Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/4695/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення реєстрації податкових накладних.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2020. Зареєстровано: 02.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2020.
Дата набрання законної сили: 06.10.2020
Результат оскарження 06.10.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		30 червня 2020 року                               м. Київ                                           № 640/4695/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка   К.С., за участю 
		секретаря судового засідання Легейди   Я.А., розглянувши у порядку письмового 
		провадження адміністративну справу 
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АПТТ Трейд» доДержавної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		20.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТТ Трейд» (далі - позивач або ТОВ «АПТТ Трейд) звернулося до Окружного адміністративного суду м.   Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач-1 або ДФС України), Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації (далі - відповідач-2 або Комісія), у якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №   17978/38971870 від 19.02.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №   35 від 22 листопада 2017 року, зареєстровану ТОВ «АПТТ Трейд» на користь Спільного Українсько-Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини»;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №   17979/38971870 від 19.02.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №   40 від 23 листопада 2017 року, зареєстровану ТОВ «АПТТ Трейд» на користь Спільного Українсько-Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини»;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №   17977/38971870 від 19.02.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №   44 від 24 листопада 2017 року, зареєстровану ТОВ «АПТТ Трейд» на користь Спільного Українсько-Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини»;
		- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №   35 від 22 листопада 2017 року, зареєстровану ТОВ «АПТТ Трейд» на користь Спільного Українсько-Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини»;
		- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №   40 від 23 листопада 2017 року, зареєстровану ТОВ «АПТТ Трейд» на користь Спільного Українсько- Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини»;
		- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №   44 від 24 листопада 2017 року, зареєстровану ТОВ «АПТТ Трейд» на користь Спільного Українсько- Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини».
		В якості підстав позову позивач зазначив, що ДФС України протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість. Незважаючи на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АПТТ Трейд» надано документи, що свідчать про реальність господарських відносин між ТОВ «АПТТ Трейд» та Спільним Українсько-Великобританським ТОВ «Нива Переяславщини», Державною фіскальною службою України безпідставно прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
		Ухвалою від 28.03.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.
		Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у встановлений судом строк.
		25.04.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі №   640/4695/19 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 02.07.2019.
		02.07.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2019, залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації (далі - відповідач-2).
		08.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій ДФС України не визнає позовні вимоги у повному обсязі та вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Подані ТОВ «АПТТ Трейд» повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій (далі - Повідомлення) по податкових накладних за №   35 від 22.11.2017, №   40 від 23.11.2017, №   44 від 24.11.2017 розглянуто Комісією та прийнято рішення №   581744/38971870 від 01.02.2018, №   581745/38971870 від 01.02.2018, №   581747/38971870 від 01.02.2018 про відмову у реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних, з вказаною конкретною причиною відмови у реєстрації, а саме надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування. Також при перевірці достовірності даних по поданих документах встановлено, що позивачем не надано такі документи на реалізацію та придбання: первинні документи щодо транспортування, навантаження, розвантаження будівельної сітки та арматури, документи щодо підтвердження відповідності продукції, акти приймання-передачі. При перевірці достовірності даних по наданих документах встановлено, що поданий документ ТОВ «АПТТ Трейд»: Документ довільного формату 9005507840 від 25.01.2018 (J1490901 Квитанція к НН 35.pdf) поданий з порушенням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
		08.08.2019 судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 04.09.2019.
		30.08.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач зазначив наступне. Щодо твердження відповідача-1 про ненадання позивачем первинних документів щодо транспортування, навантаження, розвантаження будівельної сітки та арматури, документи щодо підтвердження відповідності продукції, акти приймання-передачі, позивач посилається на п. 3.3 Договору поставки №   20/03/2015 від 20 березня 2015 року, відповідно до якого товар поставляється партіями на умовах EXW - франко - склад Постачальника відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 р. Відповідно до п. 3.4 вищезазначеного договору, перевезення Товару здійснюється справним, придатним для транспортування даного виду Товару автомобільним транспортом силами і за рахунок Покупця. Отже, транспортування Товару забезпечує Покупець, а тому у позивача відсутні документи на транспортування товару. Щодо твердження відповідача-1 про порушення позивачем вимог законодавства щодо електронного документообігу позивач зазначає, що Державна фіскальна служба України не надала доказів порушення позивачем вимог законодавства, а також доказів того, що файл «не відкривається».
		04.09.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.10.2019.
		23.10.2019 до суду надійшли додаткові пояснення від Державної фіскальної служби України, у яких відповідач посилається на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву, а також вказує, що обсяг поданих позивачем документів не відповідає вичерпному переліку (п.6 Наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №   567), а їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції.
		23.10.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва від ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТТ Трейд» відповідно до свідоцтва платника ПДВ №   200152909 є платником податку з 01.01.2014. 
		20.03.2015 ТОВ «АПТТ Трейд» уклало договір поставки зі Спільним Українсько-Великобританським ТОВ «Нива Переяславщини». 
		22.11.2017 ТОВ «АПТТ Трейд» на користь покупця Спільного Українсько-Великобританського ТОВ «Нива Переяславщини» складено податкову накладну №   35 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з податковою накладною вартість поставленого Товару становить 70 000,00 грн, з яких сума податку на додану вартість 11   666,67 грн. ДФС України було зупинено реєстрацію податкової накладної.
		23.11.2017 ТОВ «АПТТ Трейд» на користь покупця Спільного Українсько-Великобританського ТОВ «Нива Переяславщини» складено податкову накладну №   40 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з податковою накладною вартість поставленого Товару становить 68 672,00 грн, з яких сума податку на додану вартість 11   445,33 грн. ДФС України було зупинено реєстрацію податкової накладної.
		24.11.2017 ТОВ «АПТТ Трейд» на користь покупця Спільного Українсько-Великобританського ТОВ «Нива Переяславщини» складено податкову накладну №   44 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з податковою накладною вартість поставленого Товару становить 250 000,00 грн, з яких сума податку на додану вартість 41   666,67 грн. ДФС України було зупинено реєстрацію податкової накладної.
		Реєстрацію податкових накладних було зупинено, оскільки податкові накладні відповідають вимогам п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №   567. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Рішеннями Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №   581745/38971870 від 01.02.2018, №   581744/38971870 від 01.02.2018, №   581747/38971870 від 01.02.2018 відмовлено у реєстрації податкових накладних №   40 від 23.11.2017, №   35 від 22.11.2017, №   44 від 24.11.2017 відповідно.
		В якості підстави для відмови у реєстрації податкових накладних ДФС України вказано -надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. 
		Не погоджуючись з рішеннями комісії щодо відмови у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргами.
		Рішеннями Комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 19.02.2018 №   17977/38971870, 19.02.2018 №   17978/38971870, 19.02.2018 №   17979/38971870 залишено скарги позивача без розгляду, рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №   581745/38971870 від 01.02.2018, №   581744/38971870 від 01.02.2018, №   581747/38971870 від 01.02.2018 залишено без змін.
		Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
		 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
		Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
		Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
		Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
		Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
		Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
		Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», який набрав чинності 01.01.2018, п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України було виключено, а до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України було внесено зміни та викладено його у наступній редакції: « 201.16. Реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України».
		Цим же законом підрозділ 2 розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено п. 57-1, відповідно до якого податкові накладні / розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються з урахуванням вимог пунктів 200-1.3 та 200-1.9 статті 200-1 та пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу не пізніше 2 січня 2018 року, крім: податкових накладних / розрахунків коригування, щодо яких станом на 1 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу; податкових накладних / розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких станом на 1 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.
		Податкові накладні / розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» щодо зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі якщо протягом п`яти робочих днів з дня подання пояснень і копій документів не прийнято та/або не надіслано платнику податку рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, реєстрація таких податкових накладних / розрахунків коригування здійснюється на наступний робочий день за днем закінчення строку розгляду пояснень і копій документів платника податку.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до електронних квитанцій по податковим накладним, реєстрацію яких зупинено, їх було сформовано та подано на реєстрацію до ЄРПН після 01.12.2017, але до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році». Відповідно, пояснення і копії документів щодо них були подані також після 01.12.2017.
		Отже, спірні податкові накладні мають бути зареєстровані у ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».
		За приписами п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Відповідно до п. 20.2 ст. 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №   1246.
		Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №   1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
		Відповідно до п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №   1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.
		Відповідно до п. 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №   1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
		Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №   1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
		Аналогічні за змістом приписи містив і пункт 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (до надрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році»), відповідно до яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
		Відповідно до пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
		У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
		Відповідно до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
		Відповідно до пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
		Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №   190 затверджено підстави для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.
		Так, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.
		Відповідно до матеріалів справи реєстрація податкових накладних, наданих позивачем, була зупинена у зв`язку з відповідністю таких накладних п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №   567, - за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД.
		Відповідно до п. 1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №   567, оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування цим Критеріям.
		Відповідно до п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №   567, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі; 3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).
		Підпунктом 1 пункту 1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №   567, встановлено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, зокрема, для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
		За змістом пункту 1 Вичерпного переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено окремий перелік документів, за умови подання якого приймається рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому загальне посилання контролюючого органу на Вичерпний перелік документів не є достатнім, такий перелік документів повинен бути конкретизованим та чітким.   Дотримання вимоги ясності і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів.
		Згідно із квитанціями про зупинення реєстрації спірних податкових накладних, контролюючий орган не зазначив конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки. Крім того, у квитанції не вказано конкретного переліку документів, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
		Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у його постанові 25.10.2019 у справі №   0340/1834/18 (адміністративне провадження №   К/9901/8458/19).
		У своїй постанові від 16.04.2019 у справі №   826/10649/17 (адміністративне провадження №   К/9901/4895/19) Верховний Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
		Верховний Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
		Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
		Матеріалами справи підтверджується, що податковий орган обмежився лише зазначенням у квитанціях про те, що податкові накладні відповідають критеріям ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, а тому, враховуючи висновки Верховного Суду, позивач був обмежений у своєму праві щодо необхідності надання документів щодо відповідного підпункту пункту 6 Критеріїв.
		Як вбачається з матеріалів справи, всіма спірними рішеннями Комісії ДФС було відмовлено позивачу у реєстрації податкових накладних, а підставами даних рішень зазначено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №   190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації».
		З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.
		Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
		І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
		Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 20.08.2019 у справі №   2540/3009/18 (адміністративне провадження №   К/9901/8517/19), від 25.10.2019 у справі №   0340/1834/18 (адміністративне провадження №   К/9901/8458/19).
		За таких обставин є можливим дійти висновку, що відповідач в даному випадку обмежився лише загальним формулюванням щодо неналежності наданих позивачем документів, не встановивши при цьому конкретно, які з документів складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірному рішенні, і в чому саме полягають ці порушення.
		Разом з цим, на переконання суду, сукупність первинних документів, належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо фактичності виконання господарських взаємовідносин, за результатами яких позивачем, як постачальником було складено податкові накладні №   35 від 22.11.2017, №   40 від 23.11.2017, №   44 від 24.11.2017. 
		Зокрема, позивачем залучено до матеріалів справи ряд договорів, які підтверджують наявність у нього приміщень для здійснення господарської діяльності (договір №   0210/ВА оренди нежитлового приміщення від 01.10.2016 та акт приймання-передачі) та контрагентів (договір поставки зі Спільним Українсько-Великобританським ТОВ «Нива Переяславщини» від 20.03.2015).
		Також в матеріалах справи по кожній спірній податковій накладній містяться банківські виписки, які підтверджують факт здійснення покупцями оплати продукції на користь позивача, який, у свою чергу, по правилу першої події на підставі таких оплат склав податкові накладні та направив їх на реєстрацію до ЄРПН.
		Суд акцентує увагу на тому, що в порядку виконання обов`язку, встановлено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не спростовано фактичне виконання спірних операцій позивачем та не доведено зворотне.
		Відповідно до частини другої   статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України   суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього   Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Водночас, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №   38722/02)).
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
		У даному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
		Таким чином, суд вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту прав позивача буде не визнання протиправними та скасування рішень ДФС України від 19.02.2018 №   17977/38971870, 19.02.2018 №   17978/38971870, 19.02.2018                                    №   17979/38971870, якими відмовлено у задоволенні скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТТ Трейд», а визнання протиправними та скасування рішень Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №   581745/38971870 від 01.02.2018, №   581744/38971870 від 01.02.2018,              №   581747/38971870 від 01.02.2018, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних          №   40 від 23.11.2017, №   35 від 22.11.2017, №   44 від 24.11.2017 відповідно, а також зобов`язання відповідача зареєструвати зазначені податкові накладні (операційним днем).
		Оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України №   581745/38971870 від 01.02.2018,                           №   581744/38971870 від 01.02.2018, №   581747/38971870 від 01.02.2018 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»   передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів   юридичних осіб   від порушень з боку   суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Частинами 1 та 2   ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №   28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A №   18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом.   Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №   58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №   48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
		Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом.   Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке, як і наведені вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
		Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення».
		Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність відмови у реєстрації спірних податкових накладних ТОВ «АПТТ Трейд». 
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№   4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №   303-A, пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №   802/2236/17-а).
		З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТТ Трейд» підлягають задоволенню. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 3   524 грн., що підтверджується платіжним дорученням №   206 від 31.10.2018. 
		Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то наявні правові підстави для стягнення судових витрат з Державної фіскальної служби України на користь позивача у розмірі 3 524 грн. судового збору.
		Керуючись ст. ст.   1,   2,   9,   72-78,   241-246,   250   КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТТ Трейд» - задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації                №   581744/38971870 від 01.02.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №   35 від 22 листопада 2017 року.
		3. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації                №   581745/38971870 від 01.02.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №   40 від 23 листопада 2017 року.
		4. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації                 №   581747/38971870 від 01.02.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №   44 від 24 листопада 2017 року.
		5. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (адреса: 04053, м.   Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) зареєструвати податкову накладну            №   35 від 22 листопада 2017 року.
		6. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (адреса: 04053, м.   Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) зареєструвати податкову накладну            №   40 від 23 листопада 2017 року.
		7. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (адреса: 04053, м.   Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) зареєструвати податкову накладну            №   44 від 24 листопада 2017 року. 
		8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (адреса: 04053, м.   Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТТ Трейд» (адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.   Вишневе, вул.   Чорновола, буд.   37, ідентифікаційний код 38971870).
		 
		Рішення, відповідно до   ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
		Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу   VII   Перехідні положення КАС України   до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.   
		 
		Суддя                                                                                                                 К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...