Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/56/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2021. Зареєстровано: 17.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2021.
Дата набрання законної сили: 06.04.2021
Номер судового провадження: 08/903/56/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 15 березня 2021 року  Справа № 903/56/21
		Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича
		та за присутності представників сторін:
		від позивача: Бондарчук Р.І.-головний спеціаліст, юрист відділу судового представництва юридичного департаменту Луцької міської ради (довіреність від 01.12.2020р. №1.1-8/5448/2020)
		від відповідача: не з`явились
		В судовому засіданні взяв участь заступник начальника відділу Волинської обласної прокуратури Мацюк С.Я. (службове посвідчення №059347 від 25.01.2021р.)
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи 
		за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт", м. Луцьк
		про зобов`язання повернути земельну ділянку 
		 
		Встановив: 01 лютого 2021 року Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом від 29.01.2021р. №33-550Вих21 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" повернути Луцькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Луцької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:033:0045, площею 0,6064 га за актом прийому-передачі.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор здійснює посилання на закінчення строку дії договору оренди землі від 27.09.2012р., укладеного між Територіальною громадою міста Луцька Волинської області, від імені якої діяла Луцька міська рада та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт", зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Луцьку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012р. за №071010004000730, невикористання відповідачем права на переважне поновлення дії договору оренди та не повернення вказаної земельної ділянки орендодавцеві.
		Ухвалою суду від 02.02.2021р. було підтверджено підстави представництва Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луцької міської ради за позовною заявою №33-550Вих21 від 29.01.2021р., прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні на 25.02.2021 р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку прокурора та повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.
		За результатами підготовчого судового засідання 25.02.2021р., господарським судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2021р. 
		При цьому ухвалою суду від 25.02.2021р. судом було постановлено повідомити відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" про те, що протокольною ухвалою суду від 25.02.2021р., постановленою за результатами підготовчого судового засідання, господарським судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2021р. 
		Присутні в судовому засіданні 15.03.2021р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
		У визначений ухвалою суду від 25.02.2021р. день та час відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання 15.03.2021р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи по суті. 
		При цьому, направлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 6) примірник ухвали суду від 25.02.2021р. був повернутий до суду органом поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". 
		Відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. 
		При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню. Згідно витягу з ЄДР адреса відповідача: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 6, куди і направлявся примірник ухвали суду від 25.02.2021р. 
		До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
		Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Також суд засвідчує на опублікуванні судом на сайті Господарського суду Волинської області повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" про те, що протокольною ухвалою суду від 25.02.2021р., постановленою за результатами підготовчого судового засідання, господарським судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2021р. 
		В аспекті викладеного, суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
		Поруч з цим, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
		Зважаючи на те, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, тому учасники справи, зокрема, відповідач, мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання відзиву та будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні.
		 
		Розглянувши матеріали справи, господарський суд, заслухавши присутніх в судовому засіданні прокурора та представника позивача, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення. 
		Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:
		 
		При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
		Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частиною 1 статті 11 ЦК України зазначено що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. 
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Згідно п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду чи припинення такого права вирішується на пленарному засіданні сесії ради шляхом прийняття рішення.
		Згідно з ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Луцької міської ради від 30.08.2012р. №31/110 "Про надання ТОВ "ТЦ "Магніт" згоди на поділ орендованої земельної ділянки на Театральному майдані" було скасовано рішення Луцької міської ради від 06.06.2012р. №25/57 "Про надання ТОВ "ТЦ "Магніт" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту та реконструкції Театрального майдану на Театральному майдані" та рішення Луцької міської ради від 25.07.2012р. №29/61 "Про надання ТОВ "ТЦ "Магніт" на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту та реконструкції Театрального майдану на Театральному майдані", у зв`язку з добровільною відмовою; надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" на поділ орендованої земельної ділянки на Театральному майдані, площею 2,0791 га, наданої в користування на умовах оренди для будівництва та обслуговування підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту та реконструкції Театрального майдану; погоджено поділ орендованої земельної ділянки загальною площею 2,0791 га, а саме: земельна ділянка 1  площею 0,6064 га, земельна ділянка 2  1,4727 га, згідно з додатком; припинено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" право оренди на земельну ділянку 2, у зв`язку з добровільною відмовою; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" в місячний термін укласти з міською радою договір оренди землі на земельну ділянку 1, зареєструвати договір оренди землі та право оренди земельної ділянки 1 в управлінні Держкомзему у м. Луцьку Волинської області, виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України, забезпечувати збереження та вільний доступ до мереж міських інженерних комунікацій, що проходять по зазначеній території, для проведення ремонтних та профілактичних робіт, у разі неукладення договору оренди землі впродовж шести календарних місяців з моменту прийняття даного рішення, воно втрачає чинність, контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин те земельного кадастру (Никитюк В.С.).
		На підставі рішення Луцької міської ради від 30.08.2012 року №31/110 між Територіальною громадою міста Луцька Волинської області, від імені якої діяла Луцька міська рада (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" (Орендар) укладено договір оренди землі від 27 вересня 2012 року згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Луцьк, Театральний майдан, кадастровий номер 0710100000:11:033:0045 загальною площею 0,6064 га (п. 1, 2).
		Пунктом 3 договору оренди передбачено, що на земельній ділянці знаходяться опори ЛЕП.
		Відповідно до пунктів 5 - 8 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2012 рік становить на період будівництва 2 011 246,88 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню частина земельної ділянки знаходиться в охоронній зоні транзитних підземних інженерних мереж (газопроводу, водопроводу, кабелю зв`язку, каналізації, електричного кабелю). На земельній ділянці площею відповідно 0,4473 га встановлені земельні сервітути. Договір укладено до 09 липня 2013 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Згідно п.п. 9, 11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі на період будівництва 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на 2012 рік  60 337,41 грн., після закінчення будівництва (після здачі в експлуатацію) згідно функціонального використання земельної ділянки, шляхом укладення додаткової угоди до Договору. Орендна плата вноситься щомісячно орендарем рівними частинами щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		У відповідності до п.п. 14-15 цього договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту, реконструкції Театрального майдану. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови. 
		Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі в день державної реєстрації договору оренди землі. У разі припинення або розірвання договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (п.п. 20-21 договору).
		Вказаний договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Луцьку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012р. за №071010004000730.
		З Акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.10.2012 року вбачається, що Луцька міська рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" прийняло земельну ділянку площею 0,6064 га на Театральному майдані в м. Луцьку для будівництва та обслуговування підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту, реконструкції Театрального майдану - землі житлової та громадської забудови.
		Поруч з цим, як вбачається з рішення Луцької міської ради №42/59 від 26.06.2013р. "Про поновлення договору оренди землі ТОВ "ТЦ "Магніт" згоди на поділ орендованої земельної ділянки на Театральному майдані" було скасовано рішення Луцької міської ради від 06.06.2012р. №25/57 "Про надання ТОВ "ТЦ "Магніт" для будівництва та обслуговування підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту та реконструкції Театрального майдану на Театральному майдані" було вирішено продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" термін оренди земельної ділянки на Театральному майдані строком на 5 років площею 0,6064 га, з кадастровим номером 0710100000:11:033:0045, для будівництва та обслуговування підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту та реконструкції Театрального майдану на Театральному майдані, згідно з додатком; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 17.10.2012р. за №071010004000730, шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, на вказаних в даному рішенні умовах, а також оформити інші документи, необхідні для вчинення цієї угоди; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт": укласти з міською радою додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, зареєструвати право оренди земельної ділянки в порядку, визначеному чинним законодавством України, виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України, забезпечувати збереження та вільний доступ до мереж міських інженерних комунікацій, що проходять по зазначеній території, для проведення ремонтних та профілактичних робіт, у разі, якщо одна із сторін не підписала додаткову угоду про поновлення договору оренди землі впродовж шести календарних місяців з моменту прийняття даного рішення, воно втрачає чинність, а договір оренди землі вважається припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин те земельного кадастру (Никитюк В.С.).
		В подальшому на підставі рішення Луцької міської ради №42/59 від 26.06.2013р. "Про поновлення договору оренди землі ТОВ "ТЦ "Магніт" згоди на поділ орендованої земельної ділянки на Театральному майдані" між Територіальною громадою міста Луцька Волинської області, від імені якої діяла Луцька міська рада (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" (Орендар) було укладено Додаткову угоду від 28 серпня 2013 року про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 17.10.2012 за №071010004000730, якою, було, зокрема, поновлено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:033:0045 строком на 5 років.
		Згідно п. 43 цієї Додаткової угоди цей договір набуває чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Зінчук А.О. було проведено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки загальною площею 0,6064 га, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, Театральний майдан, номер запису про інше речове право 2643150, дата, час державної реєстрації: 06.09.2013р., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:6225018 від 25.09.2013р.
		Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору. 
		В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договір оренди землі від 27 вересня 2012 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Луцьку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012р. за №071010004000730 з додатковою угодою до нього від 28.08.2013р. предметами судових розглядів не виступали, недійсними (неукладеними) судом не визнавались. 
		За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Судом встановлено, що договір оренди землі від 27 вересня 2012 року зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Луцьку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012р. за №071010004000730.
		Крім того, 28 серпня 2013 року між Територіальною громадою міста Луцька Волинської області, від імені якої діє Луцька міська рада (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" (Орендар) було укладено Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 17.10.2012 за №071010004000730, якою, було, зокрема, поновлено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:033:0045 строком на 5 років, тобто до 25.09.2018р., оскільки згідно п. 43 цієї Додаткової угоди цей договір набуває чинності після підписання сторонами та державної реєстрації, а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Зінчук А.О. було проведено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки загальною площею 0,6064 га, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, Театральний майдан, номер запису про інше речове право 2643150, дата, час державної реєстрації: 06.09.2013р., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:6225018 від 25.09.2013р.
		Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Згідно положень ст. ст. 509, 525 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Як визначено ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Пунктом 37 Договору оренди землі від 27.09.2012 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 17.10.2012 за №071010004000730, визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
		У разі припинення або розірвання Договору Орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 Договору).
		Як визначено п. 28 Договору оренди землі від 27.09.2012р., орендодавець має право у разі припинення чи розірвання Договору вимагати у Орендаря повернення земельної ділянки в стані, в якому вона була надана. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря визначений в п. 31 Додаткової угоди, у разі припинення чи розірвання Договору повернути орендодавцеві земельну ділянку за актом прийому-передачі. У разі невиконання Орендарем обов`язку щодо умов повернення земельної ділянки відшкодувати Орендодавцеві завдані збитки.
		З інформації ГУ ДПС у Волинській області від 06.07.2020р. № 16701/10/03- 20-55-04 та від 27.01.2021р. № 703/5/03-20-04-05-05 вбачається, що ТОВ "ТЦ "Магніт" 19.02.2018 року подано податкову декларацію з плати за землю на 2018 рік та задекларовано орендну плату в сумі 143 577,38 грн. (3% від нормативної грошової оцінки). З вересня 2018 року ТОВ "ТЦ "Магніт" припинило сплачувати орендну плату та згідно даних ГУ ДПС у Волинській області за відповідачем обліковується борг в сумі 60 713,66 грн.
		За 2019 та 2020 роки Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" податкові декларації з плати за землю не подано, доказів протилежного суду не надано.
		Поруч з цим, Луцька міська рада листом від 20.07.2020р. за № 1.1-9/3325/2020 повідомила місцеву прокуратуру, що на земельну ділянку площею 0,6064 га, кадастровий номер 0710100000:11:033:0045, яка знаходиться за адресою м. Луцьк Театральний майдан, додаткова угода про поновлення договору оренди землі, укладеного між Луцької міською радою та ТОВ "ТЦ "Магніт" від 27.09.2012р., поновленого додатковою угодою від 28.08.2013р. не укладалась. Станом на 13.07.2020р. земельна ділянка за актом прийому- передачі не повернута міській раді.
		Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:033:0045 об`єкти нерухомості відсутні.
		На час звернення прокурора з позовом до суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" право на переважне поновлення дії договору не використано. У той же час, земельну ділянку загальною площею 0,6064 га, нормативна грошова оцінка якої станом на 01.01.2021р. становить 20 538 756,77 грн., та яка є предметом договору оренди, після його припинення, у порушення вимог договору та ст. 34 Закону України "Про оренду землі", орендодавцеві не повернута.
		Пункт 8 Договору передбачає, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) і частина перша цієї статті).
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 Закону України "Про оренду землі").
		До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
		При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
		Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і. за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
		Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
		Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).
		Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).
		У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
		Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти податкову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
		У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення отроку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа- повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
		При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
		Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа- повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018р. у справі № 530/212/17, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
		Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №159/5756/18.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" 03.08.2018р. зверталось до Луцької міської ради із заявою про поновлення договору оренди землі від 27.09.2012р. 
		Вказана заява 14.08.2018р. була розглянута Луцькою міською радою та повернута Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" листом №П-68120/226 на доопрацювання, у зв`язку з наявними помилками та недоліками.
		В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" повторно звернулось до Луцької міської ради із заявою від 06.09.2018р. про поновлення договору оренди землі. 
		Листом від 05.10.2018р. за № п-79043/226 міська рада повідомила орендаря про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки від 27.09.2012р., поновленого додатковою угодою від 28.08.2013р. Підставами для відмови слугували закінчення терміну договору; відсутність з 2012 року робіт щодо будівництва підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу підземної парковки автотранспорту та реконструкції Театрального майдану; не використання земельної ділянки протягом строку його дії.
		Крім того, листами від 22.02.2019р. №1.1-16/1028/2019 та від 04.04.2019р. №1.1-16/1892/2019 Луцька міська рада повідомляла Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" про закінчення строку дії договору оренди землі.
		04.05.2020 року Луцькою міською радою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" було скеровано лист №1.1-16/2027/2020 про повернення орендодавцю спірної земельної ділянки за актом приймання-передачі з примірником акту приймання-передачі земельної ділянки для підписання, який був вручений відповідачу 07.05.2020р., однак залишений останнім без задоволення.
		Поруч з цим як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" з вересня 2018 року припинило сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки, що, на думку та переконання суду, свідчить про неналежне виконання стороною свого зобов`язання, окрім цього Луцькою міською радою на адресу відповідача було скеровано, зокрема, лист-повідомлення від 05.10.2018р. за № п-79043/226 про заперечення у поновленні договору оренди землі.
		Враховуючи не укладення додаткової угоди, яка є єдиною законною підставою для користування земельною ділянкою, після закінчення строку договору оренди, останній, на думку та переконання суду, припинив свою дію.
		Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 27.09.2012р., зареєстрований у Державному реєстрі земель від 17.10.2012 за №071010004000730, поновлений додатковою угодою від 28.08.2013р., укладений між Територіальною громадою міста Луцька Волинської області, від імені якої діє Луцька міська рада (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" (Орендар) є припиненим з підстав, передбачених ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір не поновлено за згодою сторін чи за рішенням суду, а припинено в силу імперативної норми закону, у зв`язку із закінченням строку його дії.
		У зв`язку з припиненням договору оренди землі, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу спірну орендовану земельну ділянку.
		В той же час, після закінчення договору оренди земельна ділянка відповідачем не повернута.
		У разі припинення або розірвання договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору).
		Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
		Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
		Вищезгадана норма свідчить, що на підтвердження виконання зобов`язання за договором найму (оренди) має складатися відповідний документ (акт), а тому позовні вимоги прокурора щодо зобов`язання відповідача повернути Луцькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Луцької міської ради за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:033:0045, площею 0,6064 га, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, Театральний майдан, що була передана в оренду згідно договору оренди землі, укладеного між Луцької міською радою та ТОВ "ТЦ "Магніт" від 27.09.2012р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 17.10.2012 за №071010004000730, поновленого додатковою угодою від 28.08.2013р., є правомірними, оскільки оформлення такого акту матиме наслідком остаточну юридичну визначеність у правовідносинах сторін договору від 27.09.2012р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 17.10.2012 за №071010004000730, поновленого додатковою угодою від 28.08.2013р., дія якого припинилася у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
		Поряд з цим, акт приймання-передачі земельної ділянки, складений на виконання рішення суду у даній справі, буде свідчити лише про фіксацію саме факту повернення земельної ділянки орендарем орендодавцю, а не про дату припинення користування земельною ділянкою орендарем. Оформлення повернення земельної ділянки актом приймання-передачі засвідчує факт виконання орендарем свого зобов`язання (за договором і за законом) повернути земельну ділянку орендодавцеві та знімає питання щодо можливості користування орендарем неповернутою земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.
		Поруч з цим, суд засвідчує, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.
		Згідно з п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
		Згідно з ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" самовільно займає спірну земельну ділянку починаючи з 25.09.2018р.
		Враховуючи вищевикладене, припинення дії договору оренди землі від 27.09.2012р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 17.10.2012 за №071010004000730, поновленого додатковою угодою від 28.08.2013р., самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд дійшов висновку про задоволення позову та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" повернути Луцькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Луцької міської ради за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:033:0045, площею 0,6064 га, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, Театральний майдан.
		Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться із межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування із межах, визначених Конституцією. 
		Статтею 14 Конституції України визначено, що Земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.
		Згідно із ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
		Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.
		Статтею 4 цього ж Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.
		В аспекті викладеного, суд засвідчує, що при вирішенні даного спору, судом враховано, що інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав. 
		Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		В даному випадку, враховуючи висновок суду про підставність позовних вимог, доведення даного спору до суду з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі понесла Волинська обласна прокуратура, слід відшкодувати їй у відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт".
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити.
		2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 6, код ЄДРПОУ 35213394) повернути Луцькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 34745204) по акту приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:033:0045, площею 0,6064 га, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, Театральний майдан.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" (43000, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 6, код ЄДРПОУ 35213394) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909915) 2 270,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
		4. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		 
		 
		 
		Повне судове рішення 
		складено 16.03.2021р.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		СуддяВ. А. Войціховський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...