Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/3205/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2020.
Дата набрання законної сили: 07.10.2020
Номер судового провадження: 61-1214ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України        
		07 жовтня 2020 року                                                                     
		м. Київ                                                                    
		справа № 182/3205/19
		провадження № 61-1214св20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ»,
		третя особа - Нікопольська міська рада,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року у складі судді Багрової А. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ», третя особа - Нікопольська міська рада, про приведення самовільно зайнятої земельної ділянки в належний стан шляхом знесення споруди,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (далі - ТОВ «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ») та просить суд зобов`язати відповідача привести самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у придатний для використання стан шляхом повного демонтажу, знесення та прибирання за власний рахунок споруди та обладнання автозаправного комплексу, належного відповідачу.
		В обґрунтування позову зазначив, що 14 лютого 2019 року він дізнався про існування розташованої на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Нікополя, незаконної, без відповідного належного договору оренди/суборенди, з порушенням цільового призначення цієї земельної ділянки автозаправної станції під трендом «Інтер Еко» належної відповідачу - ТОВ «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ».
		Вважає, що її протиправна загально небезпечна діяльність порушує діюче законодавство та шкодить його інтересам та інтересам громади м. Нікополя. Зазначений автозаправний комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Зазначав, що земельна ділянка під розміщення АЗС «Інет Еко» у власність або користування не надавалась, продаж земельних ділянок за цією адресою на конкурентних засадах виконавчими органами Нікопольської міської ради не здійснювався. Документація із землеустрою на вказані земельні ділянки у виконавчих органах Нікопольської міської ради відсутня. Таким чином, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку без оформлення її права користування чи оренди та проводить там свою незаконну суспільно-небезпечну господарську діяльність.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області                                   від 11 червня 2019 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року без змін.
		Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав відповідачем на рівні, що може вважатись істотним з огляду на права інших осіб та бути достатнім для пред`явлення вимог про знесення вказаних в позовній заяві споруд.
		Суди вказували, що позивач з огляду на зміст позовних вимог не має на меті захист безпосередньо своїх прав або інтересів та не є повноважною особою діяти від імені територіальної громади міста Нікополя.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Довгаль С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було надано належної оцінки зібраним у справі доказам щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки .
		Касаційна скарга також містить посилання, що суди помилково не встановили наявність порушення його прав відповідачем. 
		Представник позивача вказує, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, яка належить Нікопольській міській раді, і якою ОСОБА_1 , має право користування, з порушенням земельного законодавства та його прав землекористувача, завдаючи потенційну небезпеку своєю незаконною діяльністю його законним правам та інтересам на безпеку життя і здоров`я.
		Вказує, що автомобільний заправний комплекс, який розміщений на земельній ділянці, про яку іде мова в цьому позові,  розташований на межі з проїзною частиною вулиці та пішохідної зон вздовж всієї вулиці. Отже спірний небезпечний протиправний об`єкт знаходиться у безпосередній близькості до пішохідної зони, на земельній ділянці, які відповідач самовільно зайняв, по якій щодня проходять сотні людей та неодноразово кожен день проходить і позивач та по автомобільній дорозі, яка відноситься до категорій доріг республіканського значення і по якій щодня проїжджають тисячі автомобілів, в тому числі і автомобіль під керуванням позивача чим порушується його права та права інших людей та суспільства в цілому.
		Доводом касаційної скарги є також те, що справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Адже на думку представника заявника  вона має велике значення не лише для позивача, а і становить великий суспільний інтерес для мешканців м. Нікополя, та осіб, які проїжджають транзитом. Жодних клопотань від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження не надходило. Вказує, що судом не було взято до уваги його клопотання про проведення судового засідання з повідомленням учасників процесу, в якому позивач і хотів заявити відповідні клопотання про допит свідків, витребування доказів, призначення експертизи.
		Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У лютому 2020 року від представника ТОВ «ІНТЕР ЕКО Технологія» - директора                   Репп Г. І. на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_1 в якому представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Вказує, що розпоряджатися землями комунальної власності мають право виключно органи місцевого самоврядування, а тому позивач не має права вимоги. 
		Узагальнені доводи позиції інших учасників справи
		У лютому 2020 року від Нікопольської міської ради на адресу Верховного Суду надійшла заява, в якій третя особа просить проводити розгляд справи без участі їх представника та підтримує аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна               від 14 травня 2019 року встановлено, що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 є зареєстрованими на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Нікополя, перебувають в оренді на підставі договорів у орендарів: ОСОБА_2 , ТОВ «ВОСТОКГАЗ», ТОВ «МАКРО ПОІС ПЛЮС».
		Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна                        від 14 травня 2019 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ТОВ «МАКРО ПОІС ПЛЮС» будівля автозаправної станції.
		З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 травня 2019 року встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на комплекс технічного обслуговування автомобілів на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 травня 2019 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за ОСОБА_3 .
		Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 не є співвласником чи користувачем частини спірної земельної ділянки, не є суміжним власником чи користувачем земельних ділянок по межі земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Нікопольської міської ради, проживає в с. Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області.
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
		10 лютого 2020 року справа № 182/3205/19 надійшла до Верховного Суду.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 статті 26 вказаного Закону).
		Частиною другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Згідно із частиною першою статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Згідно з статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Нікополя, у з в`язу з чим, вирішення питання щодо приведення самовільно зайнятої земельної ділянки в належний стан шляхом знесення споруди у випадку встановлення органами державного контролю самовільного зайняття цих земельних ділянок належить до виключних повноважень Нікопольської міської ради, що узгоджується із нормами статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Колегія суддів зазначає, що вказані висновки судів попередніх інстанцій є такими, що гуртуються на законі та не суперечать пункту п`ятому статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, яка належить Нікопольській міській раді спростовуються матеріалами справи, адже як правильно вказував суд апеляційної інстанції земельні ділянки за адресою:                                    АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 перебувають в оренді на підставі договорів у орендарів ОСОБА_2 , ТОВ «ВОСТОКГАЗ», ТОВ «МАКРО ПОІС ПЛЮС», а на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за ОСОБА_3 .
		Щодо доводів касаційної скарги про те, що споруда АЗС «Інтер Еко» є об`єктом підвищеної небезпеки, які створюють загрозу для життя та здоров`я людей та довкілля колегія суддів зазначає таке.
		Судом апеляційної інстанції на підставі Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001  року № 2245-ІІІ, постанов Кабінету Міністрів України «Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки» від 11 липня 2002 року № 956 та «Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» від 28 серпня 2013 року № 808 встановлено, що автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу, дійсно є суб`єктами підвищеної небезпеки.
		Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
		Частиною другою вказаної статті передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури;  структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
		Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до приписів абзацу 4 пункту 7 та 8 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснення відповідних заходів контролю щодо будівництва, зокрема автозаправних станцій належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - Державної архітектурно-будівельної України - через головних інспекторів будівельного нагляду, тоді, як позивач такими повноваженнями не наділений.
		Колегія суддів зазначає, що встановлення, що автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу є суб`єктами підвищеної небезпеки не доводить, що означеним порушуються права позивача на безпечне довкілля, крім того в рамках розгляду цієї справи місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_1 не є співвласником чи користувачем частини цієї земельної ділянки, не є суміжним власником чи користувачем земельних ділянок по межі земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Нікопольської міської ради, проживає в с. Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області. 
		Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що справа помилково була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до частин першої та другої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
		Частина шоста статті 19 ЦПК України встановлює, що малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Таким чином, оскільки справа не віднесена до категорій справ, визначених частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та перебуває на розгляді в провадженні суду тривалий час, вона має незначну складність, суд, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, діяв у межах наданих йому цивільним процесуальним законом повноважень.
		Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
		Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		                                                                   
		Судді:І. В. Литвиненко   В. С. Висоцька   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...