Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 551/1203/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2021. Зареєстровано: 14.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2021.
Дата набрання законної сили: 11.03.2021
Номер судового провадження: 22-ц/814/556/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 551/1203/20  Номер провадження 22-ц/814/556/21Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д. С.  Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 березня 2021 року м. Полтава
		 
		 
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Головуючого: судді Кривчун Т.О.
		Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року 
		у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що, відповідно до умов договору б/н від 17.09.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого на платіжну картку кредитного ліміту, який згодом було збільшено до 5000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає Договір між ним та Банком.
		В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.05.2015 року має заборгованість у сумі 11863,64 грн., яка складається з наступного: 6830,19 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 922,49 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими відповідно до ст.625 ЦК України, 4110,96 грн - нарахована пеня. 
		Ухилення відповідача від виконання свого зобов`язання за вказаним кредитним договором порушує права банку, у зв`язку з цим, посилаючись на норми ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість у вищевказаній сумі, та вирішити питання судових витрат.
		 
		Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», на р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором б/н від 17 вересня 2013 року в сумі 11863,64 грн.та судові витрати в сумі 2102,00 грн, а всього стягнуто 13965,64 грн.
		 
		З вказаним рішенням не погодився відповідач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
		В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, ні Пам`ятка клієнта, ні Умови та Правила надання банківських послуг, та Тарифи не є належними та достовірними доказами у справі щодо виникнення у апелянта обов`язку зі сплати процентів та пені, відповідні умови сторонами не визначені та не підписані.
		Вказує, що, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Зауважує, що у свою чергу, в анкеті-заяві від 09.09.2013 року взагалі не міститься жодних відомостей щодо встановлення будь-яких процентів, пені та штрафу за користування кредитними коштами Банку. 
		 
		Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
		 
		У відповідностідо ч.ч.1-5ст.263ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права .Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованимє рішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні. 
		Згідно звимогами ч.1ст.264цього Кодексупід часухвалення рішеннясуд вирішуєтакі питання: 1)чи малимісце обставини(факти),якими обґрунтовувалисявимоги тазаперечення,та якимидоказами вонипідтверджуються; 2)чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; 3)які правовідносинисторін випливаютьіз встановленихобставин; 4)яка правованорма підлягаєзастосуванню доцих правовідносин; 5)чи слідпозов задовольнитиабо впозові відмовити; 6)як розподілитиміж сторонамисудові витрати; 7)чи єпідстави допуститинегайне виконаннясудового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. 
		 
		Місцевим судом установлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання останнім 09.09.2013 року анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, укладено договір про надання банківських послуг б/н. Даний договір складається з Анкети-заяви (а.с.29), Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.31-64), Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.30). 
		Як установлено судом із змісту анкети-заяви, 09.09.2013 року відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті Приватбанку (а.с.29).
		 
		Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , за умовами даного договору позивачу було видано платіжну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» № НОМЕР_3 , старт карткового рахунку датований 17.09.2013 р. з встановленням кредитного ліміту у розмірі 00,00грн., в подальшому кредитний ліміт змінювався, зокрема, зменшувався і збільшувався, а саме :10.05.2018 року - 500,00грн., 10.05.2018 року - 5000,00грн., 10.05.2018 року - 2000,00грн., 16.05.2019 року  0,00 грн. (а.с.27).
		 
		Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 11863,64 грн., з яких: 6830,19 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі - 6830,19 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 922,49 грн.  заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦПК України; 4110,96 грн.  пеня (а.с.7-15).
		 
		Задовольняючи вимоги банку суд першої інстанції виходив із того, що, незважаючи на обов`язки, визначені законом та встановлені договором, відповідач свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконує, а саме обов`язкові мінімальні платежі вносить не регулярно та у розмірах, менших ніж передбачено умовами договору, внаслідок чого, згідно розрахунку, позивач має заборгованість у сумі 11863,64 грн., яка і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
		 
		Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного. 
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		 
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		 
		Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач позов не визнавав в повному обсязі, з рішенням місцевого суду не погодився, та звернувся з апеляційною скаргою до суду.
		 
		Зі змісту позову вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» прохав, зокрема, стягнути з відповідача на свою користь 6830,19 грн. - заборгованості за тілом (простроченим) кредиту суд станом на 31.05.2015 року.
		 
		Тіло кредиту  це та сума, на яку оформляється кредитний договір та яка є розміром основного зобов`язання, на який нараховується розмір відсотків за їх використання та у випадку порушення строків та розміру його виконання, відповідно неустойка, а також інші санкції, встановлені договором.
		 
		При цьому, як зазначено вище, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , йому реальний (грошовий) кредитний ліміт було встановлено лише 10.05.2018 року, до цієї дати такий становив  0,00 грн.(а.с.27). 
		 
		Також, як убачається з наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.09.2013 року, станом на 31.05.2015 року (межі заявлених позовних вимог) заборгованість останнього перед позивачем становила 0,00 грн., як по тілу кредиту, так і по відсотках та пені (а.с.7-15).
		 
		Відповідно дочч.1,3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ч.1,6 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 
		Відтак, з урахуванням наведених вище обставин та принципу диспозитивності цивільного процесу, апеляційний суд приходить до висновку, що, оскільки розмір кредитного ліміту по виданій ОСОБА_1 кредитній картці у визначений в позові період стягнення, а саме з 17.09.2013 року по 31.05.2015 року становив 0,00 грн., то визначення до стягнення боргу в сумі 6830,19 грн. - заборгованості за тілом (простроченим) кредиту, є необгрунтованм та недоведеним. 
		При цьому, як убачається з наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , борг останнього почав утворюватись з 10.10.2017 року, тобто в період, що не охоплений обсягом заявлених позовних вимог.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		 
		За змістом статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами першою, другою статті 551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		 
		Так, оскільки наведеним вище достеменно установлено відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед Банком в період часу, що охоплений позовними вимогами, то відсутні правові підстави і для стягнення з відповідача на користь позивача суми визначених в позові відсотків та пені.
		Як убачається з правової природи пені, вона обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, який у межах даного позову відсутній.
		 
		Окрім того, статтею 1050ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		За змістом частини другої статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц (14-318цс18).
		 
		З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
		При цьому, як вбачається з Довідки, ОСОБА_1 було підписано кредитний договір та видано кредитну картку (останню) з термінами дії до 05/21 року (а.с.28).
		Разом з тим, термін дії кредитної картки не встановлює закінчення терміну дії кредитного договору та настання строку виконання грошового зобов`язання, оскільки кредитна картка є фактично платіжно-розрахунковим документом, який видає банк своїм клієнтам для оплати необхідних для них товарів і послуг. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що, оскільки стороною позивача не надано суду доказів, з яких можливо встановити строк дії договірних відносин, які виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 та у зв`язку з недоведеністю наявності у позичальника прострочених зобов`язань, то вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 922,49 грн.  заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України, до задоволення не підлягають.
		Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в основному є слушними та прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.
		 
		Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		 
		 
		При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено  3153,00 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
		 
		 
		 
		Враховуючи вищевикладене рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		 
		 
		У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		 
		 
		Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 ,- задовольнити.
		Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року, - скасувати.
		Ухвалити новерішення,яким узадоволенні позовнихвимог Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3153,00 (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) грн., сплачені при подачі апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		ГОЛОВУЮЧИЙ                        Т.О. Кривчун
		 
		 
		 
		СУДДІ                            Ю.В. Дряниця
		 
		 
		 
		О.В. Чумак
		 
		Повний текст постанови виготовлено 12.03.2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...