Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 152/1435/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2021. Зареєстровано: 28.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2021.
Дата набрання законної сили: 29.03.2021
Номер судового провадження: 2/152/72/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 152/1435/20 
		2/152/72/21 
		 
		 
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		 
		 
		24 лютого 2021 року м. Шаргород
		 
		Справа №152/1435/20
		Провадження №2/152/72/21
		 
		Шаргородський районний суд 
		Вінницької області
		в складі:
		головуючого судді - Славінської Н.Л., 
		 
		з участю:
		секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
		позивача -                                         ОСОБА_1 ,
		законного представника позивача - ОСОБА_2 ,
		представника позивача - адвоката Солоненка Б.М.,
		представника третьої особи - 
		Шаргородської РДА як органу 
		опіки та піклування -                         Мазур А.А.,
		 
		 
		розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області як органу опіки та піклування, - про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
		встановив:
		 
		І. Стислий виклад позицій позивача, відповідача, третьої особи 
		 
		1. Виклад позиції позивача 
		 
		21.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неї; стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви та до досягнення нею повноліття; стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.
		Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зведенівка.
		Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		У 2006 році батько - відповідач ОСОБА_3 почав відбувати покарання у місцях позбавлення волі, а після звільнення з місць позбавлення волі її життям не цікавився.
		Вона проживала з матір`ю у с. Ярове Шаргородського району Вінницької області.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 її мати померла. 
		Після смерті матері вона проживає у с. Зведенівка у сім`ї своєї сестри ОСОБА_2 , яка повністю займається її вихованням та матеріальним забезпеченням.
		Батько, який знав про смерть матері, забрати її на виховання не бажав.
		Відповідач відмовляється з нею спілкуватися, не цікавиться її життям і здоров`ям, не проявляє батьківської турботи, не бере участі у вихованні та не надає матеріальної допомоги на утримання.
		Її сестра та вона сама неодноразово телефонували до відповідача з проханням приїхати, зустрітися з нею, проте останній відмовлявся спілкуватися і змінював номер телефону.
		Маючи батька, вона фактично позбавлена батьківського піклування з боку останнього. 
		Вважає, що позовні вимоги регулюються ст.ст.150, 155, 164-166, 180, 182 СК України. 
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її законний представник ОСОБА_2 та представник - адвокат Солоненко Б.М. позовні вимоги підтримали, просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_1 , оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно позивача, розвитком, умовами проживання, здоров`ям дитини не цікавиться, не забезпечує їй належне утримання, виховання, лікування, розвиток. 
		Позивач ОСОБА_1 у вступному та в заключному слові пояснила, що батька ОСОБА_1 вона не знала, оскільки останній з нею та матір`ю однією сім`єю не проживав. Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 вона дізналася номер мобільного телефона ОСОБА_3 від його брата та подзвонила батькові, але останній відмовився з нею розмовляти, а в подальшому відхиляв її дзвінки, змінивши у наступному номер телефону. З часу смерті матері вона проживає у своєї сестри ОСОБА_2 , яка створила їй належні умови для проживання та навчання, забезпечує одягом, продуктами харчування, шкільним приладдям, відвідує школу та цікавиться її навчанням, відвідує шкільні свята та батьківські збори, займається лікуванням, коли вона хворіє. Оскільки батько ОСОБА_3 уникає зустрічей з нею, спілкування хоча б по мобільному телефону, не приймає участі в її утриманні, не цікавиться навчанням, то вона вважає, що його слід позбавити батьківських прав. 
		Законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою позивача по матері. Її матір ОСОБА_4 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , у них народилася донька ОСОБА_1 . У 2006 році ОСОБА_3 був засуджений Шаргородським районним судом за вчинення злочину, відбував покарання у місцях позбавлення волі, а після звільнення з місць позбавлення волі виїхав у м. Київ, де проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . Вказану інформацію вона дізналася після смерті матері, коли в інтересах своєї сестри ОСОБА_1 розшукувала відповідача, оскільки вважає, що донька потребує спілкування з батьком, виховання та матеріального утримання з боку останнього. До того ж, сестра виявила бажання проживати у її сім`ї, тому вона мала намір з`ясувати, чи не бажає ОСОБА_3 забрати доньку на проживання до себе. Відповідач на її телефонний дзвінок повідомив, що не має бажання забирати доньку ОСОБА_1 на проживання до себе, а в наступному перестав відповідати на телефонні дзвінки, уникав будь-яких розмов, у зв`язку із чим вона спілкувалася з цивільною дружною останнього, котра і повідомила їй інформацію про те, що ОСОБА_3 вживає спиртні напої, вчиняє насильство у сім`ї. В лютому 2020 року він з`явився у с. Зведенівка, зайшов до її будинку, зіславшись на те, що має намір познайомитися з донькою, але ввечері повідомив, що у нього відсутні документи, які встановлюють особу, йому ніде переночувати, тому просив залишитися у будинку на ніч та позичити грошей на зворотну дорогу до м. Києва. Вона не заперечувала щодо цього, а також позичила грошей на дорогу. Після цього ОСОБА_3 не відповідає на жоден її чи сестри телефонний дзвінок. Вважає, що ОСОБА_3 умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тому його слід позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , а також стягнути аліменти на утримання дитини.
		Представник позивача - адвокат Солоненко Б.М. в судовому засіданні у вступному слові уточнив позовні вимоги в частині стягнення аліментів, зазначивши, що просить визначити аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі чверті заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 
		Адвокат Солоненко Б.М. пояснив, що батько неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не приймає участі в вихованні, утриманні доньки, не спілкується із дитиною взагалі, не виявив бажання, щоб донька проживала з ним після смерті матері дитини. Щоденним утриманням та виховання неповнолітньої ОСОБА_1 займається сестра ОСОБА_2 , яка створила належні умови для проживання позивача. Поведінку відповідача щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків вважає винною, тому вбачає підстави для задоволення позову про позбавлення батьківських прав. 
		 
		2. Виклад позиції відповідача ОСОБА_3 .
		 
		Відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом подати відзив на позов та не подав до суду відзиву із викладенням своїх заперечень щодо позовних вимог  ОСОБА_1 до нього про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 та щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) для дитини відповідного віку, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 29.12.2020 року (а.с.30-31).
		 
		3. Виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Шаргородська РДА Вінницької області як органу опіки та піклування
		 
		Представник третьої особи -  Мазур А.А.  в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, вважає, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини, розвитком, умовами проживання, здоров`ям доньки не цікавився та не цікавиться на теперішній час, зокрема, після смерті матері дитини у травні 2019 року, не може забезпечити дитині належне утримання, виховання, лікування, розвиток. Відповідача ОСОБА_3 було запрошено на засідання Комісії з питань захисту прав дитини та Органу опіки та піклування, на яке він не прибув та не запропонував шляхів вирішення питань щодо подальшого проживання, навчання, виховання та утримання дитини після смерті матері, з якою дитина постійно проживала.
		Також, Мазур А.А. зазначила, що повністю підтримує висновок Органу опіки та піклування про позбавлення відповідача батьківських прав, так як вважає, що змінити поведінку відповідача щодо його дитини у кращу сторону неможливо, в діях батька наявна вина у невиконанні батьківських обов`язків, проживання дитини з батьком суперечитиме інтересам ОСОБА_1 , яка на теперішній час проживає із старшою сестрою ОСОБА_2 та сім`єю останньої, отримує належне виховання, утримання, піклування про здоров`я з боку сестри, а з батьком не підтримувала і не підтримує родинних відносин, не знає його. Вважає, що неповнолітня ОСОБА_1 , маючи батька, була і є фактично позбавленою батьківського піклування та турботи. Рішення про позбавлення відповідача батьківських прав відповідає інтересам неповнолітньої ОСОБА_1 . 
		 
		ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача.
		 
		1. Представник позивача  ОСОБА_1  - адвокат Солоненко Б.М. 11.02.2021 року на електронну адресу суду надіслав клопотання про проведення судового засідання у справі, що призначене на 12.02.2021 року, у його та позивача відсутності (а.с.93). 
		2. В судовому засіданні 24.02.2021 року представник позивача - адвокат Солоненко Б.М. заявив усне клопотання про приєднання до матеріалів цивільної справи Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини ОСОБА_1 . 
		3. Адвокат Солоненко Б.М. в судовому засіданні 24.02.2021 року заявив усне клопотання про залучення до участі у справу як законного представника ОСОБА_2 
		4. Відповідач ОСОБА_3 заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подавав. 
		5. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Шаргородська РДА Вінницької області як орган опіки та піклування заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подавала. 
		 
		ІІІ. Процесуальні дії у справі
		 
		1. Відповідно до ухвали судді від 29.12.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області як органу опіки та піклування, - про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів; відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.01.2021 року (а.с.30-31).
		2. 27.01.2021 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті; визначив дати судових засідань: 12.02.2021 року та 24.02.2021 року (а.с.55-56).
		3. 12.02.2021 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області як органу опіки та піклування, - про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відкладено на раніше визначену дату - 24.02.2021 року у зв`язку з неявкою відповідача (а.с.94).
		   4. 24.02.2021 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області як органу опіки та піклування, - про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів і про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.101-102). 
		За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні та ухвалення судового рішення немає.
		5. В судовому засіданні 24.02.2021 року, не виходячи до нарадчої кімнати відповідно до вимог ч.4 ст.259 ЦПК України, суд постановив ухвалу про задоволення клопотання адвоката Солоненка Б.М. про приєднання до матеріалів цивільної справи Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини ОСОБА_1 , який не було подано у підготовчому засіданні з поважних причин. 
		6. 24.02.2021 року суд постановив ухвалу про задоволення клопотання адвоката Солоненка Б.М. про залучення до участі у справі в якості законного представника ОСОБА_2 (а.с.109-110).
		 
		ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
		 
		Вирішуючи спір, суд встановив  наявність сімейних  правовідносин, зокрема, щодо невиконання батьком обов`язків щодо належного піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя.
		Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами. 
		Вирішуючи спір суд встановив, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зведенівка Шаргородського райну Вінницької області.
		Батьком позивача, згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 13.11.2020 року №00028528946 зазначений відповідач ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_4 (а.с.8, 103).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 27.05.2019 року серії НОМЕР_2 (а.с.9).
		Судом встановлено, що після смерті матері неповнолітня дитина  ОСОБА_1   проживає із старшою сестрою ОСОБА_2  у с. Зведенівка із сім`єю останньої та своїми молодшими братами    ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , що вбачається із довідок виконкому Зведенівської сільської ради від 02.11.2020 року за №515 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні, будинку осіб та від 03.10.2020 року за №518 про місце проживання дитини (а.с.11, 10), довідки виконкому Юліямпільської сільської ради від 30.11.2020 року №271 (а.с.18), акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 уповноваженим представником Зведенівської сільської ради (а.с.12). 
		Так, 18.11.2020 року Службою у справах дітей Шаргородськогої РДА було обстежено умови проживання неповнолітньої ОСОБА_1 (а.с.21).
		Відповідно акту обстеження умов проживання неповнолітньої ОСОБА_1 встановлено, що остання проживає у будинку сестри ОСОБА_2 Будинок загальною площею 50 м.кв. складається із трьох житлових кімнат, підключений до електропостачання. Опалення у будинку пічне, водогін підведений до подвір`я будинку. Кімнати будинку умебльовані, є шафи для одягу, столи, стільці, ліжка, телевізор. Також є в наявності холодильник і пральна машина. В сім`ї виховується семеро неповнолітніх дітей, з них - троє дітей ОСОБА_2 та троє братів останньої і сестра ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 має у кімнаті ліжко, шафу для одягу, письмовий стіл. Сім`я забезпечена продуктами харчування, а також утримує підсобне домашнє господарство. ОСОБА_2 займається вихованням та утриманням своїх неповнолітніх братів та сестри ОСОБА_1 , оскільки їх матір померла. 
		Дитина - ОСОБА_1 з 01.09.2012 року по 03.09.2019 року навчалася у Ярівському навчально-виховному комплексі та за період її навчання у даному закладі батько дитиною не цікавився, до школи не з`являвся (а.с.15,16).
		На теперішній час ОСОБА_1 навчається у 9 класі Зведенівської СЗШ І-ІІІ ступенів, що підтверджується довідкою від 29.10.2020 року за №123 (а.с.17).
		За місцем навчання неповнолітня ОСОБА_1 охарактеризована як дитина емоційна, причому переважають позитивні емоції, у класному колективі - товариська, відповідальна, активна в позашкільній діяльності. Дитина систематично відвідує школу, заняття пропускає лише з поважних причин, навчається на середньому та достатньому рівнях, охайно виконує домашні завдання, відвідує гурток «Дослідницька робота в шкільному лісництві». Шкільним приладдям, одягом забезпечена (а.с.19). 
		Також, із шкільної інформації-характеристики ОСОБА_1 вбачається, що вихованням ОСОБА_1 займається старша сестра ОСОБА_11 , яка спілкується з вчителями, відвідує батьківські збори, слідкує, де і як ОСОБА_1 проводить вільний час. Батько участі у вихованні і матеріальному забезпеченні дочки ОСОБА_1 не бере (а.с.19).
		З довідки Юліямпільської сільської ради від 30.11.2020 року за №271, на території якої зареєстрований відповідач ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_1 до смерті своєї матері ОСОБА_4 проживала у с. Ярове, але після смерті матері, у зв`язку із тим, що батько ОСОБА_3 не виявив бажання забрати дочку на проживання та виховання до себе, проживає у с. Зведенівка в сім`ї сестри ОСОБА_2 (а.с.18).
		З письмових пояснень жительки с. Зведенівка ОСОБА_12 від 03.10.2020 року та жителя с. Ярове ОСОБА_13 від 30.10.2020 року на ім`я начальника Служби у справах дітей Шаргородської РДА вбачається, що дитина ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_4 з 25.05.2019 року проживає та знаходиться на повному утриманні своєї сестри ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_1 - відповідач ОСОБА_3 життям дочки не цікавився з шестимісячного віку останньої, не дзвонив, не приїздив, не утримував її та до теперішнього часу вихованням дитини не займається (а.с.13, 14).
		З повідомлення Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 02.12.2020 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 протягом 2019 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч. 2 ст. 178 КУпАП (а.с.20).
		19.11.2020 року Комісія з питань захисту прав дитини Шаргородської РДА прийняла рішення за №145 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.22), відповідно до якого вважає доцільним позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній вихованням дитини не займається, матеріально не забезпечує, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням та доглядом, тобто ухиляється від виконання батьківських обов`язків.
		04.12.2020 року Шаргородська РДА як орган опіки та піклування прийняла висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно з яким вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дочки, оскільки має місце свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, що негативно впливає на фізичне та духовне виховання дитини (а.с.24-25). 
		Таким чином, допитавши позивача - неповнолітню дитину ОСОБА_1 , її представника - адвоката Солоненка Б.М. та законного представника ОСОБА_2 , представника третьої особи Мазур А.А., дослідивши письмові докази, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 проживає окремо від своєї дитини, свідомо нехтує батьківськими обов`язками по відношенню до дочки ОСОБА_1 , батьком якої записаний у актовому записі та свідоцтві про народження, зокрема, свідомо не цікавиться щоденним життям дочки, її навчанням, вихованням, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається матеріальним забезпеченням, що підтверджено в судовому засіданні поясненнями позивача, її представника та законного представника, поясненням представника Шаргородської РДА як органу опіки та піклування, рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Шаргородської РДА від 19.11.2020 року за №145 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 
		Також, судом встановлено з пояснень в судовому засіданні позивача, представника та законного представника позивача, представника третьої особи та досліджених доказів, що відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого часу не проявляє щодо дитини батьківської турботи та піклування, тому свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дочки, що виявилося у тому, що він проживає окремо від дитини, взагалі не спілкується з нею, не здійснює належного догляду, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, освіту, здоров`я та побут, підготовку до самостійного життя. 
		Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 не спроможний забезпечити дитині - ОСОБА_1 належного піклування, утримання, навчання та виховання. 
		Зазначені факти підтверджено в судовому засіданні висновком Шаргородської РДА як органу опіки та піклування від 04.12.2020 року за №01.01-38/2716, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , мотивуючи своє рішення тим, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки, маючи можливість та час виправити свою поведінку, яка б відповідала належному розвитку та вихованню дитини, створенню належних умов проживання, навчання та догляду за дочкою, не виправляє та не бажає виправлення поведінки, не бажає виконувати батьківські обов`язки по відношенню до дочки, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
		Відтак, з огляду на вище викладене, судом встановлено факт винної поведінки відповідача, тобто факт свідомого ухилення батька неповнолітньої дитини -  ОСОБА_1  від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, оскільки він не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її здоров`я,  не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання, не спілкується з дочкою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, оскільки проживає тривалий час окремо від дитини, не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини,   оскільки не бажає виконувати своїх батьківських обов`язків. 
		До вказаного висновку суд прийшов, проаналізувавши наведені вище докази на відповідність їх критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності. 
		Так, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України).
		Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування ( ст.77 ЦПК України).
		В силу вимог ч.1 ст.78 ЦПК України, допустимими є докази, що одержані відповідно до порядку, встановленого законом.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
		Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається (ч.1 ст.81 ЦПК України), в судовому засіданні досліджено кожний доказ, що міститься в матеріалах цивільної справи і відповідає вимогам належності, допустимості і достовірності. 
		Судом забезпечено учасникам справи принцип процесуальної рівності сторін і надано можливість кожній стороні довести ті обставини, на які вона посилається.
		Разом з тим, суд констатує факт, що відповідач ОСОБА_3 не подав відзив на позовну заяву про позбавлення його батьківських прав, доказів у заперечення щодо позову та доказів, які б свідчили про виправлення своєї поведінки щодо виховання дочки, що, на переконання суду, свідчить про його свідоме небажання виправити свою поведінку щодо виховання дитини, тобто про факт винної поведінки відповідача.
		Вказаний висновок суду ґрунтується також на висновках, що викладені в постановах Верховного Суду, які суд враховує відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України. 
		Так, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №209/2821/15-ц (провадження №61-2357св18), від 21.11.2018 року у справі №201/6232/17 (провадження №61-41214св18) визначено поняття ухилення батьків від виконання своїх обов`язків та зазначено про необхідність встановлення судом доведеності факту винної поведінки відповідача у спорі вказаної категорії. 
		Верховним Судом роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. 
		Така поведінка відповідача ОСОБА_3 не змінилася і за час судового розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, тобто вказана обставина свідчить про те, що поведінку батька у кращу сторону змінити неможливо, і у його діях наявна вина. 
		Позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.
		Верховним Судом роз`яснено, що так як позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка має серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини, встановлені статтею 166 СК України, то позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
		Таким чином, суд прийшов до переконання, що права неповнолітньої дитини ОСОБА_1 на належне піклування з боку батька ОСОБА_3 про фізичний і духовний розвиток дитини - порушені.
		З наведених підстав суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню. 
		 
		V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування 
		 
		Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини,  зокрема, щодо невиконання матір`ю  обов`язків щодо належного піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України,   Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України.
		Так, відповідно до ст.ст.51, 52 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
		Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом…
		Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).
		Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч.2 ст.3 СК України).
		Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.150 СК України).
		Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.155 СК України).
		Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
		Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України).
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 30.03.2007 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України). 
		Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
		Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України). 
		Аналогічні положення закріплені у ст.12 Конвенції про права дитини, якою передбачено, що держави-учасниці Конвенції забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
		Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
		Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. 
		Згідно із ч.ч.4, 5 ст.167 СК України, якщо дитина не може бути передана другому із батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування. 
		Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України).
		При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч.3 ст.166 СК України).
		Статтею 180 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України). 
		Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; … інші обставини, що мають істотне значення. 
		Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
		Відповідно до положень ст.183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. 
		 
		VІ. Висновки суду
		 
		Враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, проаналізувавши пояснення позивача, представника та законного представника позивача, представника органу опіки та піклування, дослідивши висновок Органу опіки та піклування, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є в інтересах дитини, виходячи із того, що судом встановлено, що відповідач не спілкується і не бажає спілкуватися із дочкою, не приймає участі в її вихованні, утриманні, не цікавиться життям, здоров`ям, навчанням, тривалий час проживає окремо від дитини, що суперечить інтересам дитини. 
		У п.47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 року зазначено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції… Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві»…
		З метою встановлення, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», відповідно до п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року, слід брати до уваги справу в цілому, при цьому, аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах.
		Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага…, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, що вбачається із правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у п.54 рішення у справі «Хант проти України».
		Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача щодо позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини, що вбачається із правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у п.58 рішення у справі «Хант проти України».
		Відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом подати відзив на позов із викладенням своїх заперечень щодо позбавлення його батьківських прав, не навів доказів того, що він зацікавлений у зміні своєї поведінки щодо виконання батьківських обов`язків, так як продовжує проживати окремо від дочки протягом тривалого часу, не приймає участі у вихованні, утриманні, навчанні, що свідчить, на думку суду, про відсутність інтересу до дитини. 
		Таким чином, суд вважає, що відповідач не може забезпечити життя, розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. 
		Так, ухвалюючи рішення «М.С. проти України» від 11.07.2017 року, ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України»). 
		Таким чином, аналіз норм сімейного законодавства, законодавства про охорону прав дитини, міжнародного законодавства, рішень ЄСПЛ дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
		Саме такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 року у справі №300/908/17.
		Таким чином, позов неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів підлягає задоволенню.
		При цьому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_1 на її утримання  аліменти у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше мінімального гарантованого розміру - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня звернення з позовом до суду і до повноліття дитини. 
		До того ж, суд виходить із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. 
		Крім того, враховуючи, що неможливо неповнолітню ОСОБА_1 передати на опікування іншим особам, оскільки відсутні відповідні клопотання до суду, то слід передати її на опікування виконкому Джуринської сільської ради як органу опіки та піклування, до територіальної юрисдикції якої належить с. Зведенівка, де мешкає на теперішній час дитина в сім`ї ОСОБА_2 , для вирішення питання про подальше влаштування, що відповідає положенням ч.1 ст.56 ЦК України.
		 
		VІІ. Розподіл судових витрат
		 
		Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК).
		Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. 
		При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с.1).
		Так як позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то понесені нею судові витрати в сумі 840,80 грн. підлягають стягненню з відповідача.
		 
		Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, на підставі ст.ст.150, 164, 165, 166, 167, 171, 180-183, 191 СК України, суд,
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області як органу опіки та піклування, - про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити. 
		Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 . 
		Передати неповнолітню дитину ОСОБА_1 на опікування виконавчому комітету Джуринської сільської ради Вінницької області як органу опіки та піклування для вирішення питання подальшого влаштування дитини. 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі однієї чверті (1/4 частини) заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.12.2020 року і до повноліття дитини.
		 
		Розподіл судових витрат 
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок. 
		 
		Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження
		 
		Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України). 
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).
		Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).
		Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України).
		 
		Порядок негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів
		 
		Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання (п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України).
		 
		Повне найменування (для юридичних осіб) та ім`я (для фізичних осіб) сторін та учасника справи: 
		 
		- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області, жителька АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий органом 0540, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ;
		 
		- законний представник позивача - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області, жителька АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України - НОМЕР_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ;
		 
		- відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , дані паспорта громадянина України та реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомі;
		 
		- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Шаргородська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування, місцезнаходження - м. Шаргород Вінницької області, вул. Героїв Майдану, буд.224, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 04051218.
		 
		 
		 
		Повне заочне рішення складено 26.02.2021 року. 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...