Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/12169/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2021. Зареєстровано: 19.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2021.
Дата набрання законної сили: 12.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 січня 2021 року Справа № 160/12169/20 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін   у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести перерахунок суддівської винагороди      ОСОБА_1 - за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та виплатити недоотриману частину; витребувати у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 28.08.2020 року.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на протиправність дій територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, які виразились у нарахуванні та виплаті позивачу, як судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня  2020 року із застосуванням  обмеження її нарахування, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону України  Про Державний бюджет України на 2020 рік  із змінами та доповненнями, внесеними  Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 р. Позивач вважає, що його право на суддівську винагороду в розмірі встановленому у  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"  обмежено протиправно та з порушенням вимог статті 130 Конституції України, у зв`язку з чим звернуся до суду.
		12.11.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду вищезазначену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12169/20, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		26.11.2020 року від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що Верховною Радою України 13 квітня 2020 року прийнято  Закон України № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18 квітня 2020 року. Цим Законом встановлено обмеження нарахування, зокрема, суддівської винагороди, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, з огляду на викладене, Територіальне управління Державної судової адміністрації України, як розпорядник коштів нижчого рівня, не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків Державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції  Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ). Також, відповідач посилався на рішення Конституційного суду України від 28.08.2020 року, та прийшов до висновку, що на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до  прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. У відзиві було зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем та не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати нарахування та виплату суддівської винагороди з 18.04.20 по 28.08.20 року буз обмежень встановлених законодавством. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю та розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача. 
		Третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалась.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )  відповідно до витягу з наказу № 144-К від 17.06.2003  обіймає  посаду судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. 
		Наказом голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №2-к від 02 січня 2020 року «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді» ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 08 січня 2020 року за вислугу років в розмірі 70 відсотків посадового окладу.
		Як вбачається з розрахунків виплат за період з 01.04.2020 по 30.09.2020 року та довідки №Б-с-1611 від 22.10.2020 року по судді ОСОБА_1 , нарахування та виплата суддівської винагороди за спірний період проводилась з урахуванням обмеження,  сума зменшення становить: 31014,25 - за квітень, 81412,40 - за травень, 77341,78 - за червень, 21238,02 - за липень, 81412,40 - за сепрень 2020 року.     
		Таким чином,  до судді Підберезного Г.А., (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року було застосовано обмеження суддівської винагороди та невиплачено її частину  у розмірі 292  418, 85 грн.
		Не погодившись з обмеженням суддівської винагороди за період з  18 квітня по 28 серпня 2020 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
		Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
		Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами  Конституції України,  Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до Закону України " про Державний бюджет України на 2020 рік" №553- IX від 13.04.2020 року.
		Згідно  статті 8 Конституції України,  Конституція України  має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі  Конституції України  і повинні відповідати їй.
		Норми  Конституції  є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується.
		Відповідно до  статті 126 Конституції України  незалежність і недоторканість судді гарантуються  Конституцією  та законами України.
		Згідно  статті 130 Конституції України, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
		Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		Частиною 1  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до положень частини 2  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"  суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Пунктом 1 частини 3  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"  визначено, що  базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Частиною 4  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
		1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
		2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;
		3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
		У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
		Відповідно до частини 5  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"  суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
		Частиною 9  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
		18 квітня 2020 р. набрав чинності  Закон України "Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13 квітня 2020 р., яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 р. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
		Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
		Аналізуючи вищезазначені норми права, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно  Законом України "Про судоустрій і статус суддів", при цьому застосування  статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"  прямо суперечить  статті 130 Конституції України.
		Питання невідповідності Законів нормам  Конституції України, якими зменшувалась суддівська винагорода, були предметом неодноразового розгляду Конституційним Судом України (далі - КСУ).
		Рішенням КСУ від 11 березня 2020 року №4-р/2020 розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності  Конституції України  (конституційності) окремих положень законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, у п. 4.1 якого зазначено наступне:
		"Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020".
		"Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2, абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018)".
		Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
		Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019.
		Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина перша  статті 124 Основного Закону України).
		Крім того, КСУ неодноразово висловлювався щодо зупинення законами про Державний бюджет України на відповідний рік дії інших чинних законів України.
		Так, зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених  Основним Законом України. У  статті 64 Конституції України  вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин (абзаци четвертий, сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
		Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у  Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини рішення КСУ від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
		Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
		У мотивувальній частині рішення КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 також зазначено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008);
		Як зазначив КСУ, "словосполучення" "держава прагне", означає намагання і обов`язок держави спрямовувати свою діяльність на виконання певного, визначеного  Конституцією України  завдання.
		Аналіз термінів "баланс", "збалансувати", "бюджет збалансований" свідчить, що збалансованість бюджету (держави, регіону) передбачає рівномірне (паритетне) співвідношення між його видатковою і доходною частинами, дотримання відповідності видатків доходам, проте не виключає при цьому можливості прийняття бюджету з перевищенням видатків над доходами і навпаки (з дефіцитом або профіцитом). У той же час правова природа бюджету не може обмежуватися лише фінансово-економічною складовою. Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
		Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової. (абзаци другий, третій підпункту 3.2, абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008).
		Зазначених висновків також дійшов Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020.
		Рішенням Конституційного Суду України визнано такими, що не відповідають  Конституції України  (є  неконституційними), положення частин першої, третьої  статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ  зі змінами, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України  Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
		Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив наступне:
		- скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті  6, частині другій статті  19, статті  130 Конституції України;
		- установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ, передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права;
		- Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, а тому оспорюваними положеннями  статті 29 Закону № 294  заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади;
		- обмеження передбачених оспорюваними положеннями  статті 29 Закону № 294  виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану, однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, з встановленням чітких часових строків та у жорсткій відповідності до  Конституції та законів України;
		Наведені положення  Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір суддівської винагороди, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
		Відповідно до частини 1 та 2  статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахування судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених  законом  і загальними принципами міжнародного права.
		У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауваживши, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
		Відповідно до положень  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до вимог частини 1  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.
		Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого  рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного  рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного  рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача та, як наслідок, зменшення нарахування і виплати суддівської винагороди з 18 квітня  2020 року по 28 серпня  2020 року є протиправними.
		Нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застосуванням обмеження її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог  статті 130 Конституції України  та  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі  статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за квітень-серпень 2020 року, оскільки після винесення  рішення Конституційним Судом України від 28 серпня 2020 р. №10-р/2020  у справі №1-14/2020(230/20) взагалі припинено спір щодо застосування  Закону України "Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет України на 2020 рік " № 553-IX від 13 квітня 2020 р., яким доповнено статтею 29.
		На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для  задоволення позовних вимог.
		Вирішуючи  вимогу про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1  ст. 244 КАС України  під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
		Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.
		Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається  статтею 371 КАС України.
		Так, відповідно до п. 2 ч. 1  ст. 371 КАС України  негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
		Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов`язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум заробітної плати та іншого грошового утримання у відносинах публічної служби, суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання.
		Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець переслідував мету створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєвоважливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді, коли незаконно звільнена особа у відносинах публічної служби позбавлена джерел доходів, або ж в інших випадках, коли внаслідок порушення відповідачем закону про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, рівень доходів позивача істотно зменшився. Однак, як встановлено судом, у зв`язку з прийняттям  Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020  у справі № 1-14/2020 (230/20) позивачу відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 29.08.2020, що вказує на те, що порушення прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах на цей час припинилося.
		Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а докази понесення ним інших судових витрати відсутні, виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  розподіл судових витрат не здійснюється.
		Відповідно до частини 5  статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Керуючись ст.ст.  77,  139,241-246,  250,  255,  370,  371,  382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57/301; код ЄДРПОУ 26239738), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1; код ЄДРПОУ 37988155) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії  - задовольнити.
		Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати   ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». 
		Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести перерахунок  суддівської винагороди   ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за виннятком днів відпустки) обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та  ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", та виплатити недоотриману частину  у наступних розмірах: 31  014,25 грн.- за квітень 2020 року, 81  412,40 грн. - за травень 2020 року, 77  341,78 грн. - за червень 2020 року, 21  238,02 грн.- за липень 2020 року, 81  412,40 - за серпень 2020 року,  з утриманням при виплаті з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог  статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України  та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу  VII  Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                     С.І. Озерянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...