Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/848/16 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2020.
Дата набрання законної сили: 03.12.2020
Номер судового провадження: 61-8206ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 456/848/16-ц
		 
		провадження № 61-8206св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2017 року у складі судді 
		Янко Б. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 рокуу складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 
		ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 19 жовтня 2006 року між сторонами було зареєстровано шлюб, про що у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції зроблено актовий запис № 450.
		 
		За час перебування у шлюбі, у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Вказував, що після розірвання шлюбу діти залишаться проживати разом з відповідачем. На утримання дітей ОСОБА_1 сплачує відповідачці аліменти на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
		 
		Вважає, що подружнє життя у сторін не склалося, а їхня сім`я розпалась з вини відповідача, оскільки ще в 2014 році вона забрала дітей і своє майно та пішла від нього. З того часу вони проживають окремо, не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства. Шлюб носить формальний характер.
		 
		ОСОБА_1 просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , який зареєстровано 19 жовтня 2006 року у відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 450.
		 
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 
		2016 року надано сторонам строк для примирення терміном один місяць.
		 
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено.
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 у якій просила стягнути на її утримання з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 11,44 % його заробітку, але не менше встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи, до набуття повноліття дитиною-інвалідом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_1 в її користь аліменти в розмірі 11,44 % його заробітку, але не менше встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи за минулий час, починаючи з березня 2016 року; встановити режим окремого проживання для подружжя.
		 
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 
		2017 року відмовлено в прийнятті та об?єднанні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та встановлення режиму окремого проживання для подружжя з позовними вимогами 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 
		2017 року позовні вимоги задоволено.
		 
		Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 
		19 жовтня 2006 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 450.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку про те, що сім`я позивача та відповідачки фактично розпалася та існує тільки формально, оскільки протягом тривалого часу вони не підтримуюсь сімейних стосунків і не ведуть подружнього життя, а подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам кожного.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 
		2017 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття до розгляду зустрічних позовних вимог, оскільки такі подані ОСОБА_2 після початку розгляду справи по суті.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		13 квітня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року і передати справу на новий розгляд.
		 
		Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що суди не мали підстав для втручання у сімейні відносини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		01 червня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду 
		від 05 лютого 2019 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року звільнено  ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
		 
		У липні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону 
		від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області зроблено актовий запис № 450.
		 
		За час перебування у шлюбі, у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Сторони разом не проживають.
		 
		Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу розірвання шлюбу.
		 
		Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилався на те, що протягом тривалого часу сторони не підтримують подружніх стосунків, шлюб існує формально, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. 
		 
		Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
		 
		Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
		 
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
		 
		Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
		 
		Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
		 
		У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
		 
		Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
		 
		За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. 
		 
		Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. 
		 
		Вирішуючи спір, суди, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 367 
		ЦПК України, встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.
		 
		За таких обставин висновок судів про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило інтересам позивача.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 
		1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 
		2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 
		2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно речення другого частини шостої статті 141 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та залишення без змін рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, а ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, судові за подання касаційної скарги в розмірі 1 102,40 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 
		2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 рокузалишити без змін.
		 
		Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 1 102,40 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...