Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/1097/20(2-а/214/107/20) : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2020. Зареєстровано: 19.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2020.
Дата набрання законної сили: 14.05.2020
Номер судового провадження: 852/5260/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		14 травня 2020 року м. Дніпросправа № 214/1097/20(2-а/214/107/20)
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - судді  Олефіренко Н.А. (доповідач),
		суддів:  Шальєвої В.А., Білак С.В.,       
		розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 25.03.2020 в адміністративній справі №214/1097/20(2-а/214/107/20) за позовом   ОСОБА_1   до  старшого лейтенанта поліції інспектора 1 роти 1 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривому розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Самойленко Аркадія Степановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого лейтенанта поліції, інспектора 1 роти 1 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Самойленка А.Г., в якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2084283 від 12 листопада 2019 року.
		В обґрунтування позову наводить наступне, що  08 лютого 2020 року інспектором було винесено постанову серія ЕАК №2084283 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп. на водія ОСОБА_1 . Зазначає, що зі змісту винесеної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 08.02.2020 р. об 22:24, керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 на крайній лівій смузі, чим порушив п. 11.5. ПДР України - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. Вказує, що з цією постановою ОСОБА_1 не згодний, правопорушення він не вчиняв, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Згідно  ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього  Кодексу, в межах позовних вимог. Частиною 1 ст. 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. 08.02.2020 року, об 22:24 ОСОБА_1 рухався по Дніпровському шосе у м. Кривий Ріг, де біля будинку 35 його зупинили інспектори Полку патрульної поліції, які висловили йому звинувачення в скоєнні адміністративного порушення, а саме порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. В подальшому інспектором була складена оскаржувана постанова. Інспектором не було взято до уваги пояснення позивача, що він керуючись п.10.4 ПДР України завчасно зайняв  відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку для повороту ліворуч. Так, п.10.4 ПДР України передбачено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.  Відповідно до п. 11.2  Правил дорожнього руху  встановлено, на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом. Адміністративне порушення, передбачене  ст. 122 ч.2 КУпАП  має місце у випадку порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, проїзд на заборонений сигнал світлофора, порушення правил обгону, безпечної дистанції або інтервалу та ін. Конституційний Суд України у своєму рішенні №23-рп/2010 від 22.10.2010 р. зазначає, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини.  Конституція України  визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в  Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених  Конституцією України. Відповідно до п. 3 ч. 3  ст. 286 КАС України  за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Вказує, що зазначеною постановою позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 425 гривень, 00 копійок. Звертає увагу, що обставини наявності адміністративного правопорушення не підтверджені належними доказами, зокрема, поясненнями свідків, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що вказує на відсутність фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2  ст. 122 КУпАП  та винність позивача у його вчиненні. Також звертає увагу, що постанова про накладення адміністративного стягнення не є окремим доказом винності позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки відображає не фактичні обставини події, а думку особи, яка її складає, про ці події. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Наполягає, що під час складання оскаржуваної постанови поліцейський не з`ясував всіх обставин справи, не прийняв до уваги пояснення водія, не залучив свідків. Вважає, що відповідач не надав доказів про те, що позивач порушив п.11.5 ПДР України, тому вина водія у вчинення правопорушення належним чином не доведена, прийняте інспектором рішення про притягнення позивача до відповідальності є необґрунтованим, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Наполягає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Вказує, що оспорювана постанова не відповідає вимогам  ст.283 КУпАП, за змістом якої обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку, оскільки вказана постанова не містить посилання на достатні та допустимі докази вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення. В Кодексі України про адміністративні правопорушення та  Кодексі адміністративного судочинства України  визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред`явленого йому обвинувачення, адже в силу ч.3  ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Пунктом 24  Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»  встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.  283,  284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до  ст. 251 КУпАП  доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. У відповідності до ч.ч.1, 4  ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.  Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію»  передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Частиною 1 ст.40 Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання  правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Наполягає, що візуальне спостереження за дотриманням  правил дорожнього руху  працівниками органу Національної поліції, фотознімки можуть бути доказом у справі лише у тому випадку, коли вони зафіксовані у встановленому законом порядку. Вказує, що хоча в постанові і зазначено, що правопорушення зафіксовано на бодікамеру 00259, в той же час, всупереч приписам  ст.283 КУпАП, відеозапис не було зазначено в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення в графі 9 «До постанови додається», як і не досліджено під час розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення, адже жодних посилань на нього в постанові немає. Вказані обставини виключають можливість прийняття відеозапису у якості належного доказу по справі. Таку позицію висловив і Верховний Суд у своїх постановах від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а, від 15.11.2018 року у праві №524/5536/17. Зазначає, що жодних фотоматеріалів, пояснень свідків, які вказували б на наявність в діях позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, відповідачем до постанови не долучено та в підтвердження своїх заперечень не надано. Наполягає, що системний аналіз положень Кодексу, в тому числі  ст. 258 КУпАП  дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а також скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказує, що при винесенні даної постанови не були враховані вимоги ст.268 КУпАП, що визначає права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: право ОСОБА_1 на юридичну допомогу, збір і надання доказів. В даному випадку він був позбавлений вказаних засобів захисту, наданих йому законодавством при винесенні оскаржуваної постанови. Вважає, що інспектором при накладені стягнення було порушено вимоги ст. 280 КУпАП, а саме не з`ясовано чи винен ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також не з`ясовано інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). В силу ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Наполягає, що дії старшого інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення без врахування пояснень позивача, за відсутності доказів є протиправними, а відтак винесена постанова є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
		Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25.03.2020 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, прийнятим із неповним з`ясуванням обставин справи, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
		Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції  без змін.
		Справа судом апеляційної інстанції    розглянута    без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1  ст. 311 КАС України  у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що 08 лютого 2020 року інспектором було винесено постанову серія ЕАК №2084283 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп. на водія ОСОБА_1 . 
		Так в постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 08.02.2020 р. об 22:24, керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 на крайній лівій смузі, чим порушив п. 11.5. ПДР України - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку.
		Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
		За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відмови в задоволені позову з огляду на наступне.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до  Закону України «Про дорожній рух», встановлюють  Правила дорожнього руху, затверджені  постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Згідно з п. 1.3, 1.9.  Правил дорожнього руху  України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Відповідно до п. 11.5.  Правил дорожнього руху  України, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
		Згідно з ч. 2  ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		Відповідно до  ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Статтею 280 КУпАП  визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з п. 1  ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Відповідно до  ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Відповідно до  ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно з ч. ч. 1, 2  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до  ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Крім того, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим  статтею 283 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
		У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
		Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.01.2019 року по справі № 592/5576/17.
		Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності не містить інформації про здійснення будь-якої фіксації правопорушення.
		З огляду на вищевикладені норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що постанова серії ЕАК №2084283 від 12.11.19 року є протиправною та підлягає скасуванню.    
		Відповідно до п.3 ч.3  ст.286    КАС України    за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасування, колегія суддів вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .
		Відповідно до    ст.242 КАС України    рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з  ст.317    КАС України    підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.
		Керуючись статтями        272,  286,  308,  311,  315,  317,  321,  322,  325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу         ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 25.03.2020 в адміністративній справі №214/1097/20(2-а/214/107/20) скасувати та прийняти нову постанову.
		Адміністративний позов ОСОБА_1   до  старшого лейтенанта поліції інспектора 1 роти 1 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривому розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Самойленко Аркадія Степановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
		Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2084283 від 12 листопада 2019 року якою         ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2    ст.122 КУпАП    та    закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .
		Постанова  суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3  ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України  касаційному оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 14.05.2020 року.
		 
		   
		Головуючий - суддя                                                                      Н.А. Олефіренко 
		 
		                               суддя                                                                      В.А. Шальєва 
		 
		                               суддя                                                                      С.В. Білак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...