Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/7386/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2021. Зареєстровано: 27.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2021.
Дата набрання законної сили: 29.04.2021
Результат оскарження 29.04.2021 Запорізький апеляційний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: 2/334/1397/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Дата документу 11.12.2020 
		Справа № 334/7386/19 
		Провадження № 2/334/1397/20
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 грудня 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі: 
		головуючого судді Турбіної Т.Ф., 
		при секретарі Явісенко О.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді, -
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		У жовтні 2019 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту енергію в гарячій воді.
		Зазначене підвальне приміщення знаходиться у житловому будинку та має єдину систему централізованого опалення.
		Зазначене підвальне приміщення знаходиться у житловому будинку та має єдину систему централізованого опалення.
		Позивач підготував для відповідача належним чином оформлений проект договору «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді» та надіслав його на адресу ОСОБА_1 , проте договір між сторонами так і залишається неукладеним.
		Не дивлячись на відсутність укладеного між сторонами договору, з метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивачем було відпущено теплову енергію відповідачу, з початку опалювального сезону 2013 - 2014 років, 2014-2015 років, 2015-2016 років на загальну суму 11360,51 грн.
		Однак, відповідач протягом спірного періоду не виконав свої обов`язки по сплаті спожитої теплової енергії, не здійснив жодної оплати за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 11360,51 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3804,85 грн., 3% річних за весь період порушення зобов`язання у розмірі 956,26 грн., а також судовий збір у розмір 1921,00 грн.
		В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи без його участі. Позов підтримує та просить задовольнити. 
		Відповідач надав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3575,00 грн. 
		У своїх поясненнях відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Вказує, що він є власником в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . Упродовж періоду з жовтня 2013 року по квітень 2016 року не було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії і, відповідно, не було погоджено проведення розрахунку теплового навантаження об`єкта теплопостачання, а доводи позивача, що він підготував і надіслав на адресу відповідача проект договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді не стосуються періоду, за який утворилась заборгованість, що є предметом даного судового розгляду. 
		Щодо розрахунків, наданих позивачем до позовної заяви, відповідач вважає їх безпідставними, оскільки не доведено надання самих послуг з опалення в спірний період. 
		Щодо актів приймання-передачі теплової енергії, то відповідач вважає їх не належними доказами у справі, оскільки такі не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оскільки недоліки в первинних документах, якими позивач доводить вартість своїх послуг, є суттєвими та не дають встановити однозначно зміст господарської операції, та враховуючи принцип «поза розумним сумнівом» не доводять факт надання послуг в заявлених обсягах.
		У актах приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2016 року зазначено, що позивачеві відпущено теплову енергію згідно особового рахунку № НОМЕР_1 від 01.07.2016, тобто, вони не були складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення, не були направлені відповідачу для оплати у зазначений період, а були сформовані безпосередньо на момент звернення до суду. 
		Крім того, позивач безпідставно посилається на Розрахунок теплового навантаження від 25.03.2016 при розрахунку кількості відпущеної теплової енергії та відповідної вартості за період з жовтня 2013 року по квітень 2016 року. 
		З наведених підстав просить у позові відмовити. 
		В судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. 
		Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
		У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить Ѕ частка нежитлового приміщення підвалу літ. А-5 приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 112,3 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2013, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Згідно вищезазначеного договору купівлі-продажу від 16.07.2013 співвласником нежитлового приміщення підвалу літ. А-5 приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . 
		Вищенаведене суперечить доводам позову, що ОСОБА_1 на підставі вищевказаних документів належить на праві власності в цілому приміщення АДРЕСА_3 . 
		Належне відповідачу підвальне приміщення знаходиться у житловому будинку та має єдину систему централізованого опалення.
		01.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до Концерну «Міські теплові мережі» із заявою, у якій повідомив про те, що ТОВ «Новатор» не являється більше власником вказаного приміщення, і про необхідність укладення договору із новими власниками нежитлового приміщення підвалу літ. А-5 приміщення АДРЕСА_1 .
		Позивач, без посилання на докази та їх надання, вказує у позовній заяві на те, що підготував для відповідача належним чином оформлений проект договору «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді» та надіслав його на адресу ОСОБА_1 . 
		Листом №4078/09-3 від 13.07.2016 філія Концерну «МТМ» Дніпровського району повідомила ОСОБА_1 , що за період з 16.07.2013 по 01.07.2016 філією Концерну «МТМ» Дніпровського району була відпущена теплова енергія на викуплену Ѕ частину нежитлового приміщення підвалу загальною площею 112,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , згідно особового рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 11360,51 грн. Наполягає протягом семи днів сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію, підписати акти приймання-передачі теплової енергії та по одному примірнику направити на адресу філії. 
		До листа були додані рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 16.07.2013 по 01.07.2016.
		У зв`язку з невиконанням вимоги за заявою Концерну «МТМ» Ленінським районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ від 16.11.2016 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію у сумі 11360,51 грн., який ухвалою суду від 06.10.2017 було скасовано. 
		17.10.2019 Концерн «МТМ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 11360,51 грн., інфляційних втрат у розмірі 3804,85 грн., 3% річних за весь період порушення зобов`язання у розмірі 956,26 грн.
		Правові відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
		постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
		споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
		теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
		місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
		Згідно зі ст. 4 названого Закону проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.
		Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
		Статтею 25 цього ж Закону встановлено обов`язок споживача по своєчасному укладенню договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
		Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
		З аналізу положень зазначених вище Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.
		Теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо).
		Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
		Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.
		Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
		В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
		Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
		Згідно матеріалів справи, у спірний період з 16.07.2013 по 01.07.2016 договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між Концерном «МТМ» і ОСОБА_1 укладений не був, між сторонами виникли спірні відносини з приводу розрахунку теплового навантаження на опалення, що підтверджується листуванням між ними з цього питання. 
		Факт неукладення договору купівлі-продажу теплової енергії між Концерном «МТМ» і ОСОБА_1 сам по собі не свідчить про те, що Концерн «МТМ» не надавав послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення підвалу літ. А-5 приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 112,3 кв.м., частина якого належить на праві власності відповідачу.
		Сума заборгованості відповідача визначена позивачем на загальну суму 11360,51 грн. У даній справі суд приходить до висновку про те, що позивачем надавалися відповідачу послуги з теплопостачання, проте, не доведено належними та допустимими докази споживання відповідачем теплової енергії на суму 11360,51 грн. виходячи з наступного.
		На підтвердження відпуску теплової енергії у зазначене нежитлове приміщення, її обсягу та вартості, наявності заборгованості і її розміру позивач надав розрахунок основного боргу у сумі 11360,51 грн. за опалювальний період з жовтня 2013 по квітень 2016 року, рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 01.07.2016. 
		Зазначена вказівка свідчить, що вказані документи не були складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення, як це визначено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не були направлені відповідачу у відповідні періоди для оплати, а були сформовані після 01.07.2016. 
		Крім того, позивач виконав нарахування обсягу фактично спожитої теплової енергії та плати за спожиту теплову енергію за періоди опалювальних сезонів 2013 - 2014 років, 2014-2015 років, 2015-2016 років на підставі Розрахунку теплового навантаження на опалення від 23.03.2016, виконаного Концерном «МТМ» на об`єкт теплопостачання, згідно якого розмір теплового навантаження на потреби опалення складає 1864 ккал/год.
		У розрахунку теплового навантаження на опалення від 23.03.2016 зазначено, що розрахунок теплоспоживання зроблено на підставі технічного огляду приміщення по фактично встановленій поверхні нагріву опалювальних приладів та акту обстеження від 26.01.2016.
		Відповідач заперечує факт технічного обстеження приміщення для виконання розрахунку теплового навантаження з часу придбання приміщення і до 13.07.2016. Позивачем вказані обставини не заперечуються, акт обстеження від 26.01.2016 суду не надано. 
		Концерном «МТМ» не доведено наявності правових підстав для застосування теплового навантаження, визначеного Розрахунком від 23.03.2016, при нарахуванні обсягу фактично спожитої теплової енергії за період опалювальних сезонів 2013 - 2014 років, 2014-2015 років, 2015-2016 років, тобто розрахунку, який не існував на час надання відповідачу послуг. 
		З матеріалів справи також встановлено, що виконувався інший розрахунок теплового навантаження на опалення приміщення за адресою АДРЕСА_1 . 
		Так, згідно листа Концерну «МТМ» від 13.09.2017 №1437/09 на ім`я ОСОБА_1 , у 2017 році ПФ «Стройіндустрія» виконувало розрахунок теплового навантаження на приміщення за адресою АДРЕСА_1 , у якому Концерном «МТМ» було виявлено помилки, після усунення яких ОСОБА_1 мало бути запропоновано до підписання договір купівлі-продажу теплової енергії. 
		На вказані обставини посилається відповідач, вказуючи, що працівники ПФ «Стройіндустрія» за участі представників Концерну «МТМ» у грудні 2016 року проводили обстеження належного відповідачу нежитлового приміщення, а 14.01.2017 виконавцем було надано проект Розрахунку теплового навантаження. 
		З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що наданий позивачем розрахунок теплового навантаження на опалення, який був розроблений після надання послуг, не може бути взятий за основу для проведення нарахувань за спожиту відповідачем теплову енергію, а тому у задоволені позову слід відмовити у зв`язку з недоведеністю належними та допустимими доказами кількості наданих послуг та розміру заборгованості.
		Враховуючи те, що у задоволенні позову про стягнення основної суми боргу відмовлено в повному обсязі, то і відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційний втрат та 3% річних, які є видами цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
		Зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено, витрати на судовий збір суд покладає на позивача.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4, 5, 6 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 
		розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Судом встановлено, що 14.02.2020 ОСОБА_1 уклав договір про надання правової (правничої) допомоги по даній справі з адвокатським об`єднанням «Коляда Котелевський». 
		Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2020, який містить детальний опис наданих послуг та розрахунок їх вартості, було надано правничу допомогу на суму 3575,00 грн., які підлягали оплаті клієнтом протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту. Рахунок №31 від 22.07.2020 на оплату правничих послуг у сумі 3575,00 грн. були оплачені ОСОБА_1 22.07.2020, що підтверджується квитанцією ЗОУ АТ «Ощадбанк» №7 від 22.07.2020.
		Враховуючи те, що суду надані належні документи на підтвердження розміру витрат, які поніс відповідач у зв`язку із наданням йому правничої допомоги, і позивач відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України не оспорював співмірність понесених відповідачем витрат, суд вважає, що вони підлягають стягненню із позивача на користь відповідача.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд,
		 
		                                                         ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді - відмовити. 
		Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 3575,00 (три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Складення повного рішення суду - 16.12.2020 
		 
		Суддя:                                                                                Турбіна Т. Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...