Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 937/7972/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2021.
Дата набрання законної сили: 14.04.2021
Номер судового провадження: 61-12483ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                             
		Постанова
		Іменем України                                   
		 
		14 квітня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 937/7972/19
		провадження № 61-12483св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючої - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
		третя особа - Відділ розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів при виконавчому комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 
		03 березня 2020 року у складі судді Редько О. В., та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2019 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»), третя особа - Відділ з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області, про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 червня 2018 року між ним та ПрАТ «УПСК» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК-016/001/17/0000028 (далі - договір страхування), предметом якого є його майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки Toyota Camry, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		 
		16 квітня 2019 року за адресою: м. Мелітополь, вул. Університетська, 43, невідома особа скоїла підпал транспортного засобу марки Toyota Camry, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого від автомобіля залишився лише металевий каркас та інші обгорілі деталі. За даним фактом відкрито кримінальне провадження.
		 
		На вимогу страховика він надав всі необхідні документи, однак, 
		05 серпня 2019 року ПрАТ «УПСК» прийняло рішення № 3541/19 про відмову у виплаті страхового відшкодування з формальних підстав, передбачених підпунктом 22.1.7 пункту 22.1 договору страхування - невиконання чи неналежне виконання страхувальником та/або експлуатантом обов`язків, зазначених  договорі страхування (неповідомлення про переобладнання транспортного засобу).
		 
		Вважає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування на підставі підпункту 22.1.7 пункту 22.1 договору страхування є такою, що не відповідає вимогам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про страхування», оскільки підпункт 22.1.7 пункту 22.1 договору страхування суперечить положенням статті 991 ЦК України, статті 26 Закону України «Про страхування» та принципу добросовісності, у ньому безпідставно розширені повноваження страховика, що має наслідком створення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а тому відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» він підлягає визнанню недійсним.
		 
		Посилаючись на те, що ПрАТ «УПСК», отримавши від нього всі необхідні відомості про настання страхового випадку та застрахований автомобіль, інформацію про порушення кримінальної справи та доступ до предмета страхування, не мав правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, просив: 
		- визнати недійсним положення договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 016/001/17/0000028 від 01 червня 2018 року у частині підпункту 22.1.7 пункту 22.1цього договору;
		- стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) 
		№ АЗЕК - 016/001/17/0000028 від 01 червня 2018 року в сумі 744 907,04 грн;
		- стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № - 016/001/17/0000028 від 01 червня 2018 року в сумі 10 130,74 грн. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від
		03 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) від 
		01 червня 2018 року № АЗЕК-016/001/17/0000028 у сумі 744 907,04 грн.
		 
		Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) від 01 червня 2018 року № АЗЕК - 016/001/17/0000028 у сумі 10 130,74 грн.
		 
		У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмова ПрАТ «УПСК» у виплаті позивачу страхового відшкодування з підстав невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків за договором страхування, зокрема неповідомлення страховика про переобладнання застрахованого транспортного засобу, не підпадають під підстави та критерії для відмови у виплаті страхового відшкодування, визначені статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування». Сам по собі факт невиконання/неналежного виконання позивачем обов`язків за договором страхування не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що подія, яка відбулася щодо застрахованого транспортного засобу, є страховим випадком. Зважаючи на те, що відповідачем визнається та не спростовується факт звернення позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, позивач надав усі витребувані страховиком документи, та відсутність у страховика перешкод у встановленні обставин настання страхового випадку, суд дійшов висновку про безпідставність відмови ПрАТ «УПСК» у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування.
		 
		Аргументи відповідача про не підтвердження позивачем майнового інтересу з посиланням на не надання документів, що підтверджують право на отримання ним страхового відшкодування, суд визнав необґрунтованими оскільки зазначені аргументи страховика не були підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. 
		 
		Визначаючи розмір страхового відшкодування в сумі 744 907,04 грн, суд виходив з розміру заподіяного збитку за вирахуванням утилізаційної вартості автомобіля, визначених висновками експерта, а розмір пені (10 130,74 грн) за несвоєчасну виплату відповідачем страхового відшкодування - за період з 07 травня 
		2019 року (день подання позивачем усіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування) по 25 вересня 2019 року.
		 
		Суд відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним підпункту 22.1.7 пункту 22.1 договору добровільного страхування наземного транспорту з підстав, передбачених статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за недоведеністю, оскільки зазначений пункт договору не містить умови, які істотно обмежують права споживача послуг та відповідальність виконавця послуг, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ПрАТ «УПСК» залишено без задоволення, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2020 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені ПрАТ «УПСК» причини відмови у виплаті страхового відшкодування не передбачені статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування». Також вважав обґрунтованим висновок місцевого суду про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 майнового інтересу, та в частині визначення розміру страхового відшкодування і пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи 
		 
		У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «УПСК», у якій заявник просив скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову .
		 
		Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема вказував на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №404/2470/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 521/12198/15-ц, згідно яких умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону та, що порушення страхувальником умов укладеного договору є достатньою підставою для позбавлення його права вимагати виплати страхового відшкодування.
		 
		Зокрема зазначав, що суди неправильно застосували частину другу статті 26 Закону України «Про страхування» та підпункт 22.1.7 пункту 22.1 договору страхування, яким сторони погодили, що однією з підстав відмови у виплаті страхового відшкодування є не повідомлення страховика про переобладнання застрахованого транспортного засобу, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику. Установивши, що ОСОБА_1 не повідомив ПрАТ «УПСК» про установлення на застрахованому автомобілі газобалонного обладнання, що відповідно до підпункту 19.2.6 пункту 19.2 договору страхування визначено сторонами як обставину, що має істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, страховик обґрунтовано, з підстав передбачених підпунктом 22.1.7 пункту 22.1 договору страхування відмовив у виплаті страхового відшкодування. Крім того, суди не урахували, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності у нього майнового інтересу, як це передбачено пунктом 20.16 договору страхування, та ухвалили судові рішення про стягнення страхового відшкодування на користь позивача, який не є власником застрахованого транспортного засобу, і не надав документів, що підтверджують його право на отримання страхового відшкодування.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
		 
		Справа надійшла до Верховного Суду 27 жовтня 2020 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
		 
		За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 01 червня 2018 року між 
		ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗЕК - 016/001/17/0000028, предметом якого є майнові інтереси ОСОБА_1 , пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Toyota Camry, 2017 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (об`єм двигуна 2494 куб. см, кузов 
		№ НОМЕР_2 ).
		 
		Згідно з пунктами 2, 3 договору страхування страхувальником та вигодонабувачем є ОСОБА_1 .
		 
		Відповідно до пунктів 9.2, 9.3 договору страхування страховим випадком, зокрема є: протиправні дії третіх осіб - пошкодження (знищення) транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок протиправних дій третіх осіб, пов`язаних із незаконним заволодінням транспортним засобом та додатковим обладнанням в цілому, а також його окремих частин, вузлів, деталей; пошкодження (знищення транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок стихійного лиха (повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавина, оповзень, вихід ґрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання ґрунту, падіння дерева та інших предметів, зіткнення з тваринами, пожежі або вибуху).
		 
		Відповідно до підпункту 19.2.6 пункту 19.2 договору страхування при укладенні цього договору страхувальник зобов`язався надати інформацію страховику про відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, надалі протягом двох робочих днів з моменту будь яких змін такої інформації (будь-якої зміни страхового ризику) у письмовій формі повідомляти про це страховика.
		 
		Пунктом 22.1 договору страхування визначені підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, одним із яких є невиконання або неналежне виконання страхувальником та/або експлуатантом обов`язків зазначених у договорі (підпункт 22.1.7).
		 
		16 квітня 2019 року за адресою: м. Мелітополь, вул. Університетська 43, сталася пожежа, внаслідок якої застрахований транспортний засіб згорів.
		 
		Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17 квітня 
		2020 року (номер кримінального провадження 12019080140001047) відкрито кримінальне провадження за частиною другою статті 194 КК України. 
		 
		Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі, складеного Головним інспектором Мелітопольського міськрайонного управління Головного управління ДСНС України у Запорізькій області Скляр С. Г. 19 квітня 2019 року, ймовірною причиною пожежі, яка сталася 16 квітня 2019 року за адресою: м. Мелітополь, 
		вул. Університетська біля буд. № 43, є підпал.
		 
		05 липня 2019 року ПрАТ «УПСК» повідомило позивача, що в ході розгляду страхового випадку по факту пошкодження автомобіля марки Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке мало місце 16 квітня 2019 року за адресою: вул. Свердлова (Університетська) 43, м. Мелітополь, Запорізька область, співробітниками служби безпеки ПрАТ «УПСК» проводиться внутрішнє розслідування, згідно підпункту 19.3.7 пункту 19.3 договору добровільного страхування наземного транспорту АВТОКАСКО №АЗЕК -016/001/17/0000028 від 01 червня 2018 року та судова пожежно-технічна експертиза, яка повинна встановити причину загорання транспортного засобу марки Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого буде прийнято рішення про відмову чи про виплату страхового відшкодування.
		 
		Згідно з висновком експерта Дніпропетровського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру від 11 липня 2019 року № 44/10.8/43 причиною пожежі, яка сталась 16 квітня 2019 року за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, буд. 41, в автомобілі марки Toyota Camry, 2017 р. випуску, реєстраційний номер. НОМЕР_1 могли бути:
		- теплові прояви електричної енергії (в електричних дротах, встановленому електричному обладнанні, електричній частині газобалонного обладнання);
		- занесення джерела запалювання до осередку виникнення пожежі.
		 
		05 серпня 2019 року ПрАТ «УПСК» прийняло рішення № 3541/19 про відмову у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування на підставі підпункту 22.1.7 пункту 22.1 розділу 22 договору страхування, зокрема невиконання чи неналежне виконання страхувальником та/або експлуатантом обов`язків, зазначених в договорі страхування - неповідомлення про переобладнання застрахованого транспортного засобу (встановлення газобалонного обладнання), що свідчить про підвищення ступеня ризику.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ «УПСК» підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		 
		Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		 
		За змістом статті 988 ЦК України та статті 20 Закону України «Про страхування», обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору. Положення зазначеної норми узгоджується з правилами частини першої, третьої статті 6 ЦК України, відповідно до якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		 
		Частиною другою статті 26 Закону України «Про страхування» передбачено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
		 
		Відповідно до підпункту 19.2.6 пункту 19.2 договору страхування при укладенні цього договору страхувальник зобов`язався надати інформацію страховику про відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, надалі протягом двох робочих днів з моменту будь яких змін такої інформації (будь-якої зміни страхового ризику) у письмовій формі повідомляти про це страховика.
		 
		Зазначений пункт договору містить примітку у якій зазначено які саме обставини мають істотне значення для оцінки ступеню страхового ризику, серед яких, переобладнання застрахованого транспортного засобу (в тому числі тюнінгу), заміна двигуна застрахованого транспортного засобу, заміна додаткового обладнання, що є застрахованим за цим договором.
		 
		28 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомив страховика про намір встановити на застрахований транспортний засіб газобалонне обладнання, та зобов'язався надати повний пакет документів після проведення державної перереєстрації переобладнаного транспортного засобу.
		 
		Згідно з актом-приймання передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на зрідженому нафтовому газі № 819341 від 09 квітня 2019 року, газобалонне обладнання на автомобіль марки Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,встановлено 09 квітня 2019 року. У примітці до акту зазначено, що він подається підрозділу Державтоінспекції разом з іншими документами, що необхідні для державної реєстрації транспортних засобів, переобладнаних для роботи на зрідженому нафтовому газі.
		 
		Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що застрахований транспортний засіб марки Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент виникнення пожежі (16 квітня 2019 року) був переобладнаний, але  ОСОБА_1 не здійснив державну перереєстрацію переобладнаного транспортного засобу в органах Міністерства внутрішніх справ відповідно до вимог законодавства України, та в порушення підпункту 19.2.6 пункту 19.2 договору страхування не повідомив страховика про суттєві зміни, що сталися з застрахованим транспортним засобом, що відповідно до підпункту 22.1.7 пункту 22.1 договору страхування є однією з підстав відмови у виплаті страхового відшкодування. 
		 
		Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 404/2470/17, від 04 вересня 2019 року у справі 
		№ 521/12198/15-ц.
		 
		Та обставина, що встановлення на застрахований транспортний засіб газобалонного обладнання має істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, свідчить як погоджена сторонами умова договору  (підпункту 19.2.6 пункту 19.2), так і визначена підпунктом 21.2.1 пункту 21.2 цього договору умова про те, що до страхових випадків не відносяться події, що сталися внаслідок встановлення газобалонного обладнання без належним чином оформленого дозволу органів внутрішніх справ на таке переобладнання. 
		 
		Частиною першою статті 991 ЦК України та частиною першою статті 26 Закону України «Про страхування» передбачені законодавчо встановлені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. 
		 
		Частиною другої статті 991 ЦК України, і кореспондуючій їй частиною другої статті 26 Закону України «Про страхування», встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
		 
		Ураховуючи, що обумовлена сторонами у договорі страхування умова (підпункт 22.1.7 пункту 22.1), що передбачає відмову у виплаті страхового відшкодування у разі не виконання умов договору щодо повідомлення страховика про суттєві зміни із застрахованим транспортним засобом, що вливає на ступінь визначення страхового ризику, не суперечить вимогам закону, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність зазначеної відповідачем причини відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування вимогам статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України «Про страхування».
		 
		Посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26 березня 2018 року у справі № 916/4613/15, є помилковим, оскільки зазначений висновок сформований Верховним Судом України у справі з іншими встановленими фактичними обставинами. Зокрема підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування у справі № 916/4613/15 стало встановлення судом обставини створення страховику перешкод у визначенні обставин та характеру настання страхового випадку у зв'язку з ненаданням страхувальником повної та достовірної інформації про подію, яка може бути кваліфікована, як страховий випадок, тоді як підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у справі, що переглядається у касаційному порядку, є невиконання страхувальником умов договору щодо повідомлення страховика про обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику (переобладнання транспортного засобу шляхом встановлення газобалонного обладнання).
		 
		Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що вирішуючи зазначений спір, суди попередніх інстанцій не урахували фундаментальних принципів цивільного права, закріплених у статтях 3, 6, 627, 629 ЦК України, а саме свободи договору та обов`язковості його умов, а також неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статтю 991 ЦК України та статтю 26 Закону України «Про страхування», внаслідок чого дійшли помилково висновку про те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування на підставі підпункту 22.1.7 пункту 22.1 договору страхування є такою, що не відповідає вимогам закону. 
		 
		Аргументи заявника про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування позивачу, з посиланням на те, що ОСОБА_1 не є власником застрахованого транспортного засобу та не надав документів, які підтверджують його право на отримання страхового відшкодування є неспроможними, оскільки відповідно до пункту 3 договору страхування позивач є вигодонабувачем за договором страхування, який є обов`язковий для виконання сторонами .
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 
		30 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування та пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог 
		ОСОБА_1 про визнання недійсним підпункту 22.1.7 пункту 22.1 договору страхування не оскаржувалися, а тому не були предметом касаційного перегляду відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України.
		 
		Щодо розподілу судових витрат 
		 
		Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Ураховуючи, що касаційна скарга ПрАТ «УПСК»підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення підлягають скасовуванню в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування та пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, з ухваленням нового судового рішення у цій частині про відмову в задоволенні позову, судові витрати, сплачені за подання касаційної скарги у розмірі 15 100,76 (755 037,78 грн*1%*200%) підлягають розподілу за правилами статті 141 ЦПК України.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору з підстав, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню на користь відповідача за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська 
		пожежно-страхова компанія» задовольнити.
		 
		Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 
		03 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 рокускасувати в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування та пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, ухвалити у цій частині нове судове рішення. 
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа - Відділ з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів при виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради Запорізької області, про стягнення страхового відшкодування та пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відмовити.
		 
		Витрати, понесені Приватним акціонерним товариством «Українська 
		пожежно-страхова компанія» по сплаті судового збору у суді касаційної інстанції у розмірі 15 100,76 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                            О. В. Ступак
		 
		Судді:                                                                                     І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		Г. І. Усик
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...