Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 168/666/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2020. Зареєстровано: 08.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2020.
Дата набрання законної сили: 23.11.2020
Номер судового провадження: 2/168/233/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 168/666/20
		Провадження № 2/168/233/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		       21 жовтня 2020 року                                           смт. Стара Вижівка
		Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого-судді Назарука О.В.,
		секретаря судових засідань - Сулеви Н.С.,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Старовижівської районної державної адміністрації про повернення дітей, відібраних у матері без позбавлення батьківських прав,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернулася з позовом до суду мотивуючи тим, що вона являється матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 3 лютого 2020 року у неї відібрано малолітніх дітей:   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без позбавлення батьківських прав, так як позивач зловживала спиртними напоями та не в повній мірі турбувалася про життя та здоров`я своїх дітей. Позивач просить повернути їй дітей, мотивуючи тим, що вона усвідомила свої помилки у вихованні дітей, зробила відповідні висновки, змінила спосіб життя, який привів до відібрання у неї дітей та запевняє в тому, що буде докладати максимум зусиль для належного виховання та матеріального забезпечення дітей.
		Позивач в підготовче судове засідання не з`явилась, надіслала клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати за її відсутності.
		Представник відповідача - Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області, як органу опіки та піклування в підготовче судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти позову не заперечує.
		Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		       В судовому засіданні встановлено, що позивач - ОСОБА_1 являється матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с.10,11). Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2020 року у позивача відібрано малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки позивач порушувала виконання своїх батьківських обов`язків, не мала житлового приміщення (на праві власності або користування) з належними умовами для проживання дітей, зловживала спиртними напоями, не в повній мірі турбувалася про їх життя та здоров`я (а. с. 12-16).
		       Позивач просить повернути їй дітей, мотивуючи тим, що усвідомила своє життя, зробила висновки, змінила спосіб життя та свою поведінку, який привів до відібрання у неї дітей, пролікувалася у наркологічному диспансері та зовсім не вживає спиртних напоїв, розірвала шлюб з колишнім чоловіком та уклала новий шлюб, проживає в будинку з теперішнім чоловіком, разом займаються веденням особистого селянського господарства, запевняє в тому, що буде докладати максимум зусиль для того, щоб діти мали належне виховання, були матеріально забезпечені, а їх права захищені.
		У відповідності до ч.1 та ч.3 ст. 170 Сімейного Кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.  Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
		Судом встановлено, що рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2020 року розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_4 (а.с. 18-19), а 11 вересня 2020 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_5 (а.с.20). На даний час позивач проживає у будинку чоловіка ОСОБА_5 , який не заперечує проти того, щоб діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом з ними, про що подав відповідну заяву (а.с.23).
		Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , складеного комісією Любохинівської сільської ради Старовижівського району Волинської області від 3 серпня 2020 року встановлено, що позивач проживає у будинку ОСОБА_5 , який на даний час є її чоловіком, у будинку є відповідна кімната для дітей. Крім цього в акті обстеження зазначено, що позивач відвідувала дітей у Волинському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації в м.Ковель Волинської області та має бажання повернути дітей (а.с.22). 
		З характеристики, виданої Любохинівською сільською радою Старовижівського району Волинської області від 13 серпня 2020 року №729 вбачається, що позивач ОСОБА_1 характеризується позитивно, на даний час спиртного не вживає, займається веденням особистого підсобного господарства, проживає разом із ОСОБА_5 у його будинку, має бажання повернути дітей із реабілітаційного центру у сім`ю (а.с.24). Окрім цього, з характеристики на чоловіка позивача ОСОБА_5 , виданої Любохинівською сільською радою Старовижівського району Волинської області від 13 серпня 2020 року №730 вбачається, що ОСОБА_5 працьовитий, доброзичливий, іноді виїжджає на сезонні роботи, разом із позивачем ОСОБА_1 веде спільне господарство.
		Згідно висновку Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області від 18 серпня 20202 року № 605/36/2-20 про доцільність повернення дітей в сім`ю вбачається, що 07 червня 2019 року у позивача було вилучено дітей з сім`ї та влаштовано до Волинського обласного центу соціально-психологічної реабілітації (м.Ковель), де вони на даний час перебувають. Позивач ОСОБА_1 неодноразово відвідувала дітей, позитивно характеризується по місцю свого проживання, проживає у будинку чоловіка ОСОБА_5 , для дітей є окрема кімната, у будинку чисто (а.с.29). 
		Повідомленням філії "Сенкевичівська" Володимир-Волинського ліцею "Центр освіти" Волинської обласної ради від 20 жовтня 2020 року №1.9/127 зазначено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з моменту зарахування дітей до закладу систематично телефонували та цікавились дітьми (а.с.38).
		       Згідно до ст.111 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
		Відповідно до ст. 112 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.
		Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.
		У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
		При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по - друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
		Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує.
		На підставі вищевикладеного, суд вважає, що встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що позивач дійсно прагне піклуватися про дітей, дбати про їх виховання та навчання, пролікувалася в наркологічному диспансері (а.с.17) та не вживає спиртних напоїв, займається веденням особистого селянського господарства, проживає у будинку з чоловіком, позитивно характеризується, тобто створила відповідні умови для проживання дітей, а відтак є можливість повернення матері дітей, які були відібрані за рішенням суду, а також припинення стягнення аліментів з позивача.
		Вказані правовідносини регулюються статтею 170 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини та практикою Європейського суду з прав людини.
		Керуючись ст. ст.258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-
		В И Р І Ш И В :
		 
		       Позов ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Старовижівської районної державної адміністрації про повернення дітей, відібраних у матері без позбавлення батьківських прав- задовольнити.
		Повернути ОСОБА_1 її малолітніх дітей:   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були відібрані за рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2020 року, без позбавлення батьківських прав.
		Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 за рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2020 року на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		 
		Суддя  О.В. Назарук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...