Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/702/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; спори про самочинне будівництво.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2021.
Дата набрання законної сили: 27.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И
		 
		26 січня 2021 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 363/702/17
		провадження № 22-ц/824/851/2021
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач)
		суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
		за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1  
		відповідач -  ОСОБА_2 
		треті особи - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Землевпорядна компанія «Приват»
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 
		 
		на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2020 року у складі судді  Баличевої Н.Б.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Землевпорядна компанія «Приват» про знесення самовільної забудови, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У лютому 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудовану прибудову до житлового будинку літ. «а2» загальною площею 14,1 кв.м, гарж під літ. «К», сарай літ. «И», що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 30 вересня 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Київській області винесено припис №С-3009/4 про усунення виявлених порушень вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд  за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу.
		02 липня 2016 року у результаті проведення департаментом ДАБІ перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці відповідача, складено акт, протокол                   №1-Л-А-0207/1, припис №С-0207/1 та винесено постанову №А-1307/4 від 13 липня 2016 року.
		Стверджував, що вимоги зазначених приписів від 30 вересня 2015 року, від 02 липня 2016 року та постанови від 13 липня 2016 року ОСОБА_2 не виконуються, що є порушенням прав та інтересів позивача як власника квартири АДРЕСА_2 . 
		Звертав увагу суду на те, що на земельній ділянці ОСОБА_1 знаходяться господарські споруди - об`єкти самочинного будівництва, створені відповідачем, а саме: прибудова до житлового будинку літ. «а2», гарж під літ. «К» та сарай літ. «И».
		Вказував, що 09 серпня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Шомою А.В. проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою позивача. За результатами даної перевірки складено протокол №1-Л-А-2909/1 від 29 вересня 2016 року та винесено припис №2909/1 про усунення виявлених порушень. 
		Зазначав, що невиконання відповідачем постанови і приписів головного інспектора будівельного нагляду призвело до того, що нерухоме майно, яке знаходиться на території позивача, розташоване без дотримання протипожежних норм відносно самочинно збудованих будівель ОСОБА_2 .
		Стверджував, що відповідач відмовляється зносити частину свого майна, що розташовано на земельній ділянці позивача, чим порушує її право володіння, користування та розпорядження таким майном.
		Наголошував на тому, що спірні будівлі розміщені без додержання відстані в 1 м до межі сусідньої земельної ділянки для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, чим порушено п. 3,25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2020 року у задоволенні позовної заяви відмовлено. 
		Не погоджуючись з указаним рішенням, 06 листопада 2020 року позивач  ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи .
		Зазначає, що про реєстрацію відповідачем права власності на самочинне будівництво позивачу стало відомо лише у судовому засіданні від 07 жовтня 2019 року.
		 Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 досі не виконані вимоги припису №С-3009/4 від 30 вересня 2015 року про усунення порушень вимог містобудівного законодавства та припису №С-0207/1 від 02 липня 2016 року.
		Уважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача від          04 грудня 2019 року про збільшення розміру позовних вимог не звернув уваги на те, що документи про реєстрацію права власності на спірні будівлі подані відповідачем до суду лише у квітні 2019 року, а долучені судом до матеріалів справи 07 жовтня 2019 року.
		Стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що акт обстеження земельної ділянки від 02 липня 2018 року складено за відсутності позивача, що є порушенням п.3.12 Інструкції про встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками; ОСОБА_1 не було попереджено про проведення обстеження земельної ділянки; інформація, наведена в даному акті обстеження базувалася лише на наданих відповідачем документах і матеріалах; акт не має юридичних наслідків, оскільки за його результатами припис або постанова не видавалися.
		Зазначає, що відповідач почав здійснювати реконструкцію будівлі «а2» та будувати на ній дах таким чином, що опади будуть стікати на дах будівлі позивача, що підтверджується фотознімками у матеріалах справи.
		03 грудня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано відзив, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
		Окрім указаного, відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог       ОСОБА_1 , оскільки судом не встановлено порушення відповідачем будівельних норм.
		08 грудня 2020 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідач не зносить самочинно збудовані аварійні будівлі, чим порушує права позивача.
		Треті особи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
		Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
		Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
		Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи не було встановлено порушення відповідачем ОСОБА_2 будівельних норм та спірні об`єкти самочинного будівництва є його власністю, що також підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.
		Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
		Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,245 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221886401:35:022:0103 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 256104132218, номер запису про право власності: 4121117 від 28.12.2013 року, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2436 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221886401:35:022:0104 на підставі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_5 ,              ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області про скасування рішення виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.
		Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року змінено, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання суду на пропущення позивачем строку позовної давності як на підставу відмови у позові. У решті рішення залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.
		30 вересня 2015 року Державною архітектурно - будівельною інспекцією у Київській області винесено припис №С-3009/4 про усунення виявлених порушень вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 
		02 липня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Інспекційного відділу №1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області Шомою А.Г. проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
		За результатами перевірки Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 02 липня 2016 року, Протокол № 1-Л-0207/1 від 02.07.2016 року, припис № С-0207/1 та винесено постанову № А-1307/4 від 13 липня 2016 року.
		09 серпня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області Шомою А.Г. проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_2 .
		За результатами вищевказаної перевірки було складено протокол № 1-Л-А-2909/1 від 29 вересня 2016 року та цього ж дня було винесено припис № 2909/1 про усунення виявлених порушень.
		На підставі звернення громадянина ОСОБА_2 (вх. №10/26-В-3007/110/10-0507/3 від 05.07.2016р.) Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об`єкта будівництва: Реконструкція житлового будинку, будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 .
		За результатами перевірки складено акт від 29 вересня 2016 року, яким установлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221886401:35:022:0103 належить гр. ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 256104132218, номер запису про право власності 4121117 від 28.12.2013р., цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа: 0,245га. Житловий будинок належить позивачу на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 255289932218, номер запису про право власності 4120387 від 28.12.2013р. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстровано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 06.12.2013р. КС182133400854.
		На час перевірки, станом на 09 серпня 2016 року встановлено, що на земельній ділянці за вищевказаною адресою розташований житловий будинок літ. «А» розмірами 10,3х6,55м, рік побудови 1961, сарай літ. «М» розмірами 2,8х2,4м, рік побудови 2000, літня кухня літ «І» розмірами 5,2х4,43м, рік побудови 2000, сарай літ. «Б» розмірами 6,2х10,7м, рік побудови 2000, сарай літ. «В» розмірами 1,68х5,57м, рік побудови 1998, сарай літ. «Ї» розмірами 1,6х1,8м, рік побудови 1998, убиральня літ. «Ж» розмірами 1,0х1,6м, рік побудови 1975, згідно технічного паспорту БТІ виготовленого ТОВ «Контакт КМП», інвентаризаційна справа №027-1113/Ц від 28.10.2013р., виконавець ОСОБА_6 , сертифікат АЕ002728.
		Проведеною перевіркою встановлено, що будівля сараю літ. «М» розміщена по межі земельної ділянки без забезпечення відстані в 1 метр для обслуговування будівлі, чим порушено вимоги п. 3.25 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.
		Відстань між літньою кухнею літ. «І» і будівлею гаража, що знаходиться на сусідній земельній ділянці (літ. «К» розміром 4,15х8,8м, згідно технічного паспорту БТІ виготовлений Вишгородським БТІ, інвентаризаційний номер 2900096 від 20.12.2008р.) складає 5,5м, відстань між сараєм літ. «Б» і будівлею гаража, що знаходиться на сусідній земельній ділянці (літ. «К» розміром 4,15х8,8м, згідно технічного паспорту БТІ виготовлений Вишгородським БТІ, інвентаризаційний номер 2900096 від 20.12.2008р.) складає 5,5м, (будівлі, відносяться до V ступеню вогнестійкості, побудовані без дотримання протипожежних розривів), чим порушено вимоги п. 3.25* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.
		На підставі встановлених порушень, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 29 вересня 2016 року винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким до 29 грудня 2016 року зобов`язано ОСОБА_1 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку та у термін до 29 жовтня 2016 року зобов`язано повідомити Департамент про виконання припису.
		29 вересня 2016 року складено протокол №1-Л-А-2909/1 про адміністративне правопорушення, яким повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
		Окрім того, 12 жовтня 2016 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області винесено постанову №А-1210/1 по справі про адміністративне правопорушення, якою за порушення ОСОБА_1 норм ч. 1 ст. 96 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00грн.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправним та скасовано припис №2909/1 від 29.09.2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області та визнано протиправною та скасувати постанову №А-1210/1 від 12.10.2016р. по справі про адміністративне правопорушення Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.
		Частинами 4, 5 та 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		02 липня 2018 року управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,2436 га та встановлено, що під час встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 3221886401:35:022:0103 порушено пп. 3.4, 3.12 Інструкції про встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 року № 376, при цьому винесені межі земельної ділянки не відповідають фактичним даним Державного земельного кадастру.
		Листом від 14.02.2019 року вих.. № Р-067/0-302/6-19 управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області повідомило ОСОБА_1 про те, що державним інспектором ОСОБА_7 було здійснено виїзд до місця розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886401:35:022:0103 та 3221886401:35:022:0104 в с. Новосілки Вишгородського району Київської області за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки від 02.07.2018 року №-10-0.411-367/90-18. Інформація, наведена в даному акті обстеження, базувалась на пред`явлених гр. ОСОБА_2 документах і матеріалах, в тому числі планово - картографічних матеріалах складених за результатами зйомки.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень гр. ОСОБА_2 19 жовтня 2015 року здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:35:022:0104 АДРЕСА_1 .
		Отже, станом на момент винесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103, яке відбулось 04 вересня 2015 року, гр.              ОСОБА_2 не набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:35:022:0104 і не мав законних підстав узгоджувати межі суміжних земельних ділянок, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
		Рішенням виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 лютого 2019 року присвоєно частині житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 1993 року справа № 2/599, поштову адресу - АДРЕСА_1 та зобов`язано гр. ОСОБА_2 виготовити табличку з назвою вулиці та номером будинку.
		З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 15 березня 2019 року вбачається, що 13 березня 2019 року гр. ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 48,5 кв.м., житловою площею 24,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		12 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_8 було виготовлено на замовлення ОСОБА_2 технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		04 березня 2019 року зареєстровано за № КС181190630780 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція садибного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , початок будівництва 1995 рік, закінчення будівництва 2013 рік, який розташований на земельній ділянці площею 0,2436 га, кадастровий номер 3221886401:35:022:0104.
		Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
		Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). 
		Відповідно до частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
		Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
		Пунктом г) частини 1 статті 91 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.ч.1,2 ст.103 Земельного кодексу України).
		Інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.
		Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудовані: прибудова до житлового будинку літ. «а2» загальною площею 14,1 м.кв., гараж літ «К», сарай літ «И», що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		У ч. 2 цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Аналізуючи   ст.ст. 15, 16 ЦК України,  слід дійти висновку про те,  що право на захист свого цивільного права має особа у разі його порушення, невизнання або оспорювання і що суд може захистити цивільне право або інтерес будь-яким способом, встановленим договором або законом.
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		З матеріалів справи вбачається, що станом на час ухвалення оскаржуваного рішення відповідач набув право власності на об`єкти нерухомого майна, про знесення яких, як об`єктів самочинного будівництва, просила позивач.
		Згідно із частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок повинні дотримуватися правил добросусідства та не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
		Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.
		Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підтвердження своїх позовних вимог сторона позивача посилається і доводить наступне.
		Таким чином, колегія вважає, що суд першої інстанції встановивши, що станом на момент винесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103, яке відбулось 04 вересня 2015 року, гр. ОСОБА_2 не набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:35:022:0104 і не мав законних підстав узгоджувати межі суміжних земельних ділянок, а спірні об`єкти самочинного будівництва станом на час ухвалення рішення є його власністю, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем.
		Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи.
		Згідно зі статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
		Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд  у складі колегії суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1  - залишити без задоволення.
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2020 року  - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено  «26» січня 2021 року.
		 
		 
		Головуючий                                                                             В.А. Кравець
		 
		 
		Судді                                                                                         О.Ф. Мазурик
		 
		 
		                                                                                                   Л.Д. Махлай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...