Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/4995/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора; стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2020. Зареєстровано: 19.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 18.06.2020
Номер судового провадження: 1-кс/991/5147/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/4995/20
		Провадження1-кс/991/5147/20
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		У Х В А Л А
		 
		 
		18 червня 2020 року                                         м.Київ 
		 
		 
		Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, -
		В С Т А Н О В И В :
		До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в якій просив визнати неправомірним невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженими особами Національного антикорупційного бюро України за його заявою про кримінальне правопорушення відомостей, які мають ознаки кримінального правопорушення та зобов`язати відповідальну особу Національного антикорупційного бюро України внести відомості до ЄРДР, які викладені в письмових заявах ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення. При цьому, в якості додатку до скарги заявником надана лише одна його заява від 05.05.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення.
		Скарга обґрунтована тим, що заявник звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою від 05.05.2020 р. про наявність ознак кримінального правопорушення, в якій викладаються обставини щодо можливих протиправних дій службових осіб ТОВ «Черкаський турборемонтний завод». Зазначена заява була отримана НАБУ, однак, станом на дату звернення до суду з відповідною скаргою, відомості, викладені у заяві від 05.05.2020 р., в ЄРДР не внесені.
		Розглянувши матеріали скарги та документи, що її обґрунтовують, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
		Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф №1, ст.303-308 цього Кодексу.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, може бути оскаржена заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
		В кримінальному процесуальному праві підсудність характеризується як розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, якимй суд буде розглядати дану справу.
		У сучасному кримінальному судочинстві застосовується підсудність у трьох розрізах: територіальна, інстанційна, предметна.
		Виходячи з положень абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України Вищий антикорупційний суд здійснює кримінальні провадження щодо злочинів, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
		Статтею 33-1 КПК України визначена предметна підсудність Вищого антикорупційного суду.
		Згідно положень статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
		У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються:
		а) злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;
		б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 КК.
		Пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України передбачені умови, хоча б одна з яких повинна мати місце при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду щодо злочинів, передбачених вищезазначеними статтями Кримінального кодексу України, а саме, - 
		1) злочин вчинено:
		Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
		державним службовцем, посада якого належить до категорії "А";
		депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
		суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
		прокурорами органів прокуратури, зазначеними упунктах 1-4,5-11частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру";
		особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;
		військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
		керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
		2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
		3) злочин, передбаченийстаттею 369,частиною першоюстатті 369-2Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної участині четвертійстатті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
		Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).
		З огляду на зазначені норми закону, в даному випадку підлягає застосуванню саме предметна підсудність, відповідно до якої Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно конкретних корупційних злочинів, передбачених законом, у випадку наявності хоча б однієї з умов, передбачених пунктами1-3частини п`ятоїстатті 216Кримінального процесуальногокодексу України.Інші суди не можуть розглядати ці провадження.
		Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК. 
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК на суддів, слідчих суддів, прокурорів керівників органів досудового розслідування, слідчих, інших службових осіб органів державної влади покладається обов`язок неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною, вимог інших актів законодавства, що є реалізацією принципу законності.
		Таким чином, системне тлумачення ч. 1 ст. 33-1 КПК доводить до висновку про неприпустимість виходу за межі тієї підсудності, яка є безсумнівною, з огляду на загальні засади кримінального провадження, зокрема законність та верховенство права, однією зі складових якого є принцип юридичної визначеності.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1». Відповідну позицію зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Richert v Poland» (п. 41).
		З огляду на зазначене, розгляд судом, зокрема, Вищим антикорупційним судом, справ, які не належать до його підсудності, є порушенням правил підсудності, що суперечить припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
		Вихід за ці межі підсудності Вищого антикорупційного суду, які встановлені статтею 33-1 Кримінального процесуального кодексу України та п. 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України та є безсумнівними, суперечитиме загальним засадам кримінального провадження і вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		Частиною 1 статті 5 КПК України встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
		Так, слідчим суддею встановлено, що зі змісту даної скарги та заяви ОСОБА_2 від 05.05.2020 р. про наявність ознак кримінального правопорушення, що є додатком до скарги, вбачається, що відомості, які викладені в зазначеній заяві, стосуються вчинення можливих протиправних дій службовими особами ТОВ «Черкаський турборемонтний завод».
		Отже, заявник, обґрунтовує своє звернення до Вищого антикорупційного суду з даною скаргою тим, що має місце вчинення кримінального правопорушення, що нібито має ознаки корупційного злочину, а як одну з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, зазначає відомості щодо суб`єкта вчинення кримінального правопорушення - службові особи ТОВ «Черкаський турборемонтний завод», при цьому, відомості щодо розміру предмета злочину/завданої цим злочином шкоди в заяві відсутні.
		Однак, враховуючи положення статті 33-1 КПК України та п.п. 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження щодо корупційних злочинів, якщо розмір предметазлочину абозавданої нимшкоди вп`ятсот ібільше разівперевищує розмірпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб,встановленої закономна часвчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.06.2020 р., кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Черкаський турборемонтний завод» є ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду 300000 грн.), ОСОБА_4 (розмір внеску до статутного фонду 2700000 грн.), що становить 100 відсотків статутного капіталу підприємства. 
		За такого, зі змісту заяви ОСОБА_2 від 05.05.2020 р. про наявність ознак кримінального правопорушення вбачається, що кримінальне правопорушення вчинено службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого відсутня частка державної або комунальної власності, що не відповідає п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.
		З оглядуна зазначене,враховуючи туобставину,що суб`єктвчинення злочину,зазначений взаяві від05.05.2020р.,не підпадаєпід ознакисуб`єктів,передбачених п.1ч.5ст.216КПК України,а кваліфікаціязлочину непідпадає підознаки,передбачені п.3ч.5ст.216КПК України,то скаргащодо невнесеннявідомостей,які викладенів заявівід 05.05.2020р.,відповідно доположень статті33-1КПК Українита п.п.1-3частини п`ятоїстатті 216КПК Українинепідсудна Вищомуантикорупційному суду, оскільки не відповідає критеріям, визначеним у статті 33-1 КПК України з урахуванням п.п. 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України, а саме, щодо суб`єкта вчинення кримінального правопорушення, зазначеного п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, а тому розгляд даної скарги та прийняття рішення за результатами її розгляду не відноситься до компетенції Вищого антикорупційного суду і суд не може прийняти рішення за такою скаргою з урахуванням, зокрема, положень ч.1 ст.5 КПК України.
		Тобто, скарга на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТОВ «Черкаський турборемонтний завод» має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
		Згідно пункту 2) частини 2 статті 304 КПК України, скарга повертається особі, яка із нею звернулась у разі, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
		Таким чином, враховуючи те, що скарга на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТОВ «Черкаський турборемонтний завод» не підсудна Вищому антикорупційному суду, то відповідна скарга підлягає поверненню суб`єкту звернення.
		Враховуючи викладене,керуючись статтями33-1,303-304КПК України,слідчий суддя 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повернути заявнику.
		Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...