Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/3918/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 19.01.2021. Зареєстровано: 20.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2021.
Дата набрання законної сили: 19.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/36782/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		19 січня 2021 року 
		Київ
		справа №420/3918/20
		адміністративне провадження №К/9901/36782/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		перевіривши касаційну скаргу прокуратури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №420/3918/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачка звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
		 
		- визнати протиправним та скасувати наказ №770к від 29 квітня 2020 року про звільнення з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва Одеської області та із органів прокуратури Одеської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; 
		 
		- поновити на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва Одеської області прокуратури Одеської області; 
		 
		- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		 
		В обґрунтування позову вказувала, що з 5 вересня 2002 року вона проходила службу в органах прокуратури, у тому числі з 14 квітня 2016 року - на посаді прокурора прокуратури Одеської області з міжнародного співробітництва. З 30 квітня 2020 року позивачку звільнено з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Водночас, звільнення з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не ґрунтується на законі, оскільки на момент прийняття відповідного наказу не відбулась ліквідація, реорганізація органу прокуратури, у тому числі не мало місце скорочення кількості прокурорів.
		 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року,  адміністративний позов задоволено:
		 
		- визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Одеської області від 29 квітня 2020 року №770к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва Одеської області та з органів прокуратури Одеської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
		 
		- поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва Одеської області з 30 квітня 2020 року;
		 
		- стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2020 року до 11 серпня 2020 року у розмірі:  78 688,1 грн.
		 
		Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, прокуратура Одеської області звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 29 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку.
		 
		У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №420/3918/20 й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		 
		Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне залишити її без руху.
		 
		Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
		 
		Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
		 
		Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду прийнята 19 листопада 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 29 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
		 
		Проте, прокуратура Одеської області не порушує питання про поновлення строку касаційного оскарження та не зазначає підстав поважності його пропуску.
		 
		За таких обставин, Верховний Суд пропонує відповідачу надати клопотання про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням підстав та наданням відповідних доказів (копію конверта з апеляційного суду з відповідним штрих-кодовим ідентифікатором або копію розписки про отримання копії оскаржуваного судового рішення), які б підтверджували поважність причин пропуску строку касаційного оскарження.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. 
		 
		Крім того, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у матеріалах касаційної скарги відсутній документ про сплату судового збору.
		 
		Так, згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
		 
		Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
		 
		Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		 
		Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 2 102 грн.
		 
		Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2020 році фізичною особою щодо однієї майнової вимоги і однієї вимоги немайнового характеру.
		 
		Відтак, прокуратурі Одеської області необхідно сплатити судовий збір за одну позовну вимогу майнового характеру - 1681,6 грн (840,8*200%) і одну вимогу немайнового характеру - 1681,6 грн (840,8*200%) загальною сумою: 3363,2 грн (1681,6 *2).
		 
		Реквізити для сплати судового збору:
		 
		УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
		 
		код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
		 
		банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
		номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
		 
		код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
		 
		призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
		 
		Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
		 
		Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) документа про сплату судового збору.
		 
		Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу прокуратури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №420/3918/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.
		 
		Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
		 
		Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		Н.М.          Мартинюк
		А.Г.     Загороднюк
		Ж.М.          Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...