Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10678/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2021. Зареєстровано: 24.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2021.
Дата набрання законної сили: 14.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		21 січня 2021 року                               м. Київ                              № 640/10678/20
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
		за позовом           ОСОБА_1 
		до          Міністерства освіти і науки України
		про          визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
		                                                                      
		Прийняв до уваги наступне
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі також - МОН України, відповідач), в якому позивач просить суд:
		-          визнати незаконною та протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не здійсненні перевірки підручників для 5 та 11 класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках, на підставі звернення позивача від 25 березня 2020 року, яке зареєстровано у директораті шкільної освіти Міністерства освіти і науки України 30 березня 2020 року за № П-2433/0-20;
		-          зобов`язати відповідача забезпечити перегляд підручників для 5 та 11 класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках, на підставі звернення позивача від 25 березня 2020 року, яке зареєстровано у директораті шкільної освіти Міністерства освіти і науки України 30 березня 2020 року за № П-2433/0-20.
		Ухвалою суду від 19 травня 2020 року було відкрито провадження в даній справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем порядку розгляду звернення позивача, яке зареєстровано у директораті шкільної освіти Міністерства освіти і науки України 30 березня 2020 року за № П-2433/0-20, скільки відповідь на таке звернення була надана без вирішення по суті поставлених у ньому питань. Позивач наголошує, що за наслідком розгляду направленого ним звернення, МОН України було зобов`язане, у відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», забезпечити перегляд підручників для 5 та 11 класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках.
		Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на недопущенні ним у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності, оскільки позивачу було вчасно надано відповідь на направлене ним звернення, зареєстроване у директораті шкільної освіти Міністерства освіти і науки України 30 березня 2020 року за № П-2433/0-20. Крім того, на думку відповідача, питання здійснення перегляду підручників для 5 та 11 класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках, жодним чином не зачіпає права, свободи та інтереси позивача, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
		Такі доводи МОН України були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
		Відповідачем же було надано суду письмові заперечення, в яких висловлено незгоду з позицією позивача, наведеною у його відповіді на відзив.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -встановив:
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі вимог Закону України «Про звернення громадян», направив до відповідача звернення, яке зареєстровано у директораті шкільної освіти Міністерства освіти і науки України 30 березня 2020 року за № П-2433/0-20, у якому просив вчинити наступні дії:
		1) скасувати наказ Міністерства освіти і науки України № 472 від 12 квітня 2019 року в частині надання грифу «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» для наступних підручників:?
		-          Історія: Україна і світ: (інтегр.курс, рівень стандарту): підруч.для 11-го кл. закл. заг. серед. освіти / Мар`ян Мудрий, Олена Аркуша. - Київ: Генеза, 2019. - 304 с. :іл., карти.;
		-          Історія України. Рівень стандарту: підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / Г.М. Хлібовська, О.В. Намук, М.Є. Крижановська, І.Б. Гирич, І.О. Бурнейко. - Тернопіль: Астон, 2019. - 256с.: іл.;
		-          Історія України (профільний рівень): підруч. для 11 кл. закл. загал, серед. освіти / ОСОБА_2 , О.О. Мартинюк. - Харків: Вид-во «Ранок», 2019. - 256 с. : іл.;
		-          Історія України (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. загал, серед. освіти / ОСОБА_2 , О.О. Мартинюк. - Харків : Вид-во «Ранок», 2019. - 288 с. : іл.;
		-          Історія України (профільний рівень): підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / B.C. Власов, C.B. Кульчицький. - Київ : Літера ЛТД, 2019. - 288 с.;
		-          Історія України (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. загальн. середи, освіти / ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 . - 240 с.: іл.;
		-          Історія України (рівень стандарту): підручник для 11 кл. закл. загальн. серед, освіти / Н.М. Сорочинська, О.О. Гісем. - Тернопіль: Навчальна книга - ОСОБА_4 , 2019. - 240 с.: іл.;
		2)          скасувати наказ Міністерства освіти і науки України № 557 від 31 травня 2018 року, в частині надання грифу «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» наступному підручнику:
		- Вступ до історії: підруч. для 5 кл. закладів загальної середньої освіти / І.Я. Щупак, І.О. Піскарьова, О.В. Бурлака. - К.: УОВЦ «Оріон», 2018.- 192 с.: іл.
		3)          Оголосити та провести новий конкурсний відбір проектів підручників з Історії України для 11 класів та вступу до історії для 5 класів закладів загальної середньої освіти із дотриманням принципу достовірності, об`єктивності всебічності історичних фактів і подій, з описанням історії України, починаючи з 2013 року;
		4)          Забезпечити перегляд інших навчальних підручників, посібників, навчальних програм тощо, які затверджені або рекомендовані для використання у навчальному процесі Міністерством освіти і науки України та які містять опис подій 2013-2014 років, зокрема Революції Гідності на предмет подання повної, достовірної та об`єктивної інформації. 
		За результатами розгляду звернення, МОН України надіслав позивачу лист за №4/1695-20 від 28 квітня 2020 року, у якому повідомляло, що протягом 2018-2019 років проводилися конкурсні відбори проектів підручників для 5-9 та 10-11 класів закладів загальної середньої освіти відповідно до Положення про конкурсний відбір проектів підручників для 5-9 та 10-11 класів, а також наказів МОН України про проведення конкурсного відбору проектів підручників, експертизу підручників здійснювали експерти, обґрунтованість висновків яких розглядала конкурсна комісія. Відповідач у своєму листі вказав, що проекти підручників для 11 класу були передані для додаткового розгляду до Інституту історії Національної академії наук України, а вибір проектів підручників, що друкувалися за кошти державного бюджету у 2018-2019 роках, здійснювався вчителями (викладачами) закладів освіти, який схвалювався на засіданнях педагогічних рад відповідних закладів освіти.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Щодо питання порушення у межах спірних правовідносин прав, свобод або ж інтересів позивача, на відсутності обставин чого наполягає відповідач, необхідно зазначити наступне.
		Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з вимогами ч. 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до вимог ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
		Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес цієї особи, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.
		Предметом розгляду у даній справі є питання дотримання МОН України порядку розгляду звернення позивача, яке зареєстровано у директораті шкільної освіти Міністерства освіти і науки України 30 березня 2020 року за № П-2433/0-20. При цьому, позивач вважає, що хоч і відповідачем було надано формально надано відповідь на таке звернення, МОН України не було вжито передбачених законодавством заходів реагування на нього.
		Зокрема, відповідач, на думку ОСОБА_1 , не розглянув звернення позивача по суті поставлених у ньому питань і не перевірив підручники для 5 та 11 класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках, на предмет подання повної, достовірної та об`єктивної інформації в них, чим вчинив бездіяльність та повністю проігнорував факти, які були викладені позивачем у зверненні.
		Таким чином вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є учасником спірних правовідносин і внаслідок нормативно-урегульованої взаємодії з МОН України відбулись зміни правового становища позивача, що безумовно вплинуло на права останнього. Відповідно, у даному випадку у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом у разі, якщо він вважає протиправними дії або бездіяльність МОН України щодо розгляду направленого ним звернення, а тому безпідставними, на думку суду, є протилежні доводи відповідача.
		В той же час, вирішуючи питання дотримання відповідачем визначеного законом порядку розгляду звернення позивача, суд враховує наступне.
		Відповідно до вимог ч. 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		Згідно з ч. 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, у тому числі, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням, особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
		Наведені положення законодавства свідчать, що надання не будь-якої відповіді на звернення громадянина буде вважатись виконанням обов`язку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Такий обов`язок буде виконаний, лише за умови, що за наслідком опрацювання відповідного звернення було об`єктивно і вчасно перевірено викладені у ньому факти, прийнято рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечено їх виконання.
		В даному випадку у зверненні ОСОБА_1 були поставлені чітко окреслені питання, пов`язані з переглядом навчальних підручників, посібників, навчальних програм тощо, які затверджені або рекомендовані для використання у навчальному процесі МОН України та які містять опис подій 2013-2014 років, зокрема Революції Гідності, на предмет подання повної, достовірної та об`єктивної інформації. Крім того, звернення позивача мало обґрунтування його позиції щодо необхідності вжиття відповідачем певних дій з метою виправлення допущених, на думку ОСОБА_1 , порушень вимог законодавства, недопущення їх вчинення у майбутньому.
		Разом з тим, з відповіді відповідача, оформленої листом № 4/1695-20 від 28 квітня 2020 року, не вбачається вчинення МОН України дій, передбачених Законом України «Про звернення громадян». Так, відповідач у своєму листі не надав оцінки жодному з доводів, вказаних у зверненні позивача, обмежившись лише констатацією обставин, які передували наданню грифу «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» окремим підручникам для 5-9 та 10-11 класів. Відповідно, у суду відсутні підстави вважати що таке звернення було об`єктивно і всебічно розглянуто, як цього вимагає ч. 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», що свідчить про допущення МОН України протиправної бездіяльності при розгляді звернення ОСОБА_1 .
		Більше того, оцінюючи надану відповідачем відповідь на звернення позивача в контексті вимог ч. 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», а саме обов`язку органу скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням, суд вважає за необхідне додатково зазначити наступне.
		У преамбулі Закону України «Про освіту» зазначено, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.
		Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.
		Як зазначає позивач, ознайомившись із змістом підручників з навчальної дисципліни «Історія України», які рекомендовані Міністерством освіти і науки України і за якими відбувається навчання в освітніх закладах, ним було виявлено, що виклад нової історії з 2013 року (Розділ Революція Гідності) містить ознаки спотворення інформації та подій, що мали місце у період 2013-2014 років, маніпулювання фактами та оцінками подій цього періоду. Інформація щодо подій 2013-2014 років подана однобічно, з вигадуванням даних і фактів, повідомленням завідомо неправдивих відомостей про події і явища того часу, а також замовчуванням важливих обставин, які мали місце.
		Висвітлення у шкільних підручниках з історії Україна для 5 та 11 класів, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках подій, які мали місце, зокрема, у 2013- 2014 років, спотворює дійсні історичні події, містить неоднозначні і суперечливі факти, інформацію, яка не підтверджена доказами і, як наслідок, приводить до негативних наслідків та необ`єктивного розгляду відповідних історичних подій, які мали місце в Україні.
		Як приклад інформації, яка не відповідає дійсності, позивач наводить підручник з Історії України (профільний рівень): підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / B.C. Власов, C.B. Кульчицький. - Київ: Літера ЛТД, 2019. - 288 с., якому МОН України надало гриф рекомендовано та про який позивачем було вказано у направленому відповідачу зверненні (примірник долучено до матеріалів справи).
		На сторінці 244 вказаного підручника наведені наступні дані «... 22 січня 2014 р., у День соборності України, снайпери «Беркута» застрелили на вулиці Грушевського п`ятьох активістів Євромайдану».
		Тобто, автори категорично і однозначно стверджують про те, що саме правоохоронці, а саме «снайпери «Беркута» вчинили тяжкий злочин, а саме вбивство п`ятьох людей (активістів Євромайдану).
		Наведене підтверджується Експертним висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 03 грудня 2020 року № 10748, відповідно до змісту якого висловлювання « 22 січня 2014 p., у День Соборності України, снайпери «Беркута» застрелили на вулиці Грушевського п`ятьох активістів Євромайдану» - виражене у формі фактичного твердження.
		Таким чином, інформація, поширена у підручнику, якому відповідачем надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України», про вчинення злочину, а саме про те, що снайпери «Беркута» застрелили на вулиці Грушевського п`ятьох активістів Євромайдану не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою, її можна перевірити на достовірність, вона є фактичним твердженням.
		Відповідно до вимог ч. 2 статті 43 Кримінального процесуального кодексу України, засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
		Водночас, згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Тобто, на момент поширення авторами підручника такої інформації, проведення експертизи зазначеного вище підручника експертами, перевірки на його відповідність Інститутом історії Національної академії наук України, фізичні особи - «снайпери «Беркута» мали бути засуджені у кримінальних провадженнях за тяжкі злочини, а саме вбивство п`ятьох осіб (активістів Євромайдану) і відносно таких осіб мали б бути обвинувальні вироки суду, які набрали б законної сили.
		Разом з тим, за час розгляду справи вказана інформація, в порушення вимог ч. 2 статті 77 КАС України, не була підтверджена МОН України належними і допустимими доказами, а саме обвинувальними вироками судів. В той же час, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення, які набрали законної сили відносно працівників спеціального підрозділу міліції громадської безпеки «Беркут» «снайперів беркута» у «справах Майдану», якими працівник або працівники «Беркуту» визнані винними у вбивстві 22 січня 2014 року активістів Євромайдану.
		Частиною 4 статті 14 Закону України «Про інформацію» передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію», інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
		В контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про освіту», академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
		Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає, зокрема, посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність; контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти.
		Порушення академічної доброчесності вважається, зокрема, фабрикація - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях; фальсифікація - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень; обман - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування.
		Враховуючи наведене вище, вбачається, що відповідач, не розглянувши по суті звернення позивача, а надавши формальну відповідь, фактично самоусунувся від виконання покладених на нього Законами України «Про освіту» та «Про звернення громадян» обов`язків щодо здійснення перевірки обставин дотримання вимог принципу академічної доброчесності у підручниках для 5 та 11 класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках та про які йшлося у зверненні позивача, та, відповідно, щодо вирішення питання про необхідність зміни/скасування наказів МОН України № 472 від 12 квітня 2019 року і № 557 від 31 травня 2018 року у відповідності до ч. 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян».
		Таким чином, дослідивши наявні матеріли справи та відповідні їм вимоги законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог. 
		При цьому, оскільки п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України визначає повноваження суду, у разі задоволення позову, визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню саме у вказаний, визначений процесуальним законом спосіб.
		При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1)          чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2)          чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної частини рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана бездіяльність відповідача не відповідає всім наведеним вище критеріям.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
		В И Р І Ш И В :
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 10; код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, що полягає у не здійсненні перевірки підручників для 5 та 11 класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках, на підставі звернення ОСОБА_1 від 25 березня 2020 року, яке зареєстровано у директораті шкільної освіти Міністерства освіти і науки України 30 березня 2020 року за № П-2433/0-20;
		Зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити перегляд підручників для 5 та 11 класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках, на підставі звернення ОСОБА_1 від 25 березня 2020 року, яке зареєстровано у директораті шкільної освіти Міністерства освіти і науки України 30 березня 2020 року за № П-2433/0-20.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
		 
		 
		Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
		 
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...