Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0840/4033/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2020. Зареєстровано: 27.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2020.
Дата набрання законної сили: 27.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		24 вересня 2020 року (о 12 год. 50 хв.)Справа №  0840/4033/18   м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                     Батрак І.В.,
		за участю секретаря                     Лялько Ю.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 
		до Прокуратури Запорізької області
		про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Прокуратури Запорізької області (далі - відповідач), в якому просить:
		визнати протиправним та скасувати наказ №1016к прокурора Запорізької області Романова від 25.07.2018 про звільнення заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини першої статті статі 43 Закону України «Про прокуратуру»);
		поновити радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області;
		стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 липня 2018 року по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.
		На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що приписами Розділу VII Закону України «Про прокуратуру» законодавцем розмежовуються поняття звільнення прокурора з посади та припинення його повноважень на посаді, зокрема, ч. 1 ст. 51, ст. 52-60 Закону регулюють підстави та порядок звільнення прокурора, ч. 3 ст. 51, ст. 61 Закону - підстави та порядок припинення повноважень прокурора. При цьому, у ч. 1 ст. 51 Закону відсутні такі підстави для звільнення (як поодинокі, так і у сукупності) як рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, натомість встановлено імперативну норму, яка чітко визначає час з якого припиняються повноваження прокурора у зв`язку з рішенням КДКП про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (рішення КДКП про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів прокуратури). Тобто, на думку позивача, з урахуванням оскарження ним рішення КДКП №301дп-18 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду його повноваження як прокурора, у зв`язку з наявністю рішення КДКП, можуть бути припинені лише із дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішення Верховного Суду про відмову у задоволенні такого позову. Вважає, що у порушення п. 2 ч. 2 ст. 61 Закону відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким припинив його повноваження як прокурора, за відсутності остаточного рішення Верховного Суду. Крім того, всупереч вимогам ч. 3 ст. 62 Закону відповідач звільнив його з посади за відсутності подання КДКП. Враховуючи викладене, просить визнати протиправним та скасувати оскаржений наказ №1016к від 25.07.2018 про звільнення з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, поновити позивача на посаді заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, а також стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 липня 2018 року по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.
		Ухвалою суду від 02.10.2018 відкрито провадження у справи та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 30 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
		Відповідач позов не визнав, 26 жовтня 2018 року надав суду відзив (вх. №34238), відповідно до якого пояснює, що оскаржений наказ прокурором Запорізької області видано у межах повноважень, визначених п. 8 ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», на підставі отриманого 16 липня 2018 рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №301дп-18 від 04.07.2018, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів прокуратури. Твердження позивача, що оскаржений наказ прийнятий за відсутності подання КДКП та у період оскарження рішення КДКП №301др-18 від 04.07.2018 вважає не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки у відповідності до приписів п. 8 ст. 11, ст. 43-50 Закону за результатом дисциплінарного провадження, у разі встановлення Комісією факту вчинення прокурором дисциплінарного проступку, визначеного ст. 43 Закону, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів прокуратури. Отже, доводи позивача про те, що прокурором Запорізької області прийнято оскаржене рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури на підставі рішення Комісії про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора є хибним та не підтверджуються матеріалами справи. Більш того, жодною нормою Закону не передбачено зупинення дії рішення Комісії про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, що кореспондується із вимогами ст. 151 КАС України, яким не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів КДКП. Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність подання КДКП чи Вищої ради правосуддя зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону подання про звільнення прокурора з посади вноситься ВРП або КДКП у визначених законом випадках, з інших підстав аніж передбачені Законом подання про звільнення не вноситься. Таким чином, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Ухвалою суду від 29.11.2018 зупинено провадження у справі до вирішення і набрання рішення законної сили у справі №9901/740/18, що розглядається Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
		Ухвалою від 06.07.2020 за клопотанням представника відповідача поновлено провадження у справі з 21 липня 2020 року та призначене підготовче засідання на 21 липня 2020 року.
		Ухвалою від 21.07.2020 судом продовжений строк підготовчого провадження по справі та відкладено підготовче засідання на 25 серпня 2020 року.
		Ухвалою суду від 25.08.2020 вирішено закрити підготовче провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 17 вересня 2020 року. 
		В судове засідання позивач та/або представник позивача знов не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. 
		Відповідно до частини 4 статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
		Від позивача на адресу суду жодних клопотань не надходило.
		Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №40929), в якій просить відкласти розгляд справи у зв`язку із знаходженням за межами країни, про що надає підтвердження ТОВ «Джоін АП!» заявки 2124629 на відпочинок у період з 12.09.2020 по 19.09.2020.
		Суд вважає, що позивач мав можливість уповноважити іншого представника для участі у даному засіданні. 
		Крім того, в ухвалі від 25.08.2020 про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті судом вже було зауважено, що представником позивача, позивачем не заявлялось будь-яких клопотань про відкладення підготовчого засідання для надання додаткових доказів, проте вдруге ні позивач, ні представник позивача не з`являються в підготовче засідання, ігноруючи розгляд справи в суді та надаючи перевагу розгляду справ в інших судах.
		А відтак, клопотання представника позивача про відкладення засідання є необґрунтованим та у задоволенні такого слід відмовити.
		Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був обізнаний, про що свідчить підпис у розписці від 25.08.2020 про повідомлення судом про встановлену дату і час нового судового засідання.
		За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
		На підставі норми частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
		Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував таке.
		ОСОБА_1 з жовтня 2002 року працював в органах прокуратури з жовтня 2020 року по теперішній час, а на вказаній посаді  з 15 грудня 2015 року (наказ прокурора Запорізької області від 15.12.2015 № 696к) позивач обіймав посаду заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області.
		23 лютого 2018 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП) надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Запорізької області про вчинення заступником керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
		Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження вказана дисциплінарна скарга розподілена члену Комісії Юсипу В.В., який 27 лютого 2018 року прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-314дс-65дп-18 щодо ОСОБА_1 .
		У подальшому, 15 березня 2018 року, до КДКП надійшла аналогічна дисциплінарна скарга з Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.
		Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження зазначену вище дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії Юсипу В.В., який 16 березня 2018 року прийняв рішення про відкриття щодо прокурора ОСОБА_2 дисциплінарного провадження, якому присвоєно № 11/2/4-415дс-78дп-18.
		Рішенням КДКП від 21.03.2018 за № 119дп-18 дисциплінарні провадження  № 11/2/4-314дс-65дп-18 та № 11/2/4-415дс-78дп-18 (щодо прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області прокуратури ОСОБА_3 ) об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 11/2/4-314дс-65дп-18.
		23 квітня 2018 року за результатами перевірки дисциплінарних скарг член КДКП ОСОБА_4 склав висновок про відсутність у діях прокурора ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 5 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості) і пунктом 6 (систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики) частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
		Разом із цим Комісія дійшла висновку, що в діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру», - одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
		Вказане рішення мотивоване тим, що у зазначених вище дисциплінарних скаргах їх автори зазначали, що заступник керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_2 та прокурор цієї ж прокуратури ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою, вимагали і отримали неправомірну вигоду за прийняття рішення в кримінальному провадженні № 12016080140006001 про непритягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.
		Зокрема, у дисциплінарних скаргах зазначається, що для цього ОСОБА_1 вступив у позаслужбові стосунки з підозрюваною ОСОБА_5 за посередництва її знайомого ОСОБА_6 , з яким прокурори обговорювали питання про передачу їм неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за те, що ОСОБА_5 не буде притягнута до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і подальше закриття провадження в цій справі.
		13 грудня 2017 року близько 16 год ОСОБА_3 за попередньою змовою зі своїм керівником ОСОБА_1 у приміщенні свого службового кабінету під час розмови з ОСОБА_6 показав останньому на робочому комп`ютері повідомлення про підозру ОСОБА_5 та при цьому повідомив про його вручення останній у разі, якщо ОСОБА_5 до 22 грудня 2018 року не відшкодує потерпілій ОСОБА_7 завдані матеріальні збитки. Водночас ОСОБА_3 наголосив на необхідності надати неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США за непритягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та подальше закриття цього кримінального провадження.
		20 грудня 2017 року близько 14 год 50 хв ОСОБА_1 у приміщенні свого службового кабінету, отримавши від ОСОБА_6 розписки потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування завданої їй шкоди, повідомив останньому про необхідність надання прокурору ОСОБА_3 неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США.
		Того ж дня близько 15 год на сходах четвертого поверху Мелітопольської місцевої прокуратури Обуховський О.О. отримав від ОСОБА_6 для себе та ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США.
		Після того як ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду, його та ОСОБА_1 затримали слідчі Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.
		На думку скаржників, прокурори ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинили дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора, підривають авторитет органів прокуратури і викликають сумнів у об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
		У дисциплінарних скаргах також зазначено, що протоколами оглядів матеріалів, які здобуто під час проведення НСРД у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003519 за частиною 3 статті 368 КК України, підтверджується факт позаслужбових стосунків заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 з підозрюваною у кримінальному провадженні № 12016080140006001 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , що виразилося в обговоренні питання щодо отримання неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за її непритягнення до кримінальної відповідальності та подальше закриття кримінального провадження.
		Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 3, 4 частини 4 статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики).
		Так, КДКП рішенням від 04.07.2018 № 301дп-18 за результатами розгляду висновку про відсутність ознак дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-770дс-164дп-18 притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
		25 липня 2018 року керуючись пунктом 8 частини 1 статті 11, частини 2 статті 11, пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 розділу ХІІІ Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 18.12.2017 №351, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2018 року за №113/31565, прокурором Запорізької області ОСОБА_8 прийнятий наказ №1016к про звільнення заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункту 6 частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII). Підставою прийняття наказу зазначене рішення КДКП від 04.07.2018 №301дп-18.
		Вважаючи прийнятий відповідачем наказ про звільнення з посади протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування, поновлення на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII).
		Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		Статтею 21 Кодексу прокурорської етики та поведінки прокурорів, затвердженим всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, визначено, що прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
		Також слід зауважити, що згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності. 
		Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
		1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;
		2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
		3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
		4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;
		5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
		6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
		7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
		8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
		9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості. 
		Згідно із статтею 44 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.
		Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
		Дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.
		Частинами 4, 10 статті 46 Закону № 1697-VII передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.
		Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
		Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і, в разі необхідності, інших осіб (частина 5 статті 47 Закону № 1697-VII). 
		Частинами 1, 3, 4 статті 48 Закону №1697-VII встановлено, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
		При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
		Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
		Відповідно до частини 1 статті 49 Закону №1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
		Відповідно до статті 50 Закону №1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
		Подання адміністративного позову до суду на рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора не зупиняє дію такого рішення, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення Вищої ради правосуддя про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді.
		У відповідності до положень статті 61 Закону №1697-VII повноваження прокурора припиняються:
		1) за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років;
		2) у день його смерті.
		Повноваження прокурора, крім Генерального прокурора, у зв`язку з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора припиняються:
		1) з дня, наступного за днем завершення строку на оскарження цього рішення, - якщо рішення не було оскаржено;
		2) з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, - якщо рішення було оскаржено, однак скарга була відхилена.
		Керівник чи заступник керівника органу прокуратури, в якому обіймав посаду прокурор, повноваження якого було припинено, повідомляє про це Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.
		Отже, статтею 49 Закону №1697-VII визначено види дисциплінарних стягнень, до яких належить звільнення, натомість статтею 61 Закону №1697-VII визначено підстави для припинення повноважень прокурора, в тому числі за рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
		Суд зауважує, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора є різними за правовою природою.
		Таким чином, строк реалізації рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора, визначений частиною 2 статті 61 Закону №1697-VII, не поширюється на правовідносини, пов`язані із реалізацією рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
		При цьому, жодною нормою Закону №1697-VII не передбачено зупинення дії рішення Комісії про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, що кореспондується із вимогами частини 3 статті 151 КАС України, яким не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів КДКП.
		З огляду на викладене, суд вважає безпідставним посилання позивача на порушення відповідачем частини 2 статті 61 Закону №1697-VII при прийнятті оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
		Суд зазначає, що оскаржуваний наказ №1016к від 25.07.2018 прийнятий на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.07.2018 № 301дп-18.
		Судом встановлено, що не погоджуючись із вказаним вище рішенням Комісії, у серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до КДКП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 04 липня 2018 року № 301дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення щодо заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_3 » в частині накладення на заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.
		Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 25.04.2019 по справі №9901/740/18 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (правонаступник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів) про визнання протиправним і скасування рішення КДКП рішенням від 04.07.2018 № 301дп-18 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури - відмовив.
		Вказане рішення Верховного Суду набрало законної сили відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.03.2020 по справі № 9901/740/18 (Провадження № 11-557заі19), якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2019 - без змін.
		Таким чином, рішенням суду доведено правомірність прийнятого рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.07.2018 № 301дп-18 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, яке слугувало підставою для видання спірного у цій справі наказу.
		Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Щодо доводів позивача про відсутність подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів чи Вищої ради правосуддя суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону №1697-VII подання про звільнення прокурора з посади вноситься Вищою радою правосуддя або Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у визначених законом випадках. Проте, у даному випадку внесення відповідного подання Законом не передбачене.
		Суд зазначає, що у відповідності до положень пунктів 3, 8 частини 1 статті 11 Закону №1697-VII керівник регіональної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку; у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування його на посаді прокурора.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене суд, робить висновок, що відповідач виніс наказ №1016к від 25.07.2018 про звільнення позивача з органів прокуратури законно з урахуванням всіх обставин, а тому відсутні підстави для його скасування.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд.29А, код ЄДРПОУ 02909973) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. 
		 
		Суддя                                                                          І.В. Батрак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...