Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/605/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2020. Зареєстровано: 24.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2020.
Дата набрання законної сили: 25.01.2021
Номер судового провадження: 2/695/892/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 695/605/20 
		номер провадження 2/695/892/20
		                       
		22 грудня 2020 року                            м. Золотоноша
		 
		Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
		головуючого судді             Середи Л.В.
		за участю секретаря                Оніщенко Н.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, 
		ВСТАНОВИВ:
		18.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору №275330695 від 22.06.2018 року.
		Вимоги вказаної позовної заяви мотивовані тим, що 22.06.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір №275330695 відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 4000 грн. на строк 23 дні.
		Позивач наполягає, що при укладенні вказаного кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у зв`язку з чим, нею у досудового порядку неодноразово направлялися листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення.
		Так позивач вказує, що відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені законодавством, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту наслідком чого стало те, що позивач при укладенні кредитного договору через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність не могла у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз`яснено працівниками Фінансової установи їх умови.
		Крім того вказаний договір містить несправедливі умови в порядку нарахування пені в розмірі 3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення заборгованості, а отже сума компенсації за порушення позивачем своїх зобов`язань може становити більше 50% тіла кредиту, що відповідно до п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою.
		Окрім того п. 3.3 та 3.5 вказаного кредитного договору суперечать нормам ст.. 61 Конституції України та містять подвійну відповідальність за невиконання зобов`язання.
		Таким чином позивач приходить до висновку, що при укладенні вказаного договору було порушено норми чинного законодавства, а тому наявні достатні підстави для визнання його недійсним в цілому. 
		Також позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
		Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 13.04.2020 року.
		Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву у якому проти доводів позивача заперечив та вказав, що сторони дійсно 22.06.2018 року уклали кредитний договір №275330695, який позивач належним чином не виконує, адже отримавши кошти в обумовленому сторонами договору розмірі належне їх повернення не здійснює, а в подальшому взагалі просить суд визнати кредитний договір недійсним. Окрім того позивач особисто надала до позовної заяви екземпляр договору, при цьому не робивши попередньо жодного запиту до Фінансової установи щодо надання такого договору. Зазначене свідчить, що позивач була ознайомлена з умовами договору, мала безперешкодний доступ та необмежену кількість часу для ознайомлення з усіма його умовами. Також вказував, що на сайті фінансової установи у відкритому доступі міститься текст зазначених правил та умов вказаного договору, без підтвердження ознайомлення з умовами правил якого оформити кредитний договір неможливо, що передбачено умовами алгоритму роботи сайту в мережі Інтернет фінансової установи. Вказаний кредитний договір укладається шляхом приєднання клієнта до його умов, які надані для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Товариства, позивачем же було вчинено певну сукупність дій, які спрямовані на отримання кредиту від фінансової установи, а тому позивач самостійно визначала необхідний для себе час для ознайомлення з його умовами 
		Представник відповідач також звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
		Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд, враховуючи заяви позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності вважає за можливе розглянути справу за відсутності останніх.
		Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає із наступних підстав.
		Суд, керуючись вимогами ст. 12 та 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позивачем позовних вимог.
		Так судом встановлено, що 22.06.2018 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір №275330695 відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов`язувався надати позивачу 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
		Згідно з п. 1.3 вказаного кредитного договору кредит надається строком на 23 дні.
		Пунктом 1.4 вказаного договору визначено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 0.01 процент від суми кредиту за кожен день користування кредитом, а п. 1.5 вказаного договору передбачено сплату позичальником товариству процентів за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3.65 відсотків річних.
		Підставою позову позивач визначив не відповідність договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
		Так, позивач стверджував, що умови договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, а сама позивач була позбавлена можливості ознайомитися із його умовами, а тому такий договір необхідно визнати недійсним.
		У статтях 3, 6, 203, 626, 627, 628 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). При цьому вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Із матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір між позивачем та відповідачем по справі було укладено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 4000 грн. зі сплатою відсотків строком на 23 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, який зазначений у заявкі позивача, платіжне доручення від 06.22.2018 року засвідчує факт передачі грошових коштів від Фінансової установи до позичальника і факт укладання між сторонами договору у формі електронного документу.
		Сторони визначили графік розрахунку, що передбачено Додатком № 1 до договору.
		За змістом пунктів 4.1 та 4.7 вказаного договору сторони дійшли згоди, невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манеівео швидка фінансова допомога», а уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, роністю розуміє, погоджується і зобовязуєиться неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства. Позичальник підтверджує, що отримала від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України, інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
		Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 1.5, 1.6 договору).
		За положенням ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
		Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
		У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
		Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
		Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
		Відповідно до ч. 1 ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
		Нормою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Згідно із ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Відповідно до ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
		За змістом ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
		Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Так, в матеріалах справи наявна заявка позивача, яка заповнена позивачем в електронному вигляді на отримання кредиту в сумі 4000 грн. Зі змісту цієї заявки видно, що нею вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема номер мобільного телефону, дату народження, паспортні дані, сімейний стан, освіта, місце проживання, реєстрації, працевлаштування із зазначенням місця і дати початку роботи в компанії, щомісячний дохід, а також зазначено номер і термін дії банківської картки, якою користується позивач, що свідчить про свідоме несення таких даних позивачем для отримання кредиту.
		Позивач не заперечує проти укладення кредитного договору та отримання на його основі коштів, а отже добре розуміла та достеменно знала, що кошти отримані в борг та підлягають поверненню. Тим більше вбачається, що заповнення вказаної заявки та оформлення кредитного договору відбувалося за допомогою мережі Інтернет, а отже позивач не була обмежена в часі для ознайомлення із вказаним договором, Правила на які він посилається, тощо.
		За змістом з п. 4.2 Договору спірний договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		Згідно з умовами кредитного договору, невід`ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника.
		Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлений порядок надання грошових коштів у кредит.
		Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
		Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641.644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		За умовами вказаних Правил, заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.
		Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер та через електронний лист на адресу електронної пошти, зазначені у заявці. У випадку прийняття рішення про надання кредиту, на електронну пошту, зазначену в заявці, надсилається лист з гіперпосиланням, здійснивши перехід по якому, заявник отримує копію електронного Договору.
		Інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті Товариства та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором.
		Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
		Тобто позичальник погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		Більше того, суд зазначає, що саме позивач був ініціатором укладення вказаного кредитного договору, а отже не була позбавлена можливості ознайомитися із його умовами до звернення до відповідача із заявкою про укладення такого договору, а у випадку виникнення у неї сумнівів могла б відмовитись від його укладення.
		Суд не може визнати кредитний договір недійсним лише з підстав, що позивач через свою необережність уклала вказаний договір та взяла на себе відповідні зобов`язання по поверненню коштів, мала можливість ознайомитися із умовами такого договору та цього не зробила.
		Відповідно до п.19Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК),мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним
		Окрім того із матеріалів справи вбачається, що позивач отримавши кредитні кошти у строк, обумовлений умовами договору, останні не повернула, що свідчить про недобросовісність дій самого позивача.
		Крім викладеного, суд зазначає, що положеннями ч. 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Як вбачається з матеріалів справи, факт передання грошей позивачу підтверджується платіжним дорученням на переказ та зарахування грошових коштів в розмірі 4000 грн. на банківську карту, що належить позивачу , призначення платежу перерахування грошових коштів згідно кредитного договору №275330695 від 22.06.2018 року.
		Таким чином, оспорюваний договір позики укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства.
		Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
		Посилання позивача на те, що їй не була надана відповідачем повна інформація про сукупну вартість кредиту не є підставою для визнання кредитної угоди недійсною у розумінні ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів»,оскільки умовиспірного договору,а такожвідповідні додаткидо нього,які наданіпозивачем досправи містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору, тобто усі істотні умови такого договору.
		Дійсно згідноз положеннямичастин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
		Однак в даному випадку судом встановлено, що вказані проценти та пені, на які посилається позивач є чітко визначеними умовами договору, погоджені сторонами та не призводить до зміни у витратах позивача.
		Більше того на спростування доводів позивача, суд зазначає, що договір не містить вимоги про суму компенсації більше 50% тіла кредиту, 
		Згідно з п. 1.4. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.
		Зазначена грошова сума є відсотками за користування кредитними коштами, відповідно до п. 1.4. Договору, та не входить до суми компенсації у разі невиконання зобов`язань (в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів), тобто не являється неустойкою. Позивач помилково склав разом суму наявної в нього пені та процентів за користування кредитом. Проценти за користування кредитом позивач мав би сплатити і без наявності прострочення виконання зобов`язання. Відтак, розрахунок позивача є хибним.
		Вказана відповідає нормам чинного законодавства, а саме ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, відповідно до яких за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства
		Відповідно до п. 3.3 Договору у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 3% (три відсотки) від залишку суми Кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом
		Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		При належномувиконанні договірнихзобов`язаньштрафна санкціяу вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.
		Отже при належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.
		Окрім того наявність таких умов в договорі не може слугувати підставою для його повного скасування та визнання його недійсним.
		З огляду на викладене, позивач мав би довести ті обставини, за якими законодавець передбачає визнання кредитного договору недійсним.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання.
		Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний кредитний договір несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позивач ознайомилася та погодилася з його умовами, доказів протилежного надано не було.
		Окрім того договір був укладений в червені 2018 року, а позовна заява про визнання його недійсним надійшла до суду лише 18.03.2020 року, тобто значно більше ніж через рік після його укладення, що стверджує факт, що вказаний договір та його умови не створювали для позивача жодних незручностей протягом всього цього періоду, тим більше, що строк користування кредитом визначений умовами оспорюваного договору в 23 дні.
		За вказаних обставин, враховуючи наведена вище, детально проаналізувавши умови кредитного договору, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджуються належними, достовірними та достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, про наявність відповідних обставин, що могли б дати суду підстави для визнання вказаного вище договору кредиту недійсним.
		Оскільки позивача від сплати судового збору, у порядку визначеному ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнено, суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по оплаті судового збору суд залишає за рахунок держави.
		               На підставі зазначеного та керуючись ст. 526,
		               ст., ст. 611, 625 ЦК України та ст., ст. 10, 141, 
		               ст., ст. 264, 265, 279, 280, 282 ЦПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору  відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя                                    Середа Л.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...