Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/11753/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2021. Зареєстровано: 20.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/569/611/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019000000001148

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 569/11753/20
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                           
		19 квітня 2021 року                         м. Рівне
		 
		Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадження № 12119000000001148 від 20.12.2019 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір, Львівської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, не судимого, непрацюючого, 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
		з участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , - 
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом не доведеним:
		 
		Так, згідно обвинувального акту затвердженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора від 17 липня 2020 року, ОСОБА_3 у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, перебуваючи у невстановленому місці, з метою прикриття своїх справжніх даних, грубо порушуючи визначений законом порядок діяльності державних органів в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення, вирішив скористатися порядком набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та отримати завідомо неправдиві офіційні документи на персональні дані іншої особи, які офіційно посвідчують юридичні факти, а у подальшому документи, які офіційно посвідчують особу володільця, для їх використання шляхом пред`явлення уповноваженим посадовим особам органів виконавчої влади. 
		ОСОБА_3 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, перебуваючи у невстановленому місці, придбав підроблений паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданий 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсний до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із вклеєною своєю фотокарткою.
		У подальшому, 27.01.2019 ОСОБА_3 , реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, прибувши до України рейсом № 1494 сполученням «Франкфурт-Київ», перебуваючи у пункті пропуску № 320100 «Бориспіль D» ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», який розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7, під час проходження паспортного контролю пред`явив о 18 год. 06 хв. працівнику Державної прикордонної служби, який здійснював перевірку проїзних документів у пасажирів, завідомо підроблений документ  паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданий 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсний до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із своїм фотографічним зображенням, таким чином використав завідомо підроблений документ, після чого безперешкодно залишив приміщення Міжнародного аеропорту «Бориспіль».
		Відтак, приблизно у першій половині лютого 2019, (більш точні дата та час стороною обвинувачення не встановлено), ОСОБА_3 , усвідомлюючи порядок набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 у приміщенні Печерського районного у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, діючи умисно, реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого офіційного документа, використовуючи раніше виготовлений підроблений паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданий 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсний до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із вклеєною своєю фотокарткою, звернувся до уповноваженої особи із заявою про повторну видачу свідоцтва про народження, форма якої затверджена додатком № 26 Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», внаслідок чого отримав повторно видане свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської обл., серія 
		НОМЕР_2 від 12.02.2019. 
		Продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, 20.02.2019 ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи порядок набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», у денний час (більш точний час стороною обвинувачення не встановлено), прибув у приміщення Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., яке розташоване по вул. Словацького, 3 у 
		м. Рівне, де використовуючи завідомо підроблений паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданий 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсний до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із вклеєною своєю фотокарткою та повторно видане свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської обл., серія НОМЕР_2 від 12.02.2019, отримане на підставі підробленого паспорту громадянина Румунії, звернувся із заявою № 13 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, до якої додав зобов`язання про припинення іноземного громадянства, ксерокопію свідоцтва про народження та переклад згаданого підробленого паспорту. 
		02.05.2019 внаслідок використання ОСОБА_3 завідомо підробленого офіційного документа, а саме паспорту громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданого 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсного до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісією Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., члени якої не були обізнані у кримінально протиправних намірах заявника, прийнято рішення про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_11 та 10.05.2019 на підставі заяви від імені ОСОБА_11 видано довідку № 1555 про реєстрацію особи громадянином України, форма якої затверджена Наказом МВС України № 715 від 16.08.2012. 
		Продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, направленого на використання завідомо підробленого документу, 10.05.2019, у денний час (більш точний час стороною обвинувачення не встановлено) ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., розташованому по вул. Словацького, 3 у м. Рівне, грубо порушуючи визначений законом порядок діяльності суб`єкта територіального підрозділу Державної міграційної служби України в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, з метою отримання паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_11 , пред`явив уповноваженій особі довідку № 1555 про реєстрацію особи громадянином України від 10.05.2019. Уповноважена особа, будучи не обізнаною у його кримінально протиправних намірах, підготувала та роздрукувала заяву № 3280083 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України, а також відібрала його відцифрований образ обличчя, підпис та відбитки пальців рук, які внесла до Єдиного державного демографічного реєстру України під персональними даними ОСОБА_11 . 
		Внаслідок своїх кримінально протиправних дій 24.05.2019 
		ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., розташованому по вул. Словацького, 3 у м. Рівне, отримав паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 14.05.2019 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської обл. із своїм зображенням, тобто завідомо підроблений документ.
		Пізніше, 20.06.2019 приблизно о 15 год., ОСОБА_3 , в приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., розташованому по вул. 16-го Липня, 6 у м. Рівне, розуміючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання в результаті їх вчинення суспільно небезпечних наслідків, реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, з метою отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон на персональні дані іншої особи  ОСОБА_11 , використовуючи завідомо підроблений документ, - пред`явив уповноваженій особі підроблений паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 14.05.2019 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської обл., із своїм фотографічним зображенням, яка будучи не обізнаною у його кримінально протиправних намірах, підготувала та роздрукувала заяву № 15023824 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також відібрала його відцифрований образ обличчя, підпис та відбитки пальців рук, які внесла до Єдиного державного демографічного реєстру України під персональними даними ОСОБА_11 . 
		Внаслідок своїх кримінально протиправних дій 01.07.2019 
		ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., розташованому по вул. 16-го Липня, 6 у м. Рівне, отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 25.06.2019 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області із своїм фотографічним зображенням, тобто завідомо підроблений документ.
		Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу. 
		 
		Позиція обвинуваченого:
		 
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаного ч.4 ст.358 КК України не визнав та показав, що ніяких протиправних дій він не вчиняв, з ОСОБА_11 він не знайомий, в Румунії ніколи не бував. Також обвинувачений вказав, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон він отримав у встановленому законом порядку. В Управління державної міграційної служби України в Рівненській області він ніколи не був, і свідків по даному провадження ніколи не бачив. Вважає, що пред`явлене обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки досудове розслідування проводилось необ`єктивно, упереджено, частина доказів є недопустимими, а тому просить суд винести відносно нього виправдальний вирок. 
		 
		Свідки допитані в судовому засіданні зі сторони обвинувачення:
		 
		Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона працює заступником начальника управління державної міграційної служби України в Рівненській області - начальник відділу з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції. До кола її обов`язків входить реалізація державної політики у сферах еміграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб; здійснення в межах компетенції провадження з питань прийняття (припинення) громадянства України; оформлення набуття громадянства та їх скасування та інше. Обвинуваченого ОСОБА_3 , який знаходиться в залі судового засідання не знає і ніколи не бачила, і таке прізвище не чула. Нею, 19 березня 2020 року проведено службову перевірку законності набуття громадянства України ОСОБА_11 за територіальним походженням, по інформації, що надійшла з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України. В ході перевірки було встановлено, що гр. Румунії ОСОБА_13 звернувся до Рівненського МВ УДМС України в Рівненській області із заявою про оформлення громадянства України у відповідності до ст.8 ЗУ «Про громадянство України». До заяви про оформлення набуття громадянство були надані документи, а саме: зобов`язання припинити іноземне громадянство; копія з оригіналу свідоцтва про народження. Особу останнього було встановлено по паспорту гр. Румунії № НОМЕР_1 від 23 червня 2010 року. Законність перебування його на території України було підтверджено дато штампом у паспорті щодо перетину кордону через КПП «Бориспіль» 27 січня 2019 року. Після оброблення всіх документів було встановлено, що підстав для відмови у набутті громадянства України ОСОБА_11 немає. Таким чином, 02 травня 2019 року було прийнято рішення про оформлення останньому набуття громадянства України. 10 травня 2019 року ОСОБА_11 було подано заяву про відмову від громадянства Румунії, і він отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України № 1555. 14 травня 2019 року ОСОБА_11 було оформлено паспорт гр.України № НОМЕР_3 та 25 червня 2019 року паспорт гр. України для виїзду за кордон НОМЕР_4 . Однак, проведеною перевіркою ДМС було встановлено, що набуття громадянства України ОСОБА_11 було отримано шляхом обману внаслідок подання фальших документів, а тому було прийнято рішення про підготовку подання про скасування рішення про набуття останнім громадянства України. 
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що вона працює заступником начальника Рівненського МВ УДМС України в Рівненській області. В коло її обов`язків входить прийняття та оформлення матеріалів з питань громадянства, прийняття рішень стосовно оформлення паспорту гр. України та паспорту гр. України для виїзду за кордон, та ряд інших обов`язків. Обвинуваченого ОСОБА_3 , який знаходиться в залі судового засідання не знає. У лютому 2019 року вона дійсно оформляла документи на набуття громадянства України ОСОБА_11 , з яким особисто не знайома. Після оформлення та перевірки вказаних документів було прийняте рішення щодо набуття останнім громадянства України. На цьому етапі її робота із цією справою була закінчена. 
		Крім того, свідок в судовому засіданні показала, що вона не може дати категоричну відповідь що обвинувачений ОСОБА_3 , який знаходиться в залі суду саме та особа, яка представлялась ОСОБА_11 , адже пройшло багато часу, і що вона щодня працює з значною кількістю людей (понад 100 осіб) і бачить їх не більше 20-30 хв., а тому вже не пам`ятає як виглядала особа, яка представлялась ОСОБА_11 .
		Також, свідок зазначила, що у своїй роботі вона ідентифікує особу та документ з яким він звернувся шляхом візуального порівняння, тобто не маючи будь-яких спеціальних знань та навичок, що не виключає факт елементарної схожості (тобто особа, яка представлялась ОСОБА_11 могла бути схожа на ОСОБА_3 ) .Щодо проведення слідчих дій з її участю, то свідок зазначила, що під час проведення допиту та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, слідча весь час давала її навідні запитання які формували риси особи, яку вона має впізнати. Впізнання проводилося з використання чорно-білих ксерокопій, а тому вона формально вибрала фотознімок, який був схожий на фото з справи (мається на увазі справи про набуття громадянства), а не за реальними зовнішніми ознаками особи. Поняті були запрошені в кінці пред`явлення особи для впізнання, та формально розписалися у протоколі (не будучи присутніми під час процесуальної дії). Вона не може сказати, що та людина їй запам`яталась, оскільки у неї не було особливих прикмет, і такої бороди як в обвинуваченого вона не пам`ятає. З моменту оформлення документів на ОСОБА_11 та її допиту і проведення впізнання пройшло більше одного року. Під час допиту і впізнання вона не наполягала, що може впізнати дану особу, і не наполягала, що це саме дана особа, як оформляла документи. Ознаки за якими вона нібито під час впізнання впізнала особу, яка надавала документи, а саме слов`янська зовнішність, погляд і борода на обличчі не є рисами особи, за якими вона могла категорично впізнати особу. 
		Допитана в судовому заіданні свідок ОСОБА_15 показала, що вона працює головним спеціалістом Печерського районного в м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. В коло її обов`язків входить проведення державної реєстрації народження фізичної особи та її походження, смерті, шлюбу, готування свідоцтва та інше. Обвинуваченого ОСОБА_3 , який знаходиться в залі судового засідання, вона не знає і ніколи не бачила. Щодо видачі повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.02.2019 на ім`я ОСОБА_11 може сказати, що саму особу, яка зверталась за даним свідоцтвом не пам`ятає, Вона була виконавцем заяви останнього, який представив всі відповідні документи для видачі повторного свідоцтва про народження. Перевіривши документи, нею було сформовано та через Держаний реєстр роздруковано повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 12.02.2019 на ім`я ОСОБА_11 та видано особі, яка за ним звернулась. 
		Свідок ОСОБА_16 будучи допитаним в судовому засіданні показав, що станом на 27 січня 2019 року він обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». До кола його обов`язків входить охорона державного кордону, прикордонний контроль, перевірка документів, види і способи їх підроблення і знання стійких навичок розпізнавання підроблених документів та інше. Обвинуваченого ОСОБА_3 , який знаходиться в залі судового засідання він не знає і ніколи не бачив. Також свідок розповів про порядок проходження прикордонного контролю на його робочому місця в терміналі «Д», міжнародного аеропорту «Бориспіль», що в с. Гора Бориспільського району. Прізвище Вєровий йому нічого не говорить, однак він знає, що останній внесений в базу прикордонної служби як особа, яка в січні 2019 року перетинала кордон України в міжнародному аеропорту «Бориспіль». В копії паспорта Вєрового дійсно стоїть дато штамп № НОМЕР_5 Бориспіль НОМЕР_6 , однак даний штамп йому не належить, оскільки у нього № НОМЕР_7 . 
		Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення свідок ОСОБА_17 показала,що вона проходить службу на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ НАУ і проводила досудове розслідування відносно ОСОБА_3 . Досудове розслідування проводилось в рамках Кримінально-процесуального законодавства. В протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 25.03.2020 зроблена механічна помилка, оскільки вказана дія проводилась в м. Черкаси, а в протоколі стоїть м. Київ. Всі документи вилучались у відповідності до ухвали слідчого судді від 12 березня 2020 року. Аналогічна помилка знаходиться і в протоколі від 24.03.2020, оскільки вказана слідча дія проводилась в м. Рівне, а документи вилучались у відповідності до ухвали слідчого судді від 12 березня 2020 року. Допит свідка ОСОБА_14 проводився в м. Рівне, однак в протоколі допиту стоїть місце проведення м. Київ, це механічна помилка. Впізнання по фотографіям проводилась з участю ОСОБА_14 в Рівненському МВ УДМС в України в Рівненській області. Копії чорнобілих фотографій для впізнання нею були взяті з її особистого архіву, а копія фоторафії під номером три була взяти із особової справи. Свідкові були роз`яснені її права, і вона за ознаками  слов`янська зовнішність, погляд, борода на обличчі впізнала особу під номером три, яка подавала докумети щодо набуття громадянства України. Щодо надання експериментальних зразків підпису та почерку, то вони надавались особисто обвинуваченим, однак останній після перерви для надання даних зразків вийшов з кабінета, і не повернувся назад. Таким чином обвинувачений не поставив власноручно підпис щодо надання даних зразків. Всі запити в державні органи та інші процесуальні та слідчі дії проводились нею у відповідності до Кримінально-процесуального законодавства. 
		 
		Письмові докази, що на думку прокурора підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, і які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні на предмет належності та допустимості, а саме:
		 
		Лист державної міграційної служби України від 28.01.2020, з якого слідує, що Посольство Румунії в Україні інформувало ДМС щодо ймовірної підробки бланків паспортів Румунії, а саме що запитувані документи, що посвідчують особу, румунські органи не видавали (а.к.п 54-57 т.1);
		Копії матеріалів на оформлення набуття громадянства України ОСОБА_11 (а.к.п 60-85 т.1);
		Лист Державної прикордонної служби України від 12.02.2020, згідно якого, відомостей щодо перетинання ОСОБА_11 державного кордону України не виявлено (а.к.п. 87-89 т.1);
		Лист Державної міграційної служби України від 12.03.2020 у відповідності до якого ОСОБА_3 оформлені паспорта гр. України для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 від 10.10.2019 органом видачі 8037 та серії НОМЕР_9 від 26.02.2020 органом видачі 2601 (а.к.п 90-92 т.1 );
		Лист державної податкової служби України від 18.02.2020, у відповідності до якого інформації в державному реєстрі фізичних осіб-платників податків стосовно ОСОБА_11 не знайдено (а.к.п. 93-94 т.1); 
		Лист УДМС України у Миколаївській області 06.05.2020, згідно якого ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 та ОСОБА_20 вибули у 1989 році на постійне місце проживання до Держави Ізраїль (а.к.п 98-101 т.1);
		Лист Міністерства юстиції України від 26.03.2020, з якого слідує, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлено актовий запис № 977 про народження ОСОБА_11 складений 17.10.1988 Первомайським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану південного міжрегіонального управлення Міністерства юстиції України (а.к.п. 95, 103);
		Протокол тимчасового доступу до речей і документів слідчої ОСОБА_17 від 25.03.2020 згідно якого в УДМС України в Черкаській області було вилучено документи на ім`я ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 12 березня 2020 року (а.к.п. 114-125 т.1); 
		Лист УДМС України у Черкаській області від 25.03.2020, згідно якого ОСОБА_3 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_10 орган видачі 7126 ( а.к.п. 126-130 т.1);
		Протокол тимчасового доступу до речей і документів слідчої ОСОБА_17 від 24.03.2020, у відповідності до якого в Рівненському МВ УДМС України було вилучено документи на ім`я ОСОБА_11 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 12 березня 2020 року (а.к.п. 131-210 т.1);
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.03.2020, згідно якого свідок ОСОБА_14 впізнала під номером три особу, яка є ОСОБА_3 яка подавала документи в лютому 2019 року до Рівненському МВ УДМС України було щодо набуття громадянства України (а.к.п 224-226 т.1);
		Лист Державної міграційної служби України від 09.04.2020 згідно якого, рішення УДМС України в Рівненській області від 22.03.2020 про оформлення набуття громадянства на ім`я ОСОБА_11 скасовано, паспорт гр.. України № НОМЕР_3 та паспорт гр. України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 визнані недійними та знищені ( а.к.п 228 т.1);
		Протокол тимчасового доступу до речей і документів слідчої ОСОБА_17 від 10.04.2020, у відповідності до якого у Центральному міжрегіональному управлінні ДМС у м. Києві та Київської області було вилучено документи на ім`я ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 12 березня 2020 року (а.к.п. 229-252 т.1, 1-8 т.2);
		Протокол тимчасового доступу до речей і документів слідчої ОСОБА_17 від 10.04.2020, у відповідності до якого у Державній міграційнй службі України було вилучено документи на ім`я ОСОБА_11 , ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 12 березня 2020 року (а.к.п. 9-22 т.2);
		Протокол тимчасового доступу до речей і документів слідчої ОСОБА_17 від 28.05.2020, у відповідності до якого у Печерському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ Міністерства юстиції було вилучено документи на ім`я ОСОБА_11 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 30 квітня 2020 року (а.к.п. 23-48 т.2);
		Протокол тимчасового доступу до речей і документів слідчої ОСОБА_17 від 03.04.2020, у відповідності до якого у ПРАТ «Київстар« була вилучена інформація щодо з`єднань абонентських номерів на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 03 березня 2020 року (а.к.п. 56-67 т.2);
		Висновок експерта № СЕ-19-20/12112-ФТ від 06.05.2020, згідно якого зображення особи у файлах « Вєровий п-т 003348664», «Вєровий п-т FV 541424», «Недзельський ЕТ 976276», «Недзельський 322390, «Недзельський FA695623 придатні для портретної ідентифікації. Зображення у даних файлах належать одній і тій самій особі (а.к.п 70-96 т.2);
		Протокол огляду головного оперуповноваженого ДСР НПУ ОСОБА_21 оптичного диску DVD-R на підставі доручення слідчої ОСОБА_17 від 16.06.2020, на якому міститься інформація щодо з`єднань абонентських номерів в 2019 році, що належать ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 (а.к.п 108-120 т.2);
		Висновок експерта № СЕ-19-20\16200-ПЧ від 08.07.2020, згідно якої підписи ОСОБА_3 від імені ОСОБА_11 в документах щодо оформлення набуття громадянства України не вирішувались та не виявились можливим встановити у зв`язку з відсутністю необхідної кількості зразків почеру та підпису ОСОБА_3 рукописні цифрові записи « 20.02.19» у графі для дати № 15 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 20.02.2019; «20.02.19» у зобов"язанні припинити іноземне громадянство від 20.02.19; « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у графі дата у таблиці «Документ отримано» на звороті заяви анкети № 3280083 від 10.05.2019; «01.07.2019» у графі підпис отримувача документа» та «01.07.2019» в графі «Дата «у таблиці «Документ отримано» - виконані й мовірно ОСОБА_3 ( а.к.п.144-195 т.2); 
		Постанову для отримання зразків для експертизи від 27.05.2020, протоколами отримання зразків для експертизи від 27.05.2020, 25.06.2020 та експериментальні зразки підпису, почерку ( а.к.п 196-217).
		 
		Позиція сторони захисту:
		 
		Під чассудових дебатівстороною захистута обвинуваченим ОСОБА_3  заявленоклопотання про порушення кримінального-процесуального законупри розслідуваннякримінального провадження № 12019000000001148від 20.12.2019 та визнання доказів недопустими та неналежними, а саме: 
		-рапорт начальника управління ГСУ НП України ОСОБА_25 від 19.12.2019, адресований заступникові Голови НП України начальнику ГСУ ОСОБА_26 ( а.к.п. 20 т. 1);
		-рапорт головного оперуповноваженого ДСР НП України ОСОБА_27 від 12.12.2019, адресований начальникові ДСР НП України ОСОБА_28 ( а.к.п.24 т.1);
		-постанови від 16.01.2020 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12019000000001148 (а.к.п.30-31 т.1);
		-постанову від 16.01.2020 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №120190000000011489 (а.к.п.36-37 т.1);
		-лист-відповідь від ДП «Інформаційні судові системи» вих. № 916/1/14-10-20 від 20.02.2020 (а.к.п. 46 т.1);
		-доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій ( в порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України) від 17.02.2020 (а.к.п.52 т.1);
		-супровідний лист від заступника начальника ДСР НП України вих. № 1743/55/03-2020 від 19.02.2020 ( а.к.п.53 т.1) та додатки до вказаного листа ( а.к.п. 54-87 т.1);
		-лист-відповідь з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України вих. № 6.1-2692/6-20 від 12.03.2020 (а.к.п. 92 т.1);
		-лист-запит до УДМС України у Миколаївські області вих. №922/24/9/2-2020 від 06.05.2020 ( а.к.п. 98 т.1);
		-рапорт головного оперуповноваженого 1-го відділу 1-го управління боротьби з організованими групами та злочинними організаціями ДСР НП України ОСОБА_29 від 03.03.2020 (а.к.п.104 т.1);
		-клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 03.03.2020 ( а.к.п.114 т.1);
		-ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 березня 2020 року, у справі № 757/11374/20-к ( а.к.п.121 т.1);
		-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 25.03.2020 ( а.к.п.123 т.1);
		-лист-відповідь від ДМС України в Черкаській області вих. № 7101.6.2-2301/71.1  20 від 25.03.2020 ( а.к.п.126 т.1) та додаток до нього ( а.к.п.127 т.1);
		-клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 03.03.2020 ( а.к.п.131 т.1);
		-ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 березня 2020 року, у справі № 757/11354/20-к ( а.к.п.139 т.1);
		-протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 25.03.2020 ( а.к.п.123 т.1);
		-лист директора департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України ОСОБА_31 до Управління ДМС України в Рівненській області ( а.к.п.148 т.1);
		-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.03.2020 ( а.к.п.224 т.1);
		-клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 03.03.2020 ( а.к.п. 229 т.1);
		-ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 березня 2020 року, у справі № 757/11372/20-к ( а.к.п.18 т.2);
		-клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 03.03.2020 ( а.к.п. т.2);
		-ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 березня 2020 року, у справі № 757/11373/20-к ( а.к.п.18 т.2);
		-протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 10.04.2020 ( а.к.п.20 т.2);
		-клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 30.04.2020 ( а.к.п. т.2);
		-ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 травня 2020 року, у справі № 757/18367/20-к ( а.к.п.30 т.2);
		-протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 28.05.2020 ( а.к.п.32 т.2);
		-висновку експерта № СЕ-19-20/12112-ФТ від 06.05.2020 ( а.к.п.77 т.2);
		-доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 16.06.2020 вих. № 1277/24/9/2-2020 ( а.к.п.97 т.2);
		-рапорта головного оперуповноваженого ДСР НП України ОСОБА_29 від 26.06.2020 ( а.к.п.100 т.2);
		-протоколу огляду від 17.06.2020 (а.к.п.111 т.2);
		-постанови про проведення почеркознавчої експертизи від 03.03.2020 ( а.к.п. 144 т.2);
		-висновку експерта № СЕ-19-20/16200-ПЧ від 06.05.2020 (а.к.п.174 т.2);
		-протоколу отримання зразків для експертизи від 27.05.2020 ( а.к.п.198 т.2) та додатки до протоколу відібрання експериментальних зразків ( а.к.п.200-217 т.2 ).
		 
		Мотиви Суду:
		 
		Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
		Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
		Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		При ухваленні даного вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, суд вирішує в тому числі, наступні питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до наступного.
		Положеннями ст.91КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно частини 2 даної норми доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.
		Нормою ст.84КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на прокурора.
		Судом, відповідно до вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, були створені необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав, сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
		Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ч.2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права назбирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію проесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 6 ст. 22 КПК України встановлено, що суд, зберігаючи об"єктивність та неупередженість, створює необхідні мови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов"язків. 
		Всі клопотання учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України, при цьому суд зберігав об`єктивність та неупередженість, створював необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
		Для України нормою міжнародного договору є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі- Конвенція), де у п.1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».
		У статті 1 Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практики Європейського суду з прав людини», від 23лютого 2006року підтвердженообовязковість виконанняУкраїною рішенняЄвропейського судуз правлюдини,а статтями13і 17передбачено,що «прирозгляді справсуди такожповинні застосовуватиКонвенцію тапрактику Суду,як джерелоправа.
		Конвенція 1950 року містить положення про те, що «Високі Договірні сторони (якою є і Україна) гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі Ш цієї Конвенції».
		Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
		Враховуючи вищевказанівимоги таберучи доуваги ратифікаціюЗаконом Українивід 17липня 1997року Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950року іПершого протоколута протоколів№ 2,4,7,11до Конвенціїта прийняттяЗакону Українивід 23лютого 2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини»,суди такожповинні застосовуватиКонвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод(Рим,4листопада 1950року)та рішенняЄвропейського судуз правлюдини як джерело права.
		В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення « поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:
		- п. 45 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (заява №21037/05) від 17.06.2011 р.;
		- п. 53 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Смирнов проти України» (заява №38683/06) від 15.10.2010 р.;
		- п. 75 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Огороднік проти України» (заява №29644/10) від 05.05.2015 р.;
		- п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Єрохіна проти України» (заява №12167/04) від 15.02.2013 р..)..
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно п. 2 мотивувальної частині рішення Конституційного суду України у справі № 1-38/2016 від 20.12.2016 року  в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Основного Закону України).
		Відповідно до пункту «b» статті 13 Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів (прийнятих Восьмим Конгресом Організації Об`єднаних Націй з профілактики злочинності і поводження з правопорушниками. Гавана, Куба, 27 серпня  7 вересня 1990 року) при виконанні своїх обов`язків обвинувачі захищають державні інтереси, діють об`єктивно, належним чином враховують положення підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні або невигідні вони для підозрюваного.
		У п. п. 70, 71 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) від 20 жовтня 2011 року (остаточне рішення 20/01/2012), Суд, аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
		Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58.
		Суд вважає, що відсутність в обвинувальному акті обов`язкової для доказування обставини винуватості обвинуваченого, а саме мети вчинення кримінального правопорушення є істотнім порушенням вимог ч. 1 ст. 91 КПК України, оскільки це унеможливлює якісно і в повній мірі здійснення захисту від пред`явленого обвинувачення, що беззаперечно порушує право особи ОСОБА_3 на захист, а суд, з врахуванням вимог ст. 337 КПК України, позбавлений можливості самостійно встановлювати ці обставини, оскільки це виходить за межі обвинувачення.
		При оцінці даної обставини, суд враховує Рішення Європейського Суду з прав людини:
		- від 25.07.2000 року по справі «Маттоціа проти Італії», в якому суд нагадав, що: «… обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «Ь» ч. 3 ст. 6 Конвенції…»;
		- від 09.10.2008 року по справі «Абрамян проти Росії», де суд зазначив, що у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції: « …деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінські проти Австрії»). Крім того, суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті».
		Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому, стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеєр проти Бельгії» 27.02.1980 року).
		Зі ст. ст. 62, 129 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Відтак, презумпція невинуватості, закріплена в п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - є одним із найважливіших елементів справедливого кримінального процесу.
		Аналіз практики Європейського суду з прав людини, з врахуванням якої в силу ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України підлягає застосуванню кримінально процесуальне законодавство України, слідує, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону (рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України»).
		Відповідно до ст. 1 КПК України - порядок кримінальногопровадження натериторії Українивизначається лишекримінальним процесуальнимзаконодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
		Завданнями кримінальногопровадження є захистособи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щобдо кожногоучасника кримінальногопровадження булазастосована належнаправова процедура. (ст. 2 КПК України).
		Статтею ст. 7 КПК України встановлено засади кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватостіта забезпеченнядоведеності вини; змагальність сторінта свободав поданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості; безпосередність дослідженняпоказань,речей ідокументів; диспозитивність.
		Приписами ч.3 ст.17 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом.
		Згідно з вимогамист. 25 КПК Українипрокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції, розпочавши досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, а також відповідно до ч.2ст.9 КПК Українивсебічно повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Суд, відповідно дост. 26 КПК Україниу кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
		Статтею 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом.
		Згідно ч.1ч. 2 ст. 87 КПК України, - недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу, або з порушенням його суттєвих умов.
		Відповідно дост. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст.91 КПК Українипокладається на прокурора.
		Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Згідно ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ з точки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів зточки зорудостатності та взаємозв`язку для прийняття відповідногопроцесуального рішення.Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Відповідно до ч.1ст.337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Відповідно до ст.80 КПК  доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Згідно ст.99КПК -документом єспеціально створенийз метоюзбереження інформаціїматеріальний об`єкт,який містить зафіксованіза допомогоюписьмових знаків,звуку,зображення тощовідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що становлюютьсяпід часкримінального провадження.   
		Прокурор посилається як на докази вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального проступку: рапорт начальника управління ГСУ НП України ОСОБА_25 від 19.12.2019 адресований заступникові Голови НП України начальнику ГСУ ОСОБА_32 , рапорт головного оперуповноваженого ДСР НП України ОСОБА_27 від 12.12.2019, адресований начальникові ДСР НП України ОСОБА_28 , постанову від 16.01.2020 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12019000000001148, постанову від 16.01.2020 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 120190000000011489, лист відповідь від ДП « Інформаційні судові системи» вих.№ 916\1\14-10-20 від 20.02.2020, супровідний лист від заступника начальника ДСР НП України вих. № 1743/55/03-2020 від 19.02.2020, лист відповідь з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України вих.. № 6.1-2692\6-20 від 12.03.2020, лист-запит до УДМС України у Миколаївській облсті вих. № 922\24\9\2-2020 від 06.05.2020, рапорт головного оперуповноваженого 1-го відділу 1-го управління боротьби з організованими групами та злочинними організаціями ДСР НП України ОСОБА_29 від 03.03.2020, лист-відповідь від ДМС України в Черкаській області вих. № 7101.6.2-2301\71.1-20 від 25.03.2020 (том № 1, а.к.п 126) та додаток до нього том 1 (а.к.п. 127), лист департамента з питань громадянства, паспортизації та реєстації ДМС України ОСОБА_31 до Управління ДМС України в Рівненській області (том 1 а.к.п 148), рапорт гловного оперуповноваженого ДСР НА України Сергія Швеця від 26.06.2020 (том 2 а.к.п. 100), лист відповідь від Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України вих. № 0.184-19481/0/15-20-вих від 16.07.2020 ( том 4 а.к.п.27). 
		Однак суд вважає, що вказані документи не є доказами в розумінні ст.ст. 80,99 КПК України, а рапорта працівників поліції є внутрішнім документом Національної поліції України. 
		Крім того, суд приходить до переконання, що вказані рапорти та інші письмові документи зібрані не у спосіб передбачений КПК України. 
		Як слідує з ст.160 КПК  сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу, слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням із прокурором. Частина 2 п. 7 даної статті передбачає обгрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження. 
		Із аналізу даної статті слідує, що клопотання про тимчасовий доступ передбачає три способи доступу до речей і документів, а саме: тимчасовий доступ з метою огляду речей та документів, вилучення копій та оригіналів документів. 
		Як слідує із клопотання про надання тимчасових доступів до речей та документів від 03.03.2020 (а.к.п. 114,131,229 том 1, а.к.п. 9,23,56 т.2) слідчий ОСОБА_17 зверталась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про надання виключно тимчасового доступу до речей і документів, та не просить надати їй можливість вилучати копії чи оригінали таких документів, тобто слідчим не порушувалося питання про вилучення документів у відповідності до п.7 ч.2 ст.160 КПК України. 
		На підставі даних клопотань слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_33 і було надано тимчасовий доступ у відповідності до даних клопотань без вилучення копій чи оригіналів документів.
		Таким чином, суд вважає вилучені документи у відповідності до ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_34 від 12 березня 2020 року (а.к.п 121 т.1), (а.к.п 131 т.1), (а.к.п. 237 т.1), 12 травня 2020 року (а.к.п 30 т.2), 12 березня 2020 року (а.к.п. 63 т.2) визнати недопустими та неналежними доказами. 
		Що стосується ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_34 від 12 березня 2020 року, у справах № 757/11374/20-к, № 757/11354/20-к, № 757/11372/20-к, № 757/11373/20-к, №757/11377/20-к (т. 1 а.к.п. 121, а.к.п.139, а.к.п.237, т.2 а.к.п.18, а.к.п. 63), то суд виходить з наступного:
		Суд приходить до переконання, що вказані рішення ґрунтуються на документах, які були отримані в порушення норм чинного законодавства та джерело походження яких невідоме, а тому за результатами розгляду даного клопотання та інші похідні документи визнаються судом як недопустимі докази (доктрина «плоди отруєного дерева»).
		З резолютивних частин даних ухвал слідує, що слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 задовольнив клопотання старшого слідчого в ОВС НП України ОСОБА_17 та надав дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів згідно прохальної частини клопотання. Тобто, враховуючи що сторона обвинувачення у своєму клопотанні не порушувала питання про вилучення документів, слідчий суддя у відповідності та на підставі п. 6 ч. 1 ст. 164 КПК України, надав виключно тимчасовий доступ до речей та документів та жодним чином не надавав можливість вилучення оригіналів чи копій таких документів. За таких підстав вилучення на підставі вказаної ухвали, будь-яких документів в оригіналах чи копіях є порушенням норм КПК України, та відповідно до ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України такі документи (вилучені) визнаються судом як недопустимі докази. 
		Що стосується протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 25.03.2020 (том 1 а.к.п. 123-125), то відповідно до вказаного протоколу, старший слідчий ОСОБА_17 вилучила оптичний носій інформації на якому міститься файл із зображенням ОСОБА_3 .
		Однак, слідчий суддя не надавав можливості вилучення будь-яких речей та документів, а тому слідчий вилучила оптичний носій інформації на якому нібито містився файл із зображенням ОСОБА_3 без дозволу слідчого судді. 
		Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, вказаний носій інформації визнається судом недопустимим доказом, як і інші докази, зокрема висновки експерта проведені з використання такого носія інформація та файлу, який міститься на ньому (доктрина «плоди отруєного дерева»).
		Що стосується безпосередньо змісту протоколу, зокрема, і про місце його складання та вилучення документів, адже в протоколі зазначено місце складання «місто Київ», при цьому, надалі у протоколі зазначається що вилучення відбувається у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, яке розташоване за адресою: б-р Шевченка, 117, м. Черкаси, а тому невідомо де ж був складений протокол у м. Києві чи у м. Черкаси.
		Крім цього, суд виходить з того, що згідно тексту протоколу та листа з ДМС (том 1, а.к.п. 126) «надати відцифрований образ обличчя особи (у електронному вигляді з вивантаженням з системи), відцифрований підпис особи (у електронному вигляді з вивантаженням з системи), а також на паперових носіях, від цифровані відбитки пальців рук, при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_10 дата видачі:17.05.2020, дійсний до 17.05.2022, орган видачі: Смілянський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на ім`я ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 немає можливості у зв`язку з тим, що … взяття від цифрованого образу обличчя, від цифрованого підпису та відбитків пальців рук не передбачалося.
		Також, в протоколах зазначено, що «оригінали документів на підставі яких, був виданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_10 дата видачі:17.05.2020, дійсний до 17.05.2022, орган видачі: Смілянський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на ім`я ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 були знищені… із зазначенням зв`язку із закінченням терміну їх зберігання.
		При цьому, в протоколі також зазначено, що «надано копію акту №1 від 06.03.2018 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архіву фонду ВСГІРФО Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області - на 2 арк.»
		Однак, в описі речей та документів, доступ до яких здійснено, зазначено (окрім акту №1), що було вилучено оптичний диск, на якому міститься файл з фотографічним зображенням ОСОБА_3 . 
		У зв`язку з викладеним суд приходить до переконання, про неналежність отримання даних доказів, а саме файлу з фотографічним зображенням ОСОБА_3 оскільки даний файл отриманий не в передбачений КПК способом, адже в протоколі зазначено, що надано лише Акт №1, а решта документів або не виготовлялась, або знищена.
		Крім того, у описі відсутніі відомості про ідентифікуючі ознаки оптичного диску, який був вилучений. При цьому, на упакуванні де знаходився оптичний диск, відсутні підписи усіх учасників процесуальної дії, що в свою чергу порушує вимоги КПК України з приводу упакування додатків до протоколу (ч. 3 ст. 105 КПК України), що підтверджує вільний доступ до такого оптичного диску працівниками поліції та можливість його заміни.
		Відповіднодо протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 24.03.2020 ( том 1 а.к.п 141), то слідчий суддя не надавав можливості вилучення будь-яких речей та документів, однак слідчий вилучила документи, а тому такі документи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України є недопустимим доказом, як і інші докази, зокрема висновки експерта проведені з використання такого носія інформація та файлу, який міститься на ньому ( доктрина «плоди отруєного дерева»).
		Згідно протоколупред`явлення особидля впізнанняза фотознімкамивід 24.03.2020(том1,а.к.п.224)згідно якогосвідок ОСОБА_14 впізнавала осіб пофотографіям, то аналізуючи вказаний документ суд вважає, на час початку проведення вказаної процесуальної дії та час його проведення є невірними. 
		Так, вказана процесуальна дія, за участю свідка ОСОБА_14 , розпочалась о 17 год. 05 хв., при тому що, в 16 год. 43 хв. закінчилась інша процесуальна дія за участю того ж свідка  ОСОБА_14 , а саме допит її у якості свідка. Враховуючи, що між цими процесуальними діями пройшло лише 20 хв., у суда є сумніви, адже якщо допит, який тривав (56хв), закінчився о 16 год. 43 хв, то ще ж необхідно було час для того щоб ознайомитися з протоколом, підписати його. Крім того, за цей час (20хв.) слідчий встигла знайти понятих, та залучити їх до проведення вказаної процесуальної дії, що само по собі неможливо. 
		Що стосується тривалості процесуальної дії  пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, то як вбачається з протоколу така процесуальна дія тривала 9хв. Тобто слідчий, за цей короткий період часу зміг встановити та внести до протоколу анкетні данні понятих, роз`яснити права та обов`язки усім учасникам процесуальної дії, попередньо з`ясувати у свідка зовнішні ознаки впізнаваємої особи, а також обставини за яких вона бачила таку особу, безпосередньо провести впізнання а також заповнити протокол, і все це за 9 хв.
		Отже, у суду є достатні підстави вважати, що протокол був складений передчасно, та слідча заздалегідь була впевнена, що свідок зможе впізнати саме ОСОБА_3 , або у ньому зазначені неправдиві відомості про час та дату його проведення.
		Якщо ж аналізувати безпосередньо зміст протоколу, то варто зазначити, що свідок вказує про те що може впізнати особу за сукупністю ознак, а саме: особа слов`янської зовнішності, кругле обличчя із бородою. При цьому, ознаки за якими особа впізнала особу це: слов`янська зовнішність, погляд, борода.
		Суд приходить до переконання, що під вказаний опис підпадає більшість населення чоловічої статі України, тобто ніякої конкретної ознаки, а щодо того, і яким чином свідок роздивилась погляд у фотознімках, суд не може взяти до уваги і є сумніви у достовірності даного доказу. Крім того, з моменту коли свідок один чи два рази (відповідно до показів наданих суду, точно не пам`ятає) бачила особу, яку впізнавала, пройшло більше року, а за цей час, (враховуючи специфіку роботи в ДМС та кількість осіб, які щоденно звертаються до підрозділів ДМС) з такими ознаками зовнішності 100% звертався не один громадянин, тому те, що свідок з легкістю за декілька хвилин впізнала саме ту особу дуже дивує, то у суду є переконання про недостовірність доказів. 
		Що стосується самих фотознімків, пред`явлених свідкові для впізнання, то суд вважає, що наявні суттєві порушення процедури проведення вказаної процесуальної дії, адже фотознімки мають суттєві розбіжності, зокрема це колір бороди у осіб на фото № 1 та № 2, відрізняється зачіска в особи під фото № 2, особа № 1 не зовсім має «слов`янську зовнішність».
		Згідно довідки до вказаного протоколу, відповідно до якої особа, зображена під № НОМЕР_11 є ОСОБА_3 , однак незрозуміло на підставі чого орган досудового розслідування вважає, що це саме ОСОБА_3 , та де взагалі було отримане вказане фотозображення, адже до моменту проведення впізнання у органу досудового розслідування не було в наявності вказаного фотозображення, про що свідчать матеріали кримінального провадження (не було застосовано навіть під час проведення портретної експертизи).
		Крім того, під час допиту свідка ОСОБА_14 , у судовому засіданні остання на запитання прокурора «Чи знаходиться у залі судового засідання особа, яка представлялася ОСОБА_35 » відповіла, що на даний час вона не може сказати, що це ця особа (вказуючи на ОСОБА_3 ) адже пройшло багато часу, та щодня до неї звертається понад 100 людей, а що стосується проведення процесуальної дії «пред`явлення особи для впізнання» то ОСОБА_14 у судовому засіданні зазначила, що особу вона впізнавала по чорно-білим фотографіям, а тому приблизно вказала на фотознімок, тобто не була впевнена на 100% що то дійсно та особа, яка представлялась ОСОБА_11 , та зверталась до неї щодо оформлення громадянства України. Також свідок зазначила, що під час впізнання обирала той фотознімок, який схожий на фотознімок особи зі справи про набуття громадянства, а не за зовнішніми ознаками реальної особи, а також зазначила, що слідча давала їй навідні питання з приводу зовнішності впізнаваємої особи. Крім того, як зазначила ОСОБА_14 , поняті прийшли вже після того як свідок обрала фотознімок з впізнаваємою особою. Тобто, покази свідка підтверджують наявністю порушень органом досудового розслідування під час проведення пред`явлення особи для впізнання та відповідно складання протоколу, що є істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
		У своїй Постанові Верховний Суд від 05 березня 2020 року № 666\5448\15-5 вказує, що частиною 1 ст. 23 КПК встановлено, що суд досліджує безпосередньо докази. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. 
		Відповідно до ч.4 ст.95 КПК - суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд невправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданим слідчому, прокурору або посилатися на них. 
		За таких підстав, суд бере до уваги та покладає в основу вироку покази свідка ОСОБА_14 які вона давала в судовому засіданні, а протокол впізнання від 24.03.2020 за участю вказаної особи не приймає як доказ та не враховує під час постановлення рішення. 
		Що стосується протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 10.04.2020 (том 2 а. к.п. 20), то слідчий суддя також не надавав можливості вилучення будь-яких речей та документів, однак слідчий вилучила документи, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, визнаються судом недопустимим доказом, як і інші докази, зокрема висновки експерта проведені з використання такого носія інформація та файлу, який міститься на ньому (доктрина «плоди отруєного дерева»).
		Згідно змісту опису (том 2 а.к.п 22) було вилучено 9 електронних файлів з відцифрованими образами обличчя та відцифровавними підписами особи, збереженими в Єдиному державному демографічному реєстрі України при оформленні «наступних документів», та зазначено відповідний перелік документів, серед яких наявний і паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_10 (назва електронного файлу «Недзельський ЕТ НОМЕР_12 »). 
		Однак, як вже суд зазначив, під час дослідження доказів в том №1 на а.с.126 наявний лист Управління ДМС України в Черкаській області, відповідно до якого під час оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_10 взяття відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису та відцифрованих відбитків пальців не передбачалося, а тому вони відсутні.
		Що стосується висновку експерта № СЕ-19-20/12112-ФТ від 06.05.2020 за результатами проведення портретної експертизи (том 2 а.к.п. 77), то на експертизу надано:
		- DVD-R диск, вилучений в державній міграційній службі України у якому наявні відцифровані образи обличчя особи (у електронному вигляді з вивантаженням з системи), збережені в Єдиному державному демографічному реєстраі України при оформленні наступних документів:
		- паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , дата видачі: 14.05.2019; орган видачі : Рівненський МВ УДМС України в Рівненській області, на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (назва електронних файлів «Вєровой п-т 003348664; «Вєровой підпис п-т 003348664»);
		- паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , дата видачі: 25.06.2019, дійсний до 25.06.2029, орган видачі : УДМС України в Рівненській області, на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (назва електронних файлів «Вєровой п-т FV 541424; «Вєровой підпис п-т FV 541424»);
		- паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_13 , дата видачі: 17.05.2012, дійсний до 17.05.2020, орган видачі : Смілянський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (назва електронного файлу «Недзельський НОМЕР_10 »);
		- паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_14 , дата видачі: 07.08.2017, дійсний до 07.08.2027, орган видачі : Печерський районний відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в м.Києві, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (назва електронних файлів «Недзельський FH 322390» «Недзельський підпис FH 322390»);
		- паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_15 , дата видачі: 07.08.2015, орган видачі : Голосіївський районний відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в м.Києві, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (назва електронних файлів «Недзельський FA 695623» «Недзельський підпис FA 695623»).
		Вказаний висновок суд не бере до уваги, і вважає його недопустимим доказом із наступних підстав:
		- всі вищевказані файли, які являлися безпосереднім і єдиним об`єктом дослідження експерта були вилучені на підставі ухвали суду у справі № 757/11373/20-к від 12.03.2020 (т.2 а.с.18) та відповідно до її змісту слідчим суддею дозвіл саме на вилучення будь-яких документів або файлів не надавався, тому слідчим було вчинено вказану дію без попереднього дозволу суду;
		- постановлення ухвали слідчим суддею відбулося за результатами розгляду відповідного клопотання старшого слідчого ГУНП України ОСОБА_36 від 03.03.2020року (т.2 а.с.9) зміст якого складено на підставі рапорту головного о/у Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_29 від 03.03.2020 (т.1 а.с.109) обставини походження якого так само як і порядок його долучення до кримінального провадження в ході судового слідства встановлені не були. Крім того, не встановлено джерело походження інформації, вказаної в рапорті, яка в подальшому була зазначена як у клопотанні про проведення тимчасового доступу так і в ухвалі слідчого судді. 
		Однак, 10.04.2020старшим слідчим ОСОБА_17 проведено тимчасовийдоступ вДМС України(т.2а.с.20)під часякого вилученовищевказані фалита втому числівідцифрований образобличчя збереженийв Єдиномудержавному демографічномуреєстрі Українипри оформленні паспортугромадянина Українидля виїздуза кордон№ НОМЕР_13 ,дата видачі:17.05.2012,дійсний до17.05.2020,орган видачі:Смілянський районнийвідділ УправлінняДержавної міграційноїслужби Українив Черкаськійобласті,на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(назваелектронного файлу«Недзельський НОМЕР_10 »),при тому,що відповіднодо зміступротоколу тимчасовогодоступу від25.03.2020(т.1а.с.123)вказано,що надативідцифрований образобличчя неможливо,так як,вказаний паспорт для виїздуза кордон№ НОМЕР_13 видавався напідставі постановиКМУ №231від 31.03.1995«Про затвердженняправил оформленняі видачіпаспорта громадянинаУкраїни длявиїзду закордон…»,згідно якоговзяття відцифрованогообразу обличчяне передбачалося. 
		Факт відсутностівказаного відцифрованогообразу обличчятакож підтвердилапід часдопиту всуді іслідча ОСОБА_36 та наголосилана тому,що неюнібито буловилучено фотозображення,що такожне підтверджуєтьсяматеріалами справи;при цьому, у описі до протоколу тимчасового доступу від 10.04.2020 (том. 2 а.к.п. 22) зазначено, що файл з назвою «Недзельский ЕТ 976276» є зображенням ОСОБА_3 виготовлене під час оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_10 , однак у висновку експерта зазначено, що це зображення виготовлене при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_15 від 26.06.2019, тобто під час оформлення зовсім іншого документу.
		Під час проведення дослідження та у висновках експертом вказано, що «Зображення особи в файлі «Недзельський НОМЕР_10 » (виготовлене при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_15 дата видачі :07.08.2015, орган видачі Голосіївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві» придатне для портретної ідентифікації та в порівнянні з іншими наданими на дослідження зображеннями належить одній і тій самій особі» при цьому «Зображення особи в файлі «Недзельський ЕТ 976276» (виготовлене при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_15 дата видачі :07.08.2015, орган видачі Голосіївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві) під час досудового розслідування не вилучалося та на дослідження не направлялося.
		Крім того, відповідно до відповіді директора Державної міграційної служби України вих. № 6.1-3633/6-20 від 09.04.2020 (т.1 а.с. 228) ОСОБА_37 зазначено вичерпний перелік паспортних документів, які видавалися на ім`я ОСОБА_3 серед яких відсутні ті, під час оформлення яких нібито було виготовлено відцифровані образи обличчя, вилучені під час тимчасового доступу та надані слідчим на дослідження експерту.
		Суд приходить до переконання, що вказані докази отримані стороною обвинувачення у спосіб, не передбачений діючим законодавством України, а так само внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		Згідно доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 16.06.2020 вих. № 1277/24/9/2-2020 (том 2 а.к.п. 97), то вказаним дорученням слідчий доручає працівникам ДСР НП України «отримати із одночасним оформленням із дотриманням ст. 104-106 КПК України протоколу вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_11 наближені до 2019 року». 
		Отже, слідчий доручає виконати такі дії, які оперативні працівники фактично не можуть виконати, оскільки слідчому необхідно було винести постанову про відібрання зразків підписів, а лише потім доручати оперативним працівниками отримувати такі зразки.
		Крім того, у матеріалах кримінального провадження наявна відповідь на запит правоохоронного органу, відповідно до якої ОСОБА_11 у період з 25.06.2019 державний кордон України не перетинав (том 1 а.к.п 29).
		Що стосується іншого пункту, а саме «встановити працівника Державної прикордонної служби, який здійснював перевірку пред`явленого ОСОБА_3 підробленого проїзного документу 27.01.2019». Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які документи, що підтверджують, що безпосередньо ОСОБА_3 пред`являв підроблений документ, а тому таке твердження носить односторонній характер і не відповідає матеріалам кримінального провадження.
		Протоколом огляду від 17.06.2020 (том 2 а.к.п. 111) було оглянуто оптичний диск ДВД-Р, з якого слідує, що сторона обвинувачення беззаперечно вважає, що номер мобільного телефону НОМЕР_16 належить ОСОБА_3 , при цьому, вказаний висновок ґрунтується лише на тому, що цей номер зазначений у Заяві №13 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від імені ОСОБА_11 і більше вказаний номер телефону в жодному документі не зазначався. Висновки сторони обвинувачення про належність вказаного номеру ОСОБА_3 , виходячи із матеріалів справи грунтуються виключно на внутрішньому переконанні і відсутні будь-які факти, які б вказували, що вони відповідають дійсності.
		Суд дослідивши інформацію, викладену у вказаному протоколі огляду разом з обвинувальним актом приходить до наступного висновку.
		Так, відповідно до змісту обвинувального акту, вбачається, що ОСОБА_3 відвідував м. Рівне 5 (п`ять) раз, а саме: 20.02.2019; 10.05.2019; 24.05.2019; 20.06.2019;01.07.2019 зокрема, у перші 3 дати, останній начебто перебував у приміщені Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., розташованому по вул. Словацького, 3 у м. Рівне, а у наступні 2 дати - ОСОБА_3 начебто перебував у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., розташованому по вул 16-го Липня, 6, у м. Рівне.
		При цьому, відповідно до протоколу огляду, абонентський номер НОМЕР_16 (яким начебто користувався ОСОБА_3 ), у перід часу з 31.12.2018 по14.02.2020, знаходився у м. Рівне лише двічі, а саме 20.02.2019 та 21.03.2019, тобто у дати подачі та отримання документів абонентський номер, яким начебто користувався ОСОБА_3 , в м. Рівному не знаходився.
		Крім того,згідно протоколу,20.02.2019(коли ОСОБА_3 ,як слідуєзі сторониобвинувачення, звернувсяіз заявою№ 13про оформленнянабуття громадянствадо Рівненського міськоговідділу УДМС)абонентський номер НОМЕР_16  врайоні розташуванняРівненського міськоговідділу УправлінняДержавної міграційноїслужби Українив Рівненськійобл.,розташованому повул.Словацького,3у м.Рівне «згідно наявноїтехнічної інформаціїне фіксувався», а також, згідно наявних у протоколі схем, того дня абонентський номер НОМЕР_16 та абонентський номер НОМЕР_17 , яким користується ОСОБА_14 (особа, яка здійснювала перевірку документів, поданих для оформлення набуття громадянства гр. ОСОБА_11 ) в одному районі не фіксувались.
		Тобто, всі твердження сторони обвинувачення, не тільки не підтверджуються а навпаки спростовуються вказаним протоколом огляду, який, на думку сторони обвинувачення, є доказом вини обвинуваченого.
		Крім того, з дослідження протоколу ( а.к.п. 119 том 2), слідує що «20.02.2019 по приїзду у м. Рівне з м. Київ близько 16:02 год абонент НОМЕР_16 з`єднувався лише з одним абонентом НОМЕР_18  ймовірно міг обговорювати питання щодо оформлення документів, що посвідчують особу на ім`я ОСОБА_11 після чого повернувся до м. Києва». При цьому, такі з`єднання, яких було всього 2, тривали 00:00:31 год. та 00:00:11 год., тобто 31 та 11 секунд. Суд приходить до переконання, що такі висновки сторони обвинувачення є передчасними та не підтверджені іншими доказами. 
		Що стосується висновку експерта № СЕ-19-20/16200-ПЧ від 06.05.2020 (том 2 а.к.п. 174), то суд вважає, що вказаний доказ є також недопустими у зв`язку із проведенням тимчасових доступів в результаті яких було вилучено документи з порушенням суттєвих умов дозволу суду, (доктрина «плодів отруєного дерева»). 
		Щодо висновків експерта, то експертом не вирішувалось ряд питань, або не виявилось можливим, адже у розпорядженні експерта були відсутні будь-які зразки підпису ОСОБА_9 та недостатня кількість інших матеріалів. Незважаючи на це, відповідно до висновку експерта рукописні записи у декларації про відмову від іноземного громадянства виконані не ОСОБА_3 , хоча допитана під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_14 наголосила на тому, що цей документ серед інших був заповнений саме тією особою, яка зверталась із заявою про присвоєння громадянства ОСОБА_38 та надавала підтверджуючі документи, що виключає причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінального проступку.
		Експерт підтвердив ймовірність виконання ОСОБА_3 лише декількох рукописних цифрових записів, однак враховуючи, що це все ж цифрові записи, унікальність написання яких значно менша ніж унікальність написання слів та унікальність нанесення підпису, а також враховуючи твердження експерта, що вони виконані ймовірно ОСОБА_3 , то суд приходить до переконання, що це не є достатнім доказом причетності останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального проступку. Крім того, не зрозуміло, яким чином експерт зміг прийти до такого висновку, із врахуванням того, що ОСОБА_3 не надавалися експериментальні зразки почерку.
		Відповідно до постанови ПВСУ № 8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі статтею 67 КПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
		Що стосується протоколу отримання зразків для експертизи від 27.05.2020 (том 2 а.к.п. 198), то аналізуючи вказаний протокол, суд аналізує і дату та час проведення вказаної процесуальної дії. Отже, вказана процесуальна дія тривала з 09 год. 35 хв. 25.06.2020 до 03.07.2020 о 09 год. 30 хв., тобто 8 днів, при цьому, будь-які відмітки, про перерву у вказаній процесуальній дії, у протоколі відсутні.
		Крім того, у вказаному протоколі, у порушення вимог ст. 104 КПК України (ч.5 « протокол підписують усі учасники, які брали участь у првоеденні процесуальної дії») відсутні підписи ОСОБА_3 та його захисника.
		Допитана під час судового засідання слідча ОСОБА_36 вказала, що ОСОБА_3 не відмовлявся від підписання чи надання письмових пояснень щодо причин такої відмови, що повинен був засвідчити захисник, або у разі його відсутності  поняті (ч. 6 ст. 104 КПП України), однак такий факт зафіксовано не було та і взагалі поняті до вказаної процесуальної дії не залучалися та будь-яка відео фіксація не здійснювалася.
		Що стосується«додатків допротоколу відібранняекспериментальних зразків»,які містятьсяв (т.2на а.к.п.200-217)на якихначебто знаходятьсяекспериментальні зразки,надані ОСОБА_3 то суд приходитьдо переконання,що відсутні будь-якідокази, щовказані експериментальнізразки булинадані (виконані)саме ОСОБА_3 ,адже вказанідодатки,в порушеннявимог ч.3ст.105КПК України(ч.3«Додаткидо протоколівповинні бутиналежним чиномвиготовлені,упаковані зметою надійногозбереження,а такожзасвідчені підписамислідчого,прокурора,спеціаліста,інших осіб,які бралиучасть увиготовленні та/абовилученні такихдодатків.»)підписані лишеслідим,що унеможливлюєбудь-якуідентифікацію особи,яка надавалавказані зразки,адже якщохтось такізразки надав,то чомуним небуло зазначено прізвище,ім`я тапо-батьковіта свійпідпис.
		Враховуючи вищевикладене, відсутнє будь-яке підтвердження того, що вказана процесуальна дія була проведена за участі ОСОБА_3 та існували об`єктивні причини неналежного оформлення протоколу відібрання зразків. Таким чином в суду немає підстав вважати, що ці зразки почерку виконані саме ОСОБА_3 , так як у протоколі наявні лише підписи слідчої ОСОБА_39 .
		Крім того,як вбачаєтьсяз висновкуексперта №СЕ-19-20/16200-ПЧвід 06.05.2020(том2, а.к.п174),експерт підтвердив ймовірність виконання ОСОБА_3 лише декількох рукописних цифрових записів, однак у експериментальних зразках відсутні зразки цифрових записів.
		Суд приходить до переконання, що відсутнє будь-яке підтвердження того, що експериментальні зразки, які надавалися для проведення експертизи, були надані ОСОБА_3 , а також протокол складений з грубим порушенням КПК України, а тому такі зразки є неналежним доказом, і експертиза проведена на підставі таких зразків визнається судом як недопустимий доказ. 
		Крім того, з дослідженого в судовому засіданні листа Управління державної міграційної служби України в Рівненській області слідує, що паспорт гр. України у формі ІД-картки № НОМЕР_3 та паспорт гр. України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 на ім"я ОСОБА_11 , УДМСУ в Рівненській області станом на 12.04.2021 не вилучено та не знищено. Інформації про вилучення зазначених паспортних документів з територільних органів ДМСУ не надходило.
		Відповідно до обліків інформаційної підсистеми "Недійсні документи" Єдиної інформаційної - аналітичної системи управління міграційними процесами ДМСУ паспорт гр. України у формі ІД-картки № НОМЕР_3 та паспорт гр. України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 на ім"я ОСОБА_11 , носять статус "недійсні, пілягає вилученню". 
		Аналізуючи покази свідків у кримінальному провадженні, допитаних в суді а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та інших, то ніхто із них жодним чином не підтвердив причетність ОСОБА_3 до інкримінованого йому кримінального проступку.
		Фактично органом досудового розслідування проводилось розслідування навколо паспорту громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданого 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсного до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_9 ( ОСОБА_40 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вже отриманих із використанням даного паспорту двох паспортів - паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Однак, стороною обвинувачення не було доведено той факт, що ОСОБА_3 взагалі був обізнаний про існування такого паспорту, та що безпосередньо він використовував його, адже ані покази свідків ані почеркознавча та портретна експертиза не підтверджують той факт, що особа яка використовувала паспорт гр.Румунії № НОМЕР_1 виданого 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсного до 23.06.2020 на ім`я ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та представлялась ОСОБА_11  був ОСОБА_3 . 
		Разом з тим, єдиним підтвердженням того, що такий паспорт громадянина Румунії дійсно був підроблений є лист головного комісара поліції ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якому зазначено «належні документи що посвідчують особу, румунські органи не видавали», однак про який документ йде мова не зазначено. При цьому, оригінал паспорту громадянина Румунії № НОМЕР_1 органом досудового розслідування не вилучався, речовим доказом не визнавався, об`єктом експертного дослідження не був, тобто не було підтверджено факт підробки та взагалі існування такого документу. За таких підстав, суд приходить до переконання, що у даному випадку фактично відсутній предмет кримінального проступку, передбачного ч. 4 ст. 358 КК України. 
		Зважаючи на вищевказане, з урахуванням доказів сторони обвинувачення та захисту суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку не знайшла свого підтвердження, і він підлягає виправданню. 
		Крім порушень процесуального та матеріального закону, які суттєво впливають на повноту, об`єктивність та неупередженість пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, в ході досудового розслідування було допущено такі порушення кримінально-процесуального закону, в результаті яких досудове розслідування у кримінальному провадженні слід вважати незаконним, а зібрані органом досудового розслідування докази необхідно визнати неналежними і недопустимими та такими, що не можуть бути використані судом при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні.
		Докази, надані стороною обвинувачення, зважаючи на незаконність їх отримання є недопустимими та неналежними доказами; судові експертизи, зважаючи на помилкові та здобуті з порушенням норм КПК України об`єкти дослідження, використані для отримання висновків, є недопустимими та неналежними доказами; показання свідків сторони обвинувачення не вказують ні на факт вчинення кримінального проступку, ні на осіб, які його вчинили. У зв`язку з цим, обвинувачення ОСОБА_3 не ґрунтується на допустимих та належних доказах.
		За таких підстав, суд приходить до переконання про визнання неналежними та недопустимими доказами, в саме: 
		-    рапорт начальника управління ГСУ НП України ОСОБА_25 від 19.12.2019, адресований заступникові Голови НП України начальнику ГСУ ОСОБА_26 (том 1 а.к.п. 20);
		-    рапорт головного оперуповноваженого ДСР НП України ОСОБА_27 від 12.12.2019, адресований начальникові ДСР НП України ОСОБА_28 (том 1 а.к.п. 24);
		-    постанову від 16.01.2020 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12019000000001148 (том 1 а..к.п. 30-31);
		-    постанову від 16.01.2020 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №120190000000011489 (том 1 а.к.п. 36-37);
		-    лист-відповідь від ДП «Інформаційні судові системи» вих. № 916/1/14-10-20 від (том 1 а.к.п. 46);
		-    доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій ( в порядку п. З ч. 2 ст. 40 КПК України) від 17.02.2020 (том 1 а..к.п. 52);
		-    супровідний лист від заступника начальника ДСР НП України вих. № 1743/55/03- 2020 від 19.02.2020 (том 1 а.к.п. 53) та додатки до вказаного листа (том 1 а.к.п. 54-87);
		-    лист-відповідь з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України вих. № 6.1-2692/6-20 від 12.03.2020 (том 1 а.к.п. 92);
		-    лист-запит до УДМС України у Миколаївські області вих. №922/24/9/2-2020 від (том 1 а.к.п. 98); 
		-    рапорт головного оперуповноваженого 1-го відділу 1-го управління боротьби з організованими групами та злочинними організаціями ДСР НП України ОСОБА_29 від 03.03.2020 (том 1а.к.п. 104);
		-    клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 03.03.2020 (том 1 а.к.п. 114);
		- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 березня 2020 року, у справі № 757/11374/20-к (том 1, а.к.п. 121);
		- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 25.03.2020 (том 1 а.к.п. 123);
		- лист-відповідь від ДМС України в Черкаській області вих. № 7101.6.2-2301/71.1 - 20 від 25.03.2020 (том 1 а..к.п. 126) та додаток до нього (том 1 а.к.п. 127);
		- клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 03.03.2020 (том 1 а.к.п. 131);
		- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 березня 2020 року, у справі № 757/11354/20-к (том 1 а.к.п. 139);
		- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 25.03.2020 (том 1 а.к.п. 123);
		- лист директора департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України ОСОБА_31 до Управління ДМС України в Рівненській області (том 1 а.к.п. 148);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.03.2020 (том 1 а.к.п. 224);
		- клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 03.03.2020 (том 2 а.к.п. 229);
		- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 березня 2020 року, у справі № 757/11372/20-к (том 2 а.к.п. 18);
		- клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 03.03.2020 (том 2 а.к.п. 9);
		- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_34 від 12 березня 2020 року, у справі № 757/11373/20-к (том 2 а.к.п.18);
		- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 10.04.2020 (том 2 а.к.п. 20);
		- клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів від 30.04.2020 (том 2 а.к.п 23);
		- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 12 травня 2020 року, у справі № 757/18367/20-к (том 2 а.к.п.30);
		- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 28.05.2020 (том 2 а.к.п. 32);
		- висновок експерта № СЕ-19-20/12112-ФТ від 06.05.2020 (том 2 а.к.п. 77);
		- доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 16.06.2020 вих. № 1277/24/9/2-2020 (том 2 а.к.п. 97);
		- рапорт головного оперуповноваженого ДСР НП України Сергія Швеця від (том 2 а.к.п. 100);
		- протокол огляду від 17.06.2020 (том 2 а.к.п. 111);
		- постанову про проведення почеркознавчої експертизи від 03.03.2020 (том 2 а.к.п. 144);
		- висновок експерта № СЕ-19-20/16200-ПЧ від 06.05.2020 (том 2 а.к.п. 174);
		- протокол отримання зразків для експертизи від 27.05.2020 (том 2 а.к.п. 198) та додатки до протоколу відібрання експериментальних зразків (том 2 а.к.п. 200-217).
		При вирішенні даного кримінального провадження, суд враховує послідовну правову позицію Верховного Суду України, що правильне застосування норм закону передбачає встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою (Справи № 5-34кс13, № 5-27кс14, 5-35кс14).
		Винесення виправдувального вироку забезпечить дієву реалізацію одного із завдань кримінального провадження згідно ст. 2 КПК України: охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Європейський суд з прав людини зазначив, що «основне призначення процесуальних норм  захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою» (« Коем проти Бельгії» (2000 р).
		Цивільний позов у справі не заявлявся.
		Речові докази, залишити при матеріалах провадження. 
		Витрати на залучення експертів становлять 16998 грн 80 коп, які необхідно віднести за рахунок держави. 
		Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралась.
		Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. ст. 6, 19, 32, 62 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 7 - 9, 17, 23, 41, 94, 214, 223, 246, 258, 260, 278, 284, 291, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		                У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 визнати не винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому ч. 4 ст. 358 КК України та виправдати за недоведеністю в його діяннях складу вказаного кримінального проступку. 
		Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні , а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Суддя Рівненського міського суду                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...