Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/13251/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2020. Зареєстровано: 20.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2020.

Результат оскарження 24.03.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1/454
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		09 грудня 2020 року                               м. Київ                              № 640/13251/19
		 
		        Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами судового засідання в адміністративній справі  за позовом     товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» до                    Головного управління ДПС у місті Києві про                  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняза участі представника позивача, представника відповідача
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» (надалі - позивач, Товариство, ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна», адреса: 01004, місто Київ, бульвар Т. Шевченка, будинок 5-7/29) до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19), в якій позивач просив суд:  визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 15 травня 2019 року № 00006581402.
		Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав та інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		В обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність та необґрунтованість висновків акта від 16 квітня 2019 року № 260/26-15-14-02-02/33947089 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, що були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року № 00006581402. 
		Зокрема, позивач заперечував проти позиції контролюючого органу (відповідача) щодо наявності у Товариства обов`язку здійснювати дисконтування короткострокових позик, отриманих товариством від ТОВ «Нова фінансова компанія», та позик, що були отримані товариством від "Маведікс холдінгз лімітед", ПАТ «Альфа банк», ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на ринкових умовах.
		Водночас позивач зауважив, що працівниками відповідача під час перевірки безпідставно провели дисконтування вартості акцій ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», що обліковуються на балансі Товариства та дивіденди по яких емітентом на користь Товариства упродовж перевіряємого періоду не виплачувалися. Так, контролюючим органом в тексті акта перевірки не було доведено, що акції ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» протягом перевіряємого періоду зросли в ціні на активному ринку та, відповідно, що такі акції мали обліковуватися позивачем за іншою вартістю, ніж сума, за якою вони обліковуються на балансі.
		Крім того, позивач стверджував, що обов`язок Товариства по погашенню діючих реальних кредитних зобов`язань перед ПАТ «АЛЬФА-Банк» було покладено на третіх осіб (ПрАТ «Київобленерго», АТ «Одесаобленерго», АТ «Житомиробленерго» та ПрАТ «Рівнеобленерго») відповідно до договорів про покладення боржником виконання обов`язку на іншу особу (платника). Умовою такого перекладення була компенсація всіх витрат, які поніс платник, з боку Товариства. В ході проведення перевірки товариством були надані перевіряючим повністю всі первинні документи, що підтверджують право Товариства на віднесення до складу витрат всіх компенсаційних виплат третіх осіб, на яких був покладений обов`язок по погашенню кредиту Товариства перед Банком. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.
		Відповідач (ГУ ДФС м. Києві) не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами подав відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Своє заперечення відповідач мотивував тим, що за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено ряд порушень норм Податкового кодексу України та положень стандартів бухгалтерського обліку, що призвели до завищення Товариством від`ємного значення об`єкта оподаткування за перевіряємий періоди на значні суми коштів. Висновки акта перевірки представник відповідача вважає нормативно та документально обґрунтованими, а оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідно правомірним.
		За результатами підготовчого провадження суд ухвалив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, також суд ухвалив замінити найменування позивача з товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» на товариство з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ»,  та про врахування під час подальшого розгляду справи відомостей про нове зареєстроване місцезнаходження названої юридичної особи: 01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 4а.
		В подальшому суд відповідно до ухвали вирішив замінити відповідача (Головне управління ДФС у місті Києві) на його процесуального правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.
		Присутній у судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю. У свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
		Крім того, судом у судовому засіданні 9 грудня 2020 року в якості свідків були допитані наступні фізичні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які обіймаючи посади головних державних ревізорів-інспекторів відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДФС у м. Києві безпосередньо проводили документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та приймали участь при оформленні акта перевірки від 16 квітня 2019 року № 260/26-15-14-02-02/33947089;   ОСОБА_3 , яка у періоди виникнення спірних правовідносин та на час складання акта перевірки обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна».
		В ході судового розгляду цієї справи представники сторін подали до суду інші процесуальні документи (письмові додаткові пояснення) та додаткові документальні докази.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, а також допитавши свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		У період з 26 лютого 2019 року по 26 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, законодавства щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року.  За результатами такої перевірки був складений акт від 16 квітня 2019 року № 260/26-15-14-02-02/33947089 (а.с. 15 - 35 Т. 1), яким зафіксовані порушення Товариством вимог:  п.п. 44.1, 44.6 і 44.7 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 140.1, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153), п.п. 5, 6 і 7 Положення (стандарту) бухгалтерського 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248), - що призвело до завищення Товариством від`ємного значення об`єкта оподаткування за перевіряємий період всього на загальну суму 442 663 290 грн., в т.ч.: за 2016 рік на суму 1 073 355 грн., за 2017 рік на суму 322 619 872 грн., за III-ий квартали 2018 року на суму 442 663 290 грн.
		15 травня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняла оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення форми «П» за № 00006581402 (а.с. 36 Т.1), яким зменшило значення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, що було задеклароване позивачем у декларації за ІІІ-и квартали 2018 року (реєстр. №9246398062 від 09.11.2018), на 442  663  290 грн.
		Під час судового розгляду справи відповідач надав суду розрахунок сум зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням у розрізі по епізодах податкових правопорушень (а.с. 51, Т. 3).
		Не погоджуючись із правомірністю цього податкового повідомлення рішення від 15 травня 2019 року ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» подало відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України. За наслідком розгляду такої скарги позивача Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 12 липня 2019 року № 32373/6/99-66-11-04-01-25 (а.с. 37 - 41 Т. 1) про залишення скарги платника без задоволення, а податкового повідомлення-рішення - без змін.
		Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. 
		Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного. 
		Як вбачається зі змісту акта перевірки від 16 квітня 2019 року № 260/26-15-14-02-02/33947089 при встановленні таких порушень Товариством норм Податкового кодексу України та положень (стандартів) бухгалтерського обліку працівники ГУ ДФС у м. Києві виходили з наступного.
		1. Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» показників у ряд. 01 декларацій з податку на прибуток приватних підприємств «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеної за правилами  бухгалтерського обліку» за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено заниження позивачем значення такого показника на загальну суму 308  550  790 грн.
		На думку перевіряючих ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» мало визначити та відобразити фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості на загальну суму 318  642  182 грн. (в т.ч. по періодах: 1-ий квартал 2016 року - 26  478  075 грн., півріччя 2016 року - 58  446  813 грн., 3-и квартали 2016 року - 95  956  941 грн., 2016 рік - 129  850  203 грн., 1-ий квартал 2017 року - 28  489  051 грн., півріччя 2017 року - 55  371  532 грн., 3-и квартали 2017 року - 82  036  404 грн., 2017 рік - 17  755  853 грн., 1-ий квартал 2018 року - 27  350  081 грн., півріччя 2018 року - 59  944  051 грн., 3-и квартали 2018 року - 80  036  126 грн.), а також мало здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.
		До таких висновків перевіряючі дійшли з огляду на наступні наведені в тексті акта перевірки обставини: 
		1) між ТОВ «НОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ», як позикодавцем, і ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА», як позичальником, укладені наступні договори позики: 
		- договір позики від 23 березня 2015 року № 88-2015, згідно умов якого ТОВ «НОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» надає ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» у строкове платне користування грошові кошти у національній валюті України у розмірі 3 000 000 грн., а ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» зобов`язується повернути кошти, надані йому позикодавцем та сплачувати проценти за користування наданими коштами, у строки та порядку, визначені цим договором.  Згідно п. 1.4 цього договору позики грошові кошти, надаються ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» на строк до 31 грудня 2015 року;
		- договір позики від 25 листопада 2014 року № 77-2014, за умовами якого ТОВ «НОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» надає ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» у строкове платне користування грошові кошти у національній валюті України у розмірі 3 300 000 грн., а ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» зобов`язується повернути кошти, надані йому позикодавцем та сплачувати проценти за користування наданими коштами, у строки та порядку, визначені цим договором.  Згідно п. 1.4 цього договору позики грошові кошти, надаються ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» на строк до 31 грудня 2015 року;
		- договір позики від 03 березня 2014 року № 34-2014, за умовами якого ТОВ «НОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» надає ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» у строкове платне користування грошові кошти у національній валюті України у розмірі 23 000 000 грн., а ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» зобов`язується повернути кошти, надані йому позикодавцем та сплачувати проценти за користування наданими коштами, у строки та порядку, визначені цим договором.  Згідно п. 1.4 цього договору позики грошові кошти, надаються ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» на строк до 31 грудня 2014 року.
		Також названі сторони уклали договори про внесення змін до перелічених вище договорів позик, якими строки для повернення наданих у позики коштів продовжувалися. 
		Так, відповідно до договору № 1 від 24 грудня 2015 року про внесення змін та доповнень до договору позики № 88-2015 від 23 березня 2015 року сторони дійшли згоди про внесення змін до договору  позики № 88-2015 від 23 березня 2015 року, шляхом викладення п. 1.4 такого договору позики у наступній редакції: «Грошові кошти, визначені пунктом 1.2 цього договору, надаються позичальнику на строк до 31 грудня 2016 року включно і після закінчення цього строку підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у розділі 2 цього договору».
		Відповідно до договору № 2 від 27 грудня 2016 року про внесення змін та доповнень до договору позики № 88-2015 від 23 березня 2015 року сторони дійшли згоди про внесення змін до договору  позики № 88-2015 від 23 березня 2015 року, шляхом викладення п. 1.4 такого договору позики у наступній редакції: «Грошові кошти, визначені пунктом 1.2 цього договору, надаються позичальнику на строк до 31 грудня 2017 року включно і після закінчення цього строку підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у розділі 2 цього договору».
		Відповідно до договору № 3 від 26 грудня 2017 року про внесення змін та доповнень до договору позики № 88-2015 від 23 березня 2015 року сторони дійшли згоди про внесення змін до договору  позики № 88-2015 від 23 березня 2015 року, шляхом викладення п. 1.4 такого договору позики у наступній редакції: «Грошові кошти, визначені пунктом 1.2 цього договору, надаються позичальнику на строк до 31 грудня 2018 року включно і після закінчення цього строку підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у розділі 2 цього договору».
		Відповідно до договору № 1 від 29 грудня 2015 року про внесення змін та доповнень до договору позики від 25 листопада 2014 року № 77-2014 сторони дійшли згоди про внесення змін до договору  позики від 25 листопада 2014 року № 77-2014, шляхом викладення п. 1.4 такого договору позики у наступній редакції: «Грошові кошти, визначені пунктом 1.2 цього договору, надаються позичальнику на строк до 31 грудня 2016 року включно і після закінчення цього строку підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у розділі 2 цього договору».
		Відповідно до договору № 2 від 28 грудня 2016 року про внесення змін та доповнень до договору позики від 25 листопада 2014 року № 77-2014 сторони дійшли згоди про внесення змін до договору  позики від 25 листопада 2014 року № 77-2014, шляхом викладення п. 1.4 такого договору позики у наступній редакції: «Грошові кошти, визначені пунктом 1.2 цього договору, надаються позичальнику на строк до 31 грудня 2017 року включно і після закінчення цього строку підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у розділі 2 цього договору».
		Відповідно до договору № 3 від 26 грудня 2017 року про внесення змін та доповнень до договору позики від 25 листопада 2014 року № 77-2014 сторони дійшли згоди про внесення змін до договору  позики від 25 листопада 2014 року № 77-2014, шляхом викладення п. 1.4 такого договору позики у наступній редакції: «Грошові кошти, визначені пунктом 1.2 цього договору, надаються позичальнику на строк до 31 грудня 2018 року включно і після закінчення цього строку підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у розділі 2 цього договору».
		Відповідно до договору № 1 від 29 грудня 2014 року про внесення змін та доповнень до договору позики від 3 березня 2014 року № 34-2014 сторони дійшли згоди про внесення змін до договору  позики від 3 березня 2014 року № 34-2014, шляхом викладення п. 1.4 такого договору позики у наступній редакції: «Грошові кошти, визначені пунктом 1.2 цього договору, надаються позичальнику на строк до 31 грудня 2015 року включно і після закінчення цього строку підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у розділі 2 цього договору».
		Відповідно до договору № 3 від 24 грудня 2015 року про внесення змін та доповнень до договору позики від 3 березня 2014 року № 34-2014 сторони дійшли згоди про внесення змін до договору  позики від 3 березня 2014 року № 34-2014, шляхом викладення п. 1.4 такого договору позики у наступній редакції: «Грошові кошти, визначені пунктом 1.2 цього договору, надаються позичальнику на строк до 31 грудня 2016 року включно і після закінчення цього строку підлягають поверненню в порядку та на умовах, визначених у розділі 2 цього договору».
		Дослідивши зміст наданих до перевірки бухгалтерських документів перевіряючі встановили, що за даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» на Товаристві як станом на 1 січня 2016 року, так і станом на 30 вересня 2018 року обліковується кредиторська заборгованість по зазначених договорах позик з ТОВ «НОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» у розмірах сум коштів 3  000  000 грн., 3  300  000 грн. та 4  400  000 грн. відповідно.
		З огляду на наведене контролюючий орган визнав таку обліковану позивачем кредиторську заборгованість по договорах позик з ТОВ «НОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» як довгострокову. У зв`язку з цим контролюючий орган самостійно провів її дисконтування та визначив балансову вартість заборгованості на кожний звітний період перевіряємого періоду з урахуванням суми амортизованої вартості дисконту.
		Різницю між сумою, за якою зазначена кредиторська заборгованість обліковувалася на Товаристві (балансовою вартістю) та продисконтованою контролюючим органом балансовою вартістю, віднесено за результатами документальної перевірки до складу доходів позивача;
		2) між компанією «Маведікс Холдінгз Лімітед» та ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» укладено договір позики від 23 липня 2013 року № 2307/13, за умовами якого компанія «Маведікс холдінгз лімітед» надає ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» позику відповідно до положень і умов цього договору на загальну суму 20 000 000 доларів США, а позичальник зобов`язується своєчасно та повністю повернути позику та сплатити нараховані відсотки. Згідно п. 2.1 цього договору позика надається до 23 липня 2018 року, включно.
		Дослідивши зміст наданих до перевірки бухгалтерських документів перевіряючі встановили, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» станом на 1 січня 2016 року у Товариства обліковується кредиторська заборгованість в сумі 238 662 632,65 грн. або 9 944 000 дол. США.
		При цьому, додаткову угоду на подовження терміну повернення позики за вказаним договором позики до перевірки не надавалася.
		Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» станом на 30 вересня 2018 року обліковується у Товариства кредиторська заборгованість в сумі 292 717 222,13 грн. або 10 344 000 доларів США.
		З огляду на наведене контролюючий орган визнав таку обліковану позивачем кредиторську заборгованість як довгострокову, самостійно провів її дисконтування та визначив балансову вартість заборгованості на кожний звітний період перевіряємого періоду з урахуванням суми амортизованої вартості дисконту.
		Різницю між сумою, за якою зазначена кредиторська заборгованість обліковувалася на товаристві (балансовою вартістю) та продисконтованою контролюючим органом балансовою вартістю, контролюючим органом віднесено до складу доходів позивача;
		3) між ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» та ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (як позичальником) укладено договір про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2012 року № 24-В/12/29/КЛ. 
		За умовами цього договору Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (далі - кредитну лінію) та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у порядку та у на умовах, визначених цим договором. Позичальник у свою чергу зобов`язується використати кредит з відповідною метою, своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором.
		Відповідно до додаткової угоди № 10 від 30 вересня 2016 року до договору про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2012 року № 24-В/12/29/КЛ, сторони домовилися викласти статті 1 - 12 Кредитного договору у новій редакції, зокрема: 1.2 Ліміт кредитної лінії складає 30  250  000 доларів США. 1.3 Тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - фіксована процентна ставка. 1.3 Розмір процентної ставки за користування кредитом складає 12% річних. 1.4 Останній день кредитної лінії - 1 квітня 2017 року. 1.5 Кредит надається:  у розмірі не більше еквіваленту 70  000  000 грн. по курсу НБУ, що діє на момент видачі кредиту , на поповнення обігових коштів позичальника (відшкодування грошових коштів витрачених позичальником на придбання пакету акцій ПАТ «Чернігівобленерго»;  решта коштів - на поповнення обігових коштів позичальника з метою придбання пакетів акцій ПАТ «ЕК ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», ПАТ «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО» і ПАТ «ЕК СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО».
		Відповідно до додаткової угоди №11 від 27 червня 2017 року до договору про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2012 року № 24-В/12/29/КЛ, сторони домовилися викласти статті 1 - 12 Кредитного договору у новій редакції, зокрема: 1.4 Останній день кредитної лінії - 1 квітня 2018 року. 
		Дослідивши зміст наданих до перевірки бухгалтерських документів перевіряючі встановили, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», станом на 1 січня 2016 року на Товаристві обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 726  020  176,75 грн. або 30 250 000 доларів США. А станом на 30 вересня 2018 року на Товаристві обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 856  022 425,50 грн. або 30 250 000 доларів США.
		З огляду на наведене контролюючий орган визнав таку обліковану позивачем кредиторську заборгованість як довгострокову, самостійно провів її дисконтування та визначив балансову вартість заборгованості на кожний звітний період перевіряємого періоду з урахуванням суми амортизованої вартості дисконту.
		Різницю між сумою, за якою зазначена кредиторська заборгованість обліковувалася на товаристві (балансовою вартістю) та продисконтованою контролюючим органом балансовою вартістю, контролюючим органом віднесено до складу доходів позивача;
		4) перевіркою встановлено, що ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (як позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, за умовами якого Банк відкриває позичальнику мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію (далі - кредитну лінію) та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку у на умовах, визначених цим договором.  Позичальник у свою чергу зобов`язується використати кредит з відповідною метою, своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором.
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 28 березня 2013 року до вказаного договору про відкриття кредитної лінії  Банк надає позичальнику транш у сумі 80  000  000 доларів США. 
		Відповідно до угоди про внесення змін №1 до додаткової  угоди №1 від 28.03.2013 до договору про відкриття кредитної лінії сторони доповнили п. 4 Додаткової угоди підпунктом 4.1 у редакції наступного змісту: Цим Сторони підтверджують, що станом на 27 червня 2014 року заборгованість по траншу складає 76  097  560 доларів США. 
		Надалі відповідно до укладеної названими сторонами угоди про внесення змін №10 від 31 травня 2018 року до додаткової  угоди №1 від 28.03.2013 до договору про відкриття кредитної лінії, шляхом викладення у нових редакціях пунктів 2 і 5 Додаткової угоди до Основного договору, сторони визначили розміри процентів, що їх має сплачувати позичальник за певні періоди, та терміни для повернення позичальником траншів у частинах сум коштів.
		Дослідивши зміст наданих до перевірки бухгалтерських документів перевіряючі встановили, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», станом на 1 січня 2016 року на Товаристві обліковується кредиторська заборгованість в сумі 1 826 392 197,07 грн. або 76 097 560 доларів США.
		Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» станом на 30 вересня 2018 на Товаристві обліковується кредиторська заборгованість в сумі 514 041 660,44 грн. або 11 097 560 доларів США.
		З огляду на наведене контролюючий орган визнав таку обліковану позивачем кредиторську заборгованість як довгострокову, самостійно провів її дисконтування та визначив балансову вартість заборгованості на кожний звітний період перевіряємого періоду з урахуванням суми амортизованої вартості дисконту.
		Різницю між сумою, за якою зазначена кредиторська заборгованість обліковувалася на товаристві (балансовою вартістю) та продисконтованою контролюючим органом балансовою вартістю, контролюючим органом віднесено до складу доходів позивача.
		Поряд з цим, перевіряючими також встановлено, що сума кредиту за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 у розмірі 65  000  000 доларів США була покладена боржником (ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА») на інших осіб.
		Так, відповідно до укладеного 9 листопада 2016 року між що ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (як кредитором), ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (як боржником) і ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» (як платник) договору про покладення боржником виконання обов`язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, названі особи домовилися про наступне: на платника покладається виконання обов`язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов`язання щодо сплати якої виникає на підставі Кредитного договору, а саме: частини кредиту/траншу у сумі, що становить 9  000  000 доларів США (наданої на підставі додаткової угоди № 1 від 28 березня 2013 року до кредитного договору (про надання траншу)). Сума, що платник має сплатити кредитору в рахунок виконання обов`язку боржника за Кредитним договором, не повинна перевищувати 9  000  000 доларів США. 
		Відповідно до укладеного 9 листопада 2016 року між що ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (як кредитором), ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (як боржником) і ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» (як платник) договору про покладення боржником виконання обов`язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, названі особи домовилися про наступне: на платника покладається виконання обов`язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов`язання щодо сплати якої виникає на підставі Кредитного договору, а саме: частини кредиту/траншу у сумі, що становить 15000  000 доларів США (наданої на підставі додаткової угоди № 1 від 28 березня 2013 року до кредитного договору (про надання траншу)), Сума, що платник має сплатити кредитору в рахунок виконання обов`язку боржника за Кредитним договором, не повинна перевищувати 15  000  000 доларів США.
		Відповідно до укладеного 9 листопада 2016 року між що ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (як кредитором), ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (як боржником) і ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (як платник) договору про покладення боржником виконання обов`язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, названі особи домовилися про наступне: на платника покладається виконання обов`язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов`язання щодо сплати якої виникає на підставі Кредитного договору, а саме: частини кредиту/траншу у сумі, що становить 15 000  000 доларів США (наданої на підставі додаткової угоди № 1 від 28 березня 2013 року до кредитного договору (про надання траншу)), Сума, що платник має сплатити кредитору в рахунок виконання обов`язку боржника за Кредитним договором, не повинна перевищувати 15  000  000 доларів США.
		Відповідно до укладеного 9 листопада 2016 року між що ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (як кредитором), ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (як боржником) і ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» (як платник) договору про покладення боржником виконання обов`язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, названі особи домовилися про наступне: на платника покладається виконання обов`язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов`язання щодо сплати якої виникає на підставі Кредитного договору, а саме: частини кредиту/траншу у сумі, що становить 26 000  000 доларів США (наданої на підставі додаткової угоди № 1 від 28 березня 2013 року до кредитного договору (про надання траншу)), Сума, що платник має сплатити кредитору в рахунок виконання обов`язку боржника за Кредитним договором, не повинна перевищувати 26  000  000 доларів США.
		Зі змісту цих договорів про покладення боржником виконання обов`язку на іншу особу перевіряючі дійшли висновку, що останні не містять умов про покладення обов`язку боржника по сплаті кредитору (банку) процентів за користування наданим кредитом (траншами) на платників.
		Між тим, ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» виставили ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» акти та вимоги щодо узгодження вартості витрат понесених такими платниками за договорами про відкриття кредитної лінії №60-МВ/16, №74-МВ/16 та іншими від 9 листопада 2016 року, що підлягають компенсації боржником згідно договорами про уточнення порядку проведення розрахунків від 7 лютого 2017 року.
		Такі витрати, понесені ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ІАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», були виставлені ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» на підставі договорів про уточнення порядку проведення розрахунків  від 7 лютого 2017 року, 8 лютого 2017 року та інших, а також договорів про відкриття кредитної лінії №60-МВ/16, №74-МВ/16 та інших від 9 листопада 2016 року, укладених з ПАТ «Альфа-Банк». 
		За період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» віднесло до складу показника фінансової звітності «інші операційні доходи» (тобто, ряд. 2120 звіту про фінансові результати) загальну суми коштів у розмірі 57  847  455 грн. на підставі виставлених вимог ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО».
		Під час перевірки Товариству були надані письмові запити (перелік таких наведений на стор. 4 акта перевірки), в т.ч. запит від 26 лютого 2019 року №2 щодо надання документів: договорів, додаткових угод, актів прийому передачі, платіжних доручень, бухгалтерських регістрів, розрахунків відсотків, а також документів по договорах позик/кредитів, фінансової допомоги наданої та отриманої, договорах про відступлення права вимоги, договорах факторингу, по придбанню та продажу цінних паперів за перевіряємий період.
		До перевірки Товариство по взаємовідносинах з ПАТ «АЛЬФА-БАНК» надало лише наступні первинні документи: договір про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року №19-Мв/12, 19-ть додаткових угод до цього договору та 10-ть угод про внесення змін до додаткової угоди №1 від 28 березня 2013 року - на 74 аркушах, аналізи рахунків та картки рахунків по триманим позикам, кредитам - на 28 аркушах. Також в ході перевірки були надані трьохсторонні договори про покладання боржником виконання обов`язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 7 лютого 2012 року, укладені між ПАТ «Альфа-банк» (кредитор), ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (боржник) та платниками - ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», без надання разом з ними додаткових угод та додатків до таких трьохсторонніх договорів.
		За фактом не наданням Товариством таких документів по сформованій сумі доходу 57  847  455 грн. під час проведення працівниками ГУ ДФС у м. Києві був складений відповідний акт від 9 квітня 2019 року №519/26-15-14-02-02. Як наслідок перевіряючі дійшли висновку про безпідставне включення Товариством до складу показника «інші операційні доходу» фінансової звітності за періоди 2018 року суми коштів у розмірі 57  847  455 грн.
		5) окрім того, на стор. 37 акта перевірки зафіксовано, що станом на 1 січня 2016 року та на 30 вересня 2018 року по дебету рахунку 14 Товариством обліковувалися цінні папери - акції прості іменні, бездокументарні, у кількості 21  366 218 штук, номінальною вартістю одного цінного паперу 0,25 грн., емітент ПАТ «ЕК Севастопольенерго» (код ЄДРПОУ 05471081), всього на загальну суму 125  132  465 грн.
		У період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року ПАТ «ЕК Севастопольенерго» дивіденди ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» не виплачувало. При цьому,  ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» балансову вартість акцій у кількості 21  366 218 штук емітента ПАТ «ЕК Севастопольенерго» на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків у контексті можливого зменшення корисності не перераховувало. 
		З огляду на це контролюючий орган дійшов висновку, що Товариство балансову вартість акцій у кількості 21  366 218 штук емітента ПАТ «ЕК Севастопольенерго» на дату балансу не відображало за справедливою вартістю та аналіз очікуваних грошових потоків не  здійснювало.
		У зв`язку з цим контролюючий орган самостійно здійснив дисконтування балансової вартості цінних паперів ПАТ «ЕК Севастопольенерго», визначив фінансовий дохід від такого дисконтування за весь перевіряємий період  (всього сума 47 735  137 грн.) та здійснив амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу. 
		2. Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» показників у ряд. 02 декларацій з податку на прибуток приватних підприємств «фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено заниження позивачем значення такого показника на загальну суму 442  663 290 грн. (в т.ч. по періодах: 1-ий квартал 2016 року - 31  352 807 грн., півріччя 2016 року - 40 057255 грн., 3-и квартали 2016 року - 54  153 639 грн., 2016 рік - 61 073355 грн., 1-ий квартал 2017 року - 10426 104 грн., півріччя 2017 року - 41 587592 грн., 3-и квартали 2017 року - 119  376 389 грн., 2017 рік - 261  546 517 грн., 3-и квартали 2018 року - 120  043 418 грн., та завищення за 1-ий квартал 2018 року - 63  037 181 грн., півріччя 2018 року - 49  799 459 грн.).
		На думку перевіряючих ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» безпідставно включило до складу показника фінансової звітності «фінансові витрати» (тобто, ряд. 2250 звіту про фінансові результати) загальну суму коштів 466  334  094 грн. по виставлених ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»  вимогах. 
		Такі висновки перевіряючих були мотивовані тим, що: ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» не надало до перевірки договори про уточнення порядку проведення розрахунків та актів ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», що не дало у свою чергу підтвердити витрати, понесені такими третіми особами; за змістом договору про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 та договорів про покладення боржником виконання обов`язку на іншу за особу за вказаним договором про відкриття кредитної лінії  ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» не мали обов`язку по сплаті процентів за кредитом за боржника (ТОВ «ВС ГРУП ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна»).
		При цьому, в судовому засіданні представники відповідача пояснили суду, що при знятті сум витрат позивача за описаним епізодом порушення, перевіряючими були враховані виключно витрати з компенсації сум процентів за кредитами.
		Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості наведених вище висновків акта перевірки в розрізі по епізодах суд зазначає наступне.
		Відповідно до пп.  134.1.1  п.  134.1  ст.  134 Податкового кодексу України,  об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		У силу п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73  (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин),  «витратами»  є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); а  «доходами»  - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
		Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що затверджене  наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року за № 290  та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153    (далі -  П(С)БО 15).
		Відповідно до п. 5  П(С)БО 15,  дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),    за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Згідно з п. 7  П(С)БО 15  визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від    реалізації    продукції    (товарів,    робіт, послуг); чистий дохід    від    реалізації    продукції     (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
		Зокрема, до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
		До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
		Поряд з цим п. 15 П(С)БО 15   передбачено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.
		За змістом п. 20 і 21 цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:  імовірне надходження економічних вигод, пов`язаних з такою операцією;  дохід може бути достовірно оцінений. 
		Такий дохід має визнаватися у такому порядку:  проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту відповідної угоди; дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.
		Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
		Як видно з тексту акта перевірки, контролюючий орган кваліфікував наявну у позивача суми кредиторської заборгованості по договорах позик з ТОВ «НОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ», компанією «Маведік холдінгз лімітед» та по кредитних договорах з банкам (ПАТ «Алфа-Банк», ПАТ «Дочірній банк Сберанку Росії» як «довгострокові зобов`язання» та здійснив дисконтування такої заборгованості, шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) із застосуванням  П(С)БО 11 «Зобов?язання», 13  «Фінансові інструменти» та 12 «Фінансові інвестиції».
		У контексті з цим суд враховує наступне. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові Інструменти», що затверджене  наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559  та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 року за №1050/6241 (далі -  П(С)БО 13), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
		Згідно визначених понять у п. 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт,    що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт,        що     надає     право     обмінятися     фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
		Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати    грошові    кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
		Пункт 6  П(С)БО 13  визначає, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання,    та їх еквіваленти;    дебіторську заборгованість,    не призначену для перепродажу;    фінансові інвестиції,    що утримуються до погашення;    фінансові активи,    призначені для перепродажу; інші фінансові активи.
		Пунктом 10  П(С)БО 13  передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі,    якщо підприємство є    стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
		Згідно з п. 29  П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний    фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні,    обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
		Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:  дебіторської     заборгованості, що не призначена для перепродажу;  фінансових інвестицій,    що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів,    справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;  фінансових інвестицій та інших фінансових активів,    щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
		Пунктом 31  П(С)БО 13  передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються    за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.
		Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817  (далі -  П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.
		Згідно з п. 14  П(С)БО 28  ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
		При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
		Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі -  П(С)БО 11), затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 № 20  (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306 та у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.
		Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		В розумінні цього  П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
		Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
		Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
		За змістом п. 7, 8 і 10  П(С)БО 11  до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.
		Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки  та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.
		Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.
		Поряд з цим, п. 11 і 12  П(С)БО 11  визначено, що поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.
		Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.
		Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91  (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 травня 2000 року за № 284/4505  та у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -  П(С)БО 12  «Фінансові інвестиції»), визначено терміни:
		Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).
		Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.
		Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.
		У    пункті 4  П(С)БО 12  «Фінансові інвестиції»    зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.
		Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.
		Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (п. 8  П(С)БО 12  «Фінансові інвестиції»).
		Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.
		Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка (п. 10  П(С)БО 12  «Фінансові інвестиції»).
		Відповідно до    п. 11  П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.
		Згідно з    п. 14  П(С)БО 28    ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
		При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
		Відповідно до    п. 10  П(С)БО 12    сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
		Враховуючи вищенаведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.
		Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) ДФС пропонується наступна формула:
		PV = FV : (1 + i)    n
		де:  FV- майбутня вартість;   PV - теперішня вартість;    і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);  n - строк (число періодів).
		Правовий аналіз наведених положень (стандартів) дає підстави для висновків, що при здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості за отриманою позикою  першочерговим є визначення її статусу.
		Короткострокові грошові зобов`язання слід відображати на дату балансу за номінальною вартістю.
		В свою чергу,  дисконтуванню    на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення  (за умовами договору).
		Як вже було зазначено вище по тексту сього судового рішення, довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.
		Пунктом 8  П(С)БО 11  передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.
		Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою,  обов`язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.    
		Прострочена заборгованість не може розглядатися як довгострокова, оскільки період повернення коштів одержувачу вже настав. Той факт, що заборгованість за зобов`язанням фактично не повернена на дату балансу (до терміну закінчення позовної давності), не надає їй статусу довгострокової, оскільки в будь-який момент кредитор має право вимагати повернення усієї суми такої заборгованості.
		В свою чергу, з положень бухгалтерського обліку випливає, що операція з пролонгації позики на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками поточних зобов`язань. Якщо термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових зобов`язань. Тобто, визначальним є не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору.
		Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №826/16321/18.
		В силу припису ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України ври виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		В тексті позовної заяви представник позивача повідомив суд, що згідно визначених строків погашення позики з ТОВ «Нова фінансова компанія», грошові зобов?язання Товариства за договорами позик від 23 березня 2015 року № 88-2015, від 25 листопада 2014 року № 77-2014 та від 3 березня 2014 року №34-2014 були визнані ним як короткострокові. В 2016, 2017 і 2018 роках зобов`язання перед ТОВ «Нова фінансова компанія» відображалися в бухгалтерському обліку як «поточні» (строк погашення до 12 місяців) за сумою погашення. У зв`язку з цим такі грошові зобов`язання не дисконтувалися.
		Дослідивши та проаналізувавши подані представником позивача разом з цим позовом копії договорів позик від 23 березня 2015 року № 88-2015, від 25 листопада 2014 року № 77-2014 та від 3 березня 2014 року №34-2014, договорів про внесення змін та доповнень до цих договорів позик (а.с. 43 - 56 Т.1), суд дійшов про правомірність віднесення позивачем грошових зобов`язань (сум кредиторської заборгованості) по таких договорах позик до короткострокових зобов`язань. Оскільки первісні строки повернення грошових позик та строки їх повернення, визначені сторонами при укладенні договорів про внесення змін та доповнень до цих договорів позик, встановлювалися тривалістю не більше року (тобто, 12 календарних місяців).
		Таким чином, беручи до уваги дані обставини та сформовану Верховним Судом правову позицію у постанові від 4 грудня 2019 року у справі №826/16321/18, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для здійснення дисконтування грошових зобов?язань за договорами позик від 23 березня 2015 року № 88-2015, від 25 листопада 2014 року № 77-2014 та від 3 березня 2014 року №34-2014.
		 
		Стосовно обліку у бухгалтерському обліку грошових зобов?язань (кредиторської заборгованості) за кредитними договорами з банками (а саме: договору про відкриття кредитної лінії від 4 липня 2012 року № 19-МВ/12 з ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 61 - 69 Т. 1), договором про відкриття кредитної лінії від 29 березня 2012 року № 24-в/12/29/КЛ з ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» (а.с. 114 - 129 Т. 1), то позивач не заперечував проти того, що такі зобов?язання в розумінні П(С)БО 11 відносяться до довгострокових. 
		Водночас позивач пояснив, що кредити від ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» за вказаним кредитними договорами були отримані Товариством на ринкових умовах (під ставки відсотків, що не нижче ринкових, а саме 12,5% та 11,95% відповідно за користування кредиту у доларах США, що зазначено безпосередньо в тексті п. 1.3 договору від 4 липня 2012 року № 19-МВ/12, додатку 1 до від 29 березня 2012 року № 24-в/12/29/КЛ). 
		В якості підтвердження чого позивач подав разом з позовом копію листа АТ «Перший інвестиційний банк» від 16 травня 2019 року № 1088/о/2-19 (а.с. 168 Т. 1), що містить відомості про рівень процентних ставок за кредитами в іноземній валюті, що відповідають ринковим умовам ).
		Таким чином, довгострокові зобов`язання (кредитні зобов?язання), на які нараховуються відсотки, доцільно дисконтувати лишу у випадку, якщо вони утворилися від видачі не на ринкових умовах. Тобто, позика або кредит отримана під ставку відсотка, який істотно нижче ринкового. Якщо ж кредит отриманий під ринковий відсоток, теперішня вартість зобов`язання і так, по суті, дорівнюватиме номіналу (тобто дисконт у цьому випадку дорівнює нулю).
		В даних випадках фактична сума зобов?язань у таких умовах та обставинах, дорівнює їх теперешній вартості та не потребує будь-яких коригувань з метою відображення у фінансовій звітності.
		Під час судового розгляду даної справи відповідач наведені доводи та аргументи позивача не спростував, та відповідно не довів суду виникнення об?єктивних підстав для здійснення дисконтування сум кредитів, виданих на ринкових умовах.
		 
		Щодо обліку зобов?язань за договором позики від 27 липня 2013 року № 2307/3 (а.с. 57 - 60 Т.1), укладеним з позикодавцем - компанією «Маведікс холдінгз лімітед», позивач зазначив, що чинними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку а той час не була визначена методологія щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов?язань. При цьому, правила П(С) Бо 12 і П(С) БО 28, якими під час перевірки керувалися перевіряючі, не можуть бути застосовані для обліку довгострокових зобов?язань, оскільки такі призначені для обліку активів. 
		Суд відхиляє таку позицію позивача, як таку, що спростовується наведеним вище по тексту цього судового рішення положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку.
		Разом з тим, з тексту договору позики від 27 липня 2013 року № 2307/3 ( а саме п. 1.3 такого договору) суд встановив, що на позику мала нараховуватися ставка у розмірі 1,0% річних, починаючи з моменту надходження коштів на рахунок позичальника відповідно до умов цього договору позики, до моменту повної сплати позики позичальником. 
		За змістом акта перевірки (стор. 21-22 такого акта) перевіряючими при проведення розрахунку фінансового доходу від дисконтування суми заборгованості за договором позики були використані середньозважені ставки по довгострокових кредиторських заборгованостях у валюті відповідно до даних банків України, поданих до НБУ.
		При цьому, в тексті акта перевірки обставини щодо врахування працівниками ГУ ДФС у м. Києві при  визначені теперішньої вартості довгострокової заборгованості також процентної ставки за договором позики відсутні.
		Між тим, довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх  теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.
		Теперішня вартість  - це дисконтована сума майбутніх платежів  (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства. 
		Ставка дисконту базується на  ринковій ставці відсотка  (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами та зобов`язаннями. 
		За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
		Як правило, ставка дисконтування складається з трьох складових:    відсоткова ставка на позикові кошти - це та винагорода, яку отримав би кредитор, якби надав у користування на певний строк певну суму коштів;    відсоткова ставка кредитного ризику - ризик, який враховує кредитор у разі неповернення позиченої суми;  очікувана процентна ставка інфляції.  
		Визначення дисконтованої суми майбутніх платежів має здійснюватися в кожному конкретному випадку на підставі аналізу первинних документів та сутності господарської операції, з урахуванням умов договору, положень Закону та НП(С)БО.
		В даному випадку суд встановив, а відповідач не довів протилежного, що при дисконтуванні заборгованості за договором позики від 27 липня 2013 року № 2307/3 не керувався даними щодо ринкової ставки відсотка на аналогічний фінансовий інструмент.  
		 
		Надаючи правову оцінку правомірності дій контролюючого органу щодо здійснення дисконтування балансової вартості цінних паперів ПАТ «ЕК Севастопольенерго», суд дійшов висновку про протиправність таких.
		В тексті акта перевірки контролюючий зробив висновок про те, що позивач не дисконтував дебіторську заборгованість (фінансові інвестиції) по цінним паперам ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» на кожну дату балансу та як наслідок не здійснював амортизацію дисконту упродовж перевіряємого періоду. При цьому, при визначенні суми дисконту контролюючий орган використав середньозважені ставки по довгострокових депозитах у гривнях відповідно до даних банків України, поданих до НБУ та балансову вартість таких акцій.
		У свою чергу позивач в текстах своїх позову та відповіді на відзив зазначив, що хоча акції ПАТ «ЕК Севастопольенерго» утримувалися на товаристві як фінансові інвестиції з метою отримання прибутку від них, проте дивіденди по таким акціям на користь Товариства фактично не виплачувалися (що, підтверджується листом емітента таких акцій (ПАТ «ЕК Севастопольенерго») від 24 квітня 2019 року № 017/04-19 (а.с. 169 Т. 1), а  також було встановлено під час перевірки). 
		Згідно письмових пояснень бухгалтера Товариства Качури О.М. вих. №135/0/1-20 від 21.09.2020 (а.с. 222 Т. 2) станом на 1 січня 2016 року, 1 січня 2017 року, 1 січня 2018 року та 1 січня 2019 року на балансі Товариства на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» на субрахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» обліковувалось 21 366 218 шт. акцій ПАТ «ЕК Севастопольенерго», балансова вартість яких складає 125 132 465,40 грн. При цьому, ТОВ «ВС Груп Менеджмент» в Балансі (Звіті про фінансовий стан) відображає в ряд 1030 «Довгострокові фінансові інвестиції» акції ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» які обліковує на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» на субрахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»
		Додатково на підтвердження цього позивачем були подані до суду оборотно-сальдові відомості по рах. 14 «Фінансові інвестиції» за 2016 - 2018 роки (а.с. 99 - 104,  191 - 94 Т. 2), копії балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства станом на 31 грудня 2016 року, 31 грудня 2017 року та 31 грудня 2018 року (а.с. 105 - 107 Т. 2), копії виписок про стан рахунку у цінних паперах (а.с. 195 - 198 Т. 2).
		Дослідивши та проаналізувавши зміст балансу товариства суд встановив, що фактично позивач облік вказаний акцій за методом участі у капіталі не проводить. 
		Проте суд вважає, що наведений в акті перевірки порядок дій контролюючого органу при дисконтуванні балансової вартості акцій суперечить положенням П(С)БО 12, відповідно до п. 4 і 8 якого, фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з придбанням фінансової інвестиції.
		В подальшому, фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.
		Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.
		Суд погоджується з позивачем, що в даному випадку контролюючий орган не визначив справедливу вартість фінансових інвестицій, а фактично врахував собівартість акцій (суму втрати, понесених Товариством на їх придбання). 
		При цьому, контролюючий орган не відобразив в акті перевірки та не довів суду документально під час розгляду цієї справи те, що вартість облікованих позивачем акцій ПАТ «ЕК Севастопольенерго» протягом перевіряємого періоду була вищою за їх балансову вартість.
		Наведене у свою чергу свідчить про те, що проведені контролюючим органом розрахунки дисконту акцій ПАТ «ЕК Севастопольенерго» є невірними та необґрунтованими.
		 
		Надаючи окремо оцінку висновкам акта перевірки про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу витрат сум коштів за виставленими вимогами ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», суд зазначає наступне.
		За змістом п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		В силу припису пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.  Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Визначення терміну «первинний документ» та загальні вимоги до його оформлення визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV. Так, відповідно до ст. 1 цього Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Як було встановлено під час перевірки та не заперечується позивачем, між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (як позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, за умовами якого Банк відкрив позичальнику мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надав позичальнику кредит у порядку у на умовах, визначених цим договором.  
		ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» у свою чергу зобов?язувалося, зокрема своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором.
		В подальшому, 9 листопада 2016 року між що ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (як кредитором), ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (як боржником) і рядом підприємств, як платниками були укладені однотипні за змістом договори про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12. А саме:
		- договір про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 з ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» (а.с. 182 - 184 Т. 1). За умовами п. 1.1 - 1.3 цього договору боржник, керуючись ст. 528 Цивільного кодексу України, покладає на платника виконання свого обов?язку щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати яких виникають на підставі договору про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 (далі - кредитний договір). Кредитор не заперечує проти покладення боржником на платника виконання обов?язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати якої виникає на підставі кредитного договору в порядку, визначеному цим договором. Кредитор, керуючись ст. 528 Цивільного кодексу України, зобов?язується прийняти виконання запропоноване платником за боржника та зарахувати сплачену платником суму грошових коштів в рахунок виконання зобов?язань боржником за кредитним договором в порядку, визначеному цим договором. 
		При цьому, в п. 2.1, 2.2 і 2.4 цього ж договору від 9 листопада 216 роки сторони визначили, що на ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» (як платник) покладається виконання обов?язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати якої виникає на підставі Кредитного договору, а саме: частини кредиту/траншу у сумі, що становить 9  000  000 доларів США (наданої на підставі додаткової угоди № 1 від 28 березня 2013 року до кредитного договору (про надання траншу)). У цьому договорі під терміном «кредит» позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані боржнику згідно з кредитним договором і не повернуті кредитору. 
		Сума, що платник має сплатити кредитору в рахунок виконання обов?язку боржника за Кредитним договором, не повинна перевищувати 9  000  000 доларів США.
		Сторони дійшли згоди, що платник має право виконати покладений на нього обов?язок боржника достроково,…, у загальній сумі, що вказана у п. 2.2 цього договору, але в будь-якому випадку зобов?язаний здійснити виконання покладеного на нього відповідно до п. 2.1 цього договору обов?язку не пізніше строку встановленого в кредитному договорі, з умовами якого боржник ознайомив платника під підписання цього договору.
		В силу п. 2.5 такого договору у випадку невиконання або неналежного виконання платником покладеного на нього згідно з цим договором обов?язку боржник не звільняється від виконання своїх обов?язків за кредитним договором та зобов?язаний  виконати такі обов?язки самостійно;
		- договір про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 з ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» (а.с. 174 - 176 Т. 1). За умовами п. 1.1 - 1.3 цього договору боржник, керуючись ст. 528 Цивільного кодексу України, покладає на платника виконання свого обов?язку щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати яких виникають на підставі договору про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 (далі - кредитний договір). Кредитор не заперечує проти покладення боржником на платника виконання обов?язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати якої виникає на підставі кредитного договору в порядку, визначеному цим договором. Кредитор, керуючись ст. 528 Цивільного кодексу України, зобов?язується прийняти виконання запропоноване платником за боржника та зарахувати сплачену платником суму грошових коштів в рахунок виконання зобов?язань боржником за кредитним договором в порядку, визначеному цим договором. 
		При цьому, в п. 2.1, 2.2 і 2.4 цього ж договору від 9 листопада 216 роки сторони визначили, що на ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» (як платник) договору про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, названі особи домовилися про наступне: на платника покладається виконання обов?язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов??язання щодо сплати якої виникає на підставі Кредитного договору, а саме: частини кредиту/траншу у сумі, що становить 15 000  000 доларів США (наданої на підставі додаткової угоди № 1 від 28 березня 2013 року до кредитного договору (про надання траншу)). У цьому договорі під терміном «кредит» позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані боржнику згідно з кредитним договором і не повернуті кредитору.
		Сума, що платник має сплатити кредитору в рахунок виконання обов?язку боржника за Кредитним договором, не повинна перевищувати 15  000  000 доларів США.
		Сторони дійшли згоди, що платник має право виконати покладений на нього обов?язок боржника достроково,…, у загальній сумі, що вказана у п. 2.2 цього договору, але в будь-якому випадку зобов?язаний здійснити виконання покладеного на нього відповідно до п. 2.1 цього договору обов?язку не пізніше строку встановленого в кредитному договорі, з умовами якого боржник ознайомив платника під підписання цього договору.
		В силу п. 2.5 такого договору у випадку невиконання або неналежного виконання платником покладеного на нього згідно з цим договором обов?язку боржник не звільняється від виконання своїх обов?язків за кредитним договором та зобов?язаний  виконати такі обов?язки самостійно;
		- договір про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 з ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (а.с. 170 - 173 Т. 1). За умовами п. 1.1 - 1.3 цього договору боржник, керуючись ст. 528 Цивільного кодексу України, покладає на платника виконання свого обов?язку щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати яких виникають на підставі договору про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 (далі - кредитний договір). Кредитор не заперечує проти покладення боржником на платника виконання обов?язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати якої виникає на підставі кредитного договору в порядку, визначеному цим договором. Кредитор, керуючись ст. 528 Цивільного кодексу України, зобов?язується прийняти виконання запропоноване платником за боржника та зарахувати сплачену платником суму грошових коштів в рахунок виконання зобов?язань боржником за кредитним договором в порядку, визначеному цим договором. 
		При цьому, в п. 2.1, 2.2 і 2.4 цього ж договору від 9 листопада 216 роки сторони визначили, що на ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (як платник) договору про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, названі особи домовилися про наступне: на платника покладається виконання обов?язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов??язання щодо сплати якої виникає на підставі Кредитного договору, а саме: частини кредиту/траншу у сумі, що становить 15 000  000 доларів США (наданої на підставі додаткової угоди № 1 від 28 березня 2013 року до кредитного договору (про надання траншу)). У цьому договорі під терміном «кредит» позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані боржнику згідно з кредитним договором і не повернуті кредитору.
		Сума, що платник має сплатити кредитору в рахунок виконання обов?язку боржника за Кредитним договором, не повинна перевищувати 15  000  000 доларів США.
		Сторони дійшли згоди, що платник має право виконати покладений на нього обов?язок боржника достроково,…, у загальній сумі, що вказана у п. 2.2 цього договору, але в будь-якому випадку зобов?язаний здійснити виконання покладеного на нього відповідно до п. 2.1 цього договору обов?язку не пізніше строку встановленого в кредитному договорі, з умовами якого боржник ознайомив платника під підписання цього договору.
		В силу п. 2.5 такого договору у випадку невиконання або неналежного виконання платником покладеного на нього згідно з цим договором обов?язку боржник не звільняється від виконання своїх обов?язків за кредитним договором та зобов?язаний  виконати такі обов?язки самостійно;
		- договір про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 з ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» (а.с. 178 - 180 Т. 1). За умовами п. 1.1 - 1.3 цього договору боржник, керуючись ст. 528 Цивільного кодексу України, покладає на платника виконання свого обов?язку щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати яких виникають на підставі договору про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 (далі - кредитний договір). Кредитор не заперечує проти покладення боржником на платника виконання обов?язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати якої виникає на підставі кредитного договору в порядку, визначеному цим договором. Кредитор, керуючись ст. 528 Цивільного кодексу України, зобов?язується прийняти виконання запропоноване платником за боржника та зарахувати сплачену платником суму грошових коштів в рахунок виконання зобов?язань боржником за кредитним договором в порядку, визначеному цим договором. 
		При цьому, в п. 2.1, 2.2 і 2.4 цього ж договору від 9 листопада 216 роки сторони визначили, що на ПАТ «ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» (як платник) договору про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12, названі особи домовилися про наступне: на платника покладається виконання обов?язку боржника щодо сплати кредитору суми заборгованості, зобов?язання щодо сплати якої виникає на підставі Кредитного договору, а саме: частини кредиту/траншу у сумі, що становить 26 000  000 доларів США (наданої на підставі додаткової угоди № 1 від 28 березня 2013 року до кредитного договору (про надання траншу)). У цьому договорі під терміном «кредит» позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані боржнику згідно з кредитним договором і не повернуті кредитору.
		Сума, що платник має сплатити кредитору в рахунок виконання обов?язку боржника за Кредитним договором, не повинна перевищувати 26  000  000 доларів США.
		Сторони дійшли згоди, що платник має право виконати покладений на нього обов?язок боржника достроково,…, у загальній сумі, що вказана у п. 2.2 цього договору, але в будь-якому випадку зобов?язаний здійснити виконання покладеного на нього відповідно до п. 2.1 цього договору обов?язку не пізніше строку встановленого в кредитному договорі, з умовами якого боржник ознайомив платника під підписання цього договору.
		В силу п. 2.5 такого договору у випадку невиконання або неналежного виконання платником покладеного на нього згідно з цим договором обов?язку боржник не звільняється від виконання своїх обов?язків за кредитним договором та зобов?язаний  виконати такі обов?язки самостійно.
		Надалі, як стверджує позивач, ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» уклало з ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» окремі договори про уточнення порядку проведення розрахунків від 3, 7 та 8 лютого 2017 року, та додаткові угоди до таких договорів (а.с. 186 - 202 Т. 1). За змістом цих договорів (з урахуванням додаткових угод до них) ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» (боржник) та платники ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» уточнили порядок проведення розрахунків, що здійснюються боржником та платником, в результаті укладення договорів від 9 листопада 2016 року про покладення виконання обов?язку обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12.
		Зокрема, сторони домовились, що боржник визнає та підтверджує свій обов?язок компенсувати всі обгрнтовані та документально підтверджені витрати, що поніс платник у зв?язку із виконанням останнім договору від 9 листопада 2016 року про покладення виконання обов?язку обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12.
		На підставі даного договору компенсації боржником підлягають документально підтверджені витрати платника, в т.ч.: нараховані та/або сплачені проценти за користування кредитом, витрати, пов?язані з купівлею валюти для погашення зобов?язань за кредитом, витрати, пов?язані зі зміною офіційного курсу гривні до долару США на суму заборгованості за кредитом та на суми нарахованих процентів, а також будь-які інші документально підтверджені витрати платника, пов?язані з кредитом.
		Компенсація платнику таких витрат здійснюється протягом визначеного строку після отримання письмової вимоги платника.   
		Згідно тексту довідки головного бухгалтера Товариства вих.15/011-20 від 9 листопада 2020 року ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ УКРАЇНА» на підставі договорів про уточнення порядку розрахунків віднесло до складу витрат за періоди 2018 року суми зобов?язань перед платниками, які включали в себе суму основного боргу та проценти, а також інші витрати. 
		Розмір таких витрат, на думку позивача, підтверджуються отриманими від платників письмовими вимогами та двосторонніми актами звіряння розрахунків (а.с. 204 - 272 Т. 1).
		Крім того, позивачем до суду було подано звіт «Про результати виконання узгоджених аудиторських процедур з питань перевірки документального підтвердження витрат, понесених ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ЕНЕРГОПРСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЕНЕРГОПРСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», та компенсованих у подальшому ТОВ «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2018 р.», виконаний 8 грудня 2020 року працівниками ТОВ «Аудиторська фірма «Бондаренко та партнери». За висновками такого звіту: за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року товариством здійснювались компенсація витрат, понесених Компаніями відповідно до договорів;  встановлено наявність первинних документів, які підтверджують витрат товариства по компенсації Компаніям понесених витрат у зв?язку з виконанням умов договорів про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу, договорів про уточнення порядку проведення розрахунків та додаткових угод до них у загальній сумі 604  967  135,1 грн. з яких 467  160  689,3 грн. було включено до бухгалтерського обліку Товариства до складу витрат, 137  806  445,70 грн. відображено як зменшення  нерозподіленого прибутку попереднього періоду.
		Дослідивши та проаналізувавши зміст наданих позивачем до матеріалів справи копії вимог та актів звіряння розрахунків, суд дійшов висновку, що такі документи не являються первинними документами  в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Інших документів (зокрема, розрахункових документів, банківських виписок) позивач до суду не подав, так само такі документи не були подані ним до перевірки.
		Крім того, суд встановив, що погашення ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ЕНЕРГОПРСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЕНЕРГОПРСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» за боржника (позивача) сум процентів по кредиту, наданому йому ПАТ «Альфа-банк» згідно договору про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12 суперечило змісту п. 2.1 і 2.2 трьохсторонніх договорів про покладення боржником виконання обов?язку на іншу особу за договором про відкриття кредитної лінії від 04 липня 2012 року № 19-МВ/12.
		Більш того, самі договори про уточнення порядку проведення розрахунків, вимоги платників та акти звіряння розрахунків підписані Товариством і платниками (ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ЕНЕРГОПРСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЕНЕРГОПРСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО») не були погоджені банком.
		Беручи до уваги наведене суд вважає, що позивачем під час документальної перевірки всупереч вимог ст. 44 і 139 Податкового кодексу України не підтверджено документально правомірність формування ним витрат на суму 442  642  364 грн. (а саме в судовому засіданні представниками відповідача було визнано, що при підрахунку витрат була допущена арифметична помилка на суму 20  926 грн.), як таких, що були компенсовані ним ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», ПАТ «ЕНЕРГОПРСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», ПАТ «РІВНЕОБЛЕНРГО», ПАТ «ЕНЕРГОПРСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО».
		При цьому, суд не взяв до уваги поданий позивачем аудиторський звіт, оскільки предметом дослідження цього звіту були документи, що відсутні у матеріалах судової справи.
		Що стосується інших аргументів та доводів сторін (зокрема, щодо обставин подання/неподання до перевірки договорів про уточнення порядку проведення розрахунків з додатковими угодами до них, вимог та актів звірення розрахунків), то такі не спростовуються наведених вище висновків суду.
		Стосовно правомірності висновків акта перевірки про безпідставність формування позивачем показника фінансової звітності «інші операційні доходу» за періоди 2018 року на загальну суму коштів 57  847  455 грн., то щодо таких аргументи та зауваження в текстах процесуальних документів позивача відсутні. У зв?язку з цим суд приходить до висновку що у наведеній частині висновки акта перевірки позивачем не оспорюються.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
		Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 19 210 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1  483,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями  2,  6-10,  19, 72-77,  90,  139,  243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		          ВИРІШИВ:          
		         1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» до Головного управління ДПС у місті Києві задовольнити частково.
		2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року № 00006581402 в частині, а саме на суму 34  176  651 (тридцять чотири мільйони сто сімдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят одна тисяча гривень 00 коп.) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, в іншій частині на суму 408  486  639 грн. (чотириста вісім мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять дев`ять гривень 00 коп.) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року № 00006581402 залишити без змін.
		3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (01601, місто Київ, вулиця Госпітальна, 4а, код ЄДРПОУ 33947089) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  483,00 грн. (тисяча чотириста вісімдесят три гривні 00 копійок). 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному  статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими  статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
		 
		Суддя                                                                                                Н.В. Клочкова 
		 
		 
		повний текст виготовлено та підписано 18.12.2020

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...