Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 451/482/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2020.
Дата набрання законної сили: 24.12.2020
Номер судового провадження: 61-42342ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 грудня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 451/482/17-ц
		провадження № 61-42342св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивачі: ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Дмитрівська сільська рада Радехівського району Львівської області, Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», Львівська обласна державна адміністрація,
		треті особи: Релігійна громада Української греко-католицької церкви у селі Дмитрові Радехівського району Львівської області, Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату у селі Дмитрові Радехівського району Львівської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Львівської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
		-        скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 01 вересня 2009 року, видане виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області на підставі рішення від 09 червня 2009 року № 18;
		-        визнати незаконною та скасувати реєстрацію права власності релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 ,
		-        скасувати рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області № 18 від 09 червня 2009 року,
		-        скасувати розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 746/0/5-14 від 23 грудня 2014 року;
		-        здійснювати богослужіння у культовій будівлі церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста почергово між релігійною громадою Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів і релігійною громадою Української православної церкви Київського патріархату          у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області. 
		 
		Позовна заява  ОСОБА_1 мотивована тим, що 15 вересня 2009 року комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП ЛОР «Червоноградське МБТІ») зареєстроване право колективної власності релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області на нежитлову будівлю - церкву             на    АДРЕСА_1 . 
		Вказував на те, що релігійна громада набула право власності на спірну будівлю з порушення вимог чинного законодавства та порушує його права як члена релігійної громади Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області.
		Про зазначені обставини він дізнався у 2016 році під час судового процесу        у Львівському окружному адміністративному суді, де розглядалася справа про скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 23 грудня 2014 року № 746/0/5-14
		Зазначав, що релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату при зверненні до Львівської обласної адміністрації у 2014 році приховала факт перебування цієї культової будівлі у їхній незаконній власності, а тому розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 23 грудня 2014 року № 746/0/5-14 про передачу у власність культової будівлі - церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста            у с. Дмитрів релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату слід скасувати, оскільки на момент прийняття такого церква вже перебувала у власності цієї релігійної громади.
		Також вказував, що виконавчий комітет Дмитрівської сільської ради не мав правових підстав видавати свідоцтво про право власності на спірну нежитлову будівлю, оскільки попередньо не було дотримано вимог статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яким врегульовано питання повернення культового майна релігійним організаціям.
		Згідно з пунктом 9.3 роз`яснень Вищого арбітражного суду України                       від 29 лютого 1996 року № 02-5/109 судам роз`яснено, що на повернення культових будівель та майна можуть претендувати релігійні організації того ж самого конфесійного напряму, яким раніше належали ці культові будівлі та майно.
		Пунктом 7 вказаних роз`яснень передбачено, що передача культових будівель у власність релігійних громад, які не були їх власниками, можлива за умови, якщо в населеному пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто релігійної громади тієї ж конфесії або віросповідної приналежності, якій належала будівля на момент її переходу у власність держави.
		Згідно з архівною довідкою від 27 травня 2013 року № М-84 від часу побудови у 1877 році культова будівля - церква Воздвиження Чесного Животворящого Хреста с. Дмитрів належала Українській греко-католицькій церкві.
		Також зазначав, що у 2009 році будівля церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста с. Дмитрів перебувала у державній власності і тільки держава могла передавати цю культову будівлю у власність релігійній громаді на основі відповідного рішення, а орган місцевого самоврядування при прийнятті оспорюваного рішення такими повноваженнями наділений не був.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2018 року у складі судді Мулявки О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
		Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01 вересня 2009 року серії НОМЕР_1, видане виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області на підставі рішення від 09 червня 2009 року № 18.
		Визнано незаконною та скасовано реєстрацію права власності релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату                            у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області на нежитлову будівлю, а саме культову будівлю - церкву за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 28164958, номер запису 250 в книзі: 2ю/нж від 15 вересня 2009 року) КП ЛОР «Червоноградське МБТІ».
		Скасовано рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 09 червня 2009 року № 18 «Про оформлення права власності на церкву будинок АДРЕСА_1 ».
		Скасовано розпорядження Львівської обласної державної адміністрації             від 23 грудня 2014 року № 746/0/5-14 «Про передачу культової споруди - церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста у с. Дмитрів                           у власність релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у селі Дмитрів Радехівського району Львівської області».
		Ухвалено богослужіння у культовій будівлі церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста за адресою: АДРЕСА_1, здійснювати почергово між релігійною громадою Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів та релігійною громадою Української православної церкви Київського патріархату                        у с. Дмитрів.
		 
		Додатковим рішенням Радехівського районного суду Львівської області        від 12 лютого 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 09 червня 2009 року № 18 прийнято передчасно та без попереднього виконання вимог статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 23 грудня 2014 року № 746/0/5-14 хоча і прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, проте на підставі неповної інформації щодо культової будівлі, поданої ініціатором звернення до адміністрації, зокрема стосовно власника такої, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		Постановою Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2018 року апеляційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації задоволено частково, апеляційну скаргу релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області задоволено.
		Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 02 лютого      2018 року та додаткове рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем та не довів, що оскаржуваними рішеннями (розпорядженнями) та видачею оспорюваного свідоцтва порушено його права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,     в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі судові рішення суду першої інстанції
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою  Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату                              у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області, допустив порушення норм процесуального права.
		Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваними рішеннями (розпорядженнями) та видачею оспорюваного свідоцтва не порушено його права та помилково зазначив, що він є неналежним позивачем.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У листопаді 2018 року Львівська обласна державна адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2020 року справу призначено колегії суддів                    у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням виконавчий комітет Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 09 червня 2009 року № 18 вирішено оформити право власності на церкву на АДРЕСА_1 за релігійною громадою Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області; КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» сформувати свідоцтво про право власності на церкву АДРЕСА_1 ; видати свідоцтво про право власності на церкву                     на АДРЕСА_1 ; КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» провести державну реєстрацію права власності на церкву АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01 вересня 2009 року серії НОМЕР_1 релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області на праві колективної власності належить нежитлова будівля, а саме культова будівля - церква на АДРЕСА_1 .
		 
		Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23 грудня 2014 року № 746/0/5-14 передано культову будівлю - церкву Воздвиження Чесного Животворящого Хреста у с. Дмитрів у власність релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі -                у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що прийняттям оскаржуваних рішень (розпоряджень) та видачею оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області порушено його права як члена релігійної громади Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області.
		 
		Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
		 
		Згідно з положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передача культових споруд та майна у користування та власність здійснюється лиш релігійним організаціям (громадам), відповідно, оскаржуване позивачем рішення про передачу у власність релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області культової будівлі - церкви могло б зачіпляти права лише релігійної громади в цілому, тобто права релігійної організації як юридичної особи, однак позивач звернувся до суду з цим позовом як член релігійної громади Української греко-католицької церкви         у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області.
		 
		Позивач не є керівником релігійної громади та матеріали справи не містять даних про те, що релігійна громада Української греко-католицької церкви          у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області уповноважувала позивача на представлення інтересів релігійної громади.
		 
		При цьому позивач не довів, що оскаржуваними рішеннями (розпорядженнями) та видачею оспорюваного свідоцтва порушено його права.
		 
		За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення прийнято без додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну  скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько      Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...