Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/3656/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2021. Зареєстровано: 04.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2021.

Номер судового провадження: 2/521/563/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України 
		 
		 
		 
		03 березня 2021 року
		м. Одеса
		Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
		головуючого - судді Гуревського В.К.
		за секретаря    - Тішкіна Р.Г.,
		Справа № 521/3656/19
		Провадження № 2/521/563/21
		Учасники справи:
		Позивач (відповідач за зустрічним позовом)  Військова академія (м. Одеса)
		Представник  Півкоп Руслана Юріївна
		Відповідач (позивач за зустрічним позовом)   ОСОБА_1 
		Представник  ОСОБА_2 
		Позивач за зустрічним позовом   ОСОБА_3 
		Третя особа - ОСОБА_4 
		Третя особа - ОСОБА_5 
		Третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради 
		в особі органу опіки та піклування 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеси цивільну справу за позовом
		Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,яка дієв інтересахнеповнолітньої ОСОБА_6 ,Малиновської районноїадміністрації Одеськоїміської радив особіоргану опікита піклування про усунення перешкод у користуванні приміщенням, за зустрічним позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_3 доВійськової академії(м.Одеса)провизнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом вселення, скасування наказу, поновлення на квартирному обліку, стягнення моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з позовом позивач - Військова Академія (м. Одеса), місцерозташування за адресою: 65009 м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 10, до ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , про усунення перешкод в користуванні приміщенням, за яким просить суд: зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту НОМЕР_1 ) усунути перешкоди у здійсненні Військової академії (м. Одеса) права користування та розпорядження приміщення АДРЕСА_2 , шляхом виселення. Стягнути з відповідача на користь Військової академії (м. Одеса) судовий збір в сумі 1762,00 грн., посилаючись на такі обставини.
		Будівлі військового містечка №16,зокрема ібудинок АДРЕСА_3 , є військовим майном, яке, на даний час, заходиться на балансі та перебуває у відповідальній експлуатації Військової академії про що свідчить акт приймання (передачі) будинків, споруд та території військового містечка №16 від 20.08.2013 р.
		Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 11.06.01 №Д-14 «Про переобладнання вивільненого фонду Міністерства оборони України під тимчасове житло для безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України членів їх сімей» вищевказана будівля № 67 переобладнана під тимчасове житло для проживання безквартирних військовослужбовців та членів їх сімей. На даний час, будівля № 67 використовується для тимчасового проживання безквартирних військовослужбовців.
		КЕВ м. Одеси веде облік казармено-житлового фонду в Одеському гарнізоні, в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, наказом МОУ 03.07.2013 р. № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» (далі Положення) та Положення про КЕВ м. Одеси, а також здійснює контроль за використанням жилого фонду Міністерства оборони України в порядку ст.29,30 ЖК України.
		Порядок заселення відповідача до спірного приміщенні не відомий, спеціальний ордер на вселення в приміщення відповідачу встановленим порядком не надавався. Приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 надавалося військовослужбовцю ОСОБА_1 разом з сім`єю для тимчасового проживання у зв`язку з проходженням служби в Одеському гарнізоні за відсутності іншої житлової площі. Після чого шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано. ОСОБА_7 отримав однокімнатну квартиру від Міністерства оборони України. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 30.11.2011 року №2/1519/7004/17 вирішено виселити ОСОБА_3 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , приміщення №5 без надання іншого житлового приміщення. На сьогоднішній день в спірній кімнаті залишився проживати син ОСОБА_1 . Тому відповідно подальше перебування відповідача у зазначеному помешканні є незаконним та самоправним утриманням приміщення. Тож відповідач має звільнити займане приміщення, так як він самостійно права на приміщення не має. 
		Відповідач на квартирному обліку у Одеському гарнізоні не перебуває, не є ані військовослужбовцем, ані працівниками Збройних СилУкраїни, не знаходиться на обліку військовослужбовців та членів їх сімей Одеського гарнізону, потребуючих поліпшення житлових умов, а тому відповідно відсутні будь які правові підстави користування приміщенням АДРЕСА_6 . На даний час приміщення АДРЕСА_2 займає відповідач.
		Оскільки приміщення 5, яке займає відповідач у адміністративній будівлі № 67 військового містечка 16 не відноситься до житлових приміщень та не призначено для постійного проживання, у відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України РСР»: «При розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства».
		Приміщення будівлі №67 військового містечка №16 належить до державної власності, знаходиться на Військової академії, яка наділена правом оперативного управління зазначеним майном відповідно до статті 326 ЦК України, яка передбачає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. 
		Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
		03 червня 2019 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення по цій справі, яким позов заяву Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням - задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія та номер паспорту НОМЕР_2 виданого Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 08.08.2005 року, дані РНОКПП відсутні, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ), усунути перешкоди у здійсненні Військової академії (м. Одеса) (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) права користування та розпорядження приміщенням АДРЕСА_2 , шляхом виселення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати по оплаті судового збору у сумі 1762,0 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.). Стягнуто з  ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 159,0 гривень (сто п`ятдесят дев`ять грн. 00 коп.).
		09 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2019 року у цивільній справі за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, та поновлення пропущеного строку на подачу відповідної заяви, посилаючись на те, що він участі у справі не приймав, про наявність судової справи дізнався тільки 29 листопада 2019 року коли і отримав копію рішення через представника ОСОБА_3 . Відповідач тривалий час знаходився за кордоном в Республіці Польща, де працював з 07 квітня 2019 року по 03 червня 2019 року на підставі трудової візи Генерального консульства Республіки Польща в м. Одеса за № 012852448 від 12 березня 2019 року та під час судового провадження 24 квітня 2019 року і 03 червня 2019 року не приймав участі в якості сторони у справі. Тому, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення має бути поновлений, оскільки був пропущений з поважних причин. Відсутність в судовому засіданні відповідача позбавило його можливості довести свою позицію в спорі. 
		Крім того, відповідач в разі скасування заочного рішення суду просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляєсамостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , посилаючись на те, що вона є матір`ю відповідача, постійно мешкала в спірному житловому приміщення коли перебувала з батьком відповідача ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі та продовжувала проживати із сином після розірвання шлюбу, тобто набула право користування житлом.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2019 року у цивільній справі за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням  задоволено. Заочне рішенняМалиновського районногосуду м.Одеси від03червня 2019року уцивільній справіза позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням  скасовано і призначено підготовче судове засідання. Допущено поворот виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 червня 2019 в частині виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серія та номер паспорту НОМЕР_2 виданого Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 08 серпня 2005 року, дані РНОКПП відсутні, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 . Залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надали до суду зустрічний позов до Військової академії (м. Одеса), за яким просять визнати право позивачів на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 ; Зобов`язати Військову академію м.Одеси усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом вселення і надання доступу до житлового приміщення позивачам; п. 2. п. 3 Наказу № 924-А від 13 листопада 2019 року «Про надання жилої площі в гуртожитку» в частині, що стосується майора ОСОБА_4  скасувати; в задоволенні первісного позову Військової академії м. Одеса до ОСОБА_1 відмовити повністю; враховуючи важкий майновий стан позивачів прийняти окремим процесуальним документом ухвалу про відстрочення сплати судового збору на подачу зустрічного позову до ухвалення судового рішення у справі № 521/3656/19, посилаючись на таке.
		Після примусовоговиселення державнимивиконавцями ПершогоМалиновського відділуДВС позивачівіз спірногоприміщення,позивачі знаходилисяв важкомумайновому іпсихологічному стресіта шоковомустані,мешкють зцього часубез постійногодаху надголовою,що сталоповажною причиноюпропуску строкуна подачузустрічного позову.Первісний позов та зустрічний позов взаємопов`язані і їх спільний розгляд є доцільним, бо задоволення вимог зустрічного позову може повністю виключити задоволення первісного позову. Суть справи полягає в тому, що ОСОБА_1 і його мати ОСОБА_3 є членами сім`ї військовослужбовця ОСОБА_7 та на законних підставах заселилися і проживають більше 32-х років на території Військової академії (м.Одеса) за адресою: АДРЕСА_4 , належним чином зареєстровані за місцем проживання з 1988 року. Після розірвання шлюбу із чоловіком, в спірному житловому приміщенні залишилися проживати тількі ОСОБА_1 і його мати ОСОБА_3 . Адміністрація Військової академії (м. Одеса) тривалий час чинить їм різні перешкоди в користуванні житловим приміщенням і намагається виселити і позбавити їх права на житло. На цей час адміністрація Військової академії (м.Одеса) не оформлює ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перепустки на територію і перешкоджає користуванню житловим приміщенням, що знаходиться в їх користуванні. У квартирі, де залишилися описані виконавцями і не вивезені їх сімейні та особисті речі, начальник ВА ОСОБА_9 , вселив військовослужбовця, який поміняв замки і почав там проживати і користуватися їх майном.
		Причиною таких дій стало заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси № 521/3656/19 від 03 червня 2019 рорку щодо виселення ОСОБА_1 та відкрите на його підставі виконавче провадження № ВП 60282421. Але ані він, ані його мати не були залучені в якості сторін до участі в судовому процесі їм не були надані процесуальні документи і їх Військова академія навмисно позбавила законного права на захист їх конституційних житлових прав на проживання. ОСОБА_1 була подана заява про перегляд заочного рішення, яке після процедури перегляду заочне рішення від 03 червня 2019 року було скасоване ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси №521/3656/19 від 19 грудня 2019 року.
		Незважаючи на це, відповідач видав Наказ № 924-А від 13 листопада 2019 року «Про надання жилої площі в гуртожитку», згідно із п.2 цього наказу майору ОСОБА_4 надана службова житлова площа в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 . Порушуючи права позивачів без їх згоди в приміщенні проводяться ремонті роботи і реконструкція , відповідач не виконує добровільно ухвалу від 26 грудня 2019 року.
		До заяви про перегляд ОСОБА_1 були раніше під час судового провадження залучені копії письмових доказів про те, що приміщення АДРЕСА_9 надавалося військовослужбовцю старшому лейтенанту ОСОБА_7 та його сім`ї для проживання у зв`язку з проходженням служби в Одеському гарнізоні за відсутності іншої житлової площі. Після цього шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано. ОСОБА_7 отримав однокімнатну квартиру від Міністерства оборони України. Порядок заселення відповідача до спірного приміщенні позивачу був відомий, документи на вселення в приміщення встановленим порядком надавалися, копії яких як письмові докази відповідач залучив до заяви про перегляд заочного рішення. Про законність проживання відповідача в спірному житловому приміщенні свідчать письмові докази про реєстрацію місця проживання і копія відповідного витягу із домової книги ВА м. Одеси.
		ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають на квартирному обліку у Одеському гарнізоні, до заяви про перегляд ОСОБА_10 були залучені письмові докази: витяги із протоколів засідань житлових комісій (ОІСВ, ВА м.Одеси) про постановку на квартирний облік і перебування на обліку, користування житловим приміщенням. Відтак, навіть якщо врахувати те, що ВА м. Одеса діє з метою задоволення інтересів військовослужбовців і членів їх сімей, які згідно з абзацом третім частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) мають право бути забезпеченими службовими житловими приміщеннями, а ОСОБА_1 не втратив право на користування службовим приміщенням у зв`язку з розірванням шлюбу матері з військовослужбовцем, членом сім`ї якого він був, то пропорційність цій меті виселення відповідача, наявність в якого іншого житла суд під час заочного розгляду справи не встановив, без надання іншого житлового приміщення викликає обгрунтовані заперечення відповідача з метою скасування заочного рішення суду і призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		ОСОБА_10 та його мати не є також особами, що самоправно вселилися до жилого приміщення, тому підстави, які передбачені у тому числі й статтею 116 ЖК Української PCP, для їх виселення відсутні. Про це свідчать письмові докази, що залучені ОСОБА_1 до заяви про перегляд. У разі виселення зі спірного житлового приміщення, гр. ОСОБА_3 втратить належне їй та її сину ОСОБА_1 впродовж 32 років право на житло і стане безпритульною, оскільки не має іншого житла, що суперечить Конституції України, законам України, світовим стандартам та міжнародним правовим актам. Відповідач не має іншого житла на момент подання позову про його виселення, то є підстави стверджувати, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена кімната у гуртожитку є його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції. ВА м. Одеса як сторона у справі не аргументувала ні мету, яку вона переслідувала, подавши позов про виселення відповідача без надання йому іншого житлового приміщення, ні співрозмірність такого виселення відповідній меті. А обгрунтування пропорційності виселення ЄСПЛ вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції.
		Виселення ОСОБА_1 без надання іншого жилого приміщення не відповідатиме статті 47 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за встановлених судами таких обставин: проживання відповідача у спірному приміщенні протягом тривалого часу - з 1988 року. Отже, сам факт не проживання колишнього чоловіка ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - батька її сина (відповідач у справі ОСОБА_1 ) у спірному приміщенні не є безумовною підставою для виселення членів його сім`ї, у тому числі і колишніх. 
		В порушення вказаних нормативних актів відповідач не вселив ОСОБА_1 , а навпаки надав своїм наказом приміщення майору ОСОБА_4 . Оскільки вирішити спір в добровільному порядку не вдається, позивач звернувся з даним зустрічним позовом в суд. 
		Після остаточного збільшення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_7 просили суд визнати за ними право користування спірним житловим приміщенням, усунути перешкоди з боку Військової академії шляхом їх вселення, скасування наказу в частині надання спірного житлового приміщення ОСОБА_4 та членам його сім`ї, зобов`язати КЕЧ Одеської області поновити позивачів на квартирному обліку, стягнути моральну шкоду в розмірі 100000,0 грн.
		У зв`язку зі збоєм програмного забезпечення та неможливістю фіксування судового засідання, сторони подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності за матеріалами справи, відповідно просили свої вимоги задовольнити, у задовленні вимог протилежної сторони відмовити в повному обсязі. 
		Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
		Третя особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування в судове засідання не з`явилася. 
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає первісний позов таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов частковому задовленню. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених сторонами письмових доказів. 
		Щодо вимог Військової академії (м. Одеса) та зустрічних вимог ОСОБА_1 про право користування спірним житлом.
		Приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 надавалося військовослужбовцю ОСОБА_1 разом з сім`єю (дружина ОСОБА_11 , син ОСОБА_1 ) для тимчасового проживання у зв`язку з проходженням служби в Одеському гарнізоні за відсутності іншої житлової площі. Після цього шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано. ОСОБА_7 отримав однокімнатну квартиру від Міністерства оборони України. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 30.11.2011 року №2/1519/7004/17 вирішено виселити ОСОБА_3 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 без надання іншого житлового приміщення. На сьогоднішній день в спірній кімнаті залишився проживати син ОСОБА_1 . 
		Наказом № 924-А від 13 листопада 2019 року «Про надання жилої площі в гуртожитку», згідно із п. 2 цього наказу майору ОСОБА_4 (члени сім`ї  дружина ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 ), надана службова житлова площа в гуртожитку за адресою: 
		АДРЕСА_10 є військовим майном, яке, на даний час, заходиться на балансі та перебуває у відповідальній експлуатації Військової академії про що свідчить акт приймання (передачі) будинків, споруд та території військового містечка № 16 від 20.08.2013 р.
		Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 11.06.01 №Д-14 «Про переобладнання вивільненого фонду Міністерства оборони України під тимчасове житло для безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України членів їх сімей» вищевказана будівля № 67 переобладнана під тимчасове житло для проживання безквартирних військовослужбовців та членів їх сімей. На даний час, будівля № НОМЕР_3 використовується для тимчасового проживання безквартирних військовослужбовців.
		Відповідно дост. 127 ЖК Української РСР під гуртожиткинадаються спеціальноспоруджені абопереобладнані дляцієї метижилі будинки.Жилі будинкиреєструються,як гуртожиткиу виконавчомукомітеті районної,міської,районної вмісті Радинародних депутатів.Відповідно долиста Департаментукомунальної власностіОдеської міськоїради об`єктинежитлового Фонду,а зокремаі будівля АДРЕСА_11 , є військовим майном та згідно зст.4Закону України«Про правовийрежим майнау ЗбройнихСилах України» перебувають на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса Міністерства оборони України та згідно наданими Військовю академією доказами рахується як «гуртожиток».
		На сьогоднішній день в спірній кімнаті залишився проживати син відповідача - ОСОБА_1 . Подальше перебування відповідача у зазначеному помешканні є незаконним та самоправним утриманням приміщення. Тож відповідач має звільнити займане приміщення, так як він самостійно права на приміщення не має. 
		Відповідно до наданих до справи доказів відповідач ОСОБА_1 на квартирному обліку у Одеському гарнізоні не перебуває. На даний час приміщення АДРЕСА_2 займає відповідач.
		Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
		За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Відповідно до статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
		Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
		Згідно зі статтею 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).
		У статті 114 ЖК Української РСР передбачено підстави виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення.
		Частиною третьою статті 116 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
		Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
		Як встановлено судом ОСОБА_1 вселився у спірне житлове приміщення як член сім`ї військовослужбовця (син).
		Пояснення ОСОБА_1 , що він іншого місця проживання не має, матеріалами справи не спростовуються.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
		Розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06), ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року установив порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.
		Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
		Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
		У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).
		Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
		Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
		Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 набув право користування спірним житлом згідно із законом, тобто набув охоронюване законом право на мирне володіння майном як член сім`ї свого батька.
		Позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.
		Отже, сам факт не проживання як сина батька-військовослужбовця у спірному приміщенні не є безумовною підставою для його виселення, у тому числі як колишнього.
		Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.
		Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 не є також особою, що самоправно вселилася до жилого приміщення, тому підстави, передбачені у тому числі й статтею 116 ЖК Української РСР, для її виселення відсутні.
		Оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 вселився у кімнату в гуртожитку на законних підставах, постійно там проживав, не має іншого житла на момент подання позову про виселення, то є підстави стверджувати, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена кімната у гуртожитку є його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.
		Посилання позивача на те, що підлягають виселенню зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім`ї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, не може бути беззаперечним аргументом на користь припинення права на повагу до житла відповідача у формі такого втручання держави як виселення з кімнати у гуртожитку.
		Відтак, навіть якщо врахувати, що позивач діє з метою задоволення інтересів військовослужбовців і членів їх сімей, які згідно з абзацом третім частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» мають право бути забезпеченими службовими житловими приміщеннями, а відповідач втратив право на користування службовим приміщенням у зв`язку з розірванням шлюбу матір`ю з військовослужбовцем, членом сім`ї якого вони були, то пропорційність цій меті виселення відповідача, наявність в якої іншого житла суд не встановив, без надання іншого житлового приміщення викликає обґрунтовані заперечення.
		Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 року по справі № 761/4826/15-ц.
		Щодо зустрічних вимог про визання частково недійсним наказу № 924-А від 13.11.2019 року. 
		Оскільки на час дії заочного рішення від 03 червня 2019 року Наказом № 924-А від 13 листопада 2019 року «Про надання жилої площі в гуртожитку», згідно із п. 2 цього наказу майору ОСОБА_4 (члени сім`ї  дружина ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 ), надана службова житлова площа в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , і визнання за ОСОБА_1 права користування спірним житловим приміщенням, то суд має в цій частині зустрічні позовні вимоги задовольнити.
		Щодо вимог зустрічного позову щодо зобов`язання КЕЧ Одеської області поновити позивачів на квартирному обліку, то суд в цій частині має відмовити, оскільки після збільшення зустрічних позовних вимог в цій частині ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по справі вказано Військову академію (м. Одеса). Питання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача КЕЧ Одеської області не ставилося та судом не розглядалося, а тому зустрічний позов в цій частині пред`явлений до неналежного відповідача. 
		Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 суд також вважає відмовити в їх задовленні, оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 30.11.2011 року №2/1519/7004/11 вирішено виселити ОСОБА_3 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , приміщення №5 без надання іншого житлового приміщення за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_3 .
		Вказане рішення не було оскаржено та набрало законної сили 13.12.2011 року.
		Тобто питання про законність користування спірним житлом ОСОБА_3 вирішено судом. Цим рішенням суд не може давати оцінку законності що обставин та фактів, викладеним в рішенні суду, яке набрало законної сили, оскільки це питання є пререготивою суду апеляційної інстанції. 
		Суд роз`яснює, що відмова в зустрічних позовних вимогах не позбавляє ОСОБА_3 оскаржити рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 30.11.2011 року по цивільній справі № 2/1519/7004/11 у встановленому законом порядку.
		Щодо зустрічних позовних вимог про стягення моральної шкоди.
		Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Суд вважає, що з огляду на ці положення закону та надані докази зустрічні позовні вимоги про стягення 100000,0 грн. з Військової академії (м. Одеса) не є доведеними. 
		Згідност. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.
		Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановленихст. 82 ЦПК України.
		Згідно ч. ч. 1-2ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.
		У відповідності дост. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 1ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Оскількипозовні вимогизадоволені,суд вважаєза необхіднестягнути судовийзбір звідповідача накористь позивачав розмірі2522,40 гривень. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Керуючись, ст. 9, 109, 114, 116, 127 ЖК Української РСР ст. ст. 3,13,141,76,81,88,258,259,263,264,265,352 Цивільного процесуального кодексу України, СУД 
		В И Р І Ш И В :
		 
		В задоволенні позову Військової академії (м. Одеса) (м. Одеса вул. Фонтанська дорога, 10, код 24983020) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення - відмовити.
		Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_5 )до Військовоїакадемії (м.Одеса)провизнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом вселення, скасування наказу, поновлення на квартирному обліку, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати за  ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням кімн. АДРЕСА_2 .
		Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням кімн. АДРЕСА_2 , шляхом вселення та надання доступу до житлового приміщення.
		Скасувати п. 2, п. 3 Наказу начальника Військової академії № 924-А від 13 листопада 2019 року в частині надання ОСОБА_4 та членам його сім`ї (дружина, дочка) службової житлової площі в гуртожитку Військової академії на території військового містечка № 16, за адресою: АДРЕСА_4 , жилою площею 36,0 кв. м., та видачі спеціального ордеру на вказане жиле приміщення.
		В решті зустрічних позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Військової академії (м. Одеса) на користь держави витрати по оплаті судового збору у сумі 2522,40 грн. 
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Рішення суду у повному обсязі складено 03 березня 2021 року. 
		 
		Суддя:                     В.К. Гуревський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...