Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/619/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 07.10.2020. Зареєстровано: 08.10.2020. Оприлюднено: 09.10.2020.
Дата набрання законної сили: 19.02.2021
Номер судового провадження: 1-кп/991/169/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014000000000071

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 385/619/16-к
		Провадження 1-кп/991/169/19
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 жовтня 2020 року                                                                 м. Київ
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Шкодіна Я.В., 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання        Паштенко І.О.
		прокурорів        Перова А.В., Малик О.І.
		захисників        Веселова А.В., Безуглого В.Д., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 березня 2014 року за № 42014000000000071, за обвинуваченням:
		ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , освіта вища, останнє відоме місце роботи - суддя господарського суду Одеської області, одруженого, має неповнолітню дитину, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 , будучи суддею господарського суду Одеської області, тобто службовою особою, що займає відповідальне становище, діючи з корисливого мотиву та з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи надану йому владу, маючи умисел на отримання неправомірної вигоди для себе в особливо великому розмірі в сумі 570 000 гривень за часткове задоволення ним позовних вимог ПП «Смартком» до ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «Райффайзен банк Аваль», про стягнення страхової виплати, матеріальної та моральної шкоди, 21.02.2014, приблизно об 11:00 годині, знаходячись біля адміністративної будівлі господарського суду Одеської області, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, отримав від ОСОБА_3 як представника ПП «Смартком» частину неправомірної вигоди в сумі 5 300 доларів США (що згідно з курсом НБУ становило 5300х8,838=46841,40 гривень) та, продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись у своєму службовому кабінеті № 517, що розташований на п`ятому поверсі господарського суду Одеської області, 21.03.2014, приблизно о 12:00 годині, отримав від ОСОБА_3 другу частину неправомірної вигоди в розмірі 250 000 гривень, а 01.04.2014, о 12:45 годині, - третю частину в розмірі 270 000 гривень, що в загальній сумі складає 566 841 грн 40 коп. та є неправомірною вигодою в особливо великому розмірі. 
		Отже, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 368 КК України (в редакції Закону 18 квітня 2013 року № 221-VII) за ознаками одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади.
		 
		Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.
		Вказаний злочин вчинений обвинуваченим за таких обставин, які підтверджуються дослідженими та оціненими судом доказами.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на 02.02.2014) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.
		Згідно зі ст. 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на 02.02.2014) суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
		На підставі досліджених під час судового розгляду протоколу тимчасового доступу до документів та їх вилучення від 01.04.2014 (том 8 а.с 86-87), копії особової справи судді господарського суду Одеської області  ОСОБА_1 (том 8 а.с. 89-95, том 10 а.с. 92-162), судом встановлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України від 10.11.2009 № 918/2009 призначений строком на п`ять років на посаду судді господарського суду Одеської області, наказом голови господарського суду Одеської області від 23.12.2009 № 154-к він зарахований до складу суддів господарського суду Одеської області з 11.01.2010.
		Відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України (в редакції Закону 18 квітня 2013 року № 221-VII) судді для цілей статті 368 КК України є службовими особами, які займають відповідальне становище.
		Отже, станом на час вчинення злочину ОСОБА_1 як професійний суддя реалізовував судову владу та був службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Судом встановлено, що 19.02.2014 ПП «Смартком» в особі директора ОСОБА_3 звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про стягнення страхової виплати, матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 2314617,95 гривень, що підтверджується копією судової справи господарського суду Одеської області № 916/610/14 за позовом ПП «Смартком» до ПрАТ «СТ «Гарантія», ФОП ОСОБА_2 про стягнення (том 10 а.с. 1-91).
		Як убачається з показань потерпілої ОСОБА_3 (том 12 а.с.100-105), 19.02.2014, приблизно о 15:50 годині, біля адміністративної будівлі господарського суду Одеської області, що розташований за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, ОСОБА_4 , який не був обізнаний про злочинний намір обвинуваченого, познайомив ОСОБА_3 з суддею господарського суду Одеської області ОСОБА_1 , та зазначив, що саме  ОСОБА_1  зможе взяти до свого провадження, або прийняти участь у розгляді господарської справи, за позовом ПП «Смартком» та винести рішення щодо задоволення позовних вимог. Під час розмови ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, з корисливого мотиву, повідомив ОСОБА_3 , що він, використовуючи надану йому владу, може їй допомогти у вирішенні її питання, за що остання повинна йому надати неправомірну вигоду у розмірі 25% від суми заявленої у позові, за виключенням суми моральної шкоди. Тобто сума неправомірної вигоди повинна була складати (2 314 617,95-23 700) * 25% = 572 729, 49) 572 729, 49 гривень. Однак, на прохання ОСОБА_3 розмір неправомірної вигоди ОСОБА_1 погодився зменшити до 570 000 (п`ятсот сімдесят тисяч) гривень за часткове задоволення позовних вимог, а також зазначив, що для першого етапу дій, направлених на прийняття до провадження вказаної позовної заяви, ОСОБА_3 повинна передати йому 50 000 гривень, з чим ОСОБА_3 погодилась. 
		Вказані обставини також підтверджуються фактичними даними, отриманими в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 15.04.2014 (том 6 а.с. 200-203) з додатком (картка пам`яті micro SD «Transcend» 8 GB, 9161 ВА 8G 09 SМ, №1788т від 18.03.2014 (том 6 а.с. 233)) та стенограми запису від 21.03.2014 (том 6 а.с. 204-210) убачається, що 21.03.2014 відбулася розмова між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 під час якої було обговорено порядок розгляду справи ОСОБА_3 та сума неправомірної вигоди у розмірі 570 000 гривень, які ОСОБА_3 повинна передати ОСОБА_1 за винесення рішення на її користь, та відбувається така розмова: ОСОБА_4 : «Там было мы округляли общую -550. Минус 50. Нет 560 - общая. Минус 50 -510», ОСОБА_1 : «Мы сейчас на пальцах гадаем. Я вам. Мы к чему пришли. О том, что морально здесь не канает никак», ОСОБА_3 : «570 тьісяч», ОСОБА_1 : «Нет, меньше. 570. Открою, Вам скажу. Есть калькулятор у кого-то?», ОСОБА_3 : «Нет», ОСОБА_1 : «Смотри, у нас сумма 2304 моя.. минус 27. 628. 2 304 628. Минус 2370... 700. Это материальная и моральная шкода. Но оно ни приклей собаке хвост. Сколько получилось»; ОСОБА_4 : «2 280 928», ОСОБА_1 : « Все. Значит, подели на 4»; ОСОБА_4 : « НОМЕР_1 », ОСОБА_3 : «Я ж сказала»; ОСОБА_1 : «Ну, все. У нас было 50»; ОСОБА_4 : « НОМЕР_1 », ОСОБА_3 : «Я ж сказала»; ОСОБА_4 : «580...», ОСОБА_1 : «у нас было 50 минус».
		Далі, отримавши від ОСОБА_3 згоду на передачу неправомірної вигоди, ОСОБА_1 порадив їй подати до суду декілька ідентичних позовних заяв, щоб хоча б одна з них під час автоматизованого розподілу справ у господарському суді Одеської області була розподілена на нього, що ОСОБА_3 і зробила, подавши до господарського суду Одеської області ще 17 ідентичних позовних заяв.
		Однак під час автоматизованого розподілу справ жодна із позовних заяв, які були зареєстровані за номерами: № 557 від 19.02.2014 № 559/14 від 19.02.2014, № 577/14 від 20.02.2014, № 578 від 20.02.2014, № 586/14 від 20.02.2014, № 587/14 від 20.02.2014, № 588/14 від 20.02.2014, № 589/14 від 20.02.2014, № 590/14 від 20.02.2014, № 591/14 від 20.02.2014, № 592/14 від 20.02.2014, № 593/14 від 20.02.2014, № 594/14 від 20.02.2014, № 597/14 від 20.02.2014, № 598/14 від 20.02.2014, № 599/14 від 20.02.2014, № 600/14 від 20.02.2014, не була розподілена на ОСОБА_1 , та всі вони були повернуті без розгляду (том 9 а.с. 109 - 223). Лише одна позовна заява № 595/14 від 20.02.2014, до якої було додано додатки, була розподілена на суддю господарського суду Одеської області ОСОБА_8 . Справі за цією позовною заявою було присвоєно номер господарської справи № 916/610/14 від 20.02.2014 (том 10 а.с. 1-91).
		Разом з тим, під час судового розгляду не знайшли підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав встановленими та виклав у обвинувальному акті, про те, що 20.02.2014 ОСОБА_1 , виконуючи взяті на себе зобов`язання щодо отримання у своє провадження позовної заяви директора ПП «Смартком» ОСОБА_3 , здав в канцелярію господарського суду Одеської області 18 позовних заяв директора ПП «Смартком» ОСОБА_3 , оскільки із об`єктивно з`ясованих судом обставин кримінального правопорушення, досліджених під час судового розгляду та оцінених судом доказів не вбачається належних і достатніх доказів для підтвердження таких обставин. Більше того, вони суперечать фактичним даним, які містяться у показаннях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , згідно з якими ОСОБА_1 не звертався до них з приводу розподілу справи на себе.
		21.02.2014, приблизно об 11:00 годині, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зустрілися з ОСОБА_1 біля адміністративної будівлі господарського суду Одеської області. Під час зустрічі ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 за часткове задоволення позовних вимог у господарській справі першу частину неправомірної вигоди у розмірі 5 300 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило (5300 х 8,838 =46841,40) 46 841 грн 40 коп., тобто приблизно 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, про які згадується в наступному у розмові між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в службовому кабінеті  ОСОБА_1 , що відображено у стенограмі запису від 21.03.2014 (том 6 а.с. 204-210), де зафіксовано такі висловлювання ОСОБА_1 під час розрахунку залишку неправомірної вигоди: «Ну, все. У нас было 50 … у нас было 50 минус». На думку суду, ці фрази свідчать саме про вказану суму у розмірі 5 300 доларів США, яку учасники заокруглюють до 50 000 гривень. Факт передачі неправомірної вигоди ОСОБА_1 також підтверджується показаннями ОСОБА_3 (том 12 а.с.100-105).
		Після цього ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 копію ухвали судді господарського суду Одеської області ОСОБА_8 про порушення провадження у справі за позовом ПП «Смартком» до ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про стягнення страхової виплати, матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим у ОСОБА_3 виникла підозра щодо введення її в оману обвинуваченим. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що  ОСОБА_3 має передати йому наступну частину неправомірної вигоди у розмірі 250 000 гривень після чи до чергового судового засідання за її позовом, де він буде вже головуючим суддею, з чим ОСОБА_3 погодилась.
		11.03.2014 приблизно об 11:10 годині, за попередньою телефонною домовленістю ОСОБА_3 з ОСОБА_4 зайшли до службового кабінету ОСОБА_1 , де ОСОБА_1 зазначив, що скоро він прийме справу до свого провадження та винесе рішення щодо часткового задоволення позовних вимог. При цьому ОСОБА_1 знову запропонував ОСОБА_3 про надання йому наступної частини неправомірної вигоди у розмірі 250 000 гривень за часткове задоволення позовних вимог у справі № 916/610/14, які необхідно передати після судового засідання, де він вже буде головуючим суддею у зазначеній справі.
		Як убачається з матеріалів господарської справи № 916/610/14, розпорядженням голови господарського суду Одеської області ОСОБА_9 від 21.03.2014 (том 10 а.с. 61) справу № 916/610/14 передано на розгляд судді ОСОБА_1, яку відповідно до ухвали від 21.03.2014 він прийняв до свого провадження.
		21.03.2014, приблизно о 10:00 годині, за попередньою телефонною домовленістю ОСОБА_3 з ОСОБА_4 зайшли до службового кабінету ОСОБА_1 , що розташований на п`ятому поверсі господарського суду Одеської області, кабінет № 517, де обвинувачений повідомив, що він вже є головуючим суддею у вказаній справі і що незабаром відбудеться судовий розгляд позову ПП «Смартком». Також, ОСОБА_1 проінструктував ОСОБА_3 щодо необхідних пояснень під час судового розгляду.
		Після цього, приблизно о 10:15 годині, в залі судових засідань № 16 господарського суду Одеської області відбулось судове засідання, на якому ОСОБА_1 зазначив, що розгляд позовної заяви ПП «Смартком» переданий йому на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області та у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_8 у відпустці. Розгляд справи був відкладений на 01.04.2014 на 10:00 годину. Перебування судді ОСОБА_8 у відпустці підтверджується копією заяви судді господарського суду Одеської області ОСОБА_8 про надання 21.03.2014 відпустки за власний рахунок за сімейними обставинами (том 8 а.с. 224) та копією наказу голови господарського суду Одеської області ОСОБА_9 від 20.03.2014 про надання судді ОСОБА_8 відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 1 календарний день - 21.03.2014 за сімейними обставинами (том 8 а.с. 225).
		21.03.2014, після закінчення судового розгляду суддя ОСОБА_1 запросив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зайти до його службового кабінету. Перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_1 , діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди у особливо великому розмірі, використовуючи надану йому як судді владу, знову зазначив, що ОСОБА_3 повинна надати йому частину неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, в сумі 250 000 гривень, які він отримав від ОСОБА_3 в цей же день, приблизно о 12:00 годині, у вказаному кабінеті, що випливає з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 15.04.2014 (том 6 а.с. 201), стенограми розмов до нього за 21.03.2014 (том 6 а.с. 215), відповідно до яких після слів ОСОБА_1 : «Все. Так, давайте пакет оставляйте. Я сейчас отдам. А в пакете…», ОСОБА_3 дістає з сумочки пакет, виймає з нього кошти та передає ОСОБА_1 , останній бере кошти та кладе їх під стіл. 
		Вказані грошові кошти були вручені ОСОБА_3 головним оперуповноваженим-інспектором ГУБОЗ МВС України ОСОБА_14 відповідно до протоколу огляду і вручення від 21.03.2014 (том 7 а.с. 2-133).
		Під час наступних зустрічей: 26.03.2014, приблизно о 12:00 годині, у службовому кабінеті ОСОБА_1 за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , 31.03.2014, приблизно о 14:15 годині, біля адміністративної будівлі господарського суду Одеської області за участю ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , обвинувачений нагадував ОСОБА_3 , що решту грошей («остаток»), а саме 270 000 гривень, вона повинна передати йому особисто після отримання рішення суду про часткове задоволення позовної заяви у справі №916/610/14, яке він планує ухвалити 01.04.2014, про що свідчать такі фрази діалогів, зафіксованих у стенограмах запису розмов та на відеозаписі відео-контролю ОСОБА_1 на носії інформації №1156т, який є додатком до протоколу від 15.04.2014 (т.6 а.с. 217, 219 ,223) - 
		ОСОБА_1 : «… значит, я разговаривал, надо чтобы мы вопрос закрыли первого числа», 
		ОСОБА_1 : «Лучше...та нет, я завтра вынесу... вы не понимаете немножко другой темы. Я объясняю, что вынести сегодня решение это уже не первый вопрос, то есть это закрытый вопрос. Вопрос состоит в том насколько оно, как сказать, насколько сам процесс правильно проведен. То есть мне пофиг я не посмотрю там на одно, на отмененку у себя, если кто-то там чего-то обжалует. Я делаю это не для себя, я делаю это для вас или тех, кто вас там... мне абсолютно в этом плане пофигу. Я могу поставить и без уведомлений и без сторон и так далее, но это будет очень некрасиво и коряво
		ОСОБА_1 : Красиво не красиво. Вы приходите ко мне в кабинет, приносите пакет, я вам даю читать решение, вы читаете решение, правите то, что нужно...
		ОСОБА_3 : а какой пакет, простите, не поняла ?
		ОСОБА_1 : остаток. 
		ОСОБА_3 : А , угу. 
		ОСОБА_1 : правите то, что нужно,. если там не одну такую напишете, то это я исправлю тут же. Мы идем, ...оставляем точнее помощнику. Мы идем в заседание, встаем, я Вас опрашиваю по тем вопросам, которые Вам задавал, по тем документам, нарадча кимната, вы выходите, заходите, я оглашаю решение.
		ОСОБА_3 : то есть вы настаиваете, чтобы я изначально дала вам пакет, а потом как бы уже....
		ОСОБА_1 : смотрите, вы приходите ко мне с пакетом..
		ОСОБА_3 : Угу .
		ОСОБА_1 : У меня готовый проект. Вернее как проект, сегодня пишу из худшего варианта то есть у меня нету ни того ни того, просто описываю, если вы мне завтра приносите, да...
		ОСОБА_3 : Да 
		ОСОБА_1 : Я вам показываю, что вот проект, да? Вы мне вот у меня есть вот эта бумажка, вот эта, вот это нужно вписать. Идем заседать. 
		ОСОБА_3 : Угу .
		ОСОБА_1 : Я помощнику... .пакет вы просто оставляєте у меня в кабинете. Все я иду с Вами, иду заседать. И буду дальше заседать. Хотите ждете, хотите не ждете, то есть если это займет 15 минут там 20 минут после заседания исправить...
		Отже, із вказаного діалогу чітко вбачається, що ОСОБА_1 , переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи з умислом на отримання неправомірної вигоди, ще до судового засідання по справі та виходу суду до нарадчої кімнати всупереч вимогам ст. 82, 83 ГПК України вже прийняв рішення на користь ПП «Смартком», за що планував отримати від представника цього підприємства ОСОБА_3 неправомірну вигоду.
		01.04.2014, приблизно о 10:05 годині, відбулося судове засідання у справі за позовом ПП «Смартком» до ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «Райффайзен банк Аваль», про стягнення страхової виплати, матеріальної та моральної шкоди. За результатами розгляду справи судом під головуванням ОСОБА_1 було ухвалене рішення, яким частково задоволено позов ПП «Смартком», та зобов`язано ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ФОП ОСОБА_2 сплатити на користь ПП «Смартком», як матеріальну шкоду, завдану неналежним виконанням зобов`язань, так і неустойку та суму судового збору у загальному розмірі 2 336 738 грн.
		Після проголошення судового рішення ОСОБА_1 запросив ОСОБА_3 зайти до його службового кабінету. Перебуваючи у своєму службовому кабінеті, ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_3 повинна в це й же день о 12:00 годині прийти до нього, отримати копію рішення суду та передати йому особисто останню частину неправомірної вигоди у розмірі 270 000 гривень, з чим ОСОБА_3 погодилась. 
		01.04.2014, о 12:45 годині, ОСОБА_3 прибула до службового кабінету ОСОБА_1 . Перебуваючи у службовому кабінеті, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 рішення господарського суду Одеської області за позовом ПП «Смартком» у господарській справі №916/610/14, а ОСОБА_3 передала йому з рук у руки решту частини неправомірної вигоди у розмірі 270 000 грн. ОСОБА_1 , одержавши останню частину неправомірної вигоди у розмірі 270 000 грн, переглянувши гроші і впевнившись у їх достатній кількості, поклав гроші до паперового пакету, а пакет до ящику свого робочого столу, що підтверджується протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 15.04.2014 (том 6 а.с. 202), стенограмою до нього (том 6 а.с. 231). Вказані грошові кошти було вручено ОСОБА_3 головним оперуповноваженим-інспектором ГУБОЗ МВС України ОСОБА_14 відповідно до протоколу огляду та вручення від 01.04.2014 (том 7 а.с. 134-291).
		Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 був викритий працівниками правоохоронних органів. Під час проведення особистого обшуку ОСОБА_1 відповідно до протоколу обшуку від 01.04.2014 (том 7 а.с. 294-301), складеного старшим слідчим з ОВС Генеральної прокуратури України Луняченком О.О. , ОСОБА_1 дістав із ящика тумби, яка знаходилася біля його робочого столу з правої сторони, паперовий пакет білого кольору, в якому було виявлено грошові кошти на загальну суму 270 000 гривень, оглядом яких відповідно до протоколу огляду речей від 01.04.2014 (том 7 а.с. 302-307) встановлено повне збігання в серіях та номерах банкнот виявлених та вилучених з серіями та номерами банкнот, зазначених у протоколі огляду та вручення грошових банкнот від 01.04.2014, які були 01.04.2014 передані ОСОБА_1 як неправомірна вигода 
		Таким чином, ОСОБА_1 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_3 у розмірі (46841,40 + 250 000 + 270 000 = 566 841,40) 566 841 грн 40 коп., що (566 841,40 : 609 = 930,8), в 930,8 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто отримав неправомірну вигоду у особливо великому розмірі.
		 
		Застереження щодо обсягу досліджених доказів.
		Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне судове провадження, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 КПК України, судом досліджено всі надані сторонами докази.
		 
		Вина обвинуваченого підтверджується фактичними даними, що містяться в показаннях потерпілої ОСОБА_3 , відповідно до яких вона з 2009 року почала займатися підприємницькою діяльність, у зв`язку з цим було відкрито підприємство Смартком, документи вона оформила на свого знайомого, він був засновником фірми, оскільки у неї не було часу займатися фірмою, вів усю господарську діяльність. Приблизно у листопаді 2013 року у клубі «Паладіум» вона познайомилася з чоловіком, який представився ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ). Він повідомив, що працює у суді, в якому саме, він не говорив. Вони обмінялися номерами телефонів та він сказав, якщо потрібні будуть консультації, до нього можна звертатися. Наприкінці 2013 року вона зустрілася зі своїм знайомим ОСОБА_17 , який на той час не міг вирішити питання зі страховкою, треба було стягнути зі страхової компанії грошові кошти 2 300 000 гривень, та просив йому допомогти у цій справі. Потерпіла сказала, що подумає над цим питанням. Потім вони зустрілися у грудні 2013 року, він передав їй пакет документів. Потерпіла зазначила, що хотіла на цьому заробити гроші, оскільки вони з ОСОБА_17 домовилися поділити кошти навпіл. Офіційно директором і засновником ПП «Смартком» вона стала у лютому 2014, однак у ще грудні 2013 року була призначена в.о. директора. У січні 2014 року вона почала консультуватися з юристами і згадала про ОСОБА_4 . У лютому вони зустрілися біля господарського суду Одеси, він забрав документи, сказав що перетелефонує. Через декілька днів він призначив потерпілій зустріч, під час якої повідомив, що юрист їй не потрібен, що у нього є знайомий суддя, і він зможе сам зайнятися цією справою та складе позовну заяву, яку можна буде подавати в суд, а знайомий суддя допоможе розібратися у цій справі. ОСОБА_4 потерпіла віддала більше, ніж 40 000 гривень судового збору по цій справі. ОСОБА_4 організував потерпілій зустріч з ОСОБА_1 , вони зустрілися біля господарського суду, ОСОБА_1 сказав, що треба подати 18 позовних заяв, щоб справа попала до нього. Потім він сказав, що для того, щоб рішення було ухвалене на користь ПП «Смартком», а позов до страхової компанії був задоволений на 2 300 000 гривень, то він у якості винагороди хоче 25% від суми позову (тоді виходило 570 тисяч гривень), та попросив 10% на момент відкриття провадження, а інші кошти 250 і 270 тисяч по засіданнях. ОСОБА_1 попросив надати йому неправомірну вигоду за «законное вынесенное решение в ее пользу». На що потерпіла погодилася. 10% (це було тоді 5 300 доларів США) потерпіла йому віддала на руки, це були її особисті кошти. ОСОБА_1 дав їй ухвалу про відкриття провадження, де зазначена головуючим суддею суддя ОСОБА_8 . Потерпіла була здивована, на що він їй сказав: «там все схвачено, ОСОБА_8 заболеет я возьму на себя». Так все і було. Після першого засідання потерпіла віддала ОСОБА_1 250 000 гривень, після другого - 270 000 гривен. 
		Вказала, що до правоохоронних органів звернулася, бо в неї виникла підозра, що ухвала підписана іншим суддею. До моменту подачі заяви не спілкувалася з правоохоронними органами. Також зверталася із заявою про визнання її потерпілою, оскільки передала ОСОБА_1 5 300 доларів США. Заяву про визнання потерпілою писали з її слів, сума, зазначена в заяві помилкова, дійсно було 5 300 доларів США. З ОСОБА_4 угоду про надання правової допомоги не укладала і не підписувала. Під час допиту долучила документи, а саме: договір цесії з ОСОБА_17 та ще інші договори. Не мала наміру провокувати ОСОБА_1 і її ніхто про таке не просив.
		Співробітники правоохоронних органів вручали їй кошти, які були в гривнях, під час чого були присутні поняті, складався протокол. Після подій 01.04.2014 їй надійшло декілька погрожуючих смс з невідомого номеру, з приводу чого вона написала заяву про погрози. 
		 
		Також вина обвинуваченого підтверджується фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:
		речових доказах, якими є грошові кошти у розмірі 270 000 гривень, а саме 500 грошових банкнот номіналом по 500 гривень кожна, на загальну суму 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень та 100 грошових банкнот номіналом по 200 гривень на загальну суму 20 000 (двадцять тисяч) гривень;
		додатках до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_1 від 15.04.2014 - 1) картка пам`яті micro SD «Transcend» 8 GB, 9161 ВА 8G 09 SI, що знаходиться в адаптері Transcend чорного кольору з написом «1», виконаним чорними чорнилами. На зворотньому боці картки (адаптера) виконано напис 1156т від 27.08.2013 (том 6 а.с. 232); 2) картка пам`яті micro SD «Transcend» 8 GB, 9161 ВА 8G 09 SМ, що знаходиться в адаптері Transcend чорного кольору з написом «3», виконаним чорними чорнилами. На зворотньому боці картки (адаптера) виконано напис 1788т від 18.03.2014 (том 6 а.с. 233); 3) картка пам`яті micro SD «Transcend» 8 GB, 9161 ВА 8G 09 SМ, що знаходиться в адаптері Transcend чорного кольору з написом «4», виконаним чорними чорнилами. На зворотньому боці картки (адаптера) виконано напис 1789т від 18.03.2014 (том 6 а.с. 234); 4) картка пам`яті micro SD «Transcend» 8 GB, 9161 ВА 8G 09 SМ, що знаходиться в адаптері Transcend чорного кольору з написом «2», виконаним чорними чорнилами. На зворотньому боці картки (адаптера) виконано напис 1786т від 18.03.2014 (том 6 а.с. 235);
		протоколі огляду речей від 01.04.2014 складеного старшим слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України Луняченко О.О., відповідно до якого було оглянуто два мобільні телефони, а саме телефон марки «VERTU» IMEI: НОМЕР_2 зі вставленою SIM-картою мобільного оператора «Київстар» з № НОМЕР_3 з абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 та телефон марки «iPhone 4»  з IMEI: НОМЕР_5 мобільного оператора «Інтертелеком» з номером мобільного оператора НОМЕР_6 та додатковим номером НОМЕР_7 . Під час огляду вхідних, вихідних та пропущених дзвінків встановлені номери «ОСОБА_4» ( ОСОБА_4 ), та ОСОБА_3 , встановлено наявність телефону ОСОБА_9 , зазначено як «ОСОБА_9» - НОМЕР_8 . (том 7 а.с. 302-307);
		протоколі по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_1 від 24.04.2014, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ГУБОЗ МВС України ОСОБА_22, відповідно до якого встановлено контакт ОСОБА_1 з абонентом № НОМЕР_9 ( ОСОБА_4 ) та з абонентом № НОМЕР_10 ( ОСОБА_3 ) (том 8 а.с. 4-6);
		стенограмі розмов ОСОБА_1 по телефону а/б № НОМЕР_6 , з якої вбачається, що 21.03.2014 о 09:31:35 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та вони ведуть розмову про цифри. О 09:52:00 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 і вони ведуть розмову про суму позову ОСОБА_3 , яку потрібно буде задовольняти, а також, обговорюється сума грошових коштів в розмірі 560 000 грн. О 12:04:14 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та домовляються, що все відбудеться  в кабінеті ОСОБА_1 12:11:57 год ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та розмовляють проте, що ОСОБА_3 01 чи 02 квітня принесе проєкт рішення по справі. О 12:51:53 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив що вони внизу. ОСОБА_1 запрошує піднятися до нього підписати «бумажку». 24.03.2014 о 16:03:00 год ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та ведуть розмову про участь ОСОБА_4 при передачі, яка повинна відбутися 01 квітня у вівторок. ОСОБА_1 повідомляє, що не потрібен, оскільки вони з нею будуть зустрічатися у середу. 27.03.2014 о 09:57:58 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 , та просить знайти йому цю тьотю, щоб вона йому завтра привезла проєкт. 28.03.2014 о 16:39:40 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та розмовляють про необхідність вирішення питань з ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) у вівторок та домовляються про зустріч у неділю для передачі. 30.03.2014 о 14:44:33 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та домовляються про місце та час зустрічі в цей день. 31.03.2014 о 10:44:30 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та узгодив зустріч з ним та ОСОБА_3 сьогодні на 12:00. 31.03.2014 о 10:50:13 год ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_1 ведуть розмову про зустріч, яка відбудеться о 12.00 годині та про проєкт рішення. 31.03.2014 о 20:08:38 год ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_1 , ведуть розмову про завтрашнє судове засідання. 01.04.2014 о 11:24:01 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та розмовляють проте, як все пройшло. ОСОБА_1 повідомив, що все пройшло добре і ОСОБА_3 сидить чекає рішення (том 8 а.с.7- 25);
		 протоколі по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_1 від 19.05.2014 складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ГУБОЗ МВС України ОСОБА_22, відповідно до якого 01.04.2014  встановлено контакт ОСОБА_1 з абонентом НОМЕР_11 (жінка) (том 8 а.с. 30-31);
		додатку до протоколу по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24.04.2014, а саме DVD-диску інв. № 1150, на якому містяться відомості за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_1 (том 8 а.с. 26);
		 додатку до протоколу по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19.05.2014, а саме DVD-диску інв. № 1149, на якому містяться відомості за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_1 (том 8 а.с. 34);
		реєстрі позовних заяв поданих та зареєстрованих у господарському суді Одеської області з якого вбачається, що 19.02.2014 було подано 4 (чотири), 20.02.2014 було подано 17 (сімнадцять) позовних заяви ПП «Смартком» до ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення коштів (том 8 а.с. 121-130);
		протоколі обшуку від 01.04.2014 (з додатком), проведеного за участю захисника Веселова А.В., відповідно до якого під час проведення обшуку у службовому кабінеті № 517 судді ОСОБА_1 нічого не знайдено та нічого не вилучалося. Під час проведення обшуку у приймальні, що знаходиться перед кабінетом судді ОСОБА_1 на столі помічника судді ОСОБА_19 виявлено матеріали справи № 916/610/14 за позовом ПП «Смартком» до ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . У справі є рішення від 01.04.2014 винесено суддею ОСОБА_1 . У ході обшуку з комп`ютера помічника судді ОСОБА_1 - виготовлено роздруківку рішення від 01.04.2014 по справі - № 916/610/14 (повний текст) та копію роздруківку рішення вступної та резолютивної  частини від 01.04.2014 по справі № 916/610/14. Оглядом встановлено, що повний текст рішення виготовлено по часу 11:39:24, а вступна та резолютивна частина в 11:33:40. Під час обшуку знайдено та вилучено копію справи № 916/610/14, яку раніше виготовлено для слідства помічником судді. Копія є ідентичною оригіналу. Більше нічого не виявлено (том 8 а.с. 78-84); - Нормами КПК України (в редакції станом на 02.03.2014) не вимагалося обов`язкове фіксування такої слідчої дії як обшук, хоча і передбачалося, що у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі (ч. 2 ст. 104 КПК України), тому у суду немає підстав для застосування наслідків, передбачених ч. 6 ст. 107 КПК України (в редакції станом на 02.03.2014) та визнання недійсним проведеного обшуку та отриманих внаслідок його проведення результатів;
		протоколі по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_4 від 19.05.2014 щодо контакту ОСОБА_4 з абонентом № НОМЕР_6 ( ОСОБА_1 ) та абонентом №  НОМЕР_10 ( ОСОБА_3 ) в період часу з 20.03.2014 по 01.04.2014 (том 12 а.с. 138-141);
		стенограмі розмов ОСОБА_4 телефоном а/б № НОМЕР_9 з якої вбачається, що 20.03.2014 о 09:01:54 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та домовляється про зустріч з останнім. Потім о 10:21:26 год до ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_3 , він повідомив, що їй потрібно зателефонувати ОСОБА_1 , оскільки він хотів з нею поговорити та повідомив, щоб вона йому передзвонила після цього. О 11:04:52 год до ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що не може додзвонитися до ОСОБА_1 , оскільки він не бере трубку, а потім мережа була зайнята, ОСОБА_4 їй повідомляє, що ОСОБА_1 хотів з нею поговорити щодо документів, які у неї будуть для суду та який варіант із запропонованих ним вона вибрала, а також те, що він попросить ОСОБА_1 їй зателефонувати. О 12:13:35 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що до нього дзвонила жінка, вона не може додзвонитися та прохала, щоб він коли звільниться її набрав. ОСОБА_4 повідомив, що останні цифри її телефона 5058. О 14:04:35 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та домовляється про зустріч з ним. Крім цього, обговорюють дзвінок  ОСОБА_3 ОСОБА_1 щодо документів по справі. О 14:18:27 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3 і вони розмовляють про хід розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо документів по справі та домовляються про зустріч на наступний день. 21.03.2014 о 09:31:17 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та вони ведуть розмову про цифри. О 09:51:43 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та ведуть розмову про суму позову ОСОБА_3 , яку потрібно буде задовольняти, а також, обговорюється суму грошових коштів в розмірі 560 000 грн. О 12:03:55 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та домовляються, що все відбудеться  в кабінеті ОСОБА_1 12:11:45 год ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та розмовляють про те, що ОСОБА_3 1 чи 2 квітня принесе проєкт рішення по справі. О 12:51:36 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив що вони внизу. ОСОБА_1 запрошує піднятися до нього підписати «бумажку». 24.03.2014 о 16:02:49 год ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та ведуть розмову про участь ОСОБА_4 при передачі, яка повинна відбутися 01 квітня у вівторок. ОСОБА_1 повідомляє, що не потрібен, оскільки вони  з нею будуть зустрічатися  в середу. 27.03.2014 о 09:57:39 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 , останній просить знайти йому цю тьотю, щоб вона йому завтра привезла проєкт. О 14:19:11 год ОСОБА_4 направив ОСОБА_3 смс повідомлення, щоб вона подзвонила ОСОБА_1 , щоб домовитися передати проєкт рішення для закінчення угоди в її користь. Оскільки проєкт потрібен завтра, тому що не встигнуть видати її першого числа документи про завершення. 28.03.2014 о 16:39:22 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та розмовляють про необхідність вирішення питань з ОСОБА_3 у вівторок та домовляються про зустріч  у неділю для передачі. 30.03.2014 о 14:44:15 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та домовляються  про місце та час зустрічі в цей день. 31.03.2014 о 10:43:04  год ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_4   та просить зв`язатися з ОСОБА_1 , оскільки не може до нього додзвонитися та призначити зустріч  з ним сьогодні о 12:00 годині. 31.03.2014 о 10:44:12 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та узгодив з ним зустріч  сьогодні на 12:00 годину. О 11:03:18 год ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_4   та просила його  бути присутнім з нею на зустрічі з ОСОБА_1 о 12:00 годині та обговорити питання про обов`язкове ухвалення рішення по справі та видачі їй рішення  після засідання яке відбудеться на наступний день. 01.04.2014 о 11:23:42 год ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та розмовляють проте, як все пройшло. ОСОБА_1 повідомив, що все пройшло добре і ОСОБА_3   сидить чекає рішення (том 12 а.с. 142-159);
		протоколі про результати контролю за вчиненням злочину  від 13.05.2014 складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ГУБОЗ МВС України ОСОБА_22 , відповідно до якого під час проведення візуального спостереження за ОСОБА_4 , зафіксовано контакти, зустрічі, а також відвідування останнім Державних установ органів влади у період часу, а саме: місця перебування та зустрічі ОСОБА_4 , які відбулись: 31.03.2014 з 10:00 години по 21:00 годину, зафіксовані на DVD-R диску 4.7 GB інв. № 1793т від 18.03.2014, зведення № 1 № 152 т/п від 09.04.2019 на 2 аркушах, фото таблиця до вх. 152 т/п на 2 арк. (том 12 а.с. 163);
		додатку до протоколу огляду DVD-R диску 4.7 GB інв. № 1793т від 18.03.2014 (том 12 а.с. 164);
		протоколі про результати контролю за вчиненням злочину  від 13.05.2014 складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ГУБОЗ МВС України ОСОБА_22, відповідно до якого під час проведення візуального спостереження за ОСОБА_1 , зафіксовано контакти, зустрічі, а також відвідування останнім Державних установ органів влади у період часу, а саме: місця перебування та зустрічі ОСОБА_1 , які відбулись: 20.03.2014 з 16:00 год по 22:00 год; 21.03.2014 з 07:00 год по 18:30 год; 25.03.2014 з 10:00 год по 14:40 год; 31.03.2013 з 10:00 год по 21:00 год; 01.04.2014 з 08:00 год по 17:00 год, зафіксовані на DVD-R диску 4.7 GB інв. № 1792т від 18.03.2014, зведення № 5 № 160 т/п від 09.01.2014 на 1 аркуші, фото таблиця до вх. 150 т/п на 1 арк., зведення № 4 № 151 т/п від 09.04.2014 на 1 аркуші, фото таблиця до вх. 151 т/п на 1 арк., зведення № 3 № 139 т/п від 31.03.2014 на 1 аркуші, фото таблиця до вх. 139 т/п на 2 арк., зведення № 2 № 140 т/п від 31.03.2014 на 2 аркушах, фото таблиця до вх. 140 т/п на 2 арк., зведення № 1 № 122 т/п від 27.03.2014 на 1 аркуші (том 12 а.с. 168-169);
		додатку до протоколу огляду від 01.02.2016 DVD диск  № 1785 на якому містяться відомості за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовна ОСОБА_4 з абонентського номеру НОМЕР_9 (том 12 а.с. 174);
		 
		З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:
		ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014, якою надано дозвіл на проведення стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, терміном до 11.05.2014, а саме негласне виявлення та фіксацію шляхом аудіо,- відеоконтролю слідів особливо тяжкого кримінального правопорушення, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки та вчинення такого кримінального правопорушення, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння (службових приміщень) за місцем роботи ОСОБА_1 , службовий кабінет якого розташований у адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 29, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи (том 6 а.с. 197-199);
		ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2014 про надання дозволу на проведення особистого обшуку судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 з метою відшукання та вилучення предмета хабара (том 7  а.с. 292-293);
		постанова про приєднання до кримінального провадження речових доказів та передачу їх на зберігання від 07.05.2014 відповідно до якої грошові кошти у розмірі 270 000 гривень (зазначено серію та номери) приєднано як речові докази (том 7 а.с. 308-314);
		постанова про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 26.05.2014 відповідно до якої два мобільні телефони, а саме марки «VERTU» IMEI: НОМЕР_2 зі вставленою SIM-картою мобільного оператора «Київстар» з №  НОМЕР_3 та телефон марки «iPhone 4»  з IMEI: НОМЕР_5 мобільного оператора «Інтертелеком» без будь-якої карти з номером мобільного оператора НОМЕР_6 та додатковим номером НОМЕР_7 та паперовий білий пакет з логотипом "GIVENCHY" у якому знаходилось 270 000 гривень приєднано до матеріалів кримінального провадження як речові докази (том 7 а.с. 315-316);
		ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014, якою надано дозвіл на проведення стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, терміном до 11.05.2014, а саме на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - з абонентського номеру НОМЕР_6 оператора мобільного зв`язку ТОВ «Інтертелеком», яким користується ОСОБА_1 та додатковий номер НОМЕР_7 (том 8 а.с. 1-3);
		ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014, якою надано дозвіл на проведення стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 негласних слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, терміном до 11.05.2014, а саме на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - з абонентського номеру НОМЕР_4 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», яким користується ОСОБА_1 (том 8 а.с. 27-29);
		заява ОСОБА_3 від 18.03.2014 відповідно до якої вона надала згоду на залучення її до проведення НСРД у даному кримінальному провадженні (том 8 а.с. 35);
		постанова старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів щодо корупційних діянь ГПУ Луняченко О.О. про залучення особи до проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.03.2014 відповідно до якої ОСОБА_3 залучено до проведення негласних слідчих (розшукових) дій (том 8 а.с. 36-37);
		постанова старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях ГПУ Колодій Р.М. про проведення контролю за вчиненням злочину від 13.03.2014 відповідно до якої постановлено здійснювати контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачі грошових коштів в якості неправомірної вигоди з використанням аудіо-, та відеоконтролю, фотографування та застосування спеціальних технічних засобів для спостереження під час якого застосовувати спеціальні імітаційні засоби у вигляді заздалегідь ідентифікованих грошових купюр у сумі 520 000 гривень (том 8 а.с. 38-39);
		доручення старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочину щодо корупційних діянь ГПУ Луняченко О.О. на виконання негласних слідчих (розшукових) дій (том 8 а.с. 40-42);
		ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2014 відповідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку службового кабінету № 517 з табличкою «Суддя ОСОБА_1 », яким користується суддя господарського суду ОСОБА_1 та приймальної, на дверях якої міститься таблички: «515», «516», «517» з метою відшукання та вилучення предмета хабара (том 8 а.с.76-77);
		ухвала слідчого  судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2014 відповідно до якої надано дозвіл на тимчасовий доступ до особової справи судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 та вилучення її копії для приєднання до матеріалів кримінального провадження (том 8 а.с. 89);
		протокол огляду  від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто паперовий конверт білого кольору, при відкритті конверту встановлено, що у ньому міститься оптичний компакт-диск марки «ЕМТЕС», DVD+R об`ємом 4,7 GB  з пояснювальними написами «Інв. № 1149 т, ГУбоз МВС України ОСОБА_22 , 23.08.2013р. ». При відкритті диску встановлено, що на ньому міститься інформація об`ємом 70,1 MB. На диску міститься коренева папка, що має назву «2014.04.17_12-26-11». У вказаній папці містяться 13 папок наступних назв: «2014_03_19», «2014_03_20», «2014_03_21», «2014_03_22», «2014_03_23», «2014_03_24», «2014_03_25», «2014_03_26», «2014_03_27», «2014_03_28», «2014_03_31», «2014_04_01», «2014_04_02». У вказаних папках містяться файли, що є аудіозаписами розмов та текстовими повідомленнями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з абонентського номеру НОМЕР_4 , що знаходиться в його постійному користуванні, з іншими абонентами, які отримані за результатами проведення негласної слідчої дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що відображенні в стенограмі розмов протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.05.2014 № 9/14-22838 (том 9 а.с. 17-18);
		протокол огляду від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто паперовий конверт білого кольору, при відкритті конверту встановлено, що у ньому міститься оптичний компакт-диск марки «ЕМТЕС», DVD+R об`ємом 4,7 GB  з пояснювальними написами «Інв. № 1150 т, ГУбоз МВС України ОСОБА_22 , 23.08.2013р. ». При відкритті диску встановлено, що на ньому міститься інформація об`ємом 871 MB. На диску міститься коренева папка, що має назву «914». У вказаній папці містяться 1337 текстових та аудіофайлів. У вказаних папках містяться файли, що є аудіозаписами розмов та текстовими повідомленнями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з абонентського номеру НОМЕР_6 , що знаходиться в його постійному користуванні, з іншими абонентами, які отримані за результатами проведення негласної слідчої дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що відображенні в стенограмі розмов від 15.04.2014 № 9/14-1652т до протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.04.2014 № 9/14-1808т (том 9 а.с. 19-20);
		протокол огляду від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто паперовий конверт білого кольору, при відкритті конверту встановлено, що у ньому міститься оптичний компакт-диск марки «ЕМТЕС», DVD+R об`ємом 4,7 GB  з пояснювальними написами «Інв. № 1185 т, ГУбоз МВС України ОСОБА_22 , 23.08.2013р. ». При відкритті диску встановлено, що на ньому міститься інформація об`ємом 442 MB. На диску міститься коренева папка, що має назву «915». У вказаній папці при її відкриті міститься папка під назвою «2014.04.17_12-26-42». У вказаній папці містяться 16 папок наступних назв: «2014_03_19», «2014_03_20», «2014_03_21», «2014_03_22», «2014_03_23», «2014_03_24», «2014_03_25», «2014_03_26», «2014_03_27», «2014_03_28», «2014_03_29», «2014_03_30», «2014_03_31», «2014_04_01», «2014_04_02», «2014_04_03». У вказаних папках містяться файли, що є аудіозаписами розмов та текстовими повідомленнями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з абонентського номеру НОМЕР_9 , що знаходиться в його постійному користуванні, з іншими абонентами, які отримані за результатами проведення негласної слідчої дії у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що відображенні в стенограмі розмов від 16.04.2014 № 9/14-1653т до протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.05.2014 № 9/14-2282т (том 9 а.с. 21-22);
		протокол огляду від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто паперовий конверт білого кольору, при відкритті конверту встановлено, що у ньому міститься оптичний компакт-диск марки «ЕМТЕС», DVD+R об`ємом 4,7 GB  з пояснювальними написами «Інв. № 1793 т, ГУбоз МВС України ОСОБА_22 ». При відкритті диску встановлено, що на ньому міститься інформація об`ємом 52,6 MB. На диску міститься папка, що має назву «Photo», а також 3 відеофайли з назвами «00008.MTS», «00008.MTS», «00008.MTS». Вказані відеофайли містять зображення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 9 а.с. 23-24);
		протокол огляду  від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто паперовий конверт білого кольору, при відкритті конверту встановлено, що у ньому міститься оптичний компакт-диск марки «DMR47», DVD-RW об`ємом 4,7 GB  з пояснювальними написами «Інв. № 1792 т dsl 18/3-14, ГУбоз МВС України, вик. ОСОБА_22 14». При відкритті диску встановлено, що на ньому міститься інформація об`ємом 1,3 Gb. На диску міститься 18 файлів, з них 10 відеофайлів та 8 фотофайлів, а саме: «00001 (2).MTS», «00001.MTS», «00002.MTS», «00003.MTS», «00013.MTS», «00014.MTS», «00015.MTS», «00017.MTS», «00019.MTS», «00026.MTS», «IMG_0372.JPG», «IMG_0375.JPG», «IMG_0376.JPG», «IMG_0391.JPG», «IMG_1022.JPG», «IMG_1031.JPG», «IMG_1037.JPG», «P3210006.JPG». Вказані відео- та фотофайли містять зображення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також його зустрічі з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , (том 9 а.с. 25-26);
		протокол огляду  від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто картку micro SD Transcend чорного кольору ємністю 8 GB, 9161 BA 8G 09 SM 1, що знаходиться в адаптері Transcend чорного кольору з написом «3» та написом «1788т». При відкритті SD-карти за допомогою програмного комплексу «Сафари» встановлено, що на ній містяться 2 відеофайли, а саме: відеофайл під назвою «2014 Бер 20 05.58-06.50» ємністю 979 Mb за змістом відповідає стенограмі запису розмов між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від 14.04.2014, № 9/14-1619т, відеофайл під назвою «2014 Бер 20 08.49-09.25» ємністю 695 Mb  за змістом відповідає стенограмі  запису розмов між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , від 14.04.2014, № 9/14-1618т (том 9 а.с. 27-28);
		протокол огляду від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто картку micro SD Transcend чорного кольору ємністю 8 GB, 9161 BA 8G 09 SM 1, що знаходиться в адаптері Transcend чорного кольору з написом «2» та написом «інв. 1786 11.03.14 ОСОБА_22 ». При відкритті SD-карти за допомогою програмного комплексу «Сафари» встановлено, що на ній міститься 1 відеофайл, а саме: відеофайл під назвою «2014 Бер 26 11.50-12.17» ємністю 508 Mb, за змістом відповідає стенограмі  запису розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 14.04.2014, № 9/14-1620т (том 9 а.с. 29-30);
		протокол огляду від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто картку micro SD Transcend чорного кольору ємністю 8 GB, 9161 BA 8G 09 SI 1, що знаходить в адаптері Transcend чорного кольору з написом «2» та написом «1156т». При відкритті SD-карти за допомогою програмного комплексу «Сафари» встановлено, що на ній міститься 1 відеофайл, а саме: відеофайл під назвою «2014 Бер 31 11.53-12.16» ємністю 431 Mb, за змістом відповідає стенограмі запису розмов між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 14.04.2014, № 9/14-1622т (том 9 а.с. 31-32);
		протокол огляду від 01.02.2016, відповідно до якого оглянуто картку micro SD Transcend чорного кольору ємністю 8 GB, 9161 BA 8G 09 SI 1, що знаходиться в адаптері Transcend чорного кольору з написом «2» та написом «1789т». При відкритті SD-карти за допомогою програмного комплексу «Оберіг» встановлено, що на ній містяться 2 відеофайли, а саме: відеофайл під назвою «2014 Кві 01 09:29:22-10:50:41», за змістом відповідає стенограмі запису розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 14.04.2014, № 9/14-1621т (том 9 а.с. 33-34);
		заява ОСОБА_3 від 07.03.2014 про вимагання у неї неправомірної вигоди суддею Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 у розмірі 570 000 гривень за прийняття рішення по справі № 916/610/14 (том 9 а.с. 36);
		рапорт на ім`я заступника Генерального прокурора України  про отримання дозволу на внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 (том 9 а.с. 37); 
		повідомлення про початок досудового розслідування від 07.03.2014 (том 9 а.с. 38);
		постанова заступника начальника Головного управління - начальника відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь ГПУ ОСОБА_23 від 27.03.2014 про створення слідчої групи (том 9 а.с. 39);
		постанова заступника Генерального прокурора України Гаврилюка М.І. від 07.03.2014 про визначення групи прокурорів (том 9 а.с. 40-41);
		постанова заступника Генерального прокурора України Гаврилюка М.І. від 31.05.2014 про зміну складу групи прокурорів (том 9 а.с. 42-43);
		заява ОСОБА_3 про визнання її потерпілою від 07.03.2014 (том 9 а.с. 224);
		повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 29.04.2014 (том 10 а.с. 210-217);
		постанова старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів щодо корупційних діянь ГПУ Луняченко О.О. про оголошення підозрюваного у розшук від 20.05.2014 відповідно до якої підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук (том 10 а.с. 224-225); 
		копія постанови голови Верховної Ради України В. Гройсмана про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 (том 10 а.с. 226);
		копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.02.2016 про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_1 з метою його приводу у судове засідання (том 10 а.с. 227-228);
		повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.03.2016 (том 10 а.с. 229-255);
		супровідна про направлення ОСОБА_1 повідомлення про зміну раніше пред`явленої підозри від 01.03.2016 (том 11 а.с. 1);
		опис вкладення та квитанція про направлення повідомлення про зміну раніше пред`явленої підозри від 01.03.2016 (том 11 а.с. 2);
		постанова про оголошення  ОСОБА_1 у міжнародний розшук від 02.03.2016 та постанова про виправлення описки від 15.03.2016 (том 11 а.с. 3-6);
		копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04.03.2016 про надання дозволу на затримання підозрюваного  ОСОБА_1   з метою його приводу в судове засідання (том 11 а.с. 7-8);
		копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.04.2016 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 (том 11 а.с. 9-13);
		клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.03.2014 відносно ОСОБА_1 у вигляді негласного виявлення та фіксацію шляхом аудіо-, відеоконтролю слідів особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину (том 11 а.с. 68-70);
		клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.03.2014 відносно ОСОБА_1 у вигляді здійснення аудіо контролю шляхом зняття інформації  з транспортних телекомунікаційних мереж (том 11 а.с. 71-73);
		клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.03.2014 відносно ОСОБА_1 у вигляді здійснення аудіо контролю шляхом зняття інформації  з транспортних телекомунікаційних мереж (том 11 а.с. 74-76);
		клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.03.2014 відносно ОСОБА_4 у вигляді здійснення аудіо контролю шляхом зняття інформації  з транспортних телекомунікаційних мереж(том 11 а.с. 77-79);
		ухвала Апеляційного суду міста Києва від 13.03.2014 про надання дозволу на проведення стосовно ОСОБА_4 негласних слідчих дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_9 оператора мобільного зв`язку ТОВ «Астеліт», яким користується ОСОБА_4 (том 12 а.с. 135-137);
		ухвала Апеляційного суду міста Києва від 13.03.2014 про надання дозволу на проведення стосовно ОСОБА_4 негласних слідчих дій пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме здійснення візуального спостереження за ОСОБА_4 , в публічно доступних місцях, а також аудіо-, відеоконтроль публічно доступних місць його тимчасового перебування, пошуку, фіксації і перевірки з ким він контактує, у тому числі з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для візуального спостереження (том 12 а.с. 160-162);
		ухвала Апеляційного суду міста Києва від 13.03.2014 про надання дозволу на проведення стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 негласних слідчих дій пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме здійснення візуального спостереження за ОСОБА_1 , в публічно доступних місцях, а також аудіо-, відеоконтроль публічно доступних місць його тимчасового перебування, пошуку, фіксації і перевірки з ким він контактує, у тому числі з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для візуального спостереження (том 12 а.с. 165-167);
		копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. від 23.05.2014 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 (том 14 а.с. 175);
		постанова старшого слідчого з ОВС Генеральної прокуратури України Луняченко О.О. від 15.05.2014 про забезпечення безпеки осіб ( ОСОБА_3 ), які беруть участь у кримінальному судочинстві (том 14 а.с. 176-177);
		постанова слідчого в ОВС п`ятого слідчого відділу Савки О.І. від 18.03.2015 про скасування заходів безпеки учасника кримінального провадження (том 14 а.с. 178-180).
		Судом також було досліджено інші документи щодо здійснення автоматизованого розподілу справ у господарському суді Одеської області, а саме: документи, що визначають порядок розподілу справ у суді, про визначення спеціалізації суддів, та документи, що підтверджують автоматизований та неавтоматизований розподіл справи ПП «Смартком» до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та передачі її на розгляд судді ОСОБА_1 (том 8 а.с. 96-105, а.с. 113-120, 131-236; том 11 а.с. 198-199).
		Інші досліджені документи, що містяться у матеріалах справи (том 8 а.с. 32-33, том 9 а.с. 54-70; 225-226; том 10 а.с. 168-170; 172-176; том 11 а.с. 14-23; 25-27; 170-197; 200-209; том 12 а.с. 88-99), суд не приймає до уваги, оскільки вони не містять даних, що мають значення для предмета доказування у цьому кримінальному провадженні. 
		 
		За клопотанням сторони захисту також допитано таких свідків.
		Свідок ОСОБА_24 , відповідно до показань якої, вона у лютому - березні 2014 року працювала головним спеціалістом відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Одеської області. Приймала всю вхідну кореспонденцію, яка надходила до суду, у тому числі і позовні заяви. Суддя ОСОБА_1 чи інші особи не зверталися до неї з проханням, щоб позовні заяви потрапили саме до судді ОСОБА_1 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свідку не відомі. 
		 
		Свідок ОСОБА_14 , відповідно до показань якого, на початку 2014 року він займав посаду головного оперуповноваженого інспектора ГУБОЗ МВС України. Приймав участь в рамках кримінального провадження, порушеного Генеральною прокуратурою України стосовно ОСОБА_1 і займався безпосередньо документування його злочинної діяльності. Підтвердив факт проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, які проводились з 07.03.2014 та у подальшому у кримінальному провадженні, у тому числі факт вручення ОСОБА_3 21.03.2014 та 01.04.2014 грошових коштів відповідно у розмірі 250 000 грн та 270 000 грн в рамках виконання постанови про проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину та подальше вилучення другої частини вручених коштів у сумі 270 000 грн під час особистого обшуку ОСОБА_1 01.04.2014. Протокол складався ним і ОСОБА_22 . Правдивість, достовірність складання протоколу (дату, час, склад учасників) підтверджує, все зазначено у ньому правильно, як було, згідно з чинним законодавством. Коли вони готувалися до певного вручення, то у них вже були копії грошових коштів і на флешці була інформація про них (таблиця), підготовлений текст протоколу, але сам протокол розпечатували та вручали в присутності понятих, і поняті особисто ознайомлювалися з цими грошовими коштами. Свідок впевнений, на той момент всі поняті були на місці. Понятих, зазначених у протоколі огляду і вручення від 01.04.2014, пам`ятає - ОСОБА_25 був чорнявий, ОСОБА_26 , зараз вона перебуває у місцях позбавлення волі і відбуває покарання за ст. 307 КК України, яка відноситься до компетенції свідка. Дані особи були присутні під час вручення грошових коштів, вони підписували протокол. У ОСОБА_26 може бути особиста неприязнь до правоохоронних органів, у зв`язку із засудженням. З депутатом ОСОБА_27 свідок не знайомий. Вказівки щодо здійснення кримінального переслідування судді ОСОБА_1 йому ніхто не давав.
		Зазначив, що грошові кошти, які у подальшому були вручені ОСОБА_3 для передання ОСОБА_1 , отримувалися у фінансовому відділі бухгалтерії МВС України. 
		 
		Свідок ОСОБА_22 , відповідно до показань якого, в січні-травні 2014 року він приймав участь у проведені обшуку і інших заходах, які були організовані в рамках цього кримінального провадження. підтвердив факт проведення слідчих та негласних слідчих розшукових дій, у тому числі факт вручення ОСОБА_3 21.03.2014 та 01.04.2014 грошових коштів відповідно у розмірі 250 000 грн та 270 000 грн в рамках виконання постанови про проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину та подальше вилучення другої частини вручених коштів у сумі 270 000 грн під час особистого обшуку ОСОБА_1 01.04.2014. Він був присутнім при проведенні даних слідчих дій. Не виключає, що ксерокопії купюр були підготовлені завчасно та поміщені на флешку, так як ксерокопіювання грошових коштів займає дуже багато часу. У них була завжди оргтехніка, а тому вони могли під час слідчої дії використовувати ксерокс «Canon», який зазначено в протоколі. Під час виготовлення протоколу могли бути використанні бланки, макети, шаблони, які зберігались на флешці.
		Він складав протокол від 15.04.2014, що підтверджується його підписом. В даті міститься технічна помилка, оскільки дата виправлена з 2013 на 2014 рік. Зазначення дати проведення НСРД 01.03.2014 після 31.03.2014 - це технічна помилка. Дії в протоколі зазначені в хронологічному порядку. 
		З жодним учасником слідчих дій, які зафіксовані у документах справи, він не був знайомий. З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , крім випадків проведення НСРД, жодного разу за межами справи не зустрічався. Будь-які вказівки щодо здійснення кримінального переслідування осіб ні від кого не давалися. Не має ніяких неприязних стосунків із суддею ОСОБА_1 чи членами його родини. 
		 
		Свідок ОСОБА_8 , відповідно до показань якої, вона є суддею господарського суду Одеської області. ОСОБА_1 особисто знає, в період, коли він працював, перебувала з ним у робочих стосунках. Підтвердила фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті, щодо її перебування у відпустці за сімейними обставинами тривалістю один день в день, коли був призначений судовий розгляд, а саме 21.03.2014, та щодо передачі розпорядженням голови суду справи № 916/610/14 на розгляд судді ОСОБА_1 . Заперечувала будь-який вплив, у тому числі з боку ОСОБА_3 , працівників правоохоронних органів чи інших осіб на прийняття рішення про надання їй відпустки та передачі справи судді ОСОБА_1 .
		Охарактеризувала обвинуваченого як доброзичливу людину, яка дуже хотіла спілкуватися з колегами, можливо був трохи амбітний, негативних рис характеру не назвала. 
		 
		Свідок ОСОБА_9 , відповідно до показань якого, він займав посаду голови господарського суду Одеської області в період з листопада 2011 по квітень 2014 року. Підтвердив фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті, щодо перебування свідка ОСОБА_8 у відпустці за сімейними обставинами тривалістю один день в день, коли був призначений судовий розгляд, а саме 21.03.2014, та щодо передачі за його розпорядженням справи № 916/610/14 на розгляд судді ОСОБА_1 . Заперечував будь-який вплив, у тому числі з боку ОСОБА_3 , працівників правоохоронних органів чи інших осіб на прийняття ним рішення про надання відпустки судді ОСОБА_8 та передачі справи судді ОСОБА_1 .
		Охарактеризувати ОСОБА_1 може позитивно з фахової точки зору, врівноважений, суперечок не було, поганого сказати про нього не може, претензій до нього не було. 
		 
		Свідок ОСОБА_28 , відповідно до показань якої, вона була залучена у якості понятого разом з ОСОБА_25 , з яким вони разом працювали на охоронній фірмі. Події відбувалися в суді на Французькому бульварі в Одесі на початку квітня. Вони зайшли до кабінету, де сидів молодий чоловік і там рахували якісь гроші. Вони подивились, щоб нікому нічого не підкладали. Це був день, але точного часу вона не пам`ятає, оскільки пройшло шість років. Вона не може пояснити суду порядок проведення слідчої дії і хто був присутнім, оскільки вона не пам`ятає. Там проходило надання неправомірної вигоди. Ким і кому було надання неправомірної вигоди вона не знає. тоді вони разом робили в охоронній фірмі. Вона не може відповісти коли це відбулося, оскільки не пам`ятає. Їх запросив слідчий, вони зайшли до кабінету там був молодий чоловік, гроші дістали з під столу, рахував їх мабуть слідчий. Вона не пам`ятає ні суму, ні валюту яка була вилучена під час обшуку. Вона не пам`ятає ні поверх на який вони піднімалися в суді, ні кабінет, ні номер кабінету, ні де він розташований. Вона була присутня тільки на обшуку, вона не приймала участь у проведенні іншої слідчої дії, оскільки до обшуку вона відпочивала в парку. Вона не брала участь у проведенні слідчої дії як «вручення грошових коштів», яка відбулась 1 квітня з 07:20 по 08:25.
		Вона не може описати день 31 березня 2014 року та 02 квітня 2014 року, також вона не може описати 01 квітня 2014 року, що відбувалося протягом дня. 
		В неї середня освіта. Юридичної освіти вона не має. Вона не може назвати всі слідчі дії та як вони відбуваються. 
		На протоколі обшуку підпис її. На грошових коштах підпис мабуть її, але він не чіткий. Можливо це у зв`язку з великою кількістю аркушів, які вона підписувала. Зараз вона відбуває покарання за ч. 3 ст. 307 КК України. 
		 
		Свідок ОСОБА_29 , відповідно до показань якого, ще на початку 2000 років він познайомився з ОСОБА_30 . У них склалися товариські стосунки. Його син ОСОБА_1 та син ОСОБА_30 - ОСОБА_4 також подружилися. 
		У першій декаді квітня 2014 роки (5 -10 число) до нього на роботу в юридичний коледж (був директором Одеського юридичного коледжу) приїхали ОСОБА_30 і ОСОБА_4 . ОСОБА_4 розповів, що за кілька днів до їх зустрічі у нього відбулася розмова з ОСОБА_27 з ініціативи останнього. Під час цієї розмови ОСОБА_27 вимагав від ОСОБА_4 , щоб той дав свідчення у кримінальному провадженні проти ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_27 погрожував ОСОБА_4 , тим що в іншому випадку, в разі відмови, він буде визнаний співучасником злочину під назвою одержання хабара. На підтвердження сказаного, ОСОБА_4 озвучив звукозапис його розмови з ОСОБА_27 , зробленим на свій особистий мобільний телефон. Прослухавши звукозапис, свідок прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 повідомив правдиву інформацію. ОСОБА_4 розповів так само, що він провів дві доби в міліцейських кабінетах в місті Києві де працівники міліції чинили на нього психологічний вплив, вимагали дати свідчення, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 . Вислухавши батька і сина ОСОБА_4 , свідок порадив їм звернутися зі скаргою до Генерального прокурора України, на що вони відповіли, що подумають і приймуть своє рішення. Правдивість інформації, почута від ОСОБА_30 , у нього не викликає сумнівів через наявність різних фактів і доказів того, що ОСОБА_27 протягом декількох років був професійним провокатором. З початку 2000 років він неодноразово ініціював, організовував з допомогти працівників міліції, спочатку Одеської області, а потім міста Києва, реалізовував провокації, передачі хабарів різним чиновникам. На його рахунку більше двох десятків таких операцій, можна ознайомиться з його сторінок в інтернеті.
		01.04.2014 пізно ввечері у нього з його сином відбулася розмова за обставинами, того що сталося. ОСОБА_1 розповів про те, що в кінці листопада 2013 року до нього звернувся ОСОБА_30 з проханням допомоги його сину ОСОБА_4 , який хоче надати допомогу своїй знайомій у господарській справі. З огляду на товариські відносини, які склалися між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , ОСОБА_1 погодився. Через деякий час з ним зустрівся його син ОСОБА_4 і ОСОБА_1 розповів йому про порядок підготовки справи, переліку необхідних документів, які необхідно подавати в суд. Під час розмови ОСОБА_4 запитав ОСОБА_1 , про який гонорар можна говорити з представником позивача за виконані ним роботи, на що ОСОБА_1 відповів, що зазвичай розмір гонорару становить 25% від ціни позову. ОСОБА_1 порекомендував ОСОБА_4 укласти з довірителем письмовий договір із зазначенням розміру гонорару і всіх необхідних реквізитів. ОСОБА_4 попросив його сина також зустрітися з довірителем в його присутності і озвучити ці умови, щоб це було зрозуміло і для неї. ОСОБА_1 погодився, так як він знав ОСОБА_4 і ніяких сумнівів і підозр у нього не виникало. Також під час бесіди з ним, ОСОБА_1 сказав, що розмови про його особисту винагороду ні з ОСОБА_4 , ні з ОСОБА_3 не було. Вказане підтверджується наявністю в матеріалах кримінального провадження юридично складеного договора про надання  ОСОБА_4  консультативних послуг підприємству «Смартком» в особі  ОСОБА_3 . Що стосується грошей, виявлених на роботі у ОСОБА_1 , як пояснив йому син, ці кошти ОСОБА_3 принесла і залишила йому для передачі ОСОБА_4 , за проведену ним роботу по господарському суду. ОСОБА_1 , не будучи досвідченим в питаннях провокації, прийняв для того, щоб передати ці кошти ОСОБА_4 , він стверджує що в цій сумі не було його частки за рішення будь-яких справ. Те, що йому розповів ОСОБА_1 , підтверджується відеозаписом від 01.04.2014, який зроблений в процесі вилучення грошей в робочому кабінеті судді з вказаною сумою, яка фігурує, навіть на відео ОСОБА_1 , будучи збентеженим, сказав, що це гроші ОСОБА_4 . 
		Свідку було вручено підозру про притягнення сина, передати не зміг, оскільки наказом 17.04.2014 син отримав відпустку тривалістю 80 діб, не будучи ще підозрюваним виїхав з Одеси для проходження лікування. Підозру свідкові вручав працівник поліції із Києва. Він його прийняв, розписався про отримання.
		Охарактеризувати ОСОБА_1 може позитивно. У нього ніколи не було зайвих особистих коштів, всі кошти були зароблені ним особисто. 
		Повідомив, що з 1977 по 2012 працював в органах прокуратури на різних посадах в Одеській області. Остання посада заступник прокурора Одеської області.
		Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_29 , оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам справи та дослідженим доказам у їх сукупності. При цьому, суд враховує, що свідок ОСОБА_29 є батьком обвинуваченого і, можливо, підсвідомо намагається убезпечити його від кримінальної відповідальності, знайти виправдання його вчинкам. При цьому, суд зазначає, що свідок у своїх показаннях посилається на матеріали кримінального провадження, в тому числі на матеріали НСРД, про які не може знати, оскільки не є стороною кримінального провадження.
		Щодо допиту свідка ОСОБА_26 суд зазначає таке. 
		Показання свідка ОСОБА_26 викликають у суду сумніви щодо їх достовірності, оскільки спочатку вона стверджувала, що не пам`ятає обставин, а лише пам`ятає, що брала участь у певних слідчих діях. Після цього зазначила, що брала участь у слідчих діях в суді, де вилучались грошові кошти, при цьому заперечувала щодо своєї участі під час огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_26 зазначила, що була в суді в світлу пору дня, скоріш за все, в першій половині дня, при цьому обшук проводився 01.04.2014 до 16:40 години, після чого з 17:35 години по 18:55 годину свідок брала участь у проведенні обшуку службового кабінету ОСОБА_1 , що не могло сприйматись як перша половина дня або обідня пора дня на початку квітня.
		У своїх показаннях свідок ОСОБА_26 категорично заперечувала свою участь у інших слідчих діях, окрім обшуку у господарському суді Одеської області, натомість на запитання щодо обставин, які відбувались із нею 31.03.2014 або 02.04.2014 ОСОБА_26 відповісти не змогла, у зв`язку з чим у суду виникає сумнів щодо такої впевненості свідка та правильності її суб`єктивного сприйняття слідчих дій, які проводилася за її участі 01.04.2014, тим більше з урахуванням освіти та образу життя свідка. Більше того, викликає сумнів у достовірності показань свідка, що вона через шість років чітко пам`ятає, що не приймала участі в слідчій дії, яку впевнено називає «вручення грошових коштів», при цьому не пам`ятає інших подій напередодні, того дня та наступного дня, не пам`ятає подробиць обшуку, в якому вона приймала участь. 
		Перебування ОСОБА_26 в установі відбування покарань не території Одеської області тривалий час до проведення допиту та під час нього можуть свідчити про побоювання свідка щодо своєї безпеки. При цьому суд також приймає до уваги, що батько обвинуваченого ОСОБА_29 тривалий час обіймав посади прокурора міста Одеси та заступника прокурора Одеської області.
		 
		Позиція сторони захисту.
		Позиція сторони захисту полягає у запереченні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, при цьому висувається дві версії: перша - провокація з боку ОСОБА_3 , правоохоронних органів та інших осіб, друга - отримання грошових коштів ОСОБА_1 від ОСОБА_3 для передання їх своєму товаришеві ОСОБА_4 .
		 
		Щодо провокації злочину.
		Так, сторона захисту стверджує про наявність у цьому кримінальному провадженні схеми провокаційних дій чи провокації щодо ОСОБА_1 , розробленої, можливо, як вказують захисники, ОСОБА_27 із залученням ПП «Смартком», потерпілої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та правоохоронних органів. При цьому під час судового провадження позиція захисту з цього приводу кілька разів змінювалася з провокації злочину на наявність «провокаційних дій» і в зворотньому напрямку.
		Обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту, зазначає, що ОСОБА_3 від імені ПП «Смартком» уклала договори уступки вимоги (цесії) та поруки (том 10 а.с. 34-37) в той час, коли вона не була директором ПП «Смартком», як це убачається з копії реєстраційної справи ПП «Смартком» (том 14 а.с. 2-87), звертаючись до господарського суду Одеської області від імені ПП «Смартком» із позовною заявою, вона знала про наявність рішення Печерського районного суду від 05.09.2009 про відмову у задоволенні ідентичного позову, що ОСОБА_3 навмисно стала засновником та директором ПП «Смартком», щоб використати його у провокаційних діях. Вказують, що здійснення зазначених дій було підготовкою до плану провокації ОСОБА_1 , посилаються на показання свідка ОСОБА_29 .
		Щодо цієї позиції сторони захисту суд зазначає таке. У розумінні Європейського суду з прав людини, якщо особа заявляє про наявність провокації, вона насправді підтверджує скоєння нею злочину. У даному випадку мова йде про те, хто сформував у особи умисел на вчинення злочину, тобто про суб`єктивну сторону складу злочину, але при цьому інші ознаки складу злочину існують і не оспорюються.
		Оскільки це кримінальне провадження здійснюється за відсутності обвинуваченого, суд, не зважаючи на непослідовність позиції сторони захисту, вважає за необхідне провести оцінку наявності ознак провокації вчиненого ОСОБА_1 злочину.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як змістовний та процесуальний. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту («процесуальний критерій провокації»; пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року, заява № 18757/06).
		Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).
		Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об`єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
		Так, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		Під час судового розгляду судом не встановлено факту підбурювання обвинуваченого до вчинення злочину, не наведено стороною захисту і доводів, які би свідчили про «активність» дій працівників органу досудового розслідування. У матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину, оскільки з показань потерпілої ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , документів, досліджених судом, протоколів про проведення негласних слідчих дій вбачається, що ОСОБА_1 приступив до виконання злочину до початку контролю за його вчиненням, був ініціатором одержання неправомірної вигоди, визначивши її розмір і строки та порядок передачі.
		Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР 07.03.2014 за № 42014000000000071 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 368 КК України, та початком досудового розслідування стала заява ОСОБА_3 від 07.03.2014. До початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій матеріали кримінального провадження містили дані, які вказують на реалізацію обвинуваченим своєї мети - отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні супроводжувалися судовим контролем, оскільки для їх проведення було отримано дозволи слідчих суддів.
		Як слідує з показань ОСОБА_3 , укладаючи вказані договір уступки вимоги (цесії) та договір поруки, набуваючи корпоративних прав на ПП «Смартком», звертаючись з позовом до господарського суду, вона мала на меті отримання прибутку у вигляді 50 відсотків суми страхової виплати, матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 2 314 617,95 гривень. При цьому перевірка законності цих дій, дійсності вказаних правочинів та обґрунтованості позовних вимог відповідно до вимог ст. 43, 82, 83 ГПК України була обов`язком головуючого по справі судді ОСОБА_1 і не є предметом оцінки суду під час розгляду цього кримінального провадження.
		Неспроможними є і посилання сторони захисту на те, що співробітники правоохоронних органів чи сама  ОСОБА_3  за чиєїсь допомоги намагалися здійснити розподіл позову ПП «Смартком» саме на суддю  ОСОБА_1 , оскільки вказана позовна заява спочатку, взагалі, була розподілена на суддю господарського суду Одеської області  ОСОБА_8 , а потім передана ОСОБА_1  у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_8 у відпустці. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_24 заперечували будь-який вплив, у тому числі з боку ОСОБА_3 чи працівників правоохоронних органів, чи інших осіб щодо прийняття рішення про надання відпустки судді ОСОБА_8 та винесенню головою суду розпорядження про передачу справи судді ОСОБА_1 .
		Більше того, показаннями свідка сторони захисту ОСОБА_29 також спростовується наявність провокації, оскільки, якщо прийняти до уваги висловлену ним версію, усі події, які він описує, відбувалися вже після 01.04.2014, що само по собі свідчить про «пасивну роль» правоохоронних органів під час вчинення злочину ОСОБА_1 .
		Суд вважає, що умисел на скоєння злочину виник у ОСОБА_1 самостійно без активного втручання сторонніх осіб, про що свідчать матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 15.04.2014 (том 6 а.с. 200-203) з додатком (картка пам`яті micro SD «Transcend» 8 GB, 9161 ВА 8G 09 SМ, №1788т від 18.03.2014 (том 6 а.с. 233)), стенограма запису від 21.03.2014 (том 6 а.с. 204-210), з яких убачається, що обвинувачений сам встановлює розмір неправомірної вигоди, порядок та строки її надання, здійснює її розрахунок та повідомляє, які дії необхідно здійснити ОСОБА_3 для задоволення позову ПП «Смартком». 
		Як видно із вказаних записів, під час розмов з ОСОБА_3 обвинувачений знаходився у «комфортних умовах» (Рішення ЄСПЛ у справі «Биков проти Росії»), а результат вирішення позовних вимог, заявлених ПП «Смартком» в особі ОСОБА_3 , залежав саме від нього, за що він і просив неправомірну вигоду. При цьому ніякий тиск на нього не здійснювався.
		За таких обставин, злочин був би вчинений ОСОБА_1 і без втручання органу досудового розслідування, який після початку досудового розслідування діяв у пасивний спосіб, не справляючи на обвинуваченого такого впливу, який би спонукав його до вчинення злочину.
		 
		Щодо версії про передачу грошових коштів ОСОБА_4 .
		Сторона захисту стверджує, що гроші, отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_3 , призначалися для передачі ОСОБА_4 , з яким, ніби то, у ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги.
		Вказані твердження сторони захисту спростовуються сукупністю досліджених і оцінених відповідно до ст. 94 КПК України доказів.
		Так,  ОСОБА_3  показала, що вона не укладала з ОСОБА_4  договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, вказала, що надану їй для огляду копію договору інформаційно-консультаційних послуг (том 4 а.с. 206-207), вона ніколи не підписувала. З огляду на відсутність доказів, що підривають довіру до цих відомостей, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність показань ОСОБА_3 .
		Дослідженням матеріалів, отриманих в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протоколу по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_4 від 19.05.2014 (том 12 а.с. 138-141), протоколу по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_1 від 24.04.2014 (том 8 а.с. 4-6), стенограми розмов ОСОБА_1 по телефону а/б № НОМЕР_6 (том 8 а.с.7- 25), протоколу по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_1  від 19.05.2014 (том 8 а.с. 30-31), додатку до протоколу по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24.04.2014, а саме DVD-диску інв. № 1150, на якому містяться відомості за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_1 (том 8 а.с. 26), протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 15.04.2014 (том 6 а.с. 200-203) не встановлено фактичних даних, які б свідчили про існування домовленості про передачу грошових коштів, отриманих від ОСОБА_3 21.03.2014 в сумі 250 000 гривень та 01.04.2014 в сумі 270 000 гривень, а тим більше в сумі 5 300 доларів США, від ОСОБА_1 ОСОБА_4 . Навпаки, зазначені матеріали свідчать про особисту зацікавленість обвинуваченого в отриманні неправомірної вигоди у вказаних розмірах саме для себе. 
		 
		Щодо відсутності корінців платіжних доручень.
		Суд не вбачає порушень кримінального процесуального закону під час проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину через відсутність в матеріалах провадження відповідних квитанцій, корінців платіжних доручень чи видаткових ордерів як доказів походження грошових коштів, які були вручені як неправомірна вигода ОСОБА_1 , з огляду на таке.
		Кримінальний процесуальний кодекс України не містить прямої вказівки на необхідність підтвердження походження грошових коштів, які використовуються органом досудового розслідування під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину, не містить такої вимоги і Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затверджена Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у протоколах огляду та вручення від 21.03.2014 (том 7 а.с. 2-133) та 01.04.2014 (том 7 а.с. 134-291) головним оперуповноваженим-інспектором ГУБОЗ МВС України ОСОБА_14 вказано, що грошові кошти, які вручалися ОСОБА_3 видано Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України, а тому, з огляду на відсутність доказів, що підривають довіру до цих відомостей, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність даних щодо походження грошових коштів. Більше того, на думку суду, відомості про походження таких грошових коштів жодним чином не можуть впливати на їх якісні характеристики, на волевиявлення особи, яка отримує неправомірну вигоду, на наявність чи відсутність ознак складу відповідного злочину, допустимість результатів негласної слідчої (розшукової) дії.
		 
		Щодо протоколів огляду та вручення від 21.03.2014 та від 01.04.2014.
		Стороною захисту оспорюється можливість проведення слідчих дій - огляду та вручення грошових коштів, зафіксованих в протоколах від 21.03.2014 та від 01.04.2014 (том 7 а.с. 2-291) в проміжок часу, вказаний у цих протоколах, а також допустимість фактичних даних, що містяться в них. При цьому захист посилається на протокол проведення перевірки дійсності часу необхідного для проведення слідчих дій та складання протоколів огляду та вручення від 21.03.2014 та від 01.04.2014, а також відповідності дійсності даних про час витрачений для проведення слідчих дій та складання цих протоколів зазначений в даних протоколах (том 12 а.с. 1-36), показання свідка ОСОБА_26 . 
		На думку суду, вказані протоколи складені відповідно до вимог ст. 104-106 КПК України та ст. 237 КПК України, а виготовлення заздалегідь копій грошових коштів, складання таблиці з їх серією та номером, використання шаблонів чи заготовок відповідних процесуальних рішень чи документів не є порушенням норм Кримінального процесуального закону та не може свідчити про недопустимість цих документів. 
		Складений захисником Веселовим А.В. протокол проведення перевірки дійсності часу необхідного для проведення слідчих дій та складання протоколів огляду та вручення від 21.03.2014 та від 01.04.2014, а також відповідності дійсності даних про час витрачений для проведення слідчих дій та складання цих протоколів зазначений в даних протоколах від 18.12.2017, суд вважає таким, що не відповідає вимогам ст. 93 КПК України, у зв`язку з чим не враховує його у якості доказу.
		Щодо допиту понятих, які приймали участь у слідчих діях огляду та вручення, обшуку кабінету  ОСОБА_1  у цьому кримінальному провадженні, судом було здійснено всі передбачені КПК України заходи щодо їх виклику в судове засідання, однак їх допит як свідків захисту не відбувся з об`єктивних поважних причин (том 12 а.с. 81-99, том 13 а.с. 34, 125, 162-165), що, на думку суду, не впливає на повноту судового розгляду та не перешкоджає суду прийняти об`єктивне та неупереджене рішення по справі. Як зазначалося вище, суд не враховує показання свідка ОСОБА_26 .
		Системний аналіз статей 104, 105, 106, 223, 237, 273 КПК України дозволяє зробити висновок про те, що норми кримінального процесуального законодавства не містять вимог щодо участі понятих як у проведенні огляду речей чи документів (грошових коштів), так і під час їх вручення особі.
		Отже, навіть відсутність понятих під час проведення слідчої дії огляду та вручення грошових коштів не може свідчити про недопустимість фактичних даних, що містяться у вказаних протоколах. 
		 
		Щодо матеріальних носіїв інформації та інформації, що на них зафіксована.
		Щодо назв відеозаписів на носії №1788т, який є додатком до протоколу від 15.04.2014, а саме: «2014 Бер 20 05:58 - 6:50» файлу об`ємом 979 мб та «2014 Бер 20 05:58 ~ 6:50» файлу об`ємом 695 мб, слід зазначити наступне. Реальна зустріч ОСОБА_3 із ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписах відбулась 21.03.2014, про що свідчить і відповідна ухвала у господарській справі, винесена того ж дня (21.03.2014) ОСОБА_1 , яку останній передає на відеозаписі, оголошує її дату, просить розписатись за неї та вручити сторонам (відеозапис «2014 Бер 20 8:49 - 9:25» файл об`ємом 695 мб, відмітка часу - 9.05.10), судовим засіданням зафіксованим на відеозаписі («2014 Бер 20 05:58 - 6:50» файл об`ємом 979 мб), де на відмітці часу «06.29.14» ОСОБА_1 у судовому засіданні встановлює дату судового засідання 21.03.2014. Дата події також підтверджується протоколами негласних слідчих (розшукових) дій - зняттям інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, проведених стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , відповідно до яких саме 21.03.2014 ОСОБА_3 прийшли на зустріч із ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області. Назва файлу на носії інформації присвоюється пристроєм автоматично з урахуванням дати та часу, встановленого на пристрої, відтак вказана назва була присвоєна спеціальним технічним засобом з урахуванням помилково налаштованих показників дати та часу на пристрої. Складення стенограм та різних протоколів негласних слідчих (розшукових) дій різними особами у різний час виключають можливість технічної помилки і підтверджують зафіксовану на відеозаписі дату події - 21.03.2014.
		Разом з тим, вказані назви файлу жодним чином не впливають ані на зміст відеоряду, ані на його якість, пізнаванність осіб, які на ньому зафіксовані, їх дії та висловлювання. Натомість ухвали апеляційного суду міста Києва, на підставі яких здійснювалось обмеження конституційних прав і свобод осіб свідчать про дотримання встановленої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій стосовно судді ОСОБА_1
		Доводи сторони захисту щодо відсутності повноважень на проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні у детектива НАБУ Давидчука Д.П. суперечать дослідженим судом матеріалам справи, оскільки в них міститься витяг з ЄРДР (том 4 а.с. 182), в якому Давидчук Д.П. зазначений у якості слідчого в цьому кримінальному провадженні, що, на думку суду та з урахуванням правової позиції, викладеної у Постанові ККС ВС від 19.05.2020 у справі 490/10025/17 (провадження № 51-6116км19), є достатнім підтвердженням повноважень слідчого у кримінальному провадженні.
		Суд також не враховує доводи сторони захисту про недопустимість заяви ОСОБА_3 про вчинення злочину від 07.03.2014 (том 9 а.с. 36), оскільки ця заява не є доказом в розумінні ст. 84, 99 КПК України, а тому не може бути визнана недопустимим доказом.
		Що стосується невідповідностей щодо суми в розмірі 7 600 доларів США, зазначеній в заяві ОСОБА_3 про визнання потерпілою від 07.03.2014 (том 9 а.с. 224), та суми в розмірі 5 300 доларів США, про яку потерпіла повідомила під час її допиту в суді, суд, з огляду на положення ст. 23, 95 КПК України, враховує саме показання, надані ОСОБА_3 в суді, більш того, що під час допиту вона повідомила про те, що текст заяви писала не власноруч, а лише підписувала її, тому і могла виникнути така описка, хоча до заяви вона долучила копії саме 5 300 доларів США.
		Щодо заперечення сторони захисту на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Гаркавої Ю.В. від 28.03.2014 про надання дозволу на проведення особистого обшуку судді ОСОБА_1 (том 5 а.с. 183-185) суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на 19.03.2014) особистий обшук судді може провадитися лише за судовим рішенням. Цією нормою законодавець передбачив додаткову до передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України гарантію недоторканості суддів, що цілком відповідає загальним засадам кримінального провадження, тому суд не вбачає в цьому випадку порушень кримінального процесуального законодавства України.
		Судом також не встановлено порушень кримінального процесуального закону під час постановлення ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Макухи А.А. від 06.04.2016 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування (том 5 а.с. 135-141), тому доводи сторони захисту в цій частині суд вважає необґрунтованими.
		Суд не враховує доводи сторони захисту про суттєві недоліки протоколу від 15.04.2014 про результати контролю за вчиненням злочину, протоколів по результатам контролю за вчиненням злочину при виконанні ухвали Апеляційного суду м. Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24.04.2014, 19.05.2014, стенограм до нього, оскільки вони складені не одразу після проведення НСРД, а із запізненням, а також доводи щодо не зазначення в протоколах відомостей про місце проведення процесуальних дій, осіб, які їх проводили, складали, суд вважає неспроможними з огляду на те, що зазначені протоколи складено з дотриманням вимог статей 104, 105, 252 КПК України, а недотримання строків складення протоколів після проведення НСРД, не зазначення інформації не впливають на їх зміст, а отже не можуть бути визнані істотними порушеннями, які тягнуть за собою визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті проведення НСРД. Більше того, відповідно до п. 4.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5, періодичність складання протоколів залежить від виду негласної слідчої (розшукової) дії, терміну її проведення (одномоментно чи упродовж часу), від доручення слідчого, прокурора, але в будь-якому випадку безпосередньо після отримання фактичних даних, які можуть використовуватись як докази для встановлення місця перебування особи, що розшукується, про кожний випадок огляду, виїмки, дослідження матеріалів про результати негласної слідчої дії тощо.
		Суд також не враховує доводи захисту про недопустимість протоколів обшуку кабінету судді ОСОБА_1 та особистого обшуку від 01.04.2014 (том 7 а.с. 294-301),оскільки наявність в кадрі на відеозаписі певних осіб не може однозначно свідчити про їх участь у проведенні слідчої дії, а, отже, і необхідності внесення про них відомостей до відповідних протоколів.
		Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що повідомлення про підозру і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри було здійснено ОСОБА_1 не повноважною особою, а тому на цей час він вважається таким, що не повідомлений про підозру, з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові ВП ВС від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19 містяться висновки про застосування норм права, відповідно до яких Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.
		Судом встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 складено 29.04.2014 заступником Генерального прокурора України державним радником юстиції 1 класу Гаврилюком М.І. та доручено старшому слідчому в ОВС Генеральної прокуратури України Луняченку О.О. повідомити ОСОБА_1 про підозру. Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 складено 01.03.2016 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Холодницьким Н.І. та доручено детективу Першого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Давидчуку Д.П. повідомити ОСОБА_1 про підозру.
		Посилаючись на вказані висновки про застосування норм права ВП ВС, суд не застосовує їх ретроспективно, але при цьому враховує, що норми закону, на які посилається ВП ВС у своїй постанові, діяли і на момент повідомлення про підозру обвинуваченому, тому суд вважає за можливе констатувати відсутність порушень гарантії суддівської незалежності обвинуваченого ОСОБА_1 під час повідомлення йому про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
		Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту, викладені у скарзі захисника Безуглого В.Д. на дії старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України Луняченко О.О. та старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України Колодія Р.М. щодо порушень КПК України під час допиту свідка у кримінальному провадженні (том 6 а.с. 36-87), оскільки відповідно до ст. 23, 95 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. 
		 
		Висновки суду.
		Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
		Враховуючи вимоги до вмотивованості судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого звертається увага на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень.
		Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
		У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
		Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
		Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджується вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК України, за ознаками одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади.
		Разом з тим, судом визнається необґрунтованим обвинувачення ОСОБА_1 в частині наявності в його діях такої кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ст. 368 КК України, як вимагання неправомірної вигоди, з огляду на таке.
		Відповідно до примітки 3 до ст. 354 КК України (в редакції Закону № 221-VII (221-18) від 18.04.2013) у статтях 354, 368, 368-3 та 368-4 під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Як встановлено під час судового розгляду, домовленість про надання неправомірної вигоди представником ПП «Смартком» ОСОБА_3 обвинуваченому ОСОБА_1 відбулась без погроз з боку останнього вчинити дії чи бездіяльність з використанням наданої йому влади, оскільки на момент досягнення цієї домовленості у провадженні обвинуваченого ще не знаходилась справа за позовом ПП «Смартком» до ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ФОП ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про стягнення страхової виплати, матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 2 314 617,95 гривень. З огляду на викладене, обвинувачений так само не міг умисно створити умови, за яких потерпіла була б вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Отже, у діях обвинуваченого відсутня така кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК України, як вимаганням неправомірної вигоди.
		 
		Що стосується Закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосування до інкримінованого обвинуваченому злочину, суд вважає за необхідне зазначити таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно з ч. 1, 4 ст. 5 КК України зворотну дію у часі має Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 5 ст. 368 КК (в редакції Закону 18.04.2013 № 221-VII) за ознаками одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		Законом України від 13.05.2014 № 1261-VII стаття 368 КК України викладена в новій редакції, в якій кваліфікуючі ознаки першої та другої частин попередньої редакції цієї статті об`єднані в одну першу частину, у зв`язку з чим частина п`ята виключена.
		З набранням чинності Законом України від 13.05.2014 № 1261-VII, органом досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та перекваліфіковано його дії на ч. 4 ст. 368 КК України (без зазначення її відповідної редакції) за ознаками одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, однак, як зазначено, не вказано, в якій редакції застосовано цю норму.
		До статті 368 КК України після цього вносилися наступні зміни Законами України № 1698-VII від 14.10.2014, № 770-VIII від 10.11.2015, № 889-VIII від 10.12.2015, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 263-IX від 31.10.2019, № 720-IX від 17.06.2020.
		Враховуючи, що Закон України від 13.05.2014 № 1261-VII не скасовував кримінальну протиправність діяння, не пом`якшував кримінальну відповідальність або іншим чином не поліпшував становище обвинуваченого, він не підлягає застосуванню в цій ситуації, у зв`язку з чим суд вважає неправильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 368 КК України. 
		Вирішуючи це питання, суд також враховує, що відповідно до ст. 96-1 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 № 221-VII) у якості іншого заходу кримінально-правового характеру передбачалася спеціальна конфіскація, яка полягала у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкція ч. 5 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 № 221-VII) передбачала спеціальну конфіскацію. Законом України від 13.05.2014 № 1261-VII із санкції ч. 4 ст. 368 КК України, яка замінила ч. 5 ст. 368 КК України, спеціальна конфіскація була виключена. Разом з тим, цим же Законом стаття 96-1 КК України викладена в новій редакції, відповідно до якої спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення злочину, передбаченого статтею 354 та статтями 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 розділу XVII Особливої частини цього Кодексу, або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями. Тобто спеціальна конфіскація як вид заходу кримінально-правового характеру застосовувалася як до злочину, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 № 221-VII), так і до злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 13.05.2014 № 1261-VII).
		На думку суду та з урахуванням того, що наступні зміни до цієї норми кримінального закону також не скасовували кримінальну протиправність діяння, не пом`якшували кримінальну відповідальність або іншим чином не поліпшували становище обвинуваченого, в даному випадку дії обвинуваченого слід кваліфікувати саме за ч. 5 ст. 368 КК України (в редакції Закону 18.04.2013 № 221-VII). При цьому, суд зазначає, що за таких обставин не вбачається порушень ст. 337 КПК України, оскільки суд не виходить за межі висунутого обвинувачення, а лише застосовує норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, а обсяг обвинувачення та кваліфікуючі ознаки інкримінованого обвинуваченому відповідно до обвинувального акта злочину не змінюються.
		 
		Обґрунтування дотримання прав обвинуваченого.
		Виконуючи вимоги ч. 5 ст. 374 КПК України, суд зазначає, що, як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 133 - 137 КПК України, 17.04.2014 було направлено вісім повісток про виклик ОСОБА_1 для повідомлення про підозру. При цьому ці повістки направлялися як за адресою його постійного місця проживання, так і за місцем його реєстрації, однак жодна із вказаних повісток обвинуваченим не була отримана. Повідомлення про підозру обвинуваченому також надсилалися органом досудового розслідування за місцем проживання та місцем роботи його захисника адвоката Веселова А.В., а також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри були отриманні захисником обвинуваченого ОСОБА_1 його адвокатом Веселовим А.В., головою господарського суду Одеської області ОСОБА_41 та його батьком ОСОБА_29 особисто під підпис.
		У зв`язку з неявкою на виклик слідчого, відсутністю за місцем проживання та реєстрації, обвинуваченого було оголошено у розшук постановою від 20.05.2014, а постановою старшого детектива НАБУ Давидчука Д.П. від 02.03.2016 обвинуваченого оголошено у міжнародний розшук. За клопотанням органу досудового розслідування ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.04.2016 було постановлено проводити спеціальне досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2016 рокузадоволено клопотання прокурора та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження.
		З моменту надходження цього кримінального провадження з Приморського районного суду м. Одеси до Вищого антикорупційного суду 15 листопада 2019 року обвинувачений ОСОБА_1 викликався в судові засідання повістками про виклик, які направлялася за останнім відомим місцем реєстрації та проживання обвинуваченого, інформація про що публікувалася у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр». Під час підготовчого судового засідання прокурором з посиланням на матеріали про те, що обвинувачений повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, долучені ним до клопотання в Приморському районному суді м. Одеси та які містяться в матеріалах цього кримінального провадження, заявив усне клопотання про здійснення спеціального судового провадження у цьому кримінальному провадженні (том 6 а.с. 89-94), оскільки обвинувачений не з`являться в судові засідання та оголошений в міжнародний розшук, також прокурор надав суду письмове підтвердження знаходження обвинуваченого на той час у міжнародному розшуку. Враховуючи, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2016 року на той час не була скасована, обвинувачений не з`являвся у судові засідання, викликався в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 323 КПК України, оголошений в міжнародний розшук, підстави для здійснення спеціального судового провадження не перестали існувати, Вищий антикорупційний суд ухвалою від 14.01.2020 постановив здійснювати спеціальне судове провадження цього кримінального провадження.
		При цьому, як убачається з матеріалів кримінального провадження, захист обвинуваченого здійснювався з 01.04.2014 адвокатом Веселовим А.В., а з 09.04.2014 ще одним захисником - адвокатом Безуглим В.Д. 
		Отже, як убачається із матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення і судом були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав як підозрюваного, так і обвинуваченого ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, до нього була застосована належна правова процедура.
		 
		Призначення покарання.
		Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Судом також враховуються положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину суд виходить з такого. Інкримінований обвинуваченому злочин станом на час його вчинення відповідно до ст. 12 КК України (редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011) відносився до особливо тяжких злочинів, станом на час ухвалення вироку цей злочин відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) також відноситься до особливо тяжких злочинів. Отже, обвинуваченим вчинено особливо тяжкий злочин.
		Обвинуваченим вчинений закінчений умисний злочин, суспільна небезпечність якого полягає в посяганні на суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ чи організацій, а також їх службових осіб, у частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством. 
		Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції Закону України № 406-VII від 04.07.2013) вчинений обвинуваченим злочин є корупційним правопорушенням.
		Визначаючи суспільну небезпечність вчиненого злочину, суд також враховує, що корупція становить загрозу не лише розвитку держави та стабільності й безпеці суспільства, а й сприяє підриву її демократичних інститутів та цінностей. Поширення корупції має вкрай негативний вплив на формування і діяльність органів держаної влади, підриває довіру громадян до них, зводить нанівець принцип верховенства права та руйнує засади моралі та почуття справедливості в суспільстві. Поширення корупції в Україні, крім того, становить загрозу її демократичному розвитку, конституційному ладу, підриває авторитет України на міжнародній арені, створюючи тим самим безпосередню загрозу національній безпеці.
		Суспільна небезпечність вчиненого злочину також полягає в тому, що він вчинений особою, яка займала посаду судді та відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на 02.02.2014) повинна була дотримуватися правил суддівської етики, додержуватися присяги судді, виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
		Обвинувачений не має судимості. Має місце реєстрації в Україні, але за ним не проживає вже більше шести років, одружений, має малолітню дитину, з якими не проживає. На диспансерному обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно. З 20.05.2014 обвинувачений знаходиться у розшуку, а з 02.03.2016 - у міжнародному розшуку, ухилився від досудового розслідування та суду.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Даних про стан здоров`я обвинуваченого суду не надано.
		Згідно із санкцією ч. 5 ст. 368 КК України (в редакції Закону 18.04.2013 № 221-VII) за вчинення вказаного злочину передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна.
		Виходячи із зазначених обставин, даних про особу обвинуваченого, враховуючи його вік, з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину та з метою запобігання вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді 9 років позбавлення волі, оскільки, на думку суду, його виправлення і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а застосування менш суворого покарання не забезпечить мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України. 
		Враховуючи, що на момент вчинення злочину обвинувачений займав посаду судді, відповідно до санкції ч. 5 ст. 368 КК України до нього слід застосувати покарання у виді позбавлення права обіймати посади судді та посади, по`вязані з виконанням функцій представника влади строком на три роки.
		З огляду на те, що сума неправомірної вигоди в розмірі 250 000 гривень одержана обвинуваченим внаслідок вчинення злочину та була предметом злочину, однак на момент ухвалення вироку ці грошові кошти відсутні в наявності через можливе їх використання, суд, з урахуванням вимог ст. 96-1, 96-2 КК України (в редакції Закону 18.04.2013 № 221-VII) вважає за необхідне прийняти рішення про застосування спеціальної конфіскації шляхом стягнення з обвинуваченого цієї суми.
		Враховуючи, що обвинуваченим отримано неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, суд вважає, що пропорційним та справедливим покаранням у вигляді конфіскації майна буде конфіскація всього належного обвинуваченому на праві власності майна.
		Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
		 
		Речові докази.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Так, враховуючи застосування до обвинуваченого конфіскації майна, суд вважає за необхідне конфіскувати в дохід держави:
		- 2 (два) мобільні телефони, а саме: марки «VERTU» IMEI: НОМЕР_2 зі вставною SIM-картою мобільного оператора «Київстар» з № НОМЕР_3 і марки «iPhone 4» з IMEI: НОМЕР_5 мобільного оператора «Інтертелеком» без будь-якої карти з номером оператора НОМЕР_6 та додатковим номером НОМЕР_7 ; 
		- грошові кошти, вилучені відповідно до протоколу обшуку від 01.04.2014 у ОСОБА_1 , у сумі 12 400 гривень, 600 доларів США, 1002 гривні; 
		Грошові кошти у розмірі 270 000 гривень, а саме 500 грошових банкнот номіналом по 500 гривень кожна, на загальну суму 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень та 100 грошових банкнот номіналом по 200 гривень на загальну суму 20 000 (двадцять тисяч) гривень слід повернути державі в особі МВС України.
		Паперовий білий пакет з логотипом «GIVENCHY», в якому знаходились 270 000 (двісті сімдесят тисяч) гривень слід знищити.
		 
		Вирішення питань щодо заходів забезпечення кримінального провадження. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Враховуючи, що судом призначене покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого не підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. від 23.05.2014. на земельну ділянку загальною площею 0,1100 га, яка розташована за адресою: ділянка № НОМЕР_12 (за межами населеного пункту) ОК «Дачно-садове товариство «Прилимання», Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, державний акт серії ЯЛ № 762589, зареєстрований за номером № 512188071001003 від 11.06.2012, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 5121880700:01:001:1251. 
		 
		Запобіжний захід.
		Під час судових дебатів прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Враховуючи, що обвинувачений з 20.05.2014 знаходиться у розшуку, а з 02.03.2016 - у міжнародному розшуку, ухилився від досудового розслідування та суду, для забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання, яке слід відбувати в місцях позбавлення волі, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, пов`язаних з виконанням вироку, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Відповідно до вимог ст. 483 КПК України суд вважає за необхідне повідомити про ухвалення вироку стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 . Президента та Вищу раду правосуддя. 
		Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 331 КПК України суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК України (в редакції Закону 18.04.2013 № 221-VII), та призначити йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади судді та права постійно чи тимчасово здійснювати функції представника влади строком на три роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		Застосувати до ОСОБА_1 спеціальну конфіскацію, конфіскувавши в дохід держави 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.
		До набрання вироком законної сили обрати стосовно  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		Строк відбуття покарання обчислювати з моменту фактичного затримання  ОСОБА_1  з метою направлення для відбування покарання. 
		Речові докази:
		- 2 (два) мобільні телефони, а саме: марки «VERTU» IMEI: НОМЕР_2 зі вставною SIM-картою мобільного оператора «Київстар» з № НОМЕР_3 і марки «iPhone 4» з IMEI: НОМЕР_5 мобільного оператора «Інтертелеком» без будь-якої карти з номером оператора НОМЕР_6 та додатковим номером НОМЕР_7 - конфіскувати в дохід держави;
		- грошові кошти, вилучені відповідно до протоколу обшуку від 01.04.2014 у ОСОБА_1 , у сумі 12 400 гривень, 600 доларів США, 1002 гривні - конфіскувати в дохід держави;
		- грошові кошти у розмірі 270 000 гривень, а саме 500 грошових банкнот номіналом по 500 гривень кожна, на загальну суму 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень та 100 грошових банкнот номіналом по 200 гривень на загальну суму 20 000 (двадцять тисяч) гривень - повернути державі в особі МВС України;
		- паперовий білий пакет з логотипом «GIVENCHY», в якому знаходились 270 000 (двісті сімдесят тисяч) гривень - знищити.
		Арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. від 23.05.2014. на земельну ділянку загальною площею 0,1100 га, яка розташована за адресою: ділянка № НОМЕР_12 (за межами населеного пункту) ОК «Дачно-садове товариство «Прилимання», Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, державний акт серії ЯЛ № 762589, зареєстрований за номером № 512188071001003 від 11.06.2012, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 5121880700:01:001:1251, - залишити в силі.
		Повідомити про ухвалення вироку стосовно судді господарського суду Одеської області ОСОБА_1 Президента України та Вищу раду правосуддя. 
		Вирок суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Вищий антикорупційний суд.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження.
		Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений та його захисники - подати клопотання про помилування.
		 
		Головуючий суддя        О.Л. Коліуш
		 
		Судді        О.В. Ткаченко
		 
		       Я.В. Шкодін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...