Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/15853/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2020. Зареєстровано: 20.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2020.

Номер судового провадження: 3/522/9809/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 листопада 2020 року              м. Одеса
		 
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого  судді Русєвої А.С.,
		за участю: 
		прокурора  Острик О.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне (корупційне) правопорушення відносно:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого завідувачем кафедри технічної експлуатації флоту, НУ «Одеська морська академія», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 
		за ч. 1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		встановив:
		 
		Згідно протоколу про адміністративне (корупційне) правопорушення № 467 від 15.09.2020 року, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді проректора з наукової роботи Національної академії «Одеська морська академія», як особа, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, згідно наказу ректора Національного університету «Одеська морська академія» № 180/вк від 08.08.2019 року, в порушення абзацу першого ч.2 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин подав 02.03.2020 року декларацію особи, яка припиняє діяльність, типу  перед звільненням, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за наступних обставин.
		01.09.1993 року ОСОБА_1 згідно наказу № 324/л від 31.08.1993 переведено на посаду проректора з наукової роботи Національної академії «Одеська морська академія».
		30.08.2019 року згідно наказу ректора Національного університета « Одеська морська академія» № 180/ВК ВІД 08.08.2019 року проректора з научної роботи ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача кафедри технічної експлуатації флоту Національного університету «Одеська морська академія».
		Згідно відповіді Національного університету «Одеська морська академія» вих. № 04/1598 від 27.07.2020 року посада проректора з наукової роботи належить до заступників керівника закладу вищої освіти.
		ОСОБА_1 , як особа, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, був зобов`язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями типу  перед звільненням, не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, а саме до 27.09.2020 року включно.
		Проте, ОСОБА_1 , будучи обізнаним щодо обов`язку, способу та терміну її подачі, за відсутності поважних причин , в порушення абзацу першого частини другої статті 45 Закону «Про запобігання корупції», при припиненні діяльності, пов`язаної з виконанням місцевого самоврядування, подав відповідну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, типу  перед звільненням, лише 02.03.2020 року 15 години 48 хвилин, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до якого встановлено дату подачі декларації ОСОБА_1 типу  перед звільненням та витягом з сайту НАЗК щодо фактичної подачі декларації з офіційної сторінки Реєстру.
		Згідно відповіді на запит за підписом керівника управління інформаційно- аналітичних систем та захисту інформації Національного агентства з питань запобігання корупції Ковтуненко А. ( вихідний № 71-03/4127/20 від 06.02.2020 року), зазначено, що дата публікації документів, вказана у публічній частині інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» відповідає фактичній даті подання документів суб`єктами декларування.
		Факт обізнаності ОСОБА_1 щодо обов`язку і способу подачі декларації та термін її подачі, підтверджується раніше поданими деклараціями (успішно подано 3 декларації).
		Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 , будучи особою, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави, а саме припиняє діяльність на посаді проректора з наукової роботи Національного університету «Одеська морська академія», вчинив дії, які містять ознаки і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасно, без поважних причин подав відповідну декларацію.
		Таким чином, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин подання до Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначений законом строк, декларації особи, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період , не охоплений раніше поданими деклараціями, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. 
		В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вину у скоєному адміністративному правопорушенні визнав. 
		Прокурор в судовому засіданні виловила думку про закриття провадження у справі у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом 27 жовтня 2020 року рішення № 13-р/2020, у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» та Кримінального кодексу України.
		Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.
		Так, Рішенням Конституційного Суду України (далі  КСУ) №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700VII (далі  Закон №1700) зі змінами, а саме:
		 пункти 6, 8 частини першої статті 11 (передбачають повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції (далі  НАЗК), зокрема щодо здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, здійснення контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування);
		 пункти 1, 2, 6101, 12, 121 частини першої, частини другап`ята статті 12 (передбачають права НАЗК);
		 частина друга статті 13 (передбачає права Уповноважених осіб НАЗК);
		 частина друга статті 131 (передбачає основні завдання уповноважених підрозділів (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції, які утворюються (визначаються) в органах державної влади та ін.);
		 стаття 35 (визначає особливості врегулювання конфлікту інтересів);
		 абзаци другий, третій частини першої статті 47 (щодо відкритого цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру декларацій, який забезпечує НАЗК);
		 статті 4851 (передбачають контроль та перевірку декларацій, встановлення своєчасності подання декларацій, повну перевірку декларацій, моніторинг способу життя суб`єктів декларування);
		 частини друга, третя статті 52 (передбачають обов`язок повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, а також визначення НАЗК порядку інформування про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента і про суттєві зміни у майновому стані);
		 стаття 65 (у ній йдеться про види відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення).
		В своєму рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність окремих положень Закону №1700, що стосуються повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції в частині контрольних функцій (контролю) виконавчої влади, а саме: повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноважених осіб та уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції, особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обліку та оприлюднення декларацій, контролю та перевірки декларацій, встановлення своєчасності подання декларацій, повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суб`єктів декларування, додаткових заходів здійснення фінансового контролю, відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення».
		Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частини 1 та 2 статті 152 Конституції України, ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України).
		Відповідно до ст.151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
		Позиції Конституційного Суду України слід розглядати, як загальнообов`язкові правові висновки внаслідок тлумачення ним Конституції України та/або положень законів, інших нормативних актів у межах його компетенції, що мають загальний характер, усувають конституційно-правову невизначеність, слугують підставою для прийняття остаточного рішення, викладені у його акті, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.
		Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 14.12.2000 року №15-рп/2000 «…додаткове визначення у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційними Судом України рішення про їх неконституційність».
		Отже, підставою для втрати чинності законом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, визнання закону, його окремих положень такими, що втратили чинність, єдиним органом законодавчої влади  Верховною Радою України, або визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні  Конституційним Судом України. Як у першому та і другому випадку наслідком є фактична втрата нормою чинності.
		У Рішенні від 19.04.2000 №6-рп/2000 Конституційний суд України зазначив, що «згідно з частиною другою статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення», «кримінально-правова норма має зворотну дію в часі в тій її частині, в якій вона пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Це стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо» (абзац третій пункту 2, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини).
		Розуміння наслідків втрати чинності окремих положень Закону №1700, що стосуються повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції в частині контрольних функцій (контролю) виконавчої влади, а саме: повноважень та прав Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноважених осіб та уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції, особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обліку та оприлюднення декларацій, контролю та перевірки декларацій, встановлення своєчасності подання декларацій, повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суб`єктів декларування, додаткових заходів здійснення фінансового контролю, відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, які Конституційний Суд України визнав неконституційними, за переконанням суду пов`язане з принципом дії в часі закону та інших нормативно-правових актів, що закладений у положеннях статті 58 Конституції України, у зв`язку з тим, що фактично скасовують відповідальність ОСОБА_1 , що має тлумачитись на його користь.
		Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами, або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи в тому числі і Національного агентства з питань запобігання корупції.
		Згідно вимог ст.13 Закону № 1700-VII, яка діяла на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення і до ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 27.10.2020 року уповноваженими особами Національного агентства є Голова та члени Національного агентства, а також уповноважені Національним агентством посадові особи.
		Уповноважені особи Національного агентства мають право, в тому числі, відповідно до розподілу обов`язків складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, що належать до компетенції Національного агентства.
		Між тим, у зв`язку із застосуванням судом в даному випадку зворотної сили закону у часі, враховуючи, що положення Закону №1700 щодо права уповноважених осіб НАЗК складати протоколі про адміністративні (корупційній) правопорушення, втратили свою чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 року №13-р/2020, суд прийшов до висновку, протокол про адміністративне (корупційне) правопорушення, складений не уповноваженою на те особою.
		Відповідно до ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
		Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
		Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган/ посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні установлюються у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є основним доказом (джерелом доказів) у справі, та яким особі висувається обвинувачення.
		Згідно ст.252 КУпАП орган /посадова особа/ оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують визнання недопустимими доказів добутими не уповноваженими особами, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відповідне клопотання, у зв`язку з чим з метою додержання принципу законності судового провадження та верховенства права, суд приходить висновку про необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права кримінального процесуального права та вважає за необхідне керуватись при розгляді даної справи положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
		У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті « кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» Eur. Court H. R. Kadubec v. Slovakia Judgment of 2 Sertember 1998. Reports, 1998 VI. представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак, Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальним діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.
		Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення її вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
		Під час судового розгляду судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений не уповноваженою на те особою, у зв`язку з визнанням неконституційною норми Закону №1700 щодо права уповноважених осіб НАЗК проводити перевірки та складати протоколи про адміністративні (корупційні) правопорушення, у зв`язку з чим встановлені судом обставини, з урахуванням вимог ч.6 ст.9, ст.89 КПК України, є безперечною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 недопустимим доказом.
		Визнаючи протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом у цій справі суд вважає за необхідне застосувати доктрину «плодів отруєного дерева» до інших доказів зібраних у справі, відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
		Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка висловлена у постанові від 30.10.2019 року (справа № 455/2/17), згідно якої Верховний Суд погоджуючись з судами нижчих інстанцій, якими визнано недопустимим доказом висновки експертиз, зазначив, що у рішенні «Гефген проти Німеччини» ЄСПЛ для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне (корупційне) правопорушення підлягає закриттю.
		Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд 
		постановив:
		 
		Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1  за ч.1ст.172-6КУпАП  закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
		Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		Суддя
		Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
		 
		 
		 
		17.11.2020 
		Єдиний унікальний номер справи: №522/15853/20
		Номер провадження №3/522/9809/20
		Головуючий суддя  Русєва А.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...