Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/5853/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Розбещення неповнолітніх.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2020.
Дата набрання законної сили: 05.03.2020
Номер судового провадження: 51-1665км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017050790001049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова Іменем України
		05 березня 2020 року
		м. Київ
		справа № 265/5853/17 провадження № 51-1665км19
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора  ОСОБА_5 ,
		розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь урозгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12017050790001049, щодо
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		уродженця п. Знобь Трубчевського р-ну 
		Брянської області, жителя 
		АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 156 КК та призначено йому покарання на строк 5 років із відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу та з позбавленням права займатися будь-якою діяльністю, пов`язаною з наданням допомоги дитячим будинкам, на строк 3 роки. 
		Згідно із ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення з 31 травня 2017 року по 09 червня 2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін та постановлено скасувати його після набрання вироком законної сили та повернути заставодавцю суму внесеної застави.
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року вирок залишено без змін.
		За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 31 травня 2017 року в період часу з 12:50 до 13:20, перебуваючи на узбережжі Азовського моря біля кафе «Наш куточок», що на вулиці Виноградній, 60 у м. Маріуполі, діючи умисно з метою задоволення статевої пристрасті, усадив собі на коліно малолітню ОСОБА_7 та вчинив щодо неї розпусні дії.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 . Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилися доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, про необхідність уточнення вироку в частині зазначення виду основного покарання, а також про необґрунтоване призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, що не пов`язана із злочином. Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу, вважала за необхідне виключити рішення суду про призначення засудженому додаткового покарання у виді права займатися певною діяльністю.
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим.
		Доводи у касаційній скарзі прокурора про необхідність скасування ухвали суду апеляційної інстанції на підставах неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінального закону є непереконливими з огляду на таке.
		Як видно з вироку, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_6 , засудив його за ч. 2 ст. 156 КК та призначив йому за цим законом основне покарання на строк 5 років із відбуттям покарання укримінально-виконавчій установі закритого типу, а також певне додаткове покарання. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував у строк покарання засудженому строк попереднього ув`язнення у відповідному співвідношенні до покарання увиді позбавлення волі.
		При цьому суд, обґрунтувавши в мотивувальній частині вироку своє рішення щодо необхідності призначити основне покарання у виді позбавлення волі, урезолютивній частині вироку не вказав виду покарання, зазначивши лише, що це покарання підлягає відбуванню укримінально-виконавчій установі закритого типу.
		Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що санкція ч. 2 ст. 156 КК не передбачає іншого виду основного покарання, ніж позбавлення волі. 
		Згідно з частиною 3. ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далівиправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далівиправні колонії). Частиною 1 ст. 18 цього Кодексу передбачено, що виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі. 
		Таким чином, відбування укримінально-виконавчій установі закритого типу іншого виду покарання, ніж позбавлення волі, законом не передбачено. 
		Відповідно до ст. 380 КПК, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, незмінюючи при цьому його зміст. 
		Проте, з матеріалів кримінального провадження видно, що будь-яких питань та сумнівів при виконанні вироку щодо ОСОБА_6 не виникло. За наведених обставин підстав для задоволення вимоги прокурора про скасування ухвали апеляційного суду в цій частині немає.
		Що стосується доводів у касаційній скарзі прокурора про необґрунтованість призначення ОСОБА_6 додаткового покарання, то суд дійшов такого.
		За змістом ч. 1 ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне або як додаткове покарання. Згідно з ч. 2 цієї статті як додаткове покарання воно може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Як зазначив у вироку суд, урахувавши обставини справи, він призначив ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права займатися будь-якою діяльністю, пов`язаною з наданням допомоги дитячим будинкам. При цьому суд не конкретизував, які саме обставини справи ним враховано.
		При цьому, позбавляючи ОСОБА_6 права займатися певною діяльністю, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 55 КК, за змістом якої таке покарання може бути призначене лише у випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою засудженого або із заняттям ним певною діяльністю.
		З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 надавав волонтерську допомогу дитячому центру «Добрий Самарянин» БО «Християнський Фонд Надія», проте його волонтерська діяльність жодним чином не пов`язана із вчиненням злочину. Отже, призначення судом засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю суперечить вимогам закону.
		Апеляційний суд під час перегляду вироку не виправив помилку, допущену судом першої інстанції. 
		За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_6 підлягають зміні у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року щодо ОСОБА_6 змінити.
		Виключити з вироку та ухвали апеляційного суду рішення про призначення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 156 КК додаткового покарання у виді позбавлення права займатися будь-якою діяльністю, пов`язаною з наданням допомоги дитячим будинкам на строк 3 роки.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною таоскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...