Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/55167/20-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2020. Зареєстровано: 20.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2020.

Номер судового провадження: 1-кс-48425/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52020000000000655

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/55167/20-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника особи, що подала скаргу ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність Генерального прокурора у рамках кримінального провадження №52020000000000655 від 20.10.2020,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До слідчого судді Печерського районного суду м. Києва звернувся адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 зі скаргою на бездіяльність Генерального прокурора щодо не розгляду клопотання про вирішення підслідності у кримінальному провадження № 52020000000000655 від 20.10.2020.
		В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 вказує, що 01.12.2020 ним Генеральному прокурору подано клопотання про вирішення питання про підслідність у кримінальному провадженні № 52020000000000655 від 20.10.2020, оскільки досудове розслідування у ньому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України із грубим порушенням вимог ст. 216 КПК України. Проте, всупереч положенням ст. 220 КПК України, його клопотання протягом трьох днів з моменту подання не розглянуто і жодної відповіді про результати розгляду цього клопотання йому не надано, що свідчить про бездіяльність Генерального прокурора. 
		Просить зобов`язати Генерального прокурора розглянути скаргу щодо визначення підслідності від 01.12.2020 року та визначити підслідність у кримінальному провадженні № 52020000000000655 від 20.10.2020 за Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування.
		В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечила, просить відмовити, вказуючи на непідсудності даної скарги Печерському районному суду м. Києва.
		Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за скаргою, приходить до наступного висновку.
		В судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000655 від 20.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
		За даними досудового розслідування, ОСОБА_7 будучи народним депутатом України VIII скликання за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_8 , з мотивів уникнення кримінальної відповідальності, з метою спершу схилити заступника директора Державного-науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі  ДНДКЦ) ОСОБА_5 до вчинення дій з використанням останнім свого службового становища, а після вчинення таких дій з метою надання за це незаконної вигоди, у період з 29.05.2017 по 30.11.2017 запропонували та надали останньому неправомірну вигоду у вигляді машиномісця № НОМЕР_1 у житловому комплексі «Артемівський» за адресою: АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 250000 грн., забудовником якого було підконтрольне ОСОБА_7 підприємство ТОВ «Будівельні мережі», а останній прийняв неправомірну дію шляхом укладення нібито безоплатного договору купівлі-продажу за вчинення дій з використанням свого службового становища заступника директора ДНДЕКЦ за результатом проведення судової оціночної-будівельної експертизи у кримінальному провадженні №12017000000000392 від 14.04.2017, що полягав у штучному зменшені різниці між ринковою вартістю визначених об`єктів нерухомості станом на 06.10.2016 з понад 20 млн. грн. до близько 7 млн грн.
		30.11.2020 ОСОБА_5 за вказаними фактами повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
		Частина 2 ст.220КПК України передбачає, що про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
		Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(п. 1) визнано обов`язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
		У п. 134 Рішення ЄСПЛ у справі «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туречинни», п. 75 «Афанасьев проти України», п. 207 рішення у справі «Nada проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(«Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
		Окрім цього на слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.
		Як убачається з матеріалів справи, 02.11.2020 на підстави постанови директора Національного антикорупційного бюро України вирішено здійснювати розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом можливого одержання службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі у кримінальному провадженні 52020000000000655 детективами Національного антикорупційного бюро України.
		Вказана постанова мотивована тим, що з метою виявлення та розкриття кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України досудове розслідування якого проводиться у кримінальному провадженні №52020000000000656 та яке згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України, відповідно до абз. 3 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України наявні достатні підстави для прийняття рішення про здійснення детективами Національного антикорупційного бюро України також досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000655 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		Згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 1) злочин вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії "А"; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першоїстатті 15 Закону України "Про прокуратуру"; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків
		2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
		3) злочин, передбачений статтею369, частиною першою статті369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертійстатті 18 Кримінального кодексу Україниабо у пункті 1 цієї частини.
		На підставі ч. 4 ст. 18 КК України службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.
		Статтею 6Закону України«Про державнуслужбу» визначено,що допосад державноїслужби категорія"А"відносяться посади: КерівникаАпарату ВерховноїРади Українита йогозаступників; керівникаапарату (секретаріату)постійно діючогодопоміжного органу,утвореного ПрезидентомУкраїни; Державногосекретаря КабінетуМіністрів Українита йогозаступників,державних секретарівміністерств; керівниківцентральних органіввиконавчої влади,які неє членамиКабінету МіністрівУкраїни,та їхзаступників; керівниківапаратів КонституційногоСуду України,Верховного Суду,вищих спеціалізованихсудів таїх заступників,керівників секретаріатівВищої радиправосуддя,Вищої кваліфікаційноїкомісії суддівУкраїни таїх заступників,Голови Державноїсудової адміністраціїУкраїни тайого заступників; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників.
		Як убачається з положень ч. 5 ст. 216 КПК України, посада заступника директора ДНДКЦ не відноситься до переліку посад, визначених у частині четвертій статті 18Кримінального кодексуУкраїни або у пункті 1 цієї частини.
		Згідно із довідки, виданої Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України від 01.12.2020 № 145, посада заступника директора ДНДЕКЦ МВС України не відноситься до посад державної служби, категорія не застосовується. 
		Отже, відповідно до вимог законодавства та наданих документів, на посаду заступника директора ДНДКЦ не розповсюджується дія Закону України «Про державну службу».
		Також, не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України і розмір предмета злочину, інкримінованого ОСОБА_5 , який складав 250000 грн. та є меншим п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину.
		Виходячи із загальних засад кримінального судочинства, слідчий суддя погоджується з твердженнями скарги про те, що Національне антикорупційне бюро України не може виступати органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а підслідність у ньому слід визначити або за слідчими органів національної поліції, або слідчими органів безпеки, або, виходячи із статусу суб`єктів кримінальних правопорушень, за слідчими державного бюро розслідувань.
		Частиною 1 ст.303КПК України передбачено можливість оскарження під час досудового розслідування рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, в тому числі бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
		Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		На підставі ч. 5 ст.218КПК України спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.
		Згідно ч. 2 ст.307КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
		Під час підготовки до розгляду скарги та вирішення заявлених вимог, стороною не надано належних, допустимих і достовірних доказів про вирішення Генеральним прокурором заявленого скаржником клопотання від 01.12.2020.
		Сукупність вказаного переконує в бездіяльності заявленого суб`єкта оскарження, що пов`язано з несвоєчасним розглядом поданого стороною провадження клопотання.
		Разом з тим, відповідно до ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється.
		Отже, встановлення для Генерального прокурора прямого обов`язку доручити здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000655 від 20.10.2020 конкретному органу досудового розслідування слідчий суддя вважає втручанням в дискреційні повноваження прокурора.
		З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість скарги в частині наявності підстав для покладення обов`язку на Генерального прокурора розглянути клопотання скаржника від 01.12.2020 та за результатами його розгляду вирішити спір про підслідність у кримінальному провадження №52020000000000655 від 20.10.2020 шляхом доручення здійснення досудового розслідування у ньому іншому органу досудового розслідування. 
		Поряд з цим, доводи прокурора у судовому засіданні щодо не підслідності даної скарги Печерському районному суду м. Києва, є не обґрунтованими виходячи з наступного.
		Статтею 33-1 КПК України передбачено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду.
		Згідно примітки до ст. 45 КК України, корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3 - 369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 20-2, яким доповнено Розділ XI Перехідні положення КПК України, згідно із Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» від 18 вересня 2019 року № 100-IX, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у разі якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому КПК України порядку.
		Виходячи зі змісту цих положень закону, направленню до Вищого антикорупційного суду підлягають виключно кримінальні провадження, розгляд яких у судах першої та апеляційної інстанції не закінчено, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		Між тим, у скарзі адвокат оскаржує бездіяльність саме уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора України (м. Київ, вул. Різницька, 13/15, що відноситься до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва), а не прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи детективів НАБУ. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 12.10.2020 у справі № 757/12540/20-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/92203818).
		За таких обставин, скарга підлягає частковому задоволенню.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 216, 218, 220, 303, 306, 307, 395 КПК України, слідчий суддя, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність Генерального прокурора у рамках кримінального провадження №52020000000000655 від 20.10.2020  задовольнити частково.
		Зобов`язати Генерального прокурора розглянути клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 від 01.12.2020 про вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні №52020000000000655 від 20.10.2020.
		Зобов`язати Генерального прокурора вирішити спір про підслідність у кримінальному провадженні №52020000000000655 від 20.10.2020 та доручити здійснення досудового розслідування у ньому іншому органу досудового розслідування.
		В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...