Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/4690/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2020. Зареєстровано: 01.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2020.
Дата набрання законної сили: 23.02.2021
Результат оскарження 30.06.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 2-о/361/152/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 361/4690/20 
		Провадження № 2-о/361/152/20 
		07.10.2020
		 
		 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		07 жовтня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: 
		судді - Сердинського В.С.
		при секретарі      - Мищенко С.Л.,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Бровари впорядку окремогопровадження справуза заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області про видачу обмежувального припису, 
		 
		установив:
		 
		ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернуласядо судуіз заявоюпро видачуобмежувального приписустосовно кривдника- ОСОБА_4  на строк шість місяців.
		Заявниця зазначала, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 , який був зареєстрований 24 липня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про що було зроблено запис за №698. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, актовий запис №734 від 09 червня 2016 року, виданого Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, актовий запис №532 від 07 червня 2018 року, виданого Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
		Оскільки її чоловік вчиняє в сім`ї фізичне, психологічне та економічне насильство, вона вимушена звернутися до суду з відповідною заявою про видачу обмежувального припису.
		Посилаючись на викладене, заявниця просила суд видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав громадянина Сполучених Штатів Америки - ОСОБА_4 , поклавши на нього на строк 6 (шість) місяців такі обов`язки: заборонити громадянину Сполучених Штатів Америки - ОСОБА_4 перебувати в місцях проживання постраждалої особи ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме: в квартирі, що знаходиться за адресою:    АДРЕСА_1 , наближатися на відстань ближчу 100 (сто) метрів до місця проживання постраждалої особи її малолітніх дітей, наближатися на відстань ближчу 100 (сто) метрів до місця роботи постраждалої особи, особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу та її малолітніх дітей, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_4 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися із нею, вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		В судовому засіданні заявниця   ОСОБА_1  та її представник адвокат Фумельов І.О. заявлені вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні заяві, просили про задоволення вимог в повному обсязі.
		В судовому засіданні представник заінтересованої особи  ОСОБА_4  адвокат Голубничий О.І. заявлені вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення в повіному обсязі.
		В судове засідання представник заінтересованої особи служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області Сундук Л.І. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст.77-80 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що заявниця   ОСОБА_1  та заінтересована особа  ОСОБА_4 з 24 липня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.19).
		Від спільного подружнього життя мають двох малолітніх дітей  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17,18).
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року шлюб між  ОСОБА_1  та ОСОБА_4 було розірвано (а.с.49-53).
		Заявниця  ОСОБА_1  звернулася до суду з даною заявою про видачу обмежувального припису за захистом прав та інтересів, які на її думку, порушенні від психологічного, фізичного та економічного насильства, що вчиняється її на той момент чоловіком ОСОБА_4 відносно неї та їхніх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Питання розгляду судом справ про видачу обмежувального припису регулюються положеннями глави 13 ЦПК України та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
		Згідно ст.350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
		Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Згідно ст. 350-3 ЦПК України, заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
		Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитини (діти).
		Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
		Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
		Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 2229-VIII, обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
		Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
		Судом під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		Згідно із ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Пленум Верховного Суду України у п. п. 10, 11 постанови №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції України) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
		На підтвердження факту вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства відносно заявниці та малолітніх дітей, у поданій до суду заяві ОСОБА_1 посилалася на заяву до Броварського ВП ГУ НП в Київській області про вчинення домашнього насильства, внесену до Єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події за №31138 від 16.11.2019 р. (а.с.16).
		На підтвердження нанесення ОСОБА_4 заявниці ОСОБА_1 , остання надала суду довідку №9067 від 16.11.2019 р. та висновок експертного дослідження №043-1361-2019 від 20.11.2019 р., згідно яких заявниця звернулася 16.11.2019 р. до приймального відділення КНП Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» із забоями кінцівок, гематомами передньої поверхні обох стегон та плечей, м`яких тканин голови та обличчя. Вказані ушкодження у вигляді синців спричинені тупим предметом, могли утворитися 16.11.2019 р. та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.9,10).
		У ч. 1 ст. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Враховуючи наведене, рапорт Броварського ВП ГУ НП в Київській області не може бути прийнятий як доказ, оскільки до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 не притягнуто, підозра чи обвинувачення йому не пред`явлені.
		Заявницею ОСОБА_1 на підтвердження фактів вчинення насильства щодо неї та малолітніх дітей суду не надано доказів того, що відносно ОСОБА_4 раніше виносились попередження про вчинення ним домашнього насильства та фактів, що його поведінка була предметом розгляду компетентних органів.
		За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
		Згідно із ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		У ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		За змістом ст. 19 Конвенції про права дитини держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.
		Із досліджених у судовому засіданні письмових доказів, судом встановлено, що між подружжям, заявником та заінтересованою особою, склалися неприязні стосунки, між ними наявний тривалий конфлікт щодо їхніх спільних дітей, що також мав місце 15-16 листопада 2019 року. Відсутність взаємних поступок щодо вирішення питання щодо участі батька, який проживає окремо, у вихованні дітей не може свідчити про домашнє насильство. Зазначені події суд оцінює як невідповідність поведінки загальноприйнятим у цивілізованому суспільстві нормам поведінки обох батьків по відношенню до їхніх дітей.
		Доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявницею суду не надано та судом не встановлено, тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявниці та малолітніх дітей у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису, відсутні.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
		Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, судом не встановлено випадків домашнього насильства в розумінні Закону №2229-VIII «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» зі сторони ОСОБА_4 відносно заявниці ОСОБА_1 та їхніх малолітніх дітей, а також ризиків настання насильства в майбутньому, натомість судом встановлено факт наявності між заявницею та заінтересованою особою спору про визначення місця проживання дітей та участі у її вихованні батька, який проживає окремо, що суд вважає і стало підставою для подання даної заяви.
		В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
		На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», ст.ст. 3, 4, 5, 76, 80, 81, 89, 258-259, 263-265, 350, 350-1-350-6, 354 ЦПК України, суд
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області про видачу обмежувального припису - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		Суддя В. С. Сердинський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...