року щодо не визнання його інвалідом ІІІ групи та зобов`язати останнього винести рішення щодо надання позивачу статусу інваліда ІІІ групи безстроково.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.06.2015 року рішенням Вінницької міжрайонної МСЕК йому встановлено інвалідність ІІІ групи від загального захворювання терміном на 1 рік. Після медичних обстежень, проведених за період 2015 - 2017 років, йому щоразу пролонговували ІІІ групу інвалідності від загального захворювання, враховуючи необхідність активного відновного лікування та реабілітації. Проте, рішенням МСЕК № 2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 17.12.2018 року за наслідками повторного огляду відмовлено у визнанні інвалідом ІІІ групи при поточному діагнозі: "консолідований МОС перелом лівої великогомілкової кістки з помірною розгинальною контрактурою в гомілковостопному суглобі; консолідований МОС перелом шийки лівого стегна, післятравматичний лівобічний кокс артроз ІІ ст. з помірним больовим синдромом і легкою контратурою; вторинний ангіодистонічний синдром нижніх кінцівок, ХАН 1 ст. справа, І-ІІ ст." Позивач зазначає, що починаючи з грудня 2018 року по листопад 2019 року у відповідності до Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" неодноразово звертався до відповідача, Міністерства охорони здоров`я, Департаменту охорони здоров`я Вінницької обласної державної адміністрації зі скаргами з метою реалізації права на відновлення ІІІ групи інвалідності. У кінцевом результаті, у вересні 2019 року МСЕК № 1 видала йому довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 366332 про встановлення йому ІІІ групи інвалідності з 15.04.2019 року до 01.05.2020 року. Так, в даному випадку свій адміністративний позов позивач мотивує тим, що будучи інвалідом з 2012 року і по теперішній час стан його здоров`я не покращився та залишається без динаміки, а тому оскаржуване рішення відповідача від 17.12.2018 року про невизнання його інвалідом, на його переконання, є протиправним. Наведені обставини спонукали позивача звернутись до суду за захистом своїх прав.
		Ухвалою від 02.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
		21.01.2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 1795), в якому зазначено, що рішенням Вінницької міжрайонної МСЕК від 05.06.2015 року громадянину ОСОБА_1 , з урахуванням незначного обмеження життєдіяльності та легких функціональних порушень на момент проведення огляду, пролонговано ІІІ групу інвалідності від загального захворювання терміном на 1 рік, враховуючи соціальний фактор (тимчасова переміщена особа), а також необхідність завершення реабілітаційних заходів з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року за № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.09.2011 року за № 561. Всі наступні чергові переогляди за період 2016 року по жовтень 2017 року лише пролонговували ІІІ групу інвалідності від загального захворювання терміном на 1 рік з тих же підстав - соціального фактору (тимчасово переміщена особа) та на період раціонального працевлаштування, про що останній неодноразово повідомлявся. Втім, рішенням МСЕК № 2 від 17.12.2018 року за наслідками повторного огляду позивачу відмовлено у встановленні інвалідності ІІІ групи з огляду на те, що наявна патологія з урахуванням ступеню порушення функцій не дає підстав для пролонгування інвалідності. Разом із тим, 15.04.2019 року при черговому зверненні позивача до Вінницької міжрайонної МСЕК та послідуючих оглядах Вінницькою МСЕК № 2, Вінницькою обласною МСЕК на розширеному експертному засіданні, за участю представників ДОЗ ОДА та НДІРІ ВНМУ ім. М.І. Пирогова, вирішено завершити реабілітаційні заходи оперативним лікуванням та встановлено ІІІ групу інвалідності від загального захворювання терміном на 1 рік на період закінчення реабілітаційних заходів. Вкотре зазначає, що наявна патологія з урахуванням ступеня порушення функцій з урахуванням медичних показів, станом на час огляду, не дає підстав для пролонгування інвалідності, позаяк, саме соціальний фактор (внутрішньо переміщена особа, необхідність працевлаштування) є тим критерієм, що був взятий до уваги відповідачем при встановленні відповідної групи інвалідності.
		За таких обставин відповідач вважає, що прийняте ним рішення є законним, а тому в позові ОСОБА_1 просить відмовити. Одночасно у відзиві представник відповідача клопотав суд здійснювати розгляд справи у його відсутність.
		Ухвалою суду від 31.01.2020 року розгляд справи відкладено на 14.02.2020 року у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у відповідача.
		06.02.2020 року на адресу суду надійшли витребувані у відповідача докази, а саме оригінали матеріалів медико-експертної справи ОСОБА_1 
		13.02.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4600), в якій ОСОБА_1 вкотре вказує на протиправність рішення Вінницької обласної МСЕК № 2 від 17.12.2018 року щодо невизнання його інвалідом, оскільки існування патології, з урахуванням ступеня порушення функцій стану здоров`я, підтверджена, зокрема, і НДІРІ ВНМУ ім. М.І. Пирогова, де він знаходився на лікуванні та обстеженні в період з 15.08.2016 року по 25.08.2016 року. Звертає увагу на необхідність врахування даних обстежень та рекомендацій НДІРІ ВНМУ ім. М.І. Пирогова, а саме висновок-заключення № 888 від 07.09.2016 року по справі за № 3032, відповідно до якого рішенням Вінницької обласної МСЕК № 2 від 08.09.2016 року позивачу повторно пролонговано ІІІ групу інвалідності від загального захворювання опорно-рухового апарату. На переконання позивача, комісія МСЕК № 2 не вжила достатніх заходів щодо уточнення діагнозу та стану здоров`я позивача задля підтвердження наявності паталогії з урахуванням ступеню порушення функцій організму, що дає право на встановлення ІІІ групи інвалідності.
		14.02.2020 року на адресу суду перед початком судового засідання надійшли додаткові пояснення позивача (вх. № 4660), в яких останній вказує про неодноразові спроби вжити усіх реабілітаційних заходів та працевлаштуватись, знайти роботу згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда від 29.08.2019 року за № 70062, враховуючи матеріальне становище, соціальний фактор та стан здоров`я. Втім, при кожному зверненні в територіальний центр та інші місця роботи м. Хмільник Вінницької області, отримував відмову з причин відсутності вакансій. В підтвердження своїх доводів надав до суду копії довідок Хмільницької міськрайонної філії Вінницького обласного центру зайнятості (від 18.10.2018 року за № 03/563-18, від 15.03.2019 року за № 30.01-21/241-19, від 17.12.2019 року за № 30.01-21/1109-19).
		У судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали повністю та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Разом із тим, в матеріалах справи наявні письмові клопотання відповідача про розгляд даної справи у його відсутність.
		Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи у його відсутність. А згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, з урахуванням письмових заяв представника відповідача, судом здійснюється розгляд справи за даною явкою осіб.
		Заслухавши пояснення представника позивача та безпосередньо доводи самого позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи тимчасово переселеною особою з тимчасово окупованої території України з 2014 року, 05.06.2015 року повторно оглянутий Вінницькою міжрайонною МСЕК, та за рішенням якої останньому встановлено ІІІ групу інвалідності від загального захворювання на 1 рік. Прийняттю відповідного рішення передувало надання довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою міжрайонною МСЕК м. Антрацит Луганської області про встановлення інвалідності терміном до 01.06.2015 року та довідки про перебування на обліку в УПФУ в м. Хмільнику від 05.06.2015 року за № 1425/02-3-24).
		Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого за № 3205 від 25.09.2016 року поставлено основний діагноз: "консолідований МОС перелом лівої великогомілкової кістки з помірною розгинальною контрактурою в гомілково-стопному суглобі; консолідований МОС перелом шийки лівого стегна, після травматичний лівобічний кокс артроз ІІ ст. з помірним больовим синдромом і легкою контрактурою; вторинний ангіодистонічний синдром нижніх кінцівок, ХАН І ст. І-ІІ ст."
		15.07.2016 року при черговому огляді Вінницькою міжрайонною МСЕК ОСОБА_1 направлено на консультацію обласною МСЕК № 2, за результатами якої направлено до НДІРІ ВНМУ ім. М.І. Пирогова.
		В період з 15.08.2016 року по 25.08.2016 року позивач перебував на обстеженні в НДІРІ ВНМУ ім. І.М.Пирогова. 08.09.2016 року рішенням обласної МСЕК №2 пролонговано ІІІ групу інвалідності від загального захворювання (опорно-руховий апарат) терміном на 1 рік, для завершення реабілітаційних заходів та професійно-трудової (раціональне працевлаштування) реабілітації.
		Так, при наступному переогляді 06.10.2017 року Вінницькою міжрайонною МСЕК ОСОБА_1 пролонговано ІІІ групу інвалідності на період раціонального працевлаштування. При цьому було враховано виключно соціальний фактор (тимчасово переміщена особа) та необхідність працевлаштування.
		В подальшому, за направленням КНП "Хмільницький ЦПМСД" 25.10.2018 року на адресу Вінницької міжрайонної МСЕК надійшла відповідна документація ОСОБА_1 щодо чергового встановлення (пролонгації) групи інвалідності .
		19.11.2018 року позивач оглянутий Вінницькою міжрайонною МСЕК та був направлений на консультацію до Вінницької обласної МСЕК № 2.
		Рішенням Вінницької обласної МСЕК № 2 від 17.12.2018 року група інвалідності ОСОБА_1 не встановлена, оскільки наявна патологія з урахуванням ступеня порушення функцій не надає підстави для пролонгування інвалідності. У зв`язку із цим позивачу видано довідку від 17.12.2018 року про невизнання інвалідом.
		Не погоджуючись із таким рішенням Вінницької обласної МСЕК № 2 позивач звернувся до суду для захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.
		Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
		Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (далі - Закон).
		Згідно статей 2 - 3 вказаного Закону, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
		Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України.
		Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів.
		Відповідно до пунктів 1 - 5 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні. МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.
		Обов`язки та права комісій визначаються пунктами 11-13 цього Положення, яким передбачено, що окрім іншого, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;
		Обласні, центральні міські комісії здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій (п. 12 Положення).
		Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи; проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;
		Відповідно до пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
		Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначений Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009. Згідно цього положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
		Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
		Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд (п. 8 Положення).
		Пунктом 22 Положення передбачено, що повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.
		У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ (п. 23-24 Положення).
		Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку
		Особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності (п. 26 Положення).
		Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
		Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
		обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
		обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
		обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
		обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
		обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
		обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
		обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
		Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів (п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
		Класифікацію основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості, визначено пунктом 2.2 розділу 2 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 N 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за N 1295/20033 (далі - Інструкція № 561). В зазначеному пункті критеріями життєдіяльності людини визначені здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
		Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв.
		Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
		Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
		З нормативно-правових актів, якими врегульований порядок проведення медико-соціального експертного обстеження з метою встановлення інвалідності, вбачається, що відповідне рішення МСЕК приймається на підставі вивчення медичної документації та за результатами об`єктивного обстеження осіб - членами комісії.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїх постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16.
		Так, дослідивши оригінал медекспертної справи заведеної на гр. ОСОБА_1 , судом встановлено, що в акті огляду медико-соціальною експертною комісією за № 20/825 від 17.12.2018 року Вінницької обласної МСЕК № 2 містяться дані об`єктивного обстеження позивача лікарями - спеціалістами: хірургом (п. 28.6), терапевтом (п. 28.6.2), неврологом (п. 28.6.3), результати обов`язкових додаткових обстежень, за результатами яких встановлено діагноз: "Післятравматичний лівобічний консартроз ІІ ст. Консолідовані синтезовані переломи шийки лівого стегна та с/з лівого стегна та с/з лівої в/гомілкової кістки (травма побутова, ОМС в 2012р.). Функція опори та руху порушена легко". За даного захворювання група інвалідності не встановлена, оскільки, як зазначено в обґрунтуванні експертного рішення, що міститься в даному акті огляду МСЕК від 17.12.2018р., наявна паталогія з урахуванням ступеню порушення функцій не дає підстав для пролонгування інвалідності.
		Як свідчать матеріали справи, ІІІ група інвалідності до цього позивачу встановлювалась на період фактичного закінчення реабілітаційних заходів та працевлаштування (соціальний фактор), при цьому медичних показань для встановлення групи інвалідності станом на дату огляду МСЕК 17.12.2018 року не було.
		Згідно з пунктами 3.4.23 та 3.4.30 Інструкції № 561, на які посилається позивач у своєму позові, група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях, зокрема: ОСОБА_2 стегна чи гомілки; Хибний суглоб стегна чи обох кісток гомілки або великої гомілкової кістки при неефективності реабілітаційних заходів після п`яти років спостереження.
		У той же час за висновком Акта огляду МСЕК № 20/825 від 17.12.2018 року, відповідного захворювання у позивача не підтверджено, що унеможливлює встановлення йому третьої групи інвалідності.
		Обґрунтовуючи свою позицію позивач стверджує про наявність у нього стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій здоров`я, наполягає на тому, що його життєдіяльність обмежено, а стан здоров`я не покращився та залишається без динаміки на протязі п`яти років, що є підставою для визнання його інвалідом.
		Оцінюючи такі доводи суд звертає увагу на пункт 27 Положення № 1317, в якому чітко визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту. І такими медичними критеріями для встановлення ІІІ групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності. В той же час, як вбачається з актів огляду позивача медико-соціальною експертною комісією не було встановлено обмеження життєдіяльності позивача в призмі медичного критерію, а лише враховано соціальний фактор (завершення реабілітаційних заходів та здійснення працевлаштування), що свідчить про відсутність підстав для визначення ІІІ групи інвалідності.
		Зокрема, доводи представника позивача та самого позивача про наявність підстав для визнання його інвалідом та зобов`язання встановити таку інвалідність безстроково, із посиланням на виписки з медичних карток за час стаціонарного лікування та реабілітації в період, коли інвалідність йому була встановлена, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що для встановлення групи інвалідності має значення сукупність 2 факторів: 
		1) наявність стійкого порушення стану здоров`я;
		2) обмеження життєдіяльності особи якнайменш в помірному ступеню, викликані порушеннями стану здоров`я. 
		У даному випадку відповідач дійшов висновку, про недоведення жодної з підстав, що дає право для встановлення ІІІ групи інвалідності. Наявні медичні документи позивача, які були в розпорядженні Вінницької обласної МСЕК № 2 на момент проведення огляду та прийняття оскаржуваного рішення від 17.12.2018 року не вказували на наявність такої паталогії та ступеня порушення функцій, що надавала підстави для пролонгування інвалідності.
		Відносно обставин подальшого встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності строком до 1 травня 2020 року за наслідками проведеного повторного огляду МСЕК 23.07.2019 року, про що видана довідка серії НОМЕР_1 ААБ за № 366332, то суд з`ясував таке.
		Як свідчать матеріали медико-експертної справи ОСОБА_1 , після прийняття рішення про невизнання його інвалідом 17.12.2018 року, позивач неодноразово проходив наступні огляди медико-соціальною експертною комісією. Зокрема, згідно акту № 805 огляду МСЕК від 25.04.2019 року ОСОБА_1 підтверджено попередній діагноз та прийнято рішення про відсутність підстав для встановлення інвалідності.
		Наступним Актом огляду МСЕК №30/050 від 04.06.2019 року також встановлено, що функція опори та руху ОСОБА_1 порушена легко та за наслідками травми відсутні підстави для встановлення групи інвалідності.
		Під час проведення чергової медико-соціальної експертизи, за результатами якої складено акт № 70038/70062 від 09.07.2019 - 23.07.2019 року, було отримано заключення Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю від 29.08.2019 № 817, в якому міститься рекомендація МСЕК розглянути питання про визначення ОСОБА_1 групи інвалідності для завершення реабілітаційних заходів з медичної реабілітації - видалення металоконструкції та трудової реабілітації (раціональне працевлаштування у соціально дезадаптованої особи). З урахуванням таких рекомендацій Вінницькою обласною МСЕК № 1 прийнято експертне рішення про те, що ступінь функціональних порушень не дають підстави для встановлення інвалідності згідно Інструкції від 05.09.2011 N 561. Однак ІІІ група інвалідності встановлена терміном на 1 рік виключно для закінчення реабілітаційних заходів. При цьому інвалідність встановлена з 15.04.2019 року відповідно до п. 1.12 Інструкції № 561 з дати надходження його посильної документації на Вінницьку міжрайонну МСЕК.
		Суд зазначає, що визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи входить до компетенції медико-соціальної експертизи.
		В даному випадку суд не вправі ототожнювати чи надавати пріоритетну оцінку одному акту огляду медико-соціальної експертної комісії над іншим, оскільки в усіх випадках такою комісією зроблено висновок про відсутність медичних показань у позивача для встановлення йому групи інвалідності. 
		Тобто, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, в той час як адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
		Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 вересня 2019 року у справі № 215/3246/17 та від 09 грудня 2019 року у справі № справа №160/9746/18.
		Завданням суду, при розв`язанні зазначеного спору, є перевірка дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі.
		Вказані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 березня 2019 року у справі № 805/773/17-а).
		Як вже зазначено вище, розглядаючи питання про встановлення групи інвалідності позивачу 17.12.2018 року, відповідачем дотримано порядку розгляду цього питання в контексті приписів Інструкції № 561, Положення № 1317, Положення про МСЕК. Відтак, враховуючи, що в ході судового розгляду справи судом не встановлено будь-яких порушень з боку відповідача при прийнятті рішення 17.12.2018 року щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю. 
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне судове рішення складене судом 18.02.20.
		 
		Реквізити сторін:
		Позивач:  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
		Відповідач: Вінницька обласна медико-соціальна експертна комісія № 2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20097160). 
		 
		 
		Суддя Слободонюк Михайло Васильович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...