Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/5774/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2021. Зареєстровано: 17.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Номер судового провадження: 2/205/165/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		11.01.2021 Єдиний унікальний номер 205/5774/20
		Провадження № 2/205/165/21
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 січня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: 
		головуючого судді - Терещенко Т.П., 
		за участю секретаря судового засідання - Далакян Л.А., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 жовтня 2005 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від спільного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , 2006 року народження, яка на цей час проживає разом із нею. 15 лютого 2010 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідач офіційно працевлаштований, має стабільний і своєчасний дохід, у добровільному порядку сплачує кошти на утримання дитини, але у меншому розмірі, активної участі у вихованні доньки не приймає взагалі, бачить доньку один раз на рік. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 доходу (заробітку) до досягнення нею повноліття.
		17 серпня 2020 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження повідомленням (викликом) сторін.
		Відповідач до суду подав відзив , посилаючись на те, що спільне життя у них з позивачкою не склалося і за її ініціативою шлюб між ними було розірвано. Він ніколи не ухилявся від свого батьківського обов`язку утримувати свою дитину та приймати участь у її вихованні. Після розірвання шлюбу за обопільною домовленістю він надає грошову допомогу на утримання його доньки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок. Також зазначив, що на цей час проживає однією сім`єю із ОСОБА_4 із якою у них є малолітній син ОСОБА_5 , 2019 року народження. ОСОБА_4 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, а тому вони знаходяться на його утриманні. Крім того, він також фінансово допомагає своїй матері ОСОБА_6 , яка не працює має низку хронічних невиліковних захворювань і є особою похилого віку, оскільки досягла пенсійного віку, однак їй відмовлено у призначенні пенсії за віком, а інших джерел доходу у неї немає. Та відповідно до заяви про приєднання письмових пояснень відповідач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього із ОСОБА_4 з якою він проживає однією сім`єю народилася друга дитина: донька ОСОБА_7 . Просив розглянути справу з урахуванням його відзиву та долучених матеріалів.
		Позивач подала відповідь на відзив, у якому вказала, що відзив на позовну заяву є необґрунтованим, оскільки під час розлучення між нею та відповідачем за усною домовленістю прийнято рішення про те, що відповідач буде сплачувати на утримання дитини 1/4 від свого сукупного доходу. У цілому відповідач дотримувався своєї обіцянки щодо сплати визначеного розміру коштів, однак у продовж 5 останніх років почав систематично порушувати їх усну домовленість, кожного разу вигадуючи нові причини недоплат. Відповідач не кожного місяця перераховував кошти на утримання доньки, інколи нічим не мотивуючи, інколи зазначаючи, що якщо донька перебувала у нього тиждень чи два, то він має право не сплачувати аліменти. Зазначає, що посилання відповідача про сплату ним аліментів на суму понад 80000 грн., не відповідає дійсності, оскільки фактично сплачені кошти не ним, а невідомою їй жінкою ОСОБА_4 на суму близько 72000грн. Також, позивач звертає увагу на те, що мати відповідача ОСОБА_6 є єдиним власником квартири придбаної 01.09.2017 року у новобудові, що суперечить посиланням відповідача про те, що вона перебуває на його утриманні.
		Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.
		Від відповідача надійшла заява в якій він просив проводити розгляд справи за його відсутності.
		Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що 08 жовтня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2010 року було розірвано (а. с. 5)
		Від подружнього життя сторони мають неповнолітню дитину: доньку  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 842 (а. с. 3).
		Сімейні відносини між сторонами припинені. На цей час ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено.
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилася проживати разом з матір`ю, що підтверджується довідкою № 5590 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09 липня 2020 року (а. с. 6) і на цей час знаходиться на повному утриманні та матеріальному забезпеченні позивачки.
		Під час розгляду справи позивач зазначила, що вона офіційно працює, забезпечує та утримує їх спільну дитину, а відповідач повідомив, що на цей час він також офіційно працює та не заперечує надавати матеріальну допомогу своїй дитині, однак зазначив про те, що має на утриманні двох малолітніх дітей, а саме: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 2561, та доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві), про що зроблено відповідний актовий запис № 3416, а також ОСОБА_4 , з якою проживає однією сім`єю та матір ОСОБА_6 пенсійного віку.
		Відповідач визнає свій обов`язок брати участь в утриманні дитини, але при винесенні судового рішення просить врахувати його життєві обставини. 
		На підтвердження своїх пояснень, відповідачем надано суду копії платіжних доручень про поповнення картки на ім`я ОСОБА_1 де платником значиться ОСОБА_4 , а у графі призначення платежу значиться аліменти від ОСОБА_2 , а також копії платіжних доручень про поповнення картки доньки ОСОБА_8 . 
		Позивач  ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначила, що не заперечує щодо отримання нею вказаних коштів на дитину, але вказані платежі надходили у меншому розмірі, а у 2020 році особисто кошти від відповідача не надходили, оскільки їх перераховувала невідома жінка на прізвище ОСОБА_4 .
		Під час розгляду справи судом було встановлено, що наразі спільна дитина сторін ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у Республіці Польщі.
		Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
		Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, зазначене лише враховується судом при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти.
		Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.
		За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
		Частинами2, 3 статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		У позовній заяві позивачем ставиться питання про стягнення аліментів на утримання дитини у частці від доходу відповідача  батька дитини.
		За таких обставин, положеннями ч. 3 ст. 181 СК України регламентовано право того з батьків, разом з яким проживає дитина, обирати спосіб стягнення аліментів.
		Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Отже, з урахуванням вимог діючого законодавства, а також те, що обов`язок утримувати батьками своїх неповнолітніх дітей є безумовним, відповідач працює, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має можливість надавати матеріальну допомогу своїй неповнолітній дитині, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. 
		Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки у нього народилися ще дві дитини від ОСОБА_4 , з якою вони проживають однією сім`єю, не є безумовною підставою як для зміни розміру аліментів або взагалі як відмову у їх присудженні. 
		Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. 
		Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19.
		Приписамист. 8 Закону України «Про охорону дитинства»визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, абатьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8ст. 7 СК Українивизначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
		Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.
		Крім того, матеріалами справи не підтверджено погіршення майнового стану ОСОБА_2 у зв`язку з народженням двох дітей, наявністю у нього на утриманні ОСОБА_4 , з якою він проживає однією сім`єю та матері ОСОБА_6 , яка є людиною похилого віку, а навпаки судом було встановлено збільшення доходів відповідача.
		Відповідно до вимогст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		У п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, зазначено, що відповідно до вимогст. 192 СКУкраїни розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
		З аналізу вказаних норм випливає, що зазначене погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
		У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі значним погіршенням матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
		Твердження відповідача про неотримання ним копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками до неї, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачеві за місцем його реєстрації, а також за місцем його проживання, які він зазначив у своїх клопотаннях, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово надсилались судом копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, однак, одне рекомендоване повідомлення повернулось до суду за закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявними матеріалами справи (а. с. 33), а інша судова кореспонденція була отримана 05.10.2020 року особисто ОСОБА_6 (а. с. 26), що свідчить про відсутність зацікавленості ОСОБА_2 про рух справи та отримання ним від суду документів у цій справі.
		Отже, враховуючи вищезазначене, та вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання дитини з дня подання позову до суду, тобто з 03 серпня 2020 року.
		На підставі п. 7 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
		Згідно із п. 1 ч. 1 ст.430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
		З урахуванням зазначеного, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах сум платежів за один місяць.
		У відповідності до вимог ч. 6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Згідно із ст.141ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі за одну майнову вимогу у розмірі 840 грн. 80 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.
		Керуючись ст. ст. 7, 55, 84, 141, 180  184, 191 СК України, ст. ст. 12, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_5 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 03 серпня 2020 року.
		Допустити негайне виконання рішення у межах сум платежів за один місяць.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_4 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
		Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Сторони: 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
		 
		Суддя: Т.П. Терещенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...