Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1366/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2020. Зареєстровано: 08.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2020.
Дата набрання законної сили: 06.10.2020
Номер судового провадження: К/9901/23636/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 520/1366/19
		адміністративне провадження № К/9901/23636/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Усенко Є.А.,
		суддів: Гімона М.М.,  Гусака М.Б., 
		розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 (суддя - Зінченко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Рєзнікова С.С., Лях О.П.),
		У С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.12.2018 №0006321305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, суму 7' 425' 016,87 грн, та від 14.12.2018 №0006341305 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 618' 751,14 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що ГУ ДФС визначило йому  суми грошових зобов`язань без врахування його витрат на придбання інвестиційного активу (частки в статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»»), що не відповідає нормам підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (далі - ПК).
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019, позов задоволено у повному обсязі.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 , як учасник ТОВ «Видавнича група «Основа», реінвестував отриманий дохід у вигляді дивідендів у розмірі 33' 000' 075,00 грн на збільшення статутного капіталу зазначеного товариства. Операція з реінвестування по суті та економічному змісту є операцією з внесення коштів до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на корпоративні права. Відтак, позивач поніс витрати на придбання корпоративних прав ТОВ «Видавнича група «Основа» в розмірі 33' 000' 075,00 грн, які повинні враховуватися при визначенні фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками 2017 року, в якому позивач продав частку в статутному капіталі товариства. Оскільки позивач поніс витрати на придбання інвестиційного активу в розмірі 33' 000' 075,00 грн та отримав дохід від продажу інвестиційного активу у вказаному розмірі, суд дійшов висновку, що відповідно до положень статті 170 ПК позивач не отримав інвестиційного прибутку в 2017 році. Щодо ненадання ОСОБА_1 до податкової декларації документів, які підтверджують задекларовану суму витрат на придбання інвестиційного активу в розмірі 33' 000' 075,00 грн, суд зазначив, що нормами ПК такого обов`язку платника податків не передбачено.
		Головне управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів ДПС та реорганізації деяких територіальних органів ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.
		Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що позивач витратив власний грошовий дохід у вигляді дивідендів, а сума реінвестованих дивідендів, на яку збільшено розмір корпоративних прав, є операцією з внесення  коштів до статутного капіталу юридичної особи-резидента  в обмін на корпоративні права. Відповідно до доводу ГУ ДФС суди попередніх інстанцій безпідставно визнали доказом витрат позивача на придбання інвестиційного активу  протокол загальних зборів учасників ТОВ «Видавнича група «Основа»» від 17.05.2017 №04/17. 
		Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 14.08.2017 між позивачем (як продавцем) та ТОВ «ТРІАДА ПРИНТ» (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Видавнича група «Основа»» від 14.08.2017, відповідно до умов якого продавець передав (відступив) у власність покупця частку (корпоративні права) у статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»» у розмірі 75% загального розміру статутного капіталу товариства, що становить 33' 000' 075,00 грн.
		Позивач 26.06.2018 подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій задекларував дохід, отриманий від продажу інвестиційного активу, у розмірі 33000075,00 грн, витрати на придбання інвестиційного активу у розмірі 33000075,00 грн та інвестиційний прибуток  0,00 грн.
		На підставі наказу від 05.10.2018 № 7521 ГУ ДФС провело документальну позапланову невиїзну перевірку платника податку - фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
		Результати перевірки викладені в акті від 28.11.2018 №4924/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 , згідно з висновками в якому позивач порушив  підпункт 168.1.3 пункту 168.1, підпункт 168.4.5 пункту 168.4 статті 168, підпункт 170.2.2 пункту 170.2 статті 170,  пункт 16-1 розділу XX ПК, занизивши  податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на 5' 940' 013,50 грн та з військового збору за 2017 рік на 495' 001,12 грн.
		Контролюючий орган виходив з того, що ОСОБА_1 не надав документів на підтвердження задекларованої суми витрат на придбання інвестиційного активу.
		На підставі акта перевірки ГУ ДФС були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2018: №0006321305 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 7' 425' 016,87 грн (в тому числі, за податковими зобов`язаннями - 5' 940' 013,50 грн, за штрафними санкціями - 1' 485' 003,37 грн); №0006341305 - про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 618' 751,14 грн (в тому числі, за податковими зобов`язаннями - 495' 001,12 грн, за штрафними санкціями - 123' 750,28 грн).
		Відповідно до положень пункту 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування при визначенні податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункту  164.2 статті 164 ПК).
		Відповідно до абзацу першого підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
		Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права (абзац п`ятий цього підпункту).
		За визначенням, яке дається в пункті «а» підпункту 170.2.7 пункту 170.2 ст. 170 ПК, інвестиційний актив для цілей цього пункту - корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
		Згідно з підпунктом 170.2.6 до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
		Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
		Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці 1 пункту 29 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень цього Кодексу.
		Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК  визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та  іноземні доходи.
		Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач придбав частки у статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»» (корпоративні права) у розмірі 5% за 800,00 грн та у розмірі 70% за 11' 200,00 грн за договорами купівлі-продажу частки у статутному фонді від 20.09.2010, а також реінвестував дохід, отриманий як дивіденди, в розмірі 32' 988' 075,00 грн в статутний капітал ТОВ «Видавнича група «Основа».
		Ці обставини підтверджується доказами у справі: копіями договору купівлі-продажу частки в статутному фонді від 20.09.2010, укладеним між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), відповідно до якого позивач купив частку у розмірі 5% у статутному  ТОВ «Видавнича група «Основа» за 800,00 грн; договору купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ «Видавнича група «Основа»    від 20.09.2010, укладеним між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), відповідно до якого позивач купив частку у розмірі 70% у статутному фонді ТОВ «Видавнича група «Основа»» за 11200,00 грн; протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Видавнича група «Основа»» від 16.05.2017 №4 про нарахування учасникам товариства дивідендів пропорційно їх часткам у статутному капіталі, зокрема ОСОБА_1 , частка якого у статутному капіталі складає 75%, у розмірі 32' 988' 075,00 грн; протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Видавнича група «Основа»» від 17.05.2017 №04/17 про збільшення статутного капіталу товариства до 44' 000' 100,00 грн шляхом  реінвестування дивідендів учасниками товариства на збільшення статутного капіталу, визначення часток учасників, зокрема частки ОСОБА_1 в розмірі 75%, що становить 33' 000' 075,00 грн. Зміни в частині розміру статутного капіталу ТОВ «Видавнича група «Основа»» 22.05.2017 внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 36-37).
		14.08.2017 позивач продав ТОВ «Тріада Принт» частку у статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»» у розмірі 75% за 33' 000' 075,00 грн.
		У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік позивач задекларував доход, отриманий від продажу інвестиційного активу (частки у статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»»), в розмірі 33' 000' 075,00 грн та витрати на придбання цього ж інвестиційного активу на таку ж саму суму (додаток Ф1 до податкової декларації «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами»).
		Висновок судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до витрат на придбання інвестиційного активу 32' 988' 075,00 грн, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права. Так, згідно з підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. 
		Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та /або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частки).
		З нарахуванням позивачу дивідендів в розмірі 32' 988' 075,00 грн у нього виникло право власності на ці грошові кошти. Позивач розпорядився ними шляхом  реінвестування в статутний капітал ТОВ «Видавнича група «Основа»», що фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу товариства в обмін на корпоративні права та є витратами позивача на придбання інвестиційного активу (частки в статутному капіталі товариства). 
		Внаслідок реінвестування учасниками ТОВ «Видавнича група «Основа»» дивідендів статутний капітал товариства збільшився з одночасним збільшенням в грошовому вимірі частки позивача до 32988075,00 грн. 
		Оскільки витрати позивача на придбання інвестиційного активу  склали 33' 000' 075,00 грн, а дохід від його продажу - 33' 000' 075,00 грн, відповідно до норм пункту 170.2 статті 170 ПК позивач не отримав інвестиційний прибуток. 
		Висновок ГУ ДФС в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань був зроблений без з`ясування всіх обставин щодо витрат позивача на придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Видавнича група «Основа»», оскільки під час перевірки оцінка задекларованої ОСОБА_1 суми витрат на придбання інвестиційного активу як непідтвердженої зроблена без врахування вище наведених обставин та документів (протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Видавнича група «Основа»») щодо нарахування  позивачу та реінвестування ним дивідендів в статутний капітал товариства.
		Висновок судів попередніх інстанцій, що у позивача не було обов`язку подати разом з податковою декларацією документи на підтвердження задекларованих витрат,  відповідає правильному застосуванню норм ПК.
		Відповідно до абзацу першого частини другої  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)    в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту  4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.
		Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права до встановлених обставин у справі та зробили правильний висновок щодо прав і обов`язків сторін у цій справі.
		Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.
		За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		08.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
		Керуючись статтями 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон   М.Б. Гусак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...