Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/3615/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 30.03.2021. Зареєстровано: 31.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021
Результат оскарження 02.12.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/12027/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 815/3615/16 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 березня 2021 року м. Одеса
		 
		У залі судових засідань № 33
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Балан Я.В.,
		при секретарі судового засідання - Галат В.І.,
		за участю сторін:
		позивача - не з`явився, 
		представника позивача - Кварахцелія М.Г.,
		представника відповідача - Мунтян Є.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- 
		ВСТАНОВИВ:
		До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про:
		визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0012071303 від 02.06.2016 року.
		Адміністративний позов мотивовано наступним.
		ОСОБА_1 зазначила, що звільнена від сплати земельного податку, оскільки є платником єдиного податку 3 групи та використовує належне їй на праві власності приміщення та земельну ділянку, на якій воно розташоване, у своїй господарській діяльності. 
		Позивачем вказувалося, що рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси», на підставі якого контролюючим органом здійснений розрахунок податкового зобов`язання з плати за землю, визнане протиправним та скасоване постановою Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/11050/14-а від 10.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року. 
		Крім того, ОСОБА_1 наголошувалося, що згідно вимог податкового законодавства підставою для нарахування земельного податку є дані саме державного земельного кадастру. Натомість, контролюючим органом сума земельного податку розрахована не на підставі відомостей державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення  задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0012071303 від 02.06.2016 року Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.
		Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року  залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - скасовано, а справу №815/3615/16 направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
		Згідно висновків Верховного Суду, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, суди попередніх інстанцій не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Зокрема, суди не встановили, чи внесена земельна ділянка, яка знаходиться під нежитловим приміщенням, яке належить позивачу на праві приватної власності, до державного земельного кадастру; не встановили за який період позивачу було визначене податкове зобов`язання із земельного податку та не перевірили правильність здійсненого контролюючим органом розрахунку податкового зобов`язання з земельного податку.
		04 листопада 2020 року, адміністративна справа №815/3615/16 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу справ між суддями, передана для розгляду судді Балан Я.В.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення  залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, адміністративну справу №815/3615/16 прийнято до свого провадження, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи №815/3615/16 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін  відмовлено.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, продовжено розгляд адміністративної справи №815/3615/16 за правилами загального позовного провадження.
		01 березня 2021 року, закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду суті.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, клопотання ОСОБА_1 та Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд адміністративної справи №815/3615/16 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - задоволено. Призначено судове засідання по адміністративній справі №815/3615/16 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».
		У встановлений судом строк (п`ятнадцятиденний) відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано. 
		У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		У поясненнях (вх.№ЕП/24114/20 від 11.12.2020р.) Головне управління ДПС в Одеській області наголошувало, що обов`язок зі сплати земельного податку виникає у власника нежитлового приміщення, розташованого на цій земельній ділянці з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та не залежить від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою на якій воно розташоване (т.ІІ, а.с.50-51).
		У відповіді на відзив (на пояснення) (вх.№ЕП/24389/20 від 15.12.2010р.) ОСОБА_1 вказувала, що відомості про земельну ділянку не внесені до державного земельного кадастру, а тому розрахунок податкового повідомлення-рішення був здійснений без урахування про площу земельної ділянки та без урахування прибудинкової території (т.ІІ, а.с.55-56).
		У запереченнях (вх.№ЕП/24515/20) Головне управління ДПС в Одеській області наполягало, що позивач зловживаючи процесуальним правами звернувся до суду з позовною заявою у новій редакції та не врахував нові норми законодавства щодо сплати податку на земельну ділянку (т.ІІ, а.с.58).
		У поясненнях (вх.№9294/21) Головне управління ДПС в Одеській області вказувало, що суму земельного податку ОСОБА_1 , було визначено на підставі договору дарування Ѕ частки нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 380,5кв.м., від 22.03.2016 року та довідки Управління Держкомзему у м. Одеса, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель. Крім того, зверталася увага суду, що у договорі оренди №2 від 01.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не вказано про передачу орендатору податкових зобов`язань зі сплати земельного податку (т.ІІ, а.с.82-87). 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
		ОСОБА_1 , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, зареєстрована як фізична особа-підприємець з 09.10.2000 року під №25560170000006784 та є платником єдиного податку 3 групи з 01.01 2012 року (т.І, а.с.25-28). 
		До виду діяльності ОСОБА_1 згідно код КВЕД відноситься, зокрема, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
		Відповідно до договору дарування від 22.03.2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О.Ю., та зареєстрований за №324 (т.І, а.с.11-14), а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №56013377 від 25.03.2016 року, ОСОБА_1 є власницею частини нежилого приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 380,5 м2, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.І, а.с.15-16).
		01.04.2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди №2, за умовами кого ОСОБА_3 передає, а ОСОБА_2 приймає у тимчасове платне користування (оренду) для розміщення офісу, здачі в суборенду або здійснення іншої господарської діяльності частину нежитлового приміщення загальною площею 190,25 квадратних метрів, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.І, а.с.17-24).
		02.06.2016 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, прийнято податкове повідомлення-рішення №0012071303, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 15101,49 гривень (т.І, а.с.9-10).
		Вважаючи податкове повідомлення  рішення зі сплати земельного податку - протиправним, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
		РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ
		Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року.
		Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.
		Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
		У свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі  Податковий кодекс).
		Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		У силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Податкового кодексу, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А у силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
		Отже, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
		Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 22.03.2016 року, є власником об`єкту нежитлової нерухомості, приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 380,5 м2 (т.І, а.с.11-16).
		За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові по справі 826/12388/13-а від 07.07.2015 року: «…незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_10 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно…». Вказаний висновок Верховного Суду України також підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові №826/12431/16 від 22.04.2020 року.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що право землекористувача виникло у позивача у момент реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 є платником земельного податку. 
		У свою чергу, особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу.
		Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
		У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п. 287.7 ст. 287 ПК України).
		Згідно з п. 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
		Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої- третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
		У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
		Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
		Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки у господарській діяльності.
		Тобто, з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.
		Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.
		Враховуючи вищевикладене, суд критично ставиться до посилань позивача на звільнення її від сплати земельного податку зв`язку з тим, що вона є платником єдиного податку 3 групи та використовує належне їй на праві власності приміщення та земельну ділянку, на якій воно розташоване, у своїй господарській діяльності, оскільки обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки.
		Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для ведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 листопада 2015 року (справа №21-2352а15), а також Верховним Судом у постановах від 13 червня 2018 року по справі №826/14615/16, від 15 лютого 2019 року по справі №826/9948/16, від 16.04.2019 року по справі №826/15634/16.
		Однак, стосовно здійснення контролюючим органом розрахунку суми податкового зобов`язання з плати за землю ОСОБА_1 , суд зазначає наступне. 
		Відповідно до пп.271.1.1. п.271.1 ст.271 Податкового кодексу, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. 
		За приписами п.271.2. ст.271 Податкового кодексу, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		За правилами пункту 286.1 статі 286 Податкового кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За приписами п.286.5. ст.286 Податкового кодексу, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
		Згідно з п.287.10. ст.287 Податкового кодексу, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
		Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що при розрахунку земельного податку, контролюючому органу необхідно керуватися чинною на час розрахунку нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки.
		Крім того, відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1  не зареєстровано. Відомості про державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі  відсутні (т.ІІ, а.с.34).
		Крім того, розмір загальної площі будинку, у якому ОСОБА_1 є власницею частини нежитлового приміщення загальною площею 380,5 м2, становить  5106,1 кв.м (т.ІІ, а.с.35).
		Суд зазначає, що під час здійснення розрахунку земельного податку за 2016 рік ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС в Одеській області використано рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», рішення Одеської міської ради №1268-VI від 20.09.2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та Довідку Держкомзему у місті Одеса №7255 від 16.06.2011 року (т.ІІ, а.с.91).
		Також, з вищевказаного розрахунку земельного податку за 2016 рік вбачається, що контролюючим органом позивачеві нараховано земельний податок на площу 87,36 м2; нормативно грошова оцінка за 1 м2  4134,41 гривень; ставка податку (у % до грошової оцінки)  3; індекс інфляції на 2015 рік  1,249, на 2016 рік  1,433. Загальна сума податку за 2016 рік  15101,49 гривень (т.ІІ, а.с.93).
		Однак, суд звертає увагу, що для визначення площі під приміщенням ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС в Одеській області використано розрахунок частки у домоволодінні для визначення дольової участі у землекористуванні громадянина ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 (т.ІІ, а.с.94). 
		Крім того, під час розрахунку податкового зобов`язання ОСОБА_1 , контролюючим органом використано план земельної ділянки ОСОБА_2 , яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу №76 від 10.01.2006 року, зареєстрованому у КП «ОМБТІ та РОН» за №9653252 від 12.01.2006 року (т.ІІ, а.с.95).
		Таким чином, суд дійшов висновку, що розрахунок земельного податку ОСОБА_1 , здійснений контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення суб`єкта владних повноважень. Зокрема, у порушення п. 286.1, п. 286.6 ст. 286 ПК України, Головним управлінням ДПС в Одеській області, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення без урахування даних державного земельного кадастру та без визначення площі земельної ділянки та пропорційної частки прибудинкової території, яка належить позивачеві. 
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає наявними підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0012071303 від 02.06.2016 року.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення. 
		Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
		Розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 551,21 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.588474194.1 від 21.07.2016 року та який з урахуванням задоволення позовних вимог, який підлягає відшкодуванню.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- 
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0012071303 від 02.06.2016 року - задовольнити.
		Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0012071303 від 02.06.2016 року  визнати протиправним та скасувати.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), понесені судові витрати у розмірі 521,21 (п`ятсот двадцять одна гривня двадцять одна копійка) гривень.
		Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
		Повне рішення складено та підписано 30 березня 2021 року. 
		 
		 
		 
		Суддя Балан Я.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...