Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1575/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2020. Зареєстровано: 06.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2020.
Дата набрання законної сили: 05.11.2020
Номер судового провадження: К/9901/2102/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 листопада 2020 року 
		м. Київ
		справа № 826/1575/17
		адміністративне провадження № К/9901/2102/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Мацедонської  В.  Е.,
		суддів: Данилевич  Н.  А., Шевцової  Н.  В.,
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року (головуючий суддя Арсірій  Р.  О., судді: Кузьменко  В.  А., Огурцов  О.  П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (головуючий суддя Собків  Я.  М., судді: Ісаєнко  Ю.  А., Файдюк  В.  В.),
		І. Суть спору
		1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного сервісного центру МВС (далі - ГСЦ МВС, відповідач), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з ГСЦ МВС 1  558,56 грн заборгованості по заробітній платі та 277  069,09 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22  листопада 2016 року по 10  квітня 2018  року.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем було протиправно здійснено утримання з її заробітної плати суми раніше виплачених відпускних за червень 2016  року у розмірі 1  241,94 грн. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що відповідач безпідставно не нарахував премію за жовтень 2016 року. Також, з огляду на те, що ГСЦ МВС у повному обсязі не здійснив розрахунок при звільненні позивачки, остання вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
		3. У період з 04  березня по 22  листопада 2016 року ОСОБА_1 (державний службовець 6 рангу) працювала на посаді начальника відділу нормативно-правового забезпечення управління юридичного забезпечення ГСЦ МВС, на яку була переведена з Міністерства інфраструктури України.
		4. Наказом ГСЦ МВС від 21  листопада 2016 року №  263о/с ОСОБА_1 22  листопада 2016 року звільнено на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв`язку з переведенням до Міністерства юстиції України.
		5. Крім того, цим наказом констатовано, що невикористана щорічна відпустка за фактично відпрацьований час з 04  березня 2016 року по 22  листопада 2016 року складає: 8 календарних днів щорічної основної відпустки та 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби.
		6. Відповідачем було здійснено виплату позивачці при звільненні у загальній сумі 10  879,52 грн, а саме:
		- 05  грудня 2016 року перераховано на рахунок, що вказаний Міністерством юстиції України, компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 6  235,67 грн;
		- 16  січня 2017 року здійснено виплати на суму 4  643,85 грн, у т.  ч.: заробітну плату за жовтень 2016 року у розмірі 1  834,76 грн та компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 2  809,09 грн (перераховано на рахунок, що вказаний Міністерством юстиції України).
		7. Вважаючи, що відповідачем протиправно не було нараховано премію за жовтень 2016  року у розмірі 316,62 грн, незаконно утримано із заробітної плати суму 1  241,94  грн переплати відпускних за червень 2016 року, а також затримано розрахунок при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
		ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
		8. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17  вересня 2018 року позов задовольнив частково. Стягнув з ГСЦ МВС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22  листопада 2016  року по 16  січня 2017  року у розмірі 29  543,39 грн. В іншій частині позову відмовив.
		9. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17  грудня 2018  року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		10. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що премії не належать до обов`язкових складових заробітної плати державного службовця, а встановлюються керівником залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу, а тому ненарахування позивачці премії за жовтень 2016 року (316,62 грн) не є порушенням та відповідає чинному законодавству. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ГСЦ МВС 1  241,94 грн, оскільки така сума була утримана відповідачем правомірно згідно ст. 127 КЗпП. Також, суди першої та апеляційної інстанцій вважають, що затримка розрахунку при звільнені складає 37 днів (з 22  листопада 2016 року по 16  січня 2017  року), а тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 29  543,39 грн. 
		ІV. Касаційне оскарження
		11. У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким їх повністю задовольнити, стягнувши з відповідача на її користь 1  558,36 грн (316,62 + 1  241,94 грн) заборгованості по заробітній платі та 247  525,70 грн середнього заробітку (277  069,09 - 29  543,39 грн) за час затримки розрахунку при звільненні.
		12. Серед іншого зазначила, що рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення середнього заробітку за період з 22  листопада 2016 року по 16  січня 2017  року у розмірі 29  543,39 грн ґрунтується на законі, є правильним, а тому не оскаржується. 
		13. Наголосила, що в силу положень ст. 127 КЗпП відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу не пізніше 1 місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. Проте, відповідного наказу чи розпорядження про утримання із заробітку 1  241,94 грн видано не було. 
		14. Також, скаржниця вважає, що їй протиправно не нараховано премію за жовтень 2016  року, оскільки остання сумлінно працювала та виконувала свої обов`язки.
		15. Зважаючи на те, що відповідач безпідставно утримав із заробітної плати грошові кошти, не призначив та не виплатив премію за жовтень 2016 року, то, на думку скаржниці, ГСЦ МВС зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
		16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, скаргу - без задоволення.
		17. Зазначив зокрема, що повернення отриманих ОСОБА_1 коштів у розмірі 1  241,94 грн, як помилково виплачених, здійснено ГСЦ МВС з метою дотримання бюджетного законодавства, а тому відповідачем права позивачки не порушені. 
		18. З посиланням на ст. 50 Закону України «Про державну службу» відповідач зазначив, що премія не є обов`язковою складовою заробітної плати, а нараховується, якщо є для цього підстави. Премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
		19. Крім того, відповідач звертає увагу, що останнім повністю було проведено розрахунок при звільненні позивачки 16  січня 2017 року.
		V. Провадження в суді касаційної інстанції
		20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18  січня 2019  року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30  травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, був призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя-доповідач Шишов  О.  О., судді: Дашутін  І.  В., Яковенко  М.  М.
		23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 22  вересня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, був призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач Мацедонська  В.  Е., судді: Данилевич  Н.  А., Шевцова  Н. В. 
		25. Ухвалою судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонської  В.  Е. від 29 вересня 2020 року прийнята до свого провадження вказана касаційна скарга.
		VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		26. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		27. За приписами ч. 2, 3 ст. 5 Закону України від 10 грудня 2015 року №  889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №  889-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		28. За ч. 3 ст. 83 КЗпП України, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.
		29. Положеннями ст. 127 КЗпП визначено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
		30. Згідно підп. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24  грудня 1999  року №  13 визначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням ст.127 КЗпП (322-08), суди мають враховувати, що: 1) вимоги про повернення  працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв`язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До  лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
		31. Відповідно до ч. 1-3 ст. 50 Закону №  889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
		32. Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2)  надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4)  виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6)  премії (у разі встановлення).
		33. За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:
		1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
		2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
		34. За ч. 5 ст. 52 Закону №  889-VIII премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
		35. Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		36. Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
		37. Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону №  889-VIII фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
		38. Положенням про преміювання державних службовців ГСЦ МВС, що затверджене наказом ГСЦ МВС від 22 серпня 2016 року №  88 (п. 2 розд. І, п. 1 розд.  ІІ) визначено, що розмір премії державним службовцям встановлюється керівником ГСЦ МВС шляхом видання відповідного наказу. Розмір місячної або квартальної премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи з урахуванням таких критерій: 1) якість виконання завдань та доручень керівництва; 2) ініціативність у роботі; 3) ефективність досягнення поставлених цілей при раціональному виконання ресурсів; 4)  терміновість виконання завдань; 5)  виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісії, робочих груп, тощо); 6)  виконавська дисципліна; 7) трудова дисципліна.
		39. За приписами ст. 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		VІІ. Висновки Верховного Суду
		40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		41. В силу положень ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		42. Що стосується позовних вимог у частині ненарахування відповідачем премії позивачці у жовтні 2016 року (316,62  грн), колегія суддів зазначає таке.
		43. З огляду на наведене вище правове регулювання є підстави стверджувати, що премія є складовою заробітної плати, зокрема державного службовця, але не є обов`язковою її частиною. Встановлення премії має на меті заохотити, стимулювати до продуктивної праці, винагородити працівників залежно від індивідуальних чи колективних результатів їхньої роботи. Тобто в такій площині премія є додатковим видом заробітної плати (винагородою) заохочувального характеру, тож не може розглядатися як неодмінна, беззастережна виплата, яку працівник може вимагати від керівництва органу/установи, в якій працює, щоб йому призначили і виплатили.
		44. Понад те, виплата премії, окрім як дотримання нормативних умов/правил, визначених, зокрема, внутрішнім положенням органу/установи, за яких її можна призначити, залежить також від фінансових можливостей цього органу (установи, організації). Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі.
		45. У цій справі встановлено, що у жовтні 2016 року ОСОБА_1 пропрацювала 7 робочих днів. Інші робочі дні позивачка перебувала у відпустках, а саме: 12 та 13  жовтня - у відпустці без збереження заробітної плати та з 17  жовтня по кінець місяця - у щорічній відпустці за період роботи в Міністерстві інфраструктури України, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу (а.  с. 45-46). При цьому, у жовтні 2016 року керівник ГСЦ МВС за результатами роботи ОСОБА_1 премії не встановлював.
		46. Зважаючи на наведене, у контексті спірних правовідносин та в обсязі встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки керівником відповідача у відповідності до ст. 50, 52 Закону       №  889-VIII та Положення про преміювання державних службовців ГСЦ МВС у жовтні 2016 року не встановлювалась премія ОСОБА_1 .
		47. Що стосується позовних вимог у частині стягнення з відповідача 1  241,94 грн, як неправомірно утриманої з позивачки суми, колегія суддів звертає увагу на таке.
		48. Аналізуючи вказані вище положення ст. 127 КЗпП, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. При цьому, таке відрахування можливе лише на підставі відповідного наказу (розпорядження) і такий наказ (розпорядження) має бути виданий не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
		49. Як убачається з матеріалів справи, згідно наказу ГСЦ МВС від 13  червня 2016  року №  90о/с ОСОБА_1 було надано частину щорічної відпустки на 2 календарні дні 16-17  червня 2016  року за період з 24  травня 2015  року по 03  березня 2016  року, тобто за період, коли позивачка працювала у Міністерстві інфраструктури України. Вказана відпустка мала бути оплачена за рахунок коштів, перерахованих Міністерством інфраструктури України, як компенсація за невикористану позивачем відпустку.
		50. Проте, відповідачем зазначено, що ним помилково нараховано і виплачено позивачці 1  241,94 грн, як за період роботи в ГСЦ МВС, замість правильної суми 375,06 грн за рахунок грошової компенсації невикористаної відпустки з попереднього місця роботи. У зв`язку із цим, помилково нарахована і виплачена позивачці сума у розмірі 1  241,94 грн підлягала утриманню із заробітної плати як помилково виплачена.
		51. При проведенні розрахунку відпускних у жовтні 2016 року відповідач нарахував і виплатив ОСОБА_1 суму 5  249,54 грн, яка включала 375,06 грн, розрахованих за період роботи позивача в Міністерстві інфраструктури України. Однак, помилково виплачена сума 1  241,94 грн не була утримана із заробітної плати, що підтверджується розрахунковим листом за жовтень 2016 року, реєстром працівників на перерахування за жовтень 2016 року в банк та розрахунково-платіжною відомістю №  ГСЦ15-89 за жовтень 2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи. Спірна сума була утримана відповідачем у листопаді 2016 року, що підтверджується розрахунковим листом за відповідний період.
		52. Колегія суддів вважає за доцільне зазначати, що обґрунтовуючи свою позицію ОСОБА_1 стверджує, що наказ стосовно утримання з її заробітку суми у розмірі 1  241,94 грн відповідачем не видавався,  про такий наказ її не повідомляли. Крім того, саме утримання відбулося майже через 5 місяців після такої виплати, що, в свою чергу, є порушенням норм ст. 127 КЗпП.
		53. Однак, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не було надано оцінки вказаним доводам позивачки. Крім того, судами не було й вмотивовано відхилено такий доказ у цій справі.
		54. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи наявний лише розрахунковий лист за листопад 2016  року, у якому в графі «відпустка» зазначено:  -1  241,94 грн, проте відсутній відповідний наказ (розпорядження), що не дає можливості встановити правомірність утримання з позивачки спірної суми.
		55. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у частині стягнення з ГСЦ МВС 1  241,94 грн заборгованості по заробітній платі є передчасними.
		56. Стосовно позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22  листопада 2016 року по 10  квітня 2018  року у розмірі 247  525,70 грн, колегія суддів зазначає, що згідно касаційної скарги період з 22  листопада 2016  року по 16  січня 2017 року (за який стягнуто на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 29  543,39 грн) ОСОБА_1 не оскаржується, а тому залишок становить з 17  січня 2017 року по 10  квітня 2018  року. При цьому, враховуючи, що висновки судів щодо утримання з позивачки 1  241,94 грн є передчасними, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій також передчасно зазначено про те, що повний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 16  січня 2017 року.
		57. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожному доказу (групи доказів).
		58. Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченої копії, якщо інше не визначено цим Законом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		59. За змістом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		60. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		61. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
		62. Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		63. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		64. Верховний Суд уважає, що для належного розгляду цієї справи судам попередніх інстанцій слід витребувати наказ про утримання із заробітної плати (у разі його відсутності - пояснення відповідача) та дослідити питання стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17  січня 2017 року по 10  квітня 2018 року з урахуванням висновків щодо правомірності утримання з ОСОБА_1 суми у розмірі 1  241,94 грн.
		65. Відповідно до ч. 1- 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		66. Згідно з ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		67. Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		68. Ураховуючи ту обставину, що під час подання позовної заяви позивачкою не було сплачено судовий збір, оскільки остання звільнена від його сплати на підставі п.  1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому колегія суддів зазначає, що підстав для їх розподілу немає.
		Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року     №  460-IX, ст. 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018  року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного сервісного центру МВС на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 1  241,94 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17  січня 2017  року по 10  квітня 2018  року- скасувати.
		Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17  вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018  року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          В.  Е.  Мацедонська
		 
		Судді                                                                                                    Н.  А.  Данилевич
		 
		                                                                                                    Н.  В.  Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...