Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/1684/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2020. Зареєстровано: 27.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2020.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: 22-ц/818/3984/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		«22 » вересня 2020 року 
		м. Харків
		справа № 642/1684/20-ц
		провадження № 22ц/818/3984/20
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		 
		головуючого -      Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
		суддів -      Котелевець А.В., Яцини В.Б.,
		за участю секретаря - Колосовської А.Р., 
		учасники справи: 
		позивачка  ОСОБА_1 , представниця позивачки  ОСОБА_2 ,
		відповідачі   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		треті особи  Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», представник третьої особи  Черепов П.О.
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року в складі судді Ольховського Є.Б.
		 в с т а н о в и в:
		У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович), Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно, який в подальшому уточнила щодо учасників позову.
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що є підстави вважати, що житловий будинок та надвірні будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , може бути незаконно відчужений відповідачами на підставі договору іпотеки від 19 лютого 2008 року. 
		 
		Вказала, що у неї є цілком реальні побоювання, що відповідачі розпочнуть застосовувати незаконні способи звернення стягнення на предмет іпотеки, що призведе до подальшої необхідності для неї визнавати ці правочини недійсними у судовому порядку та затягування процесу вирішення її питання в суді, що порушує її законні права та інтереси.
		 
		Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної нерухомості до моменту ухвалення остаточного судового рішення по цій цивільній справі, яке набере законної сили; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирову В.В.), Акціонерному товариству «УкрСиббанк» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо передачі права власності на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет іпотеки  житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до моменту ухвалення остаточного судового рішення по цій цивільній справі, яке набере законної сили.
		 
		Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову  відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з ухвалою судді  ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати, її заяву про забезпечення позову задовольнити.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що одна з позовних вимог стосується нерухомого майна, а саме визнання права власності на його частку, яка знаходиться у спільній сумісній власності, і можливе відчуження такого нерухомого майна незаконним шляхом є порушенням її прав; що спірне нерухоме майно дійсно обтяжене іпотекою і саме внаслідок іпотеки існує ризик його відчуження.
		 
		07 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство вважав судове рішення законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що позивачкою не доведено, що товариство або інші учасники справи мають намір вчинити дії, які в подальшому, у випадку задоволення позову, ускладнять захист прав та інтересів позивачки і що без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Вказав, що навіть якщо припустити, що позов буде задоволено, визнана власністю позивачки частина нерухомого майна залишиться предметом іпотеки в силу закону.
		 
		21 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 та її представниця вважали, що їх апеляційна скарга доведена. Зазначили, що доказами дійсних намірів здійснити незаконне відчуження нерухомого майна є письмові вимоги товариства з наміром звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно, що є предметом її позову, в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку»; наявністю судових рішень про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є нерухоме майно. Вказали, що позивачка у разі задоволення її позовних вимог буде позбавлена можливості у добровільному порядку повернути це нерухоме майно, якщо воно вже буде реалізовано. Нерухоме майно, яке обтяжене іпотекою, право власності на частину якого намагається визнати позивачка, є єдиним її житлом.
		 
		Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу  ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу судді  скасувати.
		 
		Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, які просила позивачка, істотно не ускладнять та не унеможливлять виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
		 
		Проте, з таким висновком суду неможливо погодитись, виходячи з наступного.
		 
		Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно, який в подальшому уточнила та просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_3 до моменту фактичної реєстрації шлюбу 22 липня 2006 року; визнати право спільної сумісної власності подружжя щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на частину житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, визнати право ОСОБА_1 у спільному майні подружжя на 1/6 частину житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2020 року відкрито провадження у справі.
		 
		Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 18 вересня 2003 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 придбали за договором купівлі-продажу житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		19 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, предметом якого є вказаний житловий будинок та надвірні будівлі.
		 
		Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2010 року по справі № 2-987/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11300691000 від 19 лютого 2008 року в сумі 186379,74 грн, вирішено питання щодо судових витрат.
		 
		Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року по справі № 2-296/11 звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 шляхом проведення публічних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності, з подальшим направленням отриманих грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 11300691000 від 19 лютого 2008 року на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», вирішено питання щодо судових витрат.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», який уклав з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договір купівлі-продажу права вимоги, у грудні 2019 року направив на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та попередив, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку, товариство має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтями 37, 38 Закону України «Про іпотеку».
		 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		 
		Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
		 
		Згідно з частиною 2 статті 149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		 
		Пунктами 1 та 10 частини 1 статті 150ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		За змістом частини 3 статті 150ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		 
		Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
		 
		Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
		 
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.
		 
		Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
		 
		Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
		 
		При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		 
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
		 
		Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
		 
		Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
		 
		Предметом спору у справі, що розглядається, є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу до моменту фактичної реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності подружжя на частину житлового будинку та надвірних будівель, в тому числі, визнання права позивачки у спільному майні подружжя на 1/6 частину житлового будинку та надвірних будівель. Одна з цих позовних вимог має майновий характер.
		 
		Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову,  ОСОБА_1 вважала себе одним із власників спірного житлового будинку з надвірними будівлями та зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		 
		В суді апеляційної інстанції представник товариства не заперечував проти того, що позов частково має майновий характер та пов`язаний з визнанням права власності на частину спірного нерухомого майна. Однак, звернув увагу на те, що нерухоме майно знаходиться в іпотеці і вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту буде порушувати права товариства.
		 
		Зважаючи на те, що позов частково має майновий характер, між сторонами дійсно виник спір щодо визнання праваспільної сумісноївласності подружжяна частинужитлового будинкута надвірнихбудівель та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження спірного майна на користь третіх осіб, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.
		 
		Проте, як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, заявниця, звертаючись до суду першої інстанції не навела правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надала додаткових документів та інших доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.
		 
		Арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби - обмеженні права користування майном.
		 
		За таких умов, враховуючи необхідність під час вжиття заходів забезпечення позову дотримуватись вимог щодо розумності, обґрунтованості та співмірності виду забезпечення позову, зазначеного у заяві з заявленими вимогами, та збалансованості інтересів учасників справи, слід дійти висновку, що для забезпечення виконання можливого судового рішення у цій справі доцільним та достатнім буде вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного нерухомого майна.
		 
		Такий вид забезпечення позову у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору та співмірний із заявленими позивачкою вимогами, а невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
		 
		Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з частковим задоволенням заяви.
		 
		Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. 381-384, 389 ЦПК України 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Ухвалу суддіЛенінського районногосуду м.Харкова від25червня 2020року  скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		 
		Заяву  ОСОБА_1 про забезпечення позову  задовольнити частково.
		Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
		 
		В іншій частині в задоволенні заяви ОСОБА_1  відмовити.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
		 
		Головуючий                                І.В. Бурлака
		 
		 
		 
		Судді                                 А.В. Котелевець
		 
		 
		 
		                                   В.Б. Яцина
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 25 вересня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...