Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/475/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2020. Зареєстровано: 09.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2020.
Дата набрання законної сили: 07.10.2020
Номер судового провадження: A/855/15217/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/475/20                                                                    Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  07 жовтня 2020 року                                                                                            м. Київ
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді:                                                  Чаку Є.В., 
		суддів:                                                                      Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю.
		за участю секретаря                                                  Муханькової Т.В.          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі за адміністративними позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Першого заступника Генерального прокурора Каська Віталія Вікторовича  про визнання відсутності повноважень, 
		 
		                                          В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до  Окружного адміністративного суду міста Києва з позов до Першого заступника Генерального прокурора Каська Віталія Вікторовича про визнання відсутності повноважень у Першого заступника Генерального прокурора Каська Віталія Вікторовича на прийняття постанови від 18 вересня 2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 09 серпня 2019 року в рамках кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року позов задоволено.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Офіс Генерального прокурора та Національне антикорупційне бюро України подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти зазначили, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без надання оцінки доказам.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року та  призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 вересня 2020 року.
		16 вересня 2020 року позивачі та їх представники не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.
		Колегією суддів було відкладено розгляд справи на 30 вересня 2020 року.
		30 вересня 2020 року адвокатом Глобою К.В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
		Колегією суддів було відкладено розгляд справи на 07 жовтня 2020 року.
		06 жовтня 2020 року адвокатом Глобою К.В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , знову було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обгрунтування клопотання адвокат зазначив, що Договір про надання правової допомоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тимчасово призупинено, через не виконання останніми вимог Договорів у частині здійснення оплати послуг адвокатів АО "Баррістерс".
		Також клопотання про перенесення судового засідання було подано адвокатом Борисовою Т.М., яка представляє інтереси ОСОБА_1 . В обгрунтування вказаного клопотання адвокат зазначила, що вона тільки вступила у справу в якості представника одного з позивачів та не встигла ознайомитись з матеріалами справи, а тому не може надати кваліфікованої правової допомоги та представляти належним чином інтереси ОСОБА_1 .
		У судовому засіданні порадившись на місці колегія суддів відмовила у задоволенні вказаних вище клопотань про відкладення розгляду, з огляду на необгрунтованість останніх та у зв`язку з тривалим розглядом справи.
		В подальшому представником ОСОБА_1 було заявлено усну заяву про відвід колегії суддів. 
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року визнано зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства дії представника ОСОБА_1 по заявленню завідомо безпідставного відводу колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/475/20. Заяву про відвід колегії суддів залишено без розгляду. Оголошено попередження представнику ОСОБА_1 Борисовій Тетяні Миколіївні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом встановлено, що власником 86,8% акцій ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») є компанія Quickcom Limited (Республіка Кіпр), основним акціонером (бенефіціаром) якої є ОСОБА_1 .
		У період з 24 квітня 2014 року по 21 листопада 2014 року посаду Голови спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк» займав ОСОБА_2 .
		У період з 09 лютого 2012 року по 19 листопада 2014 року  посаду Голови правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» займав ОСОБА_3 
		13 жовтня 2014 року між Національним банком України (Кредитор) та ПАТ «ВіЕйБі Банк» (Позичальник) в особі Голови правління Мальцева Д.К. було укладено кредитний договір № 43, відповідно до якого кредитор надав позичальнику стабілізаційний кредит на суму 1 200 000 000, 00 грн.
		З приводу фактів можливого зловживання службовими особами Національного Банку України під час прийняття рішення про надання ПАТ «ВіЕйБі Банк» грошових коштів за кредитним договором № 43 від 13 жовтня 2014 року та можливого привласнення наданих грошових кредитних коштів службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» Національним антикорупційним бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 статті 191, ч. 2 статті 364, ч. 4 статті 358, ч. 2 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		В межах вказаного кримінального провадження здійснювались процесуальні та слідчі дії відносно службових осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк» - голови правління, заступника голови правління, членів Спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк».
		22 лютого 2019 року Генеральним прокурором Луценком Ю.В. відповідно до вимог статті 216, ч. 5 статті 218 КПК України було визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 5 статті 191, ч. 2 статті 364, ч. 4 статті 358, ч. 2 статті 366 КК України, у кримінальному провадженні №12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року за Головним слідчим управлінням Національної поліції України.
		У постанові Генерального прокурора Луценка Ю.В. від 22 лютого 2019 року визначено у кримінальному провадженні №12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року для здійснення повноважень прокурора групу прокурорів у складі: Березіна М.Г., Богданова О.О., Васенкова П.В., Шимончука А.О., Устименко О.І., Райкуна О.С., Грицая Ю.І.
		09 серпня 2019 року начальником відділу Головного слідчого управління Національної поліції України Лиськом М.В. було прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року у зв`язку з відсутністю в діяннях службових осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк», Національного банку України, TOB «Бізнес-Центр «Експертиза» складу розслідуваних кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 5 статті 191, ч. 2 статті 364, ч. 4 статті 358, ч. 2 статті 366 КК України.
		На виконання вимог ч. 6 статті 284 КПК України, начальником відділу ГСУ НП України Лиськом М.В. 09 серпня 2019 року було надіслано постанову від 09 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження, адресовану прокурору, який входить до складу групи прокурорів, - Васенкову П.В.
		У листі № 04/2/4-5396-19 за підписом процесуального керівника - прокурора Генеральної прокуратури України Васенкова П.В. зазначено, що за результатами вивчення установлено, що рішення про закриття кримінального провадження прийнято обґрунтовано та у відповідності до вимог кримінального законодавства.
		Проте, постановою відповідача від 18 вересня 2019 року  було скасовано постанову начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України Лиська М.В. про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року.
		Позивачі, вважаючи, що у відповідача відсутні повноваження щодо прийняття такого рішення, звернулись до суду з даними адміністративними позовами.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що вказана справа в межах заявлених позовних вимог підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку відсутня можливість швидкого та ефективного засобу правового захисту прав та інтересів позивачів шляхом оскарження дій Першого заступника Генерального прокурора щодо винесення постанови від 18 вересня 2019 року в порядку кримінального судочинства. 
		Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
		Згідно ч. 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		У частині 2 статті 124 Конституції України  зазначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у  зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
		Отже, виходячи із положень наведеної норми, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.
		Згідно ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;  4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах  щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".
		Частиною 2 ст. 19 КАС України визначені справи, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а саме: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
		Отже, публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
		Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 560/1679/19.
		Водночас, в силу пункту другого частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
		Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
		Завданнями кримінального провадження згідно з частиною першою статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України визначено, що досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		За правилами статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.
		Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314 - 316 КПК.
		За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
		Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, органів прокуратури, які здійснені щодо кримінального провадження або у рамках кримінального провадження, може відбуватися виключно за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Спір у цій справі виник у зв`язку з незгодою позивачів з діями Першого заступника Генерального прокурора Каська Віталія Вікторовича щодо прийняття постанови від 18 вересня 2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 09 серпня 2019 року в рамках кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року.
		На переконання колегії суддів перевірка правомірності таких діянь знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18, від 27 листопада 2019 року у справі №826/10364/17.
		Висновки суду першої інстанції та доводи позивачів про те, що вказаний спір є спором з приводу встановлення наявності чи відсутності компетенції суб`єкта владних повноважень, а тому  підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
		За змістом пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків суб`єкта владних повноважень, які він зобов`язаний використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
		Компетенційним спором вважається спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень.
		У компетенційних спорах позивачем є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
		Спори, визначені пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		В даному випадку позивачі, звернувшись до суду з позовом про відсутність у відповідача (його посадової особи) компетенції, обрали неналежний спосіб захисту порушеного, на їх думку, права (свободи, інтересу), оскільки розгляд такої вимоги фізичної особи не передбачено КАС України.
		З огляду на наведені мотиви колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин, їх змістом та суб`єктним складом, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального й процесуального права та дійшов хибного й необґрунтованого висновку про поширення юрисдикції адміністративного суду на позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зазначені у позовній заяві.
		Виходячи зі змісту правовідносин, з яких виник спір в цій справі, дії щодо прийняття постанови в рамках кримінального провадження № 12016100000001664, а також здобутих в таких спосіб доказів можуть оспорюватися і бути предметом перевірки в порядку кримінального судочинства. 
		У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Згідно ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
		Водночас, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачам право на звернення до суду з даним позовом в порядку кримінального судочинства.
		          Керуючись статтями 238, 242, 308, 319, 321 КАС України,
		 
		                                                  П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України - задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року - скасувати.
		Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Першого заступника Генерального прокурора Каська Віталія Вікторовича  про визнання відсутності повноважень - закрити.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови виготовлено 07.10.2020 року.
		 
		          Головуючий суддя:                                                                          Є.В. Чаку
		 
		          Судді:                                                                                                             Є.І. Мєзєнцев
		 
		                                                                                                                     А.Ю. Коротких

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...