Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 227/7154/13-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2020.
Дата набрання законної сили: 02.11.2020
Номер судового провадження: 61-20082ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		02 листопада 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 227/7154/13-к
		 
		провадження № 61-20082 св 19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач -  ОСОБА_2 ; 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня                      2019 року у складі судді Мацишин Л. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:                             Азевича В. Б., Никифоряка Л. П., Халаджи О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2018 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                              ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2013 року вона були побита ОСОБА_2 , в результаті чого їй були завдані тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я у вигляді струсу головного мозку та травми ноги. Унаслідок цього вона отримала сильний психологічний стрес, неправомірними діями відповідача їй була завдана моральна шкода.
		Моральну шкоду оцінювала у розмірі 800 тис. грн, розмір якої вона обґрунтовувала тим, що вона перенесла фізичний біль, після нанесених тілесних ушкоджень ходила з розбитим обличчям, це їй приносило дискомфорт, після отриманих травм та тривалого лікування вона не могла приділяти час своїй дитині, також через перебування на лікарняному вона втратила престижну роботу. Крім того, розмір моральної шкоди вона обґрунтовувала тим, що під час спільного проживання з ОСОБА_2 вона постійно переживала стрес. 
		На відшкодування майнової просила стягнути з відповідача: вартість ліків, які вона придбавала для лікування, яка станом на сьогоднішній день складає 8 387 грн 75 коп., а на момент придбання вона становила 5 673 грн 40 коп.
		Витрати на ломбардні послуги становили 16 957 грн 12 коп., які полягали в тому, що під час лікування вона була вимушена звертатись до послуг ломбардів, оскільки їй потрібні були кошти на утримання та навчання свого сина, їхнє харчування та оплату комунальних послуг.
		На момент вчинення відносно неї злочину вона перебувала у відпустці та їй було виплачено відпускні та матеріальну допомогу, але у зв`язку з тим, що вона була на лікарняному матеріальну допомогу у розмірі 1 214 грн 26 коп. з неї було утримано.
		Також просила стягнути втрати доходу від підприємницької діяльності з надання послуг по ремонту взуття у розмірі 14 тис. грн, які вона не отримала за період перебування на лікарняному, розмір якого вона вираховувала з середньостатистичних розмірів доходу за два місяці відповідно до декларації про доходи.
		Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь 800 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та 40 559 грн 13 коп. на відшкодування майнової шкоди,                   з яких: вартість ліків у розмірі 8 387 грн 75 коп., втрачений заробіток у розмірі 1 214 грн 26 коп., витрати на ломбардні послуги у розмірі 16 957 грн 12 коп., втрати доходу від підприємницької діяльності у розмірі 14 тис. грн.  
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області                        від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 130 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідача по заподіянню тілесних ушкоджень позивачу були встановлені вироком суду, який в частинні визнання його винним та призначення покарання набрав законної сили. Позовні вимоги про стягнення витрат на лікування є частково підтвердженими належними доказами та підлягають частковому задоволенню у сумі 130 грн. Втрачений заробіток підлягає відшкодуванню винною особою лише в разі, якщо він втрачений потерпілим ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, проте позивачу не встановлено втрату професійної чи загальної працездатності як під час огляду МСЕК в 2011 році, так і після отриманих тілесних ушкоджень в 2013 році, які заподіяв їй ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку. 
		Позовні вимоги про відшкодування суми втрати доходу від підприємницької діяльності не підлягають задоволенню, оскільки такі втрати не відносяться до шкоди, завданій фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відповідно до вимог частини першої статті 1195 ЦК України 
		Також не відноситься до шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відповідно до вимог частини першої статті 1195 ЦК України і витрати на ломбардні послуги. Розмір моральної шкоди визначено судом відповідно до вимог розумності та справедливості.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Донецького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що  дії відповідача по заподіянню тілесних ушкоджень позивачу були встановлені вироком суду, який в частинні визнання його винним та призначення покарання набрав законної сили. Позовні вимоги про стягнення витрат на лікування є частково підтвердженими належними доказами та підлягають частковому задоволенню у сумі 130 грн. Втрачений заробіток підлягає відшкодуванню винною особою лише в разі, якщо він втрачений потерпілим ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, проте позивачу не встановлено втрату професійної чи загальної працездатності як під час огляду МСЕК в 2011 році, так і після отриманих тілесних ушкоджень в 2013 році, які заподіяв їй ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку. 
		Позовні вимоги про відшкодування суми втрати доходу від підприємницької діяльності не підлягають задоволенню, оскільки такі втрати не відносяться до шкоди, завданій фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відповідно до вимог частини першої статті 1195 ЦК України 
		Також не відноситься до шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відповідно до вимог частини першої статті 1195 ЦК України і витрати на ломбардні послуги. Розмір моральної шкоди визначено судом відповідно до вимог розумності та справедливості.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У листопаді 2019 року  ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                    від 15 листопада 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 227/7154/13-к з Добропільського міськрайонного суду Донецької області. 
		 
		У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами визнано обґрунтованими її витрати на лікування лише на суму 130 грн по тим лікам, які були зафіксовані у лікарському призначенні, без врахування деяких медичних довідок за                    2013 рік та усіх наявних фіскальних чеків на придбання медичних препаратів, які містяться у справі, та без врахування того, що інші ліки, які вона приймала в період перебування на лікарняному, за своїми характеристиками застосовуються саме для лікування черепно-мозкової травми та мають безпосереднє відношення до лікування й поліпшення її здоров`я, яке похитнулося саме від неправомірних дій відповідача.
		Вважала безпідставним висновок судів про відмову у задоволенні її вимог про стягнення з відповідача втраченого заробітку та втраченого доходу.                        У зв`язку з спричиненими відповідачем тілесними ушкодженнями вона не тільки втратила можливість гідно заробляти та, не маючи іншого заробітку, перебувала на лікарняному, але й для власного лікування (придбання лікарських засобів) вимушена була користуватися послугами ломбарду, що судами не враховано.
		Посилалась на те, що судами частково задоволено вимоги про відшкодування моральної шкоди без врахування того, що з моменту отримання тілесних ушкоджень нормальні життєві умови та зв`язки позивача не відновлено, її фізичні та душевні страждання продовжуються й по цей час.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області                       від 30 травня 2014 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою                                  статті 125 КК України та призначено йому покарання у вигляді одного року обмеження волі. Відповідно до статті 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. Відповідно до статті 76 КК України зобов`язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися в ці органи для реєстрації. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду, роз`яснено потерпілій ОСОБА_1 про право звернутися до суду із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1 тис. грн. В інший частині позову відмовлено.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2018 року вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня                           2014 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 скасовано та направлено його на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.
		 
		Відповідно до висновку експерта від 10 грудня 2013 року № 258, згідно з яким при огляді, зверненні за медичною допомогою та лікуванні у ОСОБА_1 були наступні тілесні ушкодження: забій лівої надбрівної дуги, синець правого стегна в нижній третині, струс головного мозку, які утворилися від ударної дії тупих предметів, можливо, в зазначений термін і за вказаних обставин. Синець правого стегна відноситься до легких тілесних ушкоджень. Забій лівої надбрівної дуги, струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я як вимагають для свого лікування термін понад 6, але не більше 21-го дня. Тривалий термін лікування, що перевищує 21 день, при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймався, так як згідно з методичними рекомендаціями до оцінки ступеня тяжкості струс головного мозку, дане пошкодження є найбільш легким ушкодженням, що характеризується нетривалими функціональними порушеннями, нормалізується в межах першої, початку другого тижня.
		 
		Згідно з листком непрацездатності серії АГК №505990 ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з діагнозом струс головного мозку з 16 вересня 2013 року по 12 жовтня 2013 року.
		 
		Відповідно до довідки комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-соціальної допомоги» амбулаторія № 1 за період з                              16 вересня 2013 року по 12 жовтня 2013 року ОСОБА_1 з діагнозом ОЧМТ приймала: пірацетам - 10 амп., актовегін - 10 амп., магнію сульфат -                     10 амп., нейротропин - 10 амп., L-лізин 5 амп., прамістар - 120 табл., неуробекс - 90 табл., білобіл - 90 табл., рибоксин - 90 табл., нуклео ЦМФ - 90 табл, цераксон 500 - 120 табл. (а. с. 76)
		 
		На підтвердження понесених витрат на лікування позивач надала фіскальні чеки (а. с. 108 - 109).
		 
		Згідно з наданими позивачем копіями фіскальних чеків, медичні препарати, які збігаються із призначенням лікаря згідно з довідкою від комунального закладу «Добропільський центр первинної медико-соціальної допомоги» амбулаторія № 1, є: нейротропин (6 шт.) - по 18 грн 70 коп., кожна, на загальну суму 112 грн 20 коп., магнію сульфат (4 шт.) по 70 коп. на загальну суму 2 грн 80 коп., 16 шприців на загальну суму 15 грн. Тобто загальна сума на придбання медичних препаратів, які узгоджуються з призначенням лікаря, становить 130 грн.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Згідно частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		 
		За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		 
		Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»                 від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		 
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		 
		Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що дії відповідача по заподіянню тілесних ушкоджень позивачу були встановлені вироком суду, який в частинні визнання його винним та призначення покарання набрав законної сили. Позовні вимоги про стягнення витрат на лікування є частково підтвердженими належними доказами та підлягають частковому задоволенню у сумі 130 грн. 
		 
		Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України                                       від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.
		 
		Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.
		 
		Отже, на підставі цих відомостей суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.
		 
		Відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня                         2009 року № 1317 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії: а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків; б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров`я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо).
		 
		Таким чином, належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) для застосування                             статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності.
		 
		Системний аналіз норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, на відміну від права на відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, яке не пов`язується із встановленням такого факту.
		 
		Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачу не встановлено втрату професійної чи загальної працездатності як під час огляду МСЕК в 2011 році, так і після отриманих тілесних ушкоджень в                                 2013 році, які заподіяв їй ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку. 
		 
		Позовні вимоги про відшкодування суми втрати доходу від підприємницької діяльності не підлягають задоволенню, оскільки такі втрати не відносяться до шкоди, завданій фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відповідно до вимог частини першої статті 1195 ЦК України 
		 
		Також не відноситься до шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відповідно до вимог частини першої статті 1195 ЦК України і витрати на ломбардні послуги. 
		 
		Розмір моральної шкоди визначено судом відповідно до вимог розумності та справедливості і підстав для перегляду розміру відшкодування судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано деякі медичні довідки за 2013 рік та усіх наявні фіскальні чеки на придбання медичних препаратів, безпідставні, оскільки судами правильно враховано перелік медичних препаратів, призначення яких підтверджено відповідною лікарською довідкою (а.с. 76), при значення інших медичних препаратів позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено.
		 
		Відтак, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області                                      від 18 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду                              від 15 жовтня 2019 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                  О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                                  Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...