Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/11791/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2020. Зареєстровано: 24.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2020.
Дата набрання законної сили: 09.07.2020
Результат оскарження 09.07.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 240/11791/19/12027/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		  Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		          23 березня 2020 року                     м. Житомир                     справа № 240/11791/19  
		                                                                                                    категорія  108020200
		                    
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС  про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, 
		                                                       
		встановив:
		 
		 
		До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення від 11.07.2019 №UA101000/2019/200223/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00566.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на підставі рахунку-фактури від 11.06.2019 №182/2019 він придбав у Німеччині в громадянина ОСОБА_2 легковий автомобіль марки - Volkswagen, модель - Passat, 2014 року випуску, номер кузоваНОМЕР_1, за ціною 9300 євро. Автомобіль був пропущений на митну територію України та з метою митного оформлення доставлений до митного посту "Житомир-Центральний " Житомирської митниці ДФС. Позивач вказує, що під час митного оформлення митним брокером - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ледіс+» до відповідача були подані всі необхідні документи та електронна митна декларація ІМ 40 ДЕ №UA101070/2019/037178 від 26.06.2019, в якій на підставі поданих документів, визначена митна вартість автомобіля, який ввозиться в Україну, за основним методом (за ціною угоди) в загальній сумі 9350 євро (9300 євро - вартість автомобіля та 50 євро - вартість доставки). Однак, 11 липня 2019 року відповідачем було винесене спірне рішення №UA101000/2019/200223/2 про коригування митної вартості товару, згідно якого митну вартість належного позивачу автомобіля було скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом на рівні 11601,00 євро. В якості підстави для прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо ціни, що сплачена за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Зокрема вказано, що декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України. Крім того в рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що відповідно до відомостей, зазначених у митній декларації, вартість транспортування оцінюваного транспортного засобу до митного кордону України складає 50 євро, однак документу, що підтверджує вказану вартість транспортування оцінюваного товару, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості товару, до митного оформлення подано не було. Також відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00566, якою позивачу було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією з посиланням на винесення рішення про коригування митної вартості.
		ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем безпідставно, в порушення норм  Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, в той час як декларантом були надані митному органу всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. Крім того, позивач вказує, що відповідач не витребував у нього жодних додаткових документів та не надсилав йому письмової вимоги щодо необхідності надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість.
		З огляду на зазначене, позивач вважає рішення від 11.07.2019 №UA101000/2019/200223/2  про коригування митної вартості товару та картку відмови митному оформленні (випуску) товарів №UA101070/2019/00566 протиправними, а тому він звернувся з даним позовом до суду.
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження у справі №240/11791/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 16 грудня 2019 року о 12:00.
		12 грудня 2019 року до відділом документального забезпечення суду був зареєстрований відзив Житомирської митниці ДФС на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позову.
		Свою позицію аргументував тим, що після реєстрації електронної митної декларація ІМ 40 ДЕ №UA101070/2019/037178 від 26.06.2019 в базі даних електронної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів та початку здійснення митного контролю спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, яка визначила такі форми управління контролю, як: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» - Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 12150,00"; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». У зв`язку з цим, реалізуючи повноваження щодо контролю правильності визначення декларантом митної вартості автомобіля, працівниками митного органу було досліджено долучені позивачем до митної декларації документи та виявлено, що декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, та документу, що підтверджує вказану вартість транспортування оцінюваного товару, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості товару.
		Після спрацювання ризиків та встановлення розбіжностей у поданих документах, декларанту було надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену мину вартість автомобіля, а також перекладу на українську мову рахунку-фактури №182/2019 від 11.06.2019. Однак, у відповідь на вимогу митного органу декларантом не надано додаткових документів, як і не надано перекладеного на українську мову рахунку-фактури №182/2019 від 11.06.2019. З огляду на зазначене та відповідно до вимог  ст. 57 Митного Кодексу України відповідач провів з декларантом процедуру консультацій, в результаті якої було встановлено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи вказане, митна вартість автомобіля була визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3  ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 08.07.2019 №UА205090/2019/83296 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і склала 11601,00 євро. У зв`язку з цим, й були прийняті рішення від 11.07.2019 №UA101000/2019/200223/2 про коригування митної вартості товару та картка відмови в митному оформленні випуску товарів №UA101070/2019/00566. На підставі вищенаведеного відповідач зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень Житомирська митниця ДФС діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 47-51).
		В підготовчому судовому засіданні, що відбулося 16 грудня 2019 року за участі представників сторін, було оголошено перерву до 11:00 16 січня 2020 року у зв`язку з неотриманням представником позивача відзиву на позовну заяву.
		09 січня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.74-77).
		Призначене на 16 січня 2020 року підготовче судове засідання по справі, у зв`язку з неявкою сторін, було перенесено на 10 лютого 2020 року о 11:00.
		Крім того, 16.01.2020 судом було винесено ухвалу, якою, для належної підготовки справи до розгляду, строк проведення підготовчого провадження у справі продовжено терміном на 30 днів.
		Також, 16 січня 2020 року представником позивача до відділу документального забезпечення суду було подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому представник просив суд витребувати у відповідача  копії документів, на підставі яких було розмитнено транспортний засіб за митною декларацією від 08.07.2019 №UА205090/2019/83296 (а.с.97-98).
		Ухвалою від 16.01.2020 вищезазначене клопотання представника позивача було задоволено та витребувано у Житомирської митниці ДФС копії документів, на підставі яких було розмитнено транспортний засіб за митною декларацією від 08.07.2019 №UА205090/2019/83296.
		10 лютого 2020 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з чим підготовче судове засідання про справі, призначене на 10.02.2020, було відкладено на 24 лютого 2020 о 10:00.
		Під час підготовчого судового засідання, що відбулося 24 лютого 2020 року, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 24.02.2020, якою закінчено підготовче судове засідання по справі та призначено розгляд справи по суті на 11 березня 2020 року о 11:00.
		11 березня 2020 року до суду з`явились представники сторін, однак ними до відділу документального забезпечення суду були подані клопотання про розгляд справи в порядку письмово провадження.
		З огляду на зазначене та керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд адміністративної справи №240/11791/19 здійснюється судом в порядку письмового провадження.
		Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі рахунку-фактури від 11.06.2019 №182/2019 придбав у Німеччині в громадянина ОСОБА_2 легковий автомобіль марки - Volkswagen, модель - Passat, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об`єм двигуна 1968 см3, за ціною 9300 євро,  що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вищезазначеного рахунку-фактури (а.с.13-14).
		З метою здійснення митного оформлення товару митним брокером позивача - ТОВ «Ледіс+» 26.06.2019 було подано до Житомирської митниці ДФС електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA101070/2019/037178, у якій визначено вартість вказаного транспортного засобу за основним методом (за ціною договору) в розмірі 9300 євро (а.с.53).
		На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA101070/2019/037178 від 26.06.2019 митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:
		- рахунок-фактуру від 11.06.2019 №182/2019 (а.с.13-14);
		- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/319965 від 23.06.2019 (а.с.24-26);
		- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.06.2019 (а.с.19-23);
		- договір про надання послуг митного брокера від 22.06.2019;
		- паспорт фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_3 від 16.05.2016;
		- паспорт фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії НОМЕР_4 від 06.07.1996;
		За результатами аналізу поданої декларантом до митного оформлення митної декларації ІМ 40 ДЕ №UA101070/2019/037178 та долучених до неї документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» - Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 12150,00"; та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (а.с.56).
		Так, за наслідками опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем було встановлено наступне:
		- за наданим рахунком-фактурою набуто право власності на товар (транспортний засіб), що дає підстави вважати, що сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар, а покупець оплатив товар, однак всупереч вимог ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару;
		- відповідно до відомостей, зазначених у митній декларації, вартість транспортування оцінюваного транспортного засобу до митного кордону України складає 50 євро, однак документу, який підтверджує вказану вартість транспортування оцінюваного товару, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості товару, декларантом до митного оформлення не подано.
		З огляду на зазначене та керуючись ч. 3 ст. 53, ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України,  відповідач10.07.2019 надіслав митному брокеру позивача - ТОВ «Ледіс+» повідомлення про необхідність подання до митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; 4) копії митної декларації країни відправлення. Крім того, відповідач повідомив декларанта про необхідність надання перекладу на українську мову рахунку-фактури №182/2019 від 11.06.2019 (а.с.64).
		З вказаним повідомленням була ознайомлена представник митного брокера ТОВ «Ледіс+» - Власюк О.М., що підтверджується її підписом на цьому повідомленні (а.с.64). 
		Однак на вимогу митного органу митний брокер повідомив, що додаткові документи надати не може (а.с.64).
		У зв`язку з цим, митний орган з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару, 11.07.2019 провів консультацію, в ході якої декларанту була надана інформація щодо вартості аналогічного товару (а.с.65).
		Крім того, під час консультації було визначено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи зазначене, Житомирською митницею ДФС було вирішено, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3  ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 08.07.2019 №UА205090/2019/83296 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 11601,00 €/шт. (а.с.65).
		В свою чергу, представник митного брокера ТОВ «Ледіс+» Власюк О.М. в ході консультації повідомила, що консультацію отримала та додаткових документів надати не може (а.с.65).
		З огляду на зазначене, 11 липня 2019 Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200223/2, відповідно до якого митниця за резервним методом, ґрунтуючись на раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості за МД від 08.07.2019 №UА205090/2019/83296, визначила, що митна вартість ввезеного позивачем автомобіля становить 11601,00 євро (а.с.62).
		В графі 33 вказаного рішення відповідачем зазначено наступне:
		"Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
		Частиною п`ятою ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
		Документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
		Частиною 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
		За наданим рахунком-фактурою набуто право власності на товар (транспортний засіб). Таким чином є підстави вважати, що сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного органу не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч.2 ст. 53 та ч.1 ст.368 Митного кодексу України.
		Відповідно до відомостей, зазначених у митній декларації, вартість транспортування оцінюваного транспортного засобу до митного кордону України складає 50 євро. Відповідно до ч. 21 ст. 58 Митного кодексу України використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Разом з тим, до митного оформлення не подано документ, що підтверджує вказану вартість транспортування оцінюваного товару, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості товару.
		Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не надано такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; 4) копію митної декларації країни відправлення.
		На вимогу органу доходів і зборів не надано переклад на українську мову таких товаросупровідних документів: рахунку-фактури №182/2019 від 11.06.2019.
		Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.59 Митного кодексу України. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 08.07.2019 №UА205090/2019/83296 з  дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 11601,00 €/шт." (а.с.62 звортній бік).
		У зв`язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101070/2019/00566, в якій вказано, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально (а.с.31).
		Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості автомобіля та картку відмови протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
		Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються  Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі -  МК України).
		Відповідно до вимог частини 1  статті 246 МК України  метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		Згідно ч. 1  ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Частина 1  статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
		Відповідно з ч. 6  ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Положеннями  ст. 49 МК України  передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2  ст. 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього  Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
		Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому  розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Частина 4  ст. 58 МК України  вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Кодексу).
		За змістом частини 2  статті 52 МК України  декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
		Стаття 53 МК України  визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
		У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1  статті 53 МК України).
		Згідно частини 2  статті 53 МК України  документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій  статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		В силу вимог ч. 5  ст. 53 МК України  забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		З аналізу частин 1 та 2  статті 53 МК України слідує те, що  Митним кодексом України  передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Як вже було встановлено судом, позивачем разом із митною декларацією було подано наступні документи: рахунок-фактуру від 11.06.2019 №182/2019 (а.с.13-14); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/319965 від 23.06.2019 (а.с.24-26); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.06.2019 (а.с.19-23); договір про надання послуг митного брокера від 22.06.2019; паспорт фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_3 від 16.05.2016; паспорт фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії НОМЕР_4 від 06.07.1996.
		Згідно частини 1  статті 57 МК України  визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
		1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
		2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
		Частиною 3  статті 57 МК України  передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього  Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей  59  і  60  цього  Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4  ст. 57 МК України).
		Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей  59  і  60  цього  Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до  статті 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6  ст. 57 МК України).
		За приписами частини 1  статті 58 МК України  метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		Відповідно до частини 3  ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1  статті 57 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у  статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
		Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
		Під час розгляду справи судом було встановлено, що у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації №UA101070/2019/037178 від 26.06.2019 декларантом вказано цифру 1, що відповідає основному методу визначення митної вартості (за ціною договору).
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1  ст. 54 МК України).
		У відповідності до ч. 2  ст. 54 МК України  контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій  статті 58 цього Кодексу.
		Згідно ч. 3  ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Частина 5  статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
		При цьому, відповідно до частини 3  статті 53 МК України  у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
		Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята  статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої  статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до ч. 6  ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга  статті 55 Митного кодексу України).
		Верховний Суд України в рішенні від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15 зазначив, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
		Водночас, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі №826/10733/15.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за рахунком-фактурою від 11.06.2019 №182/2019 рівні 9300,00 євро (а.с.53). Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 11601,00 євро було проведено митним органом на підставі ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості (а.с.62).
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості автомобіля було встановлено, що подані позивачем для митного оформлення документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
		-          декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України;
		-          відповідно до відомостей, зазначених у митній декларації, вартість транспортування оцінюваного транспортного засобу до митного кордону України складає 50 євро, однак документу, що підтверджує вказану вартість транспортування оцінюваного товару, до митного оформлення подано не було.
		Однак, суд не погоджується з такою правовою позицією відповідача та зазначає наступне.
		Матеріалами справи підтверджується, що позивачем легковий автомобіль Volkswagen Passat, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 було придбано в Німеччині у громадянина ОСОБА_2 за ціною 9300 євро, що підтверджується рахунком - фактурою від 11.06.2019 №182/2019 (а.с. 13-14).
		З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений рахунок - фактура від 11.06.2019 №182/2019 позивачем було подано до митного оформлення на підтвердження митної вартості імпортованого транспортного засобу.
		Вказаний в рахунку-фактурі від 11.06.2019 №182/2019 правочин щодо купівлі-продажу транспортного засобу є правомірним та дійсним, не був визнаний судом у встановленому законодавством порядку недійсним, а також не є нікчемним в силу закону.
		Так,  статтею 204 Цивільного кодексу України  встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому статтею 203 Цивільного кодексу України  закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
		1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно з частини першої  статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6  статті 203 цього Кодексу.
		Таким чином, сумніви у достовірності вказаного в рахунку-фактурі від 11.06.2019 №182/2019 правочину, як і сумніви у ціні продажу транспортного засобу, є  безпідставним.
		Під час розгляду справи судом було досліджену наявну у справі копію рахунку-фактурі від 11.06.2019 №182/2019 та встановлено, що в ньому міститься зроблена продавцем відмітка «гроші готівкою отримано» та його підпис біля вказаної відмітки (а.с.13-14).
		Вказане свідчить про те, що розрахунок між продавцем - ОСОБА_2 та покупцем - ОСОБА_1 відбувався готівкою, внаслідок чого рахунок-фактура від 11.06.2019 №182/2019 на суму 9300,00 євро є належним та допустимим доказом на підтвердження митної вартості імпортованого автомобіля. 
		Отже, оскільки розрахунок через фінансову установу не здійснювався, позивач був позбавлений об`єктивної можливості надати митному органу банківські чи інші платіжні документи на підтвердження оплати вартості автомобіля.
		Таким чином, суд вважає, що за умови подання позивачем при митному оформленні транспортного засобу рахунку-фактури від 11.06.2019 №182/2019, відповідно до якого вартість імпортованого транспортного засобу дорівнює 9300,00 євро, та при сплаті покупцем даної суми готівкою, обґрунтовані сумніви у визначенні декларантом достовірної митної вартості товару у митного органу відсутні.
		Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача платіжних документів про оплату оцінюваного товару, суд зазначає, що аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
		У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
		Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
		Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
		Крім того, суд наголошує, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Натомість, митним органом у своєму рішенні не було обґрунтовано зазначено, в чому саме полягали об`єктивні сумніви чи неточності у заявленій позивачем митній вартості товару.
		При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).
		Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (автомобіля) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, ознак підробки, відповідачем не надано.
		Стосовно тверджень відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують понесені ним витрати на транспортування транспортного засобу в розмірі 50,00 євро, суд зазначає таке.
		Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
		Дослідивши під час розгляду справу подану позивачем до Житомирської митниці ДФС електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA101070/2019/037178 від 26.06.2019, суд встановив, що митна вартість транспортного засобу, яка вказана позивачем у графі 22 «Валюта та загальна сума за розрахунком» митної декларації, відповідає вартості транспортного засобу, яка вказана в рахунку-фактурі від 11.06.2019 №182/2019, та становить 9300,00 євро, що, у свою чергу, свідчить про те, що позивачем не було включено до митної вартості транспортного засобу витрати на транспортування в розмірі 50,00 євро.
		Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Частиною десятою цієї статті закріплено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5).
		Суд зазначає, що під терміном "транспортування", наведеним у цій нормі, слід розуміти той випадок, коли імпортований об`єкт перевозиться з іноземної країни до України за допомогою певних сторонніх транспортних засобів (у тому числі із залученням перевізників), а тому не поширюється на рух власним ходом автомобілю, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
		За таких обставин, вимога відповідача надати документи, що підтверджують вартість транспортування оцінюваного товару є протиправною.
		Також у оскаржуваному рішенні від 11.07.2019 №UA101000/2019/200223/2 відповідачем вказано, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані, у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г -в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Враховуючи зазначене, Житомирською митницею ДФС було вирішено, що митна вартість буде визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3  ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 08.07.2019 №UА205080/2019/83296 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становитиме 11601,00 €/шт.
		З даного приводу суд зазначає наступне.
		Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
		У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).
		Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту).
		За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.
		Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до  Митного тарифу України.
		Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
		Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
		З огляду на зазначене суд вважає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
		Статтею 64 МК України  передбачено, що у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у  статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
		Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої  статті 55 МК України  прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених  наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
		Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
		Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, зазначено лише номер та дату митної  декларації (від 08.07.2019 №UА205080/2019/83296), на підставі якої здійснено коригування митної вартості транспортного засобу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
		З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
		Підсумовуючи всі наведені висновки у цій справі, суд зазначає, що як у взаємозв`язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом зокрема: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства прийнятих рішень, недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість ввезеного позивачем автомобіля.
		З огляду на що, суд вважає, що висновок митного органу про необхідність застосування другорядних методів визначення митної вартості є неправомірним, оскільки, проаналізувавши усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як декларантом було надано достатньо необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом.
		При цьому, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
		Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
		Надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 11.07.2019 №UA101000/2019/200223/2.
		Позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації №UA101070/2019/00566 також підлягає задоволенню як похідна.
		Частиною першою та другою  статті 77 КАС України  встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Положеннями  статті 90 КАС України  визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено, а відповідачем в порушення вимог  статті 77 КАС України  не спростовано наявність правових підстав для скасування рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості від  11.07.2019 №UA101000/2019/200223/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00566, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1  ст. 139 КАС України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанції від 04.11.2019 (а.с.4) під час звернення з даним позовом до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1536,80 гривень.
		Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Для цілей розподілу судових витрат, до витрат на правничу допомогу, включається:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		При цьому, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно ордеру серії ЖТ № 078602, адвокатом ОСОБА_1, який надає йому послуги у відповідності до умов договору від 26.11.2019 №26/11/1 є Касянчук Сергій Вікторович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №001136) (а.с.69-70).
		З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Касянчуком Сергієм Вікторовичем укладено договір про надання правової допомоги №26/11/2.
		За умовами п. 2.1 вказаного Договору адвокат Касянчук Сергій Вікторович взяв на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги щодо оскарження у Житомирському окружному адміністративному суді рішення від 11.07.2019 №UA101000/2019/200223/2 про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00566.
		Відповідно до п. 4.8 вказаного Договору сторони домовились, що вартість та ідентифікація юридичної допомоги становитиме: адвокатський запит - 500,00 грн., позовна заява - 2000,00 грн., клопотання про витребування доказів - 500,00 грн., участь у одному судовому засіданні - 700,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи - 300,00 грн., відповідь на відзив - 1000,00 грн.
		Згідно з актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 20.02.2020 за договором від 26.11.2019 №26/11/2, адвокат Касянчук Сергій Вікторович надав позивачу наступні послуги:
		- підготовка позовної заяви 18.11.2019 - 2000,00 грн.;
		- адвокатський запит 03.01.2020 - 500,00 грн.;
		- відповідь на відзив 09.01.2020 - 1000,00 грн.;
		- клопотання про витребування доказів 16.01.2020 - 500,00 грн.;
		- участь у судовому засіданні 16.12.2019 - 700,00 грн.;
		- участь у судовому засіданні 16.01.2019 - 700,00 грн.;
		- участь у судовому засіданні 11.03.2020 - 700,00 грн..
		Таким чином, загальна вартість наданої правової допомоги була визначена у розмірі 6100,00 гривень.
		Вказані послуги адвоката позивачем оплачено в повному обсязі, а саме: в сумі 6100,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 13.03.2020.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судове засідання по справі, призначене на 16 січня 2020 року не відбулося та було перенесене на 10 лютого 2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін. 
		Судове засідання, що було призначено на 11.03.2020 також не було проведено, оскільки представниками  сторін 11.03.2020 до відділу документального забезпечення суду були подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, у зв`язку з чим, розгляд адміністративної справи №240/11791/19 здійснювався судом в порядку письмового провадження.
		З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що до складу витрат на правову допомогу адвокатом Касянчуком Сергієм Вікторовичем була включена вартість послуг з участі в судових засіданнях 16.01.2020 та 11.03.2020, які адвокатом надані не були, оскільки судові засідання по справі №240/11791/19 у вказані дні не проводились, а тому вартість таких витрат в загальному розмірі 1400,00 грн. не підлягає відшкодуванню.
		Таким чином, враховуючи вищезазначені норми та беручи до уваги задоволення позову, суд приходить до висновку, що стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС підлягають судові витрати в розмірі 6236,80 гривень, з них: 1536,80 грн. - судовий збір, який був сплачений позивачем при зверненні з даним позовом до суду; 4700,00 грн. - витрати позивача на правничу допомогу.
		Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		вирішив:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39421140) про визнання протиправним та скасування рішення та карти відмови - задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 11.07.2019 №UA101000/2019/200223/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00566.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (вул.Перемоги, 25, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39421140) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) документально підтверджені судові витрати в розмірі 6236,80 гривень (шість тисяч двісті тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		          Суддя                                                                                            І.Е.Черняхович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...