Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/13279/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 09.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2021.
Дата набрання законної сили: 01.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		 Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		    
		     03 лютого 2021 р.                                                             Справа№200/13279/19-а 
		 
		приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1
		          
		Донецький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Логойди Т.В., 
		секретар судового засідання Галустян Р.Г.,
		з участю представника позивача Томашкова О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		                                                         в с т а н о в и в:
		У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» (далі - ТОВ «Метінвест-ресурс») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі акту перевірки від 08.07.2019 року №75/28-10-47-08/24819472 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.08.2019 року №0002814708, яким на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 422 075 271 грн., з них податкові зобов`язання - 281 383 514 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 140 691 757 грн. (згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання). 
		Податкове повідомлення-рішення позивач вважав неправомірним, оскільки воно ґрунтується на припущеннях та висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентом, які вважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності. Договірна документація була підписана особами, які на момент підписання документів були уповноваженими на їх підписання.
		Разом з тим висновки відповідача ґрунтуються не на підставі первинних документів позивача, а лише: на підставі бази даних податкового органу АІС «Податковий блок», податкової інформації щодо контрагента позивача та його контрагентів, які не є контрагентами позивача, також на судових вироках, один з яких (в кримінальній справі № 760/8572/19) законної сили не набрав, а другий (в кримінальній справі №760/8569/19) - скасований в апеляційному порядку, на протоколах допиту, на кримінальних провадженнях щодо контрагентів, які не є контрагентами позивача, що вважав неправомірним. 
		Крім того, відповідачем не враховано те, що всі отриманні позивачем товари від ТОВ «Транс-Ком-Інвест» не мали статусу безоплатно отриманих, оскільки були в повному обсязі оплачені, що підтверджується наданими в ході перевірки платіжними дорученнями. У зв`язку з чим позивач не міг порушити пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.
		Крім того податкові повідомлення-рішення, що стали підставою для застосування підвищеного штрафу, на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення не набули статусу узгоджених, оскільки оскаржувалися в судовому порядку.
		Вказане не було враховано при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення.
		Вважаючи свої права порушеними позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 09.08.2019 року  №0002814708.
		Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав відзив на позовну заяву, який повністю підтриманий його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС, в якому зазначав, зокрема, що щодо безоплатного отримання товару позивачем від ТОВ «Транс-Ком-Інвест», то, на його думку, перевіркою доведено факт неможливості постачання вказаним контрагентом металобрухту на адресу позивача, а оформлення операцій з придбання позивачем металобрухту свідчить про здійснення діяльності, спрямованої на введення в обіг товару невідомого походження та про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект в результаті господарської діяльності. Проведеною перевіркою встановлено оприбуткування товару (металобрухту) ідентичного тому, на який підприємством ТОВ «Транс-Ком-Інвест» було виписано податкові накладні та який було використано в господарській діяльності. Це свідчить про набуття останнього платником податків у власність (безоплатного отримання ТМЦ) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.
		Щодо нереальності господарських операцій по взаємовідносинам позивача з контрагентом-постачальником ТОВ «Транс-Ком-Інвест», то протягом періоду, що перевірявся, такі операції не мали реального характеру і не здійснювалися, а фактично було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій, у зв`язку з чим показники податкового обліку з податку на прибуток, сформовані на підставі таких господарських операцій, є недостовірними.
		Так, договірна документація частково з боку контрагента позивача підписана особами, які на час підписання не були уповноваженими на це особами та не були працівниками ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (були звільнені), у зв`язку з чим не мали права підпису жодного документу. Такі висновки підтверджуються відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, згідно з якими на дату складання зазначених документів ОСОБА_1 (підписант) не працював на ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та був звільнений з підприємства 10.10.2017 року.
		Перевіркою встановлено комплекс фактів, що свідчать про неможливість поставки ТОВ «Транс-Ком-Інвест» металобрухту та ідентифікують наявність схеми введення в обіг металобрухту невідомого походження. Про неможливість проходження брухту свідчить відсутність у всіх підприємств, задіяних у ланцюгу постачання металобрухту, відповідних основних фондів, працівників, витрат, що мають супроводжувати подібні операції. Про фіктивний характер існування вказаного контрагента свідчать відомості щодо допиту директора ОСОБА_2 , вирок про фіктивне підприємництво попереднього директора ОСОБА_3 . Крім того, реєстрація податкових накладних ТОВ «Транс-Ком-Інвест» здійснювалася з ІР-адреси: НОМЕР_1, місцезнаходження якої відповідно до даних пошукової системи у м. Києві, і з цієї ІР-адреси відбувалося подання електронної податкової звітності та реєстрація податкових накладних підприємствами, підконтрольними службовим особам фінансово-промислової групи «КВВ Груп» (всього 40 підприємств, у т.ч. підприємств, постачальником яких було ТОВ «Транс-Ком-Інвест» або які були постачальниками цього контрагента). Аналіз щодо реєстрації податкових накладних із зазначеної ІР адреси свідчить про той факт, що діяльність всіх цих підприємств підконтрольна одній, або декільком особам.
		Отже, прийняття суб`єктом господарювання (позивачем) до обліку первинних документів, оформлених без реального здійснення господарської операції, або складених із порушеннями вимог щодо їх змісту та форми, та формування на їх підставі регістрів бухгалтерського обліку, дані яких в подальшому включено до фінансової звітності, призводить до невірного визначення фінансового результату та, відповідно, порушення норм Податкового кодексу України (пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу) при обчисленні та нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати податків.
		Крім того, при виборі контрагента позивачем не дотримано принцип «належної обачності».
		Висновки відповідача підтверджені інформацією з баз даних податкового органу АІС «Податковий блок», дослідженням даних Єдиного реєстру податкових накладних, податкової інформації щодо контрагента позивача ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та контрагентів вказаного контрагента позивача, вироками судів, протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_2 , що складений фахівцями слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС 05.10.2018 року. 
		При цьому, на думку відповідача, заява ОСОБА_2 від 26.10.2018 року, яка завірена нотаріусом та згідно з якою під час допиту він перебував під психологічним тиском та не мав можливості скористатися своїм правом на правову (адвокатську) допомогу, не повинна бути врахована, оскільки вона суперечить вказаному протоколу допиту. Крім того, відповідно до Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в нотаріально засвідченій заяві нотаріус може лише встановити особу ОСОБА_2 та засвідчити справжність його підпису.
		На достовірність свідчень ОСОБА_2 також вказує співставлення матеріалів допиту із свідченнями ОСОБА_4 , що була директором ТОВ «Укрбрухт» - одного із основних постачальників ТОВ «Транс-Ком-Інвест», а також даними вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 21.05.2019 року у кримінальному провадженні, що зареєстроване в ЄРДР 21.03.2019 року за №32019100110000038, по обвинуваченню посадової особи ТОВ «Транс-Ком-Інвест» - ОСОБА_3, який був засновником, керівником, головним бухгалтером підприємства з 11.10.2017 року. А саме вироком встановлено, що пропозицію стати посадовими особами відповідних підприємств вони отримали від ОСОБА_5 , який підшукував осіб, які погоджувались за грошову винагороду стати фіктивними директорами підприємств, які займалися купівлею-продажем металобрухту.
		Крім того, постачальники контрагента позивача ТОВ «Транс-Ком-Інвест», на думку відповідача, порушували вимоги податкового законодавства; не відповідали вимогам спеціалізованих підприємств, які здійснюють операції із заготівлі металобрухту, оскільки не мали власних основних фондів, земельних ділянок, а також відсутнє придбання супутніх товарів (спецодягу, кисню, газу (ацетилену)) та послуг (водопостачання, електроенергії, тощо), що мають використовуватися під час здійснення відповідних операцій. Крім того, за даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання ними відповідної кількості брухту з аналогічною номенклатурою.
		Контрагент позивача ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та його постачальники фігурували в кримінальних провадженнях: №42017000000004228 від 17.11.2017 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191 КК України; №32018100110000081 від 25.09.2018 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України; №42016050000000087 від 16.02.2016 р. за ознаками складу          кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 213 КК України.
		Вважав, що перевіркою оформлених первинних документів, наданих позивачем до перевірки, підтверджено свідоме внесення недостовірних даних до офіційних документів щодо походження товару (металобрухту) та джерел його придбання, про що свідчить інформація, наявна в Реєстрі судових рішень та матеріали допиту посадових осіб, не доведено факт отримання активів (металобрухту) саме від ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (ЄДРПОУ 41207027) та не обґрунтовано позицію щодо правомірності ведення бухгалтерського обліку на підставі цих первинних документів, які складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Складені платником за нереальною операцією первинні документи, незалежно від правильності їх оформлення за зовнішніми ознаками, позбавлені юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди.
		Крім того, операції з постачання ТОВ «Транс-Ком-Інвест» на адресу позивача металобрухту не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, промислових майданчиків та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності як у ТОВ «Транс-Ком-Інвест» так і у його постачальників.
		Крім того, деякі специфікації до договору поставки від 02.07.2018 року № 112/18-Д оформлені більш ранніми датами за дату укладання самого договору та зазначені в них періоди відвантаження та поставки передують даті договору, а саме: «специфікації до договору №112/18-Д від 02.07.2018 р. оформлені більш ранніми датами за дату укладання самого договору поставки, а також такі, в яких період відвантаження та поставки металобрухту передує даті договору, а саме: № 05/112/18-А від 02.07.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 28.05.2018 р. по 31.05.2018 р.; №07/1-М від 30.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р.; №06/1-112-А від 31.05.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 01.06.2018 р. по 10.06.2018 р.; №06/1-112-Д від 31.05.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 01.06.2018 р. по 10.06.2018 р.; №06/1-112-МРМЗ від 20.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р.; №06/2-112-А від 10.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 11.06.2018 р. по 20.06.2018 р.; строк поставки металобрухту з 11.06.2018 р. по 31.07.2018 р.; №06/2-112-Д від 10.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 11.06.2018 р. по 20.06.2018 р.; №06/2-112-3 від 10.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 11.06.2018 р. по 20.06.2018 р.; №06/2-112-М від 10.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 11.06.2018 р. по 20.06.2018 р.; №06/3-112-А від 20.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 21.06.2018 р. по 30.06.2018 р.; №06/3-112-Д від 20.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 21.06.2018 р. по 30.06.2018 р.; №06/3-112-3 від 20.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 21.06.2018 р. по 30.06.2018 р.; №06/3-112-М від 20.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 21.06.2018 р. по 30.06.2018 р.; №07/1-А від р.: 30.06.2018 період відвантаження металобрухту з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р.; №07/1-Д від 30.06.2018 р.: період відвантаження металобрухту з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р.; №07/1-3 від 30.06.2018 р.: 30.06.2018  р. період відвантаження металобрухту з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р.».
		Вважав, що у зв`язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийнято податкове повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.
		Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Також зазначав, що договірна документація з боку контрагента позивача підписана уповноваженими особами. Так, зокрема ОСОБА_6 був уповноважений на її підписання довіреністю, що видана у встановленому порядку у відповідності до ст. 237, 239, 244, 246 Цивільного кодексу України. Жодних вимог, на які посилається відповідач, щодо обов`язковості бути працівником юридичної особи для отримання довіреності від цієї особи діючим законодавством не передбачено.
		Підтвердженням укладання додаткових угод, специфікацій є наявність на особистих підписах ОСОБА_6 відбитку печатки юридичної особи ТОВ «Транс-Ком-Інвест», яка відноситься к даним, що дозволяють ідентифікувати особу, яке приймало участь в здійсненні відповідних правовідносин, що узгоджується з рішенням Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 918/780/18.
		Також відповідачем не враховано позицію Верховного Суду (в постановах від 19.03.2019 року в справі № 809/1718/15, від 27.02.2018 року в справі № 813/1766/17), згідно з якою договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій у майбутньому, а не про їх фактичне виконання). Тож господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.
		Що стосується інших недоліків та невідповідностей у документах, на які посилався відповідач, то недоліки документів не перешкоджають ідентифікувати учасників спірних операцій, а тому не можуть бути підставою для висновку щодо необґрунтованості податкової вигоди платника податку. Це також підтверджує висновок Верховного Суду в постановах від 18.09.2018 року в справі №816/2186/15, від 18.09.2018 року в справі №816/2186/15.
		Усі первинні бухгалтерські документи підписані уповноваженими особами, і у контролюючого органу відсутні висновки щодо порушень, виявлених у зв`язку із невірним заповненням таких документів, або щодо їх недійсності.
		Щодо протоколів слідчої дії і допиту свідків, то кожний з них є документом, який фіксує виключно проведення слідчої дії. В свою чергу, інформація, викладена у протоколі допиту директора, не носить преюдиційного характеру та не може бути необхідною та достатньою підставою для висновку про відсутність факту реальності господарських операцій з постачання металобрухту між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» і далі по ланцюгу постачання. Крім того, ОСОБА_2 згодом відмовився від своїх свідчень, стверджуючи, що вони були надані під психологічним тиском, і під час їх надання він перебував у стресовому та імпульсивному стані, перебуваючи фактично в стані афекту, без можливості скористатися своїм правом на правову (адвокатську) допомогу, про що складена нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 06.10.2018 року.
		Крім того, протокол допиту керівника ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_2 , складений старшим слідчим слідчого управління фінансових розслідувань ОВПП, відповідачем отриманий з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 32018100110000081, з порушенням законодавства з огляду на недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, що передбачена ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України. Вважав, що посилання податкового органу в акті перевірки на протокол допиту є неприйнятним, оскільки він не є доказом навіть у кримінальному провадженні, і тому на підставі протоколу допиту контролюючий орган не мав права робити жодних висновків щодо встановлення тих чи інших обставин; він не може бути покладений в основу висновків податкової перевірки. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.
		Вважав, що судові рішення не можуть обґрунтовуватися показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посиланнями на них.
		Відповідачем також не враховано те, що не кожен вирок може встановлювати факт фіктивності з метою донарахування податкових зобов`язань. Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 року у справах № 802/1853/16-а, №813/1766/17, №826/3498/15, № 815/6470/16, 826/6245/18 наголосив, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. На сьогоднішній день відсутній будь-який вирок суду по кримінальному провадженню, що внесено до ЄРДР за № 32018100110000081 від 25.09.2018 року, в рамках якого наявні показання ОСОБА_2 , які б були проаналізовані судом та яким була би надана належна оцінка.
		Таким чином, факт порушення кримінальних справ, наявність вироків суду, які не набрали законної сили або скасовані, відносно посадової особи контрагента та отримання пояснень посадових осіб контрагента не підтверджують відсутність реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест».
		Крім того, в постанові від 27.03.2018 року в справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо справжнього стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи або послуги), не дивлячись на те, що контрагенти, можливо, і мають намір порушити податкове законодавство.
		Податковий орган, як зазначено в акті перевірки, використовує як джерело отримання інформації (доказів) по вчиненню господарських операцій з постачання металобрухту до ТОВ «Транс-Ком-Інвест» автоматизовану систему АІС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних шляхом співставлення. Вважав, що такий підхід суперечить правовим позиціям, що викладені Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16, згідно з якими податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
		Тому вважав неправомірними посилання відповідача на автоматизовану систему АІС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних шляхом співставлення.
		Як зазначав відповідач, факт відсутності у підприємств постачальників основних фондів, земельних ділянок, відсутності підтвердження придбання супутніх товарів (спецодягу, кисню, газу (ацетилену)) та послуг (водопостачання, електроенергії тощо) або ж відсутність штатних працівників, свідчить про те, що контрагент не міг і не здійснював постачання. Однак, жодним нормативно-правовим документом не передбачено обов`язку наявності перелічених елементів для підтвердження можливості здійснення господарських операцій. Тому твердження щодо неможливості здійснення якої-небудь господарської операції вважав безпідставним та таким що не має достатнього правового обґрунтування, адже контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів цієї правової позиції (тобто відсутнє посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку). При цьому, відповідачем не враховано, що поставка металобрухту ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та його постачальниками здійснювалася із залученням третіх осіб, на що у контрагентів-постачальників укладено договори на виконання послуг, підряду (на завантаження, розвантаження, зважування та ін.).
		Таким чином, в акті перевірки контролюючий орган навів свої ланцюги постачання товару відповідно до баз даних ДФС - ІТС «Податковий Блок», зібраної податкової інформації, а також на підставі інформації, отриманої з Єдиного реєстру податкових накладних без встановлення факту участі інших контрагентів, які не є контрагентами позивача, у господарській діяльності за оскаржуваними операціями.
		При цьому чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, перевіряти наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежів. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків. На це також звертав увагу Верховний Суд, зокрема в постанові від 27.02.2018 року в справі №220118.
		На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.01.2007 року в справі «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема у постанові від 13.01.2009 року № 21-1578.
		Щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання при повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з відповідного податку, то вважав, що контролюючим органом безпідставно застосовано таку штрафну санкцію.
		Так, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначає як базу для визначення штрафу лише суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При цьому повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 Кодексу. Тобто повторним у розумінні ст. 123 Податкового кодексу України є визначення контролюючим органом податкових зобов`язань унаслідок вчинення одного й того самого порушення: або неподання податкової декларації; або заниження податкових зобов`язань з окремого виду податку; або завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ тощо. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, відображеною в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року № 2198/11/13-11.
		Проте, контролюючим органом не взято до уваги те, що позивачем проводиться процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення (форма «Р») від 18.05.2018 року №0002362200 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 335 117 415 грн. та податкового повідомлення-рішення (форма «П») від 21.02.2018 року №0001054708 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 10 016 700 грн.
		Таким чином, податкові зобов`язання по вказаним податковим повідомленням-рішенням є неузгодженими. У випадку, коли таке зобов`язання є неузгодженим, воно не створює наслідків для визначення інших зобов`язань, а рішення, яким воно визначається, не має юридичної сили для посилання на нього при перевірках даного платника податків чи його контрагентів. Вказана позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.07.2015 року у справі № 810/5745/14, де встановлюється, що посилання податкового органу в акті перевірки на акт іншої перевірки та податкове повідомлення-рішення є протиправним в силу того, що таке податкове повідомлення-рішення не вважається узгодженим.
		Позивач також подав пояснення щодо висновку судового експерта від 29.11.2020 року № 233/26 (з додатковими доказами), в яких зазначав, що у зв`язку з великим документообігом до позовної заяви (на час призначення експертизи) помилково не було додано дві специфікації до договору поставки від 03.07.2017 року № 91/17-Д на загальний обсяг металобрухту, що підлягає постачанню у кількості 1057,943 тн., а саме: специфікацію від 01.09.2017 року № 09/1-ДКХЗ на поставку 830,915 тн. металобрухту на загальну суму 5 781 157,59 грн.;  специфікацію від 11.09.2017 року № 09/2-ДКХЗ на поставку 227,028 тн. металобрухту на загальну суму 1 556 862,67 грн.
		Також зазначав, що в специфікаціях до договору поставки від 02.07.2018 року № 112/18-Д, які зазначені відповідачем як такі, що оформлені більш ранніми датами за дату укладання самого договору та зазначені в них періоди відвантаження та поставки передують даті договору, то в них (у специфікаціях) допущені описки. Так строк дії першого договору на постачання металобрухту (що оформлений між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест») - від 03.07.2017 року №91/17-Д був до 30.06.2018 року (п. 10.1 договору), і після закінчення його дії відразу же був укладений новий договір - від 02.07.2018 року № 112/18-Д. У зв`язку з тим, що наступний договір був укладений відразу же після закінчення дії першого, працівники ТОВ «Метінвест-ресурс», які відповідальні за складання специфікацій, працюючи з проектами специфікацій під перший договір, допустили помилки в датах специфікацій, датах постачання, що оформлялися під новий договір, що не призвело до жодного порушення умов договорів. Тому у даному випадку не має неузгодженості щодо дати договору, з яким у сторін виникли права та обов`язки щодо постачання товару та його оплати, з датою фактичної поставки металобрухту, тобто між договірними та первинними документами. Допущені описки підтверджені і листом контрагента позивача ТОВ «Транс-Ком-Інвест» від 11.06.2019 року № 23 на відповідний лист позивача.
		В період з 13.10.2017 року по 18.11.2018 року ОСОБА_2 був керівником ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027), про що також зазначено у акті перевірки (стор. 30 акту), тому в період березень - квітень 2018 року він мав право підпису як первинних так і договірних документів, в тому числі специфікацій.
		Відповідач подав пояснення щодо висновку судового експерта від 29.11.2020 року № 233/26, в яких зазначав, що експертом зроблений висновок про те, що документально не підтверджуються висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Метінвест-ресурс» норм податкового законодавства. Проте, на його думку, проводячи експертне дослідження, експерт не здійснював перевірку реальності існування правовідносин з поставки металобрухту підприємством ТОВ «Транс-Ком-Інвест» на адресу позивача, аналізуючи виключно наявні первинні документи, існування яких не заперечується контролюючим органом в акті перевірки; експерт розглядав спірні правовідносини виключно з точки їх юридичної форми, тоді як спір стосується сутності здійснених операцій, а не їх форми.
		Так, експерт не надав належної оцінки фінансовим звітам (балансам) суб`єктів малого підприємництва ТОВ «Транс-Ком-Інвест», ТОВ «Укрбрухт», ТОВ «Немесіда трейд» за 2017 та 2018 роки. Не надав жодної оцінки наступним доказам: 1) листу від 22.05.2019 року № 643/01 1-19 ДП «Дніпропетровський регіональний центр операцій з металобрухтом», який свідчить, що ТОВ «Транс-техноторг» (попередня назва - ТОВ ТОВ «Транс-Ком-Інвест») до Дніпропетровської облдержадміністрації не звертався і не отримував акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств; 2) листу від 21.05.2019 року № 3649/21/03/03-08/811 Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, який вказує, що обстеження підприємств ТОВ «Команія Вторресурс» та ТОВ «Немесіда трейд» (попередня назва - ТОВ «Дойч груп») на відповідність вимогам Закону України «Про металобрухт» не проводилися; 3) протоколу допиту свідка від 05.10.2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100110000081; 4) протоколу допиту свідка від 26.09.2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017220000000229; 5) вироку, що винесений Солом`янським районним судом м. Києва від 21.05.2019 року у справі №760/8572/19. Не враховано те, що частина договірних документів підписана звільненими особами, про що зазначалося у відзиві та в акті перевірки позивача.
		Також вважав безпідставними та такими, що суперечать ч. 2 ст. 215 та ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України посилання експерта на те, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не надано відомостей про визнання недійсними договорів, укладених із ТОВ «Транс-Ком-Інвест», визнання недійсними первинних документів, виписаних на виконання даного договору. 
		Вважав безпідставним висновок експерта щодо відсутності судового рішення про визнання ТОВ «Транс-Ком-Інвест» суб`єктом фіктивного підприємництва, що не відповідає об`єктивній дійсності - таким судовим рішенням є вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі № 760/8572/19 (провадження № 1-кп/760/1714/19), кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2019 року за № 32019100110000038, по обвинуваченню посадової особи ТОВ «Транс-Ком-Інвест» - ОСОБА_3, який був документально оформленим «засновником, керівником, головним бухгалтером» підприємства з 11.10.2017 року.
		Вважав, що перевіркою встановлено комплекс фактів, що свідчать про неможливість поставки ТОВ «Транс-Ком-Інвест» металобрухту та чітко ідентифікують наявність схеми введення в обіг металобрухту невідомого походження; про неможливість проходження брухту свідчить відсутність у всіх підприємств, задіяних у ланцюгу постачання металобрухту, відповідних основних фондів, працівників, витрат, що мають супроводжувати подібні операції.
		Просив врахувати дані пояснення відповідача щодо неповноти, на його думку, проведеного експертного дослідження, відсутності експертної оцінки вироку суду, яким встановлено фіктивність контрагента, відсутності компетенції експерта-економіста щодо дослідження питань реальності господарських операцій, ненадання експертної оцінки недотримання контрагентами вимог Закону України «Про металобрухт» і відхилити висновок судового експерта як неналежний доказ, який не містить інформації щодо предмету доказування.
		Процесуальні дії суду
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі; зокрема вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами загального позовного провадження.
		Суд неодноразово виносив процесуальні ухвали, в тому числі про зупинення провадження у справі до одержання результатів експертизи (ухвала від 23.12.2019 року), про поновлення провадження (ухвала від 17.12.2020 року); проводив підготовчі засідання, частина яких відкладалася за клопотанням сторін.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року допущено заміну відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС. 
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року продовжено строк підготовчого провадження в даній справі на тридцять днів з дня його закінчення, тобто по 10.02.2021 року; за клопотанням представників сторін підготовче засідання відкладено на 08 год. 30 хв. 26.01.2021 року.
		Ухвалою цього ж суду від 26.01.2021 року в задоволенні клопотань представника відповідача про виклик в судове засідання в якості свідка ОСОБА_2 і про виклик судового експерта Кузнєцової Галини Олександрівни для надання усних пояснень з приводу висновку судово-бухгалтерської експертизи від 29.11.2020 року №233/26 відмовлено.
		Ухвалою цього ж суду від 26.01.2021 року закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті на 09 год. 00 хв. 03.02.2021 року.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив задовольнити позов. 
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Судом встановлено, що ТОВ «Метінвест-ресурс» як платник податків станом на час проведення перевірки перебував на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби (Запорізьке управління). Є платником, зокрема: податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств. 
		Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (Запорізьким управлінням) на підставі наказу від 14.05.2019 року № 1030, направлень на перевірку від 14.05.2019 року №118 та №119, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027, найменування якого 20.11.2018 року, тобто після спірних правовідносин, змінено на ТОВ «Транс-Техноторг») за період з 01.08.2017 року по 31.08.2018 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2019 року №75/28-10-47-08/24819472.
		В акті зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 5, 8, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153, з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року під № 168/704, п.п. 44.1 та 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1, ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 281 383 514 грн., в тому числі: за три картали 2017 року на суму 16 123 748 грн., за 2017 рік на суму 73 946 146 грн., за І квартал 2018 року на суму 85 213 316 грн., за півріччя 2018 року на суму 173 692 598 грн., за три квартали 2018 року на суму 207 437 368 грн.
		Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентом-постачальником ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027) протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, а фактично було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій, оскільки відсутній факт формування відповідного активу як ресурсу, контрольованого в результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тому відсутня господарська операція як певна дія або подія, в основі якої має бути дійсний рух певного активу. При цьому встановлено оприбуткування позивачем товару (металобрухту), ідентичного задекларованому, який використано в господарській діяльності позивача.
		При перевірці контролюючим органом використані, зокрема надані позивачем документи, комп`ютерні бази даних та даних автоматизованих інформаційних систем ДФС: ІТС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних, та інші, Єдиний державний реєстр судових рішень, дані протоколу допиту, що складені слідчими під час проведення слідчих дій, податкову інформацію інших податкових органів щодо контрагентів позивача.
		Зазначене у акті перевірки порушення обґрунтовано наступним чином:
		- неможливо визначити фактичні джерела походження товару (металобрухту), а відтак і підтвердити його транспортування від ТОВ «Транс-Ком-Інвест» до вантажоотримувачів, зазначених у договорах поставки від 03.07.2017 року №97/17-Д та від 02.07.2018 року № 112/18-Д, що укладені між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест»;
		- оформлення операцій з придбання ТОВ «Транс-Ком-Інвест» металобрухту у постачальників: ТОВ «Компанія Вторресурс» (код ЄДРОПУ 41923345), ТОВ «Немісіда Трейд» (потім змінило назву на ТОВ «Дойч Груп», код ЄДРПОУ 41104642), ТОВ «Укрбрухт» (код ЄДРПОУ 41414216) та подальша його реалізація позивачу свідчить про здійснення діяльності, спрямованої на введення в обіг товару невідомого походження та про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект в результаті господарської діяльності. Документально не підтверджується отримання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від ТОВ «Компанія Вторресурс», ТОВ «Немесіда Трейд», ТОВ «Укрбрухт»;
		- позивач в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України не відобразив у складі доходів операції з безоплатного отримання активів, робіт, послуг від контрагентів;
		- договірна документація частково з боку контрагента позивача - ТОВ «Транс-Ком-Інвест» підписана особами, які на час підписання не були уповноваженими на підписання та не були працівниками ТОВ «Транс-Ком-Інвест», у зв`язку з чим не мали права підпису документів, а саме: 
		додаткова угода від 11.10.2017 року № 1 до договору поставки від 03.07.2017 року № 97/17-Д, що укладений між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест», про внесення змін до п. 2.2 договору щодо збільшення загальної суми договору підписана зі сторони ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_6, тоді як керівником цього товариства з 11.10.2017 року був ОСОБА_3 , а ОСОБА_6 згідно з відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України був звільнений з підприємства 10.10.2017 року;
		додаткова угода від 19.01.2018 року № 2 до договору поставки від 03.07.2017 року № 97/17-Д підписана зі сторони ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_6 , тоді як з 13.10.2017 року по 18.11.2018 року директором був ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 згідно з відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів був звільнений з підприємства 10.10.2017 року;
		специфікації до договору поставки від 03.07.2017 року № 97/17-Д: від 22.10.2017 року, 31.10.2017 року, 07.11.2017 року, 20.11.2017 року, 30.11.2017 року, 07.12.2017 року, 20.12.2017 року, 31.12.2017 року, від 10.01.2018 року, 15.01.2018 року, 31.01.2018 року, 01.02.2018 року, 04.02.2018 року, 20.02.2018 року, 28.02.2018 року, 15.03.2018 року, від 21.03.2018 року підписані ОСОБА_6 , тоді як керівником був ОСОБА_2 ;
		специфікації до договору поставки від 03.07.2017 року № 97/17-Д: від 31.03.2018 року № 04/1-А, № 04/1-Д, М 04/1-3, № 04/1-М, від 10.04.2018 року № 04/2-А, № 04/2-Д, № 04/2-3, № 04/2-М, від 20.04.2018 року № 04/3-А, № 04/3-Д, М 04/3-3, № 04/3 містять підпис ОСОБА_1 , але підпис закреслений та зроблено запис ОСОБА_2 довір. №001 від 01.07.2017 року, при цьому підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на різних специфікаціях візуально не є ідентичними;
		специфікація від 02.07.2018 року № 05/112/18-А до договору поставки від 02.07.2018 року № 112/18-Д підписана зі сторони ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_6 , тоді як керівником цього товариства з 13.10.2017 року був ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 згідно з відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України був звільнений з підприємства 10.10.2017 року; 
		- специфікації до договору поставки від 02.07.2018 року № 112/18-Д оформлені більш ранніми датами за дату укладання самого договору та  зазначені в них періоди відвантаження та поставки передують даті договору;
		- наявність порушень вимог податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та контрагентами вказаного контрагента позивача, якому, на думку контролюючого органу, неможливо було реалізувати металобрухт від постачальників: ТОВ «Компанія Вторресурс» (код ЄДРОПУ 41923345), ТОВ «Дойч Груп» (попередня назва - ТОВ «Немісіда Трейд») (код ЄДРПОУ 41104642), ТОВ «Укрбрухт» (код ЄДРПОУ 41414216) через відсутність у підприємств-постачальників основних фондів, земельних ділянок, відсутність підтвердження придбання супутніх товарів, матеріальних та трудових ресурсів, тощо;
		- вбачається завідоме внесення недостовірних даних до офіційних документів щодо походження товару (металобрухту) та джерел його придбання, про що свідчить інформація, що наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалах допитаних посадових осіб:
		є вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 року у кримінальній справі № 760/8572/19 по обвинуваченню посадової особи ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_3 (за кримінальним провадженням, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100110000038), який був засновником, керівником, головним бухгалтером підприємства з 11.10.2017 року по 12.10.2017 року, за яким вказану особу визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);
		є вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2019 року у кримінальній справі №760/8569/19 щодо ОСОБА_5 за кримінальним провадженням, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100110000081, яким вказану особу визнано винним за ч. 3, ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);
		є дані протоколу допиту від 05.10.2018 року, проведеного старшим слідчим 1-го ВРКП СУ ФР ОВПП, в рамках матеріалів кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100110000081 від 25.09.2018 року щодо ОСОБА_2 , який займав посаду керівника ТОВ «Транс-Ком-Інвест» в період з 13.10.2017 року по 18.11.2018 року, та який пояснив, що до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства відношення не має, підписував договори та інші документи, суть яких не розумів;
		є кримінальні провадження № 42016050000000087, № 420170000000004228, № 32018100110000081, № 32019100110000038, фігурантами яких, на думку контролюючого органу, є постачальники лому ТОВ «Транс-Ком-Інвест»;
		- при виборі контрагента позивачем не дотримано принцип «належної обачності».
		З огляду на наведене контролюючий орган дійшов висновку, що документи, надані позивачем до перевірки по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ТОВ «Транс-Ком-Інвест», не можуть за вимогами п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача.
		Позивач скористався правом на подання заперечень на акт перевірки (заперечення від 25.07.2019 року №2581/2), доводи яких листом контролюючого органу від 06.08.2019 року №38620/10/28-10-47-08 відхилені, а висновки акту перевірки залишені без змін. 
		На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.08.2019 року №0002814708, яким на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 422 075 271 грн., з них податкові зобов`язання - 281 383 514 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 140 691 757 грн.
		Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом штрафну (фінансову) санкцію (штраф) застосовано в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання через повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, а саме у зв`язку з прийняттям до цього Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби:
		- податкового повідомлення-рішення форми «П» від 21.02.2018 року №0001044708, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 860 804057,50 грн., з них за податковими зобов`язаннями - 573 922 705 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)  286 961 352,50 грн.;
		- податкового повідомлення-рішення форми «П» від 21.02.2018 року та №0001054708, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 10 016 700 грн. (В розрахунку до оскарженого податкового повідомлення-рішення допущено описку щодо номера вказаного податкового повідомлення-рішення, який помилково зазначено як «№000105708», що підтверджено поясненнями представників обох сторін); 
		- податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 18.05.2018 року №0002362200, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 335 117 415 грн., з них за податковими зобов`язаннями - 268 093 932 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)  67 023 483 грн.
		Податкові-повідомлення рішення від 21.02.2018 року №0001054708 та від 18.05.2018 року №0002362200, що стали підставою для застосування щодо позивача штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, а податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 року №0001044708 - скасовано частково в адміністративному порядку.
		Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року в справі №805/4068/18-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 року, позов ТОВ «Метінвест-Ресурс» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено:  визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.02.2018 року №0001054708 та від 18.05.2018 року №0002362200.
		Податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 року №0001044708 скасовано рішенням Державної фіскальної служби України від 11.05.2018 року №16130/6/99-99-11-01-02-25 в частині не підтвердження здійснення реальності господарських операцій з певними контрагентами (ТОВ «Мастер Груп», ТОВ «Укрмет», ТОВ «Елітмет», ТОВ «Ломтрейд», ТОВ «ВКФ «Містраль», ТОВ «ПК«Еверест», ТОВ «Роял Стіл», ТОВ «Балкер», ТОВ «ВКФ «Мега-мет») та у відповідній частині штрафних санкцій. Вказані обставини встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року в справі №805/4068/18-а, яке набрало законної сили.
		Позивач скористався правом на адміністративне оскарження оскарженого в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення від 09.08.2019 року №0002814708 (скарга від 29.08.2019 року №2860/2).
		Рішенням Державної податкової служби України від 20.09.2019 року №2623/6/99-09-08-05-02 строк розгляду скарги продовжено до 31.10.2019 року, а рішенням від 28.10.2019 року №7466/6/99-09-08-05-02 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. 
		Судом також встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача було та є оптова торгівля відходами та брухтом (код КВЕД 46.77, основний); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41); демонтаж (розбирання) машин і устаткування (код КВЕД 38.31); відновлення відсортованих відходів (код КВЕД 38.32).
		Протягом періоду, що перевірявся, між позивачем та його контрагентами були укладені наступні договори.
		03.07.2017 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027 як постачальником укладено договір поставки № 97/17-Д.
		02.07.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027 як постачальником укладено договір поставки № 112/18-Д.
		Згідно з умовами вказаних договорів постачальник зобов`язався поставити покупцю метали чорні вторинні (надалі - металобрухт) та організувати його постачання на адресу вантажоодержувача, а покупець - прийняти металолом та оплатити його вартість. Ціна, номенклатура та кількість металолому визначаються в специфікаціях, які оформлюються окремо по кожному з вантажоодержувачів. Постачальник постачає металолом залізничним (автомобільним) транспортом на умовах DDP - цех або склад вантажоодержувача, що вказаний в специфікації до договорів; умови постачання у відповідності до «Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року)», які використовуються з урахуванням особливостей, які випливають із умов цих договорів; вантажоотримувачами можуть бути треті особи. 
		Пунктом 3.2 договорів визначено, що вантажотримувачами металобрухту за цими договорами є (найменування конкретного вантажоодержувача зазначається у відповідній специфікації до договорів):
		(а) ПрАТ «МК «Азовсталь» (станція Сартана Донецької залізниці);
		(б) ПАТ «Запоріжсталь» (станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці);
		(в) ПрАТ «ММК Ім. Ілліча» (станція Маріуполь-сортувальний Донецької залізниці);
		(г) ТОВ «Метінвест-МРМЗ» (станція Маріуполь-сортувальний Донецької залізниці;
		(д) ПАТ «Дніпровський Меткомбінат» (виключно по договору від 02.07.2018 року № 112/18-Д; станція Правда Придніпровської залізниці).
		Відповідно до п.п. 3.6, 4.4 договорів датою поставки металобрухту вважається дата виписки вантажоодержувачем приймально-здавальних актів форми № 69 або форми № 19. Якість і кількість відвантаженого металобрухту, вказаного при відправленні, є попередніми і уточнюються вантажоодержувачем в приймально-здавальних актах форми № 69 (№ 19) по результатам приймання металобрухту і є кінцевими для сторін.
		Договір від 03.07.2017 року № 91/17-Д набирає чинності з 03.07.2017 року і діє до 01.07.2018 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір підписано з боку постачальника - ТОВ «Транс-Ком-Інвест» директором ОСОБА_6 , з боку покупця - начальником відділу закупівель ТОВ «Метінвест-Ресурс» ОСОБА_8 та скріплено печатками сторін.
		Договір від 02.07.2018 року № 112/18-Д набирає чинності з 02.07.2018 року і діє до 27.06.2019 року включно. Договір підписано з боку постачальника - ТОВ «Транс-Ком-Інвест» директором ОСОБА_7 , з боку покупця - начальником відділу закупівель ТОВ «Метінвест-Ресурс» ОСОБА_8 та скріплено печатками сторін.
		На виконання умов вказаних договорів та відповідно до специфікацій, які є додатками до них, ТОВ «Транс-Ком-Інвест» на адреси вантажоодержувачів здійснило поставку металобрухту всього 205 998,745 т на загальну суму 1 563 241 742,42 грн., в тому числі:
		- по договору від 03.07.2017 року № 97/17-Д:
		серпень 2017 року: 4 342,081 т на суму 27 457 029,81 грн.;
		вересень 2017 року: 9 112,996 т на суму 62119347,96 грн.;
		жовтень 2017 року: 13 536,963 т на суму 90 497 072,96 грн.;
		листопад 2017 року: 8 540,981 т на суму 61 389 863,91 грн.;
		грудень 2017 року: 22 391,968 т на суму 169 348 604,95 грн.;
		січень 2018 року: 28 250,603 т на суму 227 501 774,79 грн.;
		лютий 2018 року: 16 345,942 т на суму 138 962 755,05 грн.;
		березень 2018 року: 12 739,413 т на суму 106 942 787,04 грн.;
		квітень 2018 року: 15 975,158 т на суму 134 869 150,60 грн.;
		травень 2018 року: 22 163,061 т на суму 173 179 947,83 грн.;
		червень 2018 року: 25 077,379 т на суму 183 502 466,60 грн.;
		- по договору від 02.07.2018 року № 112/18-Д: 
		липень 2018 року: 21 409,701 т на суму 146 226 478,65 грн.;
		серпень 2018 року: 6 112,499 т на суму 41 244 462,27 грн.
		Під час виконання умов вказаних договорів оформлені, зокрема, наступні первинні документи: відповідні додаткові угоди до договорів поставки від  03.07.2017 року № 91/17-Д та від 02.07.2018 року № 112/18-Д; відповідні специфікації до вказаних договорів поставки; видаткові накладні; акти приймання-передачі металобрухту з відповідним реєстром (з відображенням в них номерів залізничних вагонів або товарно-транспортних накладних; номерів приймально-здавальних актів за формою № 69 або № 19, оформлених вантажоодержувачем металобрухту; дати відвантаження металобрухту; дати поставки металобрухту; вид, яким прийнято металобрухт; кількості прийнятого металобрухту); акти приймання-передачі металів чорних (вторинних); приймально-здавальні акти форми № 69 та № 19; залізничні накладні та накладні на залізничне перевезення; документи про якість, походження та безпечність брухту; платіжні доручення на відповідну суму, а також банківські виписки з реєстрами відповідних платіжних доручень за серпень 2017 року - серпень 2018 року, які підтверджують факт попередньої оплати позивачем контрагенту-постачальнику ТОВ «Транс-Ком-Інвест» загальної суми 1 562 550 000 грн. за поставлені товари; кредиторська заборгованість на кінець серпня 2018 року склала 691 742,42 грн. (це заборгованість по договору від 02.07.2018 року № 112/18-Д, яка в подальшому була сплачена в повному обсязі платіжним дорученням від 25.10.2018 року № 1820030316; період цієї оплати не входить в період перевірки)). 
		За наслідками господарських операцій ТОВ «Транс-Ком-Інвест» також видав позивачу податкові накладні, які підписані електронним цифровим підписом посадових (уповноважених) осіб ТОВ «Транс-Ком-Інвест» - ОСОБА_6, ОСОБА_2 та які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на відповідну суму (на загальну суму 1 562 550 000 грн. (без ПДВ) - на суму попередньої оплати. Операції з поставки брухту за період, що перевірявся, звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до п. 23 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України (тимчасово до 1 січня 2022 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, зокрема відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України); складені відповідні розрахунки коригування за спірний період.
		Позивачу також були передані відповідні акти про походження металобрухту, акти про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпеку брухту, сертифікати якості те інші документи, що відображають якісні характеристики та походження металобрухту.
		Товари позивачем були оприбутковані на загальну суму 1 563 241 742,42 грн. (як вже зазначалося, товар на суму 1 562 550 000 грн. оплачений попередньо + на суму 691 742,42 грн. оплачений пізніше, що разом дорівнює 1 563 241 742,42 грн.), що підтверджується даними оборотів рахунку 281 «Товари на складі» у кореспонденції з кредитним рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за серпень 2017 року - серпень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Ком-Інвест». Також проведено списання вартості придбаного та оприбуткованого металобрухту на собівартість реалізованих товарів (за кредитом рахунку 281 «Товари на складі» у кореспонденції з дебетом рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів»).
		Пізніше між ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та позивачем були підписані угоди про залік зустрічних однорідних вимог: від 31.07.2018 року № 1 на суму 15 891 563,91 грн. та  від 31.08.2018 року № 2 на суму 32 602 719,85 грн. (які не впливають на вирішення справи).
		Придбані у підприємства-постачальника ТОВ «Транс-Ком-Інвест» товарно-матеріальні цінності (металобрухт) позивачем з метою отримання прибутку були реалізовані - поставлені металургійним підприємствам, з якими позивач уклав договори поставки, а саме:
		з ПрАТ «МК «Азовсталь» - договір від 02.12.2014 року № 337/14; 
		з ПАТ «Запоріжсталь»  - договір від 19.12.2016 року № 229/16/20/2016/3691; 
		з ПрАТ «ММК Ім. Ілліча» - договір від 19.12.2016 року № 230/16/27;
		з ТОВ «Метінвест-МРМЗ» - договір від 27.01.2017 року № 38/17/1873; 
		з ПАТ «СВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» - договір від 28.07.2017 року № 99/17/326; 
		з ТОВ «Оптімал Трейд» - договір від 01.12.2017 року № 141/17 (поставка на адресу ПАТ «ДМК»).
		Поставка позивачем металобрухту на адресу вказаних металургійних підприємств підтверджується оформленими на виконання вказаних договорів документами, зокрема: видатковими накладними; реєстрами актів приймання-передачі металобрухту; виданими позивачем за наслідками вказаних господарських операцій податковими накладними на відповідну суму, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідними розрахунками коригування. 
		Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
		Судом також встановлено, що металобрухт, який протягом спірно періоду був реалізований позивачу його контрагентом - ТОВ «Транс-Ком-Інвест», вказаний контрагент придбав на підставі відповідних договорів: договору від 29.08.2017 року № 14/15, що укладеним між ним та ТОВ «Укрбрухт», договору від 01.08.2017 року № 14/1, що укладеним між ним та ТОВ «Немесіда Трейд», договору від 12.02.2018 року № 1/16, що укладеним між ним та ТОВ «Компанія Вторресурс». Поставка металобрухту ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та його постачальниками здійснювалася із залученням третіх осіб, на підставі відповідних договорів на виконання послуг, підряду (на завантаження, розвантаження, зважування та ін.).
		Судом також встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення вироків щодо контрагентів позивача, які б набрали законної сили, судами винесено не було.
		Судом досліджено Єдиний державний реєстр судових рішень та встановлено, що в кримінальних провадженнях, де згадуються контрагенти позивача (їх посадові особи), про які йдеться в акті перевірки, та в кримінальних провадженнях, на які посилався відповідач при розгляді судом даної адміністративної справи, вирок суду, який би набрав законної сили, не винесений. Крім того, деякі кримінальні провадження закриті. 
		Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 року у кримінальній справі № 760/8572/19 (щодо посадової особи контрагента позивача ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_3 (за кримінальним провадженням, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100110000038), який не підписував жодного документу щодо виконання спірних договорів (цим вироком вказану особу визнано винною за ч. 3, ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво)) на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення законної сили не набрав - він був оскаржений в апеляційному порядку, про що свідчать ухвали Київського апеляційного суду від 02.10.2019 року та від 10.10.2019 року; ухвалою Київського апеляційного суду від 21.11.2019 року змінений в частині, а пізніше - постановою Верховного Суду від 27.02.2020 року скасований, а кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100110000038, на підставі ст. 284 ч. 1 п. 4 Кримінального процесуального кодексу України закрито.
		Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2019 року у кримінальній справі №760/8569/19 (щодо ОСОБА_5 за кримінальним провадженням, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100110000081, яким вказану особу визнано винним за ч. 3, ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення законної сили не набрав - він був оскаржений в апеляційному порядку, а ухвалою Київського апеляційного суду від 05.11.2019 року скасований і призначений новий розгляд в суді першої інстанції. 
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.12.2019 року у справі №760/8569/19 обвинувальний акт та реєстр матеріалів у кримінальному провадженні № 1-кп/760/2499/19 відносно особи про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 27 ч. 3, 205 ч.1 Кримінального кодексу України, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32018100110000081 від 25.09.2018 року, повернуто прокурору відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарському О.П. 
		В подальшому - постановою прокурора Офісу Генерального прокурора від 07.02.2020 року кримінальне провадження № 32018100110000081 від 25.09.2018 року (в рамках якого, як зазначав відповідач, був здійснений допит ОСОБА_2 ) згідно з п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України закрито.
		Судом також встановлено, що за результатами проведення судової економічної експертизи у вказаній адміністративній справі 29.11.2020 року судовим експертом Кузнєцовою Г.О. прийнято висновок №233/26 про наступне:
		1) висновок контролюючого податкового органу, викладений в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 08.07.2019 року №75/28-10-47-08/24819472, про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» п. 5, п. 8, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року під № 860/4153), з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст.1, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року під № 168/704), п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 281 383 514 грн., в тому числі: за три картали 2017 року на суму 16 123 748 грн., за 2017 рік на суму 73 946 146 грн., за І квартал 2018 року на суму 85 213 316 грн., за півріччя 2018 року на суму 173 692 598 грн., за три квартали 2018 року на суму 207 437 368 грн., про що також зазначено у податковому повідомленні-рішенні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 09.08.2019 року № 0002814708, документально не підтверджується;
		2) обсяги господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» із закупівлі та подальшої реалізації металобрухту (придбання якого відповідно до висновків акту перевірки від 08.07.2019 року №75/28-10-47-08/24819472 свідчить про набуття у власність (безоплатного отримання ТМЦ) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання), підтверджується первинними документами, регістрами бухгалтерського та податкового обліку.
		Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1  ст. 1 Податкового кодексу України). 
		Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
		Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.
		Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.
		Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Питання податку на прибуток врегульовано розд. ІІІ вказаного Кодексу (ст.ст. 133 - 142 Кодексу).
		Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Спірним питанням в даній справі є не факт реалізації позивачем товару (металобрухту), а факт його придбання.
		Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами. 
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. 
		На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані необхідні документи.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.
		Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.
		На час вчинення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків; їх установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.
		Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку. 
		Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність декларування позивачем податку на прибуток приватних підприємств.
		Ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема сертифікатів якості чи походження товарів, тощо не спростовує реальність господарських операцій.
		Сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 в справі №813/123/16.
		Посилання відповідача на товарно-транспортні документи (по договорам поставки) є також неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. 
		Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності (використання з метою отримання прибутку), неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 року в справі №816/909/17, від 05.02.2019 року в справі №813/123/16.
		Посилання відповідача на те, що додаткова угода від 11.10.2017 року № 1 до договору поставки від 03.07.2017 року № 97/17-Д, що укладений між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» про внесення змін до п. 2.2 договору щодо збільшення загальної суми договору підписана зі сторони ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_6, тоді як керівником цього товариства з 11.10.2017 року був ОСОБА_3 , а ОСОБА_6 був звільнений з підприємства 10.10.2017 року, є неприйнятними, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до яких вказана додаткова угода була підписана 08.10.2017 року (зміни від 18.10.2017 року до вказаної додаткової угоди щодо допущеної описки в частині дати цієї додаткової угоди, відповідно до яких їх датою слід вважати 08.10.2017 року). Таким чином зазначена додаткова угода була підписана 08.10.2017 року (а не 11.10.2017 року, як помилково зазначав відповідач) належною посадовою особою - ОСОБА_6 під час виконання ним своїх обов`язків керівника підприємства, що відповідало вимогам законодавства.
		Посилання відповідача на те, що ОСОБА_6 не міг підписувати від імені ТОВ «Транс-Ком-Інвест» інші документи, складені після 13.10.2017 року (додаткові угоди, специфікації до договорів) є неприйнятними, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами - такі документи підписані ОСОБА_6 на підставі відповідної довіреності від 13.10.2017 року, що у встановленому порядку видана йому ТОВ «Транс-Ком-Інвест». Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_6 уповноважений представляти інтереси ТОВ «Транс-Ком-Інвест», зокрема перед підприємницькими товариствами (товариствами з обмеженою відповідальністю) з усіх питань, що стосуються господарської або будь-якої іншої діяльності довірителя. Для виконання доручення ОСОБА_6 надаються права, зокрема щодо укладання та підписання договорів купівлі-продажу, міни, дарування, іпотечних договорів, вчинення інших правочинів, а також підписання документів, підписання яких передбачено умовами таких договорів та правочинів (специфікації, заяви, накладні, акти, тощо). Довіреність дійсна по 13.10.2019 року. Крім того, як зазначав позивач у позові, повідомлення про скасування цієї довіреності від ТОВ «Транс-Ком-Інвест» не надходило. Всі документи, що підписані ОСОБА_6 , містять відбиток печатки вказаної юридичної особи - ТОВ «Транс-Ком-Інвест». Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
		Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 918/780/18.
		Неприйнятними є також посилання відповідача на те, що специфікації до договору поставки від 03.07.2017 року № 97/17-Д: від 31.03.2018 року № 04/1-А, № 04/1-Д, М 04/1-3, № 04/1-М, від 10.04.2018 року № 04/2-А, № 04/2-Д, № 04/2-3, № 04/2-М, від 20.04.2018 року № 04/3-А, № 04/3-Д, М 04/3-3, № 04/3 містять підпис ОСОБА_1 , але підпис закреслений та зроблено запис ОСОБА_2 довір. №001 від 01.07.2017 року, при цьому підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на різних специфікаціях візуально не є ідентичними.
		Так, в період з 13.10.2017 року по 18.11.2018 року ОСОБА_2 був керівником ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027), про що також зазначено у акті перевірки (стор. 30 акту).
		Вказані обставини також підтверджуються і нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_2 від 26.10.2018 року, в якій зазначено, що на час подання заяви ОСОБА_2 є директором ТОВ «Транс-Ком-Інвест» - з 13.10.2017 року працює на цій посаді та виконує обов`язки покладені на нього статутом товариства, здійснює управління господарською та фінансовою діяльністю товариства.
		Отже, в період березень - квітень 2018 року ОСОБА_2 мав право підпису як первинних так і договірних документів, в тому числі вказаних специфікацій.
		Відсутність окремих реквізитів у документах або неточності в заповненні певних первинних документів не може свідчити про нереальний характер господарських правовідносин, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18.09.2018 року в справі №816/2186/15, від 09.11.2018 року в справі №805/1681/17, від 08.12.2020 року в справі № 1.380.2019.005426 (адміністративне провадження № К/9901/25793/20).
		Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений обов`язок доказування, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Посилання відповідача на візуальну не ідентичність підписів в специфікаціях ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, яким в даному випадку є висновок судової криміналістичної почеркознавчої експертизи.
		Так, відповідно до п. 1.2.1 п. 1.2 розд. І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, одним з основних видів (підвидів) експертизи є, зокрема криміналістична: почеркознавча експертиза. Пунктом 1.1. гл. 1 розд. І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, визначено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису... Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Орієнтовний перелік вирішуваних питань цією експертизою включає в себе, зокрема, питання: - чи виконано підпис від імені особи (прізвище, ім`я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
		Закреслення в деяких специфікаціях прізвищ підписантів, на що посилався відповідач, може свідчити лише про наявність певних дефектів в таких документах, які в сукупності з іншими документами та поясненнями позивача не спростовують факт наявності господарських операцій.
		Щодо посилань відповідача на те, що деякі специфікації до договору поставки від 02.07.2018 року № 112/18-Д оформлені більш ранніми датами за дату укладання самого договору та зазначені в них періоди відвантаження та поставки передують даті договору, то судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем як покупцем та його контрагентом ТОВ «Транс-Ком-Інвест» як постачальником були укладені наступні договори поставки металобрухту: від 03.07.2017 року № 97/17-Д та від 02.07.2018 року № 112/18-Д.
		Строк дії першого з указаних договорів - від 03.07.2017 року №91/17-Д був до 30.06.2018 року (п. 10.1 договору). Після закінчення його дії відразу же був укладений новий договір - від 02.07.2018 року № 112/18-Д.
		Як пояснив позивач, у зв`язку з тим, що наступний договір був укладений відразу же після закінчення дії першого, працівники ТОВ «Метінвест-ресурс», які відповідальні за складання специфікацій, працюючи з проектами специфікацій під перший договір, допустили помилки в датах специфікацій, датах постачання, що оформлялися під новий договір, що не призвело до жодного порушення умов договору від 02.07.2018 року № 112/18-Д, оскільки усі поставки металобрухту були здійснені на адресу вантажоотримувачів - металургійних комбінатів вже після початку дії договору від 03.07.2017 року №91/17-Д. Тому у даному випадку не має неузгодженості щодо дати договору, з яким у сторін виникли права та обов`язки щодо постачання товару та його оплати, з датою фактичної поставки металобрухту, тобто між договірними та первинними документами.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач після виявлення помилок в деяких специфікаціях (перелік яких наведений у відзиві) направив до ТОВ «Транс-Ком-Інвест» лист від 04.06.2019 року № 2038/3 з пропозицією підтвердити помилковість зазначення дат у вказаних специфікаціях та дат поставки раніше ніж дата основного договору, та вважати їх укладеними після дати укладання договору поставки від 02.07.2018 року № 112/18-Д.
		На вказаний лист позивач від ТОВ «Транс-Ком-Інвест» отримав відповідь від 11.06.2019 року № 23, в якій зазначалося, що дійсно у зазначених позивачем специфікаціях існують описки, яким не було приділено уваги на час їх підписання сторонами, у зв`язку з чим товариство підтверджує підписання цих специфікацій після підписання договору від 02.07.2018 року № 112/18-Д, а також надає свою згоду вважати, що вказані в цих специфікаціях дати повинні бути після дати початку дії цього договору, а саме після 02.07.2018 року.
		Враховуючи наведене невірне зазначення дат в деяких специфікаціях є опискою, яка визнана обома сторонами договірних правовідносин, та не несе за собою жодних податкових наслідків, враховуючи що поставка металобрухту відбувалася виключно під час дії договору поставки від 02.07.2018 року № 112/18-Д.
		Статус договірного документу та його вплив на здійснення господарської операції, в тому числі у зв`язку із недоліками договірного документу, не впливає на підтвердження чи не підтвердження реальності господарської операції, що підтверджується практикою Верховного Суду.
		Так, Верховний Суд України в рішенні від 19.04.2016 року у справі № 21-4985а15 зазначив, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
		Вказаної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2018 року в справі № 813/1766/17.
		У постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року в справі № 809/1718/15 Суд висловив правову позицію, що посилання судів попередніх інстанцій на те, що договір є первинним документом є неприйнятним з огляду на усталену практику Верховного Суду, яка запроваджена Верховним Судом України в постанові від 15.12.2015 року у справі № 21-4266а15, в якій Судом наголошено, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тож господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.
		Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на відображення відповідних показників податкової звітності у разі реального здійснених господарських операцій. 
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).
		Відсутність окремих реквізитів у документах або неточності в заповненні певних первинних документів не може свідчити про нереальний характер господарських правовідносин, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18.09.2018 року в справі №816/2186/15, від 09.11.2018 року в справі №805/1681/17, від 08.12.2020 року в справі № 1.380.2019.005426 (адміністративне провадження № К/9901/25793/20).
		Посилання відповідача на певне недотримання податкового та іншого законодавства контрагентом позивача, а також контрагентами контрагента позивача, які не є контрагентами позивача (в тому числі, як зазначав відповідач, не оформлення останніми дозвільних документів для проведення операцій з металобрухту - не отримання актів обстеження спеціалізованих підприємств на відповідність Закону України «Про металобрухт», тощо), є неприйнятними.
		Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
		Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
		В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
		Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.
		З огляду на наведене неприйнятними є і посилання відповідача на листи інших державних органів та підприємств щодо контрагента позивача та деяких контрагентів контрагента позивача, які не були контрагентами позивача. 
		Відсутність або недостатність, на думку податкового органу, у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року в справі №810/4391/16.
		Неприйнятним є також посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що позивач в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України не відобразив у складі доходів операції з безоплатного отримання активів, робіт, послуг від свого контрагента.
		Так, згідно з пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу безоплатно надані товари, роботи, послуги це:
		а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
		б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
		в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
		Товар, отриманий позивачем від контрагента-постачальника ТОВ «Транс-Ком-Інвест» на підставі укладених з ним договорів поставки, оплачений, що відповідало умовам договору та підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також банківськими виписками з реєстрами відповідних платіжних доручень, які, в тому числі, надавалися під час перевірки. Отже, такий товар не мав статусу безоплатно отриманого, як помилково вважав контролюючий орган.
		До аналогічного висновку дійшов експерт у висновку за результатами судової економічної експертизи у даній адміністративній справі від 29.11.2020 року №233/26, в якому зазначено, що не підтверджується документально безоплатне отримання металобрухту ТОВ «Метінвест-Ресурс» у загальній сумі 1 563 241 742,42 грн. (без ПДВ) (стор. 28 висновку).
		У висновку експерта також зазначено,  що обсяги господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» із закупівлі та подальшої реалізації металобрухту підтверджується первинними документами, регістрами бухгалтерського та податкового обліку.
		Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Виходячи з наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача та контрагентів, які не є контрагентами позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру (зокрема, складено протоколи допиту, тощо), і, відповідно, вирок, який би набрав законної сили, судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.
		З огляду на наведене є також неприйнятними посилання податкового органу на протоколи допиту.
		Протоколи допиту фіксують виключно проведення слідчої дії і не є документами, які можуть бути вільно отримані та відомості яких можуть бути розголошені, в тому числі відповідачем, з огляду на недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, що передбачено ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України.
		Крім того, ОСОБА_2 (керівник ТОВ «Транс-Ком-Інвест»), щодо якого, як зазначав відповідач, в рамках кримінального провадження, що внесено до ЄРДР за № 32018100110000081 від 25.09.2018 року, складено протокол допиту від 05.10.2018 року, на який посилався контролюючий орган в акті перевірки, відмовився від своїх свідчень, стверджуючи, що вони були надані під психологічним тиском, а він під час їх надання перебував у стресовому та імпульсивному стані, без можливості скористатися своїм правом на правову (адвокатську) допомогу, перебуваючи фактично в стані афекту, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_2 від 06.10.2018 року.
		До того ж, кримінальне провадження № 32018100110000081 від 25.09.2018 року, в рамках якого, як зазначав відповідач, був здійснений допит ОСОБА_2 , постановою прокурора Офісу Генерального прокурора від 07.02.2020 року згідно з п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України закрито.
		З огляду на наведене та виходячи з вимог Кодексу адміністративного судочинства України неприйнятними є також посилання відповідача на вироки судів щодо посадових осіб контрагента позивача (вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 року у кримінальній справі № 760/8572/19 та вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2019 року у кримінальній справі №760/8569/19), оскільки на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення вони законної сили не набрали та в подальшому були скасовані, а відповідні кримінальні провадження (що були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100110000038 та, відповідно, за №32018100110000081) закриті.
		Посилання відповідача на те, що при виборі контрагента позивачем не дотримано принцип «належної обачності» спростовані документами, які були отримані позивачем до укладання договорів з контрагентом-постачальником ТОВ «Транс-Ком-Інвест», зокрема актом від 16.04.2017 року № 004/2010 обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств (брухт чорних металів) з висновком про можливість вважати ТОВ «Транс-Ком-Інвест» таким, що відповідає вимогам Закону України «Про металобрухт» та Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженим спільним наказом Держпідприємництва та Мінпромполітики від 23.10.2007 року № 127/595 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.11.2007 року за № 1258/14525.
		Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів. 
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.
		Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагента позивача та контрагентів контрагента позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.
		Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.
		Верховний Суд в постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16 також зазначив, що колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача (податкового органу) на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
		Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
		Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.
		Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 в справі №815/4992/16.
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.
		Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.
		Вказане також підтверджено висновком експерта за результатами судової економічної експертизи у даній адміністративній справі від 29.11.2020 року №233/26, в якому відображено необґрунтованість та непідтвердженість документально висновків акту перевірки податкового органу від 08.07.2019 року №75/28-10-47-08/24819472, що складений щодо позивача, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.
		Отже, податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на прибуток приватних підприємств.
		Вказане призвело до помилкового винесення щодо позивача як платника податків податкового повідомлення-рішення. 
		З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню. 
		Вирішуючи спір судом враховано, що станом на день та час розгляду справи Офіс великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471) перебуває в стадії припинення, але з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа не виключена. Про наявність обставин, які б свідчили про необхідність застосування судом інституту процесуального правонаступництва, ні ця, ні інша особа в установленому законодавством порядку суд не повідомляли. Вказані обставини дозволяють вирішити спір в даному складі учасників справи.
		Щодо розподілу судових витрат 
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з ч. 1 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною 3 ст. 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до ч. 7 ст. 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Позивач подав заяву, в якій просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 248 795 грн. і витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 251 680 грн.
		Щодо витрат, які пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи
		Відповідно до ч.ч. 7 та 8 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання витрат, що пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
		Таке клопотання в даній адміністративній справі не подавали.
		За проведення судової економічної експертизи в даній справі ТОВ «Метінвест-ресурс» провело оплату коштів експерту Кузнєцовій Галині Олександрівні (ПП «Галаексперт», 61166, м. Харків, пр. Науки, б. 36, офіс 525 А) згідно з рахунком-фактурою від 02.01.2020 року № СФ-233/26 на суму 251 680 грн.
		Факт оплати за проведення судової економічної експертизи в даній справі підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2020 року № 229083 на вказану суму.
		Факт отримання послуг підтверджується актом прийняття виконаних робіт від 29.11.2020 року. 
		Отже, понесення позивачем витрат, які пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи, на суму 251 680 грн. підтверджено належними доказами.
		Щодо витрат на професійну правничу допомогу
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 134 вказаного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		При цьому відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 134 Кодексу у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		Верховний Суд в постановах від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20, 21.01.2021 року в справі № 120/3929/19-а звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. 
		Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
		Згідно з правилами оцінки доказів, що встановлені ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. 
		Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до договору від 16.03.2018 року № 180316-MIX про надання юридичних послуг (правничої допомоги) (строк дії якого продовжено додатковими угодами, які є його невід`ємною частиною: додатковою угодою від 16.03.2018 року №2 - до 31.12.2019 року, додатковою угодою від 07.11.2019 року №6 - до 31.12.2020 року, а додатковою угодою від 24.12.2020 року №7 - до 31.12.2021 року), додаткової угоди від 10.10.2019 року № 5 до вказаного договору, що укладені між позивачем та адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога», акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2020 року № 893 за вказаними договором та додатковою угодою до нього на суму 4 248 795 грн., акту приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2020 року № 1 за вказаними договором та додатковою угодою до нього на суму 4 248 795 грн., рахунку на оплату від 28.12.2020 року № 893 на суму 4 248 795 грн., позивачу надана професійна правнича допомога (адвокатські послуги) на суму 4 248 795 грн.
		Відповідно до п. 2.1 договору від 16.03.2018 року № 180316-MIX про надання юридичних послуг (правничої допомоги) для виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань клієнт надає адвокатському об`єднанню повноваження, що є дійсними та реалізуються адвокатським об`єднанням виключно на підставі окремих довіреностей, виданих клієнтом для представництва його інтересів окремим адвокатами, що є учасниками адвокатського об`єднання.
		На виконання вказаних положень договору позивачем певним адвокатам, що є учасниками адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога», видані відповідні довіреності.
		Відповідно до п. 1.2 договору від 16.03.2018 року № 180316-MIX про надання юридичних послуг (правничої допомоги) зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору. 
		Додаткова угода від 10.10.2019 року № 5 до вказаного договору визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) за надання юридичних послуг (правової допомоги) саме в даній адміністративній справі з даним предметом спору.
		Пункт 2 цієї додаткової угоди визначає назву та вартість послуг, серед яких гонорар в розмірі 1% від вартості позову.
		Відповідно до п. 3.1. вказаної додаткової угоди оплата послуг здійснюється протягом п`яти календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об`єднання.
		Відповідно до розрахунку розміру винагороди до акту приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2020 року до додаткової угоди  від 10.10.2019 року № 5 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 16.03.2018 року № 180316-MIX, надана позивачу правова допомога складається з наступних складових:
		- консультація клієнта з вивченням документів, узгодження правової позиції (1003,50 грн./год.) протягом 1 години - 1003,50 грн.;
		- підготовка, складання та подання позовної заяви (1003,50 грн./год.) протягом 6 годин - 6021 грн.;
		- складання та подання  відповіді на відзив (1003,50 грн./год.) протягом 2 годин - 2007 грн.;
		- складання та подання різних процесуальних документів (клопотання про призначення експертизи, клопотання про долучення до матеріалів справи попереднього розрахунку судових витрат, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, клопотання про ознайомлення з матеріалами  справи, листа щодо заміни сторони у провадженні, клопотання про відкладення підготовчого засідання) (1003,50 грн./год.) протягом 3 годин - 3010,50 грн.;
		- участь у судових засіданнях (4 000,00 грн./засідання) протягом 4 засідань (28.11.2019 року, 11.12.2019 року, 23.12.2019 року, 11.01.2021 року) - 16 000 грн.;  
		- гонорар за складність справи майнового характеру (1% ціни позову) - 4 220 753 грн.
		Загальна сума винагороди за надання правової допомоги - 4 248 795 грн.
		Витрати за надану професійну правничу допомогу оплачені відповідним платіжним дорученням (від 04.01.2021 року № 388472).
		Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.
		Разом з тим, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі процесуальні правила оцінки доказів, правову позицію Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також принцип співмірності, критерій розумності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу і фінансовий стан обох сторін, один з яких є суб`єктом владних повноважень, який фінансується з державного бюджету, суд вважає за необхідне зменшити вартість таких складових наданої позивачу правової допомоги, як:
		- участь у засіданнях суду: у підготовчих засіданнях (28.11.2019 року, 11.12.2019 року, 23.12.2019 року, 26.01.2021 року (а не 11.01.2021 року, як помилково зазначено в розрахунку) та у судовому засіданні 03.02.2021 року - до 6 000 грн.;
		- гонорар за складність справи - до 80 000 грн.;
		з огляду на що судові витрати на професійну правничу допомогу загалом становлять 98 042 грн. (замість заявлених 4 248 795 грн.).
		Враховуючи зазначене, правило щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу поширюється на суму таких витрат з урахуванням наведеної позиції суду.
		Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в загальній сумі 368 932 грн. (судовий збір 19 210 грн. + витрати на професійну правничу допомогу 98 042 грн. + витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи, у розмірі 251 680 грн. = 368 932 грн.), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		                                                              в и р і ш и в:
		Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ширшова, 6А, кімн. 10, код ЄДРПОУ 24819472) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 09.08.2019 року №0002814708.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ширшова, 6А, кімн. 10, код ЄДРПОУ 24819472) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 368 932 (триста шістдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн.
		Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення судом складено 08 лютого 2021 року.     
		 
		Суддя                                                                                   Т.В. Логойда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...