Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1639/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2020. Зареєстровано: 15.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2020.
Дата набрання законної сили: 23.03.2021
Результат оскарження 23.03.2021 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 5/117/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  5/117/20
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		02.12.2020                                                                                                    Справа №  908/1639/20
		м.Запоріжжя Запорізької області   
		Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Шельбуховій О.В., розглянувши матеріали справи
		 
		За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" (03148,             м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9, код ЄДРПОУ 39020464)
		До відповідача: Фізичної особи-підприємця Галанцева Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - не відома)
		про стягнення 97 329,00 грн.
		За участю представників сторін:
		Від позивача: Бондарчук В.О., ордер №АА №1032324 від 24.06.2020;
		Від відповідача: не з`явився;
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1639/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" до Фізичної особи-підприємця Галанцева Валерія Володимировича про стягнення                     97 329,00 грн.
		Ухвалою суду від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1639/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/117/20. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 29.07.2020. Ухвалою від 29.07.2020 оголошено перерву до 12.08.2020 без виклику (повідомлення) сторін. Ухвалою суду від 12.08.2020 вирішено розгляд справи № 908/1639/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрити провадження у справі № 908/1639/20 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 12.10.2020 о/об 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. 
		Ухвалою суду від 27.08.2020 (суддя Федорова О.В.) задоволено заяву ТОВ "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" про участь у судовому засіданні, призначеного на 12.10.2020 о 15 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/1639/20 з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EASYCON". 
		Ухвалою суду від 12.10.2020 № 908/1639/20 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 11.11.2020, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.11.2020 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 12.10.2020 задоволено заяву ТОВ "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" про участь у судовому засіданні, призначеного на 02.11.2020 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/1639/20 з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EASYCON".
		02.11.2020 через систему електронний суд від ФОП Галанцева В.В. надійшли заперечення № б/н від 02.11.2020 (вх. № 21329/08-08/20 та № 21351/08-08/20 від 02.11.2020) на клопотання позивача про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, згідно яких відповідач просить суд в задоволенні клопотання позивача відмовити.
		У судовому засіданні 02.11.2020 за участю представників позивача та відповідача судом оголошено перерву до 23.11.2020 о 14 год. 30 хв., про що присутній представник позивача повідомлений за допомогою системи "EASYCON", представник відповідача - під розписку.
		Ухвалою суду від 02.11.2020 задоволено заяву ТОВ "Монгус Телеком" про участь у судовому засіданні, призначеного на 23.11.2020 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/1639/20 з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EASYCON".
		17.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" до господарського суду Запорізької області надійшла заява № б/н від 13.11.2020                        (вх. № 22494/08-08/20 від 17.11.2020) про недопустимість доказів поданих відповідачем, згідно якої позивач зазначив що обставини та докази цієї справи свідчать про фальсифікацію відповідачем поданих ним копій нібито договору ВМ121219 від 20.12.2019, додатків № 1.1 та 2.1, рахунків № 1 з датами від 18.11.2019 та 20.12.2019.
		Також, 17.11.2019 від позивача до суду надійшло клопотання № б/н від 13.11.2019 (вх. № 22515/08-08/20 від 17.11.2019) про витребування у ФОП Галанцева В.В. оригіналів доказів згідно переліку.
		Крім цього, 17.11.2020 від позивача до суду надійшли наступні документи:
		- заява про неправдиві пояснення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та відповіді від 07.05.2020 на претензію позивача від 29.04.2020;
		- заява про судові витрати, згідно якої позивач зазначив про надання суду доказів понесених судових витрат у зв`язку з розглядом справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
		- клопотання про проведення огляду відбитка печатки, відповідно до якого позивач надав суду відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" для огляду судом, щоб порівняти із копією відбитка печатки позивача на копії договору ВМ121219 від 20.12.2019, додатків № 1.1. та 2.1.1., рахунків № 1, наданих відповідачем.
		23.11.2020 від представника ФОП Галанцева В.В. - Ткача Д.М. через систему електронний суд надійшло клопотання № б/н від 23.11.2020 (вх. № 22888/08-08/20 від 23.11.2020) про відкладення розгляду справи призначеного на 23.11.2020 о 14 год. 30 хв. у зв`язку його з хворобою.
		Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 23.11.2020 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі "Акорд" та з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EASYCON".
		Представник відповідача у судове засідання 23.11.2020 не з`явився.
		Представник позивача брав участь в судовому засідання 23.11.2020 з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EASYCON".
		У судовому засіданні 23.11.2020 представник позивача підтримав заяву про недопустимість доказів поданих відповідачем та клопотання про витребування у ФОП Галанцева В.В. оригіналів доказів згідно переліку.
		Розглянувши матеріали справи та клопотання ТОВ "Монгус Телеком" № б/н від 13.11.2019 суд ухвалив задовольнити клопотання позивача та витребував у ФОП Галанцева В.В. відповідні докази. Проте, відповідачем вказані вимоги не виконані, оригінали документів суду не надані.
		Ухвалою суду від 23.11.2020 № 908/1639/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.12.2020 о 14 год. 30 хв.
		01.12.2020 від ФОП Галанцева В.В. до суду надійшла заява № б/н від 01.12.2020 (вх. № 23554/08-08/20 від 01.12.2020) про розгляд справи за відсутністю представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 02.12.2020 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".
		У судовому засіданні 02.12.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та пояснив, що 18.11.2019 та 21.12.2019 позивач помилково перерахував на адресу відповідача грошові кошти у розмірі                 97  329,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 318 від 18.11.2019 на суму             26  829,00 грн. та № 392 від 21.12.2019 на суму 70  500,00 грн. У позивача відсутні як договірні, так і позадоговірні правовідносини з відповідачем. Листом від 29.04.2020              № 29/04/20-1 позивач просив повернути відповідача помилково сплачені кошти у розмірі        97 329,00 грн., проте в добровільному порядку відповідач кошти не повернув. Будь-які договірні відносини між сторонами відсутні. На підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача помилково перераховані грошові кошти у розмірі 97  329,00 грн.
		Представник відповідача у судове засідання 02.12.2020 не з`явився.
		У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що між сторонами у спрощений спосіб укладено Договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформаційних технологій №121219 від 20.12.2019, підписану зі свого боку сканкопію Договору позивач направив відповідачу електронними засобами зв`язку. Оригінал підписаного договору позивач на адресу відповідача так і не направив. Згідно рахунку №1 від 18.11.2019 призначенням платежу є: Розробка технічного завдання для WEB-сайту та Розробка технічного завдання для мобільного додатку, вартість послуг 26 829,00 грн. Згідно рахунку №1 від 20.12.2019 призначенням платежу є: Розробка мобільного додатку. Розробка WEB - сайту. Написання мануалів, підтримка та усунення помилок згідно технічного завдання протягом 6 місяців, загальна сума 70 500,00 грн. Позивачем на адресу відповідача перераховані грошові кошти на загальну суму 97 329,00 грн. Зобов`язання за договором з боку відповідача виконані. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити. 
		У судовому засіданні 02.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті. 
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представника позивача суд
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНГУС ТЕЛЕКОМ» перерахувало на адресу Фізичної особи - підприємця Галанцева Валерія Володимировича грошові кошти у розмірі 97  329,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 318 від 18.11.2019 на суму 26  829,00 грн. та № 392 від 21.12.2019 на суму 70  500,00 грн.
		Як стверджує позивач, у нього відсутні як договірні, так і позадоговірні правовідносини з відповідачем. 
		Листом від 29.04.2020 № 29/04/20-1 позивач просив повернути відповідача помилково сплачені кошти на загальну суму 97 329,00 грн. 
		На підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 97  329,00 грн. 
		Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, між сторонами мають місце договірні відносини.
		Згідно рахунку №1 від 18.11.2019 призначенням платежу є: Розробка технічного завдання для WEB-сайту та Розробка технічного завдання для мобільного додатку, вартість послуг 26 829,00 грн.
		Згідно рахунку №1 від 20.12.2019 призначенням платежу є: Розробка мобільного додатку. Розробка WEB - сайту. Написання мануалів, підтримка та усунення помилок згідно технічного завдання протягом 6 місяців, загальна сума 70 500,00 грн.
		Позивачем на адресу відповідача перераховані грошові кошти на підставі:
		- платіжного доручення № 318 від 18.11.2019 на суму 26 829,00 грн. з призначенням платежу: за розробку технічної документації зг. рах. №1 від 14.11.2019  без ПДВ;
		- платіжного доручення № 392 від 21.12.2019 на суму 70 500,00 грн з призначенням платежу: за розробку мобільного додатку зг.№1 від 20.12.2019, без ПДВ.
		Відповідач вказує, що між сторонами укладено Договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформаційних технологій №121219 від 20.12.2019, підписану зі свого боку сканкопію Договору позивач направив відповідачу електронними засобами зв`язку. Оригінал підписаного договору позивач на адресу відповідача так і не направив.
		Відповідно до п. 10.7. Договору, документи, які відправлені факсом чи електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені.
		Укладання та виконання сторонами вказаного договору підтверджується скріншотами переписки між сторонами.
		Засобами електронного зв`язку позивачем направлено відповідачу претензію №29/04/20- 1 від 29.04.2020 з вимогою до 07.05.2020 повернути грошові кошти в сумі           97 329,00 грн.
		Відповідачем 07.05.2020 на електронну адресу позивача направлено відповідь на претензію з відмовою у поверненні грошових коштів з посиланням на наявність між сторонами договірних відносин та виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.
		Також, відповідачем надано суду копію договору № ВМ121219 від 20.12.2019 про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформаційних технологій з додатками, які містять відбиток печатки ТОВ «МОНГУС ТЕЛЕКОМ» та підпис директора, рахунок № 1 на оплату послуг від 18.11.2019 на суму 26  829,00 грн., рахунок № 1 на оплату послуг від 20.12.2019 на суму 70  500,00 грн., Акт приймання - передачі послуг № 1 від 23.04.2020. 
		Обмін електронними листами відбувався з використанням наступних адресів електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 
		Як стверджує позивач, електронні адреси позивача знаходяться в домені сайту позивача: https://mongoosetele.com та на сайті позивача можна побачити електронну адресу позивача - info@mongooseteie.com.
		Вказані у відзиві адреси електронної пошти позивачу не належать. 
		Позивачем надана нотаріально завірена заява директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНГУС ТЕЛЕКОМ» Дмитрієвої Л.Ю. від 21.09.2020, відповідно до якої Дмитрієва Л.Ю. перебуває на посаді директора з 02.12.2015, згідно Протоколу № 01/12/2015/ від 01.12.2015. Дмитрієва Л.Ю. не надсилала, не укладала та не підписувала з Фізичною особою підприємцем Галанцевим Валерієм Володимировичем договору № ВМ121219 від 20.12.2019, додатків № 1.1. і 2.1. до договору, рахунків № 1 з датами від 18.11.2019 та від 20.12.2019. Додані відповідачем до відзиву копії договору № ВМ121219 від 20.12.2019 з додатками, рахунки № 1 від 18.11.2019 та від 20.12.2019 сфальсифіковані. Візуально видно, що на всіх копіях встановлений підпис з відбитком печатки, що вирізаний з листа від 29.04.2020, який ТОВ «МОНГУС ТЕЛЕКОМ» направило ФОП Галанцеву В.В. ФОП Галанцев В.В. здійснює шахрайство, намагаючись ввести суд в оману.
		Вказана заява нотаріально посвідчена Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романенко М.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 1074. 
		Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1639/20, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
		Згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
		Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.
		Відсутність у період перерахування спірних грошових коштів укладеного між сторонами договору, виключає наявність договірних зобов`язань між сторонами.
		Відсутність неправомірних дій відповідача або інших осіб (не доведено вину відповідача) означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.
		Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність відповідача. Аналогічно ст.ст. 216, 224, 225 ГК України  визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.
		При цьому, за приписами статей 11 та 509 Цивільного кодексу України безпідставне отримання чужого майна є підставою виникнення особливого позадоговірного зобов`язання.
		Так, відповідно до ст. ст. 1212, 1213 вказаного Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.
		Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
		Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
		Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
		Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондиція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
		Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
		Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
		Як встановлено під час розгляду справи, з рахунку позивача двома платежами (платіжне доручення № 318 від 18.11.2019 на суму 26 829,00 грн. з призначенням платежу: за розробку технічної документації зг. рах. №1 від 14.11.2019  без ПДВ та платіжне доручення № 392 від 21.12.2019 на суму 70 500,00 грн з призначенням платежу: за розробку мобільного додатку зг.№1 від 20.12.2019, без ПДВ ) було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 97 329,00 грн.
		Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
		Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 ЦК України.
		Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст.1212 ЦК України.
		За змістом ч.1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		В той час, як відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
		За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
		При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За умовами ч. 1 ст. 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
		Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
		У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		Аналіз зазначених норм права свідчить, що процес укладення договору в спрощений спосіб складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт), тобто вчинення уповноваженими особами відповідних осіб дій, які засвідчують їх волю щодо виникнення взаємних прав та обов`язків, натомість в даному випадку в матеріалах справи відсутні належні докази наявності волевиявлення сторін на укладення договору, а отже між сторонами господарських правовідносин не виникло.
		Системний аналіз положень вище вказаних норм, дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
		Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (кошти).
		До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.
		Разом із цим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору, як у спрощений спосіб із погодженням таким чином всіх істотних умов, так і в письмовій формі. 
		Оригіналу спірного договору відповідачем на вимогу суду не надано.
		Проте, з наявної в матеріалах справи копії Договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформаційних технологій № ВМ121219 від 20.12.2019, укладеного між ТОВ «МОНГУС ТЕЛЕКОМ» (Замовником) та ФОП Галанцевим В.В. (Виконавцем), наданий відповідачем судом встановлено, що за умовами п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги-виконати роботи у сфері інформаційних технологій та інформатизації, надати інформаційні послуги, опрацювати дані, розмітити інформацію на веб-вузлах, провести навчання (тренінги) у сфері інформаційних технологій та інформатизації, проводити технічну підтримку, виконати науково-дослідні, дослідно-конструкторські, технологічні та інші роботи в обсягах та кількості, визначені Додатком № 1.1 до договору та технічним завданням.
		Відповідно до п. 2.2. договору № ВМ121219 від 20.12.2019, замовник надає всю необхідну графічну, текстову, іншу інформацію, матеріали, дані, розрахунки, технічне завдання, іншу інформацію перед початком виконання Замовлення Виконавцем у формі БРИФів, технічного завдання, заповнення анкет/опитувальників (за формами Виконавця), листів на електронну скриньку (e-mail), інших документів.
		Згідно п. 2.8. договору № ВМ121219, на підтвердження факту виконання замовлення за договором, сторони складають акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг). Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) складається за кожним окремим виконаним замовленням, частиною замовлення, за відповідний період (декаду, місяць, інший період), після повного виконання замовлення, тощо. Частота складання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) визначається у додатку № 2.1 до договору.
		Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивач відповідно до вказаних вище пунктів договору надавав відповідачу всю необхідну графічну, текстову, іншу інформацію, матеріали, дані, розрахунки, технічне завдання, іншу інформацію перед початком виконання Замовлення Виконавцем у формі БРИФів, технічного завдання, заповнення анкет/опитувальників (за формами Виконавця), листів на електронну скриньку (e-mail), інших документів, а також що ним фактично виконані вказані замовлення та складені відповідні акти приймання-передачі за кожним окремим замовленням, які були підписані обома сторонами.
		Щодо твердження відповідача про те, що договір є укладеним суд зазначає наступне. 
		Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
		Частинами 1-3 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
		Положеннями статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
		Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
		Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
		Згідно із статтею 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		Відповідачем не надано суду доказів накладання ЕЦП на договір №ВМ121219 від 20.12.2019 та додатки до нього, та на відповідні рахунки.
		Відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України:
		1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до  Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
		3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
		4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
		5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Відповідно до ст.11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу; якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері.
		Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження; у разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
		При подачі скриншотів електронних листів на папері, відповідач не дотримався порядку подачі електронних доказів, встановленого статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, а саме не подав або безпосередньо електронний доказ, або його електронну копію, або засвідчену електронним цифровим підписом паперову копію електронного документа.
		При досягненні домовленості між учасниками про можливість укладення договорів в електронній формі чи шляхом обміну електронними листами, електронні поштові адреси мають дійсно належать сторонам.
		Відповідачем не доведено, що електронні адреси, за якими здійснювалось листування (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), належать позивачу. 
		Щодо твердження позивача про невідповідність його печатки на копіях документів наданих відповідачем суд зазначає, що відповідного клопотання про призначення судової експертизи на стадії підготовчого провадження від сторін до суду не надходило. Візуальним дослідженням судом встановлено, що копії печатки ТОВ "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" на усіх документах наданих відповідачем є ідентичними, на кожній з них літера «М» в словосполученні «м. Києва» є змазаною однаково, в той же час на наявному в матеріалах справи клопотанні ТОВ «МОНГУС ТЕЛЕКОМ» № б/н від 13.11.2020 про проведення огляду відбитка печатки, міститься оригінал відбитку печатки ТОВ «МОНГУС ТЕЛЕКОМ», на якому немає подібного недоліку
		Вказане викликає сумнів у суду щодо достовірності вказаних доказів, з огляду на що судом витребувано оригінали відповідних документів у відповідача, які ним суду не надані, що унеможливлює оцінку вищевказаних доказів як допустимих та достовірних.
		Подані відповідачем скрін-шоти в мессенджерах в якості доказу листування з позивачем суд вважає недопустимими та недостовірними доказами.
		Відповідачем також не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що порушення укладення договору шляхом обміну повідомленнями у мессенджері, а також засобами електронної пошти було узгоджено сторонами, як і доказів того, що складений договір був надісланий відповідачем на офіційну електрону адресу позивача -  mtd@mongoosetele.com.
		Нотаріально засвідчені пояснення директора ТОВ "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" - Дмитрієвої Л.Ю. судом до уваги не приймаються, оскільки вони не відповідають вимогам        п. 3 ч. 2 ст. 73 та ст.  80 ГПК України.
		За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Інші доводи та аргументи відповідача судом до уваги не приймаються в силу вищевикладеного.
		Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -  
		 
		ВИРІШИВ:
		          
		1.           Позовні вимоги задовольнити.
		2.           Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галанцева Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - не відома) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНГУС ТЕЛЕКОМ" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9, код ЄДРПОУ 39020464) грошові кошти у розмірі 97  329 (дев`яносто сім тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2  102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 14.12.2020.
		 
		Суддя                                                                                К.В. Проскуряков
		 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...