Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16185/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2021. Зареєстровано: 20.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2021.
Дата набрання законної сили: 07.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		 
		06.04.2021Справа №  910/16185/19
		Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи 
		 
		За позовом           Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго»
		до                     Державного підприємства «Енергоринок»
		про                     стягнення 1074777050,44 грн,
		 
		за участі представників:
		від позивача                               - Войтюк Д.В. (уповноважений представник);
		від відповідача                     - Темченко О.О. (уповноважений представник);
		- Копильний Я.І. (уповноважений представник).
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» про стягнення 1074777050,44 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір №3304/01 від 31.01.2006, відповідно до умов якого позивачем у період з грудня 2014 року по червень 2019 року було вироблено та продано відповідачеві електричну енергію, яка не в повному обсязі оплачувалась відповідачем, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1001664710,73 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 14049212,12 грн пені, 41105792,29 грн інфляційних втрат та 17957335,33 грн 3% річних.
		16.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву в якій останнім зазначено, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості за грудень 2014 - грудень 2016 підлягає закриттю, оскільки заборгованість за вищезазначеним періодом була предметом розгляду у справі №910/10576/17 за наслідком розгляду якої у задоволені позовних вимог було відмовлено, а рішення  Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 набрало законної сили.
		Окрім того, заперечуючи проти позову, відповідачем зазначено, що порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України був можливий лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, включно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання ДП «Енергоринок», як розпорядником коштів ОРЕ.
		У спірний період (2014-2019 року) діяв алгоритм розподіл коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (ДП «Енергоринок»), затверджений постановами НКРЕКП від 21.12.2011 №2 (діяла з 21.12.2011 до 01.01.2016), від 30.12.2015 №3247 (діяла з 01.01.2016 до 01.01.2018) від 29.12.2017 (діяла з 01.01.2018 до 09.07.2019), який передбачав, що у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді ДП «Енергоринок», у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії та ДП «НЕК «Укренерго».
		Такими чином, ДП «Енергоринок» під час здійснення закупівлі електричної енергії у ПрАТ «Укргідроенерго» не могло самостійно, на власний розсуд обирати з якого джерела, в яких обсягах та за якою ціною купувати електричну енергію, оскільки у своїй діяльності керувалося законодавством України, ДЧОРЕ та статутом, а також не вправі було проводити розрахунки за електричну енергію, в тому числі погашати заборгованість, іншим чином, ніж це визначено законодавством, а саме відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕКП.
		В судовому засіданні 08.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
		Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі . Додатково вказали, що 16.07.2020 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», яким визначено порядок погашення заборгованості відповідача перед позивачем (ідентичний порядку проведення розрахунків за куповану електричну енергію, який діяв на Оптовому ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про електроенергетику»), а саме - через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та відповідно до алгоритму, який затверджується постановою НКРЕКП. У зв`язку із вищезазначеним просили відмовити у задоволенні позову.
		Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 31.01.2006 року між Державним підприємством «Енергоринок» (відповідач, ДПЕ) та Приватним акціонерним товариством «Укргідроенерго» (позивач, УГЕ) відповідно до якого УГЕ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію за двоставочним тарифом, вироблену на гідроелектростанціях УГЕ, та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1. договору).
		Пунктом 2.2. договору визначено, що УГЕ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати всю вироблену електроенергію на гідроелектростанціях УГЕ, за винятком електроенергії, яка використовується УГЕ на власні потреби своїх гідроелектростанцій, через точки поставки - межі балансової належності електрчних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №3 Договору). Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку (точок обліку електричної енергії) наведено у додатку №1 до даного Договору. Однолінійні схеми розташування приладів розрахункового обліку наведені у додатку №1 та №2 до даного Договору.
		Тимчасово, до моменту врегулювання на рівні НКРЕ України питання щодо оплати УГЕ за роботу її обладнання в режимі синхронного компенсатора як за надання системної послуги, до обсягів електроенергії, яку УГЕ продає ДПЕ, включаються обсяги споживання електроенергії гідрогенератором УГЕ, що працюють в режимі синхронного компенсатора.
		Згідно з п. 4.1. договору оплата вартості електричної енергії, купленої ДПЕ у УГЕ, що визначена відповідно до п. 2.4. даного Договору, здійснюється грошовими коштами, які перераховуються на поточний рахунок УГЕ (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість). Згодою сторін оплата вартості електричної енергії, купленої ДПЕ у УГЕ, може також здійснюватися іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання є невід`ємною частиною оплати вартості електричної енергії, купленої ДПЕ у УГЕ, що визначена відповідно до п. 2.4. даного Договору.
		Відповідно до п. 5.5.1, п. 5.5.2 договору ДПЕ зобов`язане купувати відповідно до умов ст.3 даного договору, електроенергію, яка відпускається УГЕ за двоставочним тарифом. Здійснювати своєчасну оплату вартості електричної енергії, купленої ДПЕ у УГЕ, що визначена відповідно до п. 2.4. даного договору грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечить законодавству України. При цьому зобов`язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами вартості електричної енергії чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню УГЕ.
		Додатковою угодою №16199/01 до договору від 28.12.2018 сторони погодили викласти п. 8.4. договору в наступній редакції: договір вступає в силу з 01.02.2006 та діє до 30.06.2019.
		З матеріалів справи вбачається, що за період з грудня 2014 року по червень 2019 року на виконання умов вищезазначеного  договору, позивач щомісячно передавав, а відповідач отримував електричну енергію, що підтверджується відповідними Актами купівлі-продажу електроенергії, зокрема, від 31.12.2014 на суму 238099604,57 грн, від 31.01.2015 на суму 299713698,44 грн, від 31.03.2015 на суму 303517971,98 грн, від 30.04.2015 на суму 557211795,95 грн, від 31.08.2015 на суму 434455614,36 грн, від 31.12.2015 на суму 596094574,79 грн, від 31.01.2016 на суму 465351220,36 грн, від 30.04.2016 на суму 664509240,62 грн, від 31.05.2016 на суму 675340700,56 грн, від 31.12.2016 на суму 644916671,89 грн, від 31.01.2017 на суму 666211247,81 грн, від 30.04.2017 на суму 535010051,02 грн, від 31.05.2017 на суму 534598474,66 грн, від 31.01.2019 на суму 632530628,28 грн, від 31.03.2019 на суму 601196866,73 грн, від 31.05.2019 на суму 588202999,51 грн, від 30.06.2019 на суму 534427845,60 грн, що в загальному складає 8971389207,13 грн.
		Проте, відповідачем було здійснено частковий розрахунок за куплену електричну енергію у Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» за вказаний період у внаслідок чого за Державним підприємством «Енергоринок» утворилась заборгованість у розмірі 1175549242,04 грн.
		Листом №17/4026 від 05.09.2019 позивач направив відповідачу заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до якої заборгованість відповідача за куплену електричну енергію за червень 2019 перед позивачем зменшилась на 173884531,31 грн.
		В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків №04/32-18123 від 21.10.2019 року (станом на кінець дня 30.09.19), відповідно до якого заборгованість ДП «Енергоринок» перед ПрАТ «Укргідроенерго» становить за даними відповідача 1175549809,29 грн, за даними позивача - 1001665277,98 грн, у графі розходження зазначено: в бухгалтерському обліку ПрАТ «Укргідроенерго» відображено господарську операцію щодо зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 173884531,31 на підставі заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 №17/4026, який підписаний та скріплений печатками сторін.
		Листами №1-5/623 від 07.08.2017, №17/2814 від 11.06.2018, №17/3061 від 09.07.2019 позивач звертався до відповідача із повідомленнями щодо погашення заборгованості за Договором №3304/01 від 31.01.2006 в яких зазначив про наявність заборгованості та необхідність її погашення, або направлення пропозиції механізму розрахунку, що дозволить погасити (зменшити) зазначену заборгованість.
		На вищезазначені листи, відповідач було направлено позивачу відповіді, зокрема, листами №01/29-1716 від 10.02.2017, №01/26-8118 від 20.06.2018 та №07/44-16044 від 02.08.2019 відповідач повідомив ПрАТ «Укргідроенерго» про здійснення погашення заборгованості за поставлену електроенергію лише відповідно до алгоритмів, затверджених постановами НКРЕКП, і жодним чином не може вплинути на перерахування коштів та їх обсяги.
		Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються  Законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».
		Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електроенергетику» регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, зокрема постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України.
		Як передбачено ст. 5 Закону України «Про електроенергетику», державна політика в електроенергетиці базується зокрема, на принципі державного регулювання діяльності в електроенергетиці.
		У відповідності до ст. 14 Закону України «Про електроенергетику» в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.
		Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України».
		За змістом ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» оптовий ринок електричної енергії в Україні функціонував, зокрема з додержанням такої умови: у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.
		Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику».
		Аналіз положень зазначеної норми підтверджує правильність доводів відповідача щодо встановлення законодавцем спеціального порядку проведення розрахунків, який був обов`язковим для усіх учасників цього ринку.
		Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлювався НКРЕКП.
		Тобто, як обґрунтовано вказує відповідач, порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання ДП «Енергоринок» як розпорядником коштів ОРЕ.
		Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 № 3-рп/2002 зазначено, що електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави.
		У вищезазначеному рішенні Конституційний суд України вказав, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП «Енергоринок» готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, Національна комісія регулювання електроенергетики України, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
		Тобто особливістю розрахунків між позивачем та відповідачем було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.
		Правовідносини між сторонами спору як до 01.07.2019, так і після набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії» зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає відповідні нормативно-правові акти, спрямовані на регулювання ринку енергопостачання, які є обов`язковими як для позивача, так і для відповідача - державного підприємства, засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України. Приймаючи відповідні нормативно-правові акти, держава змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного договору.   
		Обґрунтованим є твердження відповідача про необхідність врахування у цій справі положень Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині особливостей погашення заборгованості ДП «Енергоринок» на оптовому ринку електричної енергії в Україні.
		Так, відповідно до п. 2 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок «на добу наперед» та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії).
		Оптовий постачальник електричної енергії (тобто ДП «Енергоринок») провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію (п. 15 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії»).
		Згідно з приписами п. 16 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» Кабінет Міністрів України повинен був протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.
		Запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості ДП «Енергоринок» в порядку, визначеному окремим законом.
		Відповідним законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» № 719-IX, який набрав чинності з 16.07.2020 р. Метою якого є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, тобто погашення заборгованості, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
		Положеннями цього закону визначено як шляхи погашення заборгованості, так і механізми проведення розрахунків.
		Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» заборгованість Державного підприємства «Енергоринок» перед позивачем підлягає погашенню (списанню) в обсязі, що не перевищує обсяг списаної заборгованості відповідно до пункту 1 цієї частини.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» з метою забезпечення механізму погашення (списання) заборгованості, Кабінет Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом приймає рішення про збільшення статутного фонду та/або капіталу виробників електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, за рахунок емісії та внесення до статутного фонду та/або капіталу облігацій внутрішньої державної позики на суму заборгованості, передбаченої до погашення (списання) частиною першою цієї статті. Умови емісії та цільове призначення облігацій внутрішньої державної позики затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Заборгованість ДП «Енергоринок» перед оператором системи передачі за послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України та передачі електричної енергії магістральними і міждержавними електричними мережами підлягає погашенню (списанню) на умовах, визначених цим законом (п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії»).
		Як передбачено ч. 5 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.
		Кредиторська або дебіторська заборгованість ДП «Енергоринок», що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення Державного підприємства «Енергоринок» (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії»).
		Тобто заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором №3304/01 від 31.01.2006  підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою.
		Отже, запровадивши з 01.07.2019 новий ринок електричної енергії, держава змінила характер регулювання спірних правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного договору.
		Тому, не зважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між позивачем та відповідачем регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», реалізація положень якого підтверджується активними діями позивача, спрямованими на погашення заборгованості відповідача за договором у спеціальному порядку.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1001664710,73 грн заборгованості за договором №3304/01 від 31.01.2006 не підлягають задоволенню.
		Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 41105792,29 інфляційних втрат, 17957335,33 грн 3% річних та 14049212,12 грн пені, оскільки є похідними від основної вимоги, у задоволені якої було відмовлено.
		Згідно із ч.2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
		Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволені позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено: 16.04.2020
		 
		          Суддя                                                                                          Я.В. Маринченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...