Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/7256/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2021. Зареєстровано: 11.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/753/329/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016100060004462

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/7256/18
		провадження № 1-кп/753/329/21
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"03" лютого 2021 р.                                     м. Київ
		Дарницький районний суд м. Києва у складі колегії:
		головуючого судді -      ОСОБА_1 ,
		суддів         -          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря                    ОСОБА_4 ,
		прокурора                  ОСОБА_5 , 
		представників потерпілих         ОСОБА_6 , 
		                    ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		захисників                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		                    ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 
		обвинувачених             ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , 
		ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
		розглянувши увідкритому судовому засіданнів залісуду вм.Києві обвинувальнийакт укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза  № 12016100060004462 від 01.07.2016 р. за звинуваченням:
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 257, ч.3 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 15 п.п.6, 11,12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України; 
		ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 15 п.п.1,5 ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.4 ст. 296; ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 296; ст. 257; ч.1 ст. 263 КК України; 
		ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15, п.п.1,5, ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257; ч.1 ст. 263; ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 296 КК України; 
		ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257, ч.1 ст. 263 КК України; 
		ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за п.п.6,11, 12 ч.2 ст. 115; ст. 257; ч.4 ст. 296 КК України; 
		ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за ч.5 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно доч.3ст.331КПК України-незалежно віднаявності клопотаньсуд зобов`язанийрозглянути питаннящодо доцільностіпродовження триманняобвинуваченого підвартою доспливу двомісячногостроку здня застосуваннясудом дообвинуваченого запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою.За наслідкамирозгляду питаннясуд своєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінює запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюабо продовжуєйого діюна строк,що неможе перевищуватидвох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		 
		В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вважав за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а відносно обвинуваченого ОСОБА_19 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на ст. 177 КПК України, якою визначені ризики, що обвинувачені зможуть переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на свідків та потерпілих.
		Представники потерпілих підтримали думку прокурора щодо необхідності продовження строку дії запобіжних заходів, обраних відносно обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у вигляді тримання під вартою, а також запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_19 з підстав наявності ризиків, про які наголосив в судовому засіданні прокурор.
		   Захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 в судовому засіданні просили змінити обвинуваченим запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, звертаючи увагу суду на тривалий строк перебування обвинувачених під вартою, а також посилаючись на необґрунтованість ризиків, про які зазначили прокурори на обгрунтування необхідності застосування до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою. 
		   Захисник ОСОБА_9 заперечувала також проти продовження обвинуваченому ОСОБА_19 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, посилаючись на безпідставність та необгрунтованісь заявленого клопотання. 
		   Обвинувачені в судовому засіданні підтримали позиції своїх захисників. 
		   Вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків. 
		Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
		   Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України  запобіжний захід  тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден из більш м яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
		Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості, у зв`язку з чим судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, та такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. (п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України», п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, яке набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року). 
		   При вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, вік обвинувачених, стан їх здоров`я, який на цей час не перешкоджає перебувати під вартою, міцність соціальних зв`язків обвинувачених, їх репутацію.
		   Також суд враховує характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, яке інкриміновано обвинуваченим та оцінює ризики, на які посилався прокурор. При цьому під ризиком у контексті кримінального провадження мається на увазі певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
		   Серед таких ризиків є ризик переховуватись від суду. При цьому в контексті практики ЄСПЛ, ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Суд вважає, що матеріали провадженні містять дані, які доводять існування ризиків, на які посилався прокурор, зокрема ризик переховування від суду.
		   Також судвважає занеобхідне привирішенні питаннящодо доцільностізастосування дообвинувачених запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоюврахувати ступіньтяжкості злочинів,які інкримінованіобвинуваченим.При цьому,суд керується рішенням по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
		    Вислухавши позиціїї учасників судового провадження, суд оцінив в сукупності всі обставини, зокрема те, що обвинуваченим інкриміновано вчинення ряду злочинів, у тому числі злочин, передбачений п.п. 6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, який відноситься до особливо тяжкого злочину згідно з положеннями ст. 12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні найбільш тяжкого злочину, у вигляді довічного позбавлення волі, яке відповідно до приписів ст. 51 КК України є найвищою мірою покарання.
		   Також суд враховує, що на цей час не допитані потерпілі та свідки, що свідчить про те, що існує ризик незаконного впливу обвинувачених на цих осіб.
		   Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про наявність ризиків, які зумовлюють можливість продовження обвинуваченими злочинної діяльності або перешкоджанню правосуддю, незаконного впливу на свідків та потерпілих. Таким чином, суд враховує, що стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про істотне зменшення на цей час зазначених ризиків з урахуванням суспільного інтересу, який в даному випадку є переважним.
		   Обговорюючи позиції обвинувачених та їх захисників про тривалий час перебування під вартою без ухвалення обвинувального вироку, суд керується вищенаведеною практикою Європейського суду з прав людини в частині необхідності обов`язкового врахування у конкретній справі «суспільного інтересу», де зазначено про те, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. 
		   При інтерпретації поняття "суспільний інтерес", що має бути врахований судом при вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу, суд враховує ,що в контексті вищезазначених положень, суспільним інтересом є визначені у КПК конкретні підстави і мета кримінального провадження, які висвітлені в ст. 2 КПК України, серед яких є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. При цьому, суд враховує, що такими особами є у тому числі потерпілі у цьому кримінальному провадженні та "суспільний інтерес" полягає також у захисті прав потерпілих осіб, що в даному випадку, на думку суду, переважає необхідність захисту прав виключно обвинувачених в цій частині. Таким чином, при вирішенні питання щодо доцільності продовження відносно обвинувачених строку дії запобіжного заходу, судом повністю враховується позиція представників потерпілих.
		   Таким чином, враховуючи вагомість вищезазначених ризиків, суд вважає, що зазначені захисниками та обвинуваченими обставини не є достатніми та вагомими підставами для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а тому суд приходить до висновку про те, що відносно обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		   Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях вказував на необхідність обговорення можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, враховуючи тяжкість та характер інкримінованих обвинуваченим злочинів, характеристику осіб обвинувачених, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому відносно обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. 
		   Враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.183 КПК України, а також обставини справи та вагомість вищенаведених ризиків, суд вважає неможливим визначити розмір застави при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді  тримання під вартою, оскільки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 обвинувачуються у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини. 
		    Передбачених законом підстав для задоволення клопотань захисників та обвинувачених про зміну запобіжних заходів щодо обвинувачених з тримання під вартою на більш м`які у судовому засіданні не встановлено.
		   Крім того, аналіз наведених обставин та вимог закону з урахуванням практики Європейського суду з прав людини дозволяє суду зробити висновок про можливість продовження строку дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_19 у вигляді домашнього арешту, оскільки продовужують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, про які наголосив прокурор. Підстав, які б свідчили про зменшення ризиків та про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_19 на більш м`який судом не встановлено.
		Відповідно доположень ст.181КПК України домашнійарешт полягаєв забороніпідозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу.
		Разом з тим обвинуваченому ОСОБА_19 підлягають роз`ясненню його обов`язки не залишати житло в нічний час доби, а також прибувати до суду за першою вимогою.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 181, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 331, п. 20-5 Перехідних положень КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Продовжити відносно  ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 строк дії запобіжного заходу у виді «тримання під вартою» строком на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 03квітня 2021р. включно.
		 
		Продовжитиобвинуваченому  ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 строк дії запобіжного заходу у виді "домашнього арешту" за адресою: АДРЕСА_1 на два місяці, а саме до 03.04.2021р. включно з покладанням на обвинуваченого наступних обов`язків:
		-заборонити ОСОБА_19  залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 22-00 до 07-00 год.
		-покласти обов`язок на ОСОБА_19  прибувати до суду за першою вимогою;
		   
		Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_19  під розпис копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
		   Контроль за виконанням запобiжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченим покласти на орган національної поліції за мiсцем його проживання.
		Працівники органу національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.
		Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
		Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 7 днів. 
		 
		Головуючий суддя                     ОСОБА_1 
		 
		        Судді:                         ОСОБА_2 
		                                                                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...