Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/6225/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2020. Зареєстровано: 29.11.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020
Номер судового провадження: А/857/7468/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/6225/18 пров. № А/857/7468/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді  Матковської З.М., 
		суддів  Шавеля Р.М., Улицького В.З.,
		при секретарі судового засідання  Герман О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Громадської організації «Наше ідеальне місто» та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі №1340/6225/18 за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові до Громадської організації «Наше ідеальне місто», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівська міська рада, Обслуговуючий кооператив «Варшава Хоум», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про знесення самочинного будівництва, -
		головуючий суддя першої інстанції - Хома О.П. 
		час ухвалення  не вказано 
		місце ухвалення  м. Львів 
		дата складання повного тексту  29.03.2019
		В С Т А Н О В И В :
		Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - позивач, ІДАБК у м. Львові) звернулась до суду з позовом до Громадської організації «Наше ідеальне місто» (далі - відповідач, ГО «Наше ідеальне місто»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівська міська рада, в якому просить знести самочинно збудований об`єкт: багатоквартирний житловий будинок, що розташований на вул. Варшавська, 22 в м. Львові на земельній ділянці, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням цього об`єкта за рахунок ГО «Наше ідеальне місто».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано у двомісячний термін, встановлений для добровільного виконання вимоги припису від 20.09.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке полягає у приведені об`єкта до попереднього стану, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано Громадську організацію «Наше ідеальне місто» за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт: багатоквартирний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Громадська організація «Наше ідеальне місто» та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому просять скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Громадська організація «Наше ідеальне місто» вказує на те, що згідно статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
		Проте, у даній справі позивачем не надано доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
		Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.
		Судом першої інстанції окрім того, що не встановлено наведених вище обставин, також не враховано, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		Таким чином, в оскаржуваному рішенні не встановлено та не було надано доказів того, що виконані будівельні роботи суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а також відсутні докази неможливості перебудови такого об`єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.
		Окрім цього в оскаржуваному рішенні судом здійснено наступні хибні висновки, які не підтверджуються матеріалами справи, зокрема не зрозуміло як, та на підставі чого судом було встановлено, що за вказаною адресою було здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку, а не громадського будинку чи споруди, бо відповідно до п. 1.3 Державних будівельних норм України В.2.2-9-2009. Громадські будинки та споруди. Основні положення: «У громадських будинках і на території громадських комплексів допускається розміщення необхідних за технологією сервісно-виробничих та житлових приміщень службового призначення».
		Також, судом першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не було враховано рішення ЄСПЛ у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, в якому визначено, що будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
		Приймаючи рішення про знесення самочинного будівництва, суд обмежився лише доказами, наданими позивачем, та встановив порушення процедурного характеру при здійсненні будівництва, однак не зробив висновку, яким чином такі порушення вкрай негативно вплинули на інтерес суспільства і які саме права суспільства чи громади порушено. Також, не було предметом перевірки дотримання при зведенні нерухомості будівельних правил і норм.
		Також, апелянт звертає увагу суду, на те, що з 19.02.2018 відповідач немає жодного відношення до об`єкта за вказаною адресою, оскільки ремонт чи інші будівельні роботи на цьому об`єкті здійснювалися не Громадською організацією «Наше ідеальне місто, а обслуговуючим кооперативом «Варшава Хоум». В зв`язку з цим, не зрозуміло чому позивач звертається з позовом до ГО «Наше ідеальне місто», а не до власника об`єкта нерухомого майна.
		Враховуючи вище наведене, апелянт вважає, що позивачем було подано позов до не належного відповідача, крім того, судом не було враховано, що оскаржуване рішення впливає на права і обов`язки інших осіб, а саме на власника нерухомого майна.
		Окрім цього, враховуючи що оскаржуване рішення стосується зареєстрованого у встановленому законом порядку речового права на нерухоме майно цей спір мав би розглядатися в порядку господарського/цивільного судочинства, а не адміністративного.
		Право на звернення до суду для захисту речових встановлено ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України та в ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, де визначено, що правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що спір за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про знесення самочинного будівництва, якщо таке знесення вплине на речові права інших осіб, підлягає розгляду в порядку цивільного/господарського судочинства, оскільки даний спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права.
		Питання визначення юрисдикції розгляду такої категорії справ було предметом розгулу Великої Палати Верховного Суду, а саме в постанові від 11 квітня 2018 року у справі №161/14920/16-а судом було визначено:
		«Разом з тим, 15 листопада 2016 року Верховний Суд України прийняв постанову у справі № 21-1959а16, в якій дійшов висновку, що за змістом ст. 177 ЦК України об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов`язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з вирішенням питань щодо речових прав.
		Велика Палата Верховного Суду не погоджується із такою правовою позицією і вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України в цій категорії справ з огляду на таке.
		Об`єктами цивільних прав відповідно до ст. 177 ЦК України є речі. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 179, 181 ЦК України).
		За приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
		Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації».
		Враховуючи вище наведене, оскільки право власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване, тому даний спір пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права і відрізняється від спору, який був предметом розгляду Великою Палато. Верховного Суду у справі №161/14920/16-а, а отже, повинен розглядатися за правилами цивільного/господарського судочинства, а не адміністративного судочинства.
		Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
		Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Апелянт ОСОБА_1 вказує на те, що 05.02.2019 (до винесення оскаржуваного рішення) за ним на підставі договору міни було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що належить йому на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.02.2019, індексний номер 155103038.
		Під час розгляду справи у суді першої інстанції його не було залучено до участі у справі, як сторону процесу, що істотно вплинуло на його права та законні інтереси. Рішення суду від 29.03.2019 порушує не лише його матеріальні права, а й процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.
		По суті, задовольняючи позовні вимоги, суд своїм рішенням вирішив знести багатоквартирний будинок, у якому в нього є квартира, яка належить йому на праві приватної власності, що прямо впливає на охоронювані законом права та інтереси.
		Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
		Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки під час розгляду справи його не було залучено як сторону процесу, він не знав про спір, що виник, і не мав змоги подати свої заперечення та аргументи по суті справи, що в підсумку призвело до обмеження та звуження його інтересів.
		Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки ГО «Наше ідеальне місто» без розроблення проектної документації та відповідних дозвільних документів проведено будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та має інше цільове призначення, а також не виконало у встановлений строк вимоги приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та про зупинення підготовчих і будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства.
		Оскільки у відповідача відсутня проектна документація, будівництво здійснено без отримання вихідних даних (містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, технічних умов, завдання на проектування), відповідно вказане унеможливлює зобов`язання ГО «Наше ідеальне місто» провести перебудову об`єкта самочинного будівництва.
		Щодо доводів апелянта про те, що він не має відношення до вказаного будівництва, то під час проведення першої позапланової перевірки, яка відбулась в період з 03.01.2018 по 15.01.2018. посадовими особами Інспекції було встановлено, що будівля по вул. Варшавській, 22 належить на праві власні ГО «Наше ідеальне місто». Також, Інспекцією встановлено, що земельна ділянка за вказаною адресою належить ГО «Наше ідеальне місто» на праві оренди, яка надана на підставі ухвали Львівської міської ради від 23.10.2014 за № 3952.
		Окрім цього, під час проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному об`єкті, у присутності керівника, ГО «Наше ідеальне місто» не заперечувалось те, що вказане будівництво здійснюється ним. Більше того, того під час судових засідань та під час допиту в якості свідка керівника апелянта у згаданій вище справі знову ж таки ГО «Наше ідеальне місто» жодним чином не заперечувався, не спростовувався такий факт.
		Щодо реєстрації права власності, то реєстрація права на власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна відбувається, зокрема, на підставі документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.
		Крім цього, оскільки замовником будівництва не те що не подавалась декларація про готовність об`єкта в експлуатацію чи заява про видачу сертифіката, а навіть замовником не отримувались документи, які надають право на виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою, тому відповідно будь  яке право власності зареєстрованим бути не могло.
		Просить апеляційну скаргу ГО «Наше ідеальне місто» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Також був поданий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_16 Львівською міською радою. Вважає доводи апелянта необґрунтованими, оскільки ГО «Наше ідеальне місто» без розробленої проектної документації та відповідних дозвільних документів провів будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та має інше цільове призначення, що відповідно до частини першої статті 376 ЦК України дає підстави для визначення цього будинку об`єктом самочинного будівництва. 
		Щодо реєстрації права власності на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 , то звертає увагу на те, що з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що в будинку по АДРЕСА_1 площею 86,8 кв.м. не проводились будівельні роботи, пов`язані із зміною геометричних розмірів, а в результаті поділу старого будинку виникло право власності на 16 квартир та нежитлові приміщення.
		Під час перевірок, проведених Інспекцією ДАБК починаючи з 15.01.2018р. було виявлено факт нового будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 багатоквартирного житлового будинку без дозвільних документів та без документів на присвоєння адреси.
		Отже, стара будівля АДРЕСА_1 , в якій в результаті поділу виникли квартири, і нова будівля, розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 є зовсім різними об`єктами: старий будинок з правового поля нікуди не подівся, а новий будинок в правове поле ще не потрапив. Вказані будинки відмінні не тільки юридично, але й з фотографій видно, що вони кардинально відрізняються ззовні і по висоті, і по габаритах, і по матеріалах, використаних в будівництві. Новий будинок, щодо якого подано про знесення Інспекцією, станом на початок перевірок був розташований на земельній ділянці, що належала на праві користування відповідачеві ГО «Наше ідеальне місто». Більше того, як вбачається з інформації Шевченківської районної адміністрації, наданої листом № 4-36-1714 від 02.07.2019 р., Шевченківською районною адміністрацією не приймалося розпорядження щодо присвоєння поштової адреси будинку АДРЕСА_1 , отже вказана будівля не була прийнята в експлуатацію у встановленому законом порядку.
		Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року апеляційні скарги Громадської організації «Наше ідеальне місто» та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року по справі № 1340/6225/18 скасовано, а провадження у справі закрито.
		В подальшому, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові задоволено.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №1340/6225/18 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 р. залучено до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Обслуговуючий кооператив «Варшава Хоум» (79020, м. Львів, вул. Варшавська, 22),  ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 .
		В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. 
		Представником ОСОБА_1 , адвокатом Джох Р.В. подано клопотання про перенесення судового засідання, у зв`язку із встановленням карантину та з метою уникнення потенційних ризиків поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2.
		Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає, що дане клопотання адвоката ОСОБА_17 задоволенню не підлягає з огляду на наступне. 
		Апелянт та його адвокат не позбавлені можливості заявляти клопотання щодо участі у розгляді справи в режимі відеоконференції відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
		Крім цього, апелянт та його представник впродовж усього часу перебування даної справи на новому апеляційному розгляді з липня 2020 року, не надсилали, не надавали суду додаткових пояснень по суті поданої апеляційної скарги для урахування під час розгляду справи та нових доказів для дослідження. При цьому явка представника в судове засідання обов`язковою не визнавалась.
		Поверхневі та загальні покликання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист від 16.03.2020 №9-рс-186/20.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.
		В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.
		Також колегія суддів наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.
		Щодо відповідача та залучених у справі судом третіх осіб, то такі були повідомлені про дату судового засідання відповідно до вимог статті 130 КАС України, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, не пізніше ніж за десять днів до дати судового засідання, а саме 02.11. 2020 року. 
		Крім цього, таке повідомлення було здійснено із урахуванням того, що судові повістки, які направлялись вказаним вище учасникам справи повертались на адресу апеляційного суду із відміткою поштових відділень про невручення із зазначення причин: «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній» або «інші причини невручення».
		Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ГО «Наше ідеальне місто» на підставі договору оренди землі (серія та номер: Ш-3387), укладеного 01.04.2015 Львівсько міською радою як власником земельної ділянки, є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,0306 га, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка номер 149488996 від 14.12.2018).
		Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.12.2018 цільове призначення земельної ділянки площею 0,0306 га, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - будівництво та обслуговування земель громадських та релігійних організацій (03.04).
		ІДАБК у м. Львові на підставі звернення ОСОБА_18 , зареєстрованого в ЦНАП від 30.11.2017 №3-Б-10676-Ш-36, наказу про проведення позапланової перевірки від 29.12.2017 №543-П та направлення для проведення позапланового заходу від 29.12.2017 №860-пп здійснено позапланову перевірку на об`єкті будівництва, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22, на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Результати позапланового заходу оформлено актом №86-пп від 15.01.2018, яким встановлено порушення ГО «Наше ідеальне місто» пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 3 пункту 5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 №466, тобто розпочато будівельні роботи без повідомлення про початок виконання таких робіт.
		На час проведення позапланового заходу на об`єкті будівництва по вулиці Варшавській, 22 у місті Львові, збудовано 1-й поверх багатоквартирного житлового будинку.
		Згідно даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на момент проведення перевірки відсутні відомості про реєстрацію документів, що дають право на здійснення підготовчих чи будівельних робіт за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22
		Крім цього, за результатами позапланового заходу 15.01.2018 складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності: пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 3 пункту 5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затверджених постановою КМУ від 13.04.2011 №466 та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт на об`єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Варшавська, 22 у м. Львові до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Згідно з наявними у вказаних документах відміток, керівник ГО «Наше ідеальне місто» ОСОБА_19 від отримання та підписання останніх 15.01.2018 відмовився, у зв`язку з чим такі направлено ГО «Наше ідеальне місто» поштовим зв`язком.
		За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 29.01.2018 винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №0006-вих-335/8.
		Вказаною постановою ГО «Наше ідеальне місто» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.3 ч.2 ст.2 Закону України «про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 651 940 грн.
		Вказана постанова була предметом оскарження у справі №464/4194/18 та Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у задоволенні позову ГО «Наше ідеальне місто» до ІДАБК у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено повністю.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 апеляційну скаргу ГО «Наше ідеальне місто» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 464/4194/18 повернуто скаржнику.
		Таким чином, станом на час прийняття судом рішення у даній справі, рішення у справі №464/4194/18 від 18.12.2018 не оскаржено та набрало законної сили.
		З текстом рішення від 18.12.2018 №464/4194/18 можна ознайомитись в Єдиному державномуреєстрові судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua/Review/78848517.
		Вказаним судовим рішенням встановлено, ГО «Наше ідеальне місто», оскаржуючи постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.01.2018 №0006-вих-335/8 з підстав порушення процедури проведення перевірки та прийняття постанови, не заперечувало сам факт існування порушення (виконання будівельних робіт без дозвільних документів).
		У відповідності до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		З метою перевірки виконання вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 15.01.2018 ІДАБК у м. Львові на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 12.04.018 №191-П, службової записки про продовження терміну позапланової перевірки від 27.04.2018, направлень для проведення позапланового заходу від 12.04.018 №191-пп та від 27.04.2018 №224-пп здійснено позапланову перевірку на об`єкті будівництва, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22.
		За результатами позапланового заходу було складено: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №224-п від 02.05.2018 , яким встановлено, що на об`єкті за адресою: м. Львів, вул. Варшавська,22 будівельні роботи не виконуються.
		Відповідно до наявної у акті перевірки відмітки, керівник ГО «Наше ідеальне місто» ОСОБА_19 від отримання та підписання останніх 15.01.2018 відмовився, у зв`язку з чим такі направлено ГО «Наше ідеальне місто» поштовим зв`язком.
		В подальшому, на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 12.09.2018 №538-пп та направлення для проведення позапланової перевірки від 12.09.2018 №538- пп посадовими особами Інспекції в період з 14.09.2018 до 20.09.2018 з метою перевірки вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 15.01.2018 здійснено повторно виїзд за місцем здійснення будівельних робіт за адресою: м. Львів, вул. Варшавська,22.
		Результати позапланового заходу оформлено актом №538-пп від 20.09.2018, яким встановлено, що всупереч припису про зупинення підготовчих та будівельних від 15.01.2018 на об`єкті будівництва за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 виконуються будівельні роботи, а саме збудовано 3, 4 поверх будинку.
		Вказане свідчить про порушення ГО «Наше ідеальне місто» абз.4 п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №553.
		За результатами перевірки 20.09.2018 також складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності: абз.4 п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №553 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил, виданий ГО «Наше ідеальне місто», яке полягає у приведенні об`єкта за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 до попереднього стану в двомісячний термін з дня отримання припису.
		Згідно з наявними у вказаних документах відміток, керівник ГО «Наше ідеальне місто» ОСОБА_19 від отримання та підписання вищезазначених документів відмовився, у зв`язку з чим такі направлено ГО «Наше ідеальне місто» поштовим зв`язком.
		04.10.2018 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.09.2018 винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №0006-вих-3515/68.
		Постановою №0006-вих-3515/68 від 04.10.2018 ГО «Наше ідеальне місто» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.3 п.1 ч.6 ст. 2 Закону України «про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 92050 грн.
		ІДАБК у м. Львові 30.11.2018 видано наказ про проведення позапланової перевірки №713-пп та направлення для проведення позапланової перевірки №713-пп.
		На підставі вказаних документів посадовими особами інспекції здійснено виїзд на об`єкт будівництва за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 , за результатом якого 07.12.2018 складено акт №713-пп.
		Зі змісту акта слідує, що на час перевірки об`єкта за адресою: вул. Варшавська,22, м. Львів, суб`єкт містобудування або уповноважена особа відсутні. Провести позапланову перевірку з дотриманням вимог ст.41 Закону України «Про регулювання в сфері містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою №553 не можливо. Візуальним оглядом встановлено, що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 20.09.2018, що полягає у приведенні об`єкта до попереднього стану, виданий ГО «Наше ідеальне місто» - не виконано.
		У зв`язку із невиконанням ГО «Наше ідеальне місто» припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 20.09.2018, позивач звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого багатоквартирного житлового будинку, розташованого на вул. Варшавська, 22 в м. Львові на земельній ділянці, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням цього об`єкта за рахунок ГО «Наше ідеальне місто».
		Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що ГО «Наше ідеальне місто» без розроблення проектної документації та відповідних дозвільних документів проведено будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та має інше цільове призначення, а також не виконало у встановлений строк вимоги приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та про зупинення підготовчих і будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства.
		Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
		Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Статтями 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі-Закон №3038-VI) визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
		Відповідно до статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України або видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.
		Постановою КМ України від 13.04.2011 №466 затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, який визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт далі Порядок №466).
		Відповідно до вживаних у Порядку №466 термінів: електронна система здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві - автоматизований комплекс із забезпечення електронного документообігу з питань декларативних та дозвільних процедур у будівництві, функціонування якого забезпечує Держархбудінспекція відповідно до законодавства та у порядку, визначеному Мінрегіоном; реєстрація - внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр).
		Згідно з п. 5 Порядку №466 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
		Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється в порядку визначеному Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553).
		Пунктами 15-18 Порядку № 553 встановлено, що форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном. За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
		Відповідно до пункту 21 Порядку № 553 якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
		Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що позапланова перевірка призначається на підставі відповідного наказу та направлень, які невідкладно направляються або вручаються суб`єкту містобудівної діяльності; за результатом позапланового заходу складається акт перевірки; у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол, видаються обов`язкові до виконання приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або про зупинення підготовчих та/ або будівельних робіт, у яких встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 38 Закону №3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала встановлені у приписі вимоги, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Водночас, згідно із частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Таким чином, наявність однієї з умов, визначених у статті 376 ЦК України, є підставою для ствердження, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом.
		Судом встановлено, що ГО «Наше ідеальне місто» за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тобто з порушенням вимог статті 34 Закону №3038-VI, абзацу 3 пункту 5 Порядку №466.
		Окрім цього, таке будівництво здійснено на земельній ділянці, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування земель громадських та релігійних організацій (03.04).
		Відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться, зокрема, щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
		Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, для будівництва багатоквартирного будинку, яке здійснює ГО «Наше ідеальне місто», має бути відведено земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (02.03).
		Тобто, будівництво багатоквартирного житлового будинку здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
		Отже, станом на день розгляду справи в апеляційному суді, доказів щодо видачі ГО «Наше ідеальне місто» документів дозвільного і декларативного характеру на початок виконання підготовчих та будівельних робіт з будівництва багатоповерхового будинку за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22, як і доказів наявності належним чином затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою та щодо зміни її цільового призначення, судом не здобуто, а відповідачем не надано. 
		Наведене дає підстави стверджувати, що збудований ГО «Наше ідеальне місто» на земельній ділянці, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208, за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 багатоквартирний житловий будинок є самочинним будівництвом, яке посягає на встановлений порядок та основні засади регулювання містобудівної діяльності.
		Згідно з частиною 7 статті 376 ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		Окрім цього, відповідач неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, що підтверджується постановами про адміністративне правопорушення від 29.01.2018 №0006-вих-335/8, від 04.10.2018 №0006-вих-3515/68.
		Наведене вище дає підстави для висновку, що ГО «Наше ідеальне місто» без розроблення проектної документації та відповідних дозвільних документів проведено будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та має інше цільове призначення, а також не виконало у встановлений строк вимоги приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та про зупинення підготовчих і будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва є обґрунтованими. 
		Саме таку правову позицію у подібних правовідносинах щодо знесення об`єкта будівництва стосовно якого проведено будівництво без розроблення проектної документації та відповідних дозвільних документів на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та має інше цільове призначення висловила Велика Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі № 826/12543/16.
		Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
		Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки відповідачем не усунуто виявлені порушення та не виконано вимог обов`язкового до виконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 20.09.2018 шляхом приведенні об`єкта до попереднього стану, звернення ІДАБК у м. Львові з даним позовом про знесення самочинного будівництва є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
		Що стосується доводів апелянтів про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки є зареєстровані власники квартир будинку АДРЕСА_1 , то колегія суддів зазначає наступне.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року апеляційні скарги Громадської організації «Наше ідеальне місто» та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року по справі № 1340/6225/18 скасовано, а провадження у справі закрито.
		В подальшому, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові задоволено, а Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №1340/6225/18 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		При цьому Верховний Суд вказав наступне. Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.
		Отже, метою знесення об`єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об`єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.
		При цьому звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється ним як суб`єктом владних повноважень на підставі частини першої статті 38 Закону № 3038-VI, що з огляду на вказані вище норми статей 4, 5, 19 та 46 КАС України свідчить про належність такого спору до юрисдикції адміністративних судів.
		Зважаючи на викладене, спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта на підставі частини першої статті 38 Закону № 3038-VI, належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 та 11.04.2018 у справах № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) та № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18), від 16.10.2018 у справі 826/12543/16 (провадження № 11-520апп18), від 10.04.2019 у справі № 826/8743/15, від 29.05.2019 у справі № 520/9778/13 (провадження № 14-132цс19).
		При цьому, у постанові від 11.04.2018 у справі № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18) Велика Палата Верховного Суду, навівши відповідні обґрунтування, відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 15.11.2016 у справі № 802/1318/15-а (провадження № 21-1959а16), який зводився до того, що за змістом статті 177 ЦК України об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов`язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з вирішенням питань щодо речових прав.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що факт реєстрації права власності на окремі квартири в багатоквартирному житловому будинку, знести який, як самочинно збудований просить позивач, не спростовує висновків суду про те, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм є те, що позивач у спірних відносинах здійснює публічно-владні управлінські функції надані законом.
		Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		Крім цього, як встановлено судом та зазначалось вище, ГО «Наше ідеальне місто» без розробленої проектної документації та відповідних дозвільних документів провів будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та має інше цільове призначення. 
		Під час перевірок, проведених Інспекцією ДАБК починаючи з 15.01.2018р. було виявлено факт нового будівництва на земельній ділянці по вул. Варшавській, 22 у м. Львові багатоквартирного житлового будинку без дозвільних документів та без документів на присвоєння адреси, отже вказана будівля не була прийнята в експлуатацію у встановленому законом порядку.
		Реєстрація права на власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна відбувається, зокрема, на підставі документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а оскільки замовником будівництва не те що не подавалась декларація про готовність об`єкта в експлуатацію чи заява про видачу сертифіката, а навіть замовником не отримувались документи, які надають право на виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою, тому відповідно будь  яке право власності зареєстрованим бути не могло.
		Наведене також підтверджується і тим фактом, що у провадженні Слідчого відділення Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12019140070000433 від 15.02.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, в ході розслідування якого слідством встановлено, що протягом 2013-2018 р.р. різними суб`єктами реєстрації проводились реєстраційні дії ( державна реєстрація з відкриттям розділу, державна реєстрація при проведенні поділу та об`єднанні об`єктів нерухомого майна) щодо об`єктів нерухомого майна ( квартир та нежитлових приміщень), які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Варшавська, 22. 
		Щодо доводів апелянта про те, що він не має відношення до вказаного будівництва, то під час проведення першої позапланової перевірки, яка відбулась в період з 03.01.2018 по 15.01.2018. посадовими особами Інспекції було встановлено, що будівля по вул. Варшавській, 22 належить на праві власні ГО «Наше ідеальне місто». Також, Інспекцією встановлено, що земельна ділянка за вказаною адресою належить ГО «Наше ідеальне місто» на праві оренди, яка надана на підставі ухвали Львівської міської ради від 23.10.2014 за № 3952.
		Окрім цього, під час проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному об`єкті, у присутності керівника, ГО «Наше ідеальне місто» не заперечувалось те, що вказане будівництво здійснюється ним. 
		Крім цього, за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 29.01.2018 винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №0006-вих-335/8.
		Вказана постанова була предметом оскарження у справі №464/4194/18 та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у задоволенні позову ГО «Наше ідеальне місто» до ІДАБК у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено повністю.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 апеляційну скаргу ГО «Наше ідеальне місто» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 464/4194/18 повернуто скаржнику.
		Таким чином, станом на час прийняття судом рішення у даній справі, рішення у справі №464/4194/18 від 18.12.2018 не оскаржено та набрало законної сили.
		Вказаним судовим рішенням встановлено, ГО «Наше ідеальне місто», оскаржуючи постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.01.2018 №0006-вих-335/8 з підстав порушення процедури проведення перевірки та прийняття постанови, не заперечувало сам факт існування порушення (виконання будівельних робіт без дозвільних документів).
		У відповідності до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, апеляцйний суд приходить до висновку, що позов ІДАБК у м. Львові підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГО «Наше ідеальне місто» за власний рахунок знести самочинно збудований обєкт: багатоквартирний житловий будинок, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 на земельній ділянці, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
		Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційні скарги Громадської організації «Наше ідеальне місто» та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі№1340/6225/18  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		 
		 
		Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. З. Улицький   Р. М. Шавель  Повне судове рішення складено 27.11.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...