Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/4387/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2020. Зареєстровано: 02.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2020.
Дата набрання законної сили: 22.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 904/4387/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
		за участю секретаря судового засідання Солоненко А.В.
		 
		за участю представників:
		ТОВ "Сьома лінія": Муха С. С.,
		ТОВ "Молочна Галичина": Крижанівська І. З.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьома лінія"
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020
		у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. - головуючого, Вечірка І. О.,              Кузнецова В. О.
		та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 
		у складі судді Примака С. А.
		 
		у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ"
		про банкрутство 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст та підстави наведених в заяві вимог
		 
		1. У проваджені Господарського суду Дніпропетровської перебуває справа                        № 904/4387/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (далі - ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", боржник) про банкрутство.
		 
		2. 12.11.2019 на адресу місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина"       (далі - ТОВ "Молочна компанія "Галичина") від 06.11.2019 вих. № 06/11-01 про визнання грошових вимог до ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" на суму                             1 002 411,97 грн з яких: 998 569,97 грн - основного боргу, 3 842,00 грн - судового збору.
		 
		3. Заява ТзОВ "Молочна компанія "Галичина" мотивована наявністю у                 ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" заборгованості за договором від 20.08.2017             № 17082017 відповідно до якого кредитором поставлено боржнику на підставі видаткових накладних товар (молочну продукцію) на суму 998 569,97 грн, який ним неоплачений. 
		 
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		 
		4. 20.08.2017 між ТОВ "Молочна компанія "Галичина" та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" укладено договір поставки № 17082017 (далі - Договір) відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.
		 
		5. Відповідно до пунктів 1.2., 2.1. Договору найменування, асортимент і ціна поставленого товару визначається у Додатку № 1 "Специфікація", яка є невід`ємною частиною дійсного Договору. Товар поставляється постачальником  окремими партіями у відповідності із замовленнями на поставку.
		 
		6. Згідно з пунктом 6.5. Договору вимоги до оплати встановлені у Додатку № 6 до Договору.
		 
		7. Відповідно до пункту 3 Додатку № 6 до Договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.
		 
		8. На виконання умов договору постачальником поставлено боржнику товар, що підтверджується наданими ТОВ "Молочна компанія "Галичина" документами: договором поставки № 7082017 від 20.08.2017, видатковою накладною                   № МКГ 00253032 від 31.05.2019, актом розбіжностей № 0012001110 від 31.05.2019 на суму 26 233,98 грн, видатковою накладною № МКГ 00265056 від 07.06.2019 на суму 35 692,80 грн, видатковою накладною № МКГ 00265057 від 07.06.2019 на суму 37 156,13 грн, видатковою накладною № МКГ 00265058 від 10.06.2019 на суму 22 733,57 грн, видатковою накладною № МКГ 00271482 від 10.06.2019, актом розбіжностей № 0012001179 від 10.06.2019 на суму                    10 126,08 грн, видатковою накладною №МКГ 00277739 від 14.06.2019 на суму    47 207,04 грн, видатковою накладною № МКГ 00284428 від 17.06.2019 на суму 17810,18 грн, видатковою накладною № МКГ 00298076 від 24.06.2019, актом розбіжностей № 0012001299 від 24.06.2019 на суму 33 188,76 грн, видатковою накладною № МКГ 00288178 від 24.06.2019 на суму 42 043,68 грн, видатковою накладною № МКГ 00301028 від 28.06.2019 на суму 34 241,76 грн, видатковою накладною № МКГ 00303633 від 28.06.2019 на суму 53 815,20 грн, видатковою накладною № 00301029 від 01.07.2019 на суму 23 839,20 грн, видатковою накладною № МКГ 003092233 від 01.07.2019, актом розбіжностей                           № 0012001357 від 01.07.2019 на суму 10 536,24 грн, видатковою накладною           № МКГ 00314984 від 05.07.2019 на суму 71 516,16 грн, видатковою накладною    № МКГ 00315195 від 05.07.2019 на суму 24 443,52 грн, видатковою накладною    № МКГ 00317721 від 08.07.2019 на суму 51 240,96 грн, видатковою накладною  № МКГ 00321764 від 08.07.2019, актом розбіжностей № 0012001405 від 08.07.2019 на суму 34 864,68 грн, видатковою накладною № МКГ 00329891 від 12.07.2019 на суму 39 746,16 грн, видатковою накладною № МКГ 00289874 від 21.06.2019 на суму 30 698,58 грн, видатковою накладною № МКГ 00288139 від 21.06.2019 на суму 60 760,80 грн, видатковою накладною № МКГ 00336082 від 15.07.2019 на суму 24 845,52, видатковою накладною № МКГ 00342892 від 19.07.2019 на суму 66 784,20, видатковою накладною № МКГ 00347980 від 22.07.2019 на суму 36 313,74 грн, видатковою накладною № МКГ 00355207 від 26.07.2019 на суму 46 199,04 грн, видатковою накладною № МКГ 00360376 від 29.07.2019 на суму 42 960,24 грн, видатковою накладною № МКГ 00366539 від 02.08.2019, актом розбіжностей № 0012001528 від 02.08.2019 на суму                    44 265,10 грн, видатковою накладною № МКГ 00373490 від 05.08.2019, актом  розбіжностей № 0012001536 від 05.08.2019 на суму 29 306,65 грн. Всього на суму 998 569,97 грн. 
		 
		9. 11.12.2019 до суду першої інстанції від розпорядника майна боржника надійшло повідомлення від 09.12.2019 № 01-34/97-12 про розгляд грошових вимог, відповідно до якого розпорядник майна визнав грошові вимоги кредитора ТОВ "Молочна компанія "Галичина" у повному обсязі.
		 
		10. 12.12.2019 до місцевого господарського суду від боржника надійшла заява від 09.12.2019 № 3023 про розгляд грошових вимог відповідно до якої боржником також повністю визнано грошові вимоги кредитора.
		 
		11. Крім того, 10.02.2020 до місцевого господарського суду від ТОВ "Молочна компанія "Галичина" надійшла заява від 03.02.2020 № 03/02-01 про прийняття додаткової ухвали (щодо розподілу додаткових судових витрат), відповідно до якої кредитор просив суд прийняти додаткову ухвалу, якою покласти на боржника судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн понесених у зв`язку з розглядом справи № 904/4387/19.
		 
		12. В заяві про визнання грошових вимог ТОВ "Молочна компанія "Галичина"  до ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" зазначено про витрати на правову допомогу у сумі                20 000,00 грн.
		 
		13. У судовому засіданні 27.01.2020 представником ТОВ "Молочна компанія "Галичина" зроблено заяву про наявність витрат на правову допомогу в сумі         20 000,00 грн докази щодо надання яких, будуть надані у відповідний строк.
		 
		14. На підтвердження з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Молочна компанія "Галичина" надано наступні документи: 1) договір               № 17/К про надання правничої допомоги від 04.11.2019 з адвокатським об`єднанням "ГАЛ-Юрзахист" та ТОВ "Молочна компанія "Галичина" (клієнт); додаток № 1/П до Договору № 17/К від 04.11.2019 про надання правничої допомоги, з переліком послуг, які клієнт доручає адвокатському об`єднанню, з визначенням погодинної оплати наданих послуг (ознайомлення з матеріалами - 1 год = 2 000,00 грн підготовка заяви про грошові вимоги - 1 год 2 000,00 грн всього 2 год = 4 000,00 грн = загальною вартістю 6 000,00 грн; акт № 1/П про надання послуг, яким зафіксовано загальну вартість наданої правничої допомоги на загальну суму 6 000,00 грн; 2) договір № 22-Г про надання правничої допомоги від 10.12.2019 з адвокатським об`єднанням "ГАЛ-Юрзахист" та ТОВ "Молочна компанія "Галичина" (клієнт); додаток № 1/П до договору             № 22-Г від 10.12.2019 про надання правничої допомоги, з переліком послуг, які клієнт доручає адвокатському об`єднанню, з визначенням погодинної оплати наданих послуг (представництво клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Дніпропетровської області, 1 засідання = 7 000,00 грн. Всього 2 години) = загальною вартістю 14 000,00 грн; акт № 1/П про надання послуг, яким зафіксовано загальну вартість наданої правничої допомоги на загальну суму        14 000,00 грн.
		 
		16. Враховуючи наявність боргу в ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" перед                    ТОВ "Молочна компанія "Галичина" за договором поставки від 20.08.2017                № 17082017, визнання цього боргу боржником та розпорядником майна, останнє просило Господарський суд Дніпропетровської області визнати грошові вимоги ТОВ "Молочна компанія "Галичина" до боржника ТОВ "Український Рітейл" на загальну суму 1 002 411,97 грн з яких 998 569,97 грн основного боргу, 3 842,00 грн судового збору, а також включити до першої черги погашення до реєстру вимог кредиторів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. понесених у зв`язку з розглядом справи № 904/4387/19.
		 
		 
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		 
		17. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі № 904/4387/19 визнано грошові вимоги ТОВ "Молочна компанія "Галичина" до ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" на суму 3 842,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 998 569,97 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Відмовлено в задоволенні заяви від 03.02.2020 № 03/02-01 ТОВ "Молочна компанія "Галичина" про прийняття додаткової ухвали та покладення на боржника судових витрат в сумі 20 000,00 грн понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 904/4387/19.
		 
		18. Ухвала місцевого господарського суду в частині задоволення заяви              ТОВ "Молочна компанія "Галичина" мотивована визнанням цих вимог розпорядником майна та боржником у повному обсязі, тоді як в частині відмови у задоволенні заяви кредитора про постановлення додаткової ухвали про покладення на боржника судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн понесених у зв`язку з розглядом справи, висновки місцевого господарського суду ґрунтуються на тому, що така вимога має правову природу поточних вимог кредитора, так як вона виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство. Судом першої інстанції зазначено, що частиною восьмою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ ), до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом.
		 
		19. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 19.05.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі № 904/4387/19 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Молочна компанія "Галичина" від 03.02.2020 № 03/02-01 про прийняття додаткової ухвали та покладення на боржника судових витрат в сумі 20 000,00 грн, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 904/4387/19 - скасував. Ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив заяву ТОВ "Молочна компанія Галичина" від 03.02.2020 № 03/02-01 про прийняття додаткової ухвали та покладення на боржника судових витрат у сумі 20 000,00 грн понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 904/4387/19. Поклав на ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" судові витрати понесені ТОВ "Молочна компанія "Галичина" на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, у зв`язку з розглядом справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", шляхом включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника в першу чергу погашення. В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 по справі № 904/4387/19 залишив без змін.
		 
		20. Апеляційний господарський суд визнав обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції в частинні визнання грошових вимог ТОВ "Молочна компанія "Галичина" до ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" на суму 3 842,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 998 569,97 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилкову відмову місцевим господарським судом у задоволенні заяви ТОВ "Молочна компанія "Галичина" вих. № 03/02-01 від 03.02.2020 про прийняття додаткової ухвали та покладення на боржника судових витрат в сумі 20 000,00 грн понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи             № 904/4387/19 та з поміж іншого зазначив, що не має значення для справи наявність чи відсутність в матеріалах справи доказів фактично понесених          ТОВ "Молочна компанія "Галичина" судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		21. 22.06.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьома лінія" (далі -            ТОВ "Сьома лінія", скаржник) звернулося через Центральний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі № 904/4387/19 в якій просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвали нове рішення, яким відхили вимоги ТОВ "Молочна компанія "Галичина" в повному обсязі.
		 
		22. У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі           ТОВ "Сьома лінія" посилається на пункти 1, 3 частини другої                                  статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення із неправильним застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/9508/17, від 06.09.2018 у справі № 903/984/16, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18, від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 тощо та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 1, абзацу 3 частини 8 статті 45, частини першої статті 64 КУзПБ, частини восьмої статті 129 ГПК України.
		 
		 
		 
		Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
		 
		23. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		 
		24. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга                     статті 13 ГПК України).
		 
		25. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
		 
		26. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. 
		 
		27. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		 
		28. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).
		 
		29. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. 
		 
		30. Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 904/4387/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сьома лінія" на оскаржувані судові рішення; призначено розгляд касаційної скарги на 08.10.2020; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.10.2020.
		 
		31. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 904/4387/19, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		 
		32. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		 
		33. У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		 
		34. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
		 
		35. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		36. У судове засідання 22.10.2020 з`явилися представники ТОВ "Сьома лінія" та ТОВ "Молочна Галичина", які надали пояснення у справі. Інші учасники справи не з`явилися. 
		 
		37. У судовому засіданні до виходу суду в нарадчу кімнату представником          ТОВ "Молочна компанія "Галичина" заявлено про намір протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу.
		 
		38. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020         № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
		 
		39. Крім того суд акцентує увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
		 
		40. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		 
		41. Таким чином, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. 
		 
		42. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
		 
		43. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі  "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
		 
		44. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020               № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією            (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
		 
		45. Із наявних матеріалів справи вбачається, що учасники справи, які не забезпечили своєї явки в судове засідання 22.10.2020, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначили причин, які безпосередньо перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників.
		 
		46. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
		 
		47. Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 08.10.2020 на 22.10.2020 обов`язковою не визнавалась, про що доведено до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали від 28.09.2020.
		 
		48. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Доводи скаржника (ТОВ "Сьома Лінія")
		 
		49. ТОВ "Сьома Лінія" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на ухвалення судами оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
		1) судами безпідставно визнано грошові вимоги на суму 3 842,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 998 569,97 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, оскільки:
		- при оцінці поданих ТОВ "Молочна компанія "Галичина" доказів на підтвердження грошових до боржника не враховано висновків Верховного Суду щодо усебічності судового розгляду; покладення на кредитора обов`язку доказування дійсності та обґрунтованості його грошових вимог, повноти оцінки судом доказів; поданих кредитором на підтвердження грошових вимог до боржника; застосування доктрини Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав);
		- не дотримано вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування судом обставин справи та оцінки доказів;
		- не надано оцінку невідповідностям у наявних матеріалах справи доказах (розбіжності між специфікацією, що є невід`ємною частиною договору, та видатковими накладними), що свідчить про необґрунтованість висновку про виникнення грошових зобов`язань саме на підставі та на виконання відповідного договору;
		- не надано належної оцінки умовам договору, на підставі якого заявлено грошові вимоги, зокрема положенням, що визначають порядок його виконання;
		- залишено поза увагою неподання ТОВ "Молочна компанія "Галичина" обов`язку щодо неподання доказів, які прямо передбачені відповідним договором.
		 
		2) судом апеляційної інстанції безпідставно, в порушення вимог статті 1, абзацу 3 частини восьмої статті 45, частини 1 статті 64 КУзБ, частини восьмої статті     129 ГПК України, визнано на стадії розпорядження майном поточні вимог          ТОВ "Молочна компанія "Галичина" (витрати на професійну правничу допомогу) та включення їх до першої черги задоволення, оскільки:
		- договори про надання правової допомоги були укладені кредитором після відкриття провадження у справі про банкрутство;
		- визнаючи вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі судом залишено поза увагою пріоритет норм спеціального закону (КУзПБ) необґрунтовано ототожнено процедуру банкрутства з позовним провадженням та невмотивовано такий висновок;
		- не встановлено розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу, та віднесено їх до першої черги задоволення за відсутності доказів їх здійснення кредитором;
		- не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо обов`язку та обсягу доказування фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		 
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		 
		Доводи арбітражного керуючого Касаткіна Д. М.
		50. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Касаткін Д. М. просить касаційну скаргу ТОВ "Сьома Лінія" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, оскільки надані ТОВ "Молочна компанія "Галичина"  договори про надання правової допомоги були укладенні після відкриття провадження у справі про банкрутство та вимоги кредитора в частині правничої допомоги є поточними. Крім того судом апеляційної інстанції помилково встановлено факт доведеності понесених ТОВ "Молочна компанія "Галичина" витрат на правничу допомогу за відсутності доказів їх фактичного понесення.
		 
		Доводи ТОВ "Молочна компанія "Галичина" 
		 
		51. ТОВ "Молочна компанія "Галичина" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами касаційної скарги ТОВ "Сьома Лінія" та просить суд оскаржувані судові рішення залишити без змін зазначаючи, зокрема таке:
		- судами попередніх інстанцій надано належну оцінку договору поставки та доказам наявності заборгованості за цим Договором;
		- доводи скаржника щодо віднесення витрат на правничу допомогу до поточних витрат є помилковими;
		- витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно чи їх уже фактично сплачено, чи має бути тільки сплачено.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		51. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
		 
		52. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		53. Оскільки ТОВ "Сьома Лінія" з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення у справі № 904/4387/19 звернулося до Верховного Суду 22.06.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020.
		 
		54. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		55. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		56. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		57. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
		 
		58. Предметом судового розгляду у цій справі є заява ТОВ "Молочна компанія "Галичина" про визнання його кредитором з грошовими вимогами до боржника на суму 1 002 411,97 грн та заява про прийняття додаткової ухвали (щодо розподілу додаткових судових витрат), зокрема, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
		 
		59. За своїми ознаками у контексті підстав касаційного оскарження судових рішень доводи скаржника фактично ґрунтуються на двох підставах: 1) ухвалення судового рішення апеляційного господарського суду без урахування висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення із неправильним застосуванням норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 1, абзацу 3 частини 8 статті 45, частини першої статті 64 КУзПБ, частини восьмої статті 129 ГПК України.
		 
		60. Отже, з огляду на зміст та характер доводів скаржника, в ході касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень необхідним є надання оцінки застосування судами норм права з урахуванням підстав касаційного оскарження судових рішень наведених ТОВ "Сьома Лінія" в скарзі, якими в цьому разі є приписи пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		61. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.
		 
		Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
		 
		62. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		 
		63. Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
		 
		64. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
		 
		65. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.
		 
		66. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19 предметом судового розгляду були кредиторські вимоги, які ґрунтувалися на договорі поворотної фінансової безвідсоткової допомоги, договорі про надання послуг із використанням техніки та договорі оренди техніки, тоді як у цій справі кредиторські вимоги обґрунтовані укладенням з боржником договору поставки (молочної продукції).
		 
		67. Аналогічне стосується вимоги у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 в якій вимоги заявника були обґрунтовані укладенням контракту з директором боржника; договором оренди нежитлових приміщень, договором про відшкодування невід`ємних поліпшень, додатковою угодою до договору оренди нежитлових приміщень та договору про відступлення права вимоги правове регулювання яких є відмінним х правовим регулюванням у цій справі.
		 
		68. Таке ж стосується вимог у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2018 у справі № 908/710/18 в якій кредиторські вимоги були мотивовані неналежним виконанням боржником договору про надання фінансової позики.
		 
		69. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/19 предметом судового розгляду були вимоги позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів мотивовані помилковим перерахуванням коштів, тоді як у цій справі предметом розгляду є кредиторських вимог заявлених в процедурі банкрутства.
		 
		70. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 903/984/16 предметом судового розгляду були додаткові вимоги ДПІ до боржника обґрунтовані податковими повідомленнями-рішеннями, складеними за результатами проведення податкових перевірок боржника, деклараціями з податку на додану вартість, а також податковим повідомленням-рішенням, податкова заборгованість за яким узгоджена на підставі рішення суду.
		 
		71. У справі № 910/9508/17 предметом спору були вимоги про визнання зобов`язання, що виникло з договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії припиненим та визнання зобов`язань, що виникли з іпотечних договорів припиненими.
		 
		72. Що стосується постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18 кредиторські вимоги у цій справі ґрунтувалися на укладенні договорів про відступлення права вимоги з боржником відповідно до яких були відступлені права вимоги за договорами поставки та договорі підряді. За результатом розгляду заявлених вимог суд касаційної інстанції погодився з правильністю застосування апеляційним судом положень про позовну давність та відмовою кредитору у включенні до реєстру вимог кредиторів в частині спірних грошових вимог з огляду на неподання достатніх та допустимих доказів в обґрунтування переривання строку позовної давності щодо таких вимог.
		 
		73. Таким чином, спірні правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, є неподібними, оскільки мають різне матеріально-правове регулювання таких відносин.
		 
		Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
		 
		74. Вирішуючи питання про правильне застосування у подібних правовідносинах норм статті 1, абзацу 3 частини 8 статті 45, частини першої статті 64 КУзПБ, частини восьмої статті 129 ГПК України, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		75. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		76. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
		 
		77. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
		 
		78. У статті 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних  кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
		 
		79. Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
		 
		80. Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
		 
		81. Згідно із частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		 
		82. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті       123 ГПК України).
		 
		83. Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів. 
		 
		84. Тому помилковими є аргументи скаржника щодо відсутності підстав для віднесення таких витрат до першої черги задоволення вимог кредиторів.
		 
		85. Що стосується аргументів скаржника щодо розміру (обґрунтованості) та задоволення таких витрат за відсутності доказів за відсутності доказів їх здійснення кредитором, суд зважає на таке.
		 
		86. За змістом частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;                   2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		87. При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма  статті 129 ГПК України).
		 
		88. Згідно з частиною третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		89. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:                         1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);                3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		90. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		91. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої                     статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		 
		92. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
		 
		93. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
		 
		94. У наведених постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		 
		95. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		96. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		 
		97. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
		 
		98. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		 
		99. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		100. У справі що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу         ТОВ "Молочна компанія "Галичина" надано, зокрема, договори про надання правничої допомоги, переліки послуг, які клієнт доручає адвокатському об`єднанню, з визначенням погодинної оплати наданих послуг, акти про надання послуг, яким зафіксовано загальну вартість наданої правничої допомоги (пункт 14 цієї постанови).
		 
		101. З урахуванням наведеного суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заяви ТОВ "Молочна компанія "Галичина" про прийняття додаткової ухвали та покладення на боржника судових витрат в сумі 20 000,00 грн понесених на професійну правничу допомогу .
		 
		102. Натомість доводи скаржника щодо відсутності підстав для задоволення цих витрат є помилковими з урахування наведених вище висновків об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду сформульованих у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 відповідно до яких розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		 
		103. Решта аргументів скаржника в своїй сукупності не впливають на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, тому судом відхиляються як безпідставні.
		 
		 
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		 
		104. Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		105. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		106. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		107. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.
		 
		108. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		109. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про закриття касаційного провадження у справі                      № 904/4387/19 за касаційною скаргою ТОВ "Сьома лінія" в частині підстави передбаченої пунктом 1 частиною другою статті 287 ГПК України та залишення скарги в частині підстави передбаченої пунктом 3 частиною другою статті 287 ГПК України без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
		Висновки щодо застосування норм права
		 
		110. Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягненими окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів. 
		 
		111. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/4387/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьома лінія" в частині підстави передбаченої пунктом 1 частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьома лінія" в частині підстави передбаченої пунктом 3 частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення. 
		 
		3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі № 904/4387/19 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       О. О. Банасько
		 
		Судді                                                                                                    В. В. Білоус
		 
		                                                                                                             О. В. Васьковський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...