Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/4863/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2020. Зареєстровано: 09.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2020.
Дата набрання законної сили: 26.11.2020 (частково)
Результат оскарження 26.11.2020 Черкаський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/711/1877/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Придніпровський районний суд м.Черкаси    
		Справа № 711/4863/20
		Номер провадження2/711/1877/20
		 
		                              РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		18 серпня 2020 року                                                 м. Черкаси
		Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого - судді Кондрацької Н.М.
		при секретарі Мелещенко О.В., 
		представників позивача адвокатів Тимченко М.М., Єсика В.О., 
		представників відповідачів Синецької О.Ю. , Желізняк Ю.В. 
		розглянувши матеріали цивільної справи за позовом представника ОСОБА_3 адвоката Тимченка Миколи Миколайовича до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,-
		В С Т А Н О В И В :
		До суду звернувся з позовом адвокат Тимченко М.М. в інтересах ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. У позову зазначає, що 25.10.2015 до ЄРДР внесено відомості щодо факту підписання протоколів виборчого процесу деякими членами виборчої комісії до завершення голосування виборців. 24.02.2016 позивачці повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 158 КК України. 10.03.2016 слідчим суддею задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно позивачки запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 2 місяці. 14.03.2016 позивачці повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри на ч. ст. 158 КК України.
		14.03.2016р. слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Г.В. Дем`яненко направлено - адресу позивача повідомлення про завершення досудового розслідування і зазначено, позивачка є підозрюваною, а зібрані докази під час розслідування достатніми для складання обвинувального акта.
		14.03.2016р. прокурором прокуратури Черкаської області Бердник В.П. повідомлено про завершення досудового розслідування.
		18.03.2016р. до СУ ГУНП в Черкаській області надійшло клопотання захисника, позивачки про закриття кримінального провадження у зв`язку із не встановленні достатності доказів для доведення винуватості позивачки.
		Проте, постановою від 21.03.2016 р. слідчим було відмовлено в задоволенні даного клопотання.
		28.03.2016р. складено обвинувальний акт відносно позивачки. Надалі справа розглядалася в суді.
		12.08.2019р. вироком у справі № 699/213/16-к позивачку виправдано за відсутню в її діях складу злочину. 
		28.05.2020р. апеляційною інстанцією вищевказаний вирок залишено без змін 
		28.05.2021р. постановою Верховного Суду вищевказані судові рішення залишені без змін        Фактично позивачка перебувала під слідством з 24.02.2016 р. по 12.08.2019 р., тобто 43 місяці.
		Вищенаведене свідчить, що позивачка перебувала під слідством безпідставно, в наслідок чого позивачці було заподіяно психічний вплив, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин : оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Вважає дії органів досудового розслідування та прокуратури незаконними і такими, що нанесли позивачці моральну шкоду.
		В обґрунтуванні зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		       Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснюєоперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
		Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади). Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засуджені незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосувань запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративно; стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядс відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідувань, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставі: справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральн шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розмір). менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування пі. слідством чи судом.
		Тобто вказаним Законом передбачено, що розрахунковою величиною дл визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чі судом є мінімальний розмір заробітної плати.
		Викладене дає підстави для висновку про те, що у випадках, коли меж відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні д мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантованю державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевни; стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо не самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкод; визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державоь незалежно від вини цього органу.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкісті вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престиж; ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростувани інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду в 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № І4-342цс18).
		Щодо списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є; 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
		Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).
		Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органи (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 ( у редакції від 30 січня 2013 року) (далі - Порядок).
		Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті зазначену мету.
		За приписами статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою,  відповідають за зобов`язання держави.
		Державна казначейська служба України не є відповідальною у справі, а представляє інтереси держави і шкода, завдана органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовується державою стягненням коштів з Державно бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахуи, Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України.
		Покладаючи відшкодування завданої позивачці моральної шкоди на державу зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.
		Розрахунок моральної шкоди.
		 
		Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у поставо від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянине незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, оріап, досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за ч. перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одноїмінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такої розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доході громадян, що діють на час розгляду справи.
		Розміри мінімальної заробітної плати на 2020 рік затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. N 294-ІХ в розмірі 4 723 грн.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу підстави для застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 0 грудня 2016 року відсутні, оскільки зазначена норма стосується випадків обчисленні окладів, заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з оплатою праці.
		Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону У країн «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органи що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 4 723 грн.
		Вищенаведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890свВ від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження N3 61-10293св18), від 1 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18). від 25 липня 2018 року у № 607/14493/16-ц (провадження № 61-1205 /св 18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539свІ8). Враховуючи те, що позивачка перебувала під слідством 43 місяці, то розмір моральної шкоди становить 203 089 гри. (43*4723 гри.).
		 
		Позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		Щодо судових витрат.
		 
		У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу.
		Згідно ч. З ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до п. 1 ч. З ст. 137 ЦПК України, до витрат на професійну правничу допомогу відносять правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Обмежень щодо розміру гонорару адвоката ЦПК України не передбачено.
		Позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., докази чого будуть надані з урахуванням строків, визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
		Щодо порядку розгляду справи.
		 
		Позивачем пред`явлено вимогу, яка, згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України належить до малозначних справ та згідно пункту 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
		Згідно ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
		Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральну шкоду в розмірі 203 089 грн. та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
		Відповідач - прокуратура Черкаської області на адресу суду напідслав відзив на позовну заяву, у якій зазначає, що підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом слугувало визнання її вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 у справі № 699/213/16-к, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12.08.2019 та постановою Верховного Суду від 28.05.2020, невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України та виправдання за відсутності в її діях складу злочину, на підставі п. З ч. 1 ст. 373 КПК України. В обґрунтування розміру моральної шкоди позивач зазначила, що незаконно перебувала під слідством та судом протягом 43 місяців. У зв`язку з цим, позивачці заподіяно психічний вплив, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Установлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачувалися в тому, що вони згідно з протоколом №7 Корсунь-Шевченківської виборчої комісії Черкаської області від 09.10.2015 здійснювали повноваження членів дільничної виборчої комісії на виборчій дільниці №710342 під час проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів та 25.10.2015, близько 18.00 год., перебуваючи в приміщенні виборчої дільниці №710342, що розташована в Корсунь-Шевченківській дитячій школі мистецтв за адресою:        Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Червоноармійська, 11, виконуючи обов`язки членів дільничної виборчої комісії №710342 під час проведення голосування в чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів усупереч вимог ч. 1 ст. 79, ч.ч. 1, 4 ст. 80 Закону України «Про місцеві вибори» до закінчення голосування і проведення засідання комісії, на якому здійснюється підрахунок голосів виборців, результати яких вносяться до протоколу, а також остаточного заповнення протоколу, умисно підписали протокол дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці №710342 у територіальному виборчому окрузі №22 з виборів депутатів Черкаської обласної ради в графі члена дільничної виборчої комісії напроти свого прізвища, до його заповнення та не на засіданні виборчої комісії.
		Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України, тобто у підписанні протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його заповнення, не на засіданні виборчої комісії, вчиненого членом виборчої комісії.
		Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015250190000333 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України, внесено 25.10.2015 заступником начальника Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області Козирською О.М. відповідно до ст. 214 КПК України.
		На підставі здобутих у кримінальному провадженні доказів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 24.02.2016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 158 КК України, яку 14.03.2016 змінено на ч. 4 ст. 158 КК України.
		Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 158 КК України затверджено 28.03.2016 прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області Бердник В.П.
		За результатами судового розгляду кримінального провадження вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виправдано за відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 158 КК України.
		Виправдувальний вирок Корсунь-Шевченківського районного суду стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 20.04.2019 прокурором оскаржено в апеляційному порядку.
		Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
		Через істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність процесуальним керівником 12.12.2019 рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржено у касаційному порядку.
		Колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду 28.05.2020 винесено постанову, якою касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без змін.
		Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі по тексту Закон №266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянину внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		За вимогами ст.ст. 2, 4 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку постановления виправдувального вироку суду; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами у цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
		Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (далі по тексту постанова Пленуму №4), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Слід також зазначити, що право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
		Також слід враховувати п. 9 постанови Пленуму №4, відповідно до якого, крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		За нормами ч. З ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 становить 4723 грн.
		Однак, згідно з п. З Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
		До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 102 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
		У даному випадку зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017.
		Крім того, позивачкою не вірно визначено строк перебування під слідством і судом. Фактично ОСОБА_3 перебувала під слідством та судом з 24.02.2016 по 12.08.2019, що складає 41 місяць та 18 днів, а не 43 місяці, як зазначено позивачем.
		Отже, ураховуючи наведене вважає, що мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_3 під слідством та судом становить 87 443, 20 гри. (2 102 грн. * 41 міс. 18 днів), що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
		Крім того, позивач просить стягнути 5 000 грн. витрат на правову допомогу, не додавши при цьому жодного доказу.
		Відповідно до ст. 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але їх стягнення має відбуватися з дотриманням норм чинного законодавства України.
		Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно із ч. З ст. 137 ЦПК України для визначення розміру на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Слід зазначити, що позовна заява ОСОБА_3 від 13.07.2020 не містить доказів підготовки її представником ОСОБА_11 .
		Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
		Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		В законі йдеться виключно про те, яку граничну суму можна стягнути за судовим рішенням з іншої сторони судового спору у разі виграшу справи.
		Отже, у разі виграшу справи витрати понесені стороною на надання їй правової допомоги можливо стягнути з іншої сторони судового спору. У такому випадку адвокат має подати до справи документ про оплату його юридичних послуг, який відповідає вимогам правил бухгалтерського обліку (прибутковий касовий ордер, банківське платіжне доручення чи квитанція банку про оплату на банківський рахунок юриста). Такі документи можуть бути подані до суду виключно тоді, коли відповідна сума вже сплачена.
		Враховуючи відсутність будь-яких письмових доказів щодо понесених витрат на правову допомогу (квитанцій до прибуткового касового ордеру, актів виконаних робіт, детального опису наданих послуг та калькуляції вартості правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо), вважаю, що вимога про відшкодування 5 000 грн. витрат на правову допомогу необгрунтована та не підтверджена жодними належними доказами, а тому в її стягненні має бути відмовлено.
		Відповідач Головне управління Національної поліції в Черкаській області надіслало до суду відзив на позовуну заяву та зазначає у відзиві наступне. Головне управління Національної поліції в Черкаській області вважає, що даний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. 24.02.2016 ГУНП в Черкаській області повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчинені злочину передбаченого ч.З статті 158 КК України - підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його завершення та не на засідання виборчої комісії.14.03.2016 ГУНП в Черкаській області змінено раніше винесене повідомлення про підозру від 24.02.2016 ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.З статті 158 КК України на ч.4 ст. 158 КК України.
		Вироком Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області від 22.03.2019 ОСОБА_3 визнано невинуватою у пред`явленому обвинувачені за ч.4 статті 158 КК України та виправдано за відсутністю в діях складу злочину.
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 вирок Корсунь- Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 щодо ОСОБА_3 - залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Луговського І.С., - без задоволення.
		Позивач просить відшкодувати моральну шкоду завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).
		Позивач має довести наявність у зв`язку з обвинуваченням моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.
		Водночас відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 5,6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: -наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в Ті заподіянні.
		Отже, необхідною умовою відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана і збитками потерпілої сторони. Для настання цивільно-правової відповідальності потрібен склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів: -протиправність; шкода; причинний зв`язок; вина.
		За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №2/121-30/118.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
		При цьому в дправовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір правовідносинах, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
		Позивачем до позовної заяви не надано жодного належного доказу на підтвердження завданої йому моральної шкоди, протиправності поведінки заподіювана, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
		Разом з тим, вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12.08.2019 не підтверджується факт наявності причинного зв`язку між шкодою у визначеною позивачем у розмірі 203089 грн. і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
		Зважаючи на вищезазначене, просимо суду під час розгляду врахувати, що позивачем жодним документом не підтверджено факт заподіяння останній моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого вона при цьому виходила, причинний зв`язок між шкодою та фактом притягнення до кримінальної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Факт заподіяння шкоди доводить позивач. Так, позивач повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння моральної шкоди, надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо.
		Право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього Питання відповідну компенсацію.
		За таких обставин справи та враховуючи відсутність належних доказів заподіяння моральної шкоди просимо суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		Що стосується позовної вимоги про стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою в розмірі 5000 грн., то зазначаємо, що статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Зважаючи на викладене, позивачем не надано жодного документу про надання правової допомоги (квитанції до прибуткового касового ордеру, акти виконаних робіт, детальний опис наданих послуг та калькуляція вартості правової допомоги, договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо). Отже, адвокатом та позивачем документально не доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу. Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.З ст.137 ІХПК України). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		Відповідно до ч.9 статті 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. На підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду лише копію договору про надання правової допомоги та копію ордеру, проте зазначені докази не надано сторонам у справі відповідно до вимог ч.9 статті 83 ЦПК України. У зв`язку з чим, просимо зазначені докази не брати до уваги. Зважаючи на викладене, позивачем не надано жодного документу про надання правової допомоги (квитанції до прибуткового касового ордеру, акти виконаних робіт, детальний опис наданих послуг та калькуляція вартості правової допомоги, договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо).
		Отже, адвокатом та позивачем документально не доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу.
		Враховуючи вищезазначене, немає правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу. 
		ГУНП в Черкаській області вважає, що позов ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, тому просять суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю
		У судовому засіданні адвокати підтримали позовні вимоги та уточнили їх в частині строку перебування позивача під слідством - 41 місяць та 18 днів та в частині суму відшкодування - 196 448 грн. В решті підтримали підстави та предмет позову. Адвокат Тимченко М.М. додав, що позивач була обмежена у реалізації своїх прав, а незаконне притягнення спричинило їй моральні страждання.
		Представник Синецька О.Ю. частково визнала поовні вимоги, а саме в частині строку перебування підозрюваної під слідством погодилась з представниками позивача, заперечувала щодо похідної суми у вирахуванні виплат за спричинену моральну шкоду - вважає її вірною - 2102 грн. 
		       Представник  Желізняк Ю.В. заперечувала щодо задоволення позову, вважає його необгрунтованим, недоведеним у сумі моральниї шкоди.
		Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.
		Матеріалами справи встановлено, що 25.10.2015 слідчим відділом ГУ ГУНП в Черкаській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12015250190000333 з правовою квіаліфікцією ч. 3 чст. 158 КК України.
		24 лютого 2016 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.158 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_3 обрано запобіжний захід - особисте зобов`язання.
		Відповідно до повідомлення від 14.03.2016 позивачці змінено рануше повідомлену підозру з ч. 3 ст. 158 КК України на ч. 4 ст. 158 КК України.
		12.08.2020р. вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у справі № 699/213/16-к позивачку виправдано за відсутню в її діях складу злочину. 
		28.05.2022р. апеляційною інстанцією вищевказаний вирок залишено без змін 
		28.05.2023р. постановою Верховного Суду вищевказані судові рішення залишені без змін 
		Відповідно до ст.55 Конституції України права і сподоби людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).
		Частиною 2 ст.16 ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
		Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Положеннями ч.ч.1, 2, 6, 7ст.1176 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року.
		Згідно ст.1 даного Закону відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, зокрема, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У даному випадку, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду,як це передбачає стаття 2 даного Закону.
		Відшкодування шкоди у такому випадку провадиться за рахунок коштів державного бюджету як це передбачає ст.4 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
		Вказана стаття також встановлює, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Під час розгляду справи було встановлено, що позивач відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно неі постановлено виправдувальний вирок, залишений без змін постановою Верховного суду від 23.05.2020.
		За приписами п.14 ч.1 ст.3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч.1 і 2 ст.42 КПК Українипідозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
		Частиною 1 ст.278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
		Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.
		Враховуючи зазначене суд вважає, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу ОСОБА_3 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 24.02.2016 до 12.08.2019, дати винесення ухвали Черкаського апеляційного суду, яким залишено виправдувальний вирок без змін.
		Отже, суд приходить висновку, що позивач перебував під слідством та судом 41 місяць 18 днів, результатом чого стало винесення виправдувального вироку, протягом тривалого періоду була вимушена регулярно приймати участі у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від неї додаткових зусиль необхідних для організації життя, сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для неї стресові наслідки, вона був змушене захищатись від пред`явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання.
		Таким чином, суд на підставі оцінених доказів, поданих сторонами, приходить до переконання, що позивач ОСОБА_3 вірно здійснила обрахунки її незаконного перебуння під слідством і судом, що є підставою для відшкодування на її користь моральної шкоди.
		Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з наступного.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідно ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		У пункті 14постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду
		Згідно зістаттею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першоїстатті 12 цього Закону.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження№ 14-298цс18). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Такий же висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження№ 14-4цс19).
		В силу статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» №294-IХ, у 2020 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2020 року установлена у розмірі 4723 гривень.
		Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 4723 грн.
		Як встановлено в ході судового розгляду позивач перебував під слідством та судом в період з 24.02.2016 до 12.08.2019 тобто 41 місяць 18 днів.
		Мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 4 723 грн. 00 коп., тому сума, яка підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди становить 196448, 42 грн.
		  В частині стягнення з відповідачів в користь позивачки витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. суд дійшов наступного висновку.
		  Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
		Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт(акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. по даній справі, предстаников позивача адвокатом Тимченком М.М. в додаток до позовної заяви долучено копію договору про надання правової допомоги від 15.06.2020, додаткова угода від 15.06.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг від 03.08.2020,товарний чек та довідку про оплату послуг з розрахунку вартості години роботи адвоката 800 грн., а всього за 6 годин 25 хв. вартість послуг становить 5000 грн.
		Враховуючи, що адвокатом не надано суду розрахунку витрат з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничої допомог). Суд не може належним чином дати оцінку наданому акту від 03.08.2020, оскільки у ньому визначено виключно підготовка позовної заяви до у цивільній справі. Також належних доказів на підтвердження їх оплати, окрім товарного чеку скріпленого печаткою адвоката, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги.
		Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» №294-IХ, ст.ст. 12,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позов представника ОСОБА_3 адвоката Тимченка Миколи Миколайовича до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури задоволити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 196448,42 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Повний текст рішення буде виготовлено протягом п`яти робочих днів.
		Позивач:  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
		Відповідач: прокуратура Черкаської області, місцезнаходження за адресою: м.Черкаси, бул. Шевченка, 286, ідентифікаційний код 02911119.
		Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Бастіонна, будинок № 6, ідентифікаційний код 37567646.
		Відповідач: ГУНП в Черкаській області, місцезнаходження м. Черкаси вул.Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667
		 
		 
		 
		 
		 
		       
		 
		 
		 
		Головуючий:  Н.  М.  Кондрацька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...