Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1001/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано судом: 14.09.2020. Зареєстровано: 15.09.2020. Оприлюднено: 15.09.2020.
Дата набрання законної сили: 08.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/23006/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 вересня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 826/1001/17
		адміністративне провадження № К/9901/23006/19, К/9901/26793/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Міністерства охорони здоров`я України, 
		треті особи: Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, Департамент охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації 
		про визнання неправомірними дій, скасування рішення, ліцензії та зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційними скаргами  ОСОБА_1 , Міністерства охорони здоров`я України
		на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Басая О.В. від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мельничука В.П., Лічевецького І.О., Костюк Л.О. від 5 серпня 2019 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі -МОЗ України, відповідач), треті особи: Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва (далі - КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, третя особа-1), Департамент охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації (далі - третя особа-2), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23 серпня 2017 року, просив:
		- визнати неправомірними дії МОЗ України щодо надання КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3, видану КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва на провадження господарської діяльності з медичної практики, враховуючі у т.ч. нечуване зухвальство, у відомостях вказано майже 30 лікарів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 тощо), прийнятих на посади у стоматологічне відділення філії 3 вказаного КНП КДЦ при тому, що воно (стоматвідділення) не має ні майна, ні приміщень для виконання лікарями своїх професійних обов`язків на посадах стоматологів-терапевтів та вказані лікарі ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 тощо) прийняті на посаду стоматологів госпрозрахункового кабінету (відділення) вказаної філії при тому, що не існує ні майна, ні приміщень у них, а також враховуючі ,що майже 10 зубних техніків прийнято на посади у вказану філію 3 при тому, що зуботехнічна лабораторія не має ні майна, ні приміщень для виконання зубними техніками своїх професійних обов`язків на посадах, а також приймаючі до уваги, що у відомостях вказана наявність у філії 3 вказаного КНП КДЦ відділення терапевтичної стоматології і кабінетів, і майна, але жодного працівника не працює там згідно вказаних вище відомостей;
		- визнати неправомірними дії МОЗ України щодо неприпинення незаконного надання стоматологічних медичних послуг без ліцензії МОЗ України на 4 поверсі у каб. 415, 416, 417, 418, 420, 422, 423, 424 будови на вул. М. Матеюка лікарями ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , враховуючі, що вони прийняти на посади у стоматологічне відділення немаючі ні приміщень, ні майна згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2017 року серії НОМЕР_2, та лікарями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , враховуючі, що вони прийняті згідно вказаних відомостей до ліцензії лікарями госпрозрахункового кабінету (відділення), немаючого ні приміщень, ні майна;
		- зобов`язати МОЗ України виконати усі процесуальні дії щодо припинення незаконного надання стоматологічних медичних послуг без ліцензії МОЗ України на 4 поверсі у каб. 415, 416 ,417, 418, 420, 422, 423, 424 будови на вул. М. Матеюка лікарями ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , враховуючі, що вони прийняті на посади у стоматологічне відділення немаючі ні приміщень, ні майна згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3, лікарями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , враховуючі, що вони прийняти згідно вказаних відомостей, ліцензії лікарями госпрозрахункового кабінету (відділення), немаючого ні приміщень, ні майна;
		- скасувати рішення ліцензійної комісії МОЗ України (протокол засідання № 35 від 18 вересня 2014 року щодо відповідності КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва (26188308) ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з медичної практики);
		- визнати незаконно виданою КНП КДЦ Деснянського р-ну Києва МОЗ України ліцензію від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3 (частково - видану КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва) на провадження господарської діяльності з медичної практики (місце впровадження діяльності - м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. В. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. М. Матеюка, буд. 3; м. Київ, вул. В. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, вул. бульвар Вигурівський, буд. 4);
		- анулювати, скасувати, визнати недійсною ліцензію МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3 (частково - видану КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва) на провадження господарської діяльності з медичної практики (місце впровадження діяльності: м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. В. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. М. Матеюка, буд. 3; м. Київ, вул. В. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, бульвар Вигурівський, буд. 4);
		- зобов`язати МОЗ України анулювати ліцензію від 18 вересня 2014 року НОМЕР_3 (частково - виданої КНП КДЦ Деснянського р-ну Києва (на провадження господарської діяльності з медичної практики, місце провадження діяльності: м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. В. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. М. Матеюка, буд. 3; м. Київ, вул. В. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, вул. бульвар Вигурівський, буд. 4);
		- усі судові витрати покласти на МОЗ України, враховуючи ігнорування численних звернень ОСОБА_21 про зухвале порушення чинного законодавства, у т.ч. організацію надання стоматологічних послуг населенню у підпільному стоматологічному відділенню платних без ліцензії МОЗ простроченими матеріалами тощо, знахабнівшим від безкарності директором КНП КДЦ Деснянського Києва ОСОБА_24;
		- винести окрему ухвалу суду - рекомендацію МОЗ України заборонити ОСОБА_22 займати керівні посади, враховуючі суспільну небезпеку скоєного, у т.ч. шахрайство при отриманні ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3, враховуючи і його апеляції про перебування ОСОБА_23 у зоні АТО 18 липня 2016 року, та суспільну небезпеку для оточуючих, враховуючи використання свого службового становища ОСОБА_24 , систематично порушуючи чинне законодавство, наносячи моральну та матеріальну шкоду соціально незахищеним верстам населення (матерям-одиначкам, у т. ч. малолітнім дітям, інвалідам, та прийняття матері-одиначки малолітнього та повнолітньої дитини 1 листопада 2013 року ОСОБА_23 на роботу стоматологом-терапевтом стоматологічного відділення філії указаного КНП КДЦ, яке не має ні кабінетів, ні майна, а з 1 жовтня 2014 року, що примушував працювати стоматологом-терапевтом госпрозрахункового відділення філії 3 вказаного КНП КДЦ, яке не має ні кабінетів, ні майна та щомісячно сплачувати у касу за начебто надані платні послуги, при повній відсутності забезпечення усім для роботи, у т.ч. обладнанням, медикаментами, інструментами, лікарськими засобами тощо), та спричинення моральної та матеріальної шкоди важкохворому інваліду 2 групи довічно, ОСОБА_1 ,1945 р. н.;
		- стягнути з МОЗ України 5068800 (п`ять мільйонів шістдесят вісім тисяч вісімсот) гривень моральної шкоди на користь важкохворого інваліда 2 групи (довічно) ОСОБА_1 1945 р. н.;
		- стягнути з МОЗ України 232400 (двісті тридцять дві тисячі чотириста) гривень матеріальної шкоди на користь важкохворого інваліда 2 групи (довічно) ОСОБА_1 1945 р. н.;
		- враховуючі суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_24 та поплічниками з МОЗ України та важкість, напруженість роботи та безпрецедентність позову, стягнути з МОЗ України 10% позову 530120 (п`ятсот тридцять тисяч сто двадцять) гривень на користь Окружного адміністративного суду м. Києва.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва було подано до Єдиного вікна Міністерства охорони здоров`я України, зокрема: відомості від 8 вересня 2014 року № 1197 суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики, та відомості від 8 вересня 2014 року № 1196 суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, які містять недостовірні дані, що мало бути, на думку позивача, підставою для відмови у видачі ліцензії. Натомість, Міністерством охорони здоров`я України було неправомірно видано КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3. При цьому, позивач наголошує, що аналогічні відомості були подані КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ще у серпні 2014 року, за результатом розгляду відповідач відмовив у видачі ліцензії.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства охорони здоров`я України щодо надання комунальному некомерційному підприємству «Консультативно-Діагностичний центр» Деснянського району м. Києва (ідентифікаційний код 26188308, місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1) ліцензії серії НОМЕР_3 (дата прийняття та номер рішення про отримання ліцензії від 18 вересня 2014 року № 650); зобов`язано Міністерство охорони здоров`я України прийняти рішення про анулювання ліцензії серії НОМЕР_3 на провадження господарської діяльності з медичної практики, виданої комунальному некомерційному підприємству «Консультативно-Діагностичний центр» Деснянського району м. Києва (ідентифікаційний код 26188308, місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1, дата прийняття та номер рішення про отримання ліцензії від 18 вересня 2014 року № 650); стягнуто з Міністерства охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; ідентифікаційний код 00012925) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. В решті позовних вимог відмовлено.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності підстав для анулювання ліцензії, які визначені частиною другою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»</a>. Визнання протиправними дій МОЗ України щодо видачі ліцензії третій особі суди попередніх інстанцій мотивували тим, що МОЗ України протиправно видало КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ліцензію всупереч тому, що останнім були подані недостовірні відомості у документах, долучених до заяви про видачу ліцензії.
		Водночас, суди дійшли висновку про те, що заборона обіймати певні посади є одним із видів покарань, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_08_13/pravo1/T012341.html?pravo=1" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">Кримінальним кодексом України</a>, відповідно до частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_212/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#212" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 19 КАС України</a>   юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватись в порядку кримінального судочинства. Суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи всі обставини справи, встановили, що справедливим та обґрунтованим розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, є 10000,00 грн.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, МОЗ України та ОСОБА_1 звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких - МОЗ України просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову; ОСОБА_1 просить змінити рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення на його користь з МОЗ України моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) грн, зазначивши суму відшкодування 1000000 (сто тисяч) грн.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі МОЗ України зазначає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про визнання протиправними дії МОЗ України щодо видачі ліцензії третій особі, не встановили та не зазначили, у чому полягає порушення відповідачем процедури видачі ліцензії, яка регламентована статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_25/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1#25" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">3</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_158/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1#158" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">10</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_175/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1#175" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»</a>, пунктом 20 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2011 року № 756 (далі - Перелік № 756), Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженими <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_11_03/pravo1/RE18909.html?pravo=1" title="Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики; нормативно-правовий акт № 49 від 02.02.2011" target="_blank">наказом Міністерства охорони здоров`я України від 2 лютого 2011 року № 49</a> (далі - Ліцензійні умови № 49). При цьому, вважає, що подання КНП КДЦ Деснянського району м. Києва недостовірних відомостей разом із заявою на отримання ліцензії, що було у подальшому виявлено МОЗ України під час перевірки дотримання ліцензійних умов, не є підставою вважати протиправними дії щодо видачі такої ліцензії.
		Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що МОЗ України вживалися всі належні дії для анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва після виявлення під час перевірки подання суб`єктом господарювання недостовірних відомостей. 
		Скаржник також вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_1 , оскільки під час розгляду справи у судах не встановлено вини МОЗ України щодо завдання шкоди позивачу, а неправомірні дії третьої особи не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди з МОЗ України.
		Скаржник вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій відсутності порушення зі сторони МОЗ України прав або інтересів позивача у спірних правовідносинах, що, на думку скаржника, відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду (постанова від 15 березня 2018 року у справі № 800/414,17) є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження підлягає закриттю.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано зменшили суму відшкодування моральної шкоди, оскільки приймаючи таке рішення суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положення законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та «Про реабілітацію інвалідів в Україні», а також міжнародні документи у цій сфері, зокрема, Конвенцію ООН про права інвалідів, прийняту у 2006 році та ратифіковану Україною 16 грудня 2009 року.
		12 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу МОЗ України від ОСОБА_1 , в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними; просить залишити касаційну скаргу МОЗ України без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог - без змін.
		23 липня 2020 року, 11 серпня 2020 року та 2 вересня 2020 року до суду надійшли заяви від ОСОБА_1 , в яких наголошується на неправомірності дій МОЗ України під час видачі ліцензії КНП КДЦ Деснянського р-ну Києва та зазначається про те, що такими діями відповідача завдано значної шкоди, у тому числі моральної, інтересам позивача та його родині. 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційні скарги надійшли до суду 13 серпня та 20 вересня 2019 року.
		Ухвалами Верховного Суду від 2 та 30 вересня 2019 року відкриті касаційні провадження в адміністративній справі № 826/1001/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року адміністративну справу № 826/1001/17 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2020 року.
		У подальшому оголошувалась перерва у судовому засіданні до 14 липня 2020 року, до 5 серпня 2020 року та до 8 вересня 2020 року.
		22 червня 2020 року та 8 вересня 2020 року від ОСОБА_1 надійшли клопотання про розгляд справи без його участі.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 9 вересня 2014 року КНП КДЦ Деснянського району звернулось із заявою до МОЗ України та надало документи до заяви на одержання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, зокрема: відомості від 8 вересня 2014 року № 1197 суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики; відомості від 8 вересня 2014 року № 1196 суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики, та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15 липня 2014 року № 05.03.02-04/45380.
		За результатами розгляду вказаної заяви (реєстраційне досьє від 9 вересня 2014 року № 0909/08М) та документів доданих до неї Ліцензійною комісією МОЗ України було прийнято рішення надати пропозиції керівництву МОЗ України щодо прийняття рішення про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва за місцем провадження діяльності: м. Київ, вул. Миколи Матеюка, буд. 3; м. Київ, бульвар Вигурівський, буд. 4; м. Київ, проспект В. Маяковського, буд. 18-а; м. Київ, проспект В. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, оформлене протоколом засідання від 18 вересня 2014 року № 35.
		На підставі наказу МОЗ України від 18 вересня 2014 року № 650 «Про ліцензування медичної практики» КНП КДЦ Деснянського району м. Києва отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики серії НОМЕР_3. Строк дії ліцензії з 18 вересня 2014 року.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого 2018 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 про призначення позапланової перевірки по матеріалах досудового розслідування та надано дозвіл співробітникам МОЗ України на проведення позапланової перевірки ліцензійних умов КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на предмет можливих порушень.
		Наказом МОЗ України від 21 лютого 2018 року № 17-адм було утворено комісії для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню. Комісії здійснили позапланові заходи контролю КНП КДЦ Деснянського району м. Києва.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 березня 2018 року № 383 «Про ліцензування медичної практики» анульовано ліцензію Міністерства охорони здоров`я України на провадження господарської діяльності з медичної практики, видану КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, на підставі акта про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.
		5 квітня 2018 року Державна регуляторна служба України на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування № 8.1 від 3 квітня 2018 року видала розпорядження № 27 «Про задоволення апеляції», яким зобов`язано МОЗ України, зокрема, усунути порушення вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності»</a> та «<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_07_14/pravo1/T070877.html?pravo=1" title="Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 877-V від 05.04.2007" target="_blank">;Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»</a>, скасувавши наказ від 1 березня 2018 року № 383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на право провадження господарської діяльності з медичної практики.
		Наказом МОЗ України від 4 травня 2018 року № 845/а скасовано пункт 6 наказу МОЗ України від 1 березня 2018 року № 383 «Про ліцензування медичної практики».
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2763/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2763" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статтею 341 КАС України</a>, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2655/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2655" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 328 КАС України</a> підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1832/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1832" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 242 КАС України</a> судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_24/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#24" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">2</a> та частина четверта статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1832/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1832" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">242 КАС України</a> встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року відповідають, а вимоги касаційних скарг є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Стосовно доводів представника МОЗ України про відсутність підстав вважати, що оскаржувані дії відповідача порушують права та інтереси позивача, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_177/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#177" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статтею 55 Конституції України</a> кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_24/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#24" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 2 КАС України</a> завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_87/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#87" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 5 КАС України</a> кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 розтлумачив поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції</a> і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Використаний у частині першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_24/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#24" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 2 КАС України</a> термін "інтерес" відповідає терміну "охоронюваний законом інтерес", яке було розтлумачено Конституційним Судом України у вище наведеному рішенні.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#17" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 3 Конституції України</a> людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_78/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#78" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Статтею 27 Конституції України</a> визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституція України</a> також гарантує кожному громадянину право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49).
		Згідно з вимогами частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (зі змінами та доповненнями; далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №2801-XII) кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди.
		Відповідно до пунктів д, е, ї частини першої статті 6 Закону № 2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
		Згідно з пунктом «е» частини першої статті 7 Закону № 2801-XII держава згідно з <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією України</a> гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону № 2801-XII держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
		Відповідно до статті 80 цього ж Закону особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
		Отже, прагнення до якісного медичного обслуговування та створення належних умов для захисту права особи на охорону здоров`я може бути змістом охоронюваного законом інтересу.
		Відповідно до абзацу третього частини першої статті 3 Закону №2801-XIІ заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
		Згідно з абзацами шостим та сьомим частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1#5" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III</a> (зі змінами та доповненнями; далі - Закон №1775-III; який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов`язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_158/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1#158" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">статті 10 Закону №1775-III</a> суб`єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
		У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: 1) відомості про суб`єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім`я, по батькові, дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів - для фізичної особи; 2) вид господарської діяльності вказаний згідно з частиною третьою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_94/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1#94" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">статті 9 цього Закону</a> (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.
		У разі наявності у заявника - юридичної особи філій, інших відокремлених підрозділів, за місцем яких буде провадитися заявлена діяльність, а у заявника - фізичної особи - підприємця місць провадження заявленої діяльності, у заяві зазначається їх місцезнаходження.
		Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
		Органу ліцензування забороняється вимагати від суб`єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">Законі</a>, крім документів, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
		Положеннями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_175/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1#175" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">статті 11 Закону № 1775-III</a> передбачено, що орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">законом</a>, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.
		Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.
		Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав для відмови у наданні ліцензії на здійснення господарської діяльності з медичної практики є недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії.
		Вказане спростовує доводи скаржника про те, що подання КНП КДЦ Деснянського району м. Києва недостовірних відомостей разом із заявою на отримання ліцензії не є підставою вважати протиправними дії відповідача щодо видачі такої ліцензії.
		Так, згідно з пунктом 20 Переліку № 756 для отримання ліцензій за таким видом господарської діяльності, як медична практика додаються:
		- засвідчена в установленому порядку копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видана за місцем провадження діяльності, про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики;
		- відомості за підписом заявника - суб`єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про: стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності; наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження відповідного виду господарської діяльності.
		Згідно з пунктом 2.6 Ліцензійних умов № 49 медична практика провадиться суб`єктами господарювання на підставі ліцензії та за умови: наявності приміщень, що відповідають установленим санітарним нормам і правилам; наявності приладів, обладнання, оснащення відповідно до табеля оснащення виробами медичного призначення лікувальних та діагностичних кабінетів амбулаторно-поліклінічних закладів, стаціонарних відділень лікарень (далі - Табель оснащення). При цьому засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічно повірені; укомплектованості працівниками (лікарями, провізорами, молодшими спеціалістами з медичною та фармацевтичною освітою) для провадження господарської діяльності з медичної практики відповідно до розділу III цих Ліцензійних умов; дотримання вимог щодо атестації медичних працівників та фармацевтичних працівників; проходження медичними та фармацевтичними працівниками обов`язкових медичних оглядів; наявності входу та умов для вільного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, у серпні 2014 року для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва були подані до Міністерства охорони здоров`я України, зокрема: відомості суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 31 липня 2014 року № 933 та відомості суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики від 31 липня 2014 року № 935. Однак, у вказаних відомостях були виявлені недоліки, у зв`язку з чим орган ліцензування прийняв рішення про відмову у видачі ліцензії.
		Після цього, КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на усунення виявлених недоліків у вересні 2014 року подав до Міністерства охорони здоров`я України, зокрема: відомості суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 8 вересня 2014 року № 1197 та відомості суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики від 8 вересня 2014 року № 1196, на підставі яких була видана спірна ліцензія.
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, у відомостях суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики, від 31 липня 2014 року № 933, на відмінну від відомостей від 8 вересня 2014 року № 1197, не розмежовані методи, що застосовуються у медичній практиці.
		У відомостях суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики, від 31 липня 2014 року № 935, на відмінну від відомостей 8 вересня 2014 року № 1196, в графі «посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії (спеціальність, серія, номер, дата, ким видано, категорія)» вказані невідповідні кваліфікаційні відомості щодо лікарів.
		На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що відомості суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики, від 31 липня 2014 року № 935 та від 8 вересня 2014 року № 1196, відомості суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики, від 31 липня 2014 року № 933 та від 8 вересня 2014 року № 1197 є різними.
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII</a> (далі - Закон № 222-VIII, який набув чинність на момент прийняття рішення про анулювання ліцензії) анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.
		Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.
		Відповідно до пункту 7 частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону № 222-VIII</a> підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.
		Акти, передбачені пунктами 5-9 частини другої цієї статті, мають містити детальне викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов, містити посилання на конкретні пункти цих ліцензійних умов. До актів можуть долучатися фото та відеоматеріали, відзняті під час проведення перевірки (частина третя <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону № 222-VIII</a>).
		Частиною восьмою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону № 222-VIII</a> передбачено, що рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.
		Відповідно до частини дев`ятої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону № 222-VIII</a>, якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування.
		Рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
		Судами попередніх інстанцій встановленого, що відповідно до резолютивної частини ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого 2018 року у справі № 754/18/18 було надано дозвіл співробітникам МОЗ України на проведення позапланової перевірки ліцензійних умов КНП КДЦ Деснянського району на предмет можливих порушень.
		В подальшому, на підставі вищезазначеної ухвали та наказу МОЗ України від 21 лютого 2018 року № 17-Адм, комісією МОЗ України у період з 22 лютого 2018 року по 23 лютого 2018 року було проведено позапланову перевірку КНП КДЦ Деснянського району за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 81/1 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню.
		Результати перевірки оформлені актом про виявлення недостовірних відомостей у документах, які подавались до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики від 23 лютого 2018 року б/н та актом, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню від 23 лютого 2018 року № 17/31.
		В акті про виявлення недостовірних відомостей у документах, які подавались до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики від 23 лютого 2018 року б/н вказано, що у пункті 7.5 (перелік наявних приміщень закладу охорони здоров`я та їх оснащення) відомостей про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 8 вересня 2014 року загальна площа приміщень складає 1404,9 кв. м, а у додатку 6.3 Експлікація до плану групи приміщень у нежитловому будинку № 81/1, літера "А" по вул. М. Закревського до Технічного паспорта на приміщення громадського призначення, в громадському будинку від 3 вересня 2014 року загальна площа приміщень складає 17675,1 кв. м, в т.ч. основна - 5521,0 кв. м. Із основної площі надано в оренду КНП ЦПМСД № 1 Деснянського району та КНП ЦПМСД № 2 Деснянського району 652,8 кв. м.
		У пункті 7.5 відомостей зазначені не всі приміщення закладу, які зазначені в акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 30 квітня 2014 року до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15 липня 2014 року № 05.03.02-04/45380, затвердженого начальником Деснянського міжрайонного управління, та у Плані поверхів громадського будинку до Технічного паспорту на приміщення громадського призначення, в громадському будинку від 3 вересня 2014 року а саме, відсутні приміщення: жіноча консультація, денні стаціонари (на 40 та 11 ліжок), кабінет інфекційних захворювань, кабінети прийому аналізів КДЛ, кабінети вузьких спеціалістів, кабінет ФГДС, кабінет дуоденального зондування.
		Зазначене вище свідчить про порушення вимог пункту 6, підпункт 3 пункту 13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_03_13/pravo1/KP160285.html?pravo=1" title="Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики; нормативно-правовий акт № 285 від 02.03.2016" target="_blank">постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 285</a> (набули чинності на момент проведення перевірки), та пункт 7 частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»</a> та подання ліцензіатом недостовірних відомостей для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики.
		Пунктом 6 наказу МОЗ України від 1 березня 2018 року № 383 «Про ліцензування медичної практики» анульовано ліцензію МОЗ України на провадження господарської діяльності з медичної практики за результатами позапланової перевірки додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, видану комунальному некомерційному підприємству КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, на підставі акта про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.
		Враховуючи, що у відомостях, поданих до заяви про надання ліцензії у 2014 році, були зазначені недостовірні дані, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дій МОЗ України щодо надання КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, оскільки на момент видачі ліцензії у МОЗ України були наявні підстави, визначені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_175/ed_2015_06_28/pravo1/T001775.html?pravo=1#175" title="Про ліцензування певних видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 1775-III від 01.06.2000" target="_blank">статтею 11 Закону № 1775-III</a> (чинному на момент видачі ліцензії), для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.
		Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що на розгляд Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування відповідно до порядку денного (плану) засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування № 05-18, затвердженого Головою Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування 29 березня 2018 року, винесено скарги (апеляції) КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 12 березня 2018 року № 499 щодо прийняття МОЗ України наказу від 1 березня 2018 року № 383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на право провадження господарської діяльності з медичної практики.
		За результатами розгляду вказаної скарги Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування прийняла рішення про задоволення скарги (апеляції) КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 12 березня 2018 року № 499, що оформлене відповідним рішенням № 8.1 від 3 квітня 2018 року.
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 5 квітня 2018 року Державна регуляторна служба України на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування № 8.1 від 3 квітня 2018 року, видала розпорядження № 27 «Про задоволення апеляції», яким зобов`язала МОЗ України, зокрема, усунути порушення вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності»</a> та «<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_07_14/pravo1/T070877.html?pravo=1" title="Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 877-V від 05.04.2007" target="_blank">;Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»</a>, скасувавши наказ від 1 березня 2018 року № 383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на право провадження господарської діяльності з медичної практики.
		Наказом МОЗ України від 4 травня 2018 року № 845/а скасовано пункт 6 наказу МОЗ України від 1 березня 2018 року № 383 «Про ліцензування медичної практики».
		Вищевказане рішення Експертно-апеляційної рада з питань ліцензування та розпорядження Державної регуляторної служби України оскаржено позивачем у судовому порядку.
		Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року у справі № 826/7150/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року, за позовом ОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України, Міністерства охорони здоров`я України, за участю третьої особи - Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Судом у цій справі, зокрема, встановлено, що під час засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України представники МОЗ України, хоч і зазначили про правомірність прийняття органом ліцензування наказу від 1 березня 2018 року № 383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району на право провадження господарської діяльності з медичної практики, проте не заперечили факт наявності «технічної помилки» у документах, що подавались ліцензіатом для отримання ліцензії.
		Тобто, на час розгляду цієї справі у судах першої та апеляційної інстанцій ліцензія МОЗ України на провадження господарської діяльності з медичної практики, видана КНП КДЦ Деснянського району м. Києва (дата прийняття та номер рішення про отримання ліцензії від 18 вересня 2014 року № 650), серія НОМЕР_3, була чинною.
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що комісією МОЗ України було складено акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, які подавались до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики від 23 лютого 2018 року б/н. В даному акті зазначені детальні факти, їх обґрунтування, містяться посилання на порушення вимог законодавства щодо виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.
		У пункті 7.5 «Перелік наявних приміщень закладу охорони здоров`я (структурного підрозділу, кабінету(ів) фізичної особи - підприємця) та їх оснащення за такою формою» відомостей суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики, від 8 вересня 2014 року № 1197 вказана інформація про найменування структурних підрозділів, та окремих приміщень (кабінетів) із зазначенням лікарських та провізорських спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою, що провадять в ньому медичну практику, та їх площі. 
		Так, щодо закладу КНП КДЦ Деснянського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 81/1, вказано наступне: кабінет лаборанта № 436-435 площею 31,6 кв. м (клінічна лабораторна діагностика, лабораторна справа (клініка)); кабінет лаборанта № 433-434 площею 32,6 кв. м (лабораторна справа (клініка); лабораторна справа (гігієна)); кабінет лаборанта № 429-431 площею 38 кв. м (лабораторна справа (гігієна)); кабінет лаборанта № 427-428 площею 38 кв. м (лабораторна справа (клініка); клінічна лабораторна діагностика); кабінети лаборанта № 421, № 422, № 425, № 426 площею 43 кв. м (клінічна хімія; лабораторна справа (гігієна)); кладова площею 56 кв. м (сестринська справа); кабінет лікаря № 157, № 170 площею 32,0 кв. м (ортопедична стоматологія, сестринська справа); кабінети лікаря № 169, № 168, № 167, № 156 площею 32,8 кв. м (ортопедична стоматологія, сестринська справа); кабінети зубних техніків № 165, № 164, № 163, № 162, № 161 площею 78,8 кв. м (ортопедична стоматологія); стерилізаційна № 166 площею 11,3 кв. м (сестринська справа); автоклавна площею 41,6 кв. м (сестринська справа); мийка площею 33,7 кв. м (сестринська справа); кладовка площею 13,6 кв. м; кімната зберігання стерильних матеріалів площею 15,7 кв. м; рентген кабінет № 520, № 526 площею 140 кв. м (рентгенологія); рентген кабінет флюорографії № 517 площею 38,9 кв. м (рентгенологія); кабінет лазеротерапії № 345 площею 60,8 кв. м (фізіотерапія); кабінет масажистів № 352 площею 71,4 кв. м (фізіотерапія); зал ЛФК площею 102,3 кв. м (лікувальна фізкультура, сестринська справа); кабінет інгаляції № 342 площею 48,6 кв. м (лікувальна справа, сестринська справа); кабінети хірурга № 302, № 303, № 304, № 305 площею 42 кв. м (хірургія, сестринська справа; травматологія); кабінети уролога № 306, № 308, № 316 площею 22,3 кв. м (урологія; онкохірургія, офтальмологія, сестринська справа); стерилізаційний кабінет № 302 площею 16,6 кв. м (сестринська справа); кабінет проктолога № 325 площею 17,3 кв. м (проктологія; сестринська справа); кабінет хірурга № 309 площею 18,1 кв. м (хірургія; сестринська справа); кабінет ЛОР площею 17,0 кв. м (отоларингологія; сестринська справа); операційна № 310 площею 27,1 кв. м (хірургія; анестезіологія; сестринська справа (операційна)); кабінети стоматолога № 505, № 506, № 507, № 508, № 501 площею 148,7 кв. м (терапевтична стоматологія, стоматологія); кабінети стоматолога № 503, № 504, № 509, № 511, № 512 площею 148,7 кв. м (терапевтична стоматологія, стоматологія); загальна площа приміщень - 1404,9 кв. м.
		Натомість, у пункті 7.5 вищевказаних відомостей зазначені не всі приміщення закладу, які зазначені в акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 30 квітня 2014 року до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15 липня 2014 року № 05.03.02-04/45380, затвердженого начальником Деснянського міжрайонного управління ГУ Держсанепідслужби у м. Києві, а саме, відсутні приміщення: жіноча консультація, денні стаціонари (на 11 та 40 ліжок), кабінет інфекційних захворювань, кабінети прийому аналізів КДЛ, кабінети вузьких спеціалістів, кабінет ФГДС, кабінет дуоденального зондування.
		Крім того, у пункті 7.5 відомостей суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 8 вересня 2014 року № 1197 вказано, що загальна площа приміщень КНП КДЦ Деснянського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 81/1, складає 1404,9 кв. м, а у додатку 6.3 Експлікація до плану групи приміщень у нежитловому будинку № 81/1, літера "А" по вул. М. Закревського до Технічного паспорта на приміщення громадського призначення, в громадському будинку від 3 вересня 2014 року загальна площа приміщень складає 17675,1 кв. м, в т.ч. основна - 5521,0 кв. м. Із основної площі надано в оренду КНП ЦПМСД № 1 Деснянського району та КНП ЦПМСД № 2 Деснянського району 652,8 (262,05+390,75) кв. м.
		На цій підставі суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що викладені в акті про виявлення недостовірних відомостей у документах від 23 лютого 2018 року б/н зауваження, які подавались до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, відповідають встановленим судами обставинам справи та підтверджені матеріалами справи.
		При цьому, суди також врахували позицію в.о. Міністра охорони здоров`я України, викладену в листі від 5 квітня 2018 року № 1777, про те, що під час вищевказаної перевірки КНП КДЦ Деснянського району м. Києва встановлено, що у відомостях, які додавалися до заяви для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, зазначені не всі приміщення закладу, які зазначені в акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 30 квітня 2014 року до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15 липня 2014 року № 05.03.02-04/45380, а саме: відсутні приміщення жіночої консультації, денні стаціонари, кабінет інфекційних захворювань, кабінети прийому аналізів, кабінети вузьких спеціалістів та інші кабінети. Загалом не вказано інформацію про наявність кабінетів загальною площею 3463,3 кв. м. Викладене вище свідчить про порушення вимог пункту 7 частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»</a> та пункту 6, підпункту 3 пункту 13 Ліцензійних умов.
		Ураховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для анулювання ліцензії, визначених пунктом 7 частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_959/ed_2020_07_14/pravo1/T150222.html?pravo=1#959" title="Про ліцензування видів господарської діяльності; нормативно-правовий акт № 222-VIII від 02.03.2015" target="_blank">статті 16 Закону № 222-VIII</a>, та відповідно, про задоволення позовних вимог про зобов`язання МОЗ України прийняти рішення про анулювання ліцензії серії НОМЕР_3 на провадження господарської діяльності з медичної практики, виданої КНП КДЦ Деснянського району м. Києва.
		Стосовно розміру моральної шкоди, заподіяної протиправними діями МОЗ України позивачу, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_182/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#182" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 56 Конституції України</a> кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 23 Цивільного кодексу України</a> (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ЦК України</a>) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844270/ed_2020_08_16/pravo1/T030435.html?pravo=1#844270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 1167 ЦК України</a> моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до пункту 9 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_02_27/pravo1/VS95027.html?pravo=1" title="Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; нормативно-правовий акт № 4 від 31.03.1995" target="_blank">Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4</a> розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).
		Ураховуючи обставини справи, характер та обсяг душевних страждань позивача, стан його здоров`я, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій у частині відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2820/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2820" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 350 КАС України</a> суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1056/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#1056" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">статті 139 КАС України</a> судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_48/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#48" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">3</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2763/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2763" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">341</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2776/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2776" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">344</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2811/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2811" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">349</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2820/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2820" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">350</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2853/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2853" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">355</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2860/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2860" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">356</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2892/ed_2020_07_17/pravo1/T05_2747.html?pravo=1#2892" title="Кодекс адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">359 КАС України</a>,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства охорони здоров`я України залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк
		Судді:                                                                                 І.В. Желєзний
		                                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...