Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/19882/19 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2020. Зареєстровано: 31.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Номер судового провадження: 33/813/238/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/238/20
		Номер справи місцевого суду: 521/19882/19 
		Головуючий у першій інстанції Коблова О. Д. 
		Доповідач Кадегроб А. І.
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08.07.2020 року                                                                 м. Одеса
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду - Кадегроб А.І., за участю секретарки судового засідання - Тьосової Я.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - адвоката Ульянова І.М., розглянувши апеляційну скаргу останнього на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
		 
		встановив:
		 
		Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2019
		ОСОБА_1 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 
		ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
		Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 23.11.2019 о 21 годині 10 хвилин в м. Одесі, по вул. Київське шосе, 10/1, керував автомобілем ВАЗ 2106 НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився в присутності двох свідків. 
		Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		На дану постанову захисник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов І.М. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена постанова є незаконною, просить її скасувати, провадження у справі закрити, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. 
		В обґрунтування своїх апеляційних вимог, адвокат зазначає, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, в зв`язку з чим, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також апелянт зазначає, що ним заявлялось в суді першої інстанції клопотання про допит в якості свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак, суддею районного суду вказане клопотання не розглядалось, зазначені особи не допитувались, чим допущено неповноту та однобічність судового розгляду справи.
		Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ульянова І.М., які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити; вислухавши пояснення свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ; дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду доходить висновку про наступне.
		Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		При розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суддею суду першої інстанції не були дотримані вимоги закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, що призвело до прийняття судового рішення, яке вимогам закону не відповідає, а викладені в постанові судді висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи.
		Відповідно до вимог чинного законодавства України про адміністративні правопорушення звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди мають неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Як видно з матеріалів справи, її було розглянуто за участі ОСОБА_1 . Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом, у зв`язку з чим захисник ОСОБА_1 - адвокат Ульянов І.М. подав клопотання про виклик та допит в судовому засіданні районного суду свідків 
		(а. с. 17-19).
		Однак, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, суддею районного суду не вирішено питання щодо виклику даних осіб в судове засідання районного суду та їх допиту в якості свідків, та постановлено рішення, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у керуванні транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Таким чином, суддя апеляційного суду приходить до висновку про те, що суддею районного суду безпідставно обмежено права ОСОБА_1 , передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП, зокрема, не дослідивши усіх обставин справи на нього накладено адміністративне стягнення, в зв`язку з чим, оскаржена постанова підлягає безумовному скасуванню.
		Крім цього, згідно протоколу серії ОБ №167278 від 23.11.2019, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 23.11.2019 о 21 годині 10 хвилин в м. Одесі, по вул. Київське шосе, 10/1, керував автомобілем ВАЗ 2106 НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Однак, зазначені у протоколі обставини не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Допитаний в судових засіданнях районного суду та апеляційного суду, ОСОБА_1 зазначив, що він дійсно 23.11.2019 вжив алкогольні напої, однак транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 2106 НОМЕР_1 , не керував, а знаходився на пасажирському сидінні біля водія. Автомобілем керував його знайомий - ОСОБА_2 . Однак, коли до автомобіля підійшли поліцейські, останній взагалі не рухався, так як в ньому закінчилося пальне. 
		ОСОБА_2 пішов на автозаправку за бензином, а він разом з ОСОБА_3 залишились в автомобілі. Також ОСОБА_1 зазначив, що вказані обставини він повідомляв поліцейським, але останні склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, так як автомобіль належить йому і саме він знаходився в автомобілі. 
		Допитані в судовому засіданні апеляційного суду свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили пояснення ОСОБА_1 в частині того, що 23.11.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вживали алкогольні напої, а за кермом автомобіля був ОСОБА_2 . По дорозі додому в автомобілі закінчився бензин, тому ОСОБА_2 пішов до автозаправки за бензином, а 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишились в автомобілі.
		З метою перевірки доводів апеляційної скарги, в судовому засіданні апеляційного суду допитано в якості свідка поліцейського ОСОБА_5 , який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
		Згідно пояснень поліцейського ОСОБА_5 , 23.11.2019 він разом з ОСОБА_6 , виконуючи службові обов`язки, рухались в м. Одеса, Київське шосе, 10/1, де їх зупинив громадянин, який представився ОСОБА_4 та повідомив, що по вул. Київське шосе, в сторону м. Києва, в середній смузі автодороги зупинився автомобіль ВАЗ 2106 НОМЕР_1 , водій якого знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. Підійшовши до вказаного автомобіля, який не рухався та стояв без світлових ознак, поліцейські побачили, що на водійському сидінні знаходиться чоловік з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Поліцейськими встановлено особу чоловіка - ОСОБА_1 , якому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, однак останній відмовився від огляду в присутності двох свідків, про що поліцейським було складено протокол про адміністративне правопорушення.
		Також свідок ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_1 повідомив, що автомобілем керував не він, а ОСОБА_2 , який пішов на автозаправку за бензином.
		Апеляційним судом неодноразово викликався в судові засідання ОСОБА_4 , однак, останній не з`явився до апеляційного суду, будь-яких причин своєї неявки суду не повідомив.
		Враховуючи вищевикладене, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 2106 НОМЕР_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №167278 від 21.11.2019, не знайшов своє підтвердження як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. 
		Суддя суду першої інстанції на вищевказані порушення та протиріччя уваги не звернув, належної оцінки їм не надав та кваліфікував дії ОСОБА_1 як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, не мотивувавши своє рішення належним чином на підставі належних та допустимих доказів.
		Вищевикладене свідчить про істотну неповноту і однобічність розгляду справи, які в сукупності з допущеними судом процесуальними порушеннями порядку розгляду справи є безумовною підставою для скасування оскарженої постанови.
		Разом з цим, суддею апеляційного суду не встановлено доказів, які свідчили би про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - не знайшов свого підтвердження факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
		Викладені обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, відповідно, про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Суддя апеляційного суду звертає увагу також на те, що процес про адміністративне правопорушення цілком пов`язаний з презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).
		Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
		Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
		Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.)
		Склад правопорушення включає в себе наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
		Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
		Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
		Рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Встановлені апеляційним судом обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню, з закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП,  за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право  скасувати постанову та закрити провадження у справі.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги в цілому, в зв`язку з чим вважає за необхідне її задовольнити, оскаржену постанову - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Керуючись ст. ст. 7, 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду                                 А.І. Кадегроб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...