Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/98/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2021. Зареєстровано: 07.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2021.
Дата набрання законної сили: 06.05.2021
Номер судового провадження: П/30/117/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" квітня 2021 р. справа № 300/98/21
		м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 (надалі також по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також - відповідач, обласний військовий комісаріат), в якому просить: 
		- визнати протиправною бездіяльність обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018; 
		- зобов`язати обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Тисменицько-Тлумацькому об`єднаному районному військовому комісаріаті Івано-Франківської області з 11.03.2015 по 06.11.2016 року, а з 06.11.2016 по 05.07.2018 року в Тисменицькому районному військовому комісаріаті Івано-Франківської області. На підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №87 від 05.07.2018, начальника відділення зв`язку та інформації начальника радіостанції ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "б" за частиною 6 статті 26 (за станом здоров`я) Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з 05.07.2018 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За доводами позивача, під час проходження ним військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 йому протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Такі неправомірні дії відповідача ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що абзацом 5 пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 (надалі по тексту також  Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців. В жовтні 2020 року позивач звернувся до Тисменицького районного військового комісаріату із заявою про виплату індексації грошового забезпечення, на яку листом надано відповідь та повідомлено позивача, що Тисменицький районний військовий комісаріат не являється розпорядником коштів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, а є лише структурним підрозділом Івано-Франківського обласного військового комісаріату. Тому в грудні 2020 року на адресу Івано-Франківського обласного військового комісаріату представником Лашківа С.Л. направлено запит щодо надання інформації про виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року. У відповідь позивачу повідомлено, що станом на 02.12.2020 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, не проведена, посилаючись на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 за №10685/14-15/10, від 09.06.2016 за №252/10/136-16, від 08.08.2017 за №5966/0/2-17/16, від 08.08.2017 за №78/0/66-17 і Департаменту фінансування Міністерства оборони України від 25.07.2019 за №0290/П-1094/1013.
		Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у вказаний період ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (а.с.30), згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також  КАС України).
		Івано-Франківський обласний військовий комісаріат скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №6/116 від 01.02.2021, який надійшов на адресу суду 09.02.2021 (а.с.35-142). 
		При цьому, бланк листа, яким оформлено відзив, вказує на складання документу Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки  суб`єктом владних повноважень із тим же ідентифікаційним кодом юридичної особи, що при відкритті провадження у адміністративній справі був присвоєний Івано-Франківському обласному військовому комісаріату  07742609, та з аналогічним розташування такого суб`єкта публічного права  АДРЕСА_1 (а.с.35).
		Як свідчить зміст листа Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №6/2 від 23.11.2020, адресованого голові Івано-Франківського окружного адміністративного суду, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.09.2020 №Д-321/7/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році", Івано-Франківський обласний військовий комісаріат був переоформлений в Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.10.2020 є Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
		Зважаючи на вказане, керуючись статтею 52 КАС України, судом допущено процесуальне правонаступництво відповідача 2 (надалі по тексту також - обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) у адміністративній справі №300/98/21.
		Заперечуючи позовні вимоги, в обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що проведення індексації грошових доходів згідно вимог статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, тобто у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Так, фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України, яке в період з січня 2016 року по лютий 2018 року фінансування не здійснювало. Крім цього, пунктом 14 Порядку №1078 визначено, що роз`яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики України. Відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком №1078 не передбачені, що підтверджено відповідними роз`ясненнями Мінсоцполітики за №10685/0/14-15/10 від 16.07.2015, №252/10/136-16 від 09.06.2016, №15966/0/2-17/16 від 08.08.2017 та №78/0/66-17 від 08.08.2017 (надалі по тексту також  Роз`яснення). Таким чином, не нараховуючи і не виплачуючи позивачу відповідну індексацію, відповідач в першу чергу керувався коментованими роз`ясненнями. Окрім цього, Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачено механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за минулі періоди. За доводами відповідача, на час виключення ОСОБА_1 із списків особового складу, враховуючи підстави вказані у відзиві, з ним проведено розрахунки в повному обсязі.
		ОСОБА_1 подав відповідь на відзив Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка надійшла на адресу суду 19.02.2021 (а.с.144-149). Позивач, окрім іншого, заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, зазначивши, що відповідно до законодавства, на відповідача покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Вказані обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку. На переконання ОСОБА_1 сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і підлягає обов`язком нарахуванню і виплаті. Також позивач з посиланням на правові висновки Верховного Суду у численних постановах зазначив, що обов`язок держави виконувати чинні нормативно-правові акти не може ставитися в залежність від бюджетного асигнування. Просив позов задовольнити повністю.
		 
		Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступні обставини.
		Як слідує із витягу з послужного списку ОСОБА_1 , 11.03.2015 він останній призваний по мобілізації в Тисменицько-Тлумацький об`єднаний районний військовий комісаріат Івано-Франківської області згідно Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №15/2015 (а.с.36-38). Так, ОСОБА_1 проходив військову службу в Тисменицько-Тлумацькому об`єднаному районному військовому комісаріаті Івано-Франківської області з 11.03.2015 по 06.11.2016 року, а з 06.11.2016 по 05.07.2018 року в Тисменицькому районному військовому комісаріаті Івано-Франківської області.
		Згідно витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) м. Тисмениця, старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальника відділення зв`язку та інформатизації начальника радіостанції Тисменицького РВК звільненого з військової служби наказом військового комісара Івано-Франківського ОВК (по особовому складу) від 05.06.2018 за №21-РС у запас відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з урахуванням вимог частини 8 цієї ж статті за пунктом "б" (стан здоров`я), з 05.07.2018 виключено з списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення (а.с.18).
		28.02.2013 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 , яким засвідчується набуття ОСОБА_1 право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7).
		В жовтні 2020 року позивач звернувся до Тисменицького районного військового комісаріату із заявою про виплату індексації грошового забезпечення, на яку листом надано відповідь та повідомлено ОСОБА_1 , що Тисменицький районний військовий комісаріат не являється розпорядником коштів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, а є лише структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19-20, 21). 
		В подальшому, представником ОСОБА_1 02.12.2020 направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит в якому просив надати інформацію щодо виплати чи не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (а.с.22-24). У відповідь відповідач листом №11/777 від 10.12.2020 повідомив ОСОБА_1 , що станом на 02.12.2020 виплату індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби позивача в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не проведено. Доведено до відома позивача про неможливість виплатити Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом індексації грошового забезпечення за минулі періоди, оскільки бюджетне фінансування на вказані цілі з січня 2016 року по лютий 2018 року не виділялися. Також, відсутній механізм проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
		Відмовляючи у виплаті індексації обласний військовий комісаріат додатково керувався роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України №10685/0/14-15/10 від 16.07.2015, №252/10/136-16 від 09.06.2016, №15966/0/2-17/16 від 08.08.2017 та №78/0/66-17 від 08.08.2017 і Департаменту фінансування Міністерства оборони України від 25.07.2019 за №0290/П-1094/1013 (а.с.25-26). 
		Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
		 
		Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких аргументів, мотивів та норм права.
		У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
		Військова служба за правовим регулюванням частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі по тексту також  Закон №2232-XII) є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Водночас, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також  Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		За змістом статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
		В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі по тексту також  Закон №1282-ХІІ).
		Так, статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Приписами статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		Індексація грошових доходів населення, як то визначено статтею 4 Закону №1282-XII, проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Частини 1, 2 статті 5 Закону №1282-XII передбачають, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
		Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону №1282-XII).
		У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
		Згідно частини 2 статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 (як зазначено вище, надалі також  Порядок №1078).
		Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 за №77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
		Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (пунктом 2 Порядку №1078).
		Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
		У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
		Виплата сум індексації грошових доходів згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
		З системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
		Індексація грошового забезпечення є законодавчо визначеним обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
		При цьому, варто наголосити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
		Водночас пунктом 6 Порядку №1078 не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 стаття 242 КАС України).
		Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №825/1832/17 дійшов наступних висновків:
		"24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 
		25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. 
		26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 
		27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 
		28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016-2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі". 
		Разом з тим у постанові від 07.08.2019 у справі №825/694/17 Верховний Суд зазначив:
		"32. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 
		33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин".
		Так, судом встановлено, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_1 ненараховувалася та невиплачувалася індексація грошового забезпечення, свідченням чого є відомості листа обласного військового комісаріату за №11/777 від 10.12.2020, пояснення, викладенні у відзиві на позов за №6/116 від 01.02.2021, та підтверджено копіями роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам та військвослужбовцям за контрактом Івано-Франківського ОВК, копіями розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення, копіями картки особового рахунку військовослужбовця і копіями відомості розподілу витрат (а.с.25-26, 35, 39-141).
		Такі дії відповідач обґрунтовує відсутністю державного фінансування в спірному періоді на виплату індексації, а також механізму компенсації індексації грошового забезпечення за попередні періоди, посилаючись на відповідні роз`яснення Міністерства соціальної політики України і Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
		У вільному доступі всесвітньої системи взаємосполучених мереж (Інтернет) наявні деякі роз`яснення, які стосуються спірних правовідносин, зокрема, Департаменту фінансів Міністерства оборони України №0290/П-1094/1013 від 25.07.2019 і Міністерства соціальної політики України №10685/0/14-15/10 від 16.07.2015, №252/10/136-16 від 09.06.2016, №15966/0/2-17/16 від 08.08.2017 та №78/0/66-17 від 08.08.2017.
		В даному випадку варто відмітити таке, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року до лютого 2018 року включно, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації, а зазначає лише про те, що у межах коштів військового комісаріату, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.
		Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що з січня 2016 року по лютий 2018 року кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування відповідача жодним чином не позбавляло встановленого законом права позивача отримати індексацію його грошового забезпечення.
		Так, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У справі "Кечко проти України" (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00) Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
		Тобто реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19.
		У випадку який досліджується судом, доводи відповідача щодо причин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення через відсутність бюджетних асигнувань на такі цілі не підтверджені доказами. Зокрема щодо вжиття відповідачем заходів для отримання фінансових коштів для виконання вимог закону щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що в бюджеті, з якого відбувається фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
		Чинними у спірному періоді нормативно-правовими актами не ставиться право особи на отримання індексації її доходу у залежність від наявності (відсутності) коштів у роботодавця. Будь-які доручення, листи, в даному випадку роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №0290/П-1094/1013 від 25.07.2019 та Міністерства соціальної політики України №10685/0/14-15/10 від 16.07.2015, №252/10/136-16 від 09.06.2016, №15966/0/2-17/16 від 08.08.2017 та №78/0/66-17 від 08.08.2017, не можуть скасовувати дію норм чинного законодавства. Тобто посилань відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, не заслуговують на увагу, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами. Натомість Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний діяти відповідно до закону.
		Невиконання обов`язку з нарахування та виплати індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, свідчить про недотримання вимог закону. При цьому, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
		Таким чином, обставини відсутності бюджетного фінансування, на які посилається відповідач, не звільняють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
		В даному випадку бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправною.
		Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу. Разом з цим, відсутність заперечень позивача при звільненні щодо не проведення з ним повного розрахунку в день виключення його зі списку особового складу військового комісаріату, не звільняє відповідача від власного самостійного обов`язку провести повний розрахунок, в тому числі виплатити й індексацію грошового забезпечення.
		Правовий висновок щодо обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення зроблені в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, які взяті судом до уваги при прийнятті рішення в даній адміністративній справі.
		Як зазначено вище у відношенні до правових висновків Верховного Суду суд керується приписами частини 5 статті 242 КАС України.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував належним чином обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та не надав на підтвердження власних доводів жодних доказів.
		Натомість, вимоги позивача за період з січня 2016 року по лютий 2018 року ґрунтуються на приписах чинних правових норм, є у повній мірі обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами.
		Тому, беручи до уваги висновок суду про наявність правових підстав для здійснення нарахування і виплати індексації грошових доходів позивача, а також, про протиправність бездіяльності щодо не здійснення таких виплат, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.02.2013 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а отже, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору (а.с.7).
		З огляду на не понесення позивач судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутні правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
		 
		Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, 297, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" та підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
		Зобов`язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно. 
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Учасники справи:
		позивач   ОСОБА_1  (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ;
		представник позивача за довіреністю  Майкович Леся Миколаївна (вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018);
		відповідач  Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код юридичної особи 07742609), вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026.
		 
		 
		Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...