Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/143/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2021. Зареєстровано: 21.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2021.
Дата набрання законної сили: 19.03.2021
Номер судового провадження: К/9901/25786/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 460/143/19
		адміністративне провадження № К/9901/25786/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І.В.,
		суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у складі головуючого судді Друзенко Н.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Сеника Р.П., Кухтея Р.В., Попка Я.С. у справі №460/143/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1. У січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АРМ-ЕКО" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000451401, №0000471401, №0000441401 від 08.01.2019.
		2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, адміністративний позов ТОВ "АРМ-ЕКО" задоволено повністю.
		2.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000451401 від 08.01.2019, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" донараховано суму грошового зобов`язання за платежем: "податок на прибуток підприємств" в розмірі 1960103,00 грн, в тому числі 1306735,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 653368,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		2.2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000471401 від 08.01.2019, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2018 року на 1287729,00 грн
		2.3. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000441401 від 08.01.2019, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" донараховано суму грошового зобов`язання за платежем: "податок на додану вартість" в розмірі 7058,00 грн, в тому числі 5646,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 1412,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		2.4. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС Рівненській області на користь ТОВ "АРМ-ЕКО" сплачений судовий збір в сумі 21131,00 грн
		3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		3.1. З 08.11.2018 по 05.12.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки TOB «АРМ -ЕКО», код ЄДРПОУ 33001226, номер телефону (0362) 68-21-95, податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.06.2018» №2732/17-00- 4-01/33001226 від 19.12.2018.
		3.2. Позивач подавав письмові заперечення на Акт перевірки, які відповідачем відхилені.
		3.3. 08 січня 2019 року на підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення:
		3.3.1. №0000441401, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" донараховано суму грошового зобов`язання за платежем: "податок на додану вартість" в розмірі 7058,00 грн, в тому числі 5646,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 1412,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		3.3.2. №0000451401, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" донараховано суму грошового зобов`язання за платежем: "податок на прибуток підприємств" в розмірі 1960103,00 грн, в тому числі 1306735,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 653368,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		3.3.3. №0000471401, яким ТОВ "АРМ-ЕКО" зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2018 року на 1287729,00 грн.
		3.4. Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки про встановлення таких порушень:
		-  п. 185.1. ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п.198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого TOB «АРМ -ЕКО» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5646,00 грн в т.ч. за листопад 2016 року на суму 3581,00 грн, за грудень 2016 року на суму 990,00 грн, за квітень 2017 року на суму 1075,00 грн;
		-  пп. 14.1.231 п. 14.1 ст.14, п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.3 ст.1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, п.5 П(С)БО 15 «Дохід», П(с)БО 11 «Зобов`язання», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, ПСБО 16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318, в результаті чого TOB «АРМ -ЕКО» занижено податок на прибуток на загальну суму 1306735,00 грн, в тому числі за 3 квартал 2016 року - 200434,00 грн, за 4 квартал 2016 року - 330472.00 грн, за 1 квартал 2017 року - 100049,00 грн, за 2 квартал 2017 року - 154930,00 грн, за 3 квартал 2017 року - 213341,00 грн, за 4 квартал 2017 року - 307509,00 грн та завищення від`ємного значення по податку на прибуток за півріччя 2018 року на суму 1287729,00 грн.
		3.5. При цьому, висновки щодо заниження позивачем податку на прибуток та завищення від`ємного значення по податку на прибуток ґрунтуються на твердженнях про заниження задекларованих доходів в результаті того, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з придбання у ТОВ «Фаворит 15» автонавантажувача, у ТОВ «Пром Гарант Плюс» бензину А-92 Energy по скреч-картках, (тобто занижено доходи від безоплатно отриманих ТМЦ, які відображені в бухгалтерському обліку позивача, як придбані у ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс»), а також про недоцільність залучення ФОП ОСОБА_1 до господарської діяльності позивача. Висновки щодо заниження податку на додану вартість ґрунтуються на твердженнях про завищення податкового кредиту в результаті відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пром Гарант Плюс».
		3.6. Перевіркою встановлено наступні ознаки нереальності операцій: декларації з податку на прибуток ТОВ «Фаворит 15» за 2016 рік та за 2017 рік не подані; остання податкова декларація з податку на додану вартість подана до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області за березень 2017 року; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва 2016 року та 2017 року ТОВ «Фаворит 15» до ДПІ не подано, що свідчить про відсутність у підприємства активів, зокрема основних засобів, запасів, необхідних для здійснення господарської діяльності; згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та бази «Митниця» встановлено придбання реалізацію ТОВ «Фаворит15» товарів різної номенклатури, а саме придбання (імпорт) одного автонавантажувача моделі LINDE, а реалізовано два автонавантажувача зазначеної моделі; відповідно до декларації з податку на додану вартість та додатків до неї, поданої ТОВ «Фаворит 15» до ДПІ за місцем обліку, не встановлено придбання товарів (робіт, послуг) у неплатників ПДВ; аналізом встановлено, що ТОВ «Фаворит 15» не маючи в наявності трудових ресурсів, основних фондів та виробничих потужностей за 2016 рік та 2017 рік декларувало придбання та реалізацію; наявність кримінального провадження №42017000000003128 від 03.10.2017, за фактом формування невстановленою групою осіб «штучного» податкового кредиту для підприємств експортерів продукції, які в подальшому отримують безпідставне право на бюджетне відшкодування, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 212, ч. 2 ст.205 КК України.
		3.7. Ураховуючи вказане, відповідач зробив висновки, що задекларована позивачем господарська операція із придбання у ТОВ «Фаворит 15» автонавантажувача LINDE вартістю сумі 216666,67 грн не відбулася у дійсності, а надані первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів. При цьому ТМЦ, ідентичні задекларованим ТОВ «АРМ-ЕКО» по взаємовідносинах із ТОВ «Фаворит 15», були в наявності та використовуються в господарській діяльності ТОВ «АРМ-ЕКО», що підтверджується даними регістрами бухгалтерського обліку та первинними документами. Оскільки, перевіркою встановлено, що у ТОВ «АРМ-ЕКО» відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів (Автонавантажувача LINDE), тобто ідентифікують джерело походження, виробників/ постачальників, тому Автонавантажувач LINDE вартістю 216666,67 грн є таким, що безоплатно отриманий. Оскільки ж надходження автонавантажувача призвело до зростання власного капіталу ТОВ «АРМ-ЕКО», тому безоплатно отримані активи загальною вартістю 216 666,67 грн є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи». Відповідно, і відображення ТОВ «АРМ-ЕКО» грошового зобов`язання перед ТОВ «Фаворит 15» у 2016 році на загальну суму без ПДВ 216666,67 грн кваліфіковано як порушення вимог п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання». Що стосується податкового кредиту з ПДВ по даній операції, то такий ТОВ «АРМ-ЕКО» не фактично нараховувався, позаяк в жовтні 2018 року позивач самостійно відкорегував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Фаворит 15» на суму 43333,33 грн
		3.8. Перевіркою також встановлено наступні ознаки нереальності операцій з ТОВ «Пром Гарант Плюс»: в Звіті про фінансові результати за 2016 рік основні засоби 1174 тис. грн, на 30.06.2017 - основні засоби 29 тис. грн, інші відомості про основні засоби відсутні; до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.07.2018 внесена інформація про державну реєстрацію обтяжень по ТОВ «Пром Гарант Плюс»; згідно з Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб сум утриманого з них податку взаємовідносини із фізичними особами-підприємцями у ТОВ «Пром Гар Плюс» відсутні; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Пром Гарант Плюс» анульоване 18.12.2017 за ненадання декларацій протягом року (остання декларація з ПДВ подана за жовтень 2016 року); за фактом створення та діяльності ТОВ «Пром Гарант Плюс» до ЄРДР 21.10.2016 внесено кримінальне провадження №32016250000000051 за фактами сприяння в ухиленню від сплати податків до державного бюджету в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 212 КК України.
		3.9. Виходячи з викладеного, відповідач зробив висновки, що договір, укладений від імені філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» та ТОВ «Пром Гарант Плюс», не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становить його предмет. Таким чином, філією «АРМ-ЕКО ЛІФТ» документально оформлено формування податкового кредиту з джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів контрагента ТОВ «Пром Гарант Плюс», що фактично не міг і не здійснював поставки карток на бензин. Оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва, то відсутня і господарська операція як певна дія або подія, в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Таким чином, філією «АРМ-ЕКО ЛІФТ» занижено податок на прибуток на суму 28225,21 грн та завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «Пром Гарант Плюс» на суму ПДВ 5646,00 грн
		4. Суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення зазначили, що з аналізу наданих позивачем первинних документів вбачається, що вони відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорах і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця - позивача у справі ТМЦ, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій.
		4.1. При цьому, суд прийшов до висновку, що ці документи також відповідають і вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999, які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення. 
		4.2. Суди врахували. що у всіх видаткових накладних наведено інформацію про учасників відповідної господарської операції, тобто вказано найменування, коли, місцезнаходження юридичних осіб - учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їхніх печаток. Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагента на реальне виконання умов укладених договорів поставки слугує й факт здійснення розрахунків за придбану продукцію.
		4.3. Суд врахував, що позивач не може нести будь-яку відповідальність за неналежний облік господарських операцій своїми контрагентами, а також контрагентами його контрагентів.
		4.4. Щодо посилання відповідача на кримінальні провадження стосовно фіктивності ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс», суди вказали про ненадання відповідних вироків судів, якими б було встановлено фіктивність діяльності вказаних підприємств, як і взагалі яких-небудь підтверджень наявності таких проваджень.
		4.5. Також суди дійшли висновку, що ТОВ «АРМ-ЕКО» не допустило жодних порушень, коли відносило оплату, здійснену на користь ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» за придбані у них автонавантажувач на скреч-картки на паливо до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, оскільки зазначені операції змінювали склад активів позивача.
		4.6. Також судами враховано, що отримання та оприбуткування позивачем придбаних у ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» ТМЦ підтверджується даними бухгалтерського обліку і первинними документами. Факт використання позивачем придбаних ТМЦ у власній виробничій діяльності підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, більше того, він визнається також і відповідачем. Обидва факти безпосередньо зазначені контролюючим органом в акті перевірки.
		4.7. У контексті норм чинного законодавства та досліджених первинних документів, судами встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Пром Гарант Плюс» були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами. Під час судового розгляду встановлено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання позивачем придбаних у ТОВ «Пром Гарант Плюс» паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.
		4.8. Щодо висновків контролюючого органу по господарських операціях позивача з ФОП ОСОБА_1 суди вказали, що оскільки державними стандартами України встановлюються високі вимоги до харчового обладнання, а ліфтове  обладнання відноситься до механізмів підвищеної небезпеки, то саме цим позивач пояснює залучення ФОП ОСОБА_1 до надання таких послуг, оскільки саме він мав штат працівників відповідної кваліфікації та гарантував протягом трьох років відповідність обладнання вимогам державних норм, стандартів, вимогам, що звичайно ставляться.
		4.9. Позивачем до матеріалів справи долучено акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти прийомки-передачі на обробку, акти передачі комплектуючих та звіти про продукцію, які підтверджують рух матеріалів від позивача до ФОП ОСОБА_1 , і передачу ним готової продукції як результату виконання робіт (надання послуг).
		4.10. Отже, судами зроблено висновок, що твердження відповідача про відсутність економічного ефекту від залучення позивачем ФОП ОСОБА_1 до власної виробничої діяльності не відповідає фактичним обставинам справи та є надуманими.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		5. Головне управління ДФС у Рівненській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		5.2. Скаржник посилається на відсутність у ТОВ «Фаворит 15» активів, зокрема основних засобів, запасів, необхідних для здійснення господарської діяльності; Згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних та бази «Митниця» встановлено придбання реалізацію ТОВ «Фаворит15» товарів різної номенклатури, а саме придбання (імпорт) одного автонавантажувача моделі LINDE, а реалізовано два автонавантажувача зазначеної моделі.
		5.2. Скаржник вказує на наявність кримінального провадження №42017000000003128 від 03.10.2017 за фактом формування невстановленою групою осіб «штучного» податкового кредиту для підприємств експортерів продукції, які в подальшому отримують безпідставне право на бюджетне відшкодування, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 212, ч. 2 ст.205 КК України, серед яких, зокрема, є ТОВ «Фаворит 15».
		5.3. Зазначає, що під час перевірки встановлено відсутність у позивача первинних документів, які ідентифікують джерела походження товару, щодо придбання у ТОВ «Фаворит 15» автонавантажувача LINDE вартістю сумі 216666,67 грн. Вказує, що кошти у зазначеному розмірі є доходом, отриманим позивачем.
		5.4. Посилається на те, що позивачем укладено правочини із сумнівним контрагентом - ТОВ «Фаворит 15» без прояву належного рівня обережності.
		5.5.  Зазначає, що судами не враховано, що в ході проведеної перевірки неможливо було підтвердити, що послуги зі складання обладнання харчового та ресторанного бізнесу та виготовлення комплектуючих для ліфтового обладнання, надані ФОП ОСОБА_1 , спрямовані на отримання доходу, адже витрати на утримання орендованих приміщень понесені безпосередньо позивачем.
		5.6. Також скаржник вказує про завищення позивачем витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Пром Гарант плюс» на суму 28225,21 грн, оскільки надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських операцій.
		5.7. Крім того, скаржник вказує на наявність відкритого кримінального провадження відносно контрагента позивача - ТОВ «Пром Гарант плюс».
		6. Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено про безпідставність викладених в касаційній скарзі доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		6.1. Вказує, що скаржник в поданій касаційній скарзі фактично ставить питання про переоцінку доказів, адже доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично є ідентичними доводам, наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі. 
		6.2. Зазначає, що відповідач не надав жодного доказу правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.
		6.3. Позивач вказує, що він не має нести негативні наслідки за неподання податкових декларацій його контрагентами, крім того, факт неподання цих податкових декларацій не може свідчити про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.
		6.4. Позивач уважає, що всі господарські операції по спірним правовідносинам підтверджені належними первинними документами та мали реальний характер.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2021 вказану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		9. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
		10. Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
		11. Згідно з пунктом 38.1. статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
		12.          Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час існування відповідних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		13.          Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №998-XIV від 16.07.1999 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.
		14.          Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
		15.          Згідно із п.6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		16.          За правилами пункту 7 П(С)БO 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
		17.          Відповідно до зазначеного, ТОВ «АРМ-ЕКО» не допустила жодних порушень, коли відносила оплату, здійснену на користь ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» за придбані у них автонавантажувач на скреч-картки на паливо до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, оскільки зазначені операції змінювали склад активів позивача.
		18.          Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затверджено наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України14.12.1999 року за №860/4153 (П(С)БO 15).
		19.          За правилами п.5 П(С)БO 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
		20.          А відповідно до п.8 П(С)БO 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
		21.          За правилами пункту 21 П(С)БO 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
		22.          За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		23.          В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		24.          Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2. цієї статті, уважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		25.          Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		26.          За правилами пункту 198.6. цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		27.          Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.
		28.          Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
		29.          Як установили суди попередніх інстанцій, на спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ «Фаворит-15», позивачем надано суду посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки, що останнім не заперечується.
		30.          Так, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №674 від 30.11.2016 ТОВ «Фаворит 15» зобов`язувалося передати позивачу автонавантажувач INDE, модель Н35Т, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а позивач зобов`язувався його прийняти та оплатити. На виконання умов пункту 4.1 договору, позивач здійснив на користь ТОВ «Фаворит 15» авансові платежі в розмірі 260000,00 гри. (з урахуванням ПДВ). За видатковою накладною №46822 від 29.12.2016 ТОВ «Фаворит 15» передало, а позивач прийняв автонавантажувач LINDE, модель І35Т, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Перевезення автонавантажувача здійснювалося безпосередньо позивачем, що підтверджується подорожнім листом № 0000199 від 29.12.2016. Факт ввезення ТОВ «Фаворит 15» на митну територію України автонавантажувача INDE, модель Н35Т, 2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 підтверджується вантажно-митною декларацією №205070000/2016/050774 від 23.12.2016. Вищезгаданий автонавантажувач був зареєстрований за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію великотонажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 29.03.2017. Господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивача. Крім цього ТОВ «Фаворит 15» на суми ПДВ виписало для позивача податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.
		31.          На спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ «Пром Гарант Плюс», позивачем надано суду посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки, що останнім не заперечується.
		32.          Так, відповідно до договору поставки №88 від 29.09.2016 ТОВ «Пром Гарант Плюс» зобов`язувалося поставляти позивачу в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» товар відповідно до накладних, а позивач в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» зобов`язувався його прийняти та оплатити. За умовами пункту 1.5. договору, відпуск товару здійснюється за довірчими документами (скреч картками).
		33.          Згідно з видатковими накладними №0129/0000303 від 18.10.2016, №0129/0000528 від 02.11.2016, №0129/0000703 від 18.11.2016, №0129/0001010від 13.12.2016, №0129/0000081 від 12.01.2017 ТОВ «Пром Гарант Плюс» поставляло для позивача в особі його філії «АРМ-ЕКО ЛІФТ» бензин А-92 Energy. У специфікаціях відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до даної видаткової накладної зазначено номінал, кількість та номери переданих скретч-карток. Банківськими виписками підтверджено оплату товару. Крім цього, ТОВ «Пром Гарант Плюс» на суми ПДВ виписало для позивача податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН. Підтвердженням отримання бензину А-92 Energy позивачем в особі його філії «АРМ- ЕКО ЛІФТ» є також звіти про списання палива з доданими до них фіскальними чеками РРО. Господарська операція відображена в бухгалтерському і складському обліку позивача.
		34.          З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.
		35.          При цьому, судами правомірно враховано, що інформація про контрагентів позивача ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і жодних відомостей щодо відсутності вищевказаних юридичних осіб за місцезнаходженням до Реєстру не внесено. ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» на час вчинення господарських операцій з позивачем та на час виписування в його адресу податкових накладних були зареєстрованими платниками ПДВ.
		36.          Верховний Суд зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт).
		37.          Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		38.          Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
		39.          Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на те, що покликання відповідача на кримінальні провадження стосовно фіктивності ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» не підтверджені належними доказами, адже судам не надано відповідних вироків судів, якими б було встановлено фіктивність діяльності вказаних підприємств.
		40.          Також колегія суддів ураховує, що факт використання отриманих позивачем від ТОВ «Фаворит 15» та ТОВ «Пром Гарант Плюс» ТМЦ у власній виробничій діяльності підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та, крім того, визнається також і відповідачем, про що безпосередньо зазначено контролюючим органом в акті перевірки.
		41.          Щодо правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 суди установили, що ФОП ОСОБА_1 надавав позивачу послуги з виготовлення (складання) металевих виробів для обладнання харчового та ресторанного бізнесу та комплектуючих до ліфтового обладнання відповідно до договорів підряду, які пред`являлися до перевірки відповідачу, що ним не заперечувалось.
		42.          Позивачем до суду було надано акти надання послуг, які складені на виконання умов вищенаведених договорів, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти прийомки-передачі на обробку, акти передачі комплектуючих та звіти про продукцію, які підтверджують рух матеріалів від позивача до ФОП ОСОБА_1 , і передачу ним готової продукції як результату виконання робіт (надання послуг). 
		43.          Також суди установили, що позивач відносив витрати з придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 на собівартість продукції, яку позивач реалізовував для третіх осіб. Даною та іншою долученою до матеріалів справи документацією також підтверджено одержання позивачем позитивного економічного результату від отримання таких послуг.
		44.          З огляду на наведене, Суд уважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000451401, №0000471401, №0000441401 від 08.01.2019 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у частині другій статті 2 КАС України, а отже - підлягають скасуванню.
		47 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		45.          За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		46.          Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		47.          З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДФС у Рівненській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		48.          Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.
		49.          Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - залишити без змін.
		50.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      І.В. Дашутін
		 
		Судді                                                                                                                О.О. Шишов
		 
		М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...