Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/13582/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2020.
Дата набрання законної сили: 26.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УКРАЇНА
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		26 жовтня 2020 року м. Київ 
		 
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду  Дзюбін В.В., 
		 
		за участю апелянта  ОСОБА_1 , 
		 
		переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного м. Києва від 09 червня 2020 року,
		 
		у с та н о в и в:
		 
		Цією постановою судді місцевого суду:
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проходить службу в/ч НОМЕР_1 , військове звання майор, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,  
		 
		визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КпАП України, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі семидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 190 грн. 00 коп.
		 
		Постановою судді місцевого суду Ковальов Р.А. притягнений до адміністративної відповідальності за самовільне залишення місця служби військовослужбовцем.
		 
		Як визнав установленим за змістом постанови суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
		 
		Згідно результатів службового розслідування від 22.04.2020 року, майор ОСОБА_1 був відсутній без поважних причин 09.04.2020 року, 10.04.2020 року та до 16:30 години 13.04.2020 року, причини своєї відсутності не повідомив.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення про визнання його винуватим та притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КпАП України незаконним і необґрунтованим, винесеним з істотними порушеннями як процесуального, так і матеріального адміністративного права, просить: поновити строк на апеляційне оскарження; постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року скасувати та провадження в справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КпАП України.
		 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу за викладених у ній обставин; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи скарги, викладені апелянтом,  суд апеляційної інстанції вважає строк на апеляційне провадження необхідним поновленню як пропущений з поважних причин, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав. 
		 
		За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
		 
		Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
		 
		Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		 
		Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
		 
		При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		 
		Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. 
		 
		Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини Бендерський проти України від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином вивчені.
		 
		При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ Коробов проти України №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
		 
		У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. 
		 
		Зазначені вимоги КпАП України при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 , належним чином не виконані, виходячи з наступного. 
		 
		Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 254 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Проте, в контексті матеріалів справи, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , які уповноважені складати такі протоколи, зазначені вимоги ч. 2 ст. 254 КпАП України не дотримані, оскільки протокол щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 КпАП України повинен бути складеним до 23 квітня 2020 року включно. Натомість, цей протокол фактично складений тільки 05 травня 2020 року /а. с. 1-3/, тобто через 12 календарних днів після виявлення особи правопорушника. При цьому суддею місцевого суду дане процесуальне порушення залишено поза увагою.
		 
		Між тим, вказані вимоги процесуального адміністративного закону під час розгляду суддею місцевого суду даної справи не виконані. 
		 
		Так, порушення вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України позбавили ОСОБА_1 права на звернення за юридичною допомогою та підготовки письмових заперечень, надання пояснень і відповідних доказів.
		 
		До цього ж, протокол про адміністративне правопорушення та постанова судді місцевого суду, всупереч вимогам ч. 1 ст. 256, ч. 2 ст. 283 КпАП України, не містять належного опису обставин, установлених під час складення протоколу та розгляду справи, відповідно з диспозицією ч. 3 ст. 172-11 КпАП України.
		 
		Крім того, об`єктивна сторона як у протоколі про адміністративне правопорушення від 05 травня 2020 року, так і в постанові судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 ,  не відповідають диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КпАП України.
		 
		Так, диспозиціями ч. 1, ч. 3 ст. 172-11 КпАП України, зокрема, визначено самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, про що конкретні обставини та причини вчинення майором ОСОБА_1 таких дій в цих процесуальних документах  не встановлені. 
		 
		З об`єктивної сторони правопорушення здійснюється у формі самовільного виходу військовослужбовця за межі військової частини чи іншого конкретного місця служби тощо.
		 
		Отже, у порушення вимог ч. 2 ст. 283 КпАП України, суддею місцевого суду в постанові не викладено опис обставин правопорушення в контексті диспозиції ч. 1 ст. 172-11 КпАП України, установленого під час розгляду справи.
		 
		Між тим, спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику ЄСПЛ у справах Лучанінова проти України, Малофєєва проти Росії, суд, повинен виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім та не вправі самостійно змінювати на шкоду особи формулювання адміністративного правопорушення. Відповідне формулювання слід вважити по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведеною не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд, суддя також не має право самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 
		Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
		 
		Згідно положень ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року за №3477-ІV, є джерелом права в Україні.
		 
		У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
		 
		До того ж, адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Але, незважаючи на ці вимоги закону, суддя місцевого суду розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив його права надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, та користуватися послугами захисника. При цьому суддя місцевого суду знехтував письмовим клопотанням ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи в зв`язку з виявленням у нього 02.06.2020 р. РНК вірус COVID-19 /а. с. 44, 45/. 
		 
		Між тим, ЄСПЛ наголошує на тому, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах Авотіньш проти Латвії, заява №17502/07, п. 119, а також Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів, п. 33. До того ж, що кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке грунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі Беер проти Австрії, заява №30428/96).
		 
		Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 С, п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		 
		У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України). 
		 
		Таким чином, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 245, 251, 252, 254, 256, 268, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого рішення. 
		 
		За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України  закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КпАП України. 
		 
		Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги. 
		 
		Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд,  
		 
		 п о с т а н о в и в:
		 
		На підставі ч. 2 ст. 294 КпАП України поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року.
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити. 
		 
		Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року щодо ОСОБА_1  скасувати та провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КпАП України. 
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		 Суддя
		Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...